Газета літературно-журналістського гуртка "Сонячний зайчик і Ко" містить дитячий доробок казок, оповідань, віршів, інтерв'ю, малюнків тощо. Редактор - Надія Тарасюк (Вчитель української мови та літератури і зарубіжної літератури, поетеса, член Національної спілки журналістів України Надія Йосипівна Куц). Газета заснована у 2011 році.
РІЗНІ ДУМКИ НА ОДНУ ТЕМУ
Що для мене українська мова?
Україна ― це мальовнича частинка світу, де є безліч чудових краєвидів. Україна відома своїми геніальними письменниками, талановитими художниками, а насамперед ― своєю мелодійною мовою.
Українська мова ― це велике надбання нашого народу. Ще змалечку ми чуємо її від батьків, читаємо книги, спілкуємося нею щоденно. Без мови я не уявляю життя, як без повітря чи без сонця…
Мова є одним із найцінніших скарбів людського життя. Зрікаючись її, ми втрачаємо самі себе. Недарма ж говорять: «Людина без мови, як без зерна полова»!
Таня Тарасюк * * *
Я проживаю в Україні.
Тут я народилася і зростаю.
Я ― українка і розмовляю рідною мовою, бо держава МОЯ ― Україна, мова МОЯ ―
українська. Уляна Киричук
Багато віршів і пісень написано українською мовою. Я вважаю, що мову недарма називають душею народу. Як і всяку душу, її потрібно зберегти чистою і красивою. Вона, як душа людини, ― одна, одна для кожної нації.
Українська ― офіційна мова нашої країни, і це ― ДОБРЕ!
Багато українців стали відомими письменниками, композиторами, співаками, науковцями.
Вони прославили українську мову на увесь світ. Міша Хільчук
Україна ― батьківщина родючих полів і дивовижної мови.
Українська мова, образно кажучи, солов’їна. Особисто я не знаю кращої за цю дивовижну мову. Українська мова дивує своєю легкістю і милозвучністю. А як звучить українська пісня, особливо тоді, коли її співає українець.
Україна багата своєю мовою і людьми ― відомими і не дуже, ― але всі вони розмовляють українською, і це ―
головне. Іван Климчук
Я пишаюся українською мовою і плекаю кожне її слово. Рідну мову треба вивчати, розвивати, берегти, бо без своєї мови народ перестає бути самостійним. Наша солов’їна мова ― наче віночок, у який кожен українець, немов квіти, вплітає усі ті слова, які вимовлені щиро, радісно, з любов’ю. Тому й не дивно, що українську мову
називають барвистою і веселковою. У мові відбиваються звичаї і традиції українців, рідне слово увібрало усю духовність, душу свого народу. Звісно, я не обмежуюся однією мовою, але для мене найкращою є українська.
Настя Поліщук учні 8 класу
А в небі-сливі
Гіркущими сльозами плаче небо,
згаснув зоряни́к, І грім ображено гуркоче щось здаля.
І сон стомився,
Так хочеться тепла, тепла ще треба,
вліз на днище дуба;
А Осінь холодом засіює поля.
Легким туманцем
синій спокій зник.
Так хочеться тепла, тепла ще трішки…
І хризантеми квітнуть, ох рясні.
Морга світанок ―
Ще не усі зібрала я усмішки,
в росах сонця стадом.
Не доспівала літні ще пісні.
«Привіт, коханий…»
Луска цвіт бузку.
Гіркущими сльозами плаче небо,
… Манірний трек ―
І грім ображено гуркоче щось здаля.
сміється день над ставом ―
Додолу осінь губить листя клена,
Жаб'ятко там зелене
Мов карусель, людське життя кружля.
читає реп листку.
Надія Тарасюк
Життя ― це не просто річ,
Це не слово з вуст,
Це не погляд з віч,
А щось дивне…
Знайоме і незнайоме.
Життя ― мов букет піонів.
Таня Тарасюк учениця 8-го класу
Малювала Світланка Куц
учениця 3-го класу
ШКІЛЬНА фотоХРОНІКА
ШКІЛЬНА фотоХРОНІКА Листопад
СТОРІНОЧКА ДЛЯ МАЛЕЧІ
Довгі вуха має, Моркву полюбляє.
Хрум-хрум-хрум ― з’їдає. Хто це? Хто вгадає?
Загадувала загадку і малювала Люда Барчук
учениця 5-го класу
Моя сестриця ― білолиця. Очка ― голубенькі, Косички ― біленькі.
Розцвіла жоржина красна У моїм садку. Запашним повітря стало По всьому дворку.
До жоржини прилетіли Бджілоньки малі. Подзижчали, погуділи В нашому дворі.
Вітер листячко збирає,
Сніжок землю посипає, Із морозом йде зима, Ластівок уже нема.
Лиш зосталися синички,
Горобці і снігурі.
Вдягли діти рукавички Та й радіють всі зимі.
Біля нашого поля Вітер колише тополю. З неї листочки зриває, Тонкі гілки нагинає.
Руденька білка горішки
Попід горіхом збирає, Скікне по дереві трішки ― В дупло своє їжу складає.
А їжачок-непосида Яблучка в купу скидає. В нашім садочку щоранку Листячко він підгортає.
Віка Мечик учениця 4-го класу
У НАС В ГОСТЯХ
Диспетчер «І я один лишився на пероні, Твій корабель відплив, неначе в сні». Валерій Залізний. «Не відпливай у забуття». Збірка «Вишнева заметіль», Тернопіль: «Рада», 2010 Диспетчером по руху був Залізний, Хоч плутав: де перон, а де ― причал, А також транспорт водний і колісний, Тому печальний маємо фінал.
З перону залізничного вокзалу Таки не зрушив з місця пароплав, А потяг, що відчалив від причалу, Ще довго з моря бульбашки пускав! Котра година? «І кожну таку хвилину, Навіть точніше ― мент» Петро Сорока. «На захід від спадаючого сонця», Тернопіль: «Тайп», 2011 ― Година котра в тебе, Петре? ― Про час я дізнатись хотів. ― Та зараз уже на четверту Рівно п'ятнадцять… ментів. Не впору «Дні відцвітають вишнями в вікні…» «Рілля проснеться й парою дихне…» «Косу розбудить рано на зорі І трави хай кладе в густі покоси». Пилип Юрик. «Передранковість». Сайт pilipyurik.com Прийшла весна, у цвіті вишень віти, А ген рілля чорніє за селом. Ну як весні я можу не радіти, Недаром я ― з дипломом агроном!
|
|
Непорядок в природі «… Відлетіла у вирій зима». Петро Волощук. «Коли молодими ми були». Альманах «Подільська толока», Тернопіль, 2009 Вже порядку в природі нема, Що робити ― учені не знають: «Відлітає у вирій зима», А на північ птахи відлітають.
Вже на південь пішов Дід Мороз, Став подібним на чорного турка, Із онучкою вийшов курйоз: Закохалася в негра Снігурка.
Хоч відпусток настала пора, Та не їдуть туристи до Криму. Треба нам попросити Петра: Хай поверне із вирію зиму! Імлисті очі
«… І сняться в снах твої імлисті очі..»
Михайло Тарабій. Збірка «Джерела душі»
Щось, кохана, у нас із очима:
В тебе очі імлисті-імлисті,
В мене також бувають такими,
Коли вип’ю три рази по двісті.
Але помисли в мене пречисті,
І у парі ми жити могли би,
Я ж єдиний кохаю імлисті
Твої очі несвіжої риби.
Ти ж поета любов ігноруєш,
Ждеш на білім коні окуліста
І допоки собі вередуєш,
Вже лихе принесло пародиста!
|
|
І недаремно осягав науки: Іще ніхто не сіяв, не садив, А я, косу в свої узявши руки, Уже траву в покоси повалив! |
Довідка: Микола Ба гуморист. З селищі Гус |
зі я |
в народився на Івано -Франківщині. Поет- а професією ― інженер. Живе і творить у тин на Тернопіллі. Автор гумористичних |
|
збірок «Ве |
се |
лі кропивинки» (2008), «Мій Кропивник» |
|
(2011), «Кол |
|
юче дзерало» (2012), «Шерстилинки» (2013). |
КОМПОЗИЦІЯ
ІНТЕРВ'Ю з психологом
Піскотерапія ― формування сильного і здорового «Я» людини
― Ольго Андріївно, у своїй роботі психолога ви часто використовуєте піскотерапію. Розкажіть, будь ласка, про неї.
Сам метод піскової терапії є дуже простим. У кабінеті психолога стоїть пісочниця з піском, а також полички з іграшками, які можуть використовувати діти для гри з піском. У роботі можна використовувати лопатки, пасочки, форми, дрібні іграшки, за допомогою яких діти викладатимуть на ящику різні «ситуації» зі свого життя.
― Для чого проводять терапію піском?
Пісок ― це такий інструментарій, який ми бачимо щодня. Бачимо в пісочниці, де граються діти, бачимо на подвір’ї, але, використовуючи його в нестандартній ситуації, ми переносимо пісок з природних умов у неприродні, тобто в приміщення. Внаслідок цього дитина швидше розкривається, і психологу легше виявити якісь проблеми і причини їх виникнення для того, щоб допомогти у вирішенні цих проблем.
― Як впливає піскотерапія на дітей?
У процесі роботи з піском діти, відчуваючи його тактильно, тобто пальцями рук, розслабляються. Вони стають відвертішими, краще ідуть на контакт із психологом чи педагогом, котрий з ними працює.
― А яким повинен бути пісок?
Якщо дотримуватися санітарних норм, то пісок повинен бути прокварцований. У звичних умовах його можна продезінфікувати у пічці, тобто пропекти його, а потім просіяти через сито.
― Чи є у нас такий пісок? Чи він має бути особливим, наприклад, з морських берегів?
Я використовую звичайний пісок. Прогріваю його у духовці і просіваю через сито. Після цього він стає сухим, дрібнішим ― кращої якості.
― Скажіть, будь ласка, чи використовують терапію піском у роботі з дорослими?
Так, на практиці це навіть ефективніше, ніж робота з дітьми, адже піскотерапія дозволяє дорослим людям повернутися в світ дитинства. Вона надає можливість дістати
зі своєї підсвідомості ту інформацію, яка закладена ще в довербальному дитинстві.
― Чи можна займатися піскотерапією в домашніх умовах (наприклад, батьки із дітьми), чи така форма роботи повинна проводитися лише під контролем психолога?
Можлива ситуація, але для того, аби досягти якихось успіхів, потрібно багато вчитися. Я не можу сказати, що маю вже такий досвід роботи, тому що навчання та курсів не проходила, але терапію піском використовую і стараюся вглядатися у ту «ситуацію», яку дитина викладає на піску, а тоді діагностувати проблеми, що виникли чи можуть виникнути у дитини в подальшому житті.
― Дякую за розмову.
Розмову вів Андрій Гой, учень 8-го класу
Редактор – Надія Тарасюк
Видавець – Великовікнинська ЗОШ І-ІІІ ст.
Газета виходить з вересня 2011 року один раз в квартал. Тираж 50. Висловлені авторами думки можуть не збігатися з позицією редакції. Редакція залишає за собою право редагувати та скорочувати тексти. Передрук матеріалів дозволяється з посиланням на газету. Наша адреса: 47320, с. Великі Вікнини, р-н Збаразький, обл. Тернопільська, т. 33-3-14 (0675805613)