Феномен гри на уроках зарубіжної літератури

Феномен гри на уроках зарубіжної літератури

Кожен учитель прагне, щоб уроки були цікавими, захоплюючими і такими, що запам’ятовуються. В інноваційних формах навчання найбільш поширеним є застосування на уроках різноманітних рольових ігор. Ще А. С. Макаренко говорив: «У дитячому віці гра – це норма, і дитина повинна завжди гратися, навіть коли робить серйозну справу». Гра для учня є важливою, зрозумілою, це частина його життєвого досвіду. Навчання у грі «відбувається непомітно для дитини, тому що вся її увага спрямована на гру, а не засвоєння знань, як це, буває під час навчання на уроках».

Педагог, передаючи знання за допомогою гри, враховує не тільки майбутні інтереси учня, але й задовольняє сьогоднішні. Використовуючи гру, вчитель організує навчальну діяльність, виходячи із природних потреб дитини, а не свого (дорослого) розуміння зручності і порядку.

Гра дозволяє зробити більш динамічним і цікавим процес сприйняття історичних фактів, імен, дат, назв географічних об’єктів, з якими пов’язана та чи інша історична подія. Вона виключає небажане заучування. У грі знання засвоюються через практику. Учні не просто вивчають матеріал, але розглядають його з різних боків, розкладають на різноманітні логічні ряди.

Багато ігор не вимагають особливого реквізиту і досить прості у виконанні. За часом вони займають у середньому від 10 до 30 хв., тобто частину, а не весь урок. Таким чином, педагог може використовувати гру разом з іншими видами навчальної роботи.

У процесі гри у дітей виникає три види цілей

Саме у творчій суті ігрових дій криється внутрішня пружина, можна сказати, душа гри.

У триступеневих цілях покладання гри «хочу! – треба! – можу!» криється основний механізм її впливу на особистість. Звідси можна вивести і відповідні напрямки педагогічного керівництва ігровою діяльністю:

Більшості ігор притаманні такі головні риси: вільна розвивальна діяльність, яка використовується лише за бажанням дитини; творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності, емоційна піднесеність, суперництво, змагання, конкуренція, наявність правил, що висвітлюють зміст гри, логічну та часову послідовність її розвитку.

Феномен гри полягає в тому, що, являючи собою по суті, розвагу, вона переростає у навчання, у творчість, лікувальний засіб, модель людських проявів та взаємовідносин. Гра починається не тоді, коли учні отримують завдання, а тоді, коли їм стає цікаво грати. Це означає,що гра викликає приємні емоції і дає роботу дитячому розуму. Останнє твердження обов’язково слід пам’ятати вчителеві, створюючи належну емоційну обстановку під час гри, вміло використовуючи різноманітні види емоційного стимулювання.

На відміну від гри взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку – чітко сформовану мету навчання. Ігрова робота занять створюється на уроці за допомогою ігрових прийомів та ситуацій, які виступають як засіб пробудження, стимулювання учнів до навчальної діяльності.

Існує дуже багато прийомів як підвищити зацікавленість дітей до навчального матеріалу:

1 – прийом «Відтягнута відгадка»

На початку уроку вчитель задає загадку, наводить цікавий факт. Відповідь на поставлене запитання буде знайдена під час роботи над новим матеріалом. Можна це зробити наприкінці уроку, щоб з цього розпочати наступне заняття. Прикладом цього прийому може служити твір Ф.Кафки «Перевтілення»; на початку уроку розкажіть про перевтілення, яке відбулося з головним героєм.

2 – прийом «Спіймай помилку»

Пояснюючи новий матеріал, учитель навмисне припускається помилок, про що обов’язково заздалегідь попереджаються учні. Можна успішно використовувати і для письмових завдань. Цей прийом успішно використовується при вивченні біографії письменника або літературної теорії.

3 – прийом «Питання до тексту»

Розпочинаючи роботу з текстом, поставити перед учнями завдання: скласти питання репродуктивного та розвиваючого характеру. Потім провести конкурс на найцікавіше питання.

Гра  «Так – чи ні»

Використовується для зацікавленості учнів, створення ситуації деякої інтриги. Ця гра навчає учнів слухати один одного, складати розрізнені факти у єдину картину, систематизувати вже наявну інформацію.

Алгоритми дій:

Учитель або загадує дещо (об’єкт, предмет, персонаж тощо). Учні намагаються здогадатися, про що йде мова за допомогою своїх запитань, на які вчитель може відповісти тільки «ТАК» чи «НІ». Так, наприклад, загадуючи питання учителю, дізнаються хто це.

Гра «Темна конячка»

На дошці висять портрети письменників або літературних героїв, закриті папером. Учні повинні вгадати, кого на них зображено, прослухавши підказки. Можна поділити учнів на дві групи. Одна дає словесний портрет, а також (при необхідності) підказки, які містять факти з життя і творчості письменника або літературного героя. Інша група повинна вгадати прізвище письменника або літературного героя. Вищий бал отримують ті, хто краще і точніше описує портрет або швидше вгадає прізвище.

Гра – змагання

Може містити запитання такого характеру: хто більше знає творів одного автора, хто назве більше героїв одного твору і т. ін.

Групам з трьох чоловік можна запропонувати завдання «Усуньте невідповідності» і провести його у вигляді лото. Один учень має картки з прізвищем письменника, інший – з назвами творів, у третього – картки з іменами героїв. Учні повинні з'єднати три відповідні картки в один ряд.

«Заняття - аукціон»

Є доцільним  під час вивчення біографії письменника. Випереджальні завдання групі дають  можливість підготувати цікавий матеріал. Після вступного слова  учителя починається саме аукціон.

«Літературознавча експертиза»

Сутність її зводиться до того, що учні повинні визначити автора незнайомих фрагментів тексту і переконливо, з опорою на відомі їм особливості поетики даного митця, захистити свою гіпотезу.

Вікторина – одна з ігрових форм проведення уроку, яка полягає у змаганні учнів у відповідях на запропоновані запитання (запитання добираються так, щоб тему, яка вивчається, подати у зацікавлено – пізнавальному плані). Учні можуть бути поділені на команди або виступати індивідуально. Вікторини сприяють поглибленню знань з зарубіжної літератури, розвитку пам'яті, виявленню найбільш ерудованих учнів. Добре підготовлені вікторини є одночасно і засобом активного відпочинку від основних навчань. Вони, як правило, проходять за високої активності всіх учасників.

Гра естафета – це командне змагання, в якому на певному етапі гри одного учасника заступає інший. При цьому успіх в естафеті залежить від кожного гравця, від рівня знань, швидкості реакції, характеру взаємодії між членами команди.

         На уроках зарубіжної літератури широко використовується гра „дебати". Мета учасника дебатів — переконати інших у тому, що саме його підхід до рішення проблеми правильний. Проведення дебатів є ефективним способом вироблення в учнів вміння зрозуміло й логічно сформулювати свою позицію, знаходити переконливі факти й аргументи на свою підтримку.