УСМІХНІТЬСЯ!    

Мій дідусь, або Буряковий сніданок 

 Рано-вранці мій дідусь прокидається. А потім іде і будить мене. Він тепло одягається та виходить надвір, щоб нагодувати корову. А годує корову дідусь натертими буряками і напоює теплою водою. Після цього він іде годувати свиней. А свиней дід годує помиями, які бере у домі. Потім він несе ті помиї до хліва, де добавляє до них буряки і муку. Отож, корови і свині уже ситі, залишаються лише кролі та кури. Дід бере великий совок зерна і висипає у курник, а тоді іде до кролів. Кроликам та морським свинкам дідусь дає сіно і також буряки! І тільки тоді, коли в господарстві всі тварини ситі, він іде снідати сам.

Я прибираю свою кімнату

          Суботнім ранком я прокидаюся. Ну, це не зовсім ранок, скажімо, 11:30, якщо бути точним. І тільки я прокинуся, завжди заходить у кімнату мама і каже: «Сонько, ну скільки можна спати, просинайся і прибирай у кімнаті!» Я з важкістю встаю та одягаюся… А у кімнаті такий          безлад!       Одяг увесь ― по підлозі, книги ― по столі. Я спочатку беруся за голову та сідаю на ліжко, яке, до речі, розстелене. «Ну, що ж, ― кажу я, ― спочатку візьмуся за ліжко». Застелив я ліжко і взявся за одяг. На одяг пішло п’ять-шість         хвилин.       Трішки перевів погляд і взявся  за книги. І        на книги          пішло небагато    часу, але    трішки більше, ніж на одяг, тому що потрібно було сортувати. Потім я взявся за пил… Ну от, кімната уже майже чиста, залишилося усе пропилососити, але це ― пусте. Кімната уже чиста і мій опис ― закінчено.

Іван Климчук учень 7-го класу

У газеті використано  фрагменти та ко   пії листівок «Фаріон», «АртЕк        .

РІЗНІ ДУМКИ НА ОДНУ ТЕМУ

Весна ― це радість? Для чого людині радість?

* * *

 Ось уже на порозі весна: тане сніг, довкола дзюрчать маленькі струмочки, в лісі розквітають підсніжники і проліски. В повітрі пахне радістю. Як хочеться вибігти на подвір’я чи в садок і сказати вголос чи й подумки: «Весна ― це радість!» А радість ― це майже щастя. Людина радіє, коли вона щаслива, коли їй хороше. Можливо тому, що навесні  багато свят (8 березня, День Матері, Великдень тощо). Але в загальному ― сама весна і є причиною радості.

 Радість і сміх продовжують життя. Причиною радості може бути зустріч з найближчим другом, хороша оцінка, привітний погляд близької людини або маленький сувенір чи жива тваринка. Для радості багато не треба, варто лише подарувати людині квітку, усміхнутися і сказати приємні слова. Ось і все.

       Радість ― це життя. Адже життя без радості не має сенсу.

Тарасюк Таня * * *

 Весна ― це справді радість. Адже усе навесні пробуджується, оживає. Тануть сніги, біжать струмочки, починає пробиватися перша травичка, розпускаються бруньки, з’являються тендітні квіти, чути спів пташок ― розпочинається нове життя. Весна приносить не тільки тепло, на яке ми так чекаємо, вона приносить радісні відчуття.  Поняття про радість у кожного різне. Хтось радіє від того, що досяг чогось у житті, для когось радість ― це розваги та веселощі.  

 На мою думку, радість необхідна людині для повноти життя, бо лише радісна людина завжди задоволена і випромінює впевненість і доброту. Для мене радість ― навчатися в школі. Бо це ж справді чудово. Провести шкільні роки так, аби щоранку приходити до школи веселою і задоволеною. Порадіти успіхам подруги, послухати цікаву розповідь учителя, посміятися разом із однокласниками. Я радію, коли бачу весняне сонечко, відчуваю тепло рідних. Я радію усьому прекрасному!

Поліщук Настя учениці 7-го класу

Що таке щастя?

(Продовження. Початок у № 1 (10) 2012)

* * *

 У моєму житті було багато різних щасливих моментів, і мені здається, що я ― найщасливіша людина у світі.

 На мою думку, щастя ― це таке почуття, від якого не в силі відмовитися. Щастя ― це радість у серці і в душі, і так хочеться поділитися ним зі своїми друзями, близькими та з усіма людьми. Щастя буває й тоді, коли закохуються двоє, хоча й не можуть познайомитися, тому що бояться, що щось не складеться. Але коли ти бачиш кохану людину, ти ― щасливий. А коли ця людина нарешті підходить до тебе, ти готовий стрибати від щастя.

 Щастя ― це почуття, яке не можна замінити більше нічим. Я хочу бути завжди щасливою і хочу, щоб усі люди були щасливими. Тоді на світі пануватиме тільки мир, добро і не буде зла.

Щепанівська Люба учениця 9-го класу  ПОЕЗІЄ, ВКЛОНЯЮСЯ ТОБІ  

*  *  *   

Їхав,  їхав  козак  містом

Під  копитом  камінь  тріснув

Да  раз,  два…

                              Українська народна пісня   

NATURE

Небеса  запустіли.  

Спочинок…

Ясне  сонце  вогнем  розтеклось.

Перетліло. В  родзинках  росинок

Одиноко  здрімнуло, 

Здалось… BIRD

Враз  несміло… Питально?..                                   

Осанно!

Озивається первістка-мить…

Примовкає  старе  фортеп'яно, 

  * * *

                           Моїй доні

На  столі  прохололо  горнятко,

Чай  солодкий  дрімотою  снив. Тихо  муркнуло  в  сні     

                                      янголятко,

А  на  лобі  хтось  кучерик  звив.

Ковдру  стиха  підтягну  до  

                                             вушка.

Тут  і  булка  пухка  кулачка. Дві   теплинки  вмостила  

                                       подушка – 

Рум’яніла  на  ньому  щока.      

Надія Тарасюк

Як  садок   Соловейком  горить.

PEOPLE

Світ  застиг.  

Аж  мурахи  по  тілі

Протанцьовують  свій  марафон…

Пісня горнеться  в  спомини  спілі.        Пісня  вклинює   Нотки  у  сон.

Інтонації  душі

1

Іноді  буває  сумно. 

Думаю,  смуток – попіл:

Сірий,  як  зірвані  струни, Білий,  як  вистиглий докір.

2

Часто  буває  сонячно.

Думаю,  радощі – жовті.

Мріє   зоринкою  соняшник,

Пахнуть  кульбабові  шорти…  

3

Часом  буває  боляче:

«Жовтий – розлука!» - скажуть.

А  як  же  нивки  сонячність?

Смуток  вже  стелить  пряжу.

Художник ― В. Зарубін. Листівки

 У НАС В ГОСТЯХ      

Женя Берекета

Я люблю

Я люблю свою рідну країну, країночку,

Де яскраві зірниці освітлюють стомлену даль,

І стежину, де верби сплелись  В кучерявім віночку-барвіночку, ― Тут панує наповнений радістю рай.

Я люблю Батьківщину свою, Батьківщиноньку, Де роса-росяниця ― казковий одвічний кришталь.

Сон пухнастий над річкою 

Тане, немов би дівчинонька

Опускає на берег туману тоненьку вуаль.

Я люблю щедре поле й село, бо моя тут домівонька.

Соловей виграє на бере́зі сонати, неначе скрипаль… Сонця промінь лиш вдома найтепліший, Найдовший; найкраща зимівонька.

Мої Вікнини рідні ― квітучий веселковий край.

Малюнок Світланки Куц

учениці 2-го класу; на фото ― червень 2012

 ТВОРЧИЙ ДОРОБОК       

Тані  Тарасюк

учениці 7-го класу

* * *

                ШКІЛЬНА ХРОНІКА

Березень

9 березня ― Дитячий ранок  «Вічне і живе Шевченкове слово» (Великовікнинська сільська бібліотека).

Квітень

12 квітня ― Зустріч із поетом Збаражчини, журналістом, членом Національної спілки письменників України Володимиром Кравчуком.

 ДИТЯЧА СТОРІНКА  

Весна                        Сонечко

Ой веснонько красна,

Сідає сонечко за гай,

Прийди до нас вчасно,

Гукає сонечко: 

З радості і добра,

― Бувай!

Наша весно-весна.

Тоді ж то нічка настає,

А далі ― сонечко встає.

Берізки і верби             _Море      

День веселий, ніч сумна,                                        

Море, затихни, Вже прийшла до нас весна. будь ласка, я прошу!  Розпустила коси верба, На хвилі твої   

Опустила до води,                       подивитися хочу.  

А берізки білокорі                                           

На хвилі хвилясті,

Задивилися сюди.                       на сонячні, ясні.

Усміхаються до них,                                       

На тихе, прекрасне,         До подружок весняних.

                                                                                           замріяне море.        

Турбота

Голова болить у мене, Бо турбота є, ой нене, Доглядаю я кота.

Ця турбота ― ось така! 

Завірюха

Завірюха. Ох же сильна! Намела сніжку ти нам. І дорослим, і малятам, Й лісовим усім звірятам.

Сонечко

Сонечко, сонечко,

Заглянь у віконечко, Промінчиком ясним світи.

Сонечко, сонечко,  Заглянь у віконечко, Будем дружить ― я і ти.

                                                                                                                                           Вітерець

 Віє, віє вітерець,  Вітерець наш ― молодець.  Віє, віє сильно дуже  Розжене він хмари дужі.

  Віка Мечик учениця 3-го класу

Лебеді

Лебеді чорні й білі

З вирію прилетіли.

Радо ми їх зустрічали,

Голосно лементували.

Андрійко Шевчук учень 3-го класу 

Художник ― Л. Гончарова. Листівка  ВІТАЄМО

випускників 2013 року

ЩАСТЯ У ХВОСТІ

 Старий мудрий пес лежав на травичці й грівся на сонечку. Тут повз нього промчало маленьке шустре щеня, жваво підскочило й взялося бігати колами за своїм хвостом.

       Великий пес поцікавився:  

       — Нащо ти так ганяєшся за хвостом?

 — Я вивчив філософію, — відповіло щеня, — розв'язав проблеми світобудови, які не розв'язував до мене жодний собака; довідався, що найкраще для собаки — це щастя й воно у моєму хвості. Тому й ганяюся, а коли піймаю, воно буде моїм.

 — Синку, — мовив пес, — я теж цікавився такими проблемами й маю власну думку про це. Колись я, як і ти, бігав за своїм щастям, але воно увесь час висковзувало від мене. Тож довелося облишити цю витівку. А через деякий час зрозумів, що немає сенсу ганятися за щастям. Воно йде слідом. Де б я не був, моє щастя завжди зі мною, потрібно лишень пам'ятати про це!

 Бережіть своє щастя, не загубіть його. А воно є у кожного, просто зумійте його розпізнати. Досягайте своєї мети. Успіхів вам, світлої радості, доброї долі! 

* * *

За вікном тихо плакало небо

І похмуро вдивлялося в землю.

По шибках грав мелодію відчаю дощ.

Ти сиділа одна край вікна,

Задивлялася на перехожих,

Що блукали по мокрій бруківці

І спішили так сильно кудись…

В голові сто причин і думок Й так багато несказаних фраз. Десь блукали слова і бажання, Що снували, мов тіні.

Ти уже не єдина у нього…

Ти сама, наче кішка-бродяга, Що не знає любові і ласки

І обіймів  проніжених рук.

Інна Константинова учениця 11 класу

РІЗНІ ДУМКИ НА ОДНУ ТЕМУ Що таке щастя?

(Закінчення. Початок у № 1 (10) 2012)

   * * *

 Щастя ― це радість, здоров’я і хороші друзі. А радість ― це невід’ємна частина життя кожного. Коли люди радіють ― вони щасливі. Особливо, коли є чому радіти. Здоров’я ― це важлива складова нашого життя. Людина зі слабким здоров'ям теж може радіти, але ця радість ніколи не буде такою, як у людини міцної, здорової. Сьогодні люди вважають, що за гроші можна купити все, але ця думка є тільки частково правильною, бо за гроші не купиш щастя і радості.                                                              Мельничук Максим 

* * *

 На мою думку, щастя ― це здоров'я близьких, їх добра доля, найкращі друзі, які готові завжди допомагати, змога займатися улюбленою справою і досягти успіхів у житті. Для когось щастя ― це матеріальне забезпечення, кар'єрний ріст та високий чин у суспільстві, а для інших ― власний дім, «друга половинка», тобто сімейне благополуччя. Але кожна людина слово «щастя» розуміє по-різному, адже скільки є людей, стільки є й

думок. Хільчук Сергій

   * * *

 Що таке щастя? Це коли людині щастить. Є люди, котрі свого щастя не помічають, а його сам Бог дарує їм. Щастя тоді, коли мама, тато, дід і бабуся здорові та веселі, коли в них розумні діти й онуки, коли в сім'ї є можливість ростити і виховувати дітей.

 Для щастя треба відповідно жити і перебувати серед відповідних людей. Бути здоровим, веселим, добрим. Як у золотому правилі моралі: «Стався до людини так, як

хочеш, щоб ставилися до тебе». Шимко Петро    * * *

 Щастя буває лише в тих людей, які його заслуговують. Кожна людина мріє про щастя, незалежно від того, яке воно: велике чи мале.  Щасливій людині не важливе оточення 

інших, вона ділиться своїм щастям з ними.                                                                  Гаюк Оля    * * *

 Що таке щастя? Кожен розуміє його по-іншому. Для когось це здоров’я, рідня, друзі, а для когось ― віра у Кохання.                                                                                 Ганжа Петро    * * *

 Для мене щастя ― це любов близьких мені людей, злагода та достаток у сім'ї. А ще те, що мені подобається: світ, океани, землі, люди, картини, розваги, любов і вдячність та й

саме життя. Це мій світ, моє щастя. Мечик Іван учні 9-го класу

Редактор – Надія  Тарасюк

Видавець – Великовікнинська  ЗОШ  І-ІІІ ст.

Газета виходить з вересня 2011 року один раз в квартал. Тираж 50. Висловлені  авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Редакція залишає за  собою право редагувати та скорочувати тексти. Передрук матеріалів дозволяється з посиланням на газету. Наша адреса: 47320,  с. Великі  Вікнини,  р-н  Збаразький,  обл. Тернопільська, т.  33-3-14  (0675805613)