Формування комунікативних компетенцій шляхом удосконалення практичних навичок на початковому та середньому етапах вивчення англійської мови

Синельник Марина Анатоліївна

учитель англійської мови

Лебединської гімназії з початковою школою №4

Лебединської міської ради Сумської області

Формування комунікативних компетенцій  шляхом удосконалення практичних навичок на початковому та середньому етапах вивчення англійської мови

Зміни, які відбуваються у сучасних міжнародних відносинах, засобах комунікації (використання нових інформаційних технологій) вимагають підвищення комунікативної компетенції школярів, вдосконалення їхньої філологічної підготовки, тому пріоритетне значення набуло вивчення іноземної мови.

Сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її до європейського та світового простору зумовлюють розглядати іноземну мову як важливий засіб міжкультурного спілкування.

Як відомо сучасні нормативні матеріали орієнтують викладачів на формування в учнів певного рівня іншомовної комунікативної компетенції, тобто здатності спілкуватися іноземною мовою на міжкультурному рівні.

Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціально-культурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому суспільстві. Головною метою будь-якої системи освіти є розвиток особистості учня. Навчання виступає як основа та засіб психічного і в цілому особистісного розвитку людини.

Таким чином основне завдання сучасного педагога полягає у формуванні  особистості з таким рівнем культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у різноманітних комунікативних ситуаціях. Найбільше цьому сприяє комунікативний підхід, який зумовлює практичну мету навчання й вивчення іноземних мов, а саме: формування і розвиток  міжкультурної комунікативної компетенції. Комунікативна мета у вивченні ІМ є пріоритетною, бо вона передбачає таку організацію діяльності, яка спрямована на оволодіння учнями спілкуванням в усній (говоріння,аудіювання) та писемній(читання,письмо) формах у межах визначених комунікативних сфер, тематики ситуативного мовлення та на основі вивченого мовного і мовленнєвого матеріалу. Саме набуття комунікативної  компетентності перетворює учня з носія академічних знань на людину соціально активну, налаштовану на соціалізацію у суспільстві з метою практичного використання набутих знань.

 У зв’язку з вищезазначеним актуальність  полягає в необхідності уточнень функцій іноземної мови, визначенні нових стратегічних напрямів процесу оволодіння нею, перегляду шляхів і засобів навчання.

Мета  – проаналізувати особливості процесу формування комунікативної компетенції учнів у всіх видах мовленнєвої діяльності на початковому та середньому етапах навчання.

Результатом роботи над цією темою має стати: досягнення учнями такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування в усній та письмовій формах у межах комунікативних сфер.

Проблеми формування комунікативної компетентності досліджувалася зарубіжними та вітчизняними вченими Бодальовим О., Ємельяновим Ю., Жуковим Ю., Заброцьким М., Петровською Л., Панфіловим А., Лісіною Л., Руденським Є. та іншими. Комунікативна компетентність особистості розкривається, на думку вчених, у ставленні до людей, до самого себе, в особливостях взаємин між людьми, у вмінні контролювати й регулювати свою поведінку, доводити, аргументувати власну позицію та виявляється в умінні моделювати процес спілкування.

Сьогодні ми повинні навчити наших учнів використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Ми повинні підготувати учнів до спілкування в реальних життєвих ситуаціях, навчити їх здобувати знання самостійно з метою вдосконалення в галузі обраної майбутньої професії. Саме на уроках іноземної мови викладач повинен формувати в учнів уміння і навички іншомовного спілкування, передбачити досягнення ними такого рівня комунікативної компетенції, який був би достатнім для здійснення спілкування у певних комунікативних сферах, орієнтуватися у соціокультурних аспектах країни, мову якої вивчають.

На уроках іноземної мови потрібно впроваджувати особистісно орієнтоване спілкування, створювати всілякими засобами позитивну емоціональну атмосферу духовного взаємозбагачення, даючи можливість кожній дитині випробувати себе в різних видах творчості. Саме цьому сприяють поряд з активними формами роботи, технології інтерактивного навчання, суть яких полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Провести сучасний урок іноземної мови із застосуванням технологій інтерактивного навчання, означає створити такі комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність, навчиться бути демократичним, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити. Останнім часом методика викладання іноземних мов зазнала певних змін відносно організації процесу навчання, методів навчання, його структури та змісту. На сьогоднішній день найпоширенішим та дієвим методом викладання та навчання іноземних мов, безперечно, є комунікативно-орієнтований, який максимально наближений до реальних умов іншомовної середи.

Традиційно граматико-перекладний метод базується на прищепленні навичок читання літератури, вивченні граматичних правил і лексики, розвитку розумової дотепності. Іншими словами, цей метод базується на мовній компетенції.

Порівняно з ним, комунікативний метод зорієнтований на дещо іншу методичну мету. Її можна прослідкувати в процесі визначення особливостей цієї навчальної технології.

Вивчення іноземних мов у середніх навчальних закладах має практичну мету – навчання учнів мовленнєвої діяльності іноземною мовою. Для того щоб найповніше реалізувати цю мету, необхідно створити досить ефективну та надійну систему вправ і послідовно використовувати її в навчальному процесі.

Як відомо, оволодіння граматикою усної мови при вивченні іноземної, становить значні труднощі для учнів. Зокрема, це виявляється у великій кількості помилок, що нерідко ускладнює комунікацію.

Комунікація є мотивованою, зверненою до когось, емоційно забарвленою та ситуативною.

Комунікативність передбачає ситуативність навчання. Зараз вже всі визнають необхідність ситуативності. Вона, як спосіб мовної ситуації, і як умова розвитку мовного вміння необхідна для таких якостей як цілеспрямованість, продуктивність та ін.

Міжособистісне спілкування носіїв різних мов та культур може здійснюватися за тих умов, якщо комуніканти будуть цікавими один одному, якщо вони будуть керовані однією метою - взаємопорозумінню, взаємозбагаченню засобами міжкультурної комунікації. Але, як стверджують деякі лінгводидакти, щоб бути цікавим партнером по міжкультурній комунікації, необхідно знати та розуміти свою національну (етнічну) культуру. У міжособистісному діалозі важливу роль відіграє обмін інформацією про свою культуру, традиції, звичаї народу та свого краю. Іншими словами, це той пласт культури, який в спеціальній літературі називається краєзнавством. Таким чином, краєзнавство виступає в якості реального та конкретного засобу реалізації принципів етнолінгводидактики.

Використання краєзнавчих матеріалів в процесі викладання іноземної мови є особливо актуальним при вивченні таких тем, як "Україна" та "Великобританія".

Тому, впровадження краєзнавчого матеріалу в процесі викладання іноземної мови має дуже велике дидактичне значення.

Бажання дітей розповісти та дізнатися  про те, що їм близьке та знайоме, підвищує ефективність навчальної мовленнєвої діяльності на уроці англійської мови.

Деякі методисти та викладачі роблять таке спостереження, що мотивація до вивчення іноземної мови стає практично насичуваною, якщо оволодіння іншомовним спілкуванням супроводжується вивченням власної країни, регіону, міста, району, в якому живуть учні. Тому, вони роблять висновок, що зміст і теми навчально-методичного комплексу з англійської мови потребують від вчителя постійного звернення до краєзнавчого матеріалу, який допомагає формувати почуття любові до рідного краю, до своєї малої Батьківщини, усвідомлене відношення до навколишнього світу.

Я думаю, для нас не секрет, що учень навчається успішно саме тоді, коли йому цікаво. Саме цікавість зумовлює, на мій погляд, мотивацію навчання. А мотивація може перейти в пізнавальний інтерес, і тоді процес оволодіння іноземною мовою стане творчістю. Тому необхідно намагатися робити все, щоб підтримати цікавість учнів уже з перших хвилин уроку. Вважаю, що від того наскільки яскраво, нешаблонно він розпочнеться, наскільки невимушено ми введемо учнів в атмосферу іншомовного спілкування, залежить успіх комунікативної діяльності учнів на уроці.

Цей підхід вимагає відкритої атмосфери співпраці й активної участі учнів у процесі навчання.

Ключові принципи комунікативно-орієнтовного навчання:

-    «В учнів стимулюються когнітивні процеси». Це означає, що від учнів очікують, щоб вони використовували свої розумові здібності для виконання проблемних завдань. Учнів заохочують використовувати свій досвід, кмітливість і вирішувати питання самостійно.

-    «Учні  - активні учасники процесу навчання». Учнів необхідно заохочувати ставити численні запитання і експериментувати з мовою.

-    «Учнів заохочують висловлювати свої думки, виявляти свої почуття і використовувати свій досвід». Для того, щоб учні могли висловлюватися англійською мовою на уроці, їх необхідно зацікавити в цьому і створити можливості для ефективного спілкування їх між собою і з учнями.

-    «учня беруть участь у навчальному процесі, який імітує або створює реальну ситуацію».

-    «Учнів заохочують працювати разом». Учнів заохочують працювати разом в парах чи в групах для того, щоб забезпечити максимальну кількість можливостей для взаємного усного та письмового спілкування англійською мовою.

-    «Учнів заохочують брати на себе відповідальність за власне навчання і розвивати вміння навчатися».

-    «Учитель виконує різні ролі (інформує, контролює, консультує і дає поради щодо навчальних матеріалів) на різних стадіях уроку».

З позиції комунікативного підходу методичний зміст уроку іноземної мови визначається п’ятьма основними принципами:

-    Комунікативна спрямованість процесу навчання;

-    Вибір оптимальних для певного класу прийомів та методів навчання;

-    Використання таких форм діяльності учнів, які забезпечують активну участь кожного учня в оволодінні мовою;

-    Створення сприятливого психологічного клімату для спілкування й мовного партнерства між учителем і учнем та учнями одним з одним.

На своїх уроках я намагаюся забезпечити мотивацію вивчення англійської мови й зв'язок навчального матеріалу з життєвими ситуаціями, організацію такої мовної практики, що припускає високу розумову активність учнів, а також розвиток їхньої творчої ініціативи, сприяє підвищенню комунікативної спрямованості уроку.

Планую навчальне заняття в рамках цілої теми й конкретно кожного уроку, комбінуючи матеріали різних уроків, дотримуючи логічної послідовності у виконанні домашніх завдань.

У процесі оволодіння комунікативними вміннями особистість учня та його творчий потенціал розкриваються по висхідній, оскільки, на мою думку, вправи, що розвивають комунікативні вміння, являють собою своєрідну спіраль, де кожен новий виток виводить учня на більш високий рівень. Тобто комплекс містить вправи від репродуктивних до продуктивних.

«Спіраль» комунікативних умінь, якою я користуюся в роботі, можна представити таким чином:

Отже, перший крок до оволодіння комунікативними вміннями – робота з лексикою. Вправи цього рівня мають переважно репродуктивний характер, хоча наявні й елементи продуктивності. Наприклад, завдання можуть бути такими: повторити ЛО в режимі Т-Сl, P1-P2 або  T-P1-P2. Більш складні завдання: підібрати до певної ЛО синоніми або антоніми, скласти з нею словосполучення, речення.

Словникові ігри можуть бути найрізноманітнішими: скласти тематичний кросворд, словникову піраміду тощо.

Завдання продуктивного характеру: пояснити лексичне значення слова, вправи зворотного типу.

Завдання другого рівня мають репродуктивно-продуктивний характер і спрямовані на закріплення вивченої лексики в мовленнєвих моделях і схемах – це робота з мовленнєвими моделями та підстановчими таблицями, а також модельна трансформація.

Також широко використовую в роботі інтерактивні техніки, які допомагають усунути одноманітності на уроці та підтримати інтерес учнів, стимулюють творчість, ініціативу, креативне, самостійне та критичне мислення. Форми роботи використовую різні: дискусію, дебати, «мозковий штурм»,  діалог, рольову гру, роботу в парах та групах, метод проектів та інші активні та інтерактивні вправи комунікативної направленості.

Інтерв’ю. на мою думку, є методичним прийомом, дуже ефективним під час підготовки до творчої письмової роботи. Це специфічний вид бесіди, під час якої учень одержує інформацію, необхідну для  подальшого виконання письмового завдання, говоріння та читання. Для підвищення мотивації учнів намагаюся забезпечити практичне застосування підготовлених на основі інтерв’ю повідомлень. Це може бути виставка найкращих робіт, презентація усних повідомлень.

Викладанні широко використовую метод проектів. Це один із найулюбленіших видів роботи учнів. Під час виконання проекту спілкування англійською мовою органічно поєднується з інтелектуально-емоційною діяльністю у формі гри, інтерв’ю.

Починаючи роботу над проектом, я спочатку обговорюю з учнями коло питань, що входять до цього проекту, зміст і форми розв’язання проблеми.

Творчі твори мають цілком продуктивний характер і дозволяють активізувати творчі можливості особистості. Варіантів завдань для творчих творів дуже багато. Наприклад, написати казку, вигадати колективну історію, запропонувати своє розв’язання заданої ситуації тощо. Вони дуже цікаві і дітям, і мені як учителю, оскільки учням вони дають можливість вигадувати, фантазувати, творити, а мені – розкривати творчий потенціал.

Нарешті, вищій ступінь активізації творчої активності дітей через комунікативні вміння – це поетична творчість, художній переклад. Випробувавши свої сили на найпростіших віршах, мої учні намагаються робити поетичні переклади відомих текстів

Отже, всі наведені етапи відпрацювання комунікативних навичок дають можливість мені як учителю постійно мати на увазі та розвивати мовні та творчі здібності дітей, навчати працювати з опорами, перебудовувати мотиваційну сферу та підвищувати інтерес до  предмету.

Пройшовши спіраллю опанування комунікативними вміннями від простого до  складного. Від репродукції до творчості, покладаючись на принципи індивідуалізації, ситуативності та новизни, дитина отримує потужний імпульс для розкриття своїх особистих якостей та творчого потенціалу. А мені грамотне використання комунікативного методу в процесі навчання англійської мови дає можливість активізувати не лише процес сприйняття навчального матеріалу, але й резервні можливості особистості, її творчі можливості.

Прагну працювати творчо, а тому завжди пам’ятаю слова В. Сухомлинського: «Творчість народжується там, де створюється сплав глибоких і міцних знань з досвідом практичної діяльності, який склався у процесі самостійної роботи, самовиховання і запозиченій в майстрів педагогічної справи. Якою талановитою не була б людина, а якщо вона не вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом».

Список використаних джерел

1. Антипова О., Рум’янцева Д., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку / О. Антипова, Д. Рум’янцева, В. Паламарчук // Рад. школа. – 1991. – №1. – С. 65–69.

2. Казачінер О.С. Сучасні форми та методи навчання англійської мови / О.С. Казачінер. – Харків: Основа, 2010. – 112 с.

3. Лухтай Л.К. Нестандартний урок / Л.К. Лухтай // Початкова школа. – 1992. – №3–4. – С. 31–32.

4. Митник О. Нарис нестандартного уроку / О. Митник // Початкова школа. – 1997. – №12. – С. 11–22.

5. Печерська Е. Уроки різні та незвичайні / Е. Печерська // Рідна школа. – 1995. – №4. – С. 62–65.1.              Бех П.О., Биркун Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. – 1996. - №2. – С.3 – 8.

6. Бухбиндер В.А. Работа над лексикой // Основы методики преподавания иностранных языков. – К.: Вища школа, 1986. – С.159 – 179.

7. Закон України «Про освіту». - К.: Ґенеза. – 1996.

8. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови//Перекл. та адаптація Л.В.Биркун. – Oxford: Oxford Univ.Press, 1998.

9. Концепція навчання іноземних мов у середній загальноосвітній 12-річній школі.// English. – 2004. - №6. – С.3-6.

10. Ляховицький М.В. Методика преподавания иностранных языков. – М.: Высш.школа, 1981.