Інсценівка "У темному, темному лісі…"

У темному, темному лісі…

(або кілька історій)

 

ВСТУП. ОСІНЬ

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Джазова «У лісі».

(Звірі на сцені пробігають, махають лапками. Автор зачитує рядки, або діти. Протягом усієї вистави може пробігати Мишка та Лисичка.)

 

Ми підемо до лісу,
Де світяться пеньки,
Де ходять хитрі лиси
І шастають вовки,

Де казку жолудятам
Розказують дуби,
Де розбрелись курчатами
Між травами гриби,

Де велетні-ялини
Повалені лежать,
І ласує малиною
Веселе ведмежа,

Де білочка на гілочці – 
Була і не була –
Півхвостика видніється
З дубового дупла.

(Леонід Талалай)

 

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Звуки лісу.

(На сцені нікого немає. Хитаються віта дерев, лише голос лунає здаля…)

 

Казкар: (здаля) Тихо. Ось кілька історій про ліс. Тихо-хо-хо. Що це? Лу-нааа. Дивись!

Луна: (Дивись, дивись…)

 

Казкар: (здаля)

Вітерець торкнув дуби —
Й ті зашелестіли.
Позлітались голуби,
Нам завуркотіли.
Вгору сонечко підбилось,
На усіх нас задивилось.

(Павло Тичина)

 

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА.  Звуки густого лісу.

 

ЧАСТИНА ПЕРША. ЗИМА.

Ява перша.

(На сцені Казкар.)

 

Казкар:

Я міг би гнати тепле стадо –

Мене б життя кудись несло,

Або пізнав би легко й радо

Просте корисне ремесло.

І так лічив би добрі днини,

А дзигарі з високих веж

Мене хвалили б щогодини:

«Ти мудро й праведно живеш,

Якщо живеш, якщо живеш!»

А я – не той, бо родом з райдуг

І я махнув на похвали –

Мене ви знаєте як зайду,

А все ж зовете за столи! 

Адже в мені бринить як свято

Земних історій вічний рух:

Про серце, вірне і завзяте,

Про творче диво теплих рук,

Про незугарне і прегарне,

Про сонний сад і жах темниць,

Про дівчину з очима сарни,

Що виросла в краю суниць,

Про двоголосся неба й хліба,

(Юрій Андрухович)

 

 

Про ліс чорнючий, темний, темний…

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Звуки лісу вечірнього!

 

(Казкар зникає. На сцені Вовк.)

 

Вовк: Уууу-уууу-ууууууууууууууу!

 

(Завиває, озирається, зникає. На сцені лише малюсінька Мишка…)

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Хуртовина 15 хв.

 

Мишка: Пі-пі-пі. Хоооо-лоооодн-оооо. От літечко минуло. Дощі, дощі… Листячко вже не зелене, а жовте і багряне. А скоро зима!

Вовк: Хто тут?! Уу-уууу-ууу. Хто?!

Мишка: Ой, вовк! Мене немааааа. (тікає)

Вовк: Хто туууут?! А діти… Хо-лооодно-ооо як! Де мій кожух?! Кожуу-ууу-ух! Це ви забрали?! Діти, ви мене впізнали?! Так?! Добррреее! Але я не буду-ууууу з вами вітатися, бо я – сердитий і грізний! Вовк! Ууу-ууу-ууу! Що?! Ви думаєте, що я – грубіян? Теж мені… Я – Вовк! Уууу-уууу. Це ви – невиховані грубіяни! Ууууу-уууу! Хо-лооодррррри-гааа яка! (тікає)

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Хуртовина 15 хв.

 

Ява друга.

(На сцені лише Казкар. А потім, пізніше Вовк.)

 

Казкар:

У лісі хтось розклав Огонь.
Було то восени вже пізно;
Великий холод був, вітри шуміли грізно,
І била ожеледь, і сніг ішов, либонь;
Так, мабуть, чоловік біля багаття грівся
Та, ідучи, й покинув так його.
Аж ось, не знаю я того,
Як сірий Вовк тут опинився.

(Євген Гребінка)

 

(На сцені Вовк уже… І відтворює опис. Казкар тихо йде зі сцени)

Обмерз, забовтався; мабуть, три дні не їв;
Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче.

Вовк: Ууууу-уууу-ууу. Хоооо-лоооодн-ооо. Ццццц. Ух. Ууууу-ууух. О! Дивись, во-гоооо-нь!

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Хуртовина 15 хв. (ВИМИКАЄМО)

Казкар: (здаля)

Звірюка до Огню підскочив,
Підскочив, озирнувсь, мов тороплений, сів…
(Бо зроду вперше він Огонь узрів):
 

Вовк: Уууууу-уууууу! Ооооо-ооо, ляпота-ттттта!

Казкар: (здаля)

Сидить і сам собі радіє,
Що смух (кожух типу)))) його

Огонь, мов літом сонце, гріє.
І став він обтавать, аж пара з шерсті йде.
Із льоду бурульки, що, знай, кругом бряжчали,
Уже зовсім пообпадали…

 

Вовк: Ууууу-уууу-ууу. Уже тепліше ніби. Ух. Ууууу-ууух.

 

Казкар: (здаля)

Він до Огню то рило підведе,
То лапу коло жару сушить,
То біля полом’я кудлатий хвіст обтрусить.
Уже Огонь не став його лякать.

Вовк: І чого його бояться?
Зо мною він як панібрат.
Ось нічка утекла, мов стало розсвітать,
Мов почало на світ благословляться.
"Пора, у лози удирать!"

Казкар: (здаля) І що б собі іти, він… Каже… Сміхота!

Вовк: Треба попрощаться!!!

Казкар: (здаля) …і захотів Огонь поцілувать,
І тілько що простяг своє в багаття рило,
А полом’я його дощенту обсмалило!!!
Мій батько так казав: "З панами добре жить,
Водиться з ними хай тобі Господь поможе,
Із ними можна їсти й пить,
А цілувать їх – крий нас Боже!"

(Євген Гребінка)

 

 

Вовк: (ображено) Ууууу-ууу, вреднючий! Мене, менеееее вогонь покусав. Еееее-ееее. Плакати будууууу. (Йде зі сцени ридаючи)

 

 

Ява третя.

(На сцені стрибає лише зайчик. (Танцює під музику «Дивних». Іде.) Або просто лунає музика «Дивних»…  Потім і Мишка танцює під КОЛЯДКУ. Казкар на сцені… Казкар. І знову Зайчик і Мишка танцюють уже вдвох.)

 

 

Казкар: (здаля)

У лісі, в лісі темному, 
де ходить хитрий лис, 
росла собі ялинонька 
і зайчик з нею ріс.

 

Зайчик: Ой снігу, снігу білого насипала зима!.. Шусть і мене, біленького, а навесні – сіренького, ніде, ніде нема!
 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Гурт «Дивні» з піснею «Сипле снігом…».

 

Мишка: Пііі-піі. Зима-аааа. Як гарно! Стільки снігу намелоо-ооо. Цікаво, як там мої друзі? Приміром, що сниться ведмедику? І яка шубка в зайчика? Стільки снігу… А, певно, в зайчика шубка вже біленька. У нірці тепленько, піду додому… Та і Новий Рік зовсім уже скоро! (танцює під КОЛЯДКУ і зникає).

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Колядка.

(Мишка танцює. Казкар на сцені… Танцюють. Мишка йде.)

 

Казкар:

У лісі, в лісі темному, 
де ходить хитрий лис, 
росла собі ялинонька 
і зайчик з нею ріс.

Ой снігу, снігу білого
насипала зима!

(Іван Нехода)

 

(Казкар зникає...)

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Про зайчика (М-21), а тоді «Медовий Полин».

 

(Знову на сцені Зайчик, танцює з Мишкою)

 

Казкар: (здаля)

У лісі, в лісі темному, 
де ходить хитрий лис, 
росла собі ялинонька 
і зайчик з нею ріс.

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Гурт «Механічний Апельсин».

 

 

ЧАСТИНА ДРУГА. ВЕСНА

Ява перша.

(На сцені Казкар, Зайчик, Ведмедик, Вовк, Личка, Мишка.)

 

Казкар:

У травні ліс пісні співає 
На сто, на двісті голосів.
Та ми з тобою добре знаєм, 
Яку він зиму пережив.

Такі морози тут стояли,
Що у сніги ховався звір,
А на дубах кора стріляла 
І рвалася, немов папір.

Перекликалися тут сови 
І хуртовини голосні.
Та надійшла весна – і знову 
Співає ліс дзвінкі пісні.

(Анатолій Качан)

 

(Казкар зникає.)

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Спів птахів.

 

Ява друга.

(На сцені Зайчик. Лисичка, Вовчик…)

 

Зайчик:

А вже красне сонечко
припекло, припекло,
ясно-щире золото
розлило, розлило.

На вулиці струмені
воркотять, воркотять.
Журавлі курликають
та летять, та летять.

Засиніли проліски
у ліску, у ліску...
Швидко буде земленька
вся в вінку, вся в вінку.

Ой сонечку-батечку,
догоди, догоди!
А ти, земле-матінко,
уроди, уроди!

(Олександр Олесь)

 

 

Лисичка:

Ліс-лісочок,
Срібний голосочок,
Сонечко згори.

Стежечка-в'юниця,
Поруч – таємниця
Замри!..

(Наталка Поклад)

 

 

(Зайчик німіє, Лисичка наближається. Тріснуло гілля… Зайчик починає рухатися, тікати. А тут і Вовчик біжить…)

 

Вовчик: Ку-уууууу-ди?.. Зловлю!

 

(Вовчик біжить за зайчиком. Зникають.)

 

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Спів птахів.

 

Ява третя.

(Ведмедик із букетом. Вовк. Мишка.)

 

Ведмедик: (з букетом) Ееееее-ееее. А що вже весна? (зникає і реве басом за сценою ще довго): Ееееее-ееее.

Вовк: Уууу-уууу, весна! Гарно. А ви..що так і сидите..вдома? Навесні треба ходити до лісуууууу! І краще, щоби в червоних капелюшках… Щоби я міг швидше побачити вас! І з’їсти! Уууууу-ууууу, грубіяни! (зникає)

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Спів птахів.

 

Мишка:

А я у гай ходила
По квітку ось яку!
А там дерева – люлі
І все отак зозулі:
– Ку-ку!

Я зайчика зустріла.
Дрімав він на горбку.
Була б його спіймала,
Зозуля ізлякала:
– Ку-ку!

(Павло Тичина)

 

 

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Спів птахів.

 

 

ЧАСТИНА ТРЕТЯ. ЛІТО

Ява перша.

(Казкар поза сценою. На сцені Жінка і Чоловік (родина Черепаховичів) дуже повільно одягаються, збирають Черепаховича. Потім і Казкар…)

 

Казкар: (здаля)

Задумала Черепаха
Пироги пекти.
Кинулася – нема дріжджів...

(Іван Нехода)

 

Жінка:

Може б, збігав ти,
Черепаховичу любий,
Чоловіче мій,
До куми Зайчихи? Чуєш?
Та прокиньсь мерщій!
Годі спати, лежебоко,
День уже, не ніч...
 

Казкар: (здаля)

Щось промимрив і спросоння
Черепахович.
Кліпнув сонними очима…

 

Чоловік: Ну, чого тобі?

 

Жінка:
Збігай до куми по дріжджі,
Виспавсь, далебі!

 

Чоловік:

Зроду-звіку я не бігав,
А піти – піду... –

Казкар: (здаля)

Зліз із печі, став, почухав
Бороду руду.
Тютюнцем заправив люльку.
Закурив...

 

Жінка:

Скоріш!!!
Одягайся та взувайся
Та глечик бери ж!

 

Чоловік:

А навіщо поспішати?
Ще ж нема гостей.
Поспішиш – обов'язково
Насмішиш людей!

 

Казкар: (здаля)
Поки в валянки взувався,
Жупан одягнув,
Натягав кудлату шапку –
Тиждень проминув!
Воду гріє Черепаха,
Щоб місить діжу.

 

Жінка:

Чом збираєшся так довго?
Поспішай, кажу!

 

Чоловік:

Поспішай... А як?
Треба от підперезатись –
Не знайду кушак:
На печі нема, у скрині, –
Проваливсь немов...

 

Казкар: (здаля)
Поки той кушак шукали.
Тиждень ще пройшов.
Черепашача поспішність
Всім відома. Всім!..
От знайшли, підперезався
Кушаком своїм.
Голубий жупан і шапка,
Золотий кушак…

 

Чоловік:
Подивися, Черепахо,
Чом, пак, не козак!

 

Казкар: (здаля)
Зупинивсь біля порога,
Кинувся притьма,
Перекинув першу ногу,
Другу підніма...
Переліз через подвір'я...
Черепаха вслід.

 

Жінка:
Ти ж дивися не спізнися
Прийти на обід!
Чув? Гостей же запросили...
Не лови там гав!

 

Чоловік:

Знаю, знаю...

 

Жінка:
А на дріжджі
Глечика узяв?

 

Чоловік:
Глечик? Глечика й забувся.
Випало з ума.
Щоб назад не повертатись,
Винеси сама!

 

(Зникають. На сцені лише Казкар).

 

Казкар:

Взяв посудину, поправив
Шапку і поліз
Лопухами, рівчаками
У сусідній ліс,
До кумасі до Зайчихи,
До малих зайчат
Для своєї Черепахи
Дріжджі позичать!

Топить пічку Черепаха,
В шлунку булькає...
Будуть пироги з грибами,
Із цибулькою!
Наїдяться гості вдосталь,
Кожен схрумкає
Із суничкою пиріг,
Із капусткою!
Жде-чекає: скоро прийде,
Дріжджі принесе...
Заготовила начиння, –
Все готове. Все!
Вже й обід – немає дріжджів...
Вже і гості ось...
Пирогів гостям поїсти
Так і не прийшлось.
Рік минає,
Другий,
Третій...
Літо.
Знов зима.
Як сокира в ополонці –
Зник.
Пропав.
Нема.
І куди він міг подітись
Черепахович?
Посилала ж недалечко –
Дріжджі лиш позич!

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Кумедна музика.

 

Ява друга.

(Спочатку пробігають різні тварини. Зникають… На сцені лише черепаха порається, щось по господарству. Перекладає. Нюхає. Миє, тре… Потім і Чоловік.)

 

Жінка: Що це? Який безлад! Ну, де ж муж мій, Черепахович? Що це?! Як смердить! Це треба викинути. Це помити. Це теж помити. А це треба випрати. Ну, де ж муж мій, Черепахович? Що це?! Це треба випрасувати, а це випрати. Яка спека! Яке літо цьогоріч жарке!

 

Казкар: (здаля)
Ще чотири довгих роки
По воді спливло...
Надумала Черепаха
Вийти за село.
Вийшла мужа виглядати.
Подивилась вмить –
Черепахович щодуху
Додому біжить!
Поспішає швидко-швидко
Чимдуж по шосе,
У посудині великій
Дріжджі їй несе.

А щоб глечик не впустити –
Притис до грудей...
Ой зраділа Черепаха
В день щасливий цей!

 

Жінка:
Черепаховичу любий,
Чоловіче мій! –
Одчиняє йому хвіртку:
– Заходи мерщій!
 

Казкар: (здаля)

Не минуло і години
Із тих самих пір,
Як меткий Черепахович
Завернув у двір.
Поспішає він до хати, –

Не ішов, а біг!..
Зупинився.
Перелазить
Став через поріг.
Перекинув першу ногу –
Лахміттям халяв
Зачепився, бідолаха,
За поріг – і впав.
Простягнувся на порозі,
Глечик тільки – брик! –
Розлились по хаті дріжджі...
Черепаха в крик!

 

Жінка:

Ех ти! Скороходе,
Подивися вниз:
Скільки років ніс ці дріжджі,
Ніс – і не доніс!

 

Казкар: (здаля)
Черепахович очима
Тільки блим та блим,
Покосивсь на Черепаху
Своїм оком злим.
Ну, навіщо поспішав він
На свою біду?
Встав, почухав винувато
Бороду руду.
І сказав він Черепасі…

 

Чоловік:

Поспішав я... Гей, –
Поспішиш – обов'язково
Насмішиш людей!

(Іван Нехода)

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Кумедна музика.

 

Ява третя.

(На сцені лише Казкар. Щось ладнає. Перебирає, оповідає. Завершуємо.)

 

Казкар: Ось такий він, наш темний ліс…

 

Ліс казковий, сповнений життя...

Скільки там секретів, таємниць, казок.

Скільки там любові, радості й добра!

 

На початку лісу, дуб росте високий,

Гілля він розкинув, мов птах сизоокий.

А внизу під дубом, пень покритий мохом.

Ти на нього сядеш, зустрінешся з Охом!

 

Дідусь невеличкий, на плечах синички…

А в руках полунички; ними пригощає

І дива казкові всім розповідає.

Полуничку хто скуштує, до казки миттю помандрує!

 

Ну, а потім на пеньочку, там зустрінеш колобочка,

Смачно він тобі запахне, зарум’янеться, розм’якне

І пісні про життя своє, чуже заспіває, і про все…

Сяде на твоє плече, і від тебе він втече!

 

А до лісу далі  – рукавичку в нім знайдеш,

Рукавичка – справжня хата! У ній живуть усі звірята…

Мишка, жабка і кабанчик, ще лисичка, вовчик, зайчик!

Ведмежатко ледве впнулось і насуплене надулось.

 

На стежині коло хатки плаче зайчик, хоче спатки,

Друзів своїх він гукає, страшний звір його лякає!

На печі лежитъ рогатий, тупотить ногами в хаті...

Що за звір, ніхто не знає! Лише рак його злякає.

 

Є озерце в лісі тому, човник плаває по ньому,

Мати з берега гука, до Телесека-синка.

Кобра поряд зуби точе, зїсти його явно хоче,

Голос їй коваль міняє, тож Івасика впіймає!

 

Білосніжка в лісі тому знайшла хатку незнайому.

І живе в ній не одна, гномів там ціла сім'я!

Її ніжно всі цілують і сестричкою вважають.

Лише мачуха чаклує, Білосніжці смерть готує.

 

Серед лісу є озерце, там живе принцеса-жабка!

Біля неї, усім відомо, стріл гора лежить чудових...

Поряд там Іван, царевич, гарний лицар і людина,

Тільки зла в нього родина… Ось йому й дружина!

 

Біля моря гурт братів та багато лебедів…

У печері справжній дім, і живе сестричка в нім.

Мовчки днями та ночами з кропиви плете сорочки, –

Від чар мачухи вона скоро звільнить їх сповна.

 

Хата на курячих ніжках є в темному, темному лісі…

Баба Йожка скрізь літає, діточок в мішок збирає!

Неслухняні й плаксуни, стануть жертвами вони.

У тій хатці піч палає, казанок вже закипає…

 

Ще є в нашім лісі темниця, муровиця і палац!

Музика в нім лунає. То бали… Там Попелюшка.

Опівночі дзвін дзвенить, і тікає красуня вмить, –

А на сходах невеличкі, кришталеві черевички.

 

Ліс казковий, сповнений життя...

Скільки там секретів, таємниць, казок,

Скільки там любові, радості й добра!

(«Ванка»)

 

МУЗИЧНА ЗАСТАВКА. Джазова «У лісі».

КІНЦІВКА: Дякуємо за увагу! (за музикою не чути).

   У виставі брали участь музики, поети та актори: Іван Нехода, Олександр Олесь, Юрій Андрухович, Євген Гребінка, «Ванка», Павло Тичина, Леонід Талалай, Анатолій Качан, Наталка Поклад, Юлія Нагорняк, ПІБ учителя та учнів, гурт «Фолькнери», «Волинянки», «Медовий Полин», «Механічний Апельсин», «Дивні», «21-М».

 

Реквізит: глечик і щось ріденьке (брик). «Чоловік» і «Жінка»  (або черепах). Якісь речі, або просто кушак для «Чоловіка». «Казкар». «Луна». «Мишка». «Вовк» у кожушку. «Ведмедик» із букетом. «Лисичка». «Зайчик». «Червона квітка» (вогонь), або шаль…

 

 

 

Додаток:

У лісі, в лісі темному, 
де ходить хитрий лис, 
росла собі ялинонька 
і зайчик з нею ріс.

Ой снігу, снігу білого
насипала зима!
Прибіг сховатись заїнько –
ялиноньки нема.

Ішов тим лісом Дід Мороз,
червоний в нього ніс...
Він зайчика-стрибайчика
у торбі нам приніс...

Маленький сірий заїнько,
іди, іди до нас!
Дивись, твоя ялинонька
горить на весь палац!

  (Іван Нехода)