"І вогник, ним засвічений, не згас..."

             «І вогник, ним засвічений, не згас…»

          Висловлювання про І.П.Котляревського

   (до 250-річчя від дня народження письменника)

«Будеш, батьку, панувати,

  Поки живуть люди.

  Поки сонце з неба сяє,

  Тебе не забудуть!»                                                                             (Т.Шевченко)

«З появою «Енеїди» забуте і закинене під сільську покрівлю слово, наче фенікс із попелу, воскресло знову.»                                    (М.Коцюбинський)

«Світове письменство знає чимало травестійних «енеїд», але тільки українська «Енеїда» І.Котляревського має самостійну й оригінальну вартість… Секрет її довговічності – в іскрометному гуморі, у майстерному використанні лексичних багатств української мови.»                     (А.Єнсен)

«Те, що зробив автор «Енеїди» і «Наталки Полтавки», лишиться жити у віках.»                                                                                              (Є.Кирилюк)

«Над книжкою твоєю «Енеїда»

  Нащадок схилить радісне чоло.»                                                    (В.Сосюра)

«Він знав напам’ять безліч прислів’їв, народних приказок, казок і пісень.»

                                                                                       (С.Стеблін-Камінський)

«Котляревський широко і плідно вніс у літературу, в поезію живу розмовну мову.»                                                                            (Ю.Шевельов)

«Енеїда» Котляревського  споріднена з фантастично-героїчною казкою самою композиційно-сюжетною схемою.»                                      (М.Яценко)

«Наталка Полтавка» − праматір українського народного театру.»

                                                                                               (І.Карпенко-Карий)

«Енеїда» − перша ластівка українського національного відродження.»

                                                                                                         (С.Єфремов)

«Драматичний витвір І.Котляревського – найкраща оздоба української сцени.»                                                                                       (А. де Губернатіс)

«Творчість автора «Енеїди» щільно пов’язана з попередньою українською літературою ХVІІ – ХVІІІ століть і разом з тим є початком нової літератури.»                                                                              (М.Максимович)

«Жодна повість, жоден твір до цього часу (1846 р.) не припав так до душі українцям, як «Наталка Полтавка», народ засвоїв пісні, написані Іваном Петровичем, і є багато таких, які знають напам’ять усю оперу.»

                                                                                               (М.Сементовський)

«Ти, наче ясна зоряниця,

  З’явився в наших небесах

  І засвітив надію милу

  В сумних опущених очах.

  Хвала ж тобі, хвала довічна,

  Ти – України вірний син!

  Хвала і слава невмируща

  За той щасливий твій почин!»                                                       (О.Пчілка)

«… чия пародія «Енеїда» вважалась завжди найбільш вдалою з пародій і яка свого часу була вивчена напам’ять всіма українцями; чиї «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» граються десятки років у театрі, і досі не наскучила…»                                                                           (П.Мокрицький)

«Енеїда» − поема народна, істинно класичне творіння.»                (О.Гончар)

«Енеїда» І.Котляревського з’явилася в епоху, коли історичні обставини поставили під знак питання майбутнє української мови, а також і всієї української культури. Бути чи не бути українському народові? Бути! – відповіла на це питання поема Котляревського.»                      (О.Білецький)

«Іван Петрович Котляревський належить до тих довгожителів планети, які разом із витворами свого духу впевнено переступають рубежі сторіч, далеко йдуть за межі їм відміряного часу… поет, веселий мудрець, що в ньому мовби уособився оптимізм народу, його дужий, непідвладний смуткові дух, патріотичне чуття, обдарованість, моральна чистота.»

                                                    (О.Гончар)

«І.Котляревський – Коперник слова.»                                       (М.Рильський)

«Іван Котляревський першим проорав глибоку борозну на цілині нової української національної культури.»                                              (Є.Кирилюк)

«І.Котляревський показав, що і під грубою свитою б’ється людське серце.»

                                                                                                (М.Коцюбинський)

«Нерідко доводилось Іванові вдовольнятися одним шматком хліба й ходити босим, але жива й весела вдача допомагала йому переносити домашні нестатки. З дитячих років виявилась у нього охота до читання і старанність у заняттях.»                                                             (О.Терещенко)

«Се Котляревський, батько наш Іван, −

  Той самий, що перший українське слово,

  Народне, чисте, ясне, як сьоза,

  У люди вивів, світу показав.

  Той сам, що перший на вкраїнські сцени

  Живих людей, живу впровадив річ…»                                         (І.Франко)

«Енеїда» − твір, наіскрений сонцем, розпашілий од земних пристрастей.»

                                                                                                                   (О.Гончар)

«Він між нами тепер! Він зібрав нас усіх!

  Хто ж на поклик його озоветься?

  З-поза довгих ста літ чи ви чуєте сміх?

  То Іван Котляревський сміється.»                                               (М.Вороний)

«Від часу появи Котляревського наше письменство стає щораз ближче до реального життя, щораз відповідніше до його потреб, входить щораз глибше в душу народну.»                                                                    (І.Франко)

«Іван Котляревський завжди був для мене найближчим і найцікавішим із класиків української літератури.»                                          (Ю.Андрухович)

«Звернення Івана Котляревського до живої народної мови – за тих конкретно-історичних обставин – було актом громадянської мужності, явищем винятково прогресивним.»                                                 (О.Гончар)