Година спілкування «Урок чемності»
Мета. Виховувати культуру спілкування у повсякденному житті, моральні
основи культури поведінки у колективі, культуру мовлення.
Обладнання. Іграшка, кольорові фішки, два листки паперу «У нас можна» і «У
нас не можна».
Доброго дня, дорогі діти!
Я привіталася з вами так, як роблю це кожного дня. Ви б, мабудь, дуже здивувалися, якби замість звичного привітання почули:"Ви їли сьогоднІ? " чи «Ваша худоба здорова?» Але, виявляється, ці слова також вітання! Саме такими фразами обмінювалися при зустрічі мешканці стародавнього Китаю, Монголії, Єгипту. І це лише на перший погляд смішно. І справді, основою життя монгола-кочівника була його череда. Здорова худоба – вистачає їжі, все гаразд. Загинула худоба від хвороби або нестачі кормів – голод, недуга, смерть. Ось і виходить – побажати здоров’я худобі, все одно, що побажати здоров’я самому господареві чи його родині.
Рухи, жести, якими з давніх-давен користуються люди різних країн під час вітання, ще різноманітніші. Декотрі вклонялися, інші падали на коліна і билися об землю лобом, треті підносили руку до чола та серця, четверті торкалися носами. Та й тепер подивіться навкруги. Ось пройдуть військові – віддають честь. Зустрінуться двоє чоловіків – тиснуть руки. А інші з далеку помахують рукою один одному. Жінки, які довго не бачилися, обнімаються і навіть цілуються.
Ось так по-різному відзначають люди найпростішу і найчастішу подію у своєму житті – зустріч з іншою людиною. І все-таки спільне тут є. Не привітатися, або не відповісти на привітання, в усі часи в усіх народів вважалося невихованістю та неповагою до інших. Адже, в коротких словах привітання ми ніби-то говоримо: "я вас поважаю і бажаю здоров’я, щастя, миру"
Тому, я не просто привіталася з вами, а вклала важливий зміст у ці прості слова.
Зараз я вам розповім чудову бувальщину про слово «здрастуйте».
«Лісовою доріжкою йшли батько і маленький син. Навколо тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел, жебонить струмок у гущавині. Раптом хлопчик побачив, як їм назустріч іде бабуся. З паличкою.
- Коли ми зустрінемося з бабусею, скажемо їй слово «здрастуйте»», - попередив батько.
- Для чого їй говорити це слово? – здивувався син. – Адже ми зовсім не знайомі.
- А ось зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш для чого.
Ось і бабуся.
-Здрастуйте, - сказав батько.
– Здрастуйте, - сказав син.
- Здрастуйте, - сказала бабуся і усміхнулася.
І син здивовано побачив, як усе навколо змінилося. Сонце засяяло яскравіше. У верхів’ї дерев зашумів легкий вітерець, листя заграло, затріпотіло. В кущах заспівали пташки – досі їх не було чути. На душі у хлопчика стало тепло і радісно.
- Чому це так? – спитав син.
- Чому це так? – запитую я у вас.
Слова привітання мають чудодійну силу: вони зближують людей, відкривають їхні душі. Бажати здоров’я, зичити добра – що може бути краще на світі!
Поверніться зараз один до одного, привітайтеся і усміхніться один одному. Правда ж, приємно?
якщо доторкнутися до цієї іграшки, яку ми назвемо ласкавонькою. Зараз я передам цю ласкавоньку вам, а ви один одному і при цьому спробуйте сказати товаришу щось приємне. Я починаю: «Мені подобається …»
Але, крім теплих дотиків є і холодні, колючі.
- Чи вас коли-небудь ображали?
- А ви ображали кого-небудь? Погано це чи добре?
- А що краще говорити добрі слова чи злі?
-Скажіть, чи можемо ми зрозуміти який настрій у людини не говорячи з нею? Уявіть таку ситуацію., що ви зустріли інопланетянина. Його мови ви не розумієте, і він вас не розуміє. Як би ви показали йому свої добрі наміри?
- Отже, не тільки зі слів а і виразу обличчя ми можемо багато чого дізнатися.
-А пригадайте з чого я розпочинала нашу годину спілкування? (Ми привіталися)
Ми привіталися не тільки тому, що вітали один одного, бажали добра один одному, а й тому, що вміння правильно привітати людину – це одне з багатьох - багатьох правил ввічливої культури поведінки.
Ніхто цих правил сам не вигадував. Вони з’являлися у народі поступово.
Виникали аж ніяк не випадково. Скільки разів ви чули: "Шапку зніміть, коли в приміщення зайшли. "
Знімаючи шапку ви, коли заходите до кімнати, до школи чи класу, показуєте
господарям, вчителям, одноліткам та однокласникам, що поважаєте їх, вірите у їх порядність і бажаєте , щоб до вас ставилися по доброму.
Ось зараз ми і перевіримо, чи добре ви знаєте правила поведінки, чи чемні ви діти?
Увага! Конкурс – гра.
(Клас поділяється на три команди . запитання даються по черзі кожній команді. За правильну відповідь дається фішка)
Підводимо підсумок.
А зараз ми спробуємо скласти свої правила поведінки., яких би ви могли дотримуватися у себе в класі. Кожна команда складає свої правила (кожен по одному на листку), а через 5 хв ми почуємо, що «У нас можна» а чого «У нас не можна». Ті пункти, які найбільш сподобаються, ми запишемо в загальні правила поведінки.
У нас можна У нас не можна
1. Вітатися. 1. Штовхатися.
2. Звертатися на ім’я. 2. Давати прізвиська.
3. Усміхатися один одному. 3. Лаятися.
4. Допомагати один одному. 4. Брати чужі речі.
5. Казати тільки добрі слова.
6. Дружити.
7. Творити
8. Говорити тільки правду.
Ось наші правила нами і придумані. Мені залишилося лише вам побажати: дотримуйтеся їх, успіхів вам.
На цьому наша година спілкування завершується і ми кажемо – до побачення!