« ФОРМУВАННЯ У ДИТИНИ ЕМОЦІЙНО-ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ»

Виступ на загальношкільних  батьківських зборах

« ФОРМУВАННЯ У ДИТИНИ ЕМОЦІЙНО-ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ»

   Те, що ми зібралися разом, -це тільки початок.

                                                                   Те, що ми продовжуємо залишатися разом –

це вже досягнення.

                                                                 Те, що ми разом співпрацюємо – це справжній    успіх

Генрі Форд

Я рада Всіх Вас бачити. Перш чим розпочати роботу давайте привітаємося.

Вправа  „Вітаю Вас”
Мета: сприяти згуртованості групи та створенню комфортної атмосфери для успішної роботи.
Хід проведення
Я пропоную підняти руку тих людей,  які вважають, що це стосується їх:
- сьогодні сонечко світить тим, у кого темне волосся;

- сьогодні сонечко світить тим, хто має гарну посмішку;
- сьогодні сонечко світить тим, хто має доньку;
- сьогодні сонечко світить тим, хто має сина;
- сьогодні сонечко світить тим , хто вважає себе гарною матір’ю;

- сьогодні сонечко світить тим ,хто вважає своїм покликанням виховати гармонійну особистість;
- сьогодні сонечко світить тим , хто прийшов  на нашу зустріч з гарним настроєм, і хоче отримати безліч позитивних вражень і корисних порад.
Привітайте один одного оплесками.

        Інформаційне повідомлення (музичний супровід)

„Мені подобається порівнювати дитину з водою. Це річка весела та стрімка, бурхлива, або ж глибока та повільна. Вона пливе собі, куди їй заманеться, рухається вільно та невимушено. Але рух кожної річки визначає її русло, ті береги, яких ми називаємо «батьками» та «вчителями». Вони, завжди ніби попереду, визначають основне спрямування її руху. Якщо батьки та вчителі знають, як виховувати дитину, мають свої стійкі ціннісні настанови, розуміють, що є важливим для дитини, - то це береги міцні, надійні. Тоді і річка почувається захищеною та більш впевненою.

Де ви бачили такі береги, які б тиснули на річку чи змушували її плисти в інший бік? Річка пливе вільно у відповідності до своєї природи, але береги дещо скеровують її рух. Річка, яка не має берегів розтікається, поступово перетворюючись на болото. Так і дитина, яка не відчуває підтримки, розумного контролю з боку батьків, вчителів не має життєвих орієнтирів, чіткого самоусвідомлення своїх справжніх бажань та потреб. Тому часто потрапляє під чужий вплив або тиск оточення.

Інформаційне повідомлення.

Інтерес до навчання може з'явитися у дитини лише, якщо з пер­шого дня дорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а також почуття обов'язку, відповідальності тощо.

Важливе значення у формуванні у дітей цінностей і мотивів мають запитання дорослих. Якщо  одразу після повернення дитини зі школи бабуся насам­перед запитує: «Чим вас сьогодні годували?», дитина, не бажаючи того, поставить навчання на друге місце.

Коли батьки  учня запитують: «Ти відповідав сьо­годні?»; «Які оцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно, формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такою мотивацією перші невдачі у неї викли­чуть негативне ставлення до школи, оскільки школа не змогла за­довольнити її амбіцій. Отже, першими і найголовнішими запитан­нями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти нового          ді­знався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що виявилося склад­ним?» тощо. Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну ді­яльність як найважливішу в школі.

Зараз я Вам пропоную взяти участь в анкетувані щодо навчання ваших дітей у школі. Час виконання 8 хв.

Анкета «Школа, у якій навчається моя дитина»

(для батьків)

 назва школи_____________________. Стать: жінка______ чоловік____.

Вік вашої дитини _______________________

1. Чи задоволені Ви школою, у якій    навчається ваша дитина?

2. Яка, на Вашу думку, кількість домашніх завдань:

• завелика;
• замала;
• достатній

3. Скільки часу (пересічно) Ваша дитина витрачає на виконання: домашнього завдання:

• < 1 години;
• від 1 до 2 годин;
• від 2 до 3 годин;
• від 3 до 4 годин;
• понад 4 години на день?

4. Чи може Ваша дитина самостійно виконувати домашнє завдання?

5. Якщо Ваша дитина займається з репетитором, то які для цього причини:

• прогалини у знаннях із попередніх класів;
• не може самостійно виконати домашнє завдання;
• вимоги вчителів надто високі; .
• учитель не може зрозуміло пояснити завдання;
• хочу, щоб моя дитина систематично працювала під чиєюсь опікою?

6. Як Ви оцінюєте спосіб подання інформації батькам про досягнення дитини:

• інформація про успішність моєї дитини реальна і вичерпна;
• найчастіше довідуюся про невдачі моєї дитини;
• маю інформацію лише про оцінки моєї дитини;
• практично не інформована(ий) про успішність моєї дитини;
• інший варіант?

7. До кого Ви звернулися б у разі виникнення проблем із вихованням дитини:

• до класного керівника;
• до вчителя, якому довіряю;
• до шкільного психолога;
• до директора школи;
• до знайомих або родичів;
• до когось іншого? До кого саме?

8. Чи допомагає школа, на Вашу думку, учням у плануванні їхнього майбутнього?

9. Як Ви оцінюєте свої стосунки з класним керівником?

10. Як Ви оцінюєте свої стосунки з учителями?

11. Як ви оцінюєте батьківські збори, які організовує школа:

• готуються добре;
• мають чітко окреслену мету;
• збори — це змарнований час;
• отримую багато інформації про школу;
• інший варіант?

12..Які переваги має школа, де навчається Ваша дитина?

___________________________________________________________________________________________________

13. Що саме Ви хотіли б змінити у школі, де навчається ваша дитина?

___________________________________________________________________________________________

14.Якщо Ви хочете щось додати, то просимо зробити це тут ___________________________________________________________

Інформаційне повідомлення

Найтиповішими причинами зниження інтересу у дітей до на­вчання є:

•  завищені вимоги батьків;

•  неадекватне оцінювання діяльності, догани в сім'ї та школі;

•  часті конфлікти з приводу навчання дитини.

Великі надії щодо своєї дитини є природними: всі батьки бажа­ють, щоб їхня дитина вчилася тільки на «відмінно», тим більше що й здібності має, і до школи добре підготовлена. Помилкою є те, що багато хто з батьків намагається навіяти дітям свої неабиякі споді­вання: «Я в школі була відмінницею, тато вчився відмінно, і ти по­винен бути відмінником!» Що приховує у собі така помилка?

Слід пам'ятати, що самі тальки здібності та знання ще не гаран­тують шкільних успіхів. У дитини можуть бути не виховані праце­любність, уміння переборювати труднощі — навчання даватиметь­ся їй нелегко.

На фоні навіяних учневі великих сподівань будь-який бал, нижчий за «10», змусить її зненавидіти навчання, опустити ру­ки, адже сприйматиметься як несправедливе покарання: «Я працю­вав, старався, мені „9" поставили». Такий настрій заважає дитині поступово підвищувати успішність, тому що вона зорієнтована тіль­ки на негативний успіх, якого чекають її батьки.

Друга типова причина зниження інтересу до школи в  школярів зумовлена тим, що багато батьків мають неправиль­не уявлення про можливості дітей цього віку і схильні надто висо­ко оцінювати успіхи своєї дитини. Те, що одна й та сама робота вдо­ма викликає захоплення, а в класі оцінюється «задовільно», звісно позначається на ставленні до школи. Дитина дуже швидко робить висновок, що вчитель навмисне занижує їй оцінки, що до неї неспра­ведливо ставляться в школі, її не люблять... Таким чином, батьки самі виробляють у дітей негативне ставлення до школи замість то­го, щоб своєчасно дізнатися про критерії оцінювання роботи учнів і скоригувати свої вимоги з вимогами педагога.  

Зараз я пропоную Вам взяти участь у вправі.

Вправа «Рівні права – різні можливості»

 Кожен з вас бере серветку і чітко виконує інструкцію:

• Складіть вдвічі та відірвіть верхній правий кут (це повторимо ще три рази).
• Закінчили! Розгорніть і подивіться, що у вас вийшло.
• З чим пов’язана така розмаїтість орнаментів?
• Завдання отримали всі однакове але кожен по-різному виконав його - по своїх можливостях. Так і у вихованні, виховуємо учнів однаково, а на жаль результат отримуємо різний. Кожна дитина виховується в різних умовах і підлягає різному впливу з боку родини, тому від сімейного виховання залежить подальше життя дитини.

Рекомендації  батькам:

       Кілька коротких правил

1.Показуйте  дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення.

2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших.

3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які  її запитання .

4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками ,але й із     дорослими.

6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своєю дитиною .

7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини .

8.Завжди говоріть  дитині правду ,навіть коли вам це невигідно.

9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.

10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує  особистість  дитини .

11.Визнайте право дитини на помилку .

12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів .

13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі .

14.І взагалі  ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте ,як її виховувати .

Заключне слово

Душа дитини- чиста, проста. ЇЇ можна порівняти із склянкою води – такою ж чистою, прозорою. Вона здатна вбирати в себе все, що їй пропонує життя.

Коли дитяча душа чує грубі слова, до її склянки потрапляє сіль. Чим більше грубих слів – тим більше солі.

Коли дитяча душа чує образливі слова, вони ніби печуть її душу.

Неуважність, байдужість, ігнорування дитячих проблем можна порівняти із грудкою землі .

Коли все добре змішаємо – отримаємо стан дитячої душі. Скільки мине часу, доки все осяде, тобто людина забуде про образи?

А варто лише легенько взбовтати – і все підніметься знову на поверхню.

 Коли ми кажемо щось неприємне іншій людині, ми залишаємо в душі людини ось такі сліди. Немає значення, скільки разів ми потім просимо пробачення. Словесні рани заподіюють такий самий біль, як і фізичні.

  Тож будьмо толерантними до наших дітей, учнів та один до одного.

Дякую за увагу.