«Художня інтерпретація народних переказів та повір’їв про нечисту силу в сатиричній повісті Г.Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма»»

«Художня інтерпретація народних переказів та повір’їв про нечисту силу в сатиричній повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма»» Науковий керівник: Лихошапка Оксана Петрівна, вчитель української мови та літератури

В українському культурному дискурсі тема відьомства доволі широко репрезентована в художній літературі, до того ж, підкріплена значним фольклорним та етнографічним матеріалом.

Науковці кінця ХХ - поч. ХХІ ст., орієнтуючись на досвід попередників в осмисленні генези образу відьми, звернули увагу на етнографічні, етнолінгвістичні та археологічні відомості. Через що, вибір теми «Художня інтерпретація народних переказів та повір’їв про нечисту силу в сатиричній повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма»» й слугує запорукою актуальності теми дослідження.

Об’єкт дослідження – сатирична повість Г. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма». Предмет дослідження - трансформація архетипного образу нечистої сили та народних повір’їв про неї в творі Г. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма».

Мета дослідження - комплексний аналіз ідейно-художнього феномену архетипу відьми в українській літературі ХІХ-ХХ ст., а також дослідження процесу демонізації жінки, варіативності, модуляцій образу-символу відьми в контексті ідейно-тематичних, філософських пошуків, висвітлення основних етапів конструювання, побутування і трансформації архетипного образу відьми в творі Г. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма».

Хронологічні межі роботи зумовлені посиленням зацікавлення українською демонологією з боку дослідників, а також активним залученням її до художньої літератури. Архетип відьми здобув одну з найширших актуалізацій і ретрансляцій у першій половині ХІХ, а на зламі ХІХ та ХХ століть відбулися світоглядні зміни, що вплинули на побутування цього архетипу в літературі та сприйняття явища відьомства в соціокультурній сфері.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше ґрунтовному аналізові подається інтерпретація фольклорного образу нечистої сили в художній сатиричній повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма».

РОЗДІЛ 1. ОБРАЗ ВІДЬМИ В УКРАЇНСЬКІЙ ДЕМОНОЛОГІЇБуло з'ясовано теоретичне питання про генезу образу нечистої сили у фольклорно-етнографічній традиції, способи ідентифікації відьми, класифікацію та зовнішні ознаки її.

РОЗДІЛ 2. ІНТЕПРТЕТАЦІЯ ОБРАЗУ ВІДЬМИ У САТИРИЧНІЙ ПОВІСТІ Г. КВІТКИ-ОСНОВ'ЯНЕНКА «КОНОТОПСЬКА ВІДЬМА» Досліджено інтепретацію народного образу відьми в канві художньої сатиричної повісті Григорія Квітки-Основ'яненка «Конотопська відьма»

РЕЗУЛЬТАТИ Досліджено і зясовано, що для Г. Квітки-Основ’яненка образ відьми психологічно глибокий та більш індивідуалізований. Найцікавішим аспектом його модифікації є амбівалентне ставлення до всіх тих моментів відьомства, які можна узагальнити поняттям «забобони». Точніше сказати, іронічне ставлення саме до ритуальних деталей. Оточена заниженими в морально-етичному плані чоловіками (Забрьоха, Пістряк), Явдоха набуває жіночої «притягальності». В ній відчувається вітальна сила, вона весела й дотепна навіть тоді, коли її «топлять». Ці характеристики дозволяють письменнику відкрити шлях до архетипного змісту образу, що й започатковує відкриття нового - психологізму персонажа. Письменник «приглядається» до літературного потенціалу образу і закладає основи магістральних пошуків у сфері архетипу жіночої Тіні, адже найбільш привабливим в образі відьми є її «могутність» впливати на все і всіх.