Інтегроване лекційне заняття "АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ ОРГАНІВ СЕЧОВИДІЛЕННЯ. СПОСТЕРЕЖЕННЯ І ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ З ПОРУШЕННЯМ ФУНКЦІЙ СЕЧОВОЇ СИСТЕМИ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КЗ «НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ФАХОВИЙ МЕДИЧНИЙ КОЛЕДЖ» ЧОР

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ІНТЕГРОВАННОГО (БІНАРНОГО) ТЕОРЕТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ З АНАТОМІЇ ЛЮДИНИ, ФІЗІОЛОГІЇ І догляду за хворими та ммт в онлайн режимі

"Анатомія  та  фізіологія  органів  сечовиділення. Спостереження і догляд за хворими з порушенням функцій сечової системи"

Викладачі:

Бурико Олена Миколаївна,

              Косачова Людмила Миколаївна.

2022 рік

СТРУКТУРА ТЕОРЕТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

1. Тема інтегрованого (бінарного) заняття з анатомії, фізіології  і догляду за хворими та медичної маніпуляційної техніки в онлайн режимі:

 "Анатомія  та  фізіологія  органів  сечовиділення. Спостереження і догляд за хворими з порушенням функцій сечової системи"

Результати навчання:

Фахові компетентності

Знання: називати складові сечової системи(нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник),називати основні клінічні симптоми захворювань сечової системи, описувати зовнішні ознаки порушень сечовипускання (уремії, гематурії, анурії, поліурії, піурії, лейкоцитурії, олігурії).

Розуміння: будувати схему нефрону, пояснювати різницю між складом та кількістю первинної та вторинної сечі;  описувати особливості процесів фільтрації, реабсорбції та секреції; передбачати наслідки порушення сечовиділення, пояснювати різницю між чоловічим та жіночим катетером.

Застосування знань: розробляти структурно-логічні схеми, застосовувати знання показників та особливостей сечовиділення при наданні рекомендацій хворим, їх родичам, здоровому населенню з урахуванням наслідків для організму; демонструвати правила збирання сечі, визначення добового діурезу та водного балансу, етапи проведення катетеризації та промивання сечового міхура.

Аналіз: аналізувати особливості кровопостачання нирок та будови сечових органів у зв’язку з їх функцією; оцінювати значення факторів, які впливають на сечовиділення; порівнювати  різні види катетерів, аналізувати відстань  введення  катетера в сечові щляхи, особливості введення катетер жінці та чоловікові, попереджати  можливі ускладнення при проведення катетеризації  та промиванні сечового міхура.

Синтез: інтегрувати знання з іншими дисциплінами, установлювати зв’язок будови сечової системи з іншими системами, пояснювати причини та наслідки порушень сечовиділення, пропонувати заходи профілактики захворювань сечової системи та можливих ускладнень під час та після проведення катетеризації.

Оцінювання: оцінювати значення сечоутворення та сечовиділення; узагальнювати та робити висновки про наслідки порушення цих процесів; критично оцінювати свої знання та інших, оцінювати якісний та кількісний склад сечі, стан пацієнта при проведення катетеризації.

Загальні компетенції

       здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу.

       здатність застосовувати знання у практичних ситуаціях.

       навички використання інформаційних  і комунікаційних технологій.

       здатність до пошуку, оброблення та аналізу інформації з різних джерел.

       здатність бути критичним та самокритичним.

       вміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми.

       здатність самоорганізуватись.

1. Методи навчання: повідомлення нових знань, бесіда, демонстрування, ілюстрування, відновлення набутих раніше знань,  самостійна робота по проведенню катетеризації сечового міхура, графологічні структури, «мікрофон», ситуаційні задачі,  робота за алгоритмом.
2. Методи контролю: фронтальне опитування, «мозковий штурм», «мікрофон», незакінчені речення, робота з малюнками, тести, ситуаційні задачі, графологічні структури, заповнення таблиць.
3. Міждисциплінарна інтеграція.

4.          Література:

  1. Анатомія та фізіологія з патологією/ За ред. Я.І.Федонюка, С.494-503.

 2. Бондар Я.Я., Файфура В.В. Патологічна анатомія і патологічна фізіологія         людини: підручник. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. — 494 с.

3. Касевич Н. М.    Практикум із сестринської справи, навчальний          посібник для студенків ВМНЗ І і ІІ ступенів акредитації.   Київ «ЗДОРОВ’Я», 2000 р.стор.121-125.

 4.  Касевич Н. М.    Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка, підручник для студентів ВМНЗ І-ІІІ рівнів акредитації   Київ «Медицина» 2008р. стор.236-240,300-304.

5. Михалевич Р.Ф. Анатомія та фізіологія з основами патології в запитаннях і відповідях. — К.: Здоров’я, 2002. — 187 с.

6. Посібник з анатомії та фізіології з основами патології / Сакевич В.І. та ін. — К.: Здоров’я, 2003. — 36 с.

7. Фізіологія людини:підручник / В.І.Філімонов, с. 359-381

8. Філоненко М.М.. Методика викладання у вищій медичній школі на засадах компетентнісного підходу: Методичні рекомендації для викладачів та здобувачів наукового ступеню доктора філософії ВМ (Ф)НЗ України.-К.,2016.-88 с.

5. Підготовчий етап: (10хв.)

Організаційний момент. Всі студенти долучилися до відеозв’язку  на освітній платформі Google Meet.

Мотивація навчальної діяльності здійснюється через актуалізацію опорних знань студентів та значення їх в майбутній професійній діяльності. Значення інтегрування знань з різних дисциплін.

Викладач анатомії

Знання фізіології виділення і основних його показників необхідні для розуміння функцій сечової системи, причин та ознак їх порушень, застосування профілактичних засобів для їх запобігання.

Спочатку ми з вами пригадаємо будову органів сечової системи та особливості кровопостачання нирок, які призводять до процесів фільтрації крові у ниркових тільцях нефронів. На презентації, яку ви бачите на екрані, пропоную назвати всі складові органів сечової системи та їх особливості, які необхідно знати при догляді за хворими.

Звертаємо увагу на будову нефронів, які включають в себе велику кількість трубочок (загальна довжина яких дорівнює до 100км!), а загальна кількість нефронів в одній нирці 1-1,5 млн.!

 Саме нефрон є структурно-функціональною одиницею нирок,  де і утворюється сеча, яка по збірним трубочкам мозкової речовини нирок стікає у ниркову пазуху, а з неї по сечоводах до сечового міхура, звідки і виділяється на зовні через сечівник. Статеві особливості сечівника потрібно враховувати при катетеризації хворих.

Перевірка вхідного рівня знань проводиться за допомогою методу бесіда та «мозковий штурм» на питання: «Що включає в себе сечова система?», «Які особливості будови потрібно враховувати при догляді за хворими?»

 В результаті відповідей позначаються складові на слайдах  презентації.

Матеріали методичного забезпечення підготовчого етапу заняття:

Презентація «Анатомія сечової системи»

Питання для студентів:

1. Доведіть, які особливості кровопостачання нирок сприяють утворенню високого тиску в капілярах клубочків, що призводить до процесу фільтрації крові.
2. Подумайте, в чому негативний момент викорис­тання у догляді за дітьми памперсів, які набули нині широкого застосування.

Очікувана відповідь:

1. Високий тиск в капілярних клубочках нефронів утворюється завдяки:

• Відходу ниркової артерії безпосередньо від аорти;
• Різниці діаметру приносної та венозної артеріоли;
• Артерії в нирках  двічі розпадаються  на капіляри. Перший раз утворюючі капілярний клубочок, а другий – «чудесну сітку» навколо звивистих канальців нефрону.

     3.  Сечовиділення відбувається рефлекторно. Коли в сечовому міхурі накопичується певна кількість сечі, стінки його розтягуються, виникає подразнення рецепторів чутливих нервових волокон, які є в складі нервів крижового сплетення. Збудження цих нервів активує парасимпатичні нейрони крижової ділянки спинного мозку, внаслідок чого ослаб­люється сфінктер сечового міхура, який діє мимо­вільно, — таким чином відбувається сечовиділення у немовлят. З 2—3 років у дітей формується довільне сечовиділення внаслідок утворення рефлектор­них дуг на рівні середнього мозку, гіпоталамуса та кори великого мозку, які гальмують діяльність крижових відділів. Під впливом рефлекторної дуги, що проходить через кору великого мозку, пере­буває зовнішній (утворений із посмугованої м'язо­вої тканини) м'яз—стискач (сфінктер) сечівника. Завдяки цьому механізму людина здатна затриму­вати сечовиділення на досить довгий час.

6. Основний етап (60хв.)

Викладач фізіології

Отримання нових знань з фізіології виділення.

 Метод  «Мозковий штурм»

1. Яке значення для організму мають процеси виділення?

Завдяки виділенню з організму кінцевих продуктів дисиміляції, шкідливих речовин, які утворюються в процесі метаболізму, надлишку води і неорганіч­них речовин забезпечується сталість внутрішнього середовища організму, тобто підтримується гомеостаз.

2. Які органи беруть участь у процесах виділення?

Процеси виділення забезпечують:

-легені, які виводять леткі сполуки — вуглекислий газ, ацетон, ефір, пари води;

-травна система, завдяки якій виводяться як ен­догенні, так і екзогенні речовини — калові маси, до складу яких входять неперетравлені рештки їжі, частина продуктів гниття білків і бродіння вуглеводів, слиз, пігменти жовчі, велика кіль­кість мікробів, залишки клітковини;

-слинні залози, слизова оболонка шлунка і тон­кої кишки виводять сечовину, сечову кислоту, солі важких металів, лікарські препарати, іони калію, кальцію, хлору, холестерин, глютамін та ін.;

-шкіра, видільна функція якої забезпечується по­товими і сальними залозами, які виводять воду, іони натрію, калію, хлору, сечовину, азот, креа­тин та інші метаболіти;

-сечові органи — нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечівник, завдяки яким виділяється більша час­тина метаболітів.

Утворення сечі:

У процесі утворення сечі виділяють три етапи:

•  фільтрація;
•  реабсорбція;
•  секреція
• У результаті фільтрації утворюється рідина, яку називають первинна сеча, а в результаті реабсорбції і секреції утворюється вторинна сеча.

• ПРОЦЕС ФІЛЬТРАЦІЇ - це перехід води з розчиненими в ній речовинами із капілярного клубочка в капсулу нефрона, завдяки різниці тиску з обох боків мембрани, що виникає в результаті особливості кровопостачання нирок.

    В результаті утворюється первинна сеча в кількості 170-180 літрів на добу, яка за складом нагадує плазму крові але без білка.

• ПРОЦЕС РЕАБСОРБЦІЇ - це зворотне всмоктування із канальців нефрона назад у кров речовин, які ще потрібні організму:
• вода;
• амінокислоти;
• вітаміни;
• солі;
• глюкоза.

• ПРОЦЕС СЕКРЕЦІЇ - це перехід із крові у канальці нефрона речовин, які не пропустила мембрана капсули при фільтрації.
• У сечу секретується досить широкий спектр речовин: біогенні аміни, стероїдні гормони та їхні метаболіти, ферменти й пігменти, незначна кількість вітамінів і продуктів гниття білка (індолу, скатолу, фенолу) та ін. 

До складу вторинної сечі входять: вода,солі, сечовина, аміак, солі сечової кислоти, тобто в сечі залишаються шкідливі речовини та надлишок води. Жовтий колір сечі зумовлюють жовчні пігменти.Сечовиділення відбувається рефлекторно. Коли в сечовому міхурі накопичується певна кількість сечі, стінки його розтягуються, виникає подразнення рецепторів чутливих нервових волокон, які є в складі нервів крижового сплетення. Збудження цих нервів активує парасимпатичні нейрони крижової ділянки спинного мозку, внаслідок чого ослаб­люється сфінктер сечового міхура, який діє мимо­вільно, — таким чином відбувається сечовиділення у немовлят. З 2—3 років у дітей формується довільне сечовиділення внаслідок утворення рефлектор­них дуг на рівні середнього мозку, гіпоталамуса та кори великого мозку, які гальмують діяльність крижових відділів. Під впливом рефлекторної дуги, що проходить через кору великого мозку, пере­буває зовнішній (утворений із посмугованої м'язо­вої тканини) м'яз—стискач (сфінктер) сечівника. Завдяки цьому механізму людина здатна затриму­вати сечовиділення на досить довгий час.

При порушенні довільного сечовипускання, наприклад, в результаті паралічу, можна  його викликати, збільшуючи тиск у сечовому міхурі натисканням над лобковим симфізом.

Викладач догляду за хворими та ммт

Отримання нових знань з симптомів та захворювань сечової системи.

Презентація «Катетеризація сечового міхура»

Метод «Мікрофон»

1. Які основні клінічні симптоми при порушенні функцій органів сечовиділення  ви знаєте?
2. Які є захворювання сечової системи ?
3. Чим відрізняється  гостра  та хронічна ниркова  недостатність?
4. Яка допомога надається при затримці сечі ?
5. Скільки в нормі виділяється сечі у здорової людини?
6. Якого кольору повинна бути сеча в нормі?

      7.  Як викликати рефлекторний акт сечовиділення?

      8.  Протягом якого часу ви вважаєте  затримку сечі нормальною?

 Основними ознаками захворювань нирок і сечових шляхів є біль, розлад сечовипускання, зміна кількості та якості виділеної сечі. Біль, пов'язаний із захворюванням нирок або сечо­водів, локалізується в ділянці попереку й іррадіює в ді­лянку статевих органів, внутрішню поверхню стегон. При захворюваннях сечового міхура біль локалізуєть­ся внизу живота, за лобком та в ділянці крижів. Біль у сечівнику виникає при його запаленні, носить ріжучий характер і посилюється при сечовипусканні. Найчастішим та яскравим проявом ряду захворювань нирок і сечоводів є ниркова колька — синдром, який ха­рактеризується раптовим переймоодібним болем у ділянці попереку з іррадіацією по ходу сечоводу, у пахвинну ділян­ку, зовнішні статеві органи, стегно, що зумовлено прохо­дженням каменя  по сечоводу. Ниркова колька є частим симптомом сечокам'яної хвороби і виникає в тих випадках, коли камінь виходить у сечовід і закриває його просвіт. Різке порушення виділення сечі призводить до підвищення тиску в нирковій мисці розтягнення ниркової капсули і виникнення нападів болю.

Біль при нирковій кольці локалізується в поперековій ділянці (справа або зліва), носить гострий характер поширюється по ходу сечоводів у пахвинну ділянку і статеві органи, нерідко супроводжується дизуричними розладами і макрогематурією, а в ряді випадків — рефлекторною нудотою, блюванням, підвищенням температури. Під час нападу ниркової кольки хворі часто бувають неспокійними, марно намагаючись знайти зручне положення. При тривалій закупорці сечовода каменем і порушенні соку сечі з миски можуть приєднатись інфекційні ускладнення пієлонефрит, іноді гнійний), у деяких випадках відбувається загибель паренхіми нирок (гідронефроз).

  Гостра ниркова недостатність виникає внаслідок різ­кого зменшення кровообігу в нирках (наприклад, при шоку), отруєн­ня нефротоксичними отрутами, порушення відтоку крові із нирок через здавлювання сечоводів. Клінічно гостра ниркова недостатність характеризується тяжким загальним станом хворих з розладом сві­домості, задишкою, явищами серцево-судинної недостатності, нудо­тою, блюванням, олігурією. У ряді випадків тяжка уремія, яка на­ростає, призводить хворого до смерті. При сприятливому перебігу через 2 тижні поступово збільшується діурез, причому стадія олігурії змінюється значним збільшенням кількості добової сечі (поліурією), відновлюється концентраційна функція нирок, що проявляється нормалізацією вмісту сечовини і креатиніну в крові.

  Лікування хворих з гострою нирковою недостатністю зводиться до видалення отрути з організму (промивання шлунка), проведення протишокових заходів, госпіталізації хворих у спеціалізоване відді­лення (гемодіалізу).

Хронічна ниркова недостатність виникає внаслідок тривалого перебігу хронічних захворювань нирок і характеризується поступовим зниженням концентраційної функції нирок.

У початковий період хронічну ниркову недостатність удається виявити по зміні нормального ритму виділення сечі (поява ніктурії) При цьому в аналізі сечі за методом  Зимницького спостерігається тенденція до зниження відносної щільності сечі у всіх порціях (ізогіпостенурія).

У пізніх стадіях ниркової недостатності, коли різко збільшується рівень азотистих шлаків у крові (азотемія), останні починають виді­лись через дихальні шляхи, обумовлюючи запах сечовини із рота, через шлунково-кишковий тракт, сприяючи виникненню невпинної доти, блювання, проносу. Прогресують тяжкі порушення серцевої діяльності, розлади функцій центральної нервової системи з перехо­жі в уремічну кому.

 При лікуванні, спостереженні і догляду за хворими з хронічною нирковою недостатністю передбачають зниження білка в харчовому раціоні (до ЗО—40 г на добу, а в тяжких випадках — до 20—25 г на добу) перш за все за рахунок виключення м'яса і риби. Обмежують вживання кухонної солі до 2—3 г на добу. При тяжкому уремічному ураженні шлунково-кишкового тракту застосовують повторні про­хання шлунка і очисні клізми з використанням 2 % розчину натрію гідрокарбонату. Здійснюють корекцію кислотно-основного стану організму (внутрішньовенно вливають 5 % розчин натрію гідрокарбонату). З метою симптоматичної терапії застосовують сечогінні і гіпотензивні засоби. У тяжких випадках ставлять питання про застосування гемодіалізу або про можливість пересадки нирки.

Затримка сечі — це неможливість свідомого сечовипускання. Гостра затримка сечі виникає тоді, коли хворий при наявності повного сечового міхура не може помочитися, цей стан часто супроводжується больовим синдромом. При хронічній затримці сечі в сечовому міхурі виявляють підвищену кількість залишкової сечі, цей стан часто не супроводжується больовими відчуттями. При затримці сечі в пацієнтів може бути повністю відсутнє сечовипускання, неповне опорожнення сечового міхура або спостерігатися ischuria paradoxa (крапельне виділення сечі при переповненому сечовому міхурі). Затримка сечі може ускладнюватися розвитком інфекції або нирковою недостатністю.

Найчастіша етіологія гострої затримки сечі, зумовленої запаленням, — гострий простатит. Гострий простатит звичайно викликають грамнегативні мікроби, такі як Escherichia coliта протей, у результаті чого виникає набряк запаленої простати. Уретрит, зумовлений інфекцією сечовидільних шляхів або інфекцією, яка переноситься статевим шляхом, може супроводжуватися набряком уретри і, відповідно, затримкою сечі, при генітальному герпесі затримка сечі трапляється внаслідок локальних запальних змін та ураження крижових нервів (синдром Елсберга). У жінок болюче ураження вульви та вульвовагініт може викликати набряк уретри, болюче сечовипускання, які можуть призвести до затримки сечі.

При гострій затримці сечі, а також при розвитку таких ускладнень хронічної затримки сечі, як ниркова недостатність, інфекція, двобічний уретерогідронефроз, необхідна негайна катетеризація сечового міхура катетером Фолі. Якщо катетеризація уретри неможлива або протипоказана, хворого слід негайно скерувати до уролога. При швидкій декомпресії сечового міхура катетером може виникнути гематурія, гіпотензія та   поліурія.

Оптимальна тривалість наявності катетера у хворого з ДГП невідома. Якщо пацієнтові просто одноразово випустити сечу, до 70% чоловіків протягом тижня знову звернуться до лікаря з повторною затримкою сечі (Breum L. et al., 1982). Дослідження McNeill S. A. et al. (2004), Lucas M. G. et al. (2005) вказують на те, що імовірність відновлення самостійного сечовипускання після видалення уретрального катетера підвищується, якщо хворий протягом 3 днів до видалення катетера буде отримувати α-блокатори (наприклад тамсулозин, доксазозин, теразозин). Згідно з рекомендаціями Американської урологічної асоціації, перед позитивним вирішенням питання про проведення хірургічного втручання слід один раз видалити катетер для спроби відновлення самостійного сечовипускання, хоча таке рішення повинен приймати лікуючий уролог. Для запобігання розвитку гострої затримки сечі хворі можуть тривалий час приймати α-адреноблокатори або інгібітори α-редуктази (фінастерид, дутастерид) під наглядом уролога.                         

Результати огляду літератури Cochrane (Niel-Weise B. S. et al., 2005) вказують на те, що в разі необхідності катетеризації сечового міхура тривалістю більш як 14 днів слід віддавати перевагу надлобковій цистостомі над уретральним катетером, оскільки хворі відчувають менше дискомфорту і зменшується частота випадків розвитку бактеріурії. У міру можливості слід уникати тривалої наявності уретрального катетера через розвиток таких ускладнень, як інфекція сечовидільних шляхів, сепсис, травма уретри, розвиток каменів, стриктур або ерозій уретри, простатиту та потенційного розвитку плоскоклітинного раку.                                                 

Пацієнти з хронічною затримкою сечі, особливо внаслідок наявності нейрогенного сечового міхура, можуть проводити періодичну самокатетеризацію, така тактика дозволяє зменшити кількість таких ускладнень, як ниркова недостатність, розвиток змін верхніх сечовидільних шляхів та уросепсису.

Лікування кожного випадку затримки сечі залежить від етіології і може включати хірургічні та медикаментозні заходи, воно здійснюється під наглядом уролога.

 Положення хворого під час проведення катетеризації сечового міхура- на спині з зігнутими в колінах, розведеними в стегнах ногами, а також з підведеним тазом. Процедуру можна проводити в урологічному кріслі.Після введення катетера спускають сечу, приєднують до катетера кухоль Есмарха або шприц Жане (300-400 мл) і обережно промивають міхур розчином борної кислоти (2%), калію перманганату (1:5000), окси-цианистой ртуті (1:10000), фурациліну (1:5000) і ін Розчин для промивання вводять у кількості, відповідному об'єму сечового міхура (об'єм сечі за одне сечовипускання), зазвичай 200-300 мл. У кінці промивання міхур заповнюють розчином наполовину і видаляють катетер. Після промивання хворому рекомендується 30 - 40 хвилин знаходитись у ліжку грубому, насильному введенні катетера.

Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Демонстрація презентаціїй та відеофрагменту з теми.

https://classroom.google.com/u/1/w/Mzk1Mjc5NDYxNjI0/t/all (Презентація)

https://www.youtube.com/watch?v=b7Gn1BtTHHQ&t=95s

(відеофрагмент 2.25-3.36 хвилина)

https://classroom.google.com/u/1/w/Mzk1Mjc5NDYxNjI0/t

(Презентація)

7. Заключний етап: (10хв.)

Підведення підсумків заняття.

Матеріали методичного забезпечення заключного етапу заняття:

Викладач анатомії людини

Робота з малюнком.

Що позначено на малюнку?

Викладач фізіології:

Закінчити речення:

У виділенні з організму продуктів обміну беруть участь ________________

Структурною і функціональною одиницею нирки є ____________________

Результатом процесу фільтрації є утворення _____________________________

Вторинна сеча відрізняється від первинної _____________________________

Органи сечовидільної системи розташовані у ________________

Викладач догляду за хворими та ммт

Метод «Мікрофон»

1. В яких умовах і чому належить здійснювати катетеризацію сечового міхура?
2. На яку відстань уводять катетер при ішурії жінці , чоловікові?
3. Який розчин вводять у сечовий міхур після кожної повторної катетеризації?
4. Як зафіксувати постійний катетер жінці і чоловіку?
5. Який об’єм розчину  необхідно підготувати для інстиляції сечового міхура?
6. Який метод стерилізації ви застосуєте  для гумових катетерів? Чому?

Усні запитання до студентів

Розкрийте поняття:

-добовий діурез_______________________________________

-водний баланс_______________________________________

-ніктурія_____________________________________________

-поліурія______________________________________________

-олігурія_______________________________________________

-гематурія_____________________________________________-

-піурія_________________________________________________

Завдання до практичного заняття  з теми

Визначити в одного із членів родини (у себе) добовий діурез і водний баланс. Результати записати у вигляді таблиці.

9. Домашнє завдання:

Я.І.Федонюк. Анатомія і фізіологія з основами патології стор. 494-497,499-502,

П.І.Сидоренко. Анатомія та фізіологія людини  стор. 110-112,

Латинські терміни: ren, ureter, vesica urinaria, urethr

Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи, навчальний посібник для студентів ВМНЗ І і ІІ ступенів акредитації.   Київ «ЗДОРОВ’Я», 2000 р.стор.121-125.

К.М. Касевич .  Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка, підручник для студентів ВМНЗ І-ІІІ рівнів акредитації   Київ «Медицина» 2008р. стор.236-240,300-304