До групи мовленнєвих порушень належать:

• Дислалія (порушення звуковимови);
• порушення голосу (дистонія та афонія);
• Ринолалія (порушення звуковимови і тембру голосу, пов’язане з вродженим дефектом будови артикуляційного апарату);
• Дизартрія (порушення звуковимови та мелодико – інтонаційної сторони мовлення, зумовлені недостатністю іннервації м’язів артикуляційного апарату);
• заїкання;
• Алалія (відсутність або недорозвиток мовлення у дітей, зумовлене органічним ураженням головного мозку);
• Афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічним локальним ураженням головного мозку);
• Загальний недорозвиток мовлення;
• Порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія).

• Не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною
• Не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;
• Вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;
• Намагайтеся якомога раніше помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини;
• Якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите і зробите все, щоб цей недолік ліквідувати;
• Висловлюйтесь чітко і грамотно;
• Не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;
• Завжди розмовляйте з дитиною чіткою правильною мовою;
• Не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;
• Організовуйте чіткий режим дня та занять;
• Підтримуйте тісний зв’язок з логопедом, психологом, учителем;
• Виконуйте всі інструкції, поради, які надає спеціаліст вашій дитині;
• Використовуйте систему заохочень, підтримки і винагород;
• Перетворюйте заняття в гру;
• Заохочуйте дитину до спілкування з однолітками;

Діти з мовленнєвими порушеннями мають функціональні або органічні відхилення у стані центральної нервової системи. Вони часто скаржаться на головні болі, нудоту, запаморочення. У багатьох дітей спостерігаються порушення рівноваги, координації рухів, не диференційованість рухів пальців та артикуляційних рухів. Під час навчання вони швидко виснажуються, втомлюються. Їм притаманні дратівливість, збудливість, емоційна нестійкість. У них спостерігається нестійкість уваги і пам’яті , низький рівень контролю за власною діяльністю, порушення пізнавальної діяльності, низька розумова працездатність; часто виникають невротичні реакції на зауваження, низьку оцінку.

Першою ознакою недорозвинення мови у дитини є уповільнений темп розвитку мовлення. Чим раніше батьки, лікар-педіатр, вихователь помітять у дитини симптоми недоліків мовлення, тим ефективнішою буде допомога.

Слід пам’ятати: дитина, що має проблеми, як ніхто, потребує емоційної підтримки і кваліфікованої допомоги.

Артикуляційна гімнастика:

Питання батькам, які може поставити логопед:

1.Як протікала вагітність та пологи?(чи були ускладнення)

2.Фізичний розвиток дитини у перший рік життя.

3.Як розвивалося мовлення дитини?

4.Перенесені захворювання та травми.

5.Умови виховання дитини.

6.Що турбує батьків відносно мовлення дитини.

7.Чи усвідомлює дитина свою мовленнєву ваду та як реагує на неї?

8.Чи зверталися раніше до логопеда?