Гендерні особливості "професійного вигорання"

Гендерні особливості «професійного вигорання»

Учитель-одна з головних професій в житті суспільства, яка виникла як бажаність навчання і виховання наступних поколінь, для того щоб вони швидше і успішніше увійшли в життя суспільства. Професійна діяльність педагога пов’язана із чисельними шкідливими стрес-факторами та їх наслідками, зокрема, професійною деформацією та вигоранням.

Професійне вигорання — це стан виснажен­ня особистості, спричинений над­мірними завданнями, що ставить природне чи професійне середо­вище та який   характеризується    зневірою у власній професійності, фізичною й емоційною втомою, по­чуттям нереалізованості. Типо­вий комплекс вигорання складається з таких про­явів, як стомлюваність, головний біль, знижений імунітет, дратівливість, зміна поведінки, а також відчуття постійної нудьги й утрати бажань. [1,с. 18]

На думку Маркової А.К., для роботи вчителя характерні: інформаційний стрес, що виникає в ситуаціях інформаційних перевантажень, коли людина не справляється із завданням, не встигає приймати правильні рішення в необхідному темпі при високому ступені відповідальності за їх наслідки, і емоційний стрес, коли під впливом небезпеки, образ виникають емоційні зрушення, зміни в мотивації, характері діяльності, порушення рухової і мовної поведінки. За ступенем напруженості навантаження вчителя в середньому більше, ніж у менеджерів і банкірів, генеральних директорів і президентів асоціацій, тобто тих, хто безпосередньо працює з людьми. [3,с. 192]
Бойко В.В. наводить такі дані: з 7300 педагогів загальноосвітніх шкіл, ризик і підвищений ризик патології серцевосудинної системи відзначений в 29,4% випадках, захворювання судин головного мозку у 37,2% педагогів, 57,8%  мають порушення діяльності шлунково-кишкового тракту . Невротичні розлади виявилися в 60-70% випадків. Також можна стверджувати, що у жінок-педагогів середній рівень психічного вигорання становить 105,7 балів, у чоловіків – 96,9 бали. Це означає, що чоловіки менше піддаються хронічній втомі, емоційній байдужості, визваних власною роботою і в них менше розвинена емоційна спустошеність. Особистісне віддалення чоловіків проявляється в зменшенні кількості контактів з оточуючими і в підвищенні дратівливості, що може призвести до черствості, відсутності сильних емоцій і байдужості.  У жінок вищий рівень робочої мотивації і ентузіазму, вища продуктивність професійної діяльності, більший оптимізм, вища зацікавленість в роботі. Вони переносять значні інтелектуальні, вольові і емоційні навантаження, можуть уявити себе на місці іншої людини, зрозуміти почуття, бажання, ідеї і дії іншого. [2,с. 197]  Причинами виникнення психічного вигорання у педагогів можуть бути: несприятливі умови праці, відповідальний зміст праці, соціально – психологічні чинники. Тому професія вчителя може бути віднесена до розряду стресогенних професій, що вимагають від викладача самовладання і саморегуляції. Прояви стресу в роботі вчителя різноманітні й великі. У першу чергу виділяються тривожність, виснаженість, депресія, емоційна ригідність і емоційне спустошення - це ціна відповідальності, яку платить вчитель. В майбутньому питання гендерних особливостей психічного вигорання стане більш актуальним, адже в умовах сучасного світу людина будь-якої професії піддається стресу, що негативно позначається на її професійній діяльності. Можливо, будуть знайдені шляхи подолання психічного вигорання та попередження його виникнення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Піговська С. Профілактика синдрому емоційного вигорання // Психолог. – 2011. - №14-15, - 18 с.

2. Бойко В. В. Синдром “эмоционального выгорания” в профессиональном общении / Бойко В.В. - СПб., 1999. – 197 с.

3.Маркова А.К. Психология труда учителя / Маркова А.К. - М.: Просвящение, 1993.- 192с.