«Формування національно- патріотичного виховання на уроках англійської мови»

        Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти Чорноморськоi міської ради

Загальноосвітня школа I-III ступенів с. Малодолинське м. Чорноморськ

 

 

 

                 Ярмарок педагогічних ідей

               «Формування

 національно- патріотичного виховання

         на уроках англійської мови»

 

                                                                           Завірюхи Юлії Георгіївни,

                                                                           вчителя англійської мови  ІІ категорії

                                                                            Малодолинської ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

 

 

                                                        Чорноморськ

                                                          Січень, 2017

     На сучасному етапі свого розвитку Україна прагне до нової якості. Вона стала на шлях нових перетворень, а він, цей шлях, обіцяє бути довгим і важким. Молода Україна вчиться працювати, жити і виживати. І створювати своє майбутнє. Для цього їй потрібні нові люди — освічені та розвинуті, розумні та сильні, відкриті та вільні, з гнучким розумом та добрими серцями. Україна потребує висококваліфікованих багатопрофільних фахівців зі знанням двох, трьох або чотирьох сучасних іноземних мов, професіоналів, здатних абсорбувати все нове і прогресивне, готових до генерації і запровадження свіжих оригінальних ідей, а також до вигідної участі в міжнародному співробітництві і формуванні нового ставлення до України в Європі і у світі. Розширення міжнародних зв'язків, створення умов для входження української освіти у світовий освітній простір робить іноземну мову реально затребуваною державою, суспільством, особистістю. У цей час іноземна мова розглядається як засіб спілкування, взаєморозуміння й взаємодії людей, пізнання інших національних культур, розвитку особистості. Англійська мова стала невід’ємною та нагальною частиною нашого сучасного життя.

        Виходячи з глобальної мети оволодіння іноземною мовою, залучення  до іншої культури та участі в діалозі культур, вивчення іноземної мови у порівнянні культур, одночасне звертання до мови й культури дозволяють у комплексі більш ефективно формувати культурологічні компетенції майбутнього вчителя, використовуючи його освітній, розвиваючий та виховний потенціал.

       Для досягнення поставленої мети мною виділено наступні завдання:

•      Посилення ролі позакласної роботи з предмету в створенні позитивної мотивації для вивчення іноземної мови й формуванні професійної компетенції учнів.

• Залучення кожного учня до активної творчої діяльності відповідно до його вмінь та інтересів.

• Розвиток комунікативних вмінь учнів на базі мовних знань і навичок, соціокультурних знань, навичок, умінь.

• Формування у дітей таких особистих якостей як відкритість, толерантність, комунікабельність.

• Створення умов для творчої самореалізації й прагнення до самовдосконалення.

                                                             4

Моя педагогічна діяльність ґрунтується на ідеях:

— полікультурного виховання, що є передумовою успішної адаптації випускників в умовах загальноєвропейського ринку та їхньої інтеграції у загальноєвропейський, культурний та освітній простір;

— культурологічної освіти засобами іноземної мови;

— особистісно-орієнтованого підходу;

— комунікативного підходу.

        Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції , тобто становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.  Не можна любити свою Батьківщину, не  знаючи й не поважаючи її культурно-історичну спадщину.   Серед безлічі навчальних дисциплін предмет “англійська мова” посідає особливе місце. Його своєрідність полягає в тому, що в ході вивчення  іноземної мови учні здобувають не знання основ науки, а вміння й навички  користуватися чужою мовою як засобом спілкування, засобом одержання  нової корисної інформації.  Викладання англійської мови в сучасній школі дає  вчителю широкі можливості по вихованню  громадянськості й патріотизму.

           Але  чи можливо одночасно навчати іноземній мові та виховувати патріота своєї держави, прививати почуття гордості за свій народ, розвивати духовність, прищепляти моральні, художньо-естетичні, правові, трудові культури, притаманні нашому народу? Чи буде людина, яка вільно розмовляє англійською, знає та розуміє культури країн Євразії та Сполучених Штатів, Британії володіти особистісними якостями і рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні?  Звичайно, так, якщо навчати та виховувати цю дитину поступово, правильно та у системі всього процесу навчання, надихаючи її на це власними прикладом і досвідом.

            Цьому сприяє також комунікативна складова предмету, його спрямованість до вивчення побуту, звичаїв, традицій і, насамперед, мови

                                                                    5

іншого народу. Комунікативна спрямованість іноземних мов також надає вчителю широкі можливості у вихованні громадянської позиції, патріотизму, високих моральних якостей особистості. На особистісному рівні патріотизм виступає як важлива стійка характеристика людини, що виражається в її світогляді, моральних ідеалах, нормах поведінки.

           Національне виховання за своїм характером є багатоетапним процесом,  одним з яких є шкільна освіта, унаслідок якої формується система цінностей, набуваються знання й уміння, необхідні для самостійного життя в суспільстві.Розвиток патріотичних якостей учня засобами іноземної мови враховує особливості вікового періоду і передбачає різні його етапи. Ученими доведено, що у 6–7 років дитина отримує перші відомості про етнічну приналежність, а у 8–9 років – уже чітко ідентифікує себе зі своєю етнічною групою на основі національності батьків, місця проживання, рідної мови, культури тощо.

       Приблизно в цей час пробуджуються національні почуття, а у 10–11 років національна самосвідомість формується вже в повному обсязі. Зрозуміло, що ці періоди життя діти перебувають у шкільних закладах освіти, від змісту навчання та виховання яких залежить формування таких національних рис, як патріотизм, громадянськість, національна свідомість. Зародження і розвиток цих почуттів у школярів визначає майбутнє всієї української нації та української держави. Розвиток патріотичних якостей учня засобами іноземної мови враховує особливості вікового періоду і передбачає різні його етапи :

      1. Зародження патріотизму в початковій школі.

2. Виховання любові до своєї малої батьківщини – села, міста, учнівського колективу, місцевих традицій, до історії в  основній школі.

3.  Формування власне патріотизму, виховання любові до України як своєї Батьківщини в старшій школі.

           Національно-патріотичне виховання учнів початкових класів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного місця «спільно-взаємодіючій діяльності» як на уроках, так і в позаурочний час; гуманізації взаємин у системах «учитель-учень», «учень - учень»; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

                                                                 6

            Без вивчення рідної культури й мови неможливе вивчення іноземної мови. Усвідомлення загальнолюдських цінностей – невід'ємна частина розвитку почуття національної самобутності. Вивчаючи разом з мовою життя інших країн, школярі порівнюють отриману інформацію з життям рідної країни.

            Завдяки такому порівнянню вони вчаться бачити успіхи своєї країни і її проблеми, поважати й цінувати традиції й звичаї свого народу. Почуття національної гідності зміцнюється, коли учні вільно можуть розповісти іноземним гостям про свою оселю, родину, країну, свій край, його історію, про цікаві географічні маршрути, про наукові досягнення, про твори мистецтва, про традиції й звичаї.

           Відповідно до нових Державних стандартів освіти, нових навчальних програм використання регіонального компонента змісту уроків іноземної мови стає пріоритетним. Це змінює ставлення до регіональних знань і спонукає вчителів іноземної мови до пошуків можливих шляхів інтеграції навчально-виховного процесу.

      Найефективнішим методом  формування національно- патріотичного виховання є створення системи проектів:

 

І – «Рід.Родина.Родовід.» (1-4 класи)

          В початковій школі так зване зародження патріотизму починається  із формуванням родинних почуттів до своєї сім’ї: матері, батька, бабусі, дідуся, родичів.  Отож, відповідно до рекомендацій МОН України на уроках

                                                                        7

англійської мови у 1 класі провідною темою є, безумовно, тема «Сім’я», упродовж якої учні розповідають про своїх найближчих людей і родинне коло. Діти вивчають слова, вирази, вчаться за вербальними опорами складати речення, розповідь про членів родини, слухають аудіо додаток з носієм мови, відтворюють почуте, вивчають невеликі вірші, пісні, грають в інтерактивні ігри на родинну тематику. І таким, чином, на уроках іноземної мови учні також вчаться бути справжніми маленькими громадянами своєї України, поважати, цінувати і оберігати свою культуру, традиції, народ, країну, сім’ю засобами іноземної мови.

            Під час вивчення матеріалу з теми «Свята і традиції», молодші школярі  ознайомлюються з елементами культури країни, мова якої вивчається. Знання, які учні отримують на уроках іноземної мови мають подаватися через призму знань, сформованих в процесі оволодіння рідною культурою. Тому, знайомлячись із святковими традиціями зарубіжних ровесників, необхідно обговорити сімейні традиції, традиції святкування у власній родині та у дитячому колективі, в якому перебувають діти. Також при прищепленні патріотичних якостей  ефективним методом являється метод проектів для  проведення рефлексії навчальної діяльності на уроці, що сприяє активізації уваги та стимулює пізнавальний інтерес.  Учні проявляють активність в створенні проектних робіт на тему «Родинне дерево», «Святкування Різдва» та інш. 

             При вивченні теми «Помешкання» учні  створюють проекти «Моя кімната», «Мій будинок», обговорюють також  будинки в українському стилі сільської місцевості, що викликає почуття трепетної поваги до домівок батьків і дідів. Так, вивчаючи тему за сферою спілкування «Місце проживання», вважаю доцільним використовувати завдання різних типів, але пов’язати матеріал з Україною, рідним містом ( Додаток 1). Завдання, які я пропоную, побудовані в тестовому форматі, що дає вчителеві можливість готувати учнів до проходження ЗНО з перших кроків вивчення іноземної мови. Виконуючи вправи такого типу ще в початковій школі, учні готуються до іспитів, олімпіад и різних конкурсів. При вивченні теми «Погода» учням можна дати завдання намалювати карту України і порівняти погоду з мовою країни, яка вивчається.

             Основна школа. Це час для виховання любові до своєї малої батьківщини – села, міста, учнівського колективу, місцевих традицій, до історії. В основній школі учні досягають такого рівня володіння мовою, при

                                                                8

якому стає можливим діалог із зарубіжними ровесниками засобами інтернету чи проектної діяльності, в ході яких відбувається самоідентифікація маленького українця. Матеріал навчально-методичного забезпечення сприяє розумінню важливості розвитку уміння співпрацювати і контактувати із представниками інших країн. В основній школі відбувається формування навичок та умінь школярів розповідати про своїх друзів, рідне місто, село, країну, національні свята, столицю своєї Батьківщини, надавати інформацію про основні пам’ятки культури, особливості вітчизняної шкільної освіти тощо.

           Тому слідуючим етапом я обрала ІІ модуль: «Я – учень Малодо-линської ЗОШ» (для учнів 5-6 класів). Який є дуже актуальним при адаптації учнів до соціума старшокласників. В цій життєвій ситуації вони вчаться не лише організувати свої дії при змінах в шкільному житті( нові предмети, вчителі, друзі, відчуття), а й розвивається почуття гордості за те, що вони є справжніми патріотами своєї школи, місцевості, де вона розташована. Учням подобається створювати та описувати свої проекти: «Моя школа», «Школа моєї мрії».

    Наступним ІІІ  етапом є модуль: “Я – житель міста Чорноморськ !” (7 клас). Учні нашої школи також гордяться тим, що наше село являється частичкою, яка є невід’ємною від міста Чорноморськ. Під час цього проекту широко застосовуються  пошуково-ігрові завдання, вікторини, конкурси тощо. Для учнів середньої школи завдання стають складнішими і відповіді на питання, вимагають певної аргументації. Учні проявляють активність, виконуючи інформаційно – пошукові завдання про пам’ятки міста.Тому при вивченні теми «Подорож» учням можна запропонувати  виготовлення туристичних буклетів з інформацією про визначні місця нашого  міста.

ІV модулем є: «Я – житель Одеської області !” (8 клас)

           Цей модуль залежить від творчості та активності не лише вчителя, а й учнів, бо це найцікавіший модуль, на мою думку. Так як ми живемо в селищі, яке розташовується посередині між Одесою та Чорноморськом, учні нашої школи мають можливості не лише побачити, але й дослідити, дізнатися цікаву інформацію про всі визачні місця відомого на весь світ міста біля моря. Відвідуючи їх ,створюючи презентації  з коментуванням того чи іншого визначного місця, ми прищеплюємо не лише шанобливе ставлення до історії нашого краю, а виховуємо почуття гордості за те, що вони є його жителями.              При вивченні теми «Україна» учні повинні презентувати столицю з метою заохотити іноземних туристів приїхати у Київ. У цьому ж розділі учні вивчають

                                                           9

матеріал про Україну та її історичні і пам’ятні місця, описують світлинимальовничих куточків нашої Батьківщини. Виховують почуття патріотизму і матеріали про народні свята (Різдво в Україні, колядки, щедрівки, фото з державною символікою під час святкування Дня Незалежності 24 серпня).

            Третій етап. Формування власне патріотизму, виховання любові до України як своєї Батьківщини. Тому актуальним для мене було створення останнього модуля для учнів старших класів: «Я – громадянин України!».             І хоча учні частково вже  здобули  знання про свою країну і ’’малу’’ Батьківщину, але зазвичай це відбувалося фрагментарно або несистематично. Особливо при вивченні тем "Україна" та "Великобританія", які поєднуються для співсталення двох різних культур значна перевага віддавалася країнознавчому матеріалу іноземної мови. Зважаючи на ці особливості, важливим та продуктивним для нашого методоб’єднання було рішення створення циклу уроків "Об’єднана Україна"(Додаток 2), адже це дасть змогу створити систему отримання знань про рідну країну, розширити, узагальнити ці знання, і, що найважливіше, створити атмосферу патріотизму, прищіплювати та примножувати гордість та повагу, любов та щирі почуття до своєї Батьківщини і свого народу з кожним уроком цього циклу. Тому як  вчитель іноземної мови несу особливу відповідальність за підготовку та розробку уроків, які пов’язані з темою "Україна", оскільки якість таких уроків має неабиякий вплив на розвиток громадянських компетентностей  та патріотичного виховання учнів. Протягом навчального року я постійно включаю у свої уроки окремі фрагменти або присвячую цілі уроки темі краєзнавства. Основу таких занять становлять знання учнів про регіон, отримані під час вивчення шкільних предметів гуманітарного й природничого циклу.

             Під час вивчення теми "Environmental Protection" обов'язково проводжу урок "Environmental Problems of Our Region", де використовую презентації, репродукції картин із зображенням природи, матеріали газет. Разом з учнями складаємо карту "Проблеми навколишнього середовища Одещини",  вказуємо на екологічні проблеми. На такому уроці діти шукають рішення кожної із проблем, тим самим виконують роботу над загальним проектом "What Should We Do?". Я віддаю перевагу методу проектів, оскільки проектна методика характеризується високою комунікативністю, дозволяє створити творчу дослідницьку атмосферу.

                                                         10          

 Формами навчання можуть бути уроки-екскурсії, рольові ігри, заочні подорожі по рідних місцях, урок-конференція, інтегрований урок. Часто буває, що учень впевнено називає визначні пам'ятки Лондона, Великої Британії, та має труднощі у визначенні цікавих місць свого рідного краю, району, міста.

               Таким чином, використання регіонального компонента у вивченні іноземної мові, безумовно, підвищує ефективність педагогічного процесу, однак потребує від учителя врахування вікових особливостей учнів, рівня їхньої мовної підготовки, сучасних творчих прийомів розвитку особистості школярів.

Ураховуючи вищезазначене, вважаю, що краєзнавчий матеріал повинен стати обов'язковою частиною при вивченні іноземної мови.

Краєзнавство створює сприятливі умови для організації різних завдань творчого характеру, застосування в навчальній роботі різноманітних елементів пошуку й дослідження, широкого використання місцевих джерел.

Краєзнавство відкриває широкі можливості для самостійної діяльності учнів, для пошуку, дослідження й навіть невеликого відкриття. Це викликає у школярів глибокий інтерес до історії краю, країни, прагнення до знань.

Застосування педагогічної системи проектів:  "Я – громадянин України" дозволяє підвищити ефективність вивчення англійської мови і підтримувати на високому рівні мотивацію до навчання.

Можна відзначити наступні позитивні результати:

• розширюється й збагачується комунікативний досвід, кругозір учнів;

• покращуються навички з  говоріння, читання, розуміння та писемного мовлення;

• розширюються знання учнів в області культури, історії, географії, природи Одеської області;

• учні залучаються до різноманітних форм дослідницької діяльності, розвивається їхня пізнавальна активність, творчий пошук. Діти усвідомлюють значимість культури рідного краю,  її внеску у світову культуру;

• формуються патріотичні та громадянські якості.

             Важливою особливістю гуманістичної педагогіки є вікова й

                                                               11

інтелектуальна доступність досліджуваного матеріалу для учнів.

           Дотримуючись вікового принципу, ми розрізняємо 3 рівні засвоєння краєзнавчої інформації на уроках іноземної мови, що відповідає трьом основним віковим група школярів: молодшому підлітковому (1-4 класи), середньому підлітковому ( 5-8 класи) і старшому підлітковому (9-11 класи).

          Цикл уроків цієї тематики має низку особливостей, таких як використання нестандартних методів та інноваційних технологій. Матеріали англійською мовою, в яких показане позитивне ставлення жителів інших країн до України, враження іноземних туристів, патріотичне ставлення громадян України до своєї Батьківщини повністю відповідають темі та цілям й абсолютно доцільно використані в розробках уроків. Уроки саме цієї тематики повинні бути інноваційними та насиченими використанням комп’ютерних технологій, що значно покращує досягнення навчальної, виховної і розвиваючої мети. Без сумніву, використання інноваційних технологій на уроках англійської мови мотивує, підвищує інтерес до вивчення мови та сприяє міцному засвоєнню знань, тому в розробках було використано відеоматеріали, мультимедійні презентації, матеріали інтернет-ресурсів, оскільки це забезпечує наглядність, яка є необхідною складовою уроків, присвячених пам’яткам історії та культури столиці України. Розвиток уміння репрезентувати свою країну у світі, культуру і побут свого народу, святкові обряди й культурні цінності, національні особливості та реалії життя в спілкуванні із зарубіжними ровесниками та гостями набувається засобами активізації отриманих у попередні роки навичок та вмінь за допомогою рольових ігор, творчих проектів, організації молодіжних конференцій, змагань, культурних заходів тощо.

        У навчально-методичному забезпеченні з іноземної мови для цього етапу є чимало культуро-країнознавчого матеріалу та завдань, що передбачають використання інтерактивних технологій, націлених на практичне застосування українознавчої інформації, проведення соціокультурних паралелей, виховання відчуття себе майбутніми громадянами своєї країни, рівноправними партнерами інших європейських країн, покликаних розвивати свою Батьківщину і збагачувати скарбницю світової цивілізації.

           У ряді міст і районів, на регіональному  рівнях у рамках реалізації Програми розвитку виховання вирішується важливе питання: що і яким

                                                              12

чином необхідно зробити, щоб об’єднати зусилля суспільства в інтересах особистості дитини, оскільки духовно-естетичне становлення дітей і молоді, їх життєве  самовизначення – найважливіша складова суспільного розвитку. Сьогодні дуже часто можна почути : чим виховувати, як виховувати? Є вічні цінності: Життя, Земля, Батьківщина, Сім’я, Дім, Істина, Праця, Культура, Мир, Добро, Милосердя. Саме на них завжди орієнтувалася і повинна орієнтуватися сьогодні навчально - виховна система школи.

            Державний освітній стандарт з іноземної мови підтверджує той факт, що останнім часом починає складатися національна концепція виховання в  нових суспільно- політичних і економічних умовах. Це виховання людини культури, якій притаманні загальнолюдські цінності, багатство культурної спадщини минулого народу і народів інших країн, людини, яка прагне до взаєморозуміння з ними, здатної і готової здійснювати міжособистісне і міжкультурне спілкування, зокрема в процесі вивчення  іноземної мови.

        Щоб виховати школярів у дусі демократії, свободи, особистої гідності, потрібно зі всією наполегливістю оновити процес виховання. Вихованню повинні сприяти не тільки окремі заходи, що проводяться після уроків, а й сам навчальний процес.

       Таким чином, необхідні нові виховні механізми, що привели б у рух виховну систему.

        Рекомендації Ради Європи регламентують нову мовну політику в Україні, що передбачає виховання в учнів розуміння та сприймання іномовної культури, порівняння її зі своєю рідною. На думку багатьох учених(Пасов Ю.І.,І., Бориско Н. Б., Сафонова В. В., Боритко Н. М., Кан-Калік В. А. та ін.), виховання любові та поваги до своєї рідної культури буде ефективним, якщо ці якості сформовані стосовно іншомовної культури, тому ці два процеси взаємопов’язані та взаємозалежні.

         Одним із таких механізмів, на думку багатьох дослідників, є посилення гуманітарної та практичної спрямованості навчальних дисциплін, включення в їх зміст матеріалів, що допоможуть школярам засвоїти цінності суспільства і культури, у якій вони живуть, способи самовизначення в них. Зі сказаного випливає, що в процес навчання повинні широко включатися культурознавчі компоненти. Предмет «Іноземна мова» займає в цьому ряді особливе місце.

 

                                                                                      13

Він не тільки знайомить із культурою країн, мова яких вивчається, але й шляхом порівняння відтіняє особливості своєї національної культури, знайомить із загальнолюдськими цінностями. Іншими словами, це сприяє вихованню школярів у контексті «діалогу культур».

             Залучення до навчально-виховного процесу матеріалів культури значно підвищує мотивацію навчання, що дуже важливо, оскільки навчання без мотивації є неефективним. Матеріали культури сприяють пізнавальній мотивації, тобто школярі не тільки оволодівають програмним матеріалом, але й знайомляться з невідомими фактами культури, що, безперечно, стимулює їх інтерес. Тому процес навчання з урахуванням інтересів школярів стає особливо ефективним.

          Говорячи про полікультурність, ми повинні розглянути культуро-знавство як одну з наук, що на контрастивно-пізнавальній основі вивчає:

– спосіб і варіативність стилів життя країн у полікультурних системах у контексті соціальних цінностей, норм, традицій і звичаїв;

– соціокультурний портрет країн, їх народів і мов;

– ціннісно-смислові аспекти духовної, фізичної та матеріальної культури

суспільств, що взаємно проникають один в один;

– історико-культурний фон і особливості історичної, етнічної (суперетнічної)

 пам’яті;

– культурну спадщину, культурну ідентичність і ментальність народів;

– соціокультурні аспекти комунікативної поведінки членів культурного

суспільства;

– соціокультурні норми поведінки в умовах міжкультурної комунікації.

            Подібні когнітивні знання, загальні для учасників акту спілкування, прийнято називати фоновими знаннями, нормами поведінки, тобто такими, що тією чи іншою мірою піддаються «акультурації». Акультурація визначається як процес пристосування до нової культури, що має на меті переорієнтацію способу думок, особливостей сприймання дійсності, а також установлених норм поведінки.

     Вивчення культури в соціумі дозволило вченим обґрунтовано виокремити

                                                                    14

такі взаємопов’язані функції культури, як:

– пізнавальна (дозволяє за допомогою різнобічних знань показати повну картину світу);

– інформаційна (здійснює передачу соціального досвіду поколінь як всередині одного народу, так і між ними);

– комунікативна (за допомогою якої людина може вступати в спілкування з

іншими людьми у своїй країні та за її межами);

– регулятивна або нормативна (вирішує завдання встановлення певних норм і вимог до всіх видів діяльності людини);

– гуманістична (формує замовлений суспільством тип особистості).

            Наслідком успішного досягнення виховних цілей у процесі навчання іноземної мови, а також при формуванні вмінь іншомовного спілкування має бути накопичення учнями таких якостей, як:

– повага до інших народів, їх культурних, історичних і духовних цінностей та  традицій;

– загальна культура міжособистісного спілкування, що проявляється в умінні визначати в процесі мовної комунікації цілі, завдання і зміст спілкування та вибирати його форму, достатньо вільно орієнтуватися в мікросфері й ситуації, правильно сприймати і оцінювати партнерів-комунікантів (ураховуючи їх вік,

 статус, комунікативну спрямованість), а також піддавати аналізу власну роль

у мовному акті та оцінювати результати спілкування;

– громадянська позиція, усвідомлення своєї відповідальності перед народом, національної гідності та рівності націй;

– об’єктивне сприймання і оцінка життя у всіх його проявах під кутом зору естетичних цінностей;

– етична культура, відповідальність за всі свої думки, вчинки і справи, доброта, порядність, здатність до переживання та співчуття;

– допитливість і пізнавальна активність, розвинена здатність до цілеспрямованої поведінки в мовній комунікації та використання раціональних способів її реалізації;

 

                                                         15

– здатність об’єктивно оцінювати власну діяльність, зокрема результати спілкування, засобом самоконтролю, тактовного подолання екстра-лінгвістичних труднощів, що з’являються в процесі мовного акту;

– свідоме ставлення до оволодіння іноземною мовою як засобом міжкультурного спілкування;

– прагнення до самоосвіти і самовдосконалення, зокрема за допомогою іноземної мови;

– соціокультурна компетенція, що виявляється в прагненні й умінні вступати в

комунікацію з іншими людьми.

        Як наслідок, логічно зробити висновок про те, що іноземна мова несе із собою іншомовну культуру, і вивчення мови є вивченням іншомовної культури, під якою розуміємо всі ті матеріальні й духовні цінності, що  створені та продовжують будуватися суспільством, і що може бути передане учню в навчальному і виховному аспектах при оволодінні іноземною мовою.

         Нова філософія виховання утверджує погляд на особистість як найвищу цінність суспільства. Людина – мета, а не засіб. Це основна формула гуманізму, що вимагає розвитку в дітей рис, які допоможуть реалізовувати себе як частку суспільства, як неповторну індивідуальність зі своїми специфічними запитами, індивідуальними планами самореалізації.              Педагогічна політика в системі будь-якої національної освіти повинна спрямуватися на соціокультурне виховання, що не тільки змінить і збагатить 

молоду людину як носія національної культури, але й зробить її всебічно розвиненою і духовно, й емоційно.

         «Рідне» і «чуже» зближуються між собою. Це зближення не розщеплює національну свідомість, не виснажує національних почуттів, а, навпаки, дозволяє краще поцінувати «своє» за рахунок порівняння з «іншим».

             Для досягнення ефективності в міжкультурному спілкуванні недостатньо лише засвоїти мовну систему і набути мовленнєвих умінь і навичок – необхідно навчитися користуватися мовою відповідно до умов соціально-культурного середовища носіїв цієї мови, у якому відбувається формування пізнавальної та комунікативної культури особистості.

               Відтак, одним із пріоритетних завдань навчання іноземних мов є формування в учнів соціокультурної компетенції, що передбачає наявність

                                                                  16

знань про національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, про норми мовленнєвої та невербальної поведінки її носіїв, а також вимагає вміння будувати свою поведінку відповідно до цих особливостей і норм. Сучасна концепція мовної освіти робить важливий акцент на необхідності не обмежувати вивчення іноземної мови її вербальним кодом, а формувати у свідомості учня «картину світу», притаманну носієві цієї мови як  представ-никові певної культури й певного соціуму.

         Використання наглядних матеріалів, створення презентацій, проектів, обговорення, дискусії  на уроках англійської мови  дають  можливість учням більше вивчити іншомовну культуру, виявити свої потреби в самореалізації, дозволяє здійснити диференційований і навіть індивідуальний підхід до учнів, ставить їх у ситуацію вибору, спонукає до більшої самостійності та активності, вираження власної думки, оцінки, що стимулює ціннісні орієнтації. Та це насамперед сприяє соціокультурному вихованню учнів, а також дозволяє поєднувати самостійну індивідуальну роботу з груповою, колективною роботою, забезпечує вихід мовної діяльності в інші види  діяльності: трудову, естетичну; стимулює самостійний пошук учнями потрібної інформації; сприяє розвитку творчої фантазії для того, щоб виграшно організувати знайдену інформацію і представити її іншим. Усе це дає змогу учням краще вивчити іноземну мову і ознайомитися з іншомовною культурою, що на даному етапі дуже важливо.

       Також дуже ефективним способом формування національно- патріотичної свідомості є створення дискусій на уроках, обговорення думок,

поглядів. Головне правильно підібрати тему дискусії, запитання. Наприклад, відповідаючи на запитання «Як ви уявляєте співжиття української та іноземної культур?» - учні розуміють: вивчення іншомовної культури повинно здійснюватися через власну, що дасть змогу більше побачити схожості та розбіжності. Проаналізувавши відповіді на запитання «Які риси своєї культури впливають на почуття гідності?». Можна сказати , що учні володіють знаннями про свою культуру, національну спадщину.  Відповідаючи на запитання «Що сприяє вихованню патріотичних  якостей ? », старшокласники віддають  перевагу сім’ї  та школі .

 

           Співпраця з  представниками британських навчальних видавництв

Розширення міжнародних зв'язків, створення умов для входження

                                                 17

української освіти у світовий освітній простір робить іноземну мову реально затребуваною державою, суспільством, особистістю. У цей час іноземна мова розглядається як засіб спілкування, взаєморозуміння й взаємодії людей, пізнання інших національних культур, розвитку особистості.

Використовуючи сучасний діяльнісно-особистісно-комунікативний підхід у навчанні іноземної мови, керуюся засадами: культурозібраності; взаємозумовленості навчання й виховання; цілісності та єдності процесу навчання; орієнтації на ціннісні відносини та цілісність.

У сучасній методиці під впливом ряду факторів як лінгвістичних, так і соціокультурних, поняття "навчання мовам" поступово витісняється новим поняттям - "навчання мові й культурі", у тому числі культурі міжособистісного спілкування суб'єктів, що належать до різних культур, але цікавих один одному з погляду загальної ерудиції, життєвого досвіду, фонових знань.

Міжособистісне спілкування представників різних мов і культур може бути реалізовано, якщо комуніканти будуть цікаві один одному, якщо вони будуть спрямовані до однієї мети - взаєморозуміння, взаємозбагачення засобами міжкультурної комунікації.

У такому діалозі велике місце займає обмін інформацією про свою культуру, традиції, звичаї народу, до якого належить комунікант, про свою малу Батьківщину. Інакше кажучи, це той шар культури, що у спеціальній літературі називається краєзнавством.

       Однією з перспектив реформування освітньої галузі України відповідно до європейських і світових стандартів є подальший розвиток українсько-британської співпраці у сфері освіти, що сприяло би головній меті сучасного освітнього закладу – покращенню якості освіти.

       Інформативно-комунікаційна модернізація освітнього процесу сприяє не тільки творчому зростанню сучасного педагога, але і дає можливість обмінятися досвідом з закордонними колегами. Участь в міжнародних вебінарах ( під егідою видавництва Pearson та MacMillan) , яка стала першим

                                                               18

кроком нашого закладу до роботи в  напрямку налагодження міжнародних                                                                  зв’язків та розвитку навичків спілкування. При участі у цих заходах я зі своїми учнями впроваджую концепцію національно- патріотичного виховання.                          

         Метою нашої співпраці є покращення взаєморозуміння між нашими країнами, формування в учнів національної самосвідомості, толерантності; виховання гідності, любові до своєї Батьківщини, розширення уявлення учнів про культуру, традиції українського народу; розвиток творчої особистості; колективна творчість і комунікативні здібності; знайомство з традиціями та звичаями британської громади.

           Співпраця зі студентами Варшавського університету

З учнями свого 10 класу підтримуємо зв'язок зі студентами Варшавського університету, студентами факультету міжнародних зв’язків та менеджменту по туризму, які бажають ознайомити учнів українських шкіл з їх культурою та традиціями, доводять, що англійська мова - необхідний засіб спілкування в європейських країнах. При спілкуванні діти можуть знову ж таки обмінюватися інформацією про рідні країни, писати електронні листи.

       Також  діти, включаючи підлітків, повинні мати можливість здійснювати право вільно висловлювати свої думки в міру свого розвитку і виховувати в собі самоповагу, здобувати знання і навички, зокрема щодо врегулювання конфліктів, прийняття рішень щодо питань, які ставить життя.

       Визначною рисою діалогу культур є налаштування на продуктивну мовленнєву діяльність. Тому обмін досвідом через розмови, листи сприяє формуванню навичок письма англійською мовою серед учнів, розвитку критичного та креативного мислення, заохоченню до вільного висловлювання власних думок, що є однією з основних задач навчання іноземній мові.

                      Отже,  основні чинники, що впливають на формування особистості учнів і спонукають їх до вивчення іноземної мови, це : загальний розвиток, навчання, спілкування, взаємовідношення культури та мови, взаєморозуміння, культура спілкування, соціальне середовище, історія, культурна спадщина, пам’ятки архітектури, світогляд, самооцінка, спрямованість. Тобто оволодіння національною культурою передбачає не тільки засвоєння культурологічних знань (фактів культури), але і формування здатності й готовності розуміти ментальність носіїв мови, що вивчається, а також особливості поведінки народу цієї країни. Мова має вивчатися як

                                                                   19

  елемент культури, що дозволяє, застосовувавши досвід поколінь, здійснювати вплив на формування національної культурної ситуації.

                Для досягнення мети  спираюся на загальнолюдські цінності, які споконвіку шанувалися нашими предками: людина, сім’я, Батьківщина, праця, земля, творчість та намагаюся приділити увагу заохоченню молоді до вивчення іноземних мов за допомогою нових методик і технологій, формуванню комунікативної компетенції учнів в навчально-виховній діяльності, залученню їх до роботи у позаурочний час, вихованню любові і поваги до своєї Батьківщини - України, розширенню уявлення учнів про культуру, традиції українського народу, розвитку творчої особистості.                                               

           Але насамперед, я вважаю, щоб виховувати учнів у національно- патріотичному дусі, потрібно , щоб вчитель був справжнім патріотом своєї країни. А також  обов’язково в учителя повинні бути:

• визначена чітка громадянська позиція, що висловлює повагу до основ конституційного ладу держави;
• прищеплена система цінностей учителя, куди входять розуміння складності світу й визнання толерантності;
• вироблений демократичний стиль педагогічної роботи - прагнення до розуміння та сприйняття різноманіття думок і точок зору, компромісу, уміння чути та підтримувати власну думку дитини;
• вихована висока комунікативна культура вчителя, що передбачає залучення учнів до творчої участі у плануванні й регулюванні освітнього процесу.

            Школа повинна бути установою, що зароджує в молодому поколінні почуття державності, закладає паростки гордості за Батьківщину, за вчинки предків, готує громадян і патріотів. Нинішній час, сама ситуація вимагає цілісної, глибоко продуманої системи виховної роботи з учнями, тому що останнім часом стала більш помітною втрата нашим суспільством традиційно української патріотичної свідомості.

      В цій ситуації дійсно стають актуальними слова Максима Рильського:  «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього. Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не гідний пошани.»  Але я глибоко переконана, що буде нерозумно, якщо вчитель увійде в клас і скаже, що сьогодні ми будемо вчитися любити Батьківщину, а завтра поважати її героїв. Необхідно створювати атмосферу, підбирати матеріал, що давав би знання про історію, традиції, людей, учити дітей порівнювати та робити висновки. 

                                                             20

     Тобто виховувати моральні якості учнів – бо вони є найважливішим капіталом народу. Залежно від того, наскільки адекватно  усвідомлюють люди цінності своєї культури й порівнюють їх з цінностями культур інших народів, визначається й благополуччя даного народу. У цьому зв'язку стає зрозумілим виникнення й розвиток культурологічного підходу і вивченні англійської мови в школі. Тому своїм  педагогічним  кредом я обрала  виховання почуття добра й поваги один до  одного, позитивного ставлення до народу, що говорить іноземною мовою, його культури, зберігаючи повагу до свого народу, любові до Батьківщини й рідної мови та віри в майбутнє своєї країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                               21

Список літератури:

1.       Білас Л.М. Виховання національної свідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови./Автореф. дис.канд. пед. наук. – К., 2005. – 21с.

2. http://grand-dt.com.ua/tours-in-ukranian/24-discover-ukraine

3.        https://www.youtube.com

4. Виробничі функції, типові задачі діяльності та вміння учителя іноземної мови (спеціаліста) /Колектив авторів під керівництвом С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – 96с. “Бібліотечка журналу “Іноземні мови”, вип.4/99.

5. Державний стандарт базової і середньої освіти. [Електрон. ресурс] //Міністерство освіти і науки України[веб-сайт] - Режим доступу://www.mon.gov.ua

6. Інструктивно-методичні рекомендації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щодо вивчення у загальноосвітніх навчальних закладах предметів інваріантної складової навчального плану у 2012/2013 навчальному році від 01.06.2012.№ 1/9-426.: Іноземні мови.

7. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. /Колектив авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2011. – 327 с.

8.  Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах у структурно-логічних схемах і таблицях / Укладачі С.Ю.Ніколаєва, С.В.Гапонова: Навч. посібник. – К.: Ленвіт, 2004. – С.10.

9.           Теорія та практика методики навчання англійської мови / Л. Морська. – Тернопіль : Астон, 2010.