Факультативний курс: Екологія людини 8-9 клас

 

У збірці представлено програму факультативного курсу „Екологія людини” для учнів 8-9 класу.

Програма факультативного курсу має сприяти: становленню загальної культури школяра, вихованню особистості, яка  усвідомлює власну відповідальність перед суспільством за збереження життя на Землі, формуванню екологічної культури; зміцненню духовного та фізичного здоров’я кожної конкретної людини.

 

 

Автор програми:

Ходоса Валентина Петрівна — вчитель біології Прилуцького ліцею ст. №12 Прилуцької міської ради Чернігівської області, кваліфікаційна категорія „спеціаліст вищої категорії”, звання „вчитель-методист”.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснювальна записка

Екологія та гуманізація освіти, виховання, передбачає викладання дисциплін та факультативних занять, спрямованих на глибоке вивчення проблем екологічного характеру. Передбачає корекцію поведінки підростаючого покоління в навколишньому середовищі.

Зокрема розкриває питання екології людини.

Робота з дітьми будується на основі активних методів та інтерактивних технік навчання із використанням сучасних педагогічних технологій і відповідає віковим особливостям учнів, що прагнуть до самопізнання та самореалізації.

Курс розрахований на 34 години.

Заняття рекомендовано проводити 1 раз на тиждень.

Цю програму розроблено на основі літератури з екології, авторами якої є наукові працівники Українського науково-дослідного інституту харчування МОЗ України.

Матасар Ігнат Тимофійович — кандидат медичних наук

Салій Надія Степанівна — кандидат медичних наук

Цапко Олена Вікторівна — кандидат біологічних наук.

 

Головним завдання факультативного курсу є:

-       привернути увагу учнівської молоді до власного здоров’я;

-       постійно пропагувати принципи здорового способу життя;

-       інформувати дітей про вплив згубних звичок на їх здоров’я;

-       розвивати уміння і навички здорового способу життя;

-       привернути увагу учнів до екологічних проблем та методів їх вирішення;

-       підготувати учнів до свідомої участі в суспільному житті нашої держави.

 

Викладання факультативного курсу має сприяти:

-       формуванню всебічно здорової, гармонійно розвиненої особистості;

-       прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв’язку між здоров’ям людини та станом навколишнього середовища;

-       розвитку творчого мислення, формуванню власного погляду та критичного ставлення до інформації;

-       розкриттю та розвитку здібностей учнів;

-       вивчення та обґрунтування наукової літератури;

-       залучити учнівську молодь до вирішення екологічних проблем регіону.

 

Методика навчання.

Методичною особливістю викладання цього курсу є проблемність навчання, яка може бути досягнута через залучення учнів до обговорення здоров’я та здорового способу життя, так і загального характеру екологічних проблем і суспільства в цілому. Надання їм можливості висловлювати свою думку, самостійно знаходити відповіді на поставлені запитання.

Під час викладання факультативного курсу використовуються такі проблемно-діалогічні підходи, як постановка проблемних запитань, дискусії, аналіз ситуацій, евристична бесіда, мозковий штурм.

Однією з умов ефективної реалізації завдань курсу є проведення практичних робіт, перегляд відеофільмів, робота з ПК, опрацювання окремих тем з електронних підручників.

Невід’ємною частиною факультативного курсу є проведення екскурсій.

 

 

Мета факультативного курсу:

Формування в учнів орієнтації на здоровий спосіб життя. Розвивати пізнавальну активність учнів в галузі екології. Виховувати екологічну свідомість підростаючого покоління.

 

 

 

 

 

 

 

 

8-9 клас — 34 години (1 година на тиждень)

Факультатив — екологія людини

 

ВСТУП

1.   Екологічна ситуація в Чернігівській області (5 год.)
   1. Екологія повітря та води
   2. Екологія ґрунтів
   3. Забруднення території Чернігівської області.
   4. Радіопротекторні властивості рослин

Практична робота: Видовий склад лікарських рослин Прилуцького району (живі та гербарні зразки), вивчити умови збереження лікарських рослин.

Екскурсія: Рослини радіопротекторної дії.

2.   Складові частини харчування (6 год.)
   1. Білки
   2. Жири
   3. Вуглеводи
   4. Мінеральні речовини
   5. Вітаміни
   6. Радіозахисні харчові речовини

Практична робота: Рецепти харчування, які включають рослини дикої флори з вираженими радіопротекторними властивостями.

Екскурсія: Лікарські рослини лісу.

3.   Здоровий спосіб життя. Культура харчування (5 год.)
   1. Калорійність основних продуктів харчування
   2. Норми фізіологічних потреб організму в основних речовинах та енергії
   3. Правильне або раціональне харчування
   4. Профілактика харчового отруєння і хвороб, що передаються з їжею
   5. Профілактика отруєння пестицидами та радіонуклідами

Практична робота: Природні адсорбенти.

6. Рослини-індикатори. Історія використання індикаторів. Місцеві рослини-індикатори.

Практична робота: Приготування витяжок із рослинного матеріалу, дослідження їх розчинами кислот та лугів.

4.   Збалансоване та лікувальне харчування (7 год.)
   1. Харчування за різних видів трудової діяльності
   2. Харчування школярів
   3. Лікувально-профілактичне харчування
   4. Атеросклероз із ураженням серця, головного мозку, органів
   5. Харчування у разі порушення обміну речовин
   6. Харчування при цукровому діабеті
   7. Харчування при хворобах кров’яної системи.

Практична робота: Складання режиму для школяра та раціону харчування.

5.   Гігієна харчування (5 год.)
   1. Корисні поради з питань гігієни харчування
   2. Алергічні реакції на їжу. Харчові продукти та алергія
   3. Збереження харчових продуктів
   4. Кулінарне, технологічне оброблення та зберігання харчових продуктів.
   5. Ступінь очищення харчових продуктів від радіонуклідів, кулінарним та технологічним обробленням

Практична робота: Основні методи кулінарної обробки продуктів харчування. Збереження продуктів харчування.

Екскурсія: Підприємство харчової промисловості.

6.   Природні умови здоров’я (6 год.)
   1. Інтегративний вплив біо, — антропо, — техно, — ноосфери на здоров’я людини
   2. Спричиненість стану здоров’я людини ступенем забруднення довкілля
   3. Вплив екологічної діяльності, відносин і норм, рівня розвитку екологічної свідомості на здоров’я
   4. Відтворення заповідних зон — стратегічне завдання оздоровлення території України

Практична робота:

1. Створення ділянки рослин радіопротекторної дії (весняний період)
2. Фотографування рослин радіопротекторної дії (літній період)
3. Захист екологічних проектів (травень-вересень)
4. Введення в культуру рослин дикої флори з вираженими радіопротекторними властивостями (літній період)
5. Підготовка науково-дослідницької роботи „Радіопротекторні властивості рослин”
6. Зібрати гербарний матеріал
7. Підготовка виступу лекторської групи
8. Розробка відео презентації „Рослини радіопротекторної дії”

Екскурсії: Заповідні території Чернігівщини:

1. Тростянецький дендропарк
2. Прилуцький дендропарк
3. Заповідні урочища Прилуцького лісгоспу.

 

Учні повинні одержати знання:

-       основні екологічні проблеми сучасності;

-       види забруднення навколишнього середовища;

-       можливі шляхи подолання екологічної кризи;

-       роль здорового способу життя;

-       раціональне харчування — запорука здоров’я людини;

-       залежність стану здоров’я людини від ступеня забруднення навколишнього середовища;

-       гігієна харчування;

-       вплив радіонуклідів на здоров’я людини;

-       інтегральний вплив на організм людини;

-       складові екологічної свідомості;

-       основи самоконтролю та самооцінки здоров’я;

-       основи активного відпочинку;

-       характеристику престижу екологічного та медичного фаху;

-       детермінацію здоров’я населення України природними характеристиками;

-       зв’язок змін у сферах Землі і здоров’я людини.

 

Учні повинні оволодіти вміннями та практичними навичками:

-       регулювати взаємини з людьми та навколишнім середовищем;

-       виконувати правила екології життєвого середовища людини, техніки безпеки під час практичних робіт та екскурсій;

-       визначати індивідуальний рівень здоров’я; використовувати нетрадиційні способи оздоровлення;

-       правильно використовувати лікарські рослини;

-       розрізняти їстівні та отруйні рослини та гриби;

-       дбайливо ставитися до довкілля;

-       аналізувати отримані знання та науково обґрунтовувати їх;

-       методи очищення організму від шкідливих речовин;

-       особливості впливу на здоров’я людини біо, — антропо, — техно, — ноосфери та окремих компонентів навколишнього середовища;

-       основні методи запобігання техногенному забрудненню довкілля.

                      Додаток 1

Словник

Адаптація — 1) Пристосування в процесі еволюції будови, функції, поведінки організмів (особи, популяції, виду) до певних умов існування.  2) Процес вироблення пристосування.

Антропосфера — 1) Частка біосфери, де живе і яку використовує людство. 2) Сфера Землі та найближчого Космосу, що використовується людством і зазнає внаслідок цього певних змін.

Біосфера — область життя, яка охоплює нижню частину атмосфери, гідросфери і верхню частину літосфери. В біосфері живі  організми (жива матерія) і середовище їх існування органічно зв’язані і взаємодіють один з одним, утворюючи цілісну динамічну систему.

Валеологія — галузь знань про формування, збереження, зміцнення, відтворення і передачу здоров’я.

Гомеостаз — відносно динамічна сталість складу і властивостей внутрішнього середовища і основних фізіологічних функцій організму.

Девіантна поведінка — соціальна поведінка, яка характеризується ознаками відхилення від норми (проституція, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, намагання позбавити себе життя, сексуальні збочення).

Елемент системи — складова частина складного цілого.

Етновалеологія —  галузь знань про здоров’я народу (етносу).

Індивід — окремий організм, що існує самостійно.

Індивідуальність — неповторна своєрідність окремої людини.

Менталітет — глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, що включає і підсвідоме; сукупність установок, нахилів індивіда чи соціальної групи мислити, відчувати та сприймати світ певним чином.

Моніторинг — 1) Спостереження, оцінка, прогноз стану будь-якого явища чи процесу. 2) Спостереження за біологічними об’єктами (окремими видами, угрупуваннями організмів, екосистемами) з метою одержання інформації про їхній стан і прогнозування ймовірних змін під впливом глобальних факторів.

Ноосфера — новий еволюційний стан біосфери, при якому розумна діяльність людини є вирішальним чинником її розвитку; якісно нова форма організованості, яка виникає в результаті взаємодії природи і людини. Для Н. характерний тісний взаємозв’язок законів природи із законами мислення та соціально-економічними законами.

Особа — 1) Людина як суб’єкт відносин і свідомої діяльності. 2) Стійка система соціально-значущих рис, які характеризують індивіда чи члена суспільства. 3) Єдність унікальних і соціально-життєвих характеристик людини.

Природа — 1) У широкому розумінні — усе суще, весь світ у багатогранності його форм (синонім понять матерія, всесвіт).                                 2) Сукупність природних умов існування людського суспільства. 3) Об’єкт природознавства.

Реактивність — властивість організму реагувати на чинники зовнішнього середовища зміною своєї життєдіяльності, що забезпечує той чи інший ступінь пристосування організму до зовнішнього середовища.

Резистентність — стійкість організму проти дії чинників, здатних викликати патологічний стан.

Рекреація —  1) Відновлення сил людини, витрачених у процесі праці. 2) Відновлення природних умов проживання людини.

Саморегуляція — здатність біологічної системи до відновлення стабільного рівня тих чи інших функцій після їх зміни.

Синергетика — галузь знання про складні системи.

Синергія — спільна дія, взаємодія різних видів енергії в єдиній цілісній дії.

Система — множина елементів, які взаємодіють і взаємозв’язані один з одним, утворюють певну цілісність, єдність.

Суспільство — сукупність форм спільної діяльності людей, яка історично склалася.

Техносфера — частина біосфери, змінена людством внаслідок прямої чи непрямої дії технічних засобів з метою найкращої відповідності його соціально-економічним потребам.

Радіонуклід — нестабільний радіоактивний атом, що характеризується активним радіаційним випромінюванням, яке пов’язане з радіоактивним розпадом ядер атомів та перетворенням їх на інші нукліди. Радіонукліди є природні (продукти розпаду уранового ряду) та штучні ( продукти ділення урану й активізації ряду стабільних елементів). В разі забруднення радіоактивного радіонукліди потрапляють на поверхню ґрунту, довгий час утримуються на ній. Рослини їх поглинають як аерозольно, тобто в результаті осідання безпосередньо на їх наземну частину, та корінням. В організм людини Радіонукліди потрапляють із м’ясом тварин та з рослинами. Можуть викликати онкологічні захворювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

         Додаток 2

 

ХАРЧУВАННЯ В ЕКОЛОГІЧНО НЕСПРИЯТЛИВИХ РЕГІОНАХ

ЗМІСТ

ВСТУП

1.   СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ХАРЧУВАННЯ

1. Білки
2. Жири
3. Вуглеводи
4. Мінеральні речовини
5. Вітаміни
6. Радіозахисні харчові речовини

2.   ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ, КУЛЬТУРА ХАРЧУВАННЯ

1. Калорійність основних продуктів харчування
2. Норми фізіологічних потреб організму в основних речовинах та енергії
3. Правильне або раціональне харчування
4. Профілактика харчового отруєння і хвороб, що передаються з їжею
5. Профілактика отруєння пестицидами

3.   ЗБАЛАНСОВАНЕ ХАРЧУВАННЯ

1. Харчування за різних видів трудової діяльності
2. Харчування школярів

4.   ЛІКУВАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

      1.  Лікувально-профілактичне харчування

5.   ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ

1. Корисні поради з питань гігієни харчування
2. Ступінь очищення харчових продуктів від радіонуклідів кулінарним та технологічним обробленням.

 

ВСТУП

Харчування — це складний процес надходження, перетравлення, всмоктування та засвоювання в організмі поживних речовин, необхідних для покриття його енергетичних витрат, побудови та відновлення клітин та тканин, регулювання функції організму.

Дуже важливо забезпечити надходження в організм необхідних поживних речовин в оптимальній кількості і своєчасно.

Рекомендується дотримуватись таких принципів харчування: повноцінність і різноманітність, якість, режим та помірність.

Повноцінність і різноманітність. Харчування повинне задовольняти потреби організму в певних кількостях та співвідношенні поживних речовин, що є можливим лише у разі споживання харчових продуктів широкого асортименту і в достатній кількості.

Якість. Їжа повинна бути не шкідливою для здоров’я, добре засвоюватись, мати відповідні температуру, колір, запах.

Режим. Найоптимальнішим харчування буде за дотримання для кожного приймання їжі певного часу.

Помірність. Їжу найкраще вживати в кількостях, потрібних для підтримування балансу енергії, тобто рівноваги між надходженням енергії з їжею та витратами її у процесі життєдіяльності.

Особливе значення має лікувальне харчування або дієтотерапія, яка, базуючись на спеціально розроблених харчових раціонах, режимах харчування застосовується з лікувальною або профілактичною метою. Призначається лікувальне харчування для людей з гострими захворюваннями або загостренням хронічних хвороб.

Вимоги до лікувального (дієтичного) харчування збігаються з такими щодо раціонального харчування, але з урахуванням характеру захворювання (короткий або тривалий термін). Можуть змінюватись вимоги до енергетичної цінності, хімічного складу раціону, збалансованості в ньому поживних речовин, набору продуктів, способу кулінарного оброблення, деяких органолептичних показників їжі, режиму харчування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ХАРЧУВАННЯ

Одною з найважливіших проблем після Чорнобильської катастрофи є захист організму людини від попадання радіоактивних та інших чужорідних речовин (токсичні елементи, пестициди, нітрати тощо).

Комплексна дія радіонуклідів та інших забруднювачів харчових продуктів і води за неправильного харчування населення може негативно впливати на стан здоров’я.

Для зменшення кількості радіонуклідів та інших шкідливих речовин в організмі, необхідно не тільки зменшувати їх надходження з їжею та водою, але й уникати їх засвоєння та накопичення. Цього можна досягти за допомогою кулінарного та технологічного оброблення харчових продуктів, виробом повноцінних продуктів, які мають оптимальну кількість радіозахисних речовин або мають адаптогенні, імуномодулювальні та комплексотвірні властивості.

 

1.    Білки

Харчові білки належать до складних хімічних сполук, необхідних людині протягом всього її життя. Ці речовини, попри численну кількість функцій, сприяють також підвищенню стійкості організму у разі дії токсичних агентів, зменшують негативний вплив радіації на організм людини.

До складу білків входять амінокислоти, які, в свою чергу, поділяються на синтезівні (замінні) та ті, що не можуть синтезуватись в організмі людини (незамінні). Незамінні амінокислоти людина повинна вживати з їжею. Крім амінокислот до складу білків входять, зокрема, фізіологічно активні пестициди, які впливають на амінокислотний обмін. Слід зазначити, що так звані сірковмісні амінокислоти під час дії іонізівного проміння зазнають пошкоджень. При цьому порушується нормальний хід фізіологічних процесів, а також підвищується негативний вплив радіоактивного проміння на організм.

Наукові спостереження свідчать, що вміст білків у раціонах харчування жителів контрольних територій є значно нижчим ніж рекомендований. При цьому слід зазначити, що вміст згаданого інгредієнта необхідно значно підвищити порівняно з фізіологічними потребами. Добре засвоюється організмом людини жіноче молоко, яке є найбільш збалансованим за амінокислотним складом. Ефективними постачальниками білків є молоко, сири, тваринне м’ясо та риба.

Вживання білків рослинного походження має також велике значення для нормального функціонування систем організму. Крім того, у разі вживання рослинної їжі людина одержує цілий комплекс необхідних речовин.

 

2.    Жири

Жири — це поживні речовини, які є не тільки джерелом енергії для людини, але й виконавцями низки важливих функцій в організмі. За своїм походженням жири поділяються на тваринні і рослинні. До їхнього складу входять найбільш відомі всім жирні кислоти та холестерин. З жирами до організму людини надходить також  низка біологічно активних речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності. Так, жири сприяють засвоєнню жиророзчинних вітамінів. Відомо, що полі ненасичені жирні кислоти в комплексі з сірковмісними амінокислотами, фосфатами та вітамінами впливають на обмін і виведення з організму шкідливих речовин. Недостатнє надходження поліненасичених жирних кислот у разі підвищення дії радіоактивного проміння зменшує захисну функції печінки та сприяє накопиченню в організмі токсичних речовин.

Ненасичені жирні кислоти в значній мірі містяться у салі та вершковому маслі.

Полі ненасичені жирні кислоти в достатній кількості потрапляють до організму під час вживання рослинних жирів (соєвої, кукурудзяної та соняшникової олій). Велика кількість зазначених речовин міститься також і в риб’ячому жирі. Для нормального функціонування систем організму людини фахівці з харчування рекомендують вживати жири рослинного та тваринного походження у співвідношенні 1:2.

 

3.    Вуглеводи

Нутрієнтами, питома вага яких в раціоні харчування складає понад 50%, є вуглеводи. Відомо, що за складом вони поділяються на прості і складні. До простих, або легкозасвоюваних, вуглеводів належить цукор. Легкозасвоювані хімічні сполуки містяться у бджолиному меді, фруктах, деяких овочах, баштанних.

Вуглеводи засвоюються в організмі під час дії гормону підшлункової залози — інсуліну. Але слід зазначити, що фруктоза (цукор, що міститься у фруктах) засвоюється без співдії згаданого гормону. Тому цей простий вуглевод має неабияке значення в харчуванні хворих на діабет.

Надмірне вживання простих цукрів, порушення співвідношення харчових інгредієнтів у раціоні сприяє, на фоні інших вад харчування, порушенню жирового обміну, розвиткові ішемічної хвороби серця, атеросклерозу, цукрового діабету, карієсу.

Недостатнє вживання харчових волокон призводить до порушення діяльності травного тракту. Пектин та клітковина гальмують бродильні процеси в кишниках, зв’язують токсичні речовини. Пектин сприяє виведенню радіоактивних речовин, які потрапляють до організму людини з продуктами харчування.

 

4.    Мінеральні речовини

Мінеральні речовини — важлива частина харчового раціону. Вони виконують в організмі різноманітні функції: беруть участь у процесі росту кісток, кровотворення, обміну білків, жирів, вуглеводів, регулюють водно-сольовий обмін, кислотно-основну рівновагу, входять до складу багатьох ферментів.

Розрізняють макро- та мікроелементи.

Мікроелементи містяться в їжі у відносно великій кількості. До них належать кальцій, фосфор, магній, калій, натрій, хлор, сірка. Концентрація мікроелементів (заліза, цинку, міді, йоду тощо) невелика як в продуктах харчування, так і в самому організмі.

Причиною нестачі чи надмірного надходження до організму мінеральних речовин можуть бути одноманітне незбалансоване харчування, порушення правил зберігання і кулінарного оброблення продуктів, специфічний стан (вагітність, годування немовляти груддю тощо) або захворювання.

Мінеральні елементи

Біологічна роль в організмі	Джерело надходження
КАЛЬЦІЙ
Необхідний для побудови кіс твої тканини, входить до складу клітин, тканинних рідин, бере участь в процесах зсідання крові, впливає на активність деяких ферментів. Потреба — 800 мг на добу.      Кальцій — хімічний конкурент стронцію, що важливо знати у разі харчування в місцевостях з підвищеним рівнем радіостронцію в навколишньому середовищі. Вміст радіостронцію в кістках є обернено-пропорційним до вмісту кальцію в раціоні.	Молоко та молочні продукти є найкращим джерелом легко засвоюваного кальцію. Добову потребу в кальції може задовольнити такий набір продуктів: 200 г хліба, 100 г гречаної крупи (або 50 г гороху), 100 г сиру, 200 г молока, 50 г твердого сиру, 1 яйце, 200 г овочів, 200 г фруктів.
КАЛІЙ
Регулює кислотно-основну рівно вагу крові, бере участь у передаванні нервових імпульсів, нормалізує тиск крові. Сприяє виведенню із організму води та натрію. Калій — антагоніст радіо цезію, підсилює його виведення і зменшує засвоєння організмом. Добова потреба — 2,5 – 5 г.	Картопля, бобові, яблука, виноград, абрикоси, ягоди. Добову потребу в калії можуть забезпечити такі продукти: 200 г хліба, 30 мл молока, 200 г овочів, 100 г фруктів.
ФОСФОР
Входить до складу білків, кісткової тканини. Виконує важливу роль в обміні речовин, функції нервової тканини, м’язів, печінки, нирок. За нестачі його — розм’якшення кісток, за надмірного надходження — порушення засвоєння кальцію і виведення його з кісток. Добова потреба — 1 – 1,5 г.	Основна кількість фосфору надходить до організму з молоком і хлібом. Добову потребу може забезпечити набір таких продуктів: 100 г твердого сиру, 100 г хліба, 1 яйце або 100 г риби.
МАГНІЙ
Бере участь в обміні вуглеводів, входить до складу кісток, забезпечує нормальну діяльність м’язів серця і його кровопо стачання, регулює діяльність нервової системи. Магній розши рює судини, стимулює рухальну функцію кишок і жовчовиділення, сприяє виведенню холестерину з кишечника. Надмір магнію знижує засвоєння кальцію. Добова   потреба — 300 – 500 мг.	Добову потребу в магнії можуть задовольнити такі продукти: 100 г гороху, 100 г гречаної крупи (або пшона), 200 г пшеничного хліба,  50 г сиру.
ЗАЛІЗО
Кровотворний елемент, входить до складу гемоглобіну, міоглобіну, деяких ферментів. За нестачі — розвиток анемії. При цьому знижується стійкість організму, з’являється швидка стомлюваність, зменшується апетит, з’являється нудота, головний біль, серцебиття. Добова потреба — 15 мг.	Важливим джерелом заліза є м’ясні продукти, печінка, нирки, телятина, а також фрукти, ягоди, овочі. З рослинних продуктів засвоюється його 2 – 7 %.
ФТОР
Необхідний для розвитку зубів. Бере участь у творенні кісткових тканин, нормалізує фосфорно-кальцієвий обмін. За недостатнього вмісту фтору у воді виникає карієс, за надмірного — флюороз. Добова потреба — 0,5 – 1 мг.	Добову потребу у фторі можуть задовольнити такі продукти: 100 г печінки, 100 г оселедців. Значно менше фтору (в 10 разів) у хлібі, м’ясі, овочах, фруктах.

Потреба в таких мікроелементах, як мідь, нікель, хром, марганець тощо невелика і повністю задовольняється звичайним раціоном. Надмір деяких мікроелементів у продуктах харчування може утворюватись внаслідок забруднення їх під час приготування страв та вирощування на ґрунті, збагаченому такими мікроелементами, і викликати у людей токсичні явища. Тому вміст таких елементів, особливо високотоксичних (ртуть, кадмій, свинець, миш’як), суворо обмежується санітарними нормами.

За недостатності йоду в організмі порушується функція щитовидної залози: вона збільшується в розмірах (зоб), тисне на трахею, судини. При цьому:

-       жінки страждають безпліддям, а під час пологів — викидами;

-       підвищується ризик народження фізично і психічно неповноцінної дитини;

-       збільшується дитяча смертність у зв’язку зі зменшення опору організму інфекціям;

-       у дітей спостерігається низький коефіцієнт розвитку.

 

Профілактика йодної недостатності

Добова потреба в йоді — 0,15 – 0,20 мг — забезпечується раціональним харчуванням з використанням багатих на нього морських продуктів (риби, крабів, морської капусти), тваринних білків, вітамінів, мінеральних елементів. В ендемічних щодо зобу районах обов’язковим є забезпечення населення йодованою сіллю та препаратами йоду (антиструміном тощо).

Добову потребу в йоді можуть забезпечити такі продукти: 1 куряче яйце, 100 г морської риби, 300 г овочів, 500 мл молока.

 

5.    Вітаміни

Вітаміни — вкрай необхідні поживні речовини для організму людини, яка проживає на радіаційно забрудненій території. Вітаміни містяться в продуктах в незначній кількості, але їхній вплив є значним на здоров’я та працездатність. Вони є незамінними компонентами харчування, забезпечують життєво необхідні процеси в організмі, беруть активну участь в обміні речовин.

Достатня кількість вітамінів в організмі забезпечується лише надходженням їх з різноманітною їжею.

Обмін вітамінів є взаємопов’язаним, тому нестача одного з них впливає на засвоєння інших.

Роль в організмі	Джерело надходження
Вітамін С (аскорбінова кислота)
Підвищує стійкість організму проти несприятливих чинників, бере участь у процесі кровотворення, сприяє засвоєнню в організмі інших вітамінів, білків, заліза, поліпшує роботу печінки, функцію нервової та ендокринної систем. Оптимальна потреба дорослої людини — 70 мг на добу.	Нестача вітаміну С спостерігається взимку, ранньої весни. Основним джерелом в цей час можуть бути сира та квашена капуста, фрукти. Добову потребу можуть задовольнити 200 г свіжих фруктів та ягід, 150 – 200 г салату із свіжих овочів, зелені, 150 – 200 г соку із свіжих овочів та фруктів.
Вітамін А (ретинол)
Забезпечує процеси обміну речовин у шкірі, слизових оболонках очей, дихальних, травних і для забезпечення нормального росту, функцій зору. Потреба — 1 мг на добу. Виконує функцію протиокисника у разі радіаційного опромінення.	Ретинол надходить до організму з продуктами тваринного похо дження, а з рослинною їжею — у вигляді каротину, який у печінці перетворюється на вітамін. Багатим на цей вітамін є жовток яєць, печінка, вершкове масло, а на каротин — морква, томати, абрикоси, перець, гарбуз.
Вітаміни групи В (тіамін, рибофлавін, піридоксин)В1, В2, В3
Регулюють обмін речовин, функцію багатьох органів і систем. Потреба в них підвищується у разі м’язових навантажень, нервово-психічного напруження. За нестачі їх в організмі порушуються функції нервової, травної, серцево-судинної систем, уповільнюються процеси росту, кровотворення, знижується стійкість організму проти різних хвороб. Ці властивості вітамінів групи В слід враховувати під час складання раціону для жителів контрольованих районів.	М’ясо (особливо багатою є свинина), печінка, житній хліб, гречана, вівсяна та перлова крупи, зелений горошок. Добову потребу в цих вітамінах можуть забезпечити такі продукти: 500 мл молока, 100 г сиру, 200 г м’яса, ковбаси, 100 г риби, 200 г хліба, 25 г крупи.
Вітамін Д (кальцифероли)
Виконує важливу роль в обміні кальцію та фосфору в організмі, сприяє їх відкладенню в кістках. За нестачі його у дітей виникає рахіт, у дорослих — розм’якшення кісток, в основному — у жінок під час вагітності.	З продуктами тваринного походження (рибою, яйцями, молочними продуктами).
Вітамін Е (токофероли)
Сприяє засвоєнню жирів, вітамінів А, Д, бере участь в обміні білків, вуглеводів, впливає на функцію статевих та ендокринних залоз. Проти окисна властивість токоферолів особливо цінна в радіаційно небезпечних умовах проживання. Вони захищають корисні ненасичені ліпіди від окислення. Вагітні та жінки, які годують немовлят груддю, потребують більшої кількості цього вітаміну (15 мг порівняно з 10 мг для дорослих).	Жирні молочні продукти, зернові та овочі, олія соняшникова та кукурудзяна, горох, квасоля, гречана крупа, м’ясо, риба, шпинат, абрикоси.

 

6.    Радіозахисні харчові речовини

Організм людини щодня потребує надходження більше 60 харчових речовин. Значна частина їх є незамінними. Надмір чи нестача в раціоні тієї чи іншої речовини може негативно позначитися на стані здоров’я.

Щоб правильно харчуватися, потрібно вживати такі продукти, які б забезпечувати організм усіма необхідними для його життєдіяльності речовинами. В природі немає жодного продукту, який міг би задовольнити потреби людини в усіх поживних речовинах.

Чим різноманітніший набір продуктів, тим він повніше забезпечує організм необхідними поживними речовинами.

Багато харчових речовин мають виражені радіозахисні властивості. До них належать, в першу чергу, білки тваринного походження, багаті на різноманітні амінокислоти, а також полі ненасичені жирні кислоти, рослинні волокна (клітчата), вітаміни групи В, аскорбінова кислота, ретинол, токоферол, мінеральні речовини: калій, кальцій, магній, фосфор, йод, селен тощо.

 

 

 

2.   ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. КУЛЬТУРА ХАРЧУВАННЯ

Вважають, що людина помирає не від певної хвороби, а від свого способу життя. „Наше здоров’я — в наших руках” — проста істина, основна здорового способу життя.

Здоровий спосіб життя це:	Сприяють появі хвороб
фізична активність; правильне харчування; відмова від шкідливих звичок; використання цілющих чинників природи (вода, свіже повітря, загартованість); уміння протистояти будь-яким стресам.	малорухомий спосіб життя; переїдання, порушення режиму харчування, зловживання окре мими продуктами; шкідливі звички (п’янство, куріння); нестриманість, втрата контролю своїх дій.

 

Людина може звикнути їсти і мало, і багато. Почуття міри треба виховувати змолоду. Багато їсти не рекомендується.

Велика кількість їжі переповнює шлунок, стінки його надмірно розтягуються, порушується робота травних залоз, накопичуються речовини неповного окислення, шлаки, що негативно впливає на здоров’я, призводить до зайвої ваги, ожиріння.

Орієнтовний простий спосіб визначення нормальної ваги —                    це віднімання від зросту в сантиметрах цифри 100. Наприклад, за                зросту 180 см нормальною буде вага 80 кг (180 – 100 = 80).

Ожиріння з’являється тоді, коли харчування постачає більше енергії, ніж організм може витратити. Надлишок її, який утворюється із жирів, вуглеводів, алкоголю, накопичується в організмі у вигляді жиру. Так, 1 г жиру дає 9 ккал, вуглеводів - 4 ккал, білків - 4 ккал, алкоголю - 7 ккал.

Надлишок ваги та ожиріння пов’язані з багатьма                   захворюваннями: серцево-судинними, раком кишечника, подагрою, жовчного міхура, раком простати у чоловіків, раком молочної залози і репродуктивних органів у жінок, ризик яких збільшується у жителів контрольованих районів.

Найкращий шлях до зменшення ваги, запобігання ожирінню — це раціональне харчування з дотриманням його режиму, фізична активність, відмова від шкідливих звичок.

Часто пропаговані „модні” дієти ми розглядаємо як засоби лікування за призначенням лікаря на певний період. До таких дієт слід віднести вегетаріанство, сироїдіння, роздільне харчування тощо, але вони не можуть бути рекомендовані як спосіб життя ні для дорослих, ні для дітей.

 

1.    Калорійність основних продуктів харчування, ккал/100 г

Хліб житній	208,4	Сало	893,0
Хліб пшеничний	233,6	Ковбаси, копченості	294,6
Картопля	57,6	М’ясні напівфабрикати	240,1
Капуста свіжа та квашена	21,4	М’ясні консерви	244,5
Огірки, помідори	18,1	Риба свіжа	70,5
Інші овочі	30,5	Риба солона, сушена	106,6
Баштанні	23,0	Оселедці	95,1
Фрукти, ягоди	40,4	Рибні консерви	176,0
Фрукти, ягоди сушені	214,4	Молоко незбиране	58,5
Виноград свіжий	57,9	Молоко збиране	50,6
Цукор	379,0	Сметана, вершки	213,8
Цукерки, халва та інші кондвироби	432,8	Масло вершкове	691,1
Варення, джеми	266,3	Сир	171,8
Мед бджолиний	328,7	Сир твердий, бринза	329,1
Печиво, торти	414,9	Молочні консерви	312,8
Яловичина, телятина	159,0	Морозиво	178,6
Баранина, козлятина	142,9	Яйця (1 шт.)	136,6
Свинина	329,0	Маргарин та інші жири	743
Інше м’ясо, субпродукти	119,4	Олія	899
Птиця домашня	144,9	Гриби свіжі	17,5
Дичина	160,2	Гриби сушені	152

 

2. Норми фізіологічних потреб організму в основних речовинах та енергії

Добова потреба людини в енергії залежить від її основного обміну та витрат у процесі життєдіяльності, а також від ступеню фізичного навантаження. Основний обмін характеризує енерговитрати організму, який перебуває у стані цілковитого спокою. Він залежить від статі, віку, маси тіла, стану нервової та ендокринної систем, а також від фізичних параметрів навколишнього середовища ( температури, вологості). Для чоловіків вагою 70 кг віком 20 – 40 років основний обмін становить                 1700 ккал на добу, для жінок він на 5 – 8 % нижчий. Близько 200 ккал становлять енерговитрати на засвоєння їжі, головним чином білків. Витрати енергії на фізичні навантаження обумовлені їхнім характером на виробництві і в домашніх умовах, особливостями відпочинку (активний, пасивний). З віком потреби організму в енергії зменшуються. Якщо потреби в енергії у віці 20 – 30 років взяти за 100 %, то у віці 40 – 49 років вони зменшаться на 5%, у віці 50 – 59 років — на 10%, у віці 60 – 69                 років — на 20%, у віці 70 – 79 років — на 30%.

У залежності від фізичної активності професійний склад дорослого працездатного населення України поділено на 4 групи (таблиця):

Добова потреба в енергії
дорослої працездатної людини в кілокалоріях

Група фізичної активності	Інтенсивність           праці	Чоловік	Жінка
1	Дуже легка фізична активність	2100 – 2450	1800 – 2000
2	Легка фізична активність	2500 – 2800	2100 – 2200
3	Середня фізична активність	2950 – 3300	2500 – 2600
4	Важка і дуже важка фізична активність	3500 - 3900	2850 - 3050

 

3. Правильне або раціональне харчування

Харчування забезпечує організм енергією, необхідною для процесів життєдіяльності. Відновлення клітин і тканин в організмі відбувається за рахунок надходження з їжею пластичних речовин — білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин. Крім того, їжа — джерело утворення ферментів, гормонів та інших регуляторів обміну речовин.

Правильне харчування з урахуванням умов життя, праці, побуту забезпечує сталість внутрішнього середовища організму людини, діяльність різних органів і систем, гармонійний розвиток, високу працездатність.

Неправильне харчування призводить до зниження захисної здатності організму, порушує процеси обміну речовин, спричиняє передчасне старіння, зниження працездатності і може сприяти появі багатьох захворювань, в тому числі інфекційних, тому що ослаблений організм є чутливим до негативних впливів.

Раціональне харчування — це правильно організоване і своєчасне забезпечення організму смачно приготовленою  і нешкідливою їжею, вміст в раціоні оптимальної кількості поживних речовин, необхідних для його розвитку і життєдіяльності.

Раціональне харчування забезпечує високий рівень працездатності і стійкості проти несприятливих чинників навколишнього середовища, максимальну тривалість активного життя.

Для нормальної життєдіяльності людини необхідне не тільки забезпечення відповідною до потреб організму кількістю енергії, але й дотримання певних співвідношень між численними чинниками харчування. Раціон з оптимальним співвідношенням поживних речовин вважають збалансованим.

В природі не існує ідеальних продуктів харчування, які містили би всі поживні речовини, потрібні людині (за винятком материнського молока).

Лише різноманітні продукти в харчовому раціоні забезпечують його харчову цінність, тому що в цьому разі вони доповнюють один одного потрібними компонентами. Крім того, різноманітне харчування сприяє кращому засвоєнню їжі.

Біологічно повноцінний харчовий раціон повинен включати більше 15 різних продуктів. За енерговитрат 2800 – 3000 ккал добовий набір продуктів приблизно такий: 300 – 350 г хліба, 40 – 60 г круп та макаронних виробів, 300 г картоплі, 300 г риби, 0,5 л молока, 15 г сметани, 30 г сиру, 20 г масла, 25 – 30 г олії, 1 яйце.

 

4. Профілактика харчового отруєння і хвороб, що передаються з їжею

Навколо нас — у повітрі, на землі, у воді, на різних предметах, одязі, на поверхні нашого тіла — міститься велика кількість мікроорганізмів.

За сприятливих умов вони швидко розмножуються. Сонячне світло, висока температура, різні хімічні речовини знищують мікробів. Холод, міцні розчини солі, цукру перешкоджають їхньому розмноженню. Якщо мікроби потрапляють у сирі продукти або в готові страви, то там розмножуються і виділяють отруту. Така їжа може спричинити отруєння.

Хвора людина може виділяти велику кількість мікробів. Навіть після одужання окремі люди (їх називають бацилоносіями) продовжують протягом місяців і навіть років виділяти мікроби.

Ось чому до роботи, пов’язаної з перевезенням і зберіганням продуктів, приготуванням та роздаванням їжі, миттям посуду не можна допускати бацилоносіїв.

На деякі заразні хвороби — туберкульоз, бруцельоз, ящур та ін. — хворіють тварини. Вживаючи в їжу м’ясо, молоко від хворих тварин, можна заразитися. Ось чому використовувати для їжі дозволяється тільки таке м’ясо, яке оглянув ветеринарний лікар. М’ясо треба добре проварювати, просмажувати, а молоко — обов’язково кип’ятити.

Збудників заразних хвороб можуть занести в їжу мухи, таргани, гризуни. Тому необхідно ретельно стежити за чистотою приміщень, старанно закривати готові страви, не залишати на столах, полицях, в шухлядах недоїдків та брудного посуду.

Необхідно дотримуватися термінів та умов зберігання продуктів, які швидко псуються, а також правил їх оброблення.

Після оброблення сирого м’яса, риби, овочів на непомитих дошці чи ножі можуть залишитися мікроби і потрапити на зварені продукти під час їх оброблення. Такі продукти можуть спричинити харчове отруєння.

Зелень та овочі бувають дуже забруднені мікробами та яйцями глистів. Тому їх потрібно добре промити, особливо ретельно це слід зробити, якщо їх передбачається подати до столу сирими.

Зберігати готові страви необхідно в закритому посуді і на холоді. Перед вживанням рідинні страви слід обов’язково кип’ятити, а інші — старанно розігрівати невеликими порціями.

Готувати та зберігати їжу можна тільки у відповідному посуді.

В оцинкованому посуді дозволяється зберігати лише сухі продукти і питну воду. В кислих стравах, у борщі, компотах цинк дуже легко розчиняється. Домішки цинку в їжі можуть спричинити отруєння. Краще користуватися емальованим та алюмінієвим посудом.

Причиною харчового отруєння найчастіше бувають мікроби — стафілокок, кишкова паличка, сальмонела, паличка ботулізму.

В теплі, за температури 15 – 38 ⁰С, вони легко розмножуються у м’ясних та рибних продуктах, вінегреті, котлетах, молоці та молочних продуктах (сирі, сметані).

Першими ознаками отруєння є відчуття важкості і болю в животі, млявість, озноб, пронос, нудота, блювання.

Ботулізм — тяжка хвороба, яка уражає в основному центральну нервову систему. Вона виникає у разі вживання приготовлених з порушенням санітарних і технологічних правил грибів, риби, м’ясних, овочевих та фруктових консервів.

Мікроорганізми — збудники ботулізму — живуть лише в без кисневому середовищі і в цих умовах утворюють токсин — сильну отруту. Збудники ботулізму живуть у землі у формі спор, покритих оболонкою. З землею вони потрапляють на овочі, фрукти, гриби, до кишечника тварин, птахів, з мулом — до кишечника риб. Спори стійкі проти нагрівання, добре переносять високі концентрації солі. Самі ж збудники не спричиняють отруєння. Смертельно небезпечним є токсин, який вони виділяють в сприятливих для розмноження умовах (за відсутності кисню, наявності поживних речовин, низької кислотності середовища). Часто продукти, заражені токсином збудника ботулізму, мають вигляд доброякісних, не змінюють зовнішнього вигляду, запаху, смаку.

Захворювання на ботулізм починається гостро, через 3 – 24 години, інколи через декілька діб після проникнення в організм токсину. Спочатку з’являється нездужання, сухість у роті, біль у животі, розлад травлення. Потім різко погіршується зір, — перед очима з’являється ніби сітка, двоїться в очах, повіки опускаються, утруднюється ковтання. Мова стає незрозумілою, голос сиплим. З появою перших ознак отруєння необхідно негайно викликати лікаря. Врятувати життя хворого можна лише введенням протиботулінічної антитоксичної сироватки.

Запобігти ботулізмові нескладно. Для цього не слід у домашніх умовах виготовляти консерви з м’яса, грибів, риби, зелені, овочів у не закритих герметично банках. Слід пам’ятати, що консерви потрібно зберігати на холоді. Банки зі здутими кришками треба знищувати. Кип’ятіння, проварювання, просмажування продуктів харчування і консервів перед вживанням — обов’язкова умова запобігання ботулізмові.

Сальмонельоз — гостра інфекційна хвороба з бурхливим перебігом. На сальмонельоз хворіють люди, тварини, птахи. Сальмонели потрапляють до організму людини з їжею, водою, а також через контакт з хворою людиною чи твариною. Сальмонели потрапляють і в готові страви. Найбільш сприятливим середовищем сальмонели є м’ясний фарш, холодець, салати, молочні продукти. Такі страви треба зберігати тільки на холоді. Яйця водоплавних птахів слід варити не менше 15-ти хвилин, їсти їх сирими не рекомендується. Заразитися сальмонельозом можна і під купання у ставку, озері, якщо ковтнути води, забрудненої виділеннями хворих птахів чи тварин.

Приблизно через добу після потрапляння мікробі до організму з’являється біль у животі, нудота. Блювання, пронос, підвищується температура. Уражається серцево-судинна система, печінка та інші органи, виникають корчі, знижується артеріальний тиск. Сальмонельоз потребує наполегливого лікування навіть тоді, коли людина хворіє на легку його форму. Сальмонели можуть зберігати свою життєздатність в організмі недовилікуваного хворого, який стає рознощиком хвороби.

Нерідко причиною харчового отруєння стає золотистий стафілокок. Потрапляючи в їжу, він там розмножується, утворює ентеротоксин, який спричиняє отруєння. Носіями стафілококу можуть бути здорові люди. Мікроби часто містяться на шкірі, в носоглотці, кишечнику. В їжу вони потрапляють під час розмови та кашлю, з брудних рук. Особливо багато їх гніздиться в гноячках, подряпинах, порізах.

Сприятливим середовищем для розмноження стафілококу і виділення токсину є солодкі кремові вироби, молоко й молочні продукти. Через 2 – 4 години після вживання їжі з токсином стафілококу з’являється нудота, блювання, біль у животі, пронос, головний біль, кволість, запаморочення, а в тяжких випадках — корчі, ослаблення серцевої діяльності.

Харчове отруєння може також спричинятися і кишковими паличками, ентерококами та іншими мікробами. Кишкові палички, ентерококи постійно мешкають у кишечнику людини і тварини. Коли організм ослаблений, вони набувають хвороботворних якостей. Готові страви, забруднені цими мікробами можуть спричиняти харчове отруєння. Потрапляють кишкова паличка і ентерокок у страви з брудних рук, з погано вимитого посуду, з брудного кухонного інвентарю. Під час тривалого зберігання їжі за кімнатної температури ці інфекції активно розмножуються.

Таким чином, харчове отруєння, спричинене будь-якими мікроорганізмами, — результат грубого порушення санітарних правил приготування і зберігання їжі.

 

5. Профілактика отруєння пестицидами

Для захисту рослин від шкідників і хвороб у сільському господарстві застосовують різні хімічні речовини. З ними контактує багато працівників. Неправильне поводження з пестицидами може створити небезпеку для здоров’я. Треба пам’ятати, що під час роботи з хімікатами не слід їсти, пити, тому що шкідливі пари, пил із забруднених рук чи повітря можуть потрапити в їжу, воду, а потім — і в організм людини.

Працівники, які контактують з пестицидами, після роботи і перед їжею повинні старанно мити рукавиці водою з милом, а потім зняти їх, добре помити руки з милом, прополоскати рот.

Суворо забороняється перевозити разом з пестицидами харчові продукти, питну воду, фураж. Вживати їжу дозволяється тільки в спеціально відведеному для цього місці, розташованому не ближче ніж за 100 м від провадження робіт.

Забороняється використовувати протруєне зерно для їжі, для годівлі тварин, домашньої худоби і птиці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.   ЗБАЛАНСОВАНЕ ХАРЧУВАННЯ

Правильне, збалансоване харчування має велике значення для здоров’я людини. Тому, крім загальної поради вживати, по можливості, найрізноманітніші продукти, наводимо деякі особливості харчування для осіб різного роду праці, віку та статі.

 

1. Харчування за різних видів трудової діяльності

Ступінь механізації та автоматизації виробництва, а також тривалість робочого дня та робочого тижня впливають на енерговитрати.

Кількість енергії, що витрачається для виконання роботи, залежить від її інтенсивності, навантаження, тривалості відновного процесу. Праця, пов’язана з витратами більшої частини енергії на роботу м’язів, називається фізичною. В зв’язку з технічним прогресом частка м’язової роботи в трудовій діяльності людини різко зменшилася. Відповідно зросли частка розумової роботи та психоемоційне навантаження.

У зв’язку з цим слід відзначити, що в профілактиці стомлення та підвищення працездатності організму людини харчування відіграє основну роль. Найбільш раціональною для здорової людини є змішана їжа, яка забезпечує організм всіма необхідними поживними речовинами. Змішане харчування дає змогу найбільше різноманітити їжу та покращувати її смакові якості. Не менше 25 – 30% енергетичної цінності добового раціону людина повинна отримувати з їжею тваринного походження і 70 – 75% — з рослинною.

Важливим моментом характеру харчування є режим. Сучасні вимоги до організації харчування передбачають його режим з урахуванням особливостей трудового процесу. Необхідно враховувати характер трудової діяльності людини, її зайнятість протягом робочого дня, вік, місцеві звички, індивідуальні особливості організму тощо.

Безладне харчування ускладнює функціонування травних залоз, сповільнює перетравлення їжі та погіршує харчову цінність споживаних продуктів. Неправильне харчування є однією із причин виникнення хвороб шлунково-кишкового тракту.

Враховуючи, що основна частина мешканців радіаційно забруднених територій є селяни, слід зупинитися на гігієнічних принципах харчування тих, хто працює у сільському господарстві.

Нині в колгоспах, акціонерних товариствах, а також фермерських та інших колективних господарствах, розташованих на території з підвищеним вмістом радіоактивних речовин, частка тих, хто займається некваліфікованою працею зменшується, а частка зайнятих механізованою роботою — збільшується.

Сільськогосподарська праця відрізняється від промислової низкою особливостей. Так, механізатори під час сівби та збору врожаю працюють по 10 – 12 годин на добу. При цьому їхня праця супроводжується не тільки великими фізичними, але і значним нервово-емоційним напруженням. В таких умовах харчування повинне бути достатнім та повністю покривати енергетичні та пластичні витрати організму. Добова потреба сільськогосподарських працівників в енергії має значні сезонні коливання. В період весняно-польових робіт та жнив енергетичні витрати організму підвищуються до 4500 – 5000 ккал на добу та значно зменшуються в зимовий період — до 3000 ккал на добу.

Повноцінність харчування визначається його збалансованістю та засвоюваністю поживних речовин, а також асортиментом харчових продуктів, що включаються до раціону. Частка білку від добової калорійності раціону здорової людини повинна складати 12 – 14%, загальних жирів — 30%, вуглеводів — 56 – 58%. В загальному вмісті       білку кількість повноцінних тваринних білків не повинна перевищувати 50%.В добовому раціоні білки, жири та вуглеводи повинні     співвідноситися як 1:1:4.

В харчовому раціоні в достатній кількості повинні міститись вітаміни та мінеральні речовини. Слід зазначити, що вітаміни, маючи проти окисні властивості, нормалізують біохімічні та пластичні процеси, а комплексі з іншими нутрієнтами позитивно впливають на кругообіг, підвищують стійкість організму до інфекційних хвороб.

Рівень споживання багатьох мінеральних речовин, їхнє співвідношення в раціоні значно впливають на абсорбцію та накопичення радіонуклідів в організмі. В метаболізмі радіоактивних речовин та їхніх стабільних аналогів є багато спільного. Так, кальцій є метаболічним аналогом радіоактивного стронцію. За нестачі в харчуванні кальцію кумуляція стронцію зростає. Однак, не зважаючи на близькі біохімічні властивості кальцію та стронцію, в організмі людини спостерігається переважне засвоєння першого.

Збагачення їжі оротатом калію та фосфатом кальцію знижує в організмі кумуляцію Cs – 137. споживання продуктів, що містять достатню кількість солей магнію та фосфору, сприяє уповільненню накопичення радіостронцію, а введення літію справляє захисний вплив під час опромінення в дозах навіть 4 Гр. Забезпечення організму достатньою кількістю солей йоду зменшує імовірність гіперплазії щитовидної залози серед населення, що підпало під вплив радіоактивного йоду. В умовах підвищеного вмісту радіонуклідів у навколишньому середовищі споживання продуктів, багатих на залізо, мідь, марганець, кобальт, є конче необхідним для нормалізації гемопоезу та інших пластичних процесів.

Для гальмування процесів абсорбції радіонуклідів тепер використовують штучні ентеросорбенти. Застосування альгінату натрію уповільнює процес кумуляції Sr – 90 від 40 до 200%. Однак їх споживання допускається у виняткових випадках та протягом незначного проміжку часу.

Речовини поєднаної дії, як правило, вигідно відрізняються від індивідуальних речовин-протекторів підвищеною ефективністю. Вища ефективність дво- і трикомпонентних комплексів порівняно з дією простих речовин зумовлена сприятливішими умовами захисту радіо чутливих тканин та, перш за все, кісткового мозку.

Однак структура харчування чинить основний вплив на засвоєння та накопичення радіонуклідів в організмі. При цьому необхідно враховувати, що порушення збалансованості раціонів стосовно енергії та кількісного складу поживних речовин, а також їхнього співвідношення може негативно позначитися на стані здоров’я.

 

2. Харчування школярів

Правильне (раціональне) харчування має велике значення для нормального розвитку школяра, зниження частоти та важкості захворювань, високої працездатності та успішного навчання.

Тому під час організації харчування необхідно дотримуватися таких вимог:

1. Харчування повинно бути чотириразовим (сніданок, 2-й сніданок, обід, вечеря) у певні години (наприклад, о 8, 12, 16, 20). Вечеря повинна відбутись не менше ніж за 2 години до сну.
2. Сухоїдіння, тобто їжа без рідини (наприклад, лише бутерброд), є несприятливим для перетравлювання їжі. Це саме стосується і вживання їжі поспіхом, на ходу. Такий режим призводить до захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки (виразкова хвороба, гастрит тощо), що негативно впливає на роботу мозку, серця та інших органів.

Швидка їжа, як і повільна, шкідливо впливає на перетравлювання та засвоювання їжі.

3. Їжа повинна бути помірно гарячою, щоб не спричиняти опіків слизової оболонки рота, стравоходу, шлунка, і навпаки, холодна їжа може сприяти простудним захворюванням.
4. На сніданок бажано вживати молочні, м’ясні, рибні, овочеві, круп’яні страви, страви з яєць, пити чай, какао.

На другий сніданок — бутерброд з молоком, кефіром чи іншими кисломолочними продуктами, чай, какао.

На обід готують три страви: перша — борщ, суп, друга — м’ясна, рибна з гарніром або сирна страва, третя — компот, кисіль, желе, крем тощо.

Вечеря морже складатися з круп’яних та молочних страв. Вживати м’ясні, солоні страви, пити каву, какао на ніч не рекомендується.

5. Їсти потрібно невеликими порціями, щоб в шлунку не відчувалася важкість.
6. Для запобігання ожирінню рекомендується обмежувати кількість солодощів, цукру, варення, макаронних виробів, каш, білого хліба, здоби.

Бажано більше вживати молока та молочних продуктів. Щоденно замість картоплі можна готувати страви з овочів — гарбуза, моркви, буряка, капусти.

Крім вершкового масла рекомендується щоденно вживати 20 г олії з салатом, вінегретом, оселедцями.

7. Щоденно і протягом дня їжа повинна бути максимально різноманітною, приготовленою із свіжих продуктів.

Наприклад, меню на день:

-         сніданок — вінегрет, яйце, каша манна молочна, какао з молоком, хліб;

-         2-й сніданок — кефір, булочка (печиво);

-         обід — суп чи борщ на м’ясному бульйоні, м’ясо варене з тушкованою морквою, хліб, компот;

-         вечеря — сирники, чай з цукром або компот.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.   ЛІКУВАЛЬНЕ ХАРЧУВАННЯ

Основне завдання харчування — покращення показників здоров’я через використання їжі як важливого чинника навколишнього середовища.

Раціональне харчування є одночасно і профілактичним в тому розумінні, що воно підвищує стійкість організму проти захворювання взагалі.

Лікувальне харчування призначене допомагати організму людини запобігти загостренню хвороби та подолати її. Безумовно, ви повинні в першу чергу скористатись порадами свого лікаря. Ми наводимо приклади харчування при  найбільш поширених хворобах, щоб ви мали можливість згадати про необхідність дотримання дієти та скористатись нашими порадами.

 

1. Лікувально-профілактичне харчування

Лікувально-профілактичне харчування направлене на профілактику шкідливої дії на здоров’я людини фізичних, хімічних та біологічних чинників виробничого середовища.

На основі вивчення токсикології значної кількості промислових отрут, їхньої дії на організм було розроблено принцип побудови лікувально-профілактичного харчування:

-         підвищення стійкості організму за допомогою чинника харчування;

-         використання антидот них якостей окремих компонентів їжі;

-         прискорення або уповільнення метаболізму отрут у організмі;

-         вплив їжі на шкідливість виведення отрути з організму;

-         уповільнення всмоктування отрут у харчовому каналі за допомогою їжі;

-         вплив за допомогою поживних речовин на стан найбільш уразливих органів.

Лікувально-профілактичне харчування надається робітникам та службовцям з метою зміцнення їхнього здоров’я, запобігання професійним захворюванням та отруєнням.

Розроблено 6 раціонів лікувально-профілактичного харчування, які призначаються в залежності від характеру виробництва. Лікувально-профілактична їжа видається в дні фактичного виконання роботи в особливо шкідливих умовах у вигляді гарячих сніданків перед початком роботи або в обідню перерву. Одночасно з лікувально-профілактичною їжею видаються і вітамінні препарати, які у вигляді розчинів добавляють в чай, компот, третю страву. Що організується на базі їдальні підприємства.

Раціон №1 — рекомендується під час роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізівного випромінення;

Раціон №2 — під час виробництва неорганічних кислот, сполук флору, фтору, фосфоровмісних добрив, ціаністих сполук та інших хімічних речовин;

Раціон №2а — під час роботи з хромом та хромовмісними сполуками;

Раціон №3 — під час роботи з неорганічними сполуками свинцю;

Раціон №4 — під час виробництва аміно- та нітросполук бензолу, сполук миш’яку, ртуті, фосфору, іонообмінних сполук та під час роботи в умовах підвищеного атмосферного тиску;

Раціон №5 — під час виробництва вуглецю, сірковуглецю, тетраетил свинцю, барію, магнію та фосфорорганічних сполук.

В усіх раціонах обмежується сіль, солоні продукти, туго топкі жири та жирні продукти. Робітникам, зайнятим на виробництві бензолу, хлорованих вуглецю, миш’яку корисне вживати багато рідини.

До раціонів вносять:

№1 — молокопродукти, печінку, яйця;

№2 — м’ясо, рибу, молоко, олію, сир;

№2а — молочні, м’ясні, рибні продукти;

№3 — молочні продукти, картоплю, овочі, фрукти, ягоди;

№4 — молочні продукти, олію (обмежують жири, вітамін В₁);

№5 — олію, сир, нежирні сорти м’яса та риби, яйця, вітамін В₁.

 

 

 

 

 

 

 

 

5.   ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ
   1. Корисні поради з питань гігієни харчування

Деякі правила приготування і зберігання їжі:

-       всі продукти тваринного і більшість рослинного походження обов’язково піддавати тепловому обробленню з метою запобігання харчовому отруєнню та для кращого засвоєння;

-       в алюмінієвому посуді не слід квасити й зберігати овочі та фрукти. Під впливом солі та органічних кислот, які є  в овочах і фруктах, алюміній окислюється і переходить у харчові продукти, а потім може шкідливо вплинути на організм;

-       вегетаріанська (рослинна) їжа є неповноцінною за вітамінами і амінокислотним складом. Вегетаріанство є небезпечне для дітей;

-       щоб підвищити поживну цінність м’яса, його слід занурити в попередньо доведену до кипіння воду. При цьому в бульйон переходить менше поживних речовин. Навпаки, для готування бульйонів м’ясо кладуть у холодну воду, нагрівають до кипіння і варять на малому вогні. У воду переходять екстрактивні речовини;

-       щоб поліпшити смак і підвищити поживну цінність овочевих супів, у них рекомендують додавати молоко, вершки, сметану, кисле молоко;

-       якщо моркву заправити олією чи сметаною, то організмом засвоюється 60% каротину, який міститься в ній, а якщо не заправити — не більше 6%;

-       очищену моркву краще зберігати в посуді без води (не більше 2 – 3 годин), прикривши зверху чистою вологою тканиною. Позеленілі голівки моркви гіркі, під час оброблення їх бажано обрізати;

-       овочі, за винятком буряків і зеленого горошку, варять у підсоленій воді (10ш солі на 1 л води);

-       щоб буряки під час варіння не втратили кольору, у воду додають трохи цукру (1,2 чайної ложки на 2 л води);

-       макаронні вироби, крупи з цілого зерна погано розварюються в молоці, тому для приготування молочного супу спочатку їх варять у воді протягом 3 – 5 хвилин, а потім, зливши воду, заливають молоком;

-       якщо треба зберегти щавель, салат, шпинат протягом кількох днів, їх трохи збризкують водою і тримають у холодильнику. Промивають їх безпосередньо пере використанням;

-       позеленілі і пророслі бульби картоплі варять лише очищеними. Картопляне пюре розбавляють теплим молоком, тому що від холодного пюре набуває сірого кольору;

-       квасолю, горох варять протягом 1 – 1,5 години. Для скорочення тривалості варіння їх спочатку замочують у холодній воді на 5 – 8                годин. Варять їх у несолоній воді, а солять після того, як вони вже зварились. Квасолю треба варити до повної готовності, щоб запобігти отруєння;

-       щоб риба не мала запаху баговиння, її промивають у міцному розчині солі;

-       щоб риба не розпадалася під час смаження, її солять за 10 – 15 хвилин до початку готування. Під час смаження жир буде менше розбризкуватися, якщо на сковорідку насипати трохи солі;

-       щоб на поверхні томату-пюре і томату-пасти під час зберігання не з’являлася пліснява, необхідно посипати їх сіллю або залити тонким шаром олії;

-       щоб сіль була сухою, треба додати у сільничку 2 – 3 рисові           зернини;

-       якщо сіль мокріє, до неї додають 8 – 10% картопляного крохмалю;

-       поліетиленові мішечки рекомендується використовувати                    переважно для короткого зберігання сухих продуктів (хліба, овочів, круп).

 

2. Ступінь очищення харчових продуктів від радіонуклідів кулінарним та технологічним обробленням

Продукт	Вид перероблення	Ступінь очищення, %
		Cs - 137	Sr - 90
Картопля (в шкірі)	Відварювання в прісній воді	3	3
Картопля обчищена	Очищення від шкіри Відварювання в прісній воді	30-45 30-45	30-40 12
Картопля	Відварювання в підсоленій воді	50	30
Буряк	Очищення від шкіри	30-40	30-40
Буряк обчищений	Відварювання	60	20
Листя капусти	Відварювання	60	20
Капуста	Відварювання	60	20
Капуста шаткована	Відварювання	80	40
Горох	Відварювання	45	20
Щавель	Відварювання	50	40-50
Свинина	Відварювання	45-50	53
Баранина	Відварювання	45-50	53
Яловичина	Відварювання	70	50

 

Яловичина	Вимочування у прісній воді та подальше відварювання	80-90	-
М’ясо	Вимочування у прісній воді, витримування в 25%-ному розсолі протягом 3-х днів та подальше відварювання	90	-
М’ясо	Смаження	45	-
Риба	Відварювання	60	-
Риб’яча тушка з головою	Приготування юшки	15-28	-
Риба	Приготування бульйону	60	До 100
Кістки риб’ячі	Приготування бульйону	24-37	-
Молоко	Приготування сиру	79	73
Молоко	Приготування сметани	81	-
Молоко	Приготування твердого сиру	90	55
Молоко	Приготування вершків	98	100
Молоко	Приготування масла	98,5	95
Молоко	Приготування топленого масла	100	100
Молочні відвійки	Сироватка	-	60-70
Молочні відвійки	Приготування сиру	64	-
Гриби	Промивання у прісній воді	18-32	-
Гриби (польські)	Вимочування у воді протягом 2-х годин	81	-
Гриби	Одноразове відварювання	85	20
Гриби	Дворазове відварювання протягом 10 хвилин із зливанням відвару після кожного відварювання	97	-
Зерно	Отримання 70% борошна	60	90

 

 

 

 

 

 

              Додаток 3

 

РОСЛИНИ РАДІОПРОТЕКТОРНОЇ ДІЇ

 

1. Шавлія лучна.
2. Суниці лісові.
3. Алтея лікарська.
4. Цмин пісковий.
5. Звіробій звичайний.
6. Перстач прямостоячий. Калган.
7. Ромашка лікарська.
8. Жовтушник розлогий.
9. Щитник чоловічий.
10. Полин гіркий.
11. Цибуля ведмежа. Левурда.

 

 

 

 

 

 

 

 

ШАВЛІЯ ЛУЧНА

SALVIA PRATENSIS

 

Багаторічна опущена рослина 25-80 см заввишки, з міцним, у суцвітті розгалуженим стеблом. Прикореневі листки великі, довгасто-яйцевидні, зморшкуваті, по краю 2-нерівномірнозарубчасті, на довгих черешках; стеблові-коротко черешкові; верхні — сидячі. Квіти зібрані по 4-8 у кільцях. Віночок двогубий, темно-синій, зрідка білий або рожевий 12-25 мм завдовжки. Плід — чотири горішок. Цвіте в травні-липні. Росте у чагарниках, на лісових галявинах і узліссях, у світлих, переважно соснових, лісах, на щебенистих і піскових схилах, луках, лучних степах майже по всій Україні, у Криму зрідка.

Латинська назва утворена від латинського слова, що означає здоров’я. У латинян існувала навіть така приказка: „Проти влади смерті росте шавлія в садах”. Українську і російську назви утворено від латинської.

У сучасній медицині широко використовується тільки один вид – шавлія лікарська (S. officinalis L.). Це багаторічна густо опущена рослина із сіро-зеленими листками і фіолетовими квітками. Широко відома на Україні ще одна шавлія — шавлія блискуча (S/ Splendens Ker-Gawl), у якої яскраво-червоні не тільки квітки, а й чашечки, що робить рослину надзвичайно декоративною протягом довгого часу.

Шавлія лучна має дуже цікаве пристосування, що забезпечує їй перехресне запилення: пиляки тичинок з’єднуються в’язальцем по типу важеля, розміщуючись на кінцях видовженого в’язальця, причому одне нижче гніздо пиляка редукується. Коли комаха проникає в трубку віночка за нектаром, вона відсовує всередину і вгору нижнє гніздо пиляка, в друге гніздо, яке міститься на іншому кінці подовженого в’язальця, ударяє її по спині і осипає пилком.

На Україні росте 20 видів шавлії, з них 2 — у культурі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СУНИЦІ ЛІСОВІ

FRAGARIA VESSA L.

Багаторічна рослина 15-30 см заввишки з товстим бурим кореневищем, від якого відходять трійчасті листки на довгих черешках. Плід — багато горішок, або суничка. Цвіте в травні-червні. Росте в світлих лісах лісової і лісостепової зон, на півдні суниць значно менше.

Латинську назву роду утворено від назви рослини у стародавніх греків, римлян. Видова назва у перекладі означає їстівна.

Після відцвітання квітколоже суниць розростається, стає соковитим, червоним. У нього занурені дрібненькі сухі плоди — горішки.

Розмножується переважно вегетативно надземними пагонами, які називаються вусами або столонами.

Цінна лікарська і полівітамінна рослина.

На Україні росте 7 видів суниць, з них 3 у культурі.

 

 

 

 

 

 

 

 

АЛТЕЯ ЛІКАРСЬКА

ALTHAEA OFFIGINALIS L.

Багаторічна сірувато-зелена рослина 60-150 см заввишки, з товстим коротким кореневищем і добре розвиненим головним коренем, що дерев’яніє у верхній частині. Стебла прямостоячі, майже не розгалужені, біля основи здерев’янілі. Нижні та середні листки яйцевидні або видовжено-яйцевидні, неглибоко 3-5 лопатеві; верхні-яйцевидні, цілісні. Усі листки шовковисто-бархатисті від опущення. Чашечка має підчашку, пелюсток 5; тичинок багато, що зрослися біля основи в трубку. Цвіте в липні-серпні. Росте на вологих лугах, заболочених місцях, по чагарниках, берегах річок по всій Україні, але в Криму зрідка.

Латинська назва роду утворена від грецької назви цієї рослини, що в перекладі означає та, що виліковує. Видова назва перекладається з латинської мови аптечна, лікарська.

Важлива лікарська рослина, лікувальні властивості якої відомі з глибокої давнини. Теофраст, Діоскорід і Пліній у своїх працях зазначили, що ліки з алтеї діють надзвичайно ефективно. У кореневищі й коренях алтеї міститься близько 36% слизистих речовин і білків, пектин, крохмаль, тростинний цукор, аспарагін, яблучка кислота тощо. Використовують як харчову рослину. Луб’яні волокна стебел придатні для плетіння міцних канатів, циновок тощо. На Сардинії алтея культивується як луб’яна культура. У пелюстках є пігмент, придатний для фарбування вовни. Розмножується насінням і вегетативно діленням куща.

На Україні росте 5 видів алтеї.

ЦМИН ПІСКОВИЙ

HELIGHRYSUM ARENARIUM L.

Багаторічна сірувато-зелена повстисто-опущена рослина 15-30 см заввишки. Квітки і листочки обгортки солом’яно-жовті. Кошики зібрані в щитковидні суцвіття. Цвіте в червні-вересні. Росте на сухих піщаних місцях по всій Україні.

Латинська назва роду утворена від грецьких слів, що означають сонце і золотий, пов’язана із забарвленням кошиків. Видова назва в перекладі з латинської мови — піщаний (росте на піщаних ґрунтах).

Цінна лікарська і гарна декоративна рослина.

На Україні росте 3 види цмину.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗВІРОБІЙ ЗВИЧАЙНИЙ

HYPERICUM PERFORATUM L.

Багаторічна рослина 30-100 см заввишки, з двогранним гладеньким стеблом, у верхній частині розгалуженим, щільним і досить міцним. Листки супротивні, сидячі, овальні, гладенькі. Квітки яскраво-жовті, зібрані в густі суцвіття, містяться на кінцях гілочок. Плід — коробочка. Цвіте з червня до вересня. Росте на галявинах світлих лісів, при дорогах, на межах, сухих лугах, відкритих сухих місцях, перелогах, іноді засмічує посіви по всій Україні.

Латинська назва походить від грецьких слів, що означають через і зображення, малюнок (листки вкриті залозками, чорними по краю, що просвічуються посередині, якщо їх розглядати на світло).

Видова назва в перекладі з латинської мови означає продірявлений, (залозки на листках просвічуються, створюючи враження численних малесеньких дірочок). За іншим, ці назви походять від казахського „джерамбай”. Що означає зцілитель ран.

Звіробій — цінна лікарська рослина, здавна відома як трава від 99 хвороб. У ньому містяться більше 10% дубильних речовин, ефірна олія, смолиста речовина, вітамін С, каротин і деякі інші речовини. Сучасна медицина використовує звіробій для лікування багатьох хвороб. Дуже цінні лікарські препарати іманін і новоіманін, добуті із звіробою радянськими вченими під керівництвом академіка В.Г. Дроботько.

На Україні росте 8 видів звіробою.

 

ПЕРСТАЧ ПРЯМОСТОЯЧИЙ, КАЛГАН

POTENTILLA ERECTA (L) RAEUSCH

Від товстого здерев’янілого кореневища відходять черешкові 5-лопатеві листки і кілька прямих пухнастих стебел 30 см заввишки, на верхівках яких жовті 4-членні квітки. Цвіте в травні-вересні. Росте в лісах, на узліссях, луках, у чагарниках, на торфовищах, де є багато вологи, по всій Україні, крім степової зони і Криму.

Цінна лікарська рослина, особливо цінуються кореневища. У давнину її вживали при болях у шлунку, звідки і пішла назва „калган”; саме так називалися кольки в шлунку.

На Україні росте близько 40 видів перстачу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОМАШКА ЛІКАРСЬКА

CHAMOMILLA REKUTITA (L) RAUSCHERT

 

Однорічна рослина 15-30 см заввишки, із сильним своєрідним запахом. Листки 2-перисто-розсічені, частки їх вузько лінійні. Спільне ложе кошика довгасто-конічне, порожнисте. Язичкові квітки білі, до 0,5 см завдовжки, трубчасті-жовті. Обгортка багаторядна, черепи часта, листочки її тупі, жовтувато-зелені. Сім’янки без чубка. Цвіте з травня до пізньої осені. Росте на полях, городах, забур’янених місцях, уздовж доріг по всій Україні, але переважно на півдні.

Латинська назва роду утворена від грецького слова, що означає мати (очевидно, пов’язана з лікувальними властивостями саме цієї рослини).

Язичкові квітки ромашки лікарської зранку займають майже вертикальне положення щодо трубчастих у кошику, до 16-ої години вони переходять у горизонтальне положення, а потім починають опускатися донизу і на 19-ту годину притискаються до квітконоса.

Ромашка лікарська — цінна лікарська рослина, відома з глибокої давнини. Сировина — кошики, які збирають на початку цвітіння. Своєрідний аромат і лікувальні властивості рослини зумовлюються наявністю в ній ефірної олії та деяких інших речовин. На пасовищах поїдається тваринами, але надає молоку неприємного запаху. У посівах — надокучливіший бур’ян. Уведено в культуру.

На Україні росте ще ромашка запашна, або ромашка Без’язичкова з таким самим запахом, як і у ромашки лікарської. Відрізняється від ромашки лікарської насамперед тим, що не має язичкових квіток.

На Україні росте 2 види ромашки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЖОВТУШНИК РОЗЛОГИЙ

ERYSIMUM DIFFUSUM EHRY

Дворічна шорстко опущена сірувата від коротких притиснутих двороздільних волосків рослина 30-60 (80) см заввишки, зі стрижневою кореневою системою. Стебло прямостояче, нерозгалужене. Листки цілісні, лінійні, звужені біля основи; нижні — черешкові, середні і верхні — сидячі. Квітки 10-15 мм завдовжки, зібрані в китиці, які спочатку майже щитковидні, а потім витягуються до 115-30 см. Чашолистки дрібні, сірувато-зелені. Пелюстки лимонно-жовті; тичинок 6; маточка з коротким стовпчиком. Плоди — 4-гранні стручки до 8 см завдовжки, спрямовані косо догори. Цвіте у травні-червні. Росте в степах, на схилах, луках, узбіччях доріг, пасовищах у лісостеповій і степовій зонах, зрідка на Поліссі і в Криму. Латинська назва роду походить від грецького слова, що означає позбавляю, виліковую, і пов’язана з лікувальними властивостями рослини. Видова назва в перекладі з латинської мови — „розлогий”, „розкидистий”. Жовтушник розлогий росте на сухих, добре освітлених місцях. Від сонця і надмірного випаровування його надійно захищає густе опущення. Важлива лікарська рослина. Уведено в культуру. Насіння містить 40% харчової олії високої якості. У медицині використовують також жовтушник левкой ний (E. cheiranthoides L.) — одно- або дворічну рослину 25-120 см заввишки, вкриту 3-5 роздільними волосками. Росте на забур’янених місцях, полях поблизу житла, у садах майже по всій Україні.

На Україні росте 14 видів жовтушника.

 

ЩИТНИК ЧОЛОВІЧИЙ

DRYOPTERIS FILIX-MAS (L)

Багаторічна рослина з довгими (до 100 см) перистими листками на коротких, густо вкритих бурими листочками черешках, які містяться більш або менш правильною лійкою. Наприкінці червня — в липні на нижньому боці листків з’являються округлої форми соруси, вкриті тоненьким білуватим покривальцем (індузієм). Соруси містяться двома рядами по обидва боки середньої жилки кожного сегмента. При великому збільшенні мікроскопа видно, що в сорусах є багато плоских мішечків, заповнених дрібними пилинками — спорами. Спороносить щитник у червні — липні. Росте в лісах і чагарниках майже по всій Україні.

Латинська назва походить від грецьких слів, що означають дуб і папороть (папороть, що росте в дубовому лісі). Покривальце сорусів має щитовидну форму, звідси й українська і російська назви — „щитник”. „щитовник”. Видова назва перекладається х латинської мови як „чоловіча папороть”.

З пророслої спори виростає маленька рослина, а розмір якої не перебільшує копійку, а виглядає вона як серцевидна пластинка зеленого кольору. Нижнім своїм боком ця пластинка прикріпляється до ґрунту численними ризоїдами. Це гаметофіт. Після запліднення на гаметофіті розвивається спорофіт — відома всім папороть з великими листками і справжніми коренями, на якій через кілька років утворюються спори.                         Це — безстатеве покоління.

На Україні росте 6 видів щитника.

 

ПОЛИН ГІРКИЙ

ARTEMISA FDSINTHIUML

Багаторічна сіроповстиста рослина 60-80 (120) см заввишки, із сильним своєрідним запахом. Листки перисто-розсічені, верхівкові — цілісні. Спільне ложе кошика волосисте. Кошики дрібні — до 0,3 см у діаметрі, зібрані в довгі волотевидні суцвіття жовтого кольору. Цвіте в липні-серпні. Росте на засмічених місцях, схилах, полях, межах по всій Україні.

Латинська назва роду походить від імені міфічної богині Артеміди. Видова назва в перекладі з латинської мови означає гіркий, але цілющий засіб. Ця рослина вважається найгіркішою в світі, є навіть приказка: „Гіркий, як полин”.

Полин гіркий — вітрозапильна рослина. Кошики в нього дрібні, непоказні, але їх дуже багато. Пилок сухий, дуже дрібний і легко розноситься вітром.

Розмножується насінням і частинами кореня. Одна рослина здатна утворювати до 900 тис. сім’янок. Тому полин гіркий може засмічувати поля, городи. Розвиток рослин починається з бруньок поновлення, що містяться на підземному короткому кореневищі, як тільки зійде сніг.

 Полин гіркий — цінна лікарська рослина, але в надмірних дозах отруйна. У рослині міститься ефірна олія, флавоноїди, дубильні речовини, органічні кислоти, вітамін С, каротин. Гіркий смак, антимікробну та протизапальну дію рослини зумовлюють наявні в ній абсинтин й анобсинтин.

На Україні росте 19 видів полину.

 

 

 

ЦИБУЛЯ ВЕДМЕЖА,

ALLIUM URSINUM L.

Багаторічна рослина, яка від інших видів цибулі відрізняється тим, що має 2 листки, подібні до листків конвалії. Вони плоскі, до 3-5 см завширшки, поступово звужені в черешок. Білі квітки зібрані в зонтиковидне суцвіття.         Плоди — коробочки. Цвіте в травні-червні. Росте в тінистих листяних і мішаних лісах у Карпатах, подекуди на Поліссі, в лісостеповій зоні та північно-східній частині степової.

Латинську назву роду утворено від латинського слова, що означає сильно пекучий, а можливо від кельтського слова, що перекладається як жалкий. Видова назва в перекладі з латинської мови означає ведмежий.

Перед достиганням насіння стебло витягується в довжину, а потім падає на землю, розкидаючи насіння. Як і в усіх інших цибуль, у цибулинах та їх листках є молочний сік, складовою частиною якого є часнична і близькі до неї леткі олії, що  зумовлюють специфічний запах рослини.

Перехреснозапильна рослина. Першими в квітці достигають тичинки внутрішнього кола. Нитки їх швидко видовжуються, пиляки висовуються з віночка і як тільки пилок з них висиплеться, тичинки відхиляються назовні і в’януть. Потім те саме відбувається з тичинками внутрішнього кола.

Широко використовується як їстівна рослина. Листки і цибулини споживають сирими як приправу, сушать, квасять, варять із них зелені борщі тощо. Має добрий смак. Цінна лікарська рослина. Фітонциди, які виділяє рослина, знищують гнильні та хвороботворні бактерії і найпростіших.

На Україні росте 43 види цибулі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

        

1. Пояснююча записка .............................................................................. 4
2. Програма факультативного курсу „Екологія людини”................ 7
3. Додатки
   1. Словник ............................................................................................. 12
   2. Харчування в екологічно несприятливих регіонах .................. 21
   3. Рослини радіопротекторної дії ...................................................... 60