Тести від «На Урок»: Організація дистанційної роботи під час карантину

Інноваційні форми роботи з молоддю щодо профілактики насильства

Про матеріал
Проблема насильства, його причин, наслідків та пошуку ефективних шляхів подолання набуває все більшої актуальності для українського суспільства, незалежно від віку, статі, етнічного походження, фізичних та матеріальних можливостей людини.
Перегляд файлу

КЗ «Мирненський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР

 

Інноваційні форми роботи з молоддю

щодо профілактики насильства

Проблема насильства, його причин, наслідків та пошуку ефективних шляхів подолання набуває все більшої актуальності для українського суспільства, незалежно від віку, статі, етнічного походження, фізичних та матеріальних можливостей людини. З одного боку, Україна підписала всі базові міжнародні документи, що стосуються захисту громадян від насильства, протидії торгівлі людьми та боротьби із кіберзлочинністю. На національному рівні прийнято низку законодавчих документів, які передбачають покарання за вчинення насильства, та інших злочинів, пов’язаних із ним (Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний Кодекс України, Цивільний кодекс України та ін.). Основним державним документом, який чітко дає визначення насильству, його видам, проявам та відповідальності за вчинення дій насильницького характеру є Закон України Про попередження насильства в сім’ї (2001 р.), згідно з яким:

насильство в сім'ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного  спрямування  одного члена  сім’ї  по  відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. В Законі виділено фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство в  сім'ї (Ст. 1). 

З іншого боку, ратифікація міжнародних нормативно-правових документів та прийняття власне українських не говорить про чіткий механізм їх реалізації, і, відповідно, зникнення насильства як негативного явища, яке наносить шкоду не тільки фізичному та психологічному стану конкретної людини, а й впливає на майбутнє суспільства в цілому. За даними статистики:

- 44 % українців зіштовхувались у своєму житті з насильством у сім’ї. 

- Близько 75% жертв різних видів насильства не звертались по допомогу, решта переважно звертались до родичів [1].

- Жінки у 9 разів частіше, ніж чоловіки, є жертвами домашнього насильства.

- Тільки після 35 актів насильства жінки звернутися за допомогою.

- Близько 1000 жінок в Україні гине від домашнього насильства щороку [2].

- 81 135 осіб поставлено на профілактичний облік у період 2010 року, та 22 548 за 3 місяці 2011 р. [3].

- 7300 гривень складає середня шкода від випадку домашнього насильства, більшість з цього припадає на платників податків [4]. 

 Бентежать цифри та факти щодо українських дітей, які стали свідками чи жертвами насильства протягом 2010-2011 рр.:

- У 90% випадків домашнього насильства, діти стають свідками [5].

- 714 випадків насильства у сім’ї по відношенню до дітей зафіксовано у 2010 році, 2574 дитини перебувають на обліку з приводу насильства чи жорстокого поводження з ними [6].

- Існує вдвічі вища вірогідність того, що хлопчики, які стають свідками жорстокості, скоять насильство по відношенню до своїх партнерів, коли вони стануть дорослими.

- Від 30% до 60% осіб, що вчиняють насильство по відношенню до своїх партнерів, схильні до проявів жорстокості по відношенню до дітей у родині [7].

- 30% українців зазнавали насильства в сім’ї до 18 років.

Наведена статистика говорить про потребу вирішення проблеми насильства як на всеукраїнському, так і на регіональному рівні, особливо що стосується дітей та молоді, які дедалі частіше стають свідками сімейних конфліктів, об’єктами та суб’єктами різних видів насильства, зокрема таких його проявів як погрози, залякування, приниження, знущання, побиття, зґвалтування та ін. Для молоді як вікової та соціальної групи життя без насильства особливо важливе у контексті соціалізаційних процесів, оскільки це період вибудовування і утвердження індивідуальної та групової ідентичності, схвалюваних/не схвалюваних соціальним середовищем; час пошуку, спроб та помилок щодо себе, друзів, своїх уподобань, зовнішності, поведінки, свого майбутнього; це час утворення міжособистісних стосунків, в основі яких має бути розуміння, повага, партнерські цінності; це період професійного самовизначення, творчої самореалізації та ін.

Одним із дієвих шляхів подолання насильства є його запобігання, попередження. У Законі України Про попередження насильства в сім’ї так формулюється це поняття (ст. 1):

Попередження насильства в сім'ї – система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї.

На нашу думку, у молодіжному середовищі попередити насильство можна передусім через використання інноваційних форм роботи, які є одним з пріоритетних напрямків державної політики, відображені у Національній доктрині розвитку освіти. Інноваційні форми роботи з молоддю щодо профілактики насильства за класифікацією Даниленко можна віднести до локальних виховних інновацій, покликаних суттєво змінити форми, методи і засоби виховання [9, с.13]. Виходячи з цього, метою інноваційних форм роботи, на нашу думку, є сучасно, цікаво і доступно донести до молоді сутність насильства як явища, ознайомити з причинами та наслідками насильства для запобігання його виникнення і поширення у молодіжному середовищі.

Серед основних завдань щодо використання інноваційних форм роботи з питань профілактики насильства у молодіжному середовищі вбачаємо наступні:

  •      ознайомити молодь з проблемою насильства, нормативно-правовим регулюванням випадків насильства в українському законодавстві;
  •      показати можливі наслідки насильства для особистості, сім’ї, суспільства, держави;
  •      розглянути шляхи виходу з ситуацій насильства, показати, куди можна звернутись по допомогу;
  •      сприяти діалогу, співпраці, спільному пошуку вирішення проблем через залучення досвіду молоді;
  •      розвивати критичне мислення молодих людей щодо насильства та пов’язаних з ним проблем, недопустимості його в сучасному демократичному суспільстві;
  •      сприяти виробленню у хлопців та дівчат навичок асертивної поведінки щодо насильства;
  •      сформувати свідоме відповідальне ставлення молоді до проблеми насильства, як негативного явища, що наносить шкоду фізичному та психологічному здоров’ю людини, перешкоджає гармонійному розвитку особистості, повноцінній самореалізації тощо.

Інноваційні форми роботи

До інноваційних форм роботи з молоддю щодо попередження насильства віднесемо, передусім, форми роботи, перевірені досвідом навчальних закладів та громадських організацій як на всеукраїнському, так і на регіональному рівні, які є насправді актуальними для молодих людей та ефективними у плані просвіти і профілактики негативних явищ. Пропонуємо зосередити увагу на таких інноваційних формах роботи з молоддю щодо профілактики насильства, як тренінг, віртуальна екскурсія, навчальна гра, відеолекторій, форум-театр (соціально-інтерактивний театр), тематичне спортивне орієнтування, геокешинг, інтерактивна гра, конкурс та акція. Розглянемо та проаналізуємо кожну форму роботи, визначимо особливості, окреслимо можливості їх використання у процесі роботи з молоддю.

 

Тренінг — метод отримання знань, а також комплекс дій і вправ, направлених на придбання нових навиків та вдосконалення і закріплення вже набутих, який відрізняється від своїх аналогів тим, що всі його учасники навчаються на власному досвіді в теперішній момент. Слово «тренінг» походить від англійського «to train», що означає «навчати, виховувати, тренувати».

Це спеціально створене середовище, де кожна людина може з легкістю і задоволенням побачити свої плюси і мінуси, досягнення і поразки. Допомога і увага інших учасників допомагають швидше зрозуміти, які особисті якості необхідні і які навички слід розвивати.

Так, під час тренінгів можна навчитись спілкуванню, сприйняттю позиції інших, бути гнучкими, що є дуже корисним у навчанні, сімейному житті, роботі. Важливе завдання тренера на тренінгу створити неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв'язання проблеми, заради якої вона зібралася.

Усі учасники тренінгового процесу взаємодіють одні з одними, обмінюються інформацією, аналізують моделюють ситуації, спільно шукають шляхи розв’язання проблем. Інтерактивні методики дають можливість задіяти не тільки розум людини, а також її почуття, емоції, вольові якості, творчість – таким чином у процес включається потенціал цілісної особистості. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим та необтяжливим [10, с. 3-5].

Основні структурні компоненти тренінгу (за методикою Уповноважувальної освіти [11]):

  1.    Вступ (оголошується тема і мета тренінгу, озвучуються організаційні питання).
  2.    Принципи роботи під час тренінгу (пропонуються групі для ефективної роботи. Рекомендовані принципи: 1) пунктуальність, 2) позитивність, 3) критика думки, а не людини, 4) говорити коротко і по суті, не перебивати, говорити по черзі, 5) добровільність, 6) персоналізація (говорити від свого імені), 7) конфіденційність (приватна інформація не виноситься за межі навчальної аудиторії), 8) чутливість до різноманітності (всі різні, але це не применшує цінність кожної людини).
  3.    Знайомство (основна мета: представитись, створити атмосферу довіри. Найчастіше присутні називають своє ім’я та хобі і таким чином знайомляться між собою).
  4.    Очікування, сподівання та страхи (визначити очікування (страхи) групи від тренінгу).
  5.    Інформаційні блоки, практичні завдання та рухливі вправи.
  6.    Підсумки (підбиття підсумків, обговорення вражень та порівняння їх з очікуваннями).

Під час підготовки та проведення тренінгів важливо:

  •      врахувати організаційні моменти: місце проведення, кількість учасників (бажано до 20 осіб), тривалість тренінгу (6-8 акад. год.), специфіку, вік і потреби конкретної цільової аудиторії при підготовці інформаційних блоків, прикладів та практичних вправ;
  •      дотримуватись принципів ґендерної освіти (за І.Кльоциною, Л.Штильовою, Н.Радіною [12]), зокрема таких, як орієнтація на співробітництво, використання діалогу у навчальному процесі, принципу єдності теорії і практики, принципу активності і розвитку особистісного потенціалу, принципу «навчаючого досвіду» та ін.;
  •      використовувати різні форми роботи в групі (міні-лекції, дискусії, мозкові штурми, аналіз ситуацій, кейсів, творчі завдання, рольові ігри, перегляд та обговорення відеосюжетів, розв’язання проблемних питань у групах та вироблення практичних рекомендацій тощо), які допоможуть логічно та ефективно поєднати лекційний і практичний матеріал. Окрім того, після виконання кожного завдання важливо створити умови для рефлексії учасників, що допоможе їм краще усвідомити інформаційне та практичне наповнення тренінгу, розвинути потрібні уміння та навички, виробити ціннісне ставлення до розглянутих питань, спільними зусиллями знайти шляхи виходу з проблемних ситуацій, враховуючи досвід кожної людини.

На тренінгу щодо профілактики насильства рекомендуємо приділити увагу наступним питанням:

1. Проблема насильства в сучасному світі. Світова та вітчизняна статистика.

2. Що думають люди про насильство? Міфи і факти про домашнє насильство.

3. Міжнародні та українські нормативно-правові документи з протидії насильству над людиною (Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” (2001 р.)

4. Визначення насильства, його види і прояви.

5. Об'єкт, суб’єкт, вектори та місце насильства.

6. Основні правила безпеки та самозахисту.

7. Сучасні практики боротьби з насильством.

Альтернативою тренінгу може бути Урок ґендерної грамотності [13] (або урок ґендерної рівності чи урок з питань протидії (запобігання) насильства, тематична виховна година та ін.). Прикладом таких уроків можуть слугувати розробки фіналістів Всеукраїнського конкурсу на кращий урок з питань ґендерної рівності серед вчителів 5-11 класів (2010 р.) та Всеукраїнського конкурсу на кращий урок з питань подолання насильства в сім’ї серед вчителів 5-11 класів (2011 р.), які реалізовувались за підтримки Європейського Союзу та Програми розвитку ООН, Міністерства освіти і науки України [14].

 

Віртуальна екскурсія до віртуального музею. У 2009 р. в Україні за участі небайдужих громадських ініціатив (Т.Ісаєвої, громадських організацій «Український Жіночий Фонд», «Крона» та ін.)  відкрився перший, і поки що єдиний в Україні, музей історії жіноцтва, історії жіночого та гендерного руху – це музей, метою інформаційно-просвітницької діяльності якого є привернення уваги широких кіл громадськості, зокрема до гендерної проблематики. Відвідуючи тематичні експозиції музею, у доступній цікавій формі можна відчути на собі як відбувається гендерне конструювання у суспільстві. Що стосується теми насильства, на сайті Музею є розгорнута теоретична інформація, присвячена проблемі насильства в сімї (http://gender.at.ua/index/0-14) та експозиція ЗУПИНИМО НАСИЛЬСТВО (http://gendermuseum.com/museum.html), які можна використовувати як автономно, так і на тематичних виховних заходах. Особливість віртуального музею полягає в тому, що його можна відвідувати, зайшовши на сайт он-лайн, або скачати попередньо флеш-версію, якщо доступ до Інтернету буде обмежений.

 

Навчальна гра, наприклад, просвітницько-профілактична настільна карткова гра «Стоп насильству», яка була створена завдяки співпраці Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні і Всеукраїнського громадського центру «Волонтер». Гра покликана стати додатковим джерелом корисної інформації про насильство в сім’ї, його латентні форми і прояви, індикатори виявлення та методи профілактики, передусім для молоді. Основна мета гри – сформувати в учасників систему уявлень щодо феномену насильства, законодавчого забезпечення попередження та подолання цих явищ, конкретних форм і методів профілактичної діяльності (первинної, вторинної та третинної), а також відпрацювати навички роботи з випадком. Гра складається зі 120 карток, з них 60 карток-запитань та 60 карток-відповідей. Картки об’єднані у 5 тематичних кіл, кожне з яких містить по 12 карток-запитань та 12 карток-відповідей [15]. Важливо, що в грі може брати участь велика кількість учасників, а роботу над тематичними колами можна виконувати як відразу, так і на різних заняттях, залежно від особливостей навчально-виховного процесу. В цілому, гра може виконувати декілька функцій: діагностичну, просвітницьку, корекційну та контрольну.

Окрім того, щоб спрямувати активних Інтернет-користувачів у конструктивне русло, їм можна запропонувати он-лайн гру «Стоп насильство», яка розміщена на сайті:  http://www.vsirivni.com.ua/

 

Відеолекторій – сучасна, цікава, доступна та ефективна форма просвіти, яка передбачає підбір, перегляд та обговорення тематичних відеоматеріалів для певної цільової аудиторії. Об’єднання тематичних відеолекторіїв у системну роботу, визначену певною програмою, цілями та ресурсами (людськими і матеріальними: група, модератор, місце, час, техніка тощо) утворює тематичний відеоклуб. Найбільш поширеними в Україні є дискусійний, правовий, соціальний, ґендерний та ін. види тематичних відеоклубів. Опиратимемось на досвід функціонування гендерних відеоклубів у Центрі ґендерної освіти Житомирського державного університету імені Івана Франка та в інших навчальних закладах Житомирській області, у роботі яких велика увага приділяється просвіті, профілактиці та подоланню насильства, зокрема у молодіжному середовищі. Основні завдання гендерних відеоклубів:

  •     зацікавити, привернути увагу учасників до певної тематики, об’єднати однодумців;
  •     розвинути навички критичного аналізу візуальних матеріалів;
  •     навчити умінню відслідковувати, розпізнавати і розвінчувати соціо-культурні та гендерні стереотипи, упередження;
  •     виховати повагу до інших поглядів, іншої статі, віку, раси, класу, національності, релігії, людини, яка відрізняється своїми поглядами, переконаннями, фізичними можливостями, зовнішністю тощо;
  •     формувати аналітичні здібності, розвивати комунікативні, організаційні, творчі  навички;
  •     сприяти розвитку особистості та зміні ставлення цільової аудиторії до розглянутої проблеми;

Основні рекомендації щодо організації та проведення відеолекторіїв з проблеми насильства для молоді:

  •      Знайти соціально-значимий для молоді відеоматеріал (попередньо переглянути, визначити основні проблемні питання).
  •      Зібрати цільову аудиторію (бажано вмотивовану).
  •      Підібрати місце для проведення, розрахувати час, підготувати необхідне технічне обладнання.
  •      Визначити тему і мету засідання, домовитись з учасниками про принципи роботи під час відеолекторію.
  •      Презентувати відеоматеріал. Організувати перегляд та обговорення, постановку проблемних питань (до або після перегляду), забезпечити конструктивну дискусію.
  •      Створити умови для рефлексії учасників щодо переглянутого відеоматеріалу. Підбити підсумки роботи відеолекторію.
  •      Порекомендувати відеоматеріал (джерела) для самостійного перегляду (прочитання), художні, документальні фільми з проблемних питань. Ініціювати самостійний пошук відеоматеріалів учасниками для використання на тематичних відеолекторіях, у позавідеолекторній комунікації.

Рекомендовані відеоматеріали для молоді з питань насильства:

  •   Навчальні фільми «Насильство в родині», «Сексуальні домагання» (створені за підтримки Жіночого Консорціуму України та ОБСЄ, 2007 р.).
  •   Навчальний фільм «Насильство в сім’ї» (створений за підтримки ПРООН-ЄС, 2011 р.).
  •   Документальний науково-популярний просвітницький фільм «Виртуальная агрессия» (створений в рамках циклу «Школа для родителей», Росія, 2006 р.).
  •   Короткометражні фільми, соціальні ролики з питань різних видів насильства (виготовлені в рамках конкурсу короткометражних фільмів на гендерну тематику «Ген рівності» Проект ПРООН-ЄС, 2011 р.): «Інший вихід є», «Слово ранить», «Головне – погода в домі», «Насильство в родині – пошматоване життя», «7 років жінка потерпає від домашнього насильства…», «А як виглядає твоя ідеальна сім’я?», «Твоя байдужість – перемога насильства», «Не руйнуй майбутнє», «Твій вибір» та ін.: http://www.youtube.com/user/GenderTube.
  •   Соціальна реклама, короткометражні мультиплікаційні фільми з питань насильства: «Мовчати не треба», «Стоп насильству», «Я отримала сьогодні квіти», «Синець», «Що може зробити тато?» та ін., створені за підтримки профільних міністерств, громадських організацій, грантів, доступ до яких можна отримати на офіційних сайтах Міністерства соціальної політики, Міністерства у справах освіти, науки, молоді та спорту, а також на сайтах гендерного музею у розділі «Медіатека»: http://gendermuseum.com, та на сайті Проекту ЄС «Права жінок і дітей в Україні – комунікаційний  компонент»: http://www.vsirivni.com.ua/.

 

Соціально-інтерактивний театр, форум-театр – форма інтерактивної роботи серед різних прошарків суспільства, спрямована на альтернативне вирішення соціальних проблем, пошуку шляхів виходу зі складної життєвої ситуації, у процесі якої глядачі набувають досвіду активного вияву особистої ініціативи [16, с.15]. Засновник форум-театру – А. Боаль, який створив перший вуличний «Театр пригнічених». В’язень, який пройшов через тортури, добре розумів дві речі: пригнічені потерпають від соціального, економічного, психологічного насильства і допомогти їм можна насамперед через зміну їхньої власної поведінки і ставлення до проблеми.

Фази форум-театру: «розігрів»; перегляд спектаклю; форум; передача профілактичної інформації; зворотний зв'язок; обговорення акторами і фахівцями [17].

  Спектакль, як правило, триває 10-20 хвилин і складається з 3-6 чітко структурованих мізансцен. Ведучий/ведуча (тобто джокер) перед початком спектаклю знайомить учасників-глядачів із проблемою, яку освітлюватиме спектакль. Після спектаклю шляхом інтерактивного опитування аудиторії з'ясовує рівень усвідомлення групою учасників-глядачів проблеми і її наслідків для всього суспільства і для конкретної людини. Можливі варіанти поліпшення ситуації пропонують саме глядачі. В мить, коли при повторному програванні спектаклю з'являється шанс поліпшити ситуацію і в учасників є ідея, як саме це зробити, він або вона говорить “Стоп!”, виходить на сцену, змінює протагоніста (персонажа) і показує, як, на його/її думку, варто поводитися і що говорити для зміни ситуації на краще [18]. Вистави форум-театру присвячені таким важливим проблемам, як запобігання наркоманії, алкоголізму, СНІДу, торгівлі людьми, суїциду, подолання насильства, плануванню сім’ї, формуванню моральних якостей тощо.

Форум-театр має багато спільного з соціально-інтерактивним театром, який отримав широкий розвиток та має значні напрацювання в Україні. На теренах Житомирщини на базі соціально-психологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка діє Соціально-інтерактивний театр життя (керівник: І.Палько), серед репертуару його вистав є наступні: «Театр життя», «Не боятись життя», «Яблуко (malum…)», «Життя +» та ін. [19, с. 145-149]. Вистави театру користуються попитом серед студентів, викладачів, учнів та вчителів загальноосвітніх навчальних закладів міста. Колектив театру неодноразово брав участь у конкурсах та фестивалях, де отримував відзнаки, нагороди та стимул до подальшого розвитку. 

 

Тематичне спортивне орієнтування – складна багатокомпонентна форма просвітницько-профілактичної роботи у вигляді спортивних змагань, в якій для досягнення високого результату необхідно в рівній мірі володіти фізичною, технічною, тактичною, психологічною та інтегральною підготовкою. Перші в Україні змагання у якості тематичного орієнтування як ґендерного спортивного орієнтування (ҐСО) було проведено навесні 2006 року Закарпатським Центром ґендерної освіти (з досвіду Закарпатського обласного центру ґендерної освіти). ҐСО — одна з ефективних практик навчально-просвітницької роботи з молоддю у сфері ґендерної просвіти, за допомогою активного відпочинку та спорту, через формування навичок ґендерної чутливості та вмінь розпізнавання ґендерних стереотипів.

Основні правила ҐСО:

  •      ҐСО – це вид змагань, в якому учасники за допомогою карти і компаса повинні якнайшвидше подолати дистанцію, відвідавши певну кількість точок (баз) — контрольних пунктів, які розташовані на місцевості.
  •      Карта маршруту містить детальну інформацію про місцевість, наприклад, форми рельєфу, рослинність, річки, перешкоди та розміщені бази, контрольні пункти.
  •      Контрольний пункт (КП). Знайшовши по карті КП, орієнтувальники виявляють сховані тематичні завдання, виконують їх, а спостерігачі роблять відмітки (кольоровим олівцем, компостером) на спеціальній картці як доказ того, що всі КП пройдені у вірній послідовності. Команда-переможець на дистанції визначається за кращим часом проходження всіх позначених на карті КП та правильністю виконання завдань на КП. Якщо є можливість, можна робити відеозйомку на кожному КП кожної групи для того, щоб потім можна було проаналізувати, визначити помилки чи показати успішні приклади.
  •      Учасників, як правило, об’єднують у групи за статтю – жіночі, чоловічі та змішані. Досвід проведення ҐСО протягом 6 років свідчить про те, що найшвидше та найбільш правильно справляються з завданнями і дистанцією змішані групи (гендерно-збалансовані).

На сьогодні досвід ҐСО поширений у багатьох регіонах України завдяки організації та проведенню Всеукраїнської школи ґендерного спортивного орієнтування (2009 р.). Ця форма роботи вже тривалий час користується попитом, особливо серед студентської молоді, викладачів ВНЗ, активістів громадських організацій. ҐСО залишається актуальним завдяки можливості змінювати тематику спортивного орієнтування, насичувати цікавими нетрадиційним завданням, новими маршрутами, можливостям познайомитись, поспілкуватись, попрацювати і позмагатись з новими людьми, пройти спільний шлях та ненав’язливо опанувати важливий для молоді матеріал щодо профілактики негативних явищ, зокрема насильства.

 

Близькою до ҐСО інноваційною формою роботи з молоддю є ґендерний геокешинг. Геокешинг  (geocaching з гр. γεοЗемля і англ. cache схованка) – туристична гра з застосуванням супутникових навігаційних систем, що передбачає пошук і находження тайників, які ховаються іншими учасниками гри. Основна ідея в тому, що одні гравці ховають тайники, за допомогою GPS визначають їх географічні координати і повідомляють про них в Інтернеті. Інші гравці використовують отримані координати для пошуку цих тайників [20]. Процес гри є цікавим, активним та пізнавальним.

Досвід організації та проведення тематичних змагань у форматі ґендерного геокешингу набутий волонтерками Центру ґендерної освіти при Житомирському державному університеті імені Івана Франка Ю.Золотухою та Ю.Покотило (2011 р.). У тематичних змаганнях з питань ґендерних стереотипів, зокрема у мові, багатоликої дискримінації, відповідального батьківства, ґендеру і кар’єри, ґендерних аспектів насильства взяли участь студенти різних факультетів Житомирського державного університету імені Івана Франка та інших ВНЗ Житомира. У враженнях учасниць та учасників ґендерного геокешингу звучали міркування щодо цікавої нестандартної форми просвіти і засвоєння нових знань, поєднання активного відпочинку, змагальності та навчання, можливості переглянути власні упередження і стереотипи, проаналізувати їхні причини та оцінити можливі наслідки, отримання навичок співпраці у команді та ін.

 

Ще однією спортивно-пізнавальною формою роботи з молоддю є інтерактивна гра. У 2011 р. у рамках Національної інформаційної кампанії проти насильства між близькими людьми за підтримки проекту ЄС «Права жінок та дітей в Україні – комунікаційний компонент», Центру гендерної освіти ЖДУ ім. І.Франка та ЖОГО «Дозор» пройшла інтерактивна гра «Dozor проти насильства».

Мета гри - підвищити рівень поінформованості молоді щодо проблеми та способів протидії насильству в сім’ї. Зміст гри полягає у ознайомленні гравців з умовами та правилами, а також з легендою і пов’язаними з нею завданнями, котрі виконували учасники та учасниці, заздалегідь об’єднані у 13 команд (4-5 осіб у кожній). Гра проходила на 7-ми ігрових зонах (локаціях), переважно у центральній частині міста. Кожна ігрова зона була спрямована на вирішення певного соціального питання. Локації – це не просто території у місці, а об’єкти, на яких люди мають змогу отримати реальну допомогу. Серед них: відділення міліції, центр соціального захисту, громадські організації та інші структури, які в дійсності виконують функції з надання допомоги жертвам насильства, а також превентивним заходам щодо його попередження. Правильне виконання кожного завдання було перепусткою до наступного. Після виконання останнього завдання відбулося обговорення усієї гри учасниками, а також нагородження переможців. Тривалість гри – 4 год (з досвіду роботи Центру гендерної освіти Житомирського державного університету ім. І.Франка). Комплексний характер гри, залучення широкого кола фахівців та учасників допомогли досягти високого результату.

 

Конкурс – змагання, яке дає змогу виявити найбільш гідних із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд. Ця практика дозволяє в цікавий спосіб залучити велику кількість талановитих осіб. Що стосується питання попередження насильства, можна запропонувати, наприклад, такі варіації конкурсів, як фотоконкурс, конкурс колажу, плакату чи соціальної реклами, певних проектів, досліджень тощо. Одним із найцікавіших і наймасштабніших конкурсів для української молоді протягом 2011 р. був Конкурс короткометражних фільмів на гендерну тематику «Ген рівності» (організований і проведений ПРООН-ЄС).

Мета конкурсу – привернути увагу молодих людей до проблеми насильства в сім’ях, нерівних прав і можливостей жінок і чоловіків у різних аспектах суспільного та сімейного життя. 

Завдання конкурсу:

  •      визначення ставлення молоді до проблеми насильства в сім’ях, нерівних прав і можливостей жінок та чоловіків у різних аспектах суспільного життя;
  •      формування загальнолюдських і сімейних цінностей серед молоді та суспільства в цілому;
  •      профілактика негативних соціальних явищ у молодіжному середовищі;
  •      підтримка творчих ініціатив молоді.

Основні теми Конкурсу: рівні права та можливості жінок і чоловіків, попередження і подолання насильства в сім’ях [21].

Для участі у конкурсі не потрібно було володіти спеціальними уміннями і навичками сценариста, режисера, оператора, акторів та ін. фахівців. Свій творчий задум можна було зняти на звичайний мобільний телефон та відправити організаторам. Результатом конкурсу стало створення понад 50 короткометражних фільмів молодими людьми, які виставили свої напрацювання на спеціально створеному он-лайн ресурсі: http://www.youtube.com/user/GenderTube. А найголовнішим результатом конкурсу стало досягнення мети та усіх поставлених завдань.

 

Акція – дія, діяльність, спрямовані на досягнення якої-небудь мети. В Україні є приклади проведення благодійних, соціальних акцій, акцій милосердя тощо. Починаючи з 2000 року за ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» та при підтримці Інституту Відкритого Суспільства, Україна приєдналась до акції «16 Днів проти ґендерного насильства», а вже у 2001 ця акція вийшла на загальноукраїнський рівень. З того часу понад 1000 організацій та осіб з більш як 100 країн прийняли участь у щорічних всесвітніх кампаніях «16 Днів проти ґендерного насильства», що закликає до припинення усіх форм насильства проти жінок. В рамках акції проводяться тренінги, круглі столи, дискусії та дебати, семінари і лекції, виставки, трансляції освітніх програм, конференції, громадські слухання та інші заходи. Інформацію щодо проведених акцій та заходів можна подивитись на сайті: www.winrock.org.ua/DOS

Ключові дати акції «16 днів проти ґендерного насильства»:

  •      25 листопада Міжнародний день ООН з викоренення насильства щодо жінок – присвячений сестрам Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури Трухильо у Домініканській Республіці у 1960 році;
  •      29 листопадаМіжнародний день захисників прав жінок;
  •      1 грудня – Всесвітній день боротьби із СНІДом. Цей день слугує укріпленню організованих зусиль громадськості у боротьбі з пандемією ВІЛ-інфекції та СНІДу, що стрімко поширюється у цілому світі;
  •      2 грудня Міжнародний день боротьби за відміну рабства. У цей день у 1949 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами;
  •      3 грудняМіжнародний день інвалідів (людей з інвалідністю, людей з обмеженими можливостями);
  •      5 грудня Міжнародний день волонтера;
  •      6 грудня – Річниця з дня “Монреальської різанини”, коли 14 жінок-студенток були вбиті злочинцем лише через те, що вони поступили на навчання в університет на відміну від нього;
  •      10 грудня День Захисту Прав Людини. 10 грудня 1948 року уряди країн-членів ООН визнали права людини “на життя, свободу та недоторканість особи для всіх без винятків”, підписавши Загальну Декларацію Прав Людини.

Приклад заходу під час проведення акції «16 днів проти гендерного насильства» – Національна інформаційна браслетна кампанія проти насильства між близькими людьми «Залишайся людиною» (http://www.vsirivni.com.ua/)

Найчастіше у навчально-виховних закладах саме в рамках акції «16 днів проти гендерного насильства» відбуваються просвітницькі та профілактичні заходи для молоді, присвячені проблемі насильства. Але для досягнення дієвого результату потрібно розуміти важливість проведення системної роботи щодо профілактики насильства, починаючи з молодших класів, із залученням батьків, соціально-психологічної служби, представників міліції, центрів і служб у справах дітей, інших фахівців, громадськості. Описані інноваційні форми роботи з молоддю, сподіваємось, допоможуть зробити цей процес більш цікавим, творчим та ефективним.

 

Література:

 

  1. Згідно із результатами дослідження, здійсненого на замовлення Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://gender.undp.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=81:ten-unknown-facts-about-domestic-violence-in-ukraine-a-joint-euundp-project-releases-new-poll-results&catid=1:programmes-news&Itemid=37&lang=ua
  2. За даними Державної служби у справах молоді та спорту.
  3. За даними МВС України.
  4. Дослідження Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.lastrada.org.ua/
  5. http://www.plymouth.gov.uk/domestic_violence_and_abuse-2.pdf
  6. За даними Державної служби у справах молоді та спорту.
  7. За даними Національної коаліції проти домашнього насильства США [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.ncadv.org/files/DomesticViolenceFactSheet(National).pdf
  8. Гендерне обличчя Житомира: вчора, сьогодні, завтра: Запоріжжя: Друкарський світ, 2011 р. – 156 с.
  9. Даниленко Л. Проблеми управління інноваційною діяльністю в навчальних закладах / Післядипломна педагогічна освіта в контексті інноваційного розвитку: Науково-методичний збірник / За ред. І.І.Якухно. – Житомир: ОІППО, 2009. – 224 с. – Сс. 11-19.
  10. Посібник «Тренінг для тренерок/тренерів» з ґендерної чутливості та впровадження ґендерної політики в Україні (створений за підтримки Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні). – Київ: ПРООН, 2010 p. – 203 с.
  11. Освітня програма «Уповноважувальна освіта» [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://empedu.civicua.org.
  12. Штылева Л. Внедрение теории гендерных отношений в профессиональную подготовку и повышение квалификации педагогов [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.murman.ru
  13. Навчально-методичні матеріали до уроків гендерної грамотності: «Ми – різні, ми – рівні» / За заг. ред. О.Семиколєнової. – Запоріжжя: Друкарський світ, 2011. – 128 с.
  14. Виховна робота з питань гендерної політики [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.zippo.net.ua/index.php?page_id=637
  15. СТОП насильству!: просвітницько-профілактична настільна карткова гра: метод. реком. / Т.В.Журавель, Т.Л.Лях, О.М.Нікітіна, К.В.Сергеєва. – К.: Видавничо-поліграфічна компанія «ОБНОВА», 2011. – 20 с.
  16. Захарченко І. Форум-театр – нове слово у соціальній роботі / І. Захарченко // Вісник програм шкільних обмінів. – 2006. – №26. – С. 14-20.
  17. Ґендерний інтерактивний театр: навч. посіб. / Я. Нємая, Л. Колос, І. Конченкова та ін., Школа рівних можливостей. – К., 2007. – 176 с.
  18. Форум-театр [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://forum.gender-ua.org/fotogallery-ua.html
  19. Підготовка волонтерів до реалізації ідеї ґендерної рівності: Методичні рекомендації. / Авт.-упоряд. О.Л. Остапчук, Н.П. Павлик, С.В. Котова-Олійник. – Житомир, 2009. – 160 с.
  20. Геокешинг [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%
  21. Проект Програми рівних можливостей та прав жінок в Україні [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://undp.org.ua/ua/component/content/article/1157

 

1

 

doc
Додав(-ла)
Федорець Надія
Пов’язані теми
Психологія, Інші матеріали
Додано
3 лютого
Переглядів
104
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку