ФОРМУВАННЯ САМООСВІТНЬОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ШЛЯХОМ ОРГАНІЗАЦІЇ ДОМАШНЬОЇ РОБОТИ

З ДОСВІДУ  РОБОТИ  ВЧИТЕЛЯ МАТЕМАТИКИ

ТАРАСІВСЬКОЇ     ЗОШ І – ІІ СТУПЕНІВ

САВРАН В. М.

 

ФОРМУВАННЯ  САМООСВІТНЬОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ  УЧНІВ                                           ШЛЯХОМ  ОРГАНІЗАЦІЇ  ДОМАШНЬОЇ  РОБОТИ

                                                   Нам  учитель  задает  с  иксами   задачу.

                                                 Кандидат наук  и  тот  над  задачей  плачет.

 

         Як  відомо  урок  починається   і  закінчується  домашньою  роботою учнів. Багато  написано  статей  про  прийоми  перевірки  домашнього  завдання,  але  як  забезпечити  його  якісне   виконання  під  час  уроку,  написано  мало. Між  тим   домашня  робота  учня  це  невід’ємна   частина  і  чудове  доповнення  для  наступного  уроку ,  це  самостійна  діяльність  дитини,  адже   відомо,  що  людина  розвивається  тільки  у  діяльності.

         Психологи  визначають  такий  перелік  інтелектуальних  умінь, якими  повинні  володіти  учні,  працюючи  з  підручником:

•                  Передавати  текст  підручника  своїми  словами .
•                  Поділяти  текст на  логічні  частини і складати план.
•                  Систематизувати та  кодувати  прочитане.
•                  Розкривати  матеріал  у  порівнянні.
•                  Ставити  запитання.
•                  Проводити  аналіз,  порівняння,  зіставлення.
•                  Формулювати  гіпотезу для  наукового пошуку .
•                  Робити  висновки.

 

      Я  склала   програму  самоосвітньої  діяльності  учнів 5- 7 класів, в  яку  входять  такі  компоненти  діяльності  учіння:

1. Навчання  учнів  раціональних   способів   дій,  які  забезпечують  успішне оволодіння  навчальним  матеріалом.

2. Діяльнісний   підхід  до організації  навчання.

3. Формування  навичок само – та  взаємоконтролю

 

   Програма самоосвітньої діяльності учнів 5 - 7 класів.

 

1. Удосконалювати техніку читання.

2. Ставити запитання до прочитаного.

3. Розкладати текст на його складові ( синтезувати).

4. Комбінувати частини тексту для створення означень, властивостей, теорем.

 

        Первинне сприйняття і закріплення знань на уроці при будь - якій найефективнішій організації навчального процесу обов'язково повинна підкріплюватись наступним обмірковуванням, застосуванням нового знання, поєднанням нового з вже засвоєним, його творчим перетворенням.     

        У цьому функція домашніх завдань - формування самостійності в навчальній діяльності школярів, формування самоосвітньої компетенції, а це в свою чергу виховує самостійність як рису характеру, самодисципліну, почуття  відповідальності  та вольові  якості.

   Засвоєння нового може бути фронтальним на уроці, тоді як наступний етап роботи над новим матеріалом повинен бути індивідуальним, самостійним в тому темпі та об'ємі, який притаманний кожній особистості окремо.  Велике значення має методика задавання завдань додому: домашнє завдання не можна задавати поспіхом, для цього потрібно відводить спеціальний час уроку. У плані - конспекті уроку він повинен бути спеціальним пунктом, розділом поурочного плану; його методика повинна продумуватися так само різнобічно, як й методи пояснення нового матеріалу

Кожний вчитель повинен додержуватись морального закону в організації домашнього завдання:

 

"Якщо не вивчив матеріал на уроці - не задавай його додому!

Не перекладай свою невправність на слабкі плечі дитини!"

 

Організація домашньої навчальної роботи школярів, напевно, сама важка ланка у навчально - виховному процесі, тому що цей процес проходить без впливу вчителя, він скритий від вчителя, від батьків, це внутрішня діяльність особистості, і часто неправильно організована. Саме тому ця проблема потребує найбільшої уваги.

Санітарно - гігієнічними нормами встановлені часові межі для виконання 

домашніх завдань згідно віку школярів.

            Досвід показує, що велика частина учнів не встигає виконати домашні завдання за визначений час:   з циклу гуманітарних предметів у 5 - 8 класах до 25% учнів;  у 9 - 11 класах - до 50%, а з циклу природничо - математичних предметів - до третини учнів. В  середніх класах теж картина невтішна: більшість навіть здібних дітей не тільки не укладаються у визначений час, а й не справляються з домашніми завданнями без допомоги батьків.

       Звичайно, цифри не відображають якісний бік справи, адже домашньою роботою керують батьки, які не завжди мають достатні знання з предметів і навички в організації самостійної роботи дитини, тому й передають своїм дітям помилки свого «ученічества», не знають, що треба враховувати психологічні особливості своєї дитини, темп засвоєння знань, темперамент, почуття і т. ін., а отже вимагають від дитини того, чого вона не спроможна видати. Як наслідок, конфлікти в сім'ї, невдоволення вчителем і школою.

       Домашні завдання - це найбільш недиференційована частина роботи учнів: на уроці вчитель так чи інакше диференціює навантаження учнів за розвитком (вправи легші - важчі, за кількістю вправ, за логічним навантаженням, творчі вправи), а додому дають всім однаково, хоча повинно бути зовсім навпаки. На уроках учні працюють під керівництвом вчителя, з допомогою товаришів у групі,   у парі, а вдома він залишається сам на сам із завданням. Проблема перевантаження (а в деяких випадках і недовантаження) дітей домашніми завданнями також існує.   Рідко хто з вчителів ( може тільки вчителі початкових класів) досліджують, вимірюють час, за який середній учень виконає задане ним завдання. Часто вчитель не задумується над тим, чи задане тобою домашнє  завдання має цінність у плані розвитку, чи це тільки технічна, репродуктивна робота. Рідко хто диференціює завдання, а якщо й диференціює, то тільки у бік збільшення об'єму завдання, а не складності і творчості. Нажаль, принцип індивідуального підходу, який повинен бути ведучим при визначенні змісту і об' єму домашнього завдання, залишається тільки «відомим», але не працюючим. Такий підхід до проблеми домашнього завдання приводить до  втрати інтересу до навчання взагалі.

           Сформовані загальнонавчальні уміння - запорука успішного навчання і формування власного стилю навчальної праці, але формуються вони стихійно, інтуїтивно, непрофесійно, похапцем, коли залишиться час.

      Звичайно, при складанні технологічної карти уроку, вчитель визначає розвиваючу мету уроку, але часто - густо вона не знаходить відображення у завданнях уроку та в організації уроку. Виходить, що розвиваюча мета існує для проформи, для адміністрації, яка вимагає, щоб вона була. Це означає, що вчителі не розуміють значущість цієї ділянки роботи, або недостатньо володіють способами формування ЗНУН.

     Починати працювати над вирішенням цієї проблеми треба з того, що

•  в програмах у державні стандарти загальноосвітньої підготовки учнів треба включати питання методології, тобто формування загальнонавчальних умінь і навичок цілеспрямовано на матеріалі   уpoкy, теми, розділу нарівні з загальноосвітньою підготовкою з предмета.
•  У підручниках також треба давати алгоритми роботи над математичним текстом, складання плану, виділення головного у тексті, операцій порівняння, узагальнення і т.ін.

Тут широке поле  дослідження  для вчених,  психологів,  методистів,  вчителів - практиків.

           Наприклад у 5 класі у темі "Натуральні числа", яка дітям вже знайома, можна навчити дітей працювати над математичним текстом, якого  у  початкових класах не було. В початкових класах діти читали художній текст, науково - популярний, тільки не математичний. Але ж ми знаємо, що математичний текст дуже відрізняється від усіх видів тексту, а отже треба дітям дати способи опрацювання математичного тексту. На всіх уроках з усіх предметів у 5 класі треба продовжувати роботу вчителів початкових класів з формування техніки читання. Треба, щоб діти знали, з якою метою треба читати новий текст. (Щоб переказати? Чи щось треба завчити? Що головне у тексті? На  які  моменти  треба  звернути увагу?)

Читати вголос ланцюжком, у парі по черзі і т.д. Читати мовчки. А далі  обов'язкове обговорення того, про що дізнались при читанні.

        Адже не секрет, що у середніх класах ця робота припиняється, а об'єм інформації збільшується, і дитина не встигає ії опрацювати, бо темп читання й сприймання дуже повільний. Як наслідок, домашня робота виконана неякісно, а це початок прогалин у знаннях ...

       При підготовці до уроку вчитель повинен відповісти на питання: "Коли, як, а головне навіщо ви даєте домашнє завдання?", адже продумане, зважене, цікаве домашнє завдання спроможне творити дива: допоможе зрозуміти учню, що він не робот, а людина, якому робота може принести радість і задоволення, вона допоможе йому  у розвитку того чи іншого вміння. Треба формулювати мету домашнього завдання, порадити форму виконання, послідовність. Це означає, що при поясненні домашнього завдання потрібно торкатися мотиваційного та операційного боку його виконання.

       Нажаль, теоретичного обrрунтування відбору домашнього завдання немає ні в методичних посібниках, ні у підручниках; не вказано, для чого його виконувати, що формує дане домашнє завдання, яка мета цієї роботи. Творчих завдань також обмаль, але ж не кожен вчитель ( особливо початківець) може відразу досягти такого рівня знань змісту навчання, щоб запропонувати учням творчі завдання.

За формою можна виділити такі домашні завдання :

 - робота з книгою;

- усні вправи;

- письмові вправи;

- практичні завдання;

 - творчі завдання.

         1.  В основній і старшій школі у домашнє завдання можна включати вивчення частини теоретичного матеріалу, випереджаюче ознайомлення з матеріалом, що буде вивчатись на наступному уроці. Такі завдання даються диференційовано: одним дітям дати матеріал для самостійного вивчення, іншим - запропонувати питання до тексту, на які потрібно відповісти, третім - дати супроводжувальну картку, яка містить послідовність вивчення, вказівки, на що звернути увагу, дати більше прикладів тощо.

        Учень має право на допомогу вчителя. Домашня самостійна робота - це не контрольна робота. Вона повинна бути успішною, щоб учень йшов на урок з леrким серцем.

        На уроці обов'язково повинні бути моменти, які пов'язують та поєднують класну і домашню роботу на уроці.

          Наприклад, у 6 класі запропонувати вивчити самостійно тему "Множення раціональних чисел" (підручник А.Г. Мерзляк, В.Б. Полонський, М.Е. Якір) на уроці з порадами вчителя і коментарями щодо прийомів вивчення нового матеріалу.       Оголосивши тему уроку і форму вивчення нового матеріалу, спробуємо визначити мету нашої діяльності разом з дітьми.

Вчитель: Як ви думаєте, що має бути результатом нашої роботи?

Діти: Ми навчимося ... , ми ознайомимося з ... (діти додають, висловлюють припущення, редагують мету) .

Послідовність роботи може бути такою( алгоритм роботи):

- Прочитати перший раз текст для ознайомлення.

Далі працювати з абзацами: висновки і правила відділити від пояснень,

а пояснення придумати зі своїми прикладами;

- Вивчити правила, розповісти товаришу по парті, або по пам 'яті записати в зошит;

- знову прочитати першу частину тексту і переказати своїми словами, про що дізналися, який висновок зробили, як застосувати нові знання.

Подальша робота над текстом найважливіша, бо показує , як треба опрацьовувати прочитаний матеріал, оцінити прочитане, а давати оцінку учні вміють найменше.

                     Бесіда вчителя з класом - роздуми про прочитане:

Вчитель: На скільки різних думок можна поділити текст пункту 36?

 Діти: На три, на чотири, на дві ...

Вчитель: Які частини можна виділити у тексті ?

Діти: 1) Про множення чисел з різними знаками;

            2) Про множення від'ємних чисел;

            3) Корисні міркування - наслідки з правил множення

                 раціональних чисел.

Вчитель: Діти, оце ви вже й склали план тексту. Як же можна легко скласти план тексту? Як ви діяли, давайте повторимо послідовність наших дій.

Діти: прочитали, поділили на частини, вuзначили, про що йдеться у кожній частині.

Вчитель: Молодці! Хто зрозумів, як помножити числа з різними знаками?

Діти: (розповідають своїми словами, пояснюють, чому саме так, наводять приклади).

Вчитель: Хто зрозумів, як помножити два від'ємні числа, і чому в результап виходить додатне число?

Діти: (розповідають своїми словами, пояснюють, чому саме так, наводять приклади) .

Вчитель: Які корисні міркування наведені у вас у підручнику?

Діти: Якщо добуток додатний, то …

           Якщо добуток від'ємний, то …

           Якщо добуток дорівнює нулю, то …

           Квадрат будь - якого числа, число …

Вчитель: А про що ми ще не сказали, не звернули уваги? (Діти ще раз проглядають текст).

Діти : Множення на 0; 1 і -1

Вчитель : Навести приклади на дані властивості.

Діти наводять приклади, пояснюють, чому такі результати. тепер можна приступати до виконання вправ

Підсумок уроку, але не кінець уроку.

Вчитель: Діти, ви сьогодні зробили дуже важливу справу, самостійно вивчили тему "Множення раціональних чисел", поділили  її  на частини, вивчили правила з кожної частини, розповіли і пояснили своїми словами, як помножити числа з різними знаками і як помножити два від'ємні числа. Щоб навчитись виконувати дії, усвідомити ці правила, ви розв'язали вправи. Так само ви будете вдома вивчати тему "Ділення раціональних чисел" і підготуєтесь до діалогу на тему порівняння дій додавання і множення, додавання і ділення, множення і ділення. У  чому їх схожість і в чому відмінність і чого більше? Щоб перевірити себе, я пропоную перед дзеркалом або мамі пояснювати правила виконання дії ділення раціональних чисел ( усна «репетиція» перед уроком).

     Результат уроку: діти вчаться самостійно визначати мету діяльності та завдання для її досягнення, прогнозувати результат, відтворювати інформацію у вигляді стислого переказу, наводити приклади, складати план тексту.

Тема 6  класу "Переставна і сполучна властивості множення. Коефіцієнт"   

теж сприятлива для навчання учнів опрацьовувати математичний текст.                     Вчитель: Як ви думаєте, чому саме цю тему я обрала вам для самостійного вивчення?

Діти: Тому, що вона маленька. Тому, що вона легка. Тому, що зрозуміло описана.

Вчитель: Всі праві. Молодці! Давайте тепер прочитаємо текст підручника і визначимо мету вивчення (що таке мета?), тобто якого результату ви повинні досягти після вивчення цієї теми (мету можна записати в зошит - це концентрує увагу на головному).

Діти( прочитавши текст) : навчитись застосовувати переставну і сполучну властивість, ознайомитись з поняттям «коефіцієнт» ...

Далі бесіда - обговорення прочитаного і уточнення мети вивчення.

Вчитель: оскільки ваша мета це - навчитись застосовувати переставну і сполучну властивість множення, то на яке ж питання ми повинні відповісти?

Діти: Як можна застосувати переставну і сполучну властивість множення? (пізнавально-пошукове питання)

Вчитель: Як же застосовувати переставну і сполучну властивість множення? Знайти відповідь у тексті.

Діти: (читають текст):"З цих властивостей випливає, що в добутку кількох раціональних чисел можна міняти місцями множники і розставляти дужки будь­яким зручним способом».

Вчитель: Навести приклад такого застосування( на обдумування 1 хвилина), кілька учнів будуть презентувати свої знання біля дошки за бажанням. (Оскільки після прикладів із застосування законів множення у пункті йдуть вирази із буквами, то хоча б один учень та обов'язково наведе приклад, подібний такому:

 О,4х ∙ ( - 5у) ∙ ( -3), якщо ні, то запропонувати вчителю самому подібний вираз).

Вчитель: Зверніть увагу на те, що можна зробити з таким виразом (прочитати в тексті).

Діти (читають) : За допомогою властивостей множення його можна записати простіше.

Вчитель: Знайдіть серед номерів до теми вправи, де треба теж записати вирази простіше. Як звучить завдання?

Діти( проглядають завдання до вправ) : Спростити вираз.

Вчитель: Так що ж означає спростити вираз?

Діти: записати вираз простіше.

Вчитель: Яке нове слово ви зустріли у тексті?

 Діти : Коефіцієнт.

Вчитель : Що таке коефіцієнт? Знайдіть у тексті два слова,які пояснюють слово "коефіцієнт ".

Діти: Числовий множник.

Вчитель: Хто сформулює означення коефіцієнта?

 Діти: Числовий множник називається коефіцієнтом.

Вчитель: Назвіть коефіцієнт виразів у № 1065.( усно, фронтально)

 Вчитель: що ми ще не розглянули із тексту (діти ще раз проглядають текст)

Діти: два останні абзаці.

Вчитель: Про що мова?

Діти :1) не кожний числовий множник називається коефіцієнтом. Треба спочатку спростити вираз, поставити числовий множник перед буквеним виразом, тільки тоді його можна назвати коефіцієнтом.

          2) Коефіцієнт у виразі а дорівнює 1 , а у виразі -а дорівнює -1

Вчитель: Отже, давайте доповнимо мету вивчення нового матеріалу.

Діти: навчитись спрощувати вирази і знаходити коефіцієнт виразу (дописують мету у зошит).

Тепер можна виконувати вправи з коментуванням, усно, напівусно, самостійно. Домашнє завдання: ще раз прочитати текст підручника, відповісти на питання  в кінці підручника, скласти два - три своїх питання до цієї теми, виконати  письмово вправи №№. . .  

Результат такого уроку: діти побачили, що всяка діяльність починається з мети, вчились формулювати мету; навчились зв'язно, послідовно, доказово відповідати; виділяти головне; формулювати пізнавально-пошукові запитання; переносити знання й способи діяльності в нову ситуацію; встановлювати зв'язки між новими та засвоєними знаннями.

Отже, ефективність навчання з будь - якого предмета залежить і від його складності, і змісту, і кваліфікації вчителя, але в основному, від характеру діяльності   учнів і, зокрема, від рівня володіння учнями уміннями і навичками навчальної праці. Успішність оволодіння такими навичками залежить від цілеспрямованої, систематичної, від спеціально організованої разом з учителем діяльності, в ході якої учень повинен отримати зразок або алгоритм роботи. Але одержуючи зразок від учителя, дитина сама (під керівництвом учителя) повинна розробити систему правил, на основі якої вона буде діяти.

2.Інша форма домашньої роботи - це усні вправи.

       Серед загально математичних умінь і навичок є таке: усне виконання чотирьох дій над числами (найпростіші випадки). Вміння усно обчислювати дає  можливість успішно виконувати різноманітні вправи складнішого характеру, не задумуючись над правильністю обчислення.   

       Обчислювальні навички повинні бути сформовані повністю, щоб вони не заважали вирішувати складніші задачі навчання. Але, як показують контрольні роботи, типовою помилкою завжди є «несформованість обчислювальних навичок». Постає питання, як за допомогою домашньої роботи підвищити якість усних обчислень.

             Усним обчисленням на уроках приділити належну увагу можна не завжди. Я проводжу спеціальні уроки усного обчислення. Діти такі уроки дуже люблять.

         Кожен учень класу має навчальні комплекси, в якому містяться матеріали усного рахунку послідовно з усіх тем класу. По черзі кожен учень класу обчислює усно по одному прикладу, вчитель по ходу коментує,   як простіше виконати усно те чи інше обчислення. Оскільки прикладів багато, кожен учень слідкує за правильністю виконання, за коментарями вчителя, діти набувають досвіду конкретного виду обчислень.  Це й дії з натуральними числами,  десятковими дробами, раціональними числами, степенями, квадратними коренями і квадратними  рівняннями( теорема Вієта), геометричні  задачі на формули  площ  фігур, знаходження  сторін   і  радіусів правильних  многокутників  тощо.

Домашнє завдання  учні отримують таке:  підготуватися до роботи в парі з усного рахунку. Мета домашнього завдання: при складанні прикладів самому закріпити навички усного обчислення і на уроці допомогти товаришу перевірити свої успіхи в усних обчисленнях. Звичайно, дітей треба вчити складати приклади, обговорювати зразки усного рахунку,  складені учнями. Для цього на уроці я пропоную придумати чотири приклади, наприклад, на додавання десяткових дробів, чотири учні пишуть на дошці свої приклади, ми їх обговорюємо з точки зору того, чи можна розв'язати усно такий приклад і чи він не занадто простий, а які ще можна було б скласти  (діти пропонують свої приклади), ми доповнюємо написані приклади запропонованими, і за ними проводимо усний рахунок фронтально. На наступному уроці дається завдання скласти кожному по 8 прикладів. Два учні з однієї парти (високого рівня розвитку) презентують свої приклади. Потім ці учні показують, як працювати в парі над усним рахунком. Потім вчитель пропонує цим учням допомогти в роботі дітям, які потребують допомоги, а всі учні в цей час працюють над усним рахунком у парах. Вчитель ходить по класу, прислухаючись до відповідей, коментує, виправляє, радить. Отже, навіть при проведенні усного рахунку можна поєднати фронтальну, групову, парну та індивідуальну форми організації навчання. Вдома діти на окремому аркуші складають приклади для усного розв'язування. Вчитель звертає увагу на те, які приклади були у навчальних комплексах   (« складати треба такі, щоб ти сам їх розв'язав усно» ).  Аркуш згортається по вертикалі вдвічі, а праву половинку ще вдвічі. Там учень пише відповіді своїх прикладів, які потім прикриває частинкою  свого аркуша. Все, учень до роботи в парі готовий. Прикладів повинно бути  стільки, щоб усний рахунок зайняв до  5 хвилин часу, охоплював всі вивчені дії, були різноманітними, нескладними.

Крім складання прикладів для усного рахунку  додому можна запропонувати повторити правила  дій, з яких складається усний рахунок. Складання  прикладів - складна справа, тому не треба перевантажувати учнів ще й виконанням інших завдань.

Інший прийом залучення дітей для складання усних вправ - це

складання нескладних тестів або прикладів з «nідвохом». Так, у

5 класі при вивченні дій з десятковими дробами,  у 6 класі при вивченні дій  з раціональними числами,  у 7 класі при вивченні дій над степенями на уроці усного рахунку я пропоную дітям тест із 8 - ми блоків  по чотири приклади в кожному.   В  кожному блоці тільки одна відповідь правильна. «Помилки»  можуть бути  різними.  Наприклад, десь можна поставити мінус замість плюса, модулі додати там, де їх треба відняти, знак поставити правильно, а модуль обчислити  неправильно, особливо, коли модуль - десятковий дріб і т. ін .. Дітям дуже подобаються такі приклади, бо це гра, відгадування загадки, тому активність висока  і користь велика. Звичайно ж, додому отримали завдання: скласти тести з «підвохом».

Тести були складені такі, який характер у дитини.  Дехто  склав дуже складні приклади, щоб не змогли відгадати товариші, а дехто занадто прості. На  це вчителю треба звернути увагу (виховний момент - треба відноситись до однокласників так, як би ти хотів, щоб вони відносились до тебе; другому  учню порадити подумати над оригінальністю своіх прикладів, трохи ускладнити їх: ти й такі приклади можеш придумати!).

Результат: дитина розуміє мету домашнього завдання, планує послідовність виконання завдання, проводить аналіз можливих помилок, повторює правила виконання дій методом контрприкладів, контролює та перевіряє свою діяльність.

Перевірка роботи над усним рахунком : діти міняються складеними і підписаними ними вправами, розв'язують чужий тест. Якщо у тесті є недоліки ( або жодної правильної відповіді немає, або кілька відповідей правильних, що трапляється рідше), вони зразу ж виявляються і виправляються. Запис відповідей традиційна: І.А; 2. В ; або у таблицю

3.Наступна форма завдань це - письмові вправи. Вони теж бувають різноманітними.

1). Тренувальні вправи - вони не викликають великого інтересу, особливо у учнів з високим рівнем розвитку, якщо не проведена мотивація. Якщо визначена мета роботи, вказано на психологічні особливості пам'яті людини все забувати без повторення, якщо учень знає, що в домашній роботі є те, що буде потрібно, щоб рухатись далі, то домашня робота набуває усвідомлення потрібності, важливості. Серед тренувальних вправ все - таки треба добирати й цікаві, наприклад на вписування (відгадати), на складання подібних, але своїх і т. ін.

2.Проблемні письмові завдання:

- це завдання на продовження дослідження, початого на уроці, завершення якого буде на наступному уроці;

- завдання на проведення дослідження за проблемою, яка виникла на уроці;

- завдання на розв'язання нової, нетипової задачі;

- завдання на актуалізацію опорних знань для підготовки до вивчення нової теми на наступних уроках ( відбір матеріалу, фактів, повторення, систематизація, узагальнення );

- завдання на застосування засвоєних знань у нових умовах, у новій ситуації (частіше всього задача практичного застосування знань);

- завдання на самостійне складання нових математичних задач, або зміну змісту задач, наведених у підручнику.

До такої роботи дітей теж треба привчати на уроці

 

 

Твори - дослідження. У 6 класі при вивченні дій над раціональними числами я запропонувала (за бажанням) написати твір - дослідження на тему

1.                               " В  результаті ставлю ... "

 

1                       

                             "+"                                                  " − "

 

 

               а) при додаванні;                        а) при додаванні;

               б)при мно:женні;                       б)при множенні;

               в) при діленні;                              в) при діленні ;

 

2.

                                                            Модулі

 

 

 

Додаю                                Віднімаю                  Помножаю                           Ділю

 

Пояснення вчителя:

1. Написати коротко, коли в результаті дії (дію вказати) ставиться" + ", а коли" - " ;

2. Написати, коли модулі додаються, коли віднімаються, помножаються, діляться. Своїми словами, як розумієте ви, якими словами ви пояснювали би людині, яка цього не знає .

Результат: така робота сприяє розвитку причинно - наслідкових міркувань, прямого і оберненого твердження ( не від причин до результату, а від результату до причин), розвиває логіку   мислення,абстрактне  мислення,  допомагає глибше усвідомити матеріал, навчає аналізувати матеріал, а потім його синтезувати.

       3). Розв’язування  задач  вдома  складна  справа.

     Щоб навчити дітей самостійно розв' язувати задачі, можна застосувати такий прийом: діти починають розв'язувати задачу самостійно, а через 2 - 3 хвилини викликаються до дошки 2 - 4 учні і по черзі висловлюють свої міркування щодо плану розв'язування задачі.

А можна усно складати план розв'язування задачі, діти при цьому нічого не записують: А тепер дати завдання записати задачу самостійно. Це хороша школа для формування навичок самостійного розв'язування задач, що полегшує домашню роботу.

              В ході вивчення нового матеріалу активність вчителя повинна поступово  зменшуватись, в основному зводитися до коментарів знайденого тим чи іншим учнем рішення. Якщо такий прийом застосовувати постійно, то таких «хвилинок  самостійного мислення» може набратися 10 - 15 протягом уроку і допоможуть у виконанні домашнього завдання.

         Для того, щоб домашні завдання були різноманітними, розвиваючими, треба планувати їх на всю тему, а потім поурочно.

        При перевірці домашнього завдання ( методів багато описано у науково­методичному журналі "Математика в школах України")  вчитель проводить етап актуалізації та корекції знань учнів.

Кожен  урок повинен  починатись корекцією домашньої  роботи   зошитах  учні  пишуть « Корекція  домашньої  роботи». На  цьому  етапі  учень  зможе  задати  питання  вчителю про  нерозв’язану  задачу,  вправу,  послідовність дій тощо  і  має  змогу  сам   закінчити  свою  домашню  роботу. Якщо  у  дитини  питань  по  домашній  роботі  немає,  то  він  отримує  завдання ,  аналогічне  домашньому  і  перевіряється  засвоєння  матеріалу  вчителем,  а не  зі  слів  учня.

            Форми корекції знань учнів: індивідуальні або колективні.

Визначення форм корекції знань передбачає врахування індивідуальних можливостей кожного учня й визначення конкретної мети подальшої навчальної діяльності:

• розвиток творчих здібностей учня;  
• ліквідація прогалин у. системі знань;
• розвиток логічного мислення;
• контроль за засвоенням понятійного апарату;
• корекція самооцінки учня;
• подолання стресового чинника;
• вплив на емоційно-мотиваційну складову навчальної дільності учня.

Далі вчитель протягом всього уроку готує дітей до самостійного виконання домашнього завдання без перевантаження, без стресів і... цикл повторюється.