ІСТОРИЧНІ ПРАЦІ ПРО УКРАЇНУ ТА ЇХНІ АВТОРИ

Про матеріал
Після цього уроку учень / учениця має • знати: імена руських і козацьких літописців, назви їхніх праць; • розуміти:правила, якими керуються історики в дослідницькій роботі; поняття «історичний факт», «історичне дослідження». • уміти: підготувати повідомлення про історичний факт, спираючись на відомості з кількох джерел;
Перегляд файлу

Урок №                                             Дата:

Тема: ІСТОРИЧНІ ПРАЦІ ПРО УКРАЇНУ ТА ЇХНІ АВТОРИ 

 

Мета: Після цього уроку учень / учениця має

  • знати: імена руських і козацьких літописців, назви їхніх праць;
  • розуміти:правила, якими керуються історики в дослідницькій роботі; поняття «історичний факт», «історичне дослідження».
  • уміти: підготувати повідомлення про історичний факт, спираючись на відомості з кількох джерел;

Основні поняття: історичний факт, історичне дослідження  

Тип уроку: сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Обладнання: Пометун О.І. Історія України (Вступ до історії): підруч. для 5 кл. загальноосвіт. навч. закладів. – К.: Видавничий дім «Освіта», 2013. – С. 8 – 10, 68 – 69, конспект, роздавальний матеріал 

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань та вмінь

  1. Що таке історичний факт? Які бувають історичні факти?
  2. Назвіть складові історичної події
  3. Хто така історична особа? Кого називають історичним діячем?
  4. Що таке історичне дослідження? Які є обов’язкові умови для його проведення?

ІІІ. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

ПЛАН УРОКУ

  1. Руські літописи. «Повість минулих літ» літописця Нестора
  2. Козацькі літописи. Літопис Самійла Величка

 

  1. Руські літописи. «Повість минулих літ» літописця Нестора

 

  • Робота з історичним джерелом
  • КАРТКА 1

«...У рік 6415 [907]. Пішов Олег на Греків, Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і кривичів, і мері, і полян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців, котрі є пособниками. Ці всі називалися «Велика Скіфія». І з цими усіма вирушив Олег на конях і в кораблях... І прибув він до Цесарограда, а греки замкнули ... і город заперли. … І повелів Олег воям своїм колеса зробити і поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер, напнули вони вітрила, [рушили] з поля, і пішов [Олег] до города. Побачивши ж [це], греки убоялися і сказали, виславши [послів] до Олега: «Не погубляй город. Ми згоджуємось на данину, як ти ото хочеш».

  • КАРТКА 2

«. ..[Року 1036]. Коли Ярослав був у Новгороді, йому прийшла звістка, що печеніги оточують Київ. Ярослав же, зібравши багато війська з варягів і слов'ян, прийшов до Києва і вступив у свій город. А печенігів було безліч. Тоді Ярослав виступив з міста, вистроїв дружину свою, поставив варягів посередині, а з правого боку – киян, а на лівому крилі – новгородців. І стали вони перед містом, а печеніги почали наступати, і зійшлися вони на тому місці, де тепер стоїть церква Святої Софії, митрополія руська, а тоді там було поле поза містком. І сталася жорстока січа, і ледве переміг Ярослав під вечір. І розбіглися печеніги в різні боки ...»

  • Визначте вид історичного джерела, з якого взятий уривок
  • До якого типу писемних джерел можна віднести вказаний уривок?
  • Поясніть поняття «літопис»
  • Назвіть найвидатніший літопис Київської Русі-України
  • Хто є автором «Повісті минулих літ»

Літопис – історико-літературний твір на Русі, в якому оповідь велася за роками.

Літописець – автор літопису.

Найдавніші руські літописи не збереглися у своєму початковому вигляді, вони дійшли в більш пізніх записах. При їх складанні літописці використовували твори своїх попередників, зарубіжні хроніки, Біблію, житія святих, сказання, усні перекази (легенди), власні спостереження. Цінність літописів як джерела в тому, що до них уміщувалися документи, які не дійшли до нас в оригіналах. Першими з них були договори київських князів із Візантією, укладені на поч. X ст.

Зародження літописання в Київській державі починається із літописних записів князя Володимира Великого (Х ст.). Найдавнішими літописними творами, що дійшли до нашого часу, є «Повість минулих літ», «Київський літопис» (ХІІ ст.) та «Галицько-Волинський літопис» (ХІІІ ст.).

  • Робота з додатковою інформацією
  • КАРТКА 3

Повість минулих літ – найвидатніша пам'ятка літописання Київської Русі. Укладена на поч. ХІІ ст. У первісному вигляді «Повість минулих літ» до нас не дійшла, а була переписана на поч. ХV ст. і збереглася в кількох копіях.

Відомо три редакції «Повісті». Перша складена близько 1113 р. ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. Другу редакцію склав 1116 р. ігумен Видубецького монастиря в Києві Сильвестр. Третю редакцію «Повісті» створив близько 1118 р. невідомий автор у Києво-Печерському монастирі.

«Повість минулих літ» – зведення з попередніх літописів, різноманітних історичних та літературних творів, пам'яток права. Основна увага в творі приділяється політичним та воєнним подіям. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому фоні світових подій. Висвітлює історію східних слов’ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов’янської писемності, показує життя різних прошарків населення того часу.

  • КАРТКА 4

Нестор Літописець (близько 1056, Київ — † близько 1114, Київ) – преподобний, київський літописець та письменник. Автор «Повісті минулих літ». Помер і похований у Києво-Печерському монастирі. Біографія Нестора Літописця майже не відома, інформації дуже мало. Народився не раніше, ніж 1056 р. У 1073 р. прийшов до Печерського монастиря, де і став ченцем. Нестор був одним із найавторитетніших діячів свого часу. В «Іконописному подлиннику» його зовнішність описано так: «Сивий, борода на зразок Богослова – не роздвоїлась. На плечах – клобук, у правій руці – перо, а в лівій – книга і чотки…». За антропологічними ознаками святий мав зріст 163 – 164 см, належав до жителів Подніпров’я. Присвятив своє життя релігійній справі: до кінця своїх днів був ченцем Києво-Печерської лаври. Помер святий літописець, як уважають дослідники, у 1113 – 1115 рр., коли мав, ймовірно, близько 60 – 65 рр.

 

  1. Козацькі літописи. Літопис Самійла Величка

 

  • Робота з історичним джерелом
  • КАРТКА 5 («Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки»)

«Гетьман Бруховецький  возвратился з Москви по рождестві Христові, обдарен пребогато, і привіз з собою воєвод великоросійських во вся начальнійшія гради українській (кромі давнійших: в Києв,

в Чернігов, в Переяслав і в Ніжин...) ... Того ж (1666) году... прислані з Москви во всю Украйну спищики, коториє всіх людей по градіх і селах – всякого чоловіка... і кто сколько … імієт і кто чим промишляєт і какою землею, владієт, ... хутори переписавши, от всего того дань давати наложили.».

  • КАРТКА 6 («Літопис Самовідця»)

«Початок і причина війни Хмельницького є виключно в переслідуванні поляками православ'я й обтяженні козаків, бо ж тоді їх, не бажаючих панщини робити, до чого не звикли були, на службу в замках повернуто, і їх з листами [посилали] і в містах до чищення коней і догляду за ними старости держали, в дворах груби, тобто печі, палити, псів чистити і доглядати, подвір'я замітати і до інших незносних робіт приставляли. Ну а ті, що були козаками реєстровими, то над ними шляхта панове, полковники від гетьмана коронного понасилані були, які про їх вольності ніскільки не дбаючи, як тільки могли зневажали їх і втихомирювали; плату, яка визначена була від короля його милості і Речі Посполитої по золотих тридцять на рік вони собі забирали, з сотниками ділячись; бо сотників не козаки обирали і настановляли, але полковники, кого хотіли, з своєї руки, щоб вони до них зичливими були...»

  • Визначте вид історичного джерела, з якого взятий уривок
  • До якого типу писемних джерел можна віднести вказаний уривок?

Козацькі літописи – це історико-літературні твори другої половини ХVІІ – середини ХVІІ ст., присвячені козацьким війнам.

Найвідомішими пам’ятками козацького літописання є:

  • Хроніка Сафоновича (автор – колишній викладач і ректор Київської колегії, ігумен Київського Золотоверхого монастиря Феодосій Сафонович. Повна назва твору: «Хроніка із літописців стародавніх, із святого Нестора Печерського та інших, також із хронік польських про Русію, звідки Русь почалася і про перших князів руських, і про подальших князів, що по них наступали, і про їхні справи». Час написання – 1672 р.).
  • Літопис Самовидця (автор – невідомий, припускають, що ним міг бути Роман Ракушка-Романовський. Повна назва твору: «Літопис Самовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусобиці, що були в Малій Росії після його смерті». Час написання – десь 1702 р.).
  • Літопис Григорія Граб’янки (автор – гадяцький полковник Григорій Граб’янка. Повна назва твору: «Події превеликої, з вини поляків кривавої й небувалої брані Богдана Хмельницького, гетьмана запорозького з поляками за найясніших королів польських Владислава, потім і Казимира, яка в 1648 році почала виправлятися і за літ десять, по смерті Хмельницького не закінченої. Із різних літописців і з діаріуша, на тій війні писаного. В місті Галичу, працею Григорія Граб’янки зібрано і стверджено самобутніх старожилів свідченнями. Року 1710»).
  • Літопис Самійла Величка (автор – старшина Самійло Величко. Повна назва твору: «Сказання про війну козацьку з поляками, що через Зіновія Богдана Хмельницького, гетьмана військ запорозьких вісім літ точилася, а близько дванадцяти літ тяглася з іншими державами у поляків, якою він, Хмельницький, при всесильній Божій помочі із козаками і татарами із тяжкого лядського іга вибився і під великодержавне пресвітлого монарха російського Олексія Михайловича добровільно піддався». Час написання – 1720 р.).
  • Історія Русів (автор – невідомий, час написання – 90-ті роки XVIII ст.).
  • Робота з додатковою інформацією
  • КАРТКА 7

Самійло Величко народився близько 1670 р. на Полтавщині, ймовірно в с. Жуки Полтавської сотні, в козацькій родині. Упродовж 80-х рр. ХVІІ ст. навчався у Києво-Могилянській академії. З 1690 р. Самійло Величко служив у домі генерального писаря Війська Запорозького Василя Кочубея. На початку 1705 р. розпочалася його служба в Генеральній військовій канцелярії, де обіймав посаду старшого канцеляриста. Крім роботи в канцелярії, брав також участь й у воєнних походах. До того ж, напевно, виконував важливі дипломатичні доручення гетьмана Івана Мазепи. В 1709 – 1715 рр. перебував в ув’язнені. Після звільнення проживав у маєтностях Кочубея – в Жуках і Диканьці, що на Полтавщині, де переважно навчав дітей грамоті. Саме в Жуках Величко розпочав писати відомий історичний твір, присвячений подіям середини ХVІІ – початку ХVІІІ ст.

  • КАРТКА 8

Працюючи над цим історичним твором автор не лише дослідив документи Генеральної військової канцелярії, ознайомився з козацькими літописами, а й вивчив праці зарубіжних авторів. Перший том твору охоплює події з 1648 до 1659 рр. і має назву «Сказаніє о войні козацкой с поляками...». Другий том, присвячений подіям 1660 – 1700 рр., називається «Повіствованіє літописне о малоросійських і іних повідєніях». Згодом при публікації твору обидві частини були об'єднані під назвою «Літопис Самійла Величка».

Під час написання «Сказанія... », яке тривало понад десять років, Величко осліп. За оцінкою дослідників праця Величка одночасно є і літописом, й історичним дослідженням, а також художнім твором, збіркою документів й антологією літературних творів різних авторів і жанрів.

Останні роки життя провів у селі Жуки. Тут помер і похований.

 

ІV. Закріплення та систематизація вивченого матеріалу

  • Про які історичні праці з історії України та їхніх авторів ви дізналися?

V. Домашнє завдання

Прочитати § 11, С. 64 – 65, вивчити поняття

 

5 клас                                                               Вступ до історії

docx
Додано
2 листопада 2020
Переглядів
221
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку