ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Ікальчик Антоніна Петрівна, 

вчитель початкових класів Ніжинської гімназії №3

Ніжинської міської ради Чернігівської області

ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Необхідність формування мовленнєвої компетентності чітко визначена  в Державному стандарті початкової загальної освіти, у навчальній програмі з української мови для 1 – 4 -х класів. Варто  наголосити, що в державних вимогах до результатів мовної освіти молодших школярів робиться акцент на застосуванні мовленнєвих, мовних знань, умінь і навичок у мовленнєвій практиці з метою адаптації школярів до соціального середовища; «метою вивчення української мови є формування в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного обсягу знань з мови навчання, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та набуття певного соціального досвіду»[2, п.12]. Одним з компонентів комунікативної компетентності є мовленнєва компетентність. Комунікативна компетентність — необхідна умова життєтворчості кожного учня.

Я працюю над методичною  проблемою «Формування мовленнєво-комунікативної компетентності  здобувачів освіти початкової школи», тому що одним із найважливіших завдань початкової школи  вбачаю формування саме  мовленнєвої  компетентності  дитини .    

Розвиток мовлення у здобувачів освіти – це процес оволодіння рідною мовою, уміння користуватися нею як засобом пізнання навколишнього світу, засвоєння досвіду, набутого людством. Тому одним із основних завдань сучасної школи є формування мовленнєвої компетентності учнів: здатності слухати й відтворювати інформацію, читати й розуміти текст, вести діалог, брати участь у дискусіях, переконувати й доводити свою точку зору, висловлювати власні думки, міркування, погляди в усній і писемній формах офлайн та онлайн.

Із огляду на поставлене завдання, метою роботи вчителя початкових класів має  бути допомога школярам усвідомити, що вони повинні говорити і писати зрозуміло для інших, що є спеціальні правила, яких необхідно дотримуватись. Тому традиційних знань із фонетики  та граматики недостатньо, щоб повноцінно користуватися мовою як засобом спілкування. Для цього слід знати і застосову-вати в мовленні найважливіші соціальні, ситуативні та контекстуальні правила. Діють норми комунікативної компетенції: що саме, де, коли, як говорять і мають говорити люди в певних ситуаціях.

Усне мовлення учні опановують раніше, ніж  писемне через  потребу  спілкування. Формування мовленнєвої  компетентності - не стихійний, а постійно керований  педагогом  процес. На уроках української мови створюю якісне мовленнєве середовище; організовую  такі мовленнєві ситуації, які визначають позитивну мотивацію мовлення учнів, розвивають їхні інтереси, в наслідок чого учні засвоюють нові слова, синтаксичні конструкції, формують культуру мовлення.

На кожному уроці здійснюється реальне (природне) аудіювання. Навчаючи слухати і розуміти текст на уроках української мови, привчаю дітей визначати мету аудіювання, використовуючи наступну  схему :

                                                  отримати нові знання

                                                  виконати певні дії

Я слухаю,щоб                         милуватися рідною мовою

                                                 реагувати якимось чином на питання, прохання

Подібні схеми є мотиваційними, викликають інтерес, заохочення до роботи на уроках.

Щоб сформувати навички говоріння(побудова діалогічних та монологічних висловлювань), створюю ситуації, що спонукають дитину висловлювати власну думку: дайте відповідь на поставлене запитання;  побудуйте діалог за зразком чи  малюнком; прокоментуйте життєву ситуацію; складіть текст-опис, розповідь, міркування; усно перекажіть прочитане; «намалюйте» словами  тощо. Обов’язок вчителя полягає в тому, щоб навчити дітей будувати монолог так, щоб він був зрозумілий будь-якому слухачеві. Тому монологічне мовлення повинно бути змістовним, логічним, точним, багатим на мовні засоби, виразним, правильним. Монологічне мовлення менш ситуативне, ніж діалогічне, воно потребує вольових зусиль, а часом — значної підготовчої роботи. Монолог не може бути стихійним, він завжди організований.

 Процес формування в учнів монологічного мовлення, як і діалогічного, починається в 1 класі з  переказу невеликих сюжетних текстів букварного типу, складання монологічних висловлювань на основі почутого тексту з опорою на початок, ілюстрацію, серію малюнків. У 2 класі продовжується  формування у здобувачів освіти  вміння усно переказувати прослуханий чи прочитаний текст, а також розвивається уміння будувати усні твори на основі власних спостережень, подій з власного життя з опорою на ілюстрації, складові частини тексту, план.

     У 3 - 4 класах передбачається розвиток і вдосконалення монологічного мовлення учнів. Навчаю переказувати текст детально та вибірково, поступово вилучаючи ілюстрації, малюнки. Це можуть бути не тільки тексти- розповіді, а й описи та міркування. Закріплюю вміння виражати своє ставлення до предмета висловлювання..

     Формування мовленнєвої компетентності є більш ефективним в   ігрових формах роботи, які невимушено  спонукають учнів до побудови діалогічних і монологічних висловлювань, дають можливість підвищити активність учнів, залучити пасивних до творчої розумової діяльності. У дітей виробляється звичка зосереджуватись, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, мислення.

     На уроках української мови ефективними є такі ігрові вправи:

   Гра «Намистинки» Учні по черзі називають слова, кожне наступне починається тим звуком, яким закінчується попереднє слово, ніби нанизуючи на нитку намистинки.Наприклад, акваріум- молоко-обруч-черговий-йорж-жарт- Тимур…

    Гра «Віночок» Кожне нове речення починається з останнього слова попереднього речення.    Наприклад: Надворі світить сонечко. Сонечко сипле промінчики до нашого класу. Клас наш любить читати книги. Книги зберігаються у бібліотеці. У бібліотеку ми підемо сьогодні з мамою.

    Гра «Відгадай себе»

На папірці записую назву предмета, показую класові, а  один учень не бачить слова, ставить різні питання( Я- істота чи ні? Я – їстівний чи ні? Я велики й чи малий? ) поки не відгадає, що це за предмет.

 Важливо: групи слів добираємо відповідно до тематичних тижнів

    Гра «Хто це? Що це?» ( доречно проводити при вивченні частин мови)

Називаю дії предметів – учні відгадують предмет

    Наприклад:  Пишуть, читають, малюють, граються … (діти).

Росте, розцвітає, пахне, дивує … (квітка). Сходить, світить, гріє, пече … (сонце).

    Гра «Що робить?»  ( доречно проводити при вивченні частин мови)

Називаю предмет – діти добирають дії.

    Наприклад: Дівчинка - … (читає, співає, умивається…).

Пташка - … (летить, співає, клює…). Дерево - …(росте, зеленіє, шумить …).

      Гра «Добери порівняння» 

Хитрий, як …(лис). Спритний, як …(кіт).Полохливий, як …(заєць).

    Гра «Заміни одним словом»

Байдики бити-…( ледарювати).         Водити за ніс - … (обманювати).

Накивати п’ятами - … (утікати).       Пекти раків - … (червоніти).  

Ефективно читати – це означає читати швидко, розуміти прочитане, запам’ятовувати.  На початковому етапі опанування навичок правильного й досить швидкого читання  варто звернути увагу на постановку дихання та розвиток артикуляції. Багато здобувачів освіти 1 класу не вміють регулювати дихання, під час читання захлинаються, роблять вдих посеред слова, гублять закінчення слова чи кінець речення. Часто спостерігається недостатня розвиненість артикуляції для чіткої вимови окремих звуків та сполучень із ними. Для  подолання таких недоліків, практикую читання групи слів, речень на одному диханні, дихальні вправи, промовляння скоромовок, чистомовок, вимову складів із чергуванням звуків у різному темпі. Під час читання тексту дітям трапляються важкі слова,в такому випадку  доречно провести словникову роботу. Я добираю до «словничка» важкі для читання й  усвідомлення слова, записую їх на дошці або на картках, проєктую на екран, розбираю разом із учнями, даю змогу прочитати їх кілька разів уголос.

Щоб вивчення рідної мови, розвиток мовлення учнів стали цікавим і зрозумілим для дитини процесом, організовую тематичні виховні заходи  у партнерстві з батьками, як-от: «Створення лепбуку до Дня української писемності та мови», «Народні поетичні традиції свят зимового календарного циклу», «Звучи, прекрасна, рідна мово!», мовна вікторина, літературний майстер-клас, «У Абетки – іменини», «Демократична, соборна, незалежна», «Барви українського слова» тощо.

Завдання моїх уроків та виховних заходів – навчити дітей, як у подальшому житті використовувати набутий ними досвід для розв’язання власних проблем і досягнення успіху. Маю глибоке переконання, що лише вдале поєднання сучасних інноваційних педагогічних технологій на уроках української мови та читання сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає змогу розвивати творчі здібності, перетворює учнів на активних суб’єктів навчальної діяльності, підвищує не лише мотивацію до процесу здобуття знань, але й відповідальність за результати цієї діяльності, сприяє формуванню мовленнєвої компетентності молодших школярів.

Література

1. Бібік Н.М., Вашуленко М.С., Мартиненко В.О. Формування предметних компетентностей в учнів початкової школи: монографія: - К.: Педагогічна думка, 2014.
2. Державний стандарт початкової загальної освіти - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/688-2019-%D0%BF#Text
3. Дребущак І.Л. Формування мовленнєвої компетентності молодших школярів на уроках української мови.- http://genezum.org
4. Калініченко Н. О. Формування мовленнєвої компетентності молодших школярів на уроках української мови.- http://vseosvita.ua
5. Скоблікова О.В. Розвиток комунікативного мовлення першокласників.-Х.: Вид. група «Основа», 2011.