Година спілкування: «Шкільні правила»

Година спілкування: «Шкільні правила»

Мета: Закріплювати і розширювати знання учнів про правила поведінки у школі. Розвивати вміння застосовувати набуті знання практично. Виховувати свідому дисципліну, бажання виконувати правила і поводити себе зразково.

Вчитель.

Ти проживаєш в суспільстві людському,
Є порядки свої і закони у ньому.
Правил багато, на все це зважай!
Найголовніше — себе поважай.

Що означає, діти, — себе поважати, як ви це розумієте? (Відповіді учнів). Себе поважати — це означає поводитись так, щоб з тебе брали приклад всі інші, щоб твоя поведінка викликали повагу і захоплення в оточуючих, а не осуд. Тоді люди будуть до тебе ставитись з повагою. А для цього треба добре знати правила поведінки і їх виконувати завжди і всюди. Але правила потрібно знати і виконувати не лише для того, щоб тобою захоплювались, але й для особистої безпеки. Адже та людина, яка знає і дотримується їх, не потрапить у біду, її обмине лихо, бо вона знає як потрібно поступити в тому чи іншому випадку. Тому правила поведінки треба знати всім дітям, щоб бути достойними членами суспільства, в якому вони живуть, та ще зберегти своє життя і здоров’я, яке у кожної людини лише одне.

Кожен з вас уже знає, щоб жити у безпеці, треба виконувати правила. Правил є багатенько, але коли ти з ними ознайомишся, то зрозумієш, що майже всі ти виконуєш, бо і мама з татом вдома, а вчителі у школі вимагають одного і того ж — правильної поведінки, щоб ти привчився змалку до порядку, а далі буде дуже все просто. Тому відразу звернемось до цих правил.

• На уроки приходь вчасно, ніколи не спізнюйся. Ви уявіть таку картину, коли ви вже зосередились на роботі, а тут відчиняються двері і заходить запізняйло... (Відповіді учнів). Запам’ятай народну мудрість: «Краще прийти на п’ять хвилин раніше, ніж на секунду пізніше». А щоб не поспішати — вийди завчасно, щоб у тебе був час на непередбачені ситуації. Мало що може трапитись?
• Веди себе чемно, вітайся з учнями, вчителями, працівниками школи, батьками. Вам цього часом робити не хочеться і ви йдете по коридору шкільному , як буки-бяки, ні собі задоволення, ні людям радості... А хіба так гарно? (Відповіді учнів). І взагалі візьми собі за звичку вітатися першим з усіма, бо коли ти вітаєшся, то бажаєш добра людині, здоров’я, щастя. Запам’ятай просту істину: чим більше людина доброти і тепла віддає іншим, тим більше одержує!
• На уроці не розмовляй, уважно слухай пояснення вчителя і відповіді учнів. Чому треба бути уважним? (Відповіді учнів). Навчись слухати — це дуже потрібно для людини, адже коли ти неуважний, то запросто можеш пропустити щось дуже важливе. Вміння слухати — це ознака високої культури!
• Не вигукуй, а підніми руку, коли хочеш про щось сказати чи спитати. Уяви собі, коли всі почнуть вигукувати, що це буде? (Відповіді учнів). Шум, гам, крик, а це негативно впливає на розумові здібності, знижується працездатність, настає втома.
• На перерві не бігай, не кричи, а грайся з друзями в ігри. Не бийся і не штовхайся. Чому це від вас вимагають порядку і тиші ще й на перервах? (Відповіді учнів). Гра — це завжди цікаво і весело, бо всі діти разом, радісно і приємно відпочивати. А ти добре знаєш, що хаотична біганина коридорами школи може привести до зіткнення і тяжкої травми, а крик негативно впливає на психіку.
• В роздягальні охайно вішай свої речі і не розкидай одяг дітей. Ви повісили свою нову курточку і дуже нею тішитесь, а після уроку заходите в роздягальню, а вона на підлозі і по ній топчуться діти... Як воно вам? (Відповіді учнів). Це, по-перше, привчає тебе до порядку і охайності, які так потрібні у житті, та й речі коштують недешево, їх потрібно берегти. А ще в роздягальні треба особливо дотримуватись порядку, щоб нікого не вдарити, бо ж місця там не так уже й багато, можна когось ненароком штовхнути.
• Бережи власне і шкільне майно, не псуй парти, стільці, стіни, двері — це твій дім. Коли краще, як чисто й гарно чи, як брудно і все поламане? (Відповіді учнів). А у власному домі треба дотримуватись порядку, бо ж ти тут півдня проводиш, то ж краще у чистоті і в затишку сидіти, ніж у бруді, чи не так?
• Не псуй книжок — вони тобі дають знання. А в якому порядку у вас книжки? Чому їх треба берегти? (Відповіді учнів). Ну, так ще ж зовсім малесеньку дитину мама навчає берегти книжку, а ти вже великий, сам розумієш, як культурна людина поводить себе з книжкою, правда?
• Тримай у порядку своє робоче місце. Дотримуйся чистоти в класі, в школі. Ви згідні з цим правилом? Чому? (Відповіді учнів). Порядок — це головне! Бо завжди під рукою потрібна річ, а коли такого порядку нема, людина не може своєчасно приступити до роботи, бо завжди щось шукає, а часу на уроці не так уже й багато, щоб розтринькувати його на пошуки ручки чи олівця. А чистота — це те, без чого не буває здоров’я. Ось так! Хочеш бути здоровим — дотримуйся чистоти скрізь і в усьому!
• В їдальні дотримуйся порядку і тиші, прибирай за собою посуд. Які правила існують в їдальні? (Відповіді учнів). Кожна мудра людина знає про це і ти також, бо ти теж мудра людина і знаєш, що в їдальні потрібно мовчати, щоб не подавитись кусочком, а посуд прибрати — це святий обов’язок кожного. Ну, коли з тобою в школу ходить няня, то нехай вже вона прибирає.
• Правильно користуйся туалетом, поважай працю дорослих. Поясніть, які там правила повинні всі виконувати обов’язково і чому? (Відповіді учнів). Ти сам розумієш, що користуєшся туалетом у школі не тільки ти, тому думай про інших і про себе також. Бо якщо ти та інші погано поводять себе в туалетній кімнаті, ну, приблизно так, як собачка біля стовпа, то туди не можна буде зайти із-за антисанітарних умов, які ви там створите. А хіба це тобі потрібно у твоїй школі, де ти навчаєшся?
• Не сідай на підвіконня і не залазь на вікно. Чому? (Відповіді учнів). Це може трагічно для тебе скінчитись, бо скло крихке, а ти можеш ненароком вдаритись у нього і вилетіти назовні. Ти можеш чогось злякатись, тебе і штовхнути хтось може, а падіння з висоти і розбита шибка довершать свою справу.
• Не принось у школу сторонніх предметів, які можуть бути засобом травматизму. Чому? І які це сторонні предмети? (Відповіді учнів). Це ті речі, які тобі не потрібні у школі на уроках: цвяхи, скельця, леза, ножі, патрони, гільзи, вибухові, отруйні речовини і всі ті, які можуть принести шкоду здоров’ю дітей і які зовсім не треба, щоб відволікали увагу від навчання.
• Не бігай по сходах, не влаштовуй на них забав, не з’їжджай з перил. Чому? (Відповіді учнів). Сходи — це велика небезпека. Ти в цьому не раз переконувався, дивлячись фільми, де людина падає зі сходів і стає калікою або й гине. Ти не думай, що це тільки в кіно показують для кращого ефекту картини, ні. Це взято з життя. Бо що таке сходи? Це така собі досить крута кам’яна гора, падаючи з якої, можна все поламати. А любителі покататись з перил можуть дуже легко перегнутись і не втриматись, а падіння з висоти небезпечне. І не треба казати, що ти весь час їздиш на перилах верхом і нічого не сталось. Від біди ніхто не застрахований.
• Старанно і наполегливо вчись, багато читай. Як розуміють учні це правило? (Відповіді учнів). Бо, хто багато читає, той багато знає. А книжка вчить, як на світі жить. Про все на світі людина може дізнатись, читаючи книжки, наполегливо навчаючись. А ти до цього і прагнеш, правда?

А тепер час для казки підійшов. А казка про те, як такий хлопчик, як ти ... Ні не скажу, краще почитай казку сам і мені розкажи, про що ти дізнався. (Вчитель або учень читає казку Казка про Михайлика та Горе-лихо. Потім обговорюють поведінку Михайлика і його пригоди.)

Казка про Михайлика та Горе-лихо
Казка про правила поведінки

Йдуть уроки, в школі тиша,
Всі за партами сидять,
Та порушив тишу Міша,
Бо спізнивсь хвилин на п’ять.
І урок перериває,
Двері різко відчиня.
Дітям дуже заважає
Хлопець мало не щодня.
А зайшов, не привітався,
Через клас увесь побрів.
Хоч би що! Ще й усміхався,
А тоді за парту сів.
На уроці розмовляє,
То він булочку жує,
То записки розкидає,
То дівчаток часом б’є.
І не може посидіти
Він спокійно п’ять хвилин.
Я скажу вам щир, діти,
Добре, що такий один.
А, як дзвоник залунає,
На перерву час іти.
Він на партах вже стрибає,
Почина когось трясти.
То потягне за косичку,
То з перил по сходах мчить,
То розбризкає водичку
Й стрімголов кудись летить.
То він дошку розмалює,
То вазони поскида.
Каже він, що так жартує,
Ну, не хлопець, а біда!
То книжки порозкидає,
Дітям зошити порве,
То стілець візьме зламає —
Так у школі він живе.
Принесе у школу карти,
То із кактуса шпички,
То ножем поріже парту,
Порозв’язує стрічки.
То він крейду розкидає,
То стрибне на когось вмить.
Неспокійну вдачу має,
П’ять хвилин не посидить!
Косинцем когось штрикає,
А лінійка в нього — спис!
То він циркуля виймає,
З ним біжить кудись униз.
Приладдя шкільне ламає,
Б’є й штрикає ним усіх.
Він таке заняття має:
Комусь — горе,
Хлопцю ж — сміх!
І не думає хлопчина,
Що скалічить він когось.
Ох, погана він дитина,
Плакать би не довелось...
Як з таким хлопчиськом жити?
Збунтувались діти враз.
Хто захоче з ним дружити?
Всі стомились від образ.
Перестали розмовляти,
Мов Михасика й нема.
Хоче слово він сказати,
А кругом — стіна німа.
Він до того, він до цього
Підійде поговорить,
Та тікають всі від нього,
Не бажають з ним дружить.
Та не журиться хлопчина,
Він ще бігає, кричить.
Але ж є якась причина,
Що не хочуть говорить?
«Ой, ці мамочкіни діти,
Що не хочуть гратись з ним!
Відвертаються сердито,
Він покаже їм усім!
Зараз він їх розштовхає,
Гей! Ану з дороги! Брись!»
Але хто це піднімає
Хлопчака й несе увись?
Що з’явились в нього крила?
Та ніяких крил нема...
Це якась незрима сила
Підняла його й трима.
Раптом в школі стало тихо,
Діти всі завмерли вмить.
Величезне Горе- Лихо
З хлопчиком малим стоїть.
В щупальцях його тримає,
Аж під стелю підняло
І назад не відпускає,
Потім враз, як загуло!
«Ти чого тут бешкетуєш?
Що у світі ти один?
Ти чого дітей травмуєш,
Чий такий поганий син?
Заберу тебе з собою,
В ріг баранячий скручу!
Або розтопчу ногою,
Або правил я навчу!»
Діти всі стояли тихо,
Охопив усіх їх жах.
Здоровезне ж Горе-Лихо
Виростив малий хлопчак.
Раптом все, як закрутилось,
Полетіло сторчака,
Горе-Лихо підхопило
Й дуже стисло хлопчака.
Діти злякано дрижали,
Бо не знали, що робить.
Всі, як вкопані стояли,
Але ось, дзвінок дзвенить,
Всіх до класу закликає...
Діти тихо розійшлись.
Горе-Лихо десь літає
І несе Михася ввись.
Вже й уроки закінчились,
Всі розбіглись по хатах.
І затихли в школі кроки,
Та лишився жити страх.
А, як зовсім споночіло,
Спати все живе лягло,
Горе-Лихо прилетіло
Й хлопця в школу принесло.
Стало, бідного, лякати,
Грати в піжмурки взялось.
Правил почало навчати —
Треба ж з ним робити щось!
Хлопець звівся з переляку,
Сам не знає, що робить.
От би виламать гілляку
Й Горе-Лихо те прибить...
А воно його лякає,
Так, що хлопець ледь не вмер.
Горе-Лишенько кусає
Ще й питає: «Як тепер?
Що подобається, друже,
Як тебе лякають, б’ють?
Щось веселий ти не дуже,
А тебе вже й вдома ждуть...
Але поки не прозрієш
І не станеш мудрим ти,
Й правил всіх не зрозумієш...
Не пущу тебе, прости...»
І взялося знов лякати,
Підкидати вгору, вниз,
Гострим кактусом штрикати
І чіпляти за карниз.
Колобком його котити,
Терти хлопцем по стіні...
Він же мусить зрозуміти
Всі ці правила шкільні!
А саме тряслось від сміху,
Як і хлопець теж, колись.
«Ой, спинися, Горе-Лихе,
Я благаю, зупинись!
Зрозумів свою провину,
Вивчу правила шкільні.
Чуєш? Ні одну дитину
Я в житті не скривджу! Ні!»
Горе-Лихо зупинилось
І схилилось, мов в журбі...
Ніби й менше враз зробилось:
«Що ж, повірю я тобі...
Вчи, а я тут почекаю
І від тебе — ні на крок!
Бо таких, як ти, я знаю —
Це вже пройдений урок!
Вчи. А як усе розкажеш,
То додому відпущу.
Ти зайдеш і тихо ляжеш...
А як — ні, то знов провчу!
Бо твоє я Горе-Лихо,
Ти щодня ростив мене.
І поводься в школі тихо,
Аж тоді біда мине.»
Ніч пливла, усе мовчало,
Хлопець правила вивчав.
Горе-Лихо засинало,
Він додому почвалав.
А, коли зайшов у хату,
То батькам все розказав,
Та й пішов тихенько спати.
Так до ранку і проспав.
Як послало сонце світло,
Ранок росяний устав,
Серце хлопчика розквітло,
Зовсім іншим хлопчик став.
Він зібрав книжки до школи,
В хаті линув тихий сміх.
Як ні разу і ніколи
Він прийшов раніш за всіх.
З усіма дітьми вітався,
Вчителів усіх вітав.
На перервах гарно грався
І нікого не чіпав.
На уроках не сміявся,
Дітям він не заважав.
За задачу зразу взявся
І найперший розв’язав.
Не кричав, не лінувався,
Краще всіх він став писать.
Дуже хлопчик помінявся,
Став серйозний, не впізнать!
Дні ішли, літа минали,
Дуже всіх Мишко любив.
І тепер всі в школі знали —
Він за правилами жив.
З того часу вже ніколи
Він не бивсь, не ображав.
Закінчив успішно школу
І чудово жити став.
Все скінчилось мирно й тихо.
Десь поділось з серця зло.
Здоровезне Горе-Лихо
Щезло, наче й не було!

Перевір себе!

• Як поводився Мишко у школі?
• Хто виростив Горе-Лихо?
• Що зробило Горе-Лихо з Мишком? Як заставило вивчити правила?
• Яким став хлопчик після зустрічі зі своїм Горем-Лихом?
• Чому навчає казка?

Згадай!

• Для чого ти носиш шкільне приладдя?
• Коли може воно стати предметом травматизму? Чому?

Пам’ятай!

• Ніколи не біжи по класу чи по коридору з ручкою, олівцем, лінійкою, косинцем чи циркулем — це дуже небезпечно, ти можеш впасти і поранити себе або когось іншого.
• По класу і без шкільного приладдя не бігай, бо можна послизнутись чи перечепитись і впасти, вдаритись при цьому об кут парти або стільця.

Відгадай загадку!

Тоненьке, кругленьке,
Серце чорненьке.
Хто на слід його погляне,
Той думку його вгадає. (Олівець)

Чорний Іван, дерев’яний каптан, де носом проведе, там помітку прокладе. (Олівець)

Утрьох їдуть братці верхом на конячці. (Пальчики на ручці)

Запам’ятай і вивчи!

Ти живеш у суспільстві людському.
Без людей ти не зміг би прожить.
І хоч правил багато є в ньому,
Ти всі правила мусиш завчить.
Щоб поводитись гарно і чемно,
Та й здоров’я, й життя зберегти.
З тим, хто правила знає, приємно
Спілкуватись і разом іти.

А тепер всі вивчені правила ми повторимо у віршах і запам’ятаємо їх добре-добре та будемо їх виконувати, щоб мати зразкову поведінку та жити в безпеці.

Учень 1.

Вчасно йди завжди до школи
Та не спізнюйся ніколи.
Вчись раніше пробудитись,
Щоб до школи не спізнитись.

Учень 2.

Чемним будь, завжди вітайся
І при цьому — усміхайся.
Всіх вітай: дітей, батьків,
Друзів і учителів.

Учень 3.

Слухай вчителя уважно
І веди себе поважно.
Щоб чогось не пропустити
Та все добре зрозуміти.

Учень 4.

На уроці не гукай,
Завжди руку піднімай.
Там, де шум і крик буває
Працездатності немає.

Учень 5.

На перерві в ігри грайся,
А не бігай, не штовхайся.
Як ведеш себе негоже —
Завжди травма бути може.

Учень 6.

До порядку сам привчайся.
В роздягальні не штовхайся.
Одяг власний зберігай
І чужий не розкидай.

Учень 7.

Школа — це твій рідний дім.
Будь господарем у нім.
Парти бережи і стіни
Скрізь поводь себе відмінно.

Учень 8.

Книжка всім знання дає.
В кожній щось цікаве є.
То ж по книжці не малюй
Та не рви її, не псуй.

Учень 9.

В нашій школі — учень ти.
Скрізь дотримуйсь чистоти.
Слідкувати завжди треба,
Щоб порядок був у тебе.

Учень 10.

У їдальні всі їдять,
Там не бігають — сидять.
Як їси — не поспішай,
Все прожуй, тоді ковтай.

Учень 11.

В туалет йдуть при потребі.
Чистота там завжди треба.
Пам’ятай, що ти — людина
Й знати правила повинна.

Учень 12.

Підвіконня , любі діти,
Не для того, щоб сидіти.
Там хай квіточки стоять.
Діти ж поруч постоять.

Учень 13.

В школу з книжкою ідіть.
Зайві ж речі не беріть.
Ними можна травмувати.
Всім про це потрібно знати.

Учень 14.

По перилах не з’їжджай.
В гру на східцях теж не грай.
Сходи — це вже небезпека
Й до біди тут недалеко.

Учень 15.

Наполегливо учися.
У житті це знадобиться.
Вчитись ти прийшов до школи —
Не забудь про це ніколи!

Вчитель. Ось і повторили ми з вами всі правила поведінки шкільного життя. Від кожного з вас залежить, яка у вас буде поведінка. А від поведінки буде залежати і успішність, і ваше здоров’я. Всі ви розумні діти і я впевнена, що ви обов’язково дотримуватиметесь всіх правил, щоб шкільне життя ваше було цікавим і безпечним, бо кожен з вас себе поважає.