Гра як засіб активізації розумової діяльності учнів на уроках української мови в початковій школі.(Навчально-методичний посібник)
Управління освіти Чернівецької міської ради
Чернівецька гімназія №16
Гра як засіб активізації
розумової діяльності учнів
на уроках української мови
в початковій школі
(навчально-методичний посібник)
2023рік
Укладач:
Мигалатюк Т.С., вчитель початкових класів
Гра як засіб активізації розумової діяльності учнів на уроках української мови в початковій школі.
Цей посібник у формі практичних порад призначений для вивчення української мови у 1-4 класах. У ньому надрукований теоретичний матеріал, а також ігри різного рівня складності як для колективної так і індивідуальної роботи.
Розраховано на учнів 1-4 класів, проте може бути цінним для вчителів-початківців.
ЗМІСТ
Вступ. Грамоти навчатися - всеодно, що гратися………………………………4
І. Психологічні особливості гри на уроках української мови………………….6
ІІ. Про дидактичні ігри на уроках української мови …………………………..13
ІІІ. Основні умови організації мовної гри………………………………………16
Висновки…………………………………………………………………………..18
Список використаних джерел……………………………………………………19
Додаток І. Лінгвістичні ігри на уроках української мови……………………..20
Додаток ІІ. Лінгвістичні казки…………………………………………………...31
Додаток ІІІ. Лінгвістичні акродиктанти…………………………………………40
Додаток ІV. Навчально-методичний посібник «Гра як засіб активізації розумової діяльності учнів на уроках української мови»………………………41
ВСТУП
ГРАМОТИ НАВЧАТИСЯ ВСЕ ОДНО, ЩО ГРАТИСЯ
«Гра – це іскра, яка запалює вогник допитливості, цікавості» В.О.Сухомлинський
«Навчайте граючись, а граючи навчайте». Ось такий простий вираз, а містить у собі неабияку таємницю, яку залишив нам як настанову В. Сухомлинський Ідея гри цікавила багатьох педагогів і вихователів. Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре відомий всім Ш.О.Амонашвілі. Він продемонстрував, як через гру можна ввести дитину в складний світ пізнання. Ш.О.Амонашвілі грає, спілкуючись зі своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується блиском допитливих очей, живою активністю сприйняття навчального матеріалу, довірою до вчителя.
Навчання грамоти - це важка і відповідальна справа. А дітям так хочеться погратися, адже серйозна робота швидко втомлює, набридає. От і приходить на допомогу гра - випробуваний, надійний, ефективний метод, супутник дитинства, природна потреба дітей і перевірений шлях до пізнання світу. Саме вона дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.
Сучасна психологічна наука все частіше доходить висновку, що кожен окремий індивід стає особистістю, персоналізується, пробуджує свої інтелектуальні, духовні й душевні сили тільки тоді, коли постійно перебуває в системі гри. Саме під час такого дійства можна пожвавити пізнавальні можливості школярів, захопити їх вивченням мови, зацікавити та збагатити словниковий запас.
Мета моєї творчої публікації - це вивчення особливостей гри як засобу мотивації та зацікавленості школярів у вивченні рідної мови.
Саме для цього я поставила перед собою такі завдання:
- з'ясувати психологічні особливості гри, розкрити її розвивальні можливості;
- оволодіти методикою використання дидактичних ігор на уроці мови як найбільш раціонального засобу забезпечення високого рівня знань та умінь учнів;
- опанувати основні умови організації мовної гри.
Сподіваюсь, що поданий матеріал допоможе справі модернізації методичної палітри вчителя початкових класів нової української школи, сприятиме оновленню системи методичних форм вивчення рідного слова, допоможе педагогам зацікавити школярів навчальною діяльністю, а головне залучить їх до творчого пошуку, до - віднайдення найбільш ефективних технологій мовної освіти.
Пам'ятайте!
• Гра - найбільш емоційна форма здобуття знань.
• Гра дає дитині радість, створює ситуацію успіху.
• Гра розвиває увагу і пам'ять, скоординованість дій, уміння аналізувати і співставляти.
• Гра сприяє індивідуалізації навчання, виявленню особистих інтересів учнів.
• Гра - це школа творчості.
• Хіба є дитина, якій би не хотілося погратися?!
РОЗДІЛ І .
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГРИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Гра - це вираження глибинних інстинктів та потягів.
Зігмунд Фрейд
У процесі навчання грамоти розвиваються основні психологічні особливості гри. Саме такий вид діяльності має велике значення для розвитку свідомого бажання вчитися.На цьому етапі важливою є постійна зміна форм роботи задля збереження зацікавленості учнів.
Властива дітям потреба в русі, залишається такою сильною, як і в дошкільників. Саме рухливість інколи заважає їм зосередитись на сприйнятті та засвоєнні навчального матеріалу. Стримуючи себе на уроці, вони нерідко проявляють особливу рухливість на перерві, що втомлює учнів і знижує працездатність на наступному занятті. І тут у нагоді стають ігрові форми навчання.
Виникає питання, чи люблять, чи хочуть діти вчитися? Чи цікаво їм на уроках? Яких уроків вони чекають? Якими задоволені? Звичайно, на ці та аналогічні запитання відповісти важко. Проте зрозуміло: сірі одноманітні нецікаві уроки викличуть не очікуване, а протилежне явище - небажання вчитися. Звідси завдання вчителя - розкрити перед учнями чарівність рідної мови, донести її красу, закарбовану віками у слові.
Щоб дітям було цікаво на уроках письма, щоб вони із задоволенням працювали, як під керівництвом вчителя, так і самостійно, урок має бути цікавим і захоплюючим. Вчитель – початківець має усвідомлювати, що не тільки навчає грамоті, а ще й виховує цікавість, працьовитість, порядність, чесність, увагу, доброзичливість і повагу....Саме тут рушійною силою буде гра.
Діти, які щойно переступили поріг школи, великою мірою ще сприймають життя як гру. Їхні очі широко відкриті назустріч казковому, незвичайному. Вони охоче, з великим задоволенням виконують такі завдання, де є можливість виявити творчу індивідуальність. І тому уроки з елементами казки, гри в такому віці надзвичайно ефективні.
У своїй практичній діяльності я часто використовую ігрові елементи, як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів, інколи перетворюючи весь урок на цікаву гру, підпорядковану дидактичній меті: діти мають винести з уроку якомога більше знань. Необхідною умовою має бути принцип новизни, жодне заняття не повинно бути схожим на інше. Тільки тоді воно захопить уяву школяра, активізує його розумову діяльність. Це може бути урок - казка, урок – подорож, урок - змагання, урок - гра або ж традиційний урок з нестандартними елементами. У процесі навчальної діяльності розвиваються основні психологічні особливості молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння організовувати навчальну діяльність, рефлексія.
Ми можемо говорити про розвивальні особливості гри під час уроків української мови:
1) гра - перша діяльність дитини, а те, що робиться вперше й самостійно, з власної ініціативи, не лише найкраще запам'ятовується, але і вводить у роботу механізми творчості;
2) зміст гри як особливої діяльності практично не запам'ятовується, а в засіках пам'яті залишається найголовніше - відпрацьовані способи мислення, розвинута глибина і точність оцінювальних можливостей почуттів, а також - блискавичність роботи уяви у різноманітті подій;
3) у процесі гри, як ні в якій іншій діяльності, спонтанно працюють усі три механізми душі, а в психомоторних іграх - увесь механізм творчості.
Гра - унікальне явище людського буття, украй необхідне не тільки як інструмент розвитку дітей, а й дорослих, - стала серйозною проблемою для психології та педагогіки. Точніше, багато хто робили вигляд, що проблеми немає. Обиватель говорив: забава, марна витрата часу, форма байдикування... Інші вважали: треба працювати, учитися, робити щось одне.
А для вчених очевидний висновок: для дорослих час ігор уже минув, нічого займатися дитячими пустощами... Тому і залишилися не розкритими креативні сили гри, що розвивають механізм творчості.
Природна гра і її зміст навчає дитину культури бажань і потреб, прагненню досягати мети; правила гри формують її моральність.
У процесі такої діяльності з найбільшою силою реалізується здатність до саморегуляції. Виховна роль гри величезна ще й тому, що саме в ній закладена модель виконання людиною свого призначення - творити нове, оригінальне, самобутнє.
Зміст гри вчить дітей культури бажань і потреб, культури дій і прагнення досягти мети розпочатої справи. Її правила формують моральність, удосконалюють самооцінку дій і вчинків. Коли діти у грі відтворюють дії дорослих і їхні взаємостосунки, то набувають ціннісних та естетичних настанов для власної поведінки.
Це ще один доказ неоціненної ролі гри, адже в ній природно закладена модель виконання кожною людиною свого призначення - стати творцем.
Якщо у процесі гри дитина навіть не усвідомлює того інформаційного навантаження, яке припадає на її слабенькі плечі, іде з радістю йому назустріч, перебуваючи у творчому піднесенні, постійно діє, то в школі на уроці ця настанова переорієнтовується – на пошук захисту від інформації. Чому таке буває у багатьох випадках? Чому дитина так сильно втомлюється на уроках? Куди зникає її ініціативність?
У навчальному процесі бракує гри...
Досягнення мети у дуже короткі відрізки часу. Якраз цю потребу і задовольняє гра. Дає додаткову енергію від досягнутої мети. Бо ця мета гри - у ній самій, у тому процесі, який її породжує й підтримує. Бо предмет гри завжди конкретний, вона ним маніпулює, придумує йому ролі й разом із ним їх виконує і перетворює предмет, перебудовує його дійсно й уявно.
Продукт гри сприймається дотиком, відчутний, його можна побачити, почути, сприйняти нюхом. Бо у грі предмет, продукт і процес дій - єдина й неподільна на частини цілісність. Одночасно цілісність сповнена почуттями, думками й образами уяви, які перебігають одне в інше доцільними діями.
Отже, гра - це процес творчості,навчання і праці
Уже вкотре запитую себе: «Так що ж таке гра? «
Гра - школа творчості. Це підготовка до виконання головного покликання стати творцем. Гра - випробування на творчість адже вона відкриває дитині шлях розвитку психічного й психомоторного. Крім того, гра вчить, як говорять шахісти, «прораховувати варіанти», знаходити думкою шляхи до мети, розвивати здібності . І все це відбувається у грі не на фоні тепличних умов комфорту, а навпаки - у діяльнісному стані: а) хвилювання почуттів перед випробуваннями, діями; б) напруження, яке досягає меж її можливостей; в) володіння самим собою, яке вимагає точно, швидко і спритно діяти в екстремальних ситуаціях.
Навчання примушує учня відмовитися від звичних, дитячих інтересів і майже постійно користуватися:
1) організованим сприйняттям і увагою при запам'ятанні навчального матеріалу;
2) довільним і напруженим заглибленням думкою у найдрібніші деталі своїх дій і вправ, оцінка яких покладається на вчителя;
3) вимогами постійного повернення від деталей до охоплення думкою цілісних частин матеріалу, який треба точно запам'ятовувати, щоб так само точно відтворювати - на оцінку.
Оскільки з кожним днем складність завдань і обсяг матеріалу з мови збільшується, то учень, рано чи пізно, стикається з нездоланними труднощами: місткість пам'яті й чіткість відтворення завченого починають виконувати природну для них функцію, стають запобіжниками від «перегріву» інформацією. А сакраментальне «треба», «не лінуйся!», призводять до стану граничного психічного насичення. Воно викликає внутрішній дискомфорт, який мало хто з дорослих помічає: перенапруження, утому, а остання - набуває сили чинника, який призводить до втрати продуктивності навчання і – особливо - радощів життя. Учень страждає…
Що це за психічний стан?
Звичайна криза навчальної діяльності учня. Занепад, душевний і тілесний, який охоплює всі сторони механізму творчості учня, нівелює його індивідуальність. У стані кризи учень не бездіяльний.
Щоб якось уникнути внутрішнього дискомфорту, врівноважити порушену гармонію, старанно відшукує засоби компенсації. 1 знаходить. Чим же він починає діяти?
Пристосовується! Пристосовується не до навчання, а до його умов, до вчителя, переписує домашні завдання, уловлює ледь чутні підказки друзів тощо. Як це робить учень, ви добре знаете. Але він себе врівноважує, виробляючи дотепні прийоми взаємодії. Сам із часом знесилюється, але намагається зберегти внутрішній комфорт.
Учень уже на початку шкільного життя, у якому домінує навчання (а не навчання разом із грою і живою працею), швидко й майстерно оволодіває та користується мистецтвом:
1) штучної уваги - дитина сидить і слухає вчителя, все робить так, як їй веліли, а сама перебуває під владою уяви десь там, поза уроком, і таким чином, захищає себе від потоку інформації;
2) розумової сонливості - сидить і совається, робить вигляд, що все сприймає й розуміє, розмірковує, активно діє, а насправді дитина заглиблена у свої справи, які виконує на уроці;
3) спритно й безпомилково користується підказками, списує домашні й класні завдання, хитромудро бреше, не червоніючи, і може завести в оману досвідченого вчителя;
Заради чого учневі треба виробляти цю майстерність?
Зрозуміло, щоб зберегти себе. Звідки йде до нього така ініціатива? Задача самозбереження надходить до учня не від природи душі (душа завжди активна) і не від слабкого рівня підготовки, і не від примх учителя. Учень захищається від освітньої системи, яка нав'язує йому закони протиприродної організації його діяльності.
Гра - школа творчості, яка природно будується (незалежно від того, наскільки свідомо здійснюється розбудова) на єдності й розбіжності гри й праці. Ми розглянули ситуацію, коли гра в навчанні та праці на уроках мови виступає в органічній цілісності. За цих умов повною мірою виявляються креативні властивості гри, а її енергетична та інформаційна невичерпність сприяє розвитку механізму творчості через його становлення, зміни, рух думок, почуттів та образів безпосередньо в ігровій дії, нагороджуючи людину всім, що може запропонувати гра.
Але гра, здійснювана заради самої гри,- гра на програш. Саме це потрібно враховувати при викладанні української мови.
Мета гри - у ній самій. У тому, що людина в цей момент робить, діє чи створює. Закінчилася гра- мета зникає. А що залишається? Бажання продовжувати грати. А в чому ж така надзвичайна привабливість гри?
Приваблива сила гри в тому, що вона насичена: в) почуттями; б) потужною роботою уяви; в) активністю діяльнісного мислення.
Гра - це розумова і психомоторна імпровізація. Дії тут створюються раптово, без попередньої підготовки. Ось чому в ситуації гри навичкою нічого не вдієш, бо неможливо наперед заготувати повну й продуктивну систему не лише навичок, але й умінь і знань.
Гра завжди зустріч із невідомим, яке атакує людину з усіх боків, і його треба негайно перетворити на відоме. Усе не так, як у навчанні: там можна наперед усе прочитати в підручнику і на уроці навіть підказувати вчителеві. У грі людина з величезним бажанням іде на зустріч із невідомим, а в навчанні відчуття невідомого учня іноді лякає і він інстинктивно від нього віддаляється, захищається, втрачаючи віру у свої сили. Той самий учень у грі діє навпаки сміливо, йде на зустріч з невідомим, із величезною радістю його долає.
Без задоволення й наснаги немає гри. А веселий настрій, захоплення з натхненням обов'язкові умови і невід'ємні компоненти гри. Ці ознаки притаманні будь-яким іграм: не лише дитячим, а й для школярів старшої школи.
Як ви вже розумієте, гра - найбільш вільна діяльність людини; вона починається з власної ініціативи, цікава, завжди бажана, навіть дорослі й мудрі не можуть грати примусово, через обов'язок, за чужим бажанням. А навчання української мови все ж таки, до певної міри, діяльність, коли школяр повинен засвоїти навчальний матеріал, бо треба вчитися, щоб у подальшому здобути омріяний фах.
РОЗДІЛ П.
ПРО ДИДАКТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
« У грі немає людей серйозніших, ніж малі діти»
В.О.Сухомлинський
У педагогіці розглядаються три види діяльності людини: гра, навчання, праця. Саме вони є діючими чинниками формування світогляду особистості, її ідейних і моральних переконань. Опираючись на якийсь конкретний вид діяльності учня, ми можемо гармонійно поєднати її з іншими видами засвоєння знань. На цю особливість навчально- виховного процесу вказував В Сухомлинський. Він писав, що « діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії . творчості. Викладання, засноване на нав'язуванні, вбиває в учня прагнення до навчання, без якого він далеко не піде, а навчання, засноване тільки на інтересі, не дає можливості закріпити самовладання і волю учня, тому що не усе в навчанні цікаво і потрібно буде багато чого брати силою волі». Таким чином, виникає питання: чи можна гру вважати методом навчання, чи це методичний прийом або форма організації уроку?
Включаючи у навчально-виховний процес ігрові елементи, ми покращуємо пізнавальні можливості учнів. Гра захоплює дітей.
Успіх гри в навчальному процесі забезпечується, по-перше, умінням учителя визначити ступінь її необхідності на даному етапі навчання, а, по-друге, переконанням, що учні досягнуть позитивних результатів. Ці питання, звичайно, нелегкі для вчителя і потребують певного досвіду.
Очевидно, що важливість такого підходу до навчальних ігор визначається тими позитивними деталями, що не можуть дати інші види діяльності. Насамперед вони допомагають індивідуалізувати навчання, що забезпечує один із важливих принципів дидактики. В ігровій діяльності визначаються і виявляються особисті інтереси учнів, ступінь сформованості навчальних умінь і навичок. Тому ті навички й уміння, що одержує учень у процесі гри, будуть доцільними і необхідними у подальшому житті.
Викладання української мови у початкових класах нової української школи має свої особливості, які залежать від специфіки самого предмету, але значну частину навчальних завдань можна успішно реалізувати через дидактичні ігри, використавши їх як форму уроку. Гра на уроці - це не тільки навчальна проблема, але в більшій мірі - проблема виховна.
Розуміння найважливішої на даному етапі педагогічної і методичної проблеми і бажання якнайкраще розв'язати її змушує вчителя доносити до школярів навчальний матеріал у формі гри. При цьому він, відповідно до завдань уроку, чітко визначає дидактичну мету такої роботи. Введення гри вимагає від учителя цілого ряду знань, умінь, певних навичок, а також творчого підходу до проведення уроку. Ми говоримо саме про:
- усвідомлення вчителем ролі змісту навчального матеріалу для формування особистості дитини; знання вікових і психологічних особливостей учнів;
- творче оволодіння методикою використання дидактичних ігор на уроці як найбільш раціонального засобу забезпечення високого рівня знань і умінь учнів для належного використання виховної дії змісту навчання.
Ігри можуть бути індивідуальні і колективні, ділові і рольові. Вони можуть використовуватись при повторенні уже вивченого матеріалу, зокрема, перед контрольною, самостійною роботами чи тестуванням; гра може застосовуватися і для контролю, і для закріплення знань, і для вивчення нового матеріалу. В усіх випадках цей вид діяльності позитивно впливає на настрій учнів і позбавляє уроки одноманітності. Але якого б типу не був урок, який би метод не застосовувався - гра використовується як засіб впливу на учнів у наступних напрямках:
- розвитку пізнавальних можливостей і їхніх нахилів; емоційного сприйняття навчального матеріалу;
- активізації розумової діяльності на підставі підвищення інтересу до предмета;
- розвитку умінь і навичок самостійної праці.
Звичайно, перелік наведених прикладів ігор можна продовжити. Варто також загадати кросворди, ребуси, головоломки. Поділ ігор на «вікові» групи також умовний, їх вдале використання залежить від багатьох факторів, наприклад, рівня підготовки учнів, їхніх психологічних та фізіологічних особливостей, специфіки самого навчального предмета. Використання ігор, їхня розмаїтість залежать від знань, методичної підготовки вчителя і від його бажання позбавити навчально-виховний процес формальності і сухості.
РОЗДІЛ ІІІ
ОСНОВНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ МОВНОЇ ГРИ
Людина грає лише тоді, коли вона в повному
значенні слова "людина", і вона буває
людиною тільки тоді, коли грає.
Ф. Шиллер
Щоб мовна гра не була лише розвагою, а й навчанням, розвитком і вихованням особистості, необхідно при її застосуванні ставити серйозне завдання, чітко визначати правила дій, уважно добирати і добре готувати матеріал і засоби для її проведення.
Оскільки в ігровій діяльності формується розум, серце і воля дитини, то мовна гра повинна мати у своїй основі емоційний заряд (емоції, як відомо, наснажують енергією увагу, уяву, мислення, ніші психічні функції, охоплюють особистість дитини цілком). Мовна гра принесе користь тільки тоді, коли сприятиме виникненню задоволення, радості від виконаного завдання.
Мовна, як і будь-яка інша, гра буде ефективною, якщо вона організована за відповідними правилами, до яких належать такі:
1. Гра має організовуватися як серйозна пошукова робота учнів, що сприяє виникненню сильних позитивних емоцій.
2. Зважаючи на те, що серед основних завдань розвитку і виховання особистості перебуває мета розвивати увагу й інтерес дитини до свого і чужого мовлення, і, беручи до уваги те, що навчальна шкільна програма з рідної мови пропонує розвиток зв'язного мовлення учнів як основоположний, провідний принцип, що пронизує всі без винятку сторони мовленнєвої діяльності учнів, виділяємо як одну з найважливіших умов організації ефективної мовної гри добір такого мовного матеріалу, який давав би можливість дітям самим творити текст або спостерігати за чужим зв'язним мовленням.
3. Не менше важливою вважаємо і можливість охоплення мовною грою кількох дітей класу.
4. Добір цікавих завдань і цікавого матеріалу, який сприятиме формуванню навичок спостерігати за змістом, мовно-стилістичними особливостями, естетичною досконалістю текстів чужого мовлення і творення та оцінювання власного зв'язного мовлення, є також необхідною умовою добре організованої гри.
5. Добрих наслідків досягає той учитель, який систематично вдасться до таких мовних ігор, які дають можливість організувати їх як індивідуальне або командне змагання за девізом «Хто швидше, хто краще?»
Мовна гра вимагає від учителя значної попередньої підготовки. На перших уроках мови учитель ознайомить дітей з назвами груп учасників гри і їх обов'язками. Ті, що виконуватимуть завдання, називаються виконавцями (учні, поділені на команди), судді - учні як найкращі знавці з питання, що служить предметом гри; асистенти - помічники учителя; консультанти - учні, які допомагають порадами виконавцям; рецензенти – ті, що аналізують й оцінюють щось (відповіді, тексти).
Загальними правилами для ігор, що проводяться у формі змагання, є:
1) виконання завдань без допомоги вчителя (за порадами треба звертатись до консультантів);
2) судді і рецензенти мають право звертатися до консультантів і до вчителя, оскільки вони зобов'язані виконати таку ж роботу, що й члени команди, але за стислий період часу;
3) кожна гра повинна завершуватися її аналізом за участю всіх учнів;
4) усі «посадові особи» (учні, обрані суддями, рецензентами, асистентами) заздалегідь опрацьовують під керівництвом учителя мовний матеріал, який стане основою для гри.
Ігри нас цікавлять як можливість реалізувати той чи інший метод навчання ігрових засобів. У додатку пропоную зміст і ознаки деяких ігор, які можна застосувати на уроках української мови у початкових класах.
ВИСНОВКИ
У результаті написання цієї роботи можна зробити наступні висновки:
1. Використання ігрових елементів на уроках української мови забезпечує його проведення відповідно до найсучасніших загально педагогічних, психологічних і дидактичних вимог.
2. За допомогою гри учні засвоюють навчальну інформацію на 70%, що значно ефективніше порівняно з іншими методами.
3. Гра - найбільш емоційна форма здобуття знань, вона дає дитині радість, створює стабільну ситуацію успіху і водночас щонайповніше забезпечує мовний розвиток.
4. Цей вид діяльності сприяє активному формуванню світогляду дитини, її духовних пріоритетів.
5. Використана на уроці гра урізноманітнює види діяльності, у гармонійному поєднанні з іншими методичними формами сприяє глибшому засвоєнню знань, індивідуалізації навчання, визначенню й виявленню особистих інтересів учнів і навичок.
6. Гра найбільш вдало й результативно знімає скутість школярів, бо помилки, яких дитина припускається під час гри не дошкуляють так сильно, як під час виконання звичайних мовних вправ.
7. Гра - враховує вікові та індивідуальні особливості, у яскраві тони забарвлює емоційне тло уроку, формує пізнавальну самостійність, активність і інтереси дітей, вибудовує унікальну єдність словесних, наочних і практичних методів навчання, дає змогу раціонально використовувати час.
Таким чином, вважаю цю тему цікавою і перспективною. Дана робота слугуватиме підгрунтям для подальших досліджень та широкого практикування під час вивчення рідної мови у початковій школі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Дидактичні ігри на уроках української мови. https://naurok.com.ua/igri-na-urokah-ukra-nsko-movi-v-pochatkovih-klasah-28830.html
2. Нісімчук А.І. та ін.. Сучасні педагогічні технології. К.: "Просвіта", 2000
3. Федоренко В.Л. Авторські ігрові проекти. К., 2007
4. Федоренко В.Л. Енциклопедія інтелектуальних ігор на уроках української мови. - Х., 2007
5. Щербань П.С. Прикладна педагогіка. - К.: Вища школа, 2002
6. Вислови відомих людей про гру. https://theteachersblog.at.ua/index/vislovi_vidomikh_ljudej/0-8
7. Дидактичні ігри з української мови. https://naurok.com.ua/zbirka-didaktichni-igri-na-urokah-ukra-nsko-movi-37825.html
8. Ігри на уроках української мови в початкових класах. https://vseosvita.ua/library/igri-na-urokah-ukrainskoi-movi-v-pocatkovih-klasah-234400.html
ДОДАТОК 1.
ЛІНГВІСТИЧНІ ІГРИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
МОВНИЙ АУКЦІОН
І. Методична цінність
Гра сприяє розвитку уваги, пам'яті, умінню швидко орієнтуватися в завданні, активізації й поглибленню та збагаченні словникового запасу школярів, засвоєнню ними багатств української мови.
ІІ. Правила гри
За певний час (1-3 хв.) учні мають дібрати якнайбільшу кількість указаних учителем мовних одиниць, варіантів виконання завдання та ін.; найвищий бал отримує той, хто дає найбільшу кількість правильних відповідей.
ІІІ. Завдання
1. Доберіть синоніми до слів.
1) Бити, жити, іти.
2) Думати, говорити, кричати.
3) Хитрий, гарний, дурний.
4) Робота, хуртовина, горизонт.
5) Добрий (урожай), добрий (інженер), добрий (друк).
2. Доберіть синонімічні фразеологізми до наведених слів:
1) Мало, багато, далеко.
2) Дурний, добрий, некрасивий.
3) Бігти, брехати, лінуватися.
4) Почервоніти, потовщати, покарати.
3. Доберіть слова, що утворюються з наведеними словами:
1) Біо-, гео-, космо-
2) Гідро-, агро-, геліо-
3) Земле-, водо-, сонце-.
4) Кіно-, теле-, авто-.
5) -мен, полі-, фоно-
6) Супер-, соціо-, електро-.
Можливі формулювання завдання:
• дібрати чим найбільшу кількість спільнокореневих слів до наведених;
• незмінних слів іншомовного походження різних тематичних груп;
• неологізмів за тематичними групами (відео, комп'ютер, економіка, шоу- бізнес);
• запозичених слів.
МОВНИЙ ЛАНЦЮГ
І. Методична цінність
Гра розвиває творчі здібності дітей і виховує в них потребу словесної творчості, сприяє зміцненню їхніх уявлень про мову як про цілісну систему, утворену з рівноправних одиниць, їхню своєрідність та самобутність. Також гра привчає дітей до послідовності у виконанні завдань, до ощадливого й продуманого використання ресурсів часу в процесі підготовки відповідей.
ІІ. Правила гри
Учні за рядами (або підгрупами) одержують звук, з якого мають побудувати ланцюг мовних одиниць, ідучи шляхом (від менших до чимраз більших). Таким чином, «мовний ланцюг» матиме такий вигляд: фонема(звук) – морфема(значуща частина слова) – лексема (самостійна частина мови) - словосполучення (фразеологізм) – речення - текст. Час гри може обмежуватися, може тривати до першого виконаного завдання. Переможцем стає той, хто або виконує завдання найшвидше, або рівнем виконання перевершує інших.
ІІІ. Завдання
1. Фонема - [т].
Морфема - тиш-
Слово -тиша
Словосполучення – надвечірня тиша
Речення-Надвечірня тиша сповнювала емоціями все навколо.
Текст - Широченний гай простяться повіддалік села. Притих, спочиває і після метушливого літнього дня, готується до сну. Де-не-де серед надвечірньої тиші обізветься сполохана пташина, затріпоче крильми і майне шукати нового осідку. Дерева завмерли, ані шелеснуть, ані ворухнуться. То завтра їм гомоніти. Із вітром, вітати сонце, вслухатися в звуки життя - у щебет пташок, сюрчання коників, шарудіння малої звірини й гупання більшої. І трави завмерли, натомлені цілоденним танцем із охочим до спілкування вітром. І здається, ніби й сама планета спинила на цей час свою всевічну гонитву у Всесвіті...
2. Фонема -[н].
Морфема - не-
Слово - неопалима.
Словосполучення неопалима купина.
Речення - Є у світі нашім дивовижна рослина - неопалима купина.
Текст - Є у світі нашім дивовижна рослина - неопалима купина. Учені називають її прозаїчніше - ясенець. Це тому, що листочки цієї рослини справді схожі на листки ясеня. Влітку, особливо у спекотні, напоєні сонцем дні, можна спостерігати незвичайне явище - ясенець займається, починає горіти, палає, і... вогонь зникає, а кущ залишається таким, яким був і до займання. Це диво дуже легко пояснити - рослина щедро виділяє легкозаймисті ефірні олії, які часом можуть запалати самі, без втручань іззовні. Люди порівнюють Україну з неопалимою купиною - Україна палає, горить і не згорає. Вони, безперечно, мають слушність. Життєздатність України - її землі й народу, її мови й духовності, культури та звичаєвості перевірено багатьма роками і століттями. Ба навіть тисячоліттями! Я можу впевнено сказати: Україна житиме! І Україна витримає все: і пекельну ненависть зайд, і ренегатство власних дітей, і збурення природних стихій, і гнів Божий.-Так, ми житимемо! Бо ми терплячі та працьовиті, розумні й талановиті. І непереможні. Бо перемогти фізично - легко, а зламати моральний стрижень народу, вирощуваний та бережений віками, - неможливо. Будуть руйнувати, будуть палити, будуть убивати - нехай! У нас є головне національна свідомість, національна гідність, національна честь - найдієвіша зброя народу в його боротьбі. У нас є наша Україна. Вона глибоко в серці, у кожній його клітині, у кожному атомі свідомості, хочемо ми того чи ні. Ми - не тільки тіло, ми ще й душа. А душа - незнищенна. Безсмертна. І Україна буде стояти - немов кущ ясенця, який палає в пекельні дні, але не згорає. Україна -Я Неопалима Купина!
3. Фонема - [а].
Морфема - - а.
Слово - чистота.
Словосполучення - чистота душі.
Речення - О Праця, о Пісня, о Казка, о Слово єдине, Природа, Наука, земної душі Чистота!
Текст-
Схилилася мати і лагідно пісню співає,
До серденька горне, цілує дитину в уста,
Цієї любові ніхто не уб'є, не зламає.
Любов незабутня, єдина, прекрасна, свята
Два голуби ніжні, тендітні танцюють у парі,
Мовчазно співають серця, і кличе їх висота.
Це справжня любов, що живе в синім небі, у хмарах,
Любов незабутня, єдина, прекрасна, свята.
О Праця, о Пісня, о Казка, о Слово єдине,
Природа, Наука, земної душі Чистота!
Любов до краси, до життя, до землі, до людини,
Любов незабутня, єдина, прекрасна, свята.
ПРАВОПИСНА ПОДОРОЖ
І. Методична цінність
Гра допомагає створити якнайкращі умови для глибокого засвоєння школярами правописних правил, передовсім написань географічних назв, сприяє виробленню в дітей аналітичних здібностей, формує в них спостережливість, уважність, зосередженість.
ІІ. Правила гри. Перший варіант
Учні мають вибудувати маршрут мандрівки Україною або Європою, спираючись на одне з правописних правил. Пункти зупинки (столиці, міста, села, будь-які географічні об'єкти, астрономічні об'єкти тощо) обов'язково обумовлюються, так само як і час, що відводиться на побудову маршруту. За кожен пункт гравці одержують по одному балові, що в кінцевому підсумку і визначить результат для кожного з учасників гри. Початковим пунктом усіх «Правописних подорожей» є столиця України - Київ. Для полегшення виконання завдань гравцям можна видати атлас світу. Самі завдання можуть стосуватися будь-яких орфограм : апостроф, м'який знак, подовження/подвоєння/вживання певних літер, тощо. Цих завдань може бути й кілька. Також вони можуть виходити поза межі правопису й стосуватися будь-якого розділу шкільного курсу мови.
ІІІ. Завдання до першого варіанта
- Побудуйте маршрут мандрівки, спираючись на правило написання географічних назв із подвоєнням/ подовженням приголосних.
Приклад: Київ - Таллінн – Брюссель – Ліссабон – Марокко - Сьєрра-Леоне - Аддис-Абеба - Амман - Дакка...
2. Побудуйте маршрут мандрівки, спираючись на правило правопису географічних назв із літерою и.
Приклад: Київ – Братислава - Рим – Париж – Мадрид - Вашингтон – Бразилія - Аргентина - Чилі...
3. Побудуйте маршрут мандрівки, спираючись на правило правопису географічних назв із апострофом.
Приклад: Київ - Кам'яний Брід - Білогір'я - Мар'янівка - Міжгір'я - Кам'янець-Подільський...
ІV. Правила гри. Другий варіант
Мандрівки можуть передбачати добір назв географічних об'єктів не за правописним, а за будь-яким іншим принципом - морфологічним, лексичним, словотвірним та ін.
V. Завдання до другого варіанта
1. Побудуйте маршрут мандрівки, спираючись на географічні назви, до складу, яких входять числівники.
Приклад: Київ - П'ятихатки - Первомайськ – Новотроїцьке – Дворічна - Трипілля – Триліси – Семиполки – Першотравневе – Семидуби – Четвертинівка - Тридуби – Семисотка – Троїцьке...
2. Побудуйте маршрут мандрівки, спираючись на географічні назви, до складу, яких входить слово «новий».
Приклад: Київ – Нова – Каховка - Нова Одеса - Нова Прага - Новоукраїнка - Нові Петрівці...
3. Побудуйте маршрут мандрівки, спираючись на крилаті слова з назвами географічних об'єктів.
Приклад: Київ - Вавилон (вавилонська вежа, вавилонське стовпотворіння) - Єрихон (єрихонська сурма) - Ливан (кедр ливанський) - Содом і Гоморра Єгипет - (єгипетська робота, єгипетська неволя) -Європа (жандарм Європи) - Рим (третій Рим, гуси Рим урятували)....
СКУЛЬПТОР СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ
1. Методична цінність
Гра допомагає учням глибше засвоїти українські моделі дієслівних словосполучень, які в умовах білінгвізму та спричиненої ним інтерференції потрапляють у розряд певних граматичних форм, хоча і входять до ядра і самобутності нашої мови. У такий спосіб учні краще освоюватимуть ці моделі, привчатимуться використовувати їх у своєму мовленні. Також гра сприяє розвитку уваги й мовленнєвої пам'яті учнів, чуття мови.
ІІ. Правила гри
Учням даються аркуші з віддрукованими моделями словосполучень (дієслово й певна кількість слів у дужках), завдання полягатиме в розкритті дужок і побудові словосполучень. Загальна кількість таких моделей, за якими учні мають «зліпити» словосполучення, для одного туру обмежується п'ятьма, час гри теж має бути чітко визначеним. Перемагає у грі той з учнів, хто швидко й правильно побудує всі словосполучення. Гра може доповнюватися складанням зі словосполученнями речень.
ІІІ. Завдання
І варіант
1. Завдавати (біль, клопіт, прикрощі, образа, удар).
2. Скуштувати (страва, вода, хліб, борщ, обід).
3. Зазнати (поневіряння (мн.), кривда, горе, несправедливість, знущання (мн.).
4. Жалкувати (молодість, здоров'я, гроші, брат, коханий).
5. Глузувати (старий, сестра, люди, вайлуватість, недорікуватість).
1. Завдавати болю, клопоту, прикрощів, образи, удару.
2. Скуштувати страви, води, хліба, борщу, обіду.
3. Зазнати поневірянь, кривди, горя, несправедливості, знущань.
4. Жалкувати за молодістю, за здоров'ям, за грошима, за братом, за коханим.
5. Глузувати зі старого, із сестри, з людей, з вайлуватості, з недорікуватості.
ІІ варіант
1. Навчитися (ремесло, мова, математика, музика, малювання).
2. Відректися (батько, батьки, погляди, друзі, релігія).
3. Докоряти (брат, син, учні, людина).
4. Одружитися (наречена, знайома, сестра, сусідка, вчителька).
5. Чекати (товариш, виплата, реабілітація, автобус, допомога).
Відповідь
1. Навчитися ремесла, мови, математики, музики, малювання.
2. Відректися батька, батьків, поглядів, друзів, релігії.
3. Докоряти братові, синові, учням, людині.
4. Одружитися з нареченою, зі знайомою, із сусідкою.
5. Чекати на товариша, на автобус, на допомогу.
ІІІ варіант
1. Захворіти (грип, пневмонія, ангіна).
2. Зглянутися (жінка, дитина, немічний, бідність, старість).
3. Заслуговувати (увага, допомога, нагорода).
4. Дорікати (родичі, друзі, брат, учень).
5. Доглядати (онук, хворий, дідусь, родич).
Відповідь
1. Захворіти на грип, на пневмонію, на ангіну.
2. Зглянутися на жінку, на дитину, на немічного, на бідність, на старість.
3. Заслуговувати на увагу, на допомогу, на нагороду.
4. Дорікати родичам, друзям, братові, учневі.
5. Доглядати онука, хворого, дідуся,родича.
СЛОВОТВІРНЕ ВІКНО
I. Методична цінність
Гра сприяє кращому засвоєнню учнями найпоширеніших словотвірних моделей української мови, розширює їхній словниковий запас, тренує увагу і спостережливість, закріплює практичні навички швидкого та якісного словотвірного аналізу.
ІІ. Правила гри
Учитель малює на дошці схему, яка відображає певну словотвірну модель. Один із елементів цієї моделі (префікс, корінь, суфікс, їх групи тощо) замінено позначкою. Завдання учнів полягатиме в тому, щоб протягом обумовленого часу записати щонайбільшу кількість слів, які утворилися за цією моделлю. Перемагає той з-поміж учнів, який добирає найбільшу кількість таких слів.
ІІІ. Завдання
1. Схема: пере...ка.
Слова: перевірка, перетинка, перепічка, перев'язка...
2. Схема: за...ка.
Слова: загадка, записка...
3. Схема: роз...аний.
Слова: розчісаний, розхитаний, розбурханий, розхлюпаний, розказаний...
4. Схема: ...мога.
Слова: вимога, перемога, змога, підмога, допомога...
5. Схема: ... права.
Слова: вправа, переправа, приправа, управа...
6. Схема:...литий.
Слова: политий, вилитий, налитий, залитий, перелитий, долитий...
Гра « Лото»
Хід гри: кожному учневі роздаються картки і кружечки; по сигналу розпочинають закривати іменники, що відповідають на питання хто? червоним кружечком, а зеленим- іменники, що відповідають на питання що ? Переможцем вважається той, хто правильно виконав завдання.
Гра « Хто більше»
Хід гри: учитель ділить клас на дві команди (5 дівчаток і 5 хлопчиків), потім включає секундомір, а діти по черзі (за 10 секунд) називають іменники, що відповідають на питання хто?
Гра «Кола на воді»
Хід гри: учні вибирають довільне слово. Воно записується на дошці стовпчиком. На ці букви добираються нові слова, до слів - речення. На основі отриманих результатів складають оповідання, казку,веселу історію, вірш.
С - сніжок - настав ранок, прокинулась сніжинка;
Т - танок - закружляла у веселому танку;
І - іней - іней вкрив усе навкруги;
Н - небо - небо посилало сонячне проміння;
А - акація - сніжинка сіла на акацію перепочити.
Такі вправи розвивають мовлення, допомагають в написанні яскравих оповідань про навколишній світ, вчать фантазувати, розвивають уяву.
Гра « Слова-переверти»
Хід гри:учитель пропонує дітям прочитати незвичні слова-переверти і пояснити значення їх, якщо читати зліва направо та справа наліво.
Еге, ага, біб, тут, пуп, дід, піп, око, Пилип, Алла, Аза, Ада, корок,
потоп, кабак, наган, зараз, шалаш.
Учитель пропонує дітям прочитати інші слова-переверти спочатку зліва направо, пояснити, яке значення кожного з них.
Бук, сир, раб, серп, рим, луг, касир, куб, кіт.
А потім – прочитати ці слова справа наліво і порівняти, чи змінився їхній зміст, значення.
Гра«Зимові слова»
Хід гри:учитель пропонує школярам спіймати слова – назви предметів, які живуть тільки взимку.
Пальма, сніг, велосипед, мороз, вікна, лижі, ялинка, віхола, день, вітер, лід,
вулиця, ковзани, поле, бурулька, іній, туман, дерево, дощ, ожеледь.
Таку гру можна використовувати на різну тематику.
Додаток ІІ
ЛІНГВІСТИТЧНІ КАЗКИ
КАЗКА ПРО АНТОНІМИ
«Прірва між словами»
Є слова, як день і ніч,
- Прямо протилежні.
От я обачливий, скажім,
А ти - необережний.
Слова «великий» і «малий»,
«Сідати» і «вставати»,
«Холодний» - «теплий»,
«Добрий» - «злий»
Антонімами звати.
Про них вам казку розповім,
Її вам знати треба.
Є місто слів, і в місті тім
Будинок був - до неба!
В будинку мешкали слова,
Жили собі щасливо.
На кожнім поверсі - по два:
Недбалий і дбайливий,
А ще - веселий і сумний,
Гарячий і холодний,
Жили чистенький і брудний
Та ситий і голодний.
Жили там правда і брехня,
Жили тривога й спокій.
Жили так дружно, як рідня.
А дім той був високий!
Аж якось вдарив з неба грім,
Земля аж застогнала!
І величезна прірва в ній
Слова ці роз'єднала.
Давно-давно це відбулось,
Та прірва є й донині.
Будинок навпіл розколовсь,
І в кожній половині
Тепер недружно вже живуть,
Слова оті - вороже.
Антонімами всі їх звуть
За зміст їх, геть несхожий!
КАЗКА «ЧАСТКА НЕ У МІСТІ ДІЄСЛІВ»
У Граматиці-країні,
В славнім місті Дієслів,
Легендарнім і гостиннім,
Частку НЕ хтось поселив.
Частка НЕ з дієсловами
Подружитись не могла.
- Я не стану поруч з вами,
Хоч би де я не була!
Не люблю вас! Не чекайте,
І мене ви не гукайте,
Я руки вам не подам!
Я не стану другом вам! -
І стоїть окремо НЕ.
- Не торкайтесь до мене!
Не чіпайте! Не підходьте!
Не турбуйте частку НЕ!-
Та одній же нудно жити,
Всім це ясно і без слів.
Треба з кимось і дружити,
Раз ти в місті Дієслів!
«Ненавидіти» - це слово
Полюбила частка НЕ,
І тому це дієслово
Не вживається без НЕ.
Пишуть «нехтувати» разом
(3 ним у НЕ-любов сама!)
І «неволити», всяк знає:
Слова «волити» нема!
І «нездужати», «незчутись»,
«Непокоїтися» теж
Пишуть разом
(НЕ в них префікс),
Тут за смислом слова стеж!
Дружить НЕ й з дієсловами,
Що на НЕДО-почались.
«Недочути», «недоспати» -
Дії, що не відбулись
В повній мірі, лиш частково-
Разом пишуть, пам'ятай.
Тож обдумуй кожне слово
І словник частіш гортай!
КАЗКА «СІМ БРАТІВ ВІДМІНКІВ»
Сім братів-відмінків
Жили в країні граматичній
Морфологічно-фонетичній
Брати-відмінки.
Називний (Він був між ними головний)
Завжди предмети називав.
Про кожен з них хто? що? питав.
Ось так: це хто? – Їжак, лисиця,
Це що? - Машина, паляниця.
А це хто? - Дівчинка, школяр.
А це що? - Квітка, календар.
Відмінок другий-Родовий,
Був роботящий, діловий.
Всіх роду-племені питав,
Тому і назву цю дістав.
- Ти роду-племені якого?
Ніде не обійтись без нього!
Кого, чого, -питав, -немає?
Дороги, зайця чи трамвая?
Капусти, сала чи пшона?
Зозулі, півня чи зерна?
Давальний-щедрий був відмінок.
Кому? Чому?- усіх питав.
Ведмедю, бегемоту, півню,
Землі, повітрю всім давав!
І ранку світлому, і ночі.
Давав і братові охоче.
Усе, що мав, усім давав.
Тому і назву цю дістав.
Знахідним брат четвертий звався.
Знайшов кульбабу й здивувався:
- Що я знайшов? Весну-красну!
А ще кого? Бджолу, осу,
Ведмедя, зайця і лисичку,
Знайшов метелика й синичку.
Орудний гордовито ходить,
Пишається. Скажи, ким, чим!
Собою, розумом, народом!
І ми пишатись будем ним,
Сім'єю, школою і містом,
Цукерками, ізюмом, тістом,
Коровою, котом, конем,
І ранком, і чудовим днем!
Місцевий вказує на місце.
На кому чи на чом! Де?
На морі, на землі, на річці,
У полі чи у лісі йде,
Мчить на машині, на коні,
У літаку або в човні,
В душі, у думці, уві сні,
А ще - в тобі він і в мені.
Відмінок сьомий зветься кличний.
Він дуже, дуже симпатичний!
Бо всіх так радісно гукає:
Веселко! Земле! Рідний краю!
Усіх він хоче привітати:
Бабусю, мамо, сестро, брате!
Відмінків сім, вони-брати,
Тепер знайомий з ними й ти
Казка «ЯК УТВОРИЛИСЯ СПІЛЬНОКОРЕНЕВІ СЛОВА»
Колись у місті Слів жили слова, що складалися лише з кореня. їх так і називали - корінні мешканці. Іноді у них відростали хвостики-закінчення.
Багато було корінних мешканців у місті Слів: хліб, вода, небо, море, вітер, ліс, ніч, день, вогонь, сад, сніг, дуб, стіл... Та хіба всіх можна перелічити!
Корінні мешканці жили уособлено, кожен сам по собі, ні з ким не родичалися. Але одного разу все змінилося. У місті з'явилися прибульці. Вони були різні: великі і маленькі, але всі таки кумедні! Частина прибульців називалася Префіксами. Були серед них роз без, за, на, над, при, пре, прі, про, до, від, під, п, з хс та інші. А суфікси були ще кумедніші: еньк, оньк, есеньк, юсіньк, ісіньк, ищ, ець, ат, ят, ист, іст, к, ок, ш, ер, ор, та ще багато-багато!
Прибульці звернулися до корінних мешканців з проханням:
- Дорогі, шановні Корені! Візьміть нас до себе, будь ласка! Ми вам станемо у пригоді! Це ми такі кумедні і незграбні, бо самі, а разом з вами ми утворимо сотні нових прекрасних слів, у вас з'явиться багато родичів!
Тут суфікс чик підскочив до слова корінь, і всі побачили, що утворилося нове слово-корінчик.
До слова вода підбігли теж кілька суфіксів, і з'явилися водичка, водяний, водиця.
- Як цікаво!- сказало слово ліс,- тепер у мене є родичі: лісок, лісник, лісовичок і навіть проліски.
- Ми згодні прийняти вас у нашу сім'ю, сказало слово вітер, адже тепер я буду не один. Он скільки родичів у мене: вітерець, вітрище, вітряк, вітрюган, вітряк, вітрила!
Навіть слово двері проскрипіло:
- І ми згодні, у нас тепер теж будуть родичі-дверцята.
Оскільки всі корінні мешканці погодилися прийняти прибульців суфікси та префікси швидко взялись до роботи. Вони утворювали нові й нові слова.
Тепер у місті Слів кожен корінний мешканець має родичів-спільнокореневі, або споріднені, слова.
КАЗКА «ЯК РОСТУТЬ СЛОВА»
Про це вже мало хто пам'ятає, бо минуло відтоді не сто, не двісті, а тисячі років. На щедрих плодючих землях, оточених горами, жило плем'я німів. Вони вирощували виноград, персики, апельсини, всіляку городину і жили в достатку. Та коли б ми з вами якимось дивом потрапили в ті краї, то не почули б жодного слова - лише шум водограю і щебетання пташок звучали там. Німи не вміли говорити, вони тільки ворушили губами і читали слова по вустах. Може, то було й непогано, бо ж не знали ні сварок, ні лайки, а тому й приятелювали і старий і малий.
Одна лише бабуся Мова жила сама за високим кам'яним парканом. Щодня вона поралася у квітнику. Мову вважали чарівницею, бо ж розумілася на травах: яка від кашлю, яка від зубного болю, а яка від лихоманки.
Якось до бабусі прийшов хлопець. З його тремтячих вуст дізналася Мова про горе. Сусідська дівчина, сліпа від народження, хотіла вмерти, бо почувалася дуже самотньою. Люди нічим не могли їй зарадити, адже дівчина не бачила слів утіхи...
Не зумію я повернути дівчині зір, похитала головою Мова. Та є у мене таємниця.
І Мова повела хлопця у свій дивовижний квітник.
- Здрастуй... здрастуй... здрастуй... забриніло зусібіч. Ті звуки линули від квітів.
- Це - слова,- пояснила бабуся.
- Зірви найкращі, віднеси дівчині, хай вона почує, хай радість прийде в її засмучену душу.
Який же то був букет! Мінився золотим, червоним, синім кольорами, пахтів, наче персиковий сад, і звучав так чарівно, що серце завмирало:
- Ти... красива... Ти.... потрібна... мені... Живи...
А наступного дня всі німи юрмилися біля Мовиного подвір'я. Вони прийшли по слова. Благально простягали руки, з надією дивилися на бабусю Мову.
- Я навчу вас вирощувати слова,- ворухнулися губи старенької.
Мова винесла повний кошик корінчиків.
- Кожне слово, наче квітка, має корінь, а з нього виростають листочки -суфікси, пагінці - префікси і пуп'янки - закінчення. З одного кореня може вирости багато слів - квітів. Бережіть свої квітники, виполюйте бур'яни і вирощуйте найкращі слова.
По корінчику розібрали німи щедрий подарунок Мови, обсадили всю землю диво-квітами і передали наступним поколінням таємницю про те, як ростуть слова.
КАЗКА ПРО ЗАЙМЕННИКИ
Було це дуже давно. В одному царстві жили собі добрі та веселі люди. Вони працювали старанно, і то жили у достатку та багатстві й ніколи не нудьгували.
А недалечко від царства у пустелі жила стара чаклунка, її дратував сміх та веселощі, Довго вона мірку як нашкодити веселунам, аби їм не так гарно жилося. 1 таки вигадала... Взяла свою чарівну коцюбу, вдарила тричі об землю і мовила: «Хай ці щасливчики забудуть свої імена: діти - імена батьків, а батьки - імена дітей». Прийшло лихо у щасливу країну. Люди враз стали злими, дратівливими, не розуміли одне того. Так буж доти, доки мешканці країни не зрозуміли, що вони забули власні імена, імена друзів, навіть всього, що їх оточувало Як же повернути свої імена, дізнатися назви предметів?
На допомогу прийшов старий Мудрець: - Я поверну вам імена, але на це потрібен час. А поки що я дам вам слова замість імен і назв. Ці (слова будуть вказувати на особу чи предмет. А ви зможе говорити між собою, не називаючи імен та предметів. [Наприклад, про себе говоріть «Я», якщо вас багато «МИ». Звертаєтесь до когось - кажіть «ТИ» або «ВИ». Розповідаючи про когось чи щось, кажіть «ВІН», «ВОНА», «ВОНО», а якщо їх багато «ВОНИ».
Люди зраділи, і все стало на свої місця. А чаклунку прогнали геть. Згодом чарівник повернув жителям царства їхні імена, але ті цікаві слова, які він їм подарував, вирішили залишити назвали їх «ЗАЙМЕННИКИ».
ДОДАТОК ІІІ.
ЛІНГВІСТИТЧНІ АКРОДИКТАНТИ
Диктант 1
Розподіліть слова у дві колонки за групами:
1) з літерою е; 2) з літерою и.
Свистулька, сердечний, вечорниці, шелестить, липневий, зшиваю, ледачий,
читацький, дешевий, хвилястий, забинтувати, ребро, землянка, книжкова, скисає, записник, серпневий.
Ключ: підкресліть другу букву у кожному слові другої колонки . З цих букв
отримаєте слово, що є символом українського народу, святиня та оберіг кожного
українця. (Вишиванка.)
Диктант 2
Розподіліть слова у дві колонки за групами:
1) з літерою е; 2) з літерою и.
Сини, листок, гречаний, село, низький, ребро ,весна ,перо, гриміти, свиня, верба, озеро, реви, співбесідник, лихий, сирий, серце, ремінець, пиляти, милити.
Ключ: підкресліть четверту букву у кожному слові першої колонки . З цих
букв утвориться слово-назва квітки в українському віночку, що є символом материнської любові, отчого дому і Батьківщини. (Чорнобривці.)
ДОДАТОК ІV.
Навчально-методичний посібник "Гра як засіб активізації розумової діяльності учнів на уроках української мови".
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку