Індивідуальне розвиваюче заняття "Моя мама"
Індивідуальне розвиваюче заняття на тему: «Моя мама» для дітей з особливими освітніми потребами (із затримкою психічного розвитку)
Мета: інформувати дитину про день Матері, сприяти формуванню доброзичливих взаємовідносин у сім’ї, розвивати пізнавальний інтерес та словесно-логічне мислення, навчати долати конфліктні ситуації.
Обладнання: технічні засоби, папір для малювання, олівці.
І. Вступне слово психолога. Встановлення контакту та мотивування до заняття.
Добрий день!
Сонячний промінчик до мене сьогодні завітав
І про Свято Матері мені нагадав.
В цю неділю в Україні будуть святкувати день Матері. Саме тому сьогодні я хочу з тобою поговорити про маму та сім’ю.
Ти сьогодні будеш відгадувати загадку?
А слухати казку?
Може й пісню заспіваємо?
Тоді часу не гаймо, а загадку відгадаймо.
ІІ Основна частина.
Загадка
Буває висока, буває низенька,
Буває худенька, буває товстенька,
Буває чорненька, буває біленька,
Але своїх діток дуже любить. (мама)
- Яка в тебе мама?
- Спробуєш намалювати свою маму?
Молодець!
Час прийшов відпочивати.
Буду музику включати.
Будуть пальці танцювати,
Тобі душу звеселяти.
Ти приєднуйся до них,
Буде весело для всих.
Хвилинка психо-емоційного розвантаження «Сім’я пальчиків» за посиланням:
1
Казочка.
Сім’я ведмедів.
Давним –давно, а може й зовсім недавно, десь далеко у лісі жила сім’я ведмедів. Тата звали Бурмило Михайлович, маму – Ведмедиха Ведмедівна, синочка – Ведмежак, донечку – Ведмедка.
Як звали тата, маму, діток?
Жила сім’я дружно і весело, турбуючись одне про одного, але, бувало, сварилися чи ображалися, як і у нас, людей. Одного разу Ведмежак дуже захотів погратися з мамою, але вона, на той час, не могла гратися, бо доглядала сестричку. Ведмедику це було не приємно, він образився. Що робити – не знав. Тому пішов пройтися лісовими стежинами.
Ти давно був у лісі?
У якому ти був лісі?
Як там, що ти там бачив?
Давай спробуємо вдихнути лісового повітря. Молодець!
Ось так і Ведмежак ішов, минаючи високі дерева, чуючи співи птахів та ледь помічаючи сонячне світло. Його настрій помітила мудра Сова.
Ти бачив, коли-небудь, сову?
Яка вона, які в неї очі?
Так, очі в неї великі, і тому вона помітила настрій ведмедика та поцікавилася, що сталося. Ведмежак спершу не хотів говорити, але поволі, розговорився та розповів про все, що було на серці. Мудра Сова розповіла йому про своє дитинство. Знаєш, ти не один. Коли я була маленька, то зі мною теж таке траплялося. У мене були і старші, і молодші братии та сестри. Мама не завжди могла гратися зі мною. Тоді свій сум я виливала у пісню, яку вигадувала сама.
2
Тож можемо це зробити у двох. Скільки в тебе мам? Одна?
Мамо, ти в мене одна.
І мені ти дорога.
Ти турботлива, красива,
Хоч буваєш і сварлива,
Але я тебе люблю і
Усім про це скажу.
Гарно, хіба не так?
Давай і ми з тобою заспіваєємо пісню Сови та Ведмежака.
Далі герої казки грали в гру «Сонячний зайчик».
Прийшовши додому, ведмедик намалював сонечко і подарувай його мамі, а сестричку навчив гратися сонячним промінчиком.
ІІІ Заключна частина.
Релаксаційна вправа «Сонячний зайчик».
Посилання на вправу:
Час прийшов прощатися, але треба зізнатися: що сподобалось найбільше, що запам’яталось трішки?
Будемо прощатися й щиро посміхатися!
Підготувала: практичний психолог
Котелевського опорного закладу загальної
середньої освіти №2 І – ІІІ ступенів
Котелевської селищної ради
Леся ЧУЙ,
3
про публікацію авторської розробки
Додати розробку