ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК « СВЯТО ВРОЖАЮ. КОЛОСОК» ( українська мова та література, технології)

 ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК « СВЯТО ВРОЖАЮ. КОЛОСОК»

Розроблено та проведено для учнів 5 класу НУШ Манусенко Оленою Олексіївною , вчителем української мови та літератури, та Колногуз Наталією Володимирівною, вчителем трудового навчання.

Київ, школа№8 Оболонського району м. Києва

МЕТА

1)формування ключових компетентностей:

-вміння вчитися – самоорганізовуватися до навчальної діяльності у взаємодії;

2)загальнокультурної :

-дотримуватися норм мовленнєвої культури, зв’язно висловлюватися в контексті змісту;

3)предметних   компетентностей:

-продовжувати детальніше ознайомлювати учнів із відомостями про лексичне та граматичне значення слів, що належать до групи « Свято врожаю», про синоніми, антоніми, омоніми, паронім, приказки та прислів’я, загадки;

-удосконалювати навички читання статті словника;

-збагачувати словниковий запас;

-розвивати зв’язне мовлення учнів;

-учити аналізувати прочитане;

-виховувати бережне ставлення до хліба, почуття поваги до  праці хлібороба, спияти розвитку інтересу до звичаїв та обрядів українців.

Мета

Формування вмінь та навичок в  роботі з матеріалами, ознайомлення з способами обробки матеріалів;

Розвиток творчих та художніх здібностей, формування творчого та художнього смаку; сприяти повазі до роботи інших людей, виховувати сприяти розвитку моторики рук, координації рухів

Виховувати відчуття прекрасного, акуратність і старанність під час виготовлення виробу, любов до природи, зацікавленість в кінцевому результаті

ПЕРЕБІГ УРОКУ

Господиня

Шановні гості, наші діти

На захід  вас раді запросити,

Усіх сьогодні ми вітаєм

На славнім святі урожаю.

Українці працювали ціле літо,

Посіяли овес і жито,

Ходили у садок і у поле,

Гарно грядки там пололи.

І ось велика нагорода

Зросла у полі й на городах.

Це наш чудовий урожай,

Який прославив увесь наш край.

Хвала усім працівникам,

Та їх натрудженим рукам,

Що добре влітку все робили

І щедрий урожай зростили.

Отож вмощуйтесь гарненько і розпочинаймо… Діти, мені здається, що сьогодні у нас не вистачає ще однієї гості. Без неї наше свято не відбулось би точно.  З якою порою року у Вас асоціюється  слово « урожай»? ( відповіді дітей)

Завітала осінь до нас в Україну,
Одягла в червоне намисто калину,
Бо ж вкраїнська осінь -
Це пишні жоржини, айстри різнобарвні,
Горішки ліщини, буряки цукрові,
Кукурудза стигла, гарбузи медові,
Різні повидла, варення, соління,
Гриби в маринаді...
Тобі, щедра осене, всі у нас раді:
І білочка в лісі, і в садочку квіти,
І птахи у небі, і дорослі, й діти.

Та не тільки славна вона за вроду-

Урожай іздавна несе народу.

Щира і дорідна, пахне і  медами,

Славить край наш рідний зерном і плодами.

Осінь

Добрий день, мої шановні
Діти, пані та панове.
Нині знов із вами я.
Осінь — ось моє ім’я.
Восени земля прекрасна.
Як завжди, прийшла я вчасно
І у села, й у міста —
Всюди осінь золота.
 

Завітала у ваш край,
І принесла урожай,
Замінила тепле літо,
І тепер я з вами, діти!
 

Господиня

За народними переказами, Осінь –одна з дочок Сонця. Вона останньою залишила батьківський дім і стала на Землі порою року. Прощаючись, Сонце сказало Осені: « Забирай усе моє багатство. Я віддаю тобі усе моє золото. Будь щедрою - і люди будуть любити тебе» .І Осінь, як ви бачите,  виконала наказ Сонця і щороку дарує нам щедрі дарунки полів і садів, чарує нас своїм осіннім золотом.

Осінь

Я – це 3 місяці мудрості, 91 день плодючості, 2 184 години душевності, 131 040 хвилин дива і 7 862 400 секунд яскравості

 Господиня

Знаєш, Осене, ми тебе дуже чекали, бо у нас є також урожай. Не такий щедрий, як у тебе, але вагомий –це наші знання з української мови та літератури, а ще ми вчимось і бути гарними господарями, а цьому нам допомагають уроки технології. Отож пропонуємо тобі оцінити наші старання, а ще навчи нас, Осене, бути майстрами.

Осінь

Знаєте, я сьогодні хочу з вами поговорити про таке, що дає  початок усьому, без чого  наші предки та й ми з вами не можемо уявити наше життя. Моє свято урожаю починається саме з цього…

Господиня

Діти, щоб наша зустріч була незабутньою, пропоную вам об’єднатись у дві команди ( Діти за групами утворюють команди). Дорослим також пропонуємо створити свою команду.

Діти, виконуючи завдання і подорожуючи з Осінню, ви будете усі свої здобутки складати ось у такі файли, вони будуть також урожаєм нашого зібрання. А ще нам потрібно обрати наймудріших  учасників команд: вони оцінюватимуть команди на кожному етапі і за правильні відповіді команди, за активну участь будуть складати ось такі колосочки у корзинки команд. ( Самооцінка команд)

 А для початку пропоную нам отримати назву команді. На уроках літератури ми говорили про загадки як жанр фольклору. Нагадайте, будь ласка, що ж це таке –загадка?  ( відповіді дітей)

Кожній команді я пропоную розгадати загадку, відгадка- назва команди.

Ось і осінь прийшла,
Білочка горіх знайшла.
В позолоті гілка гнеться,
Як цей місяць діти зветься?
(Вересень)

Кличуть нас ліси, поля, сади
Дозбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте.
То землею ходить місяць…
(Жовтень)

Краплі з неба,
Дахів, стріх,
Дощ холодний,
Перший сніг,
Почорнів без листя сад.
Що за місяць?
(Листопад)

Дорогі наші команди, « Вересень», « Жовтень», « Листопад», розпочинаємо нашу подорож багатим і щедрим урожаєм нашої Осені. Погляньте, що це я тримаю у руках? ( Демонструємо колосся) ( Відповіді дітей) А що це за колоски? Пропоную усім розгадати ребус

Пропоную у наші файли вкласти слова « колосся», « пшениця», « ячмінь», « овес», « жито».

Саме з такого урожаю Осені розпочинаються жнива .( додаємо й це слово). На уроках української мови ми з вами говорили про лексичне значення слів. Що це? ( відповідь дітей) А де його можна знайти? ( відповідь дітей). То що ж нам каже тлумачний словник про жнива? Прочитайте статтю із словничка і назвіть лексичне значення слова.

ЖНИВА́, жнив, мн.

1. Пора збирання хлібних рослин. Одного разу, саме в жнива, коли всі з дому позабиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір'ю (Іван Франко, IV, 1950, 82);
//  Збирання хлібних рослин серпами, косами, машинами. Спішно піднявшись на ранній зорі, 3 косами йшли на жнива косарі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 427); — Через три дні починаємо жнива, — визначив [Климчук] спокійно, по-хазяйському (Яків Качура, Вибр., 1953, 248);
//  перен. Про час напруженої роботи де-небудь. [Ком. флагмана:] Коли сьогодні повернемось до Севастополя, то якраз потрапите на жнива (Олександр Корнійчук, I, 1955, 71); Роман Блаженко теж надягає на міни додаткові заряди, і рана йому не заважає в цій роботі. — Я стидав би ся, — каже він, — сидіти згорнувши руки, коли всім навколо такі жнива (Олесь Гончар, III, 1959, 55).

2. рідко. Те, що вродило; урожай. [Тірца:] Прийде ворог і розоре землю, насіє збіжжя і збере жнива (Леся Українка, II, 1951, 151); Ори [хліборобе] її [землю], засівай, збирай багаті жнива (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 30).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 538.

Яке це слово: однозначне чи багатозначне? Чому?

У цього слова є синоніми. Пригадайте, що це таке.( відповіді дітей)

КОСОВИЦЯ, УРОЖАЙ, ЖНИВО

У наступних класах на уроках літератури ми будемо з вами говорити про жнива і про обряди, пов’язані з ними. Бо важко працюючи на полі, люди хотіли, щоб воно добре родило. А для цього потрібно було його попросити про це : розповім вам про один з найцікавіших символів обжинків – обрядовий сніп (бороду, дідух, обжинку)

Закінчення жнив, так звані обжинки чи дожинки, були для українського рільника надзвичайно важливою подією, адже саме від врожаю зернових залежав добробут сім’ї, її забезпечення основною харчовою сировиною на наступний аграрний рік.

З огляду на це логічною є велика кількість обрядових моментів, які супроводжували цю роботу. Одним із найзнаковіших символів обжинків був, а зрештою є й дотепер, обрядовий сніп, званий у різних частинах України по різному: бородка, Спасова борода, Ільї на бороду, коза, дідова борода, обжинка, обжинок, дожинок, дід, дідух, квітка, коса, хвіст, баба, перепілка, куст, перепеличці на гніздо, але найчастіше – просто борода. Коли ж робили козу, то іноді промовляли: «Козиця, щоб родилася пашниця».

Це незжате колосся є своєрідною жертвою надприродним силам, зокрема – померлим родичам. Часто бороду зв’язували стрічками чи нитками, здебільшого червоного кольору. Поміж колоски клали хліб або хліб із сіллю, рідше – яблуко, огірок, шматочок сала, монету. Іноді бороду не зав’язували, як описано вище, а закручували соломинки в ґудзь, прикрашали квітами. У середину, знову ж, вкладали шматочок хліба та дрібку солі, під які могли ще й підсипати зерно. Зав’язці, якою обв’язували бороду, надавали певних магічно-лікувальних властивостей: «Хто зняв червону нитку з бороди і дав на руку – рука не буде боліти», – говорять у народі.

Довкола бороди танцювали (досить часто зі снопом у руках), проказували примовки, качалися по землі, співали спеціальних пісень. Стояв цей сніп на полі, доки його не переорють. Зжате з бороди колосся зберігали вдома за образами й несли святити до церкви на Спаса [19 серпня, Преображення Господнього], рідше на Маковея [14 серпня, семи мучеників Макавеїв]. Інколи замість бороди робили із збіжжя вінок, чи вінець, який пізніше також несли на освячення до церкви. Саме зерном з освячених колосків розпочинали посів, бо там зернючок святий.

Цікаво, що місцями бородою називали не останній, а перший зжатий на полі сніп. Заслуговує на увагу й той факт, що в багатьох селах місцеві священики колоссям з обрядового снопа окроплювали могилу, а потім вкидали їх туди.

Додаємо файлика слова обрядовий сніп (борода, дідух, обжинок).

Діти, а хто знає , якими знаряддями збирали врожай пшениці, жита?

(Демонстрація серпа) Додаємо слово  «серп»

Серп (прасл. *serpъ, від пра-і.є. *serp-)^[1] — знаряддя для зрізання злаків і трав, що складається із закругленого леза (як правило сталевого), дедалі вужчого до кінця, і короткого дерев'яного руків'я.

Великі кількості серпоподібних лопатей були розкопані на об'єктах навколо Ізраїлю, які були датовані епіпалеолітичною епохою (18000–8000 рр. до н. е^[2]. В епоху неоліту на території України жали крем'яними серпами або дерев'яними з крем'яними вкладнями^[3]. У господарстві трипільців для жнив служили кістяні серпи або дерев'яні з крем'яними вкладнями^[4]. У західних областях України крем'яні серпи виготовляли надбузькі племена^[5]. Племена із так званої зрубної культури вже виготовляли бронзові серпи^[6]. Однак крем'яні серпи ще довго були у використанні. Наприкінці V ст. до. н. е. або дещо пізніше кельти досягли земель сучасного Мукачева, які стали важливим осередком залізного промислу кельтійського племені теврисків. У с. Брестів викопано кельтські залізні серпи^[7]. У Японії до нашої ери використовувалися кам'яні ножі-серпи.

Серп є одним з якнайдавніших знарядь людини і символом хліборобства. У давніх греків серп був символом і постійним атрибутом богині родючості Деметри.

Від слова «серп» походить назва місяця серпень.

Коли люди жали, то складали колоски у снопи ( додаємо слово « сніп»)

СНІП, снопа, чол.

1. Зв'язаний оберемок зрізаних стебел (з колосками) хлібних злаків та інших культур. Одрадяни трохи не всім селом вийшли в поле: чоловіки та парубки з грабками, а жінки та дівчата снопи в'язати (Панас Мирний, IV, 1955, 248); На доброму житі нажинала [Катерина] півтори копи, наривала по двісті снопів кучерявого гороху (Михайло Стельмах, II, 1962, 209); Бовваніли поставлені купками високі снопи кукурудзи (Олесь Гончар, III, 1959, 218);  * Образно. Бричка рушав, а за нею, голосячи, біжить жінка, і позад неї колихається чорний сніп волосся (Михайло Стельмах, II, 1962, 166);  * У порівняннях. На хвилях гойдалися уламки [корабля]. Людей було розкидано по морю, як снопи по ниві (Юрій Яновський, II, 1958, 80); — Один раз пройшов [дядько] вагон.., потім ще раз — всюди напаковано людей, як снопів на возі (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 227);
//  Великий букет квітів; оберемок яких-небудь рослин. На столі палав різнобарвний сніп квітів (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 374); Тарас Григорович приніс оберемок хмизу, сніп кураю.. Звичними рухами розпалив вогонь (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 304). Заробляти (жати, косити і т. ін.) за [п'ятий (дев'ятий і т. ін.)] сніп — жати, косити і т. ін., одержуючи плату певною частиною врожаю. — Атож! Що громаді, те й бабі, — посміхався криво Гаврило. — Ще доведеться на старість за сніп Заробляти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 53); Влітку, в жнива, вся сім'я виходила на заробітки, — жати за сніп (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 157); Сьогодні нарешті дійшли до згоди, що зажинки будуть першим днем страйку. Умови всюди мали бути однакові: жати за п'ятий сніп, чоловік в день мав заробити сімдесят п'ять копійок, жінка — п'ятдесят, підліток — тридцять п'ять, дитина — двадцять, а строкарям подвоїти заробіток (Михайло Стельмах, I, 1962, 503); Не раз доводилося бувати Ониськові в цих краях, особливо в жнива, доводилося косити в того ж Биковця за дев'ятий сніп (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 30).
♦ Повалитися (звалитися і т. ін.), як (наче, мов і т. ін.) сніп — важко впасти всім тілом. [Микита:] Чуєш, я вже мертвець!.. Пташка манесенька крильцем зачепе [зачепить] злегенька, і я звалюсь, як сніп... (Марко Кропивницький, I, 1958, 118); Христя, наче сніп, повалилася додолу (Панас Мирний, III, 1954, 253).

2. перен. Потік променів, іскор і т. ін., що розходяться пучком. Сіно дотліває поволі, і лиш часом бухне з тріском сніп іскор (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 65); Сніп автомобільного світла різнув по вікнах (Іван Ле, Історія радості, 1947, 174);  * У порівняннях. Посипались іскри снопами, Запалала вся кузня огнем (Павло Грабовський, II, 1959, 574).

ГРА « Збери сніп »

ГОСПОДИНЯ
Діти, а яка професія сьогодні пов’язана із жнивами?

Прочитайте статтю і назвіть синоніми до слова.

ХЛІБОРО́Б (селянин, який займається хліборобством), ЗЕМЛЕРО́Б, РІЛЬНИ́К, ХЛІБОДА́Руроч.,ГРЕЧКОСІ́Йзаст., РАТА́Йзаст., уроч.,ОРА́Чрідше.Родич мій був хазяїн заможний, хлібороб; шість пар волів у його велося, два плуги орали на хліб (Марко Вовчок); [За кіньми] не один рільник засапався ідучи (І. Муратов); Оповідав солдатам хлібодар Василь.. про довгу подорож хлібних злаків через набухання зерен, сходи, кущення.. аж до запашних паляниць (В. Большак); Мої предки, полтавські гречкосії, орали.. степ, сіяли пшеницю (М. Чабанівський); І на вільних полях, в свою землю ратай Кине зерна добірного жита (М. Старицький); О, предків-диваків поріддя, серцю миле, Рибалки, ратаї, каменярі, співці (М. Рильський); - За нами спокійно жили орачі, бо ми боронили і вдень і вночі плоху гречкосійську породу (Леся Українка).

Додаємо слова « хлібороб, землероб, рільник, хлібодар, гречкосій, ратай, орач»

Сьогодні людині на допомогу приходять комбайни та інші машини, що збирають, провіюють, просушують зерно. А у сиву давнину на допомогу приходив ціп.

Ціп

Ціп — примітивне знаряддя для обмолоту. Як правило, складається з держака до 2 м завдовжки та коротшої робочої частини , з'єднаних коротким ланцюжком або ременем. Існували також варіанти ціпів з кількох ланок. Ціпи слуговали селянам примітивним засобом самооборони, існував навіть різновид холодної зброї — бойовий ціп.

Додаємо слово «ціп». Демонструємо ціп. Підбираємо омонім ( омоформу): « Ціп, ціп, ціп», - чути з подвір’я. Ціп-знаряддя праці хлібороба.

Отож у давні часи люди приносили снопи на тік і там обмолочували. Що ж таке тік?

ТІК, току, чол.

1. Розчищене місце, спеціально підготовлений майданчик надворі або в приміщенні для молотьби, очищення і просушування зерна. Чіпка на току, коло хліба порається: молотить та віє та околот в'яже... (Панас Мирний, I, 1949, 240); Ціпи влад токотіли по току: так-так-така!.. так-так-така! (Борис Грінченко, II, 1963, 426); Перейшовши через ясний двір і вступивши на тік у темну клуню, Дарка одразу не могла розгледіти, де сидів батько (Леся Українка, III, 1952, 637); Маленький двір під тік постругано, біля повітчини старенької — стіжок початий (Андрій Головко, II, 1957, 19); Серед поля виднілась довга будова, крита важкою шапкою соломи. Низ її просвічувався. То критий тік (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 189).

2. Скирти, стіжки, ожереди і т. ін., що стоять на такому місці. Козаки підпалили Єреміїн тік. Безліч довгих ожередів та стіжків нового, тільки що звезеного хліба запалали разом (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 207).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 136.

ТІК (майданчик надворі або в приміщенні для молотьби, очищення й просушування зерна), ТОКОВИ́ЩЕ, ГАРМА́Н, ГУМНО́діал. (з господарськими будівлями). [Катря:] А підемо з тобою на тік, там і Оксана, і Семен коло молотарки (З. Мороз); Скоро жовтогаряча кушпела огорне ці степи, і золотий потік зерна попливе на токовище та на елеватори (І. Цюпа); На гармані вже все кипіло: молотили, віяли, скиртували і вантажили перші хури нового зерна для відправки на елеватор (Я. Баш); Одної суботи пішов пан по смачній вечері на прохід до огороду, з огороду зайшов на гумно (І. Франко).

Додаємо слово « тік»

 А до слова « тік» є паронім. Що це? ( відповіді) Це слово « тик»

Тик- сіпавка, судома, конвульсія тощо

Діти пробують обмолотити ціпом колоски

Господиня

Українці на новорічні та різдвяні свята ставили у хаті дідух.( демонстрація)

Демонструємо дідухи, прикрашаємо їх.

Перегляд відео

Діду́х (його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, король^[2]) — українська різдвяна прикраса з колосків, первісно — язичницький ідол, символ предка-покровителя, зачинателя роду; а також — символ урожаю, добробуту, багатства. Дідух має вигляд вертикального поставленого снопа, що складається з найкращого збіжжя, може прикрашатися кольоровими нитками, стрічками, квітами, плодами.

Фізкультхвилинка.

Встаньте, діти, посміхніться,

Хліборобам поклоніться

За хліб на нашому столі

І до сонця потягніться,

В різні боки нахиліться.

Господиня

Українці завжди цінували хліб як святиню. Хліб і сіль в українській хаті завжди були символом гостинності. Хліб, як і рушник, здавна в Україні служив оберегом. Кругла паляниця нагадувала сонце і була символом сонця, якому вклонялися наші далекі предки. Жоден із українських обрядів не обходився без хліба, тому що хліб - це життя, добробут, багатство.

Перед весіллям у суботу пекли коровай, який оздоблювали калиною, барвінком, червоними стрічками. Крім коровая, пекли калачі, шишки. Мати благословляла молодих хлібом, коли вони йшли до церкви, обсипала їх пшеницею на щасливе й багате життя..

Хліб використовували у різдвяному обряді. По-перше, символ Різдва - це дідух, житній або пшеничний сніп, який стояв на покуті до Водохреща. По-друге, це обрядова їжа - кутя, яку готували на всі святі вечори .Кутю готували із товченої пшениці, додавали мед, мак, горіхи

На Великдень пекли із здобного тіста обрядовий хліб - паску, прикрашали фарбованим пшоном, маком, цукровою пудрою.

Хліб використовували і в обрядах зустрічі весни . Господині пекли із тіста жайворонків, з якими діти вибігали на двір і закликали весну.

 І нарешті - калита, яку пекли на Андрія . Калита - круглий корж з діркою посередині, який символізував сонце. 

Діти, як  одним словом назвати працівника хлібопекарного виробництва, фахівця з випікання хліба та хлібобулочних виробів?

Пекар — працівник хлібопекарного виробництва, фахівець з випікання хліба та хлібобулочних виробів.

До професійних функцій пекаря відносяться:

• Випікання хліба та хлібобулочних виробів.
• Замішування тіста, визначення його готовності до випікання.
• Контроль процесу випікання. Регулювання руху пічного конвеєра.
• Визначення готовності виробів.

   На думку вчених, вперше хліб з’явився на землі 15 тисяч років тому. У пошуках їжі перші люди звернули увагу на злакові рослини . Тривалий час люди вживали свіжі зерна, пізніше навчилися розмелювати їх між каміннями, отримуючи крупу.Перший хліб мав вигляд рідкої каші. 

   Хліб зі збродженого тіста з’явився пізніше. Його Батьківщиною вважають Египет.  Через недогляд раба тісто підкисло,але він ризикнув і випік паляницю. Та на диво вона виявилася більш рум’яною,  пишнішою, смачнішою, аніж із прісного тіста.

  Мистецтво готувати хліб від давніх єгиптян перейшло до Греції та Риму. Такий хліб вважався делікатесом, був доступний тільки багатіям. Хліб прирівнювався до Сонця і до золота. На його честь складали гімни. Пекарі давніх держав користувалися великою пошаною.

А чи знаєте ви, що у Стародавній Греції пекарк міг посістии дуже високу посаду. У Римі раб, що вміє пекти хліб, коштував у десять разів дорожче с найвправнішого гладіатора. А за старими німецьким законам злочинець, який убив пекаря, карався втричі суворіше, ніж за вбивство будь-якої іншої людини. У Візантії пекарі не обкладалися ніяким державним повинностям, але, якщо вони випікали і продавали хліб низької якості, їх могли покарати — відшмагати, обстригти наголо, прив’язати до ганебного стовпа, відправити у вигнання.

Діти, щоб мандрувати з Осінню далі, ви маєте розгадати загадки про вироби, що є хлібобулочними

 ( Розгадування загадок)

Як навколо об'їси - 
Серединки не проси.
Ми такі гостинці -
Дірка в серединці. (Бублики)

Що це за пан -
З тіста жупан,
Сир у жупані,
Сам у сметані. (Вареник)

Їх любить кожен,
На сонце схожі,
Смачнющі оці
Тоненькі... (млинці)

Їх цінують за начинку.
В них ховають сир, родзинки,
Сливи, яблука і мак,
Різні овочі на смак.
Як же зветься цей дружок)
Відгадали? ... (пиріжок)

З борошна, яйця й сметани
Тісто завела старанно
Й запросила друзів Натка
На смачні, пухкі ... (оладки)

Був зерном він у землі,

Став із сіллю на столі.

З ним їсти ми сідаємо,

І гостей стрічаємо. (хліб)

Чому хліб так смачно пахне? Виявляється, запах хліба - один з найбагатших і складніших за складом. Виникає він при взаємодії більше  шістдесяти ароматичних елементів.

Перегляд презентації « Хлібобулочні вироби»

Хліб – це свого роду реліквія. Є навіть музеї хліба. У музеї мистецтв Нью – Йорка є круглий хліб, вік якого 3400 років, а в Цюріхському музеї виставлений хліб, якому 6000 років. У Києві теж відкрився музей хліба  у 1983р, у ньому зібрані різні хлібні вироби.

У наш час відомо близько 800 видів хлібних виробів.

Ми з Осінню пропонуємо Вам розгадати назви, у яких осінній вітер поміняв місцями склади.

 Завдання: переставити склади так, щоб утворилися слова – назви того, що можна випекти з борошна(1 хв)

Перед тим, як ми перейдемо до практичної частини нашої зустрічі, пропоную вам розгадати ще одну загадку :

Довгі вуса маю,
Але їх не підстригаю,
бо на сонці дозріваю,
Коли прийде час
Всім збирати урожай -
Буде з мене добрий коровай.(Колосок)

Ось він! Цар нашого буття!

З одного зернятка отримуємо приблизно 20 міліграмів борошна, для випікання одного бухінця хліба потрібно борошна  приблизно  з 10 тисяч зернят.

Перед вами є ось такі колоски « Приказок і прислів’їв »,до речі, що це за жанри? ( відповіді дітей).  Тут Вітер також  побував. Вам потрібно швидко скласти колосок так, щоб ліворуч були початки прислів’їв та приказок, а праворуч- їх продовження.

Без солі й без хліба                                               така й паляниця

Хочеш їсти калачі –.                                              вродить рясно.

Без солі не смачно,                                   .           немає обіду

Яка пшениця,.                                                        не сиди на печі

Сій вчасно,                                                             без хліба – не ситно

ГРА « Склади осінній букет з колосків та дарів Осені»

Господиня

Бачиш, Осене, ми багато чого знаємо про тебе, про твій найцінніший урожай – хліб! Але ще так хочеться щось створити своїми руками…

Осінь

Пропоную Вам навчитись виготовляти колоски, бо ними можна і оселю прикрасити, і фотозону. З такими колосками можна танцювати і співати.

Матеріали:

• гофрований папір;
• ножиці;
• клей ПВА;
• бамбукові палички;
• шматочок звичайного паперу.

Хід роботи:

Наріжте гофропапір на квадратики (в проекті 5х5 см). Звичайний папір також наріжте на менші квадрати або можете просто відривати руками та скручувати в невеличкі кульки. Краще брати однотонний світлий папір або навіть шматочки гофропаперу, щоб малюнок не просвічував.

З квадратного шматочка гофропаперу утворіть кілька трикутників. В кожен трикутничок вкладіть кульку та загорніть, як цукерочку. Кінці скручуйте обережно, щоб не порвати, — мають вийти довгі "вусики".

Коли ми зробимо багато таких зерняток, їх треба приклеїти на стеблину колоска. Отже, готуємо стеблину: на бамбукову паличку поступово намотуємо смужку гофропаперу, на початку і в кінці процесу використовуємо клей.

А потім просто наклеюємо на стеблину зернята. Приблизно після кожного другого ряду ховаємо нижні видовжені частини зернят під смужкою гофрованого паперу. Цю смужку ми туго накручуємо у вигляді спіралі навколо стеблини під приклеєними зернами.

На фото 13 ви бачите вирізаний листочок, який треба приклеїти на стеблину в кінці роботи. Ось і все — симпатичний пухкий колосок готовий. Вдалої творчості!

Виготовлення деталей колоска

Господиня

Діти, а що ми називаємо казкою?  ( відповіді дітей)

Отож, дорога Осене, наші діти приготували для усіх сюрприз ( інсценізація казки « Колосок»)

Українська народна казка

Колосок

Жили собі на світі двоє мишенят, Круть і Верть, та півник Голосисте Горлечко. Мишенята тільки те й знали, що співали і танцювали, крутились та вертілись. А півник рано-ранесенько прокидався, спочатку всіх піснею будив, а потім до роботи брався.

От якось підмітав півник подвір'я і побачив на землі пшеничний колосок.

- Круть, Верть,— покликав півник,— глядіть, що я знайшов!

Прибігли мишенята і кажуть:

- Треба його обмолотити.

- А хто молотитиме? — спитав півник.

- Тільки не я! — закричало перше мишеня.

- Тільки не я! — закричало друге мишеня.

- Гаразд! — сказав півник,— я обмолочу.

І взявся до роботи. А мишенята почали гратися.

Скінчив півник молотити і гукнув:

- Гей, Круть, гей, Верть, глядіть, скільки зерна я намолотив!

Прибігли мишенята і запищали:

- Треба зерно до млина віднести, борошна намолоти!

- А хто понесе? — спитав півник.

- Тільки не я! — закричав Круть.

- Тільки не я! — закричав Верть.

- Гаразд,— сказав півник,— я віднесу зерно до млина.

Взяв собі на плечі мішок і пішов.

А мишенята тим часом почали в довгу лозу гратися. Одне через одного стрибають, веселяться.

Повернувся півник додому, знову кличе мишенят:

- Сюди, Круть, сюди, Верть! Я борошно приніс.

Прибігли мишенята, дивляться, не нахваляться:

- От так півник! От так молодець! Тепер треба тісто замісити та пироги спекти.

- Хто міситиме? — спитав півник. А мишенята знову за своє:

- Тільки не я! — пропищав Круть.

Тільки не я! — пропищав Верть.

Подумав, подумав півник і каже:

- Мабуть, мені доведеться.

Замісив він тісто, приніс дров, розпалив вогонь у печі. А як піч витопилась, посадив у неї пироги.

Мишенята теж часу не гають: пісні співають, танцюють.

Спеклися пироги, півник їх вийняв, поклав на стіл. А мишенята тут як тут. І кликати їх не довелося.

- Ох, і зголоднів я! - пищить Круть.

- Ох, і їсти мені хочеться! - пищить Верть.

Швиденько сіли за стіл. А півник їм і каже:

- Стривайте, стривайте! Ви, мені спочатку скажіть: хто знайшов колосок?

- Ти знайшов! - голосно закричали мишенята.

- А хто колосок обмолотив? - знову спитав півник.

- Ти обмолотив! — тихіше сказали вони.

- А хто його до млина відніс?

- Теж ти, - зовсім тихо відказали Круть і Верть.

- А тісто хто місив? Хто дрова носив? Піч топив? Хто пироги пік?

- Все ти, все ти, - ледве чутно пропищали мишенята.

- А ви що робили?

Що відповісти мишенятам? І сказати нічого.

Почали Круть і Верть вилазити з-за столу, а півник їх не затримує.

Нема за що таких нероб і ледарів пирогами частувати!

Господиня

Так ,нероб і ледарів не потрібно частувати , а от наших учнів та гостей ми будемо пригощати . Ось смаколики, які колись були колоском, тобто даром Осені, її врожаєм, оберегом нашого буття.