І.П. Котляревський «Енеїда». Характеристика героїв поеми. Бурлескний гумор, народна українська мова

Обладнання:   ілюстрації до поеми «Енеїда».

 

Хід уроку

 

І. Актуалізація опорних знань учнів.

Як і в усякому великому творі, в «Енеїді» Івана Котляревського є певна система образів. Щоб охарактеризувати персонажів поеми, попередньо були сформовані творчі групи учнів, які вели пошукову роботу.

Група істориків одержала завдання висвітлити, опрацювавши додаткову літературу, обставини суспільного життя на Україні у XVIII ст., розкрити взаємини між рядовими козаками й багатою старшиною, а також між панами, чиновниками та селянами.

Друга група – читці – мали дібрати найяскравіші для характеристики персонажів уривки з тексту і виразно читати їх. Особливу увагу треба було звернути на героїчне змалювання троянців та їхнього ватажка Енея, а також сатиричне викриття богів і земних вельмож; рекомендувалося виділяти в тексті і багатий етнографічний матеріал мови.

Художники об'єдналися в третю групу; їхнім завданням було зіставити: малюнки А. Базилевича з відповідними. словесними картинами «Енеїди», проаналізувати рівень точності й глибини відтворення художником авторського задуму.

Психологи повинні були пояснити переживання героїв твору, розкрити мотиви їхньої поведінки в різних ситуаціях, змальованих письменником.

До п'ятої груші ввійшли літературні критики, завдання яких – дати ідейно-художню й морально-естетичну оцінку поеми.

 

II. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Сьогодні на уроці ми повинні пройти шляхом Енеєвих пригод, проникнути в духовний світ героїв поеми, розкрити мотиви їхніх вчинків, пояснити характери персонажів, ще раз відтворити в уяві безсмертні художні картини «Енеїди».

 

 

 

 

 

III. Опрацювання теми.

1. Обмін учнівськими враженнями.

Еней був парубок моторний

І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на в сеє зле проворний,

Завзятіший од всіх бурлак.

 

Таким постає перед нами «кошовий Еней, троянець» вже з перших рядків твору. Еней «ласкавий, гарний», жвавий та веселий  «і гострий, як на бритві сталь». Він – відважний, хоробрий ватажок, вмілий організатор і керівник, здатний і на бійку, і на розваги, і на «дипломатичні стосунки» з Латином, Ацестом, Евандром та іншими царями.

Надзвичайну мудрість і сміливість виявив Еней в поєдинку з рутульським царем Турном.

-         Яке враження справив Турн? На чому воно грунтується?

Читці відтворюють картини шостої частини поеми.

Після читців слово беруть критики. Вони зосереджують увагу на прийомах зображення персонажів і на основі цього складають колективну характеристику образів Енея і Турна.

Автор сам виділяє в своєму героєві таку рису, як мужність:

 

Еней махає довгим списом,

На Турна міцно наступа.

Свій бойовий дух він підсилює вигуком:

Тепер, – кричить, підбитий бісом, –

Тебе ніхто не захова...

Повага до Енея зростає, коли переконуєшся, що й Турн – нелегкий супротивник: сміливий, сильний духом і фізично загартований. Взагалі, образ Енея сприймається ясніше в зіставленні з образом Турна. Поет цілеспрямовано формує зображувально-виражальними засобами читацькі симпатії до Енея і зневажливе ставлення до пихатого вельможі Турна. Рутульський цар, хоча й пихатий, визначають критики, проте боязливий і услужливий перед сильнішими. Це видно з його ж слів:

 

Олімпські нами управляють,

Вони на мене налягають,

Пред ними тільки я смирюсь.

Автор зауважує, що в Турна – «гадового сина» – вся сила в ласці ^:божій. Коли боги відцуралися від свого колишнього улюбленця, де й поділася його пихата могутність:

Не та була в нім жвавость, сила,

Йому Юнона ізмінила...

... Без богів ж людська моч пустяк.

Йому і камінь ізміняє,

Енея геть не долітає,

        І Турна взяв великий страх.

 

У процесі складання характеристики героїв читці допомогають критикам аргументувати свої судження прикладами з твору.

На думку психологів, Турн –  людина нестійка, несамостійна. Коли боги покинули його напризволяще, він розгублюється і тільки й спромогається, що клясти своїх колишніх високих покровителів. У цьому ж виявляється і лакейна сутність характеру Турна.

Еней же діє рішуче і самостійно:

 

В таку щасливую годину

 Еней чимдуж спис розмахав

І Турну, гадовому сину,

На вічний спочинок послав.

Про його великодушність, людяність свідчить така авторська фраза:

Еней од речі сей зм'ягчився

І меч піднятий опустив.

Автор зображає Турна не тільки жалюгідним, а й підступним. Тут Еней вибухає благородним гнівом:

 

 

Так ти троянцям нам для сміха

Глумиш з Паллантова доспіла

І думку маєш буть живим?

Паллант тебе тут убиває,

Тебе він в пеклі дожидає,

Іди к чортам, дядькам своїм.

Читацькі враження від поєдинку Енея з Турном значно увиразнюються, коли художники демонструють ілюстрацію, яка передає сцену Турнової страти. Колись могутній, а тепер повержений цар нагадує на малюнку барана, якому збираються відтяти голову. Він безпорадний і жалюгідний. Критики, узагальнюючи цей етап роботи, наголошують на утвердженні письменником і художником ( кожний своїм засобом) ідеї вищості добра над злом, честі і доблесті над підступністю.

Під час такої роботи наводяться відомості про героїв, узяті з тексту. Формується цілісне судження про Енея як тилового козацького ватажка.

Не поступаються Енеєві у військовій доблесті і сміливості й троянці. Правда, спочатку їхні вчинки викликають у нас рішучий протест і осуд, бо хіба можна не обурюватись отаким способом життя:

 

Щодень було у них похмілля;

Пилась горілка, як вода;

Щодень бенкети, мов весілля,

Всі п'яні, хоч посунсь куда.

Проте в останніх частинах поеми троянців наче підмінили. Ці бурлаки-побратими стають хоробрими, великодушними і навіть дисциплінованими воїнами, незламними в присязі, вірними й волелюбними синами вітчизни, що готові до останньої краплини крові «свою свободу боронити». Вони: перемагають і в найбезвихідніших ситуаціях. Їхні одчайдушність і лицарство тепер проявляються не в гулянках, а на полі бою. На заклик Енея: «Козацтво! Рицарі! Храбруйте!» – вони відповіли ділом, а в навчанні були зразком ретельності і тямущості.

Читці декламують уривок, в якому описаний подвиг Низа і Евріала (частина п'ята). Критики оцінюють цей подвиг: як найвищий вияв патріотизму і громадянської мужності, самовідданості в боротьбі за справедливе діло.

Бесіда:

-          Які з себе Низ і Евріал?

-          Які обставини спричинили їхнє проникнення в стан ворога?

-   Чому саме Низ і Евріал зважились на такий ризикований вчинок?

-  Як поставились до їхнього наміру інші троянці? Про що свідчить їхня реакція?

-          У яких словах автора виражене його ставлення до героїв?

-          Погляньте на малюнок, де художник А. Базилевич зобразив
Низа і Евріала? Чи допомагає він глибше зрозуміти характери
героїв?

-          Що об'єднує воїнів-побратимів з Енєєм та іншими троянцями?

У процесі роботи над образами художники демонструють малюнок, де обидва герої – Низ і Евріал –стоять   пліч-о-пліч.

 

Читці виразко декламують відповідні рядки з твору:

 

Від тебе не одстану зроду.

 З тобою рад в огонь і в воду,

На сто смертей піду з тобой.

Про духовну єдність героїв висловилися і критики: Низ і Евріал – земляки, обидва самі «пішли к Енею на вербунок», тобто добровільно зголосилися воювати за честь і «пам'ять вічну». Та головне – вони патріоти. І їхня позиція виражена однозначно:

 

Де общеє добро в упадку,

Забудь отця,  забудь і матку,

Лети повинность ісправлять.

Низ і Евріал не якісь герої-одинаки. Автор показує їхню духовну єдність з іншими троянцями, що захоплено вітали план вилазки сміливців у ворожий стан:

 

Троянці всі тут заревли.

Одважних стали обнімати.

Глибше усвідомити народні витоки духу волі і честі допомагають історики. Як відомо, значною подією на Україні була визвольна боротьба селянських мас проти польського гноблення у 1768 році, що мала назву Коліївщина. Очолили повстання Іван Гонта і Максим. Залізняк. Як свідчать документи, то були відважні і талановиті ватажки, сповнені любові до простих людей і гніву до їхніх кривдників.

Високий дух патріотизму, волелюбні настрої, що охопили маси українців, ми відчуваємо і читаючи про сповнену небезпечних пригод подорож троянців. В образах одважних героїв ми пізнаємо українських козаків.

Колоритні фігури Енея і троянців, побутово-етнографічні картини, підкреслює вчитель, відтворюють обставини українського життя і вказують на травестійний жанр твору, коли переодягання міфічних персонажів служить виразній характеристиці реальних героїв.  Античні часи й міфи, що химерно переплітаються в поемі з українською дійсністю, розкривають соціально-культурний портрет тодішнього українського суспільства, зображеного письменником.

Загальна картина суспільства і взаємин у ньому дана поетом: в описі пекла і раю. Рай та пекло населені ним відповідно до уявлень народу. В раю –  убогі, вдови, сироти, ті, що "проценту не лупили", а допомагали убогим, ті, що "жили голодні під тинами", з яких глузували, котрих ображали" й "випроваджували в потилицю і по плечах".

Серед тих, хто своїм життям на землі заслужив кару і тепер зазнає її в пеклі, на передньому плані – пани:

Панів за те там мордували

І жарила зо всіх боків,

Що людям льготи не давали

І ставили їх за скотів,

Були в пеклі і підпанки, різна старшина, "судді, підсудки, писарі", "були пани і мужики, була тут шляхта і міщани", були, як каже автор, " багаті і убогі".

Бесіда:

-         Як пояснює автор, за що вони потрапили туди?

-         Як він ставився до них?

-         Співчуваєте ви комусь із мучеників, чи «по заслузі» їм?

 Засуджуючи соціальну несправедливість, Іван Котляревський мріяв про таке суспільство, в якому пануватимуть високі, благородні моральні заповіді, люди житимуть за законами добра і правди.

IV. Жанр «Енеїди» – травестійно-бурлескний.

 - У чому ж виявляється він?

 - Якими засобами користується автор, викликаючи сміх у читача?

Передусім – це жартівливий тон розповіді, який від початку і до кінця пронизує «Енеїду», потім – переодягання героїв у невідповідну їхньому стану форму; вживання народних виразі, прислів'їв, приказок, цікавих порівнянь, метафор, лайливої лексики і т.д. Сміх викликається і незвичайними ситуаціями, в які часто потрапляють герої поеми.

Теорія: бурлеску вимагала, щоб про поважних осіб і серйозні речі, говорилося в жартівливому, іноді навіть зневажливому, тоні, словами «низького» стилю. Котляревський всюди і дотримується цієї вимоги, цього основного правила.

Надзвичайно різноманітні і багаті художні засоби в «Енеїді», за допомогою яких досягається комічного ефекту, бурлескного тону. Серед них – порівняння і метафори, епітети, прислів'я і приказки тощо.

Зіставити предмети і явища невідповідних сфер,  дій, рухів, вчинків, переживань, зовнішності людей з особливостями тварин, комах тощо і цим досягти комізму, гумору, іронії найлегше допомагають порівняння. Ось, для прикладу, кілька з них. Незадоволений тривалим гостюванням Енея в Дідони, Юпітер про нього каже, що «убрався в патоку, мов муха; засів, буцім в болоті чорт»; «Еней піджав хвіст, мов собака, мов Каїн, затрусивсь увесь»; троянці «замурмотали, як коти»; Меркурій «прискочив, мов котище мурий до сирних в маслі пирогів».

Іноді автор розгортає порівняння в широку картину або нагнітає поруч декілька їх, щоб увиразнити, рельєфніше і зриміше відтворити якесь явище, образ. Так, наприклад, Сівілла «тряслась, кректала, побивалась, як бубен, синя стала вся, упавши на землю, качалась, у барлозі мов порося». А Турн, «як втопленик, посинів ввесь, дрижали губи, сам дрочився, зубами клацав, мовби пес».

Метафоричність - це теж один із засобів надати мові яскравої образності. В «Енеїді» зустрічаються метафори, які Котляревський або безпосередньо взяв із народних уст , або ж створи свої. Це такі, наприклад:

 

Як тільки темна та. похмура

Із неба- зслизла чорна ніч;

 Година ж стала балагурна,

Як звізди повтікали пріч.

Завзятий Еней:

 

Летить оп’ять врагів локшити,

Летить троянців ободрити,

Роздуть в них храбрості вогонь.

З народнопісенної творчості чи то з розмовної мови ввійшли в «Енеїду» і так звані постійні епітети: синє море, гіркі сльози, ясні очі, русі кудрі, хрещений народ, рум'яні щоки, вічна ніч і т.д.

Поема містить чимало прислів'їв і приказок, які. досить влучно і виразно характеризують суспільні явища, розкривають стан героїв, їх переживання, допомагають яскравіше відтворити обстановку тощо. Ось приклади народних прислів'їв і приказок, які майже без зміни використані в тексті поеми: «Хто чим багат, то тим: і рад»; «Великії у страха очі»; «Пропали! Як Сірко в базарі»; «Надувсь, мов на огні лопух».

А ось приклади використання народних прислів'їв («Біда не по лісу ходить, а по людях», «3 огню та в полум'я») з деякою трансформацією:

Біда не по деревах ходить,

 І хто ж її не скоштував?

Біда біду, говорять, родить,

Біда для нас - судьби устав!

... Авлет

Недавно на другій женився,

Та, бач, в рахунку помилився.

Із жару в полум'я попав.

Поема Котляревського рясніє й пісенними образами, безпосередньо перенесеними сюди з багатого українського фольклору або ж створеними самим автором за народним взірцем. Так, наприклад, цілком в дусі народних пісень і дум, де широко використано паралелізм, подана ось ця картина походу війська:

 

 Не хмара сонце заступила,

Не вихор порохом вертить,

Не галич чорна поле вкрила,

Не буйний вітер се шумить:

                                            Се військо йде всіма шляхами,

                                         Се ратне брязкотить збруями

В багатьох місцях «Енеїди» манера оповіді автора дуже схожа на народну манеру розказувати анекдоти, бувальщини, комічні сцени тощо.

«Енеїда» – багатющий скарб розмовних синонімів, дотепних, влучних, часто несподіваних.

«Енеїда» продовжує кращі традиції сатиричних і бурлескних віршів, що побутували на Україні в ХVIII ст. та з якими письменник був добре обізнаний.

- У чому полягає актуальність, злободенність проблем, поставлених Котляревським у поемі, для наших сучасників?

-  Які з моральних питань твору актуальні й сьогодні?

V. Рефлексія.

VІ.Домашнє завдання.