Історико-фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання.

Тема: Історико-фольклорна основа історичного роману у віршах «Маруся Чурай». Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання.

Мета: опрацювати зміст роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко; розкрити історичну та фольклорну основи роману; розвивати громадянську самосвідомість учнів; формувати навички та уміння аналізу роману у віршах, розкрити характери, проблематику твору; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, прагнення до розвитку духовних якостей.

 

Тип уроку:урок засвоєння нових знань

Форма уроку:урок аналізу художнього твору

Унаочнення: портрет письменниці; текст роману «Маруся Чурай», аудіозапис «Ой не ходи Грицю..»

Методи та прийоми: «Незакінчене речення», «Мікрофон»

Форми роботи: робота в групах

           Перебіг уроку

І Організаційний момент

Привітання. Перевірка готовності учнів до уроку

ІІ.Актуалізація опорних знань

Метод «Незакінчене речення»

1. Ліна Костенко народилася …( 19 березня 1930 року)
2. Письменниця належить до покоління… (шістдесятники)
3. Ліна Костенко була не публічною особою, але зрештою погодилася дати інтерв’ю і розповіла про своє життя … (для книги Івана Дзюби «Є поети для епох»)
4. Перша поетична збірка письменниці …(«Проміння землі»)
5. Ліна Василівна навчалася…
6. Була заміжня… ( двічі. Перший  чоловік  Єжи-Ян Пахльовський, другий- Василь Цвіркунов)
7. Поетесу удостоєно премій …( Франческа Петрарки, медаллю Святого Володимира, стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги.)
8. На цей момент  Ліна Костенко живе і працює … (у Києві)
9. Прозовий твір про життя сучасної України - .. ( «Записки українського самашедшего»)
10. У цьому році поетесі виповнилося… (90 років)

ІІІ Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

На минулому уроці ми ознайомилися з творчістю Ліни Василівни. Заслухайте, будь ласка, слова  Івана Бокого про поетесу:  «Ліну Костенко люблять усі, хто любить поезію. Ліну Костенко люблять усі, хто любить Україну. Ліну Костенко люблять усі, кому дорога людська свобода… Оце дорогоцінне для поета вміння приходити до народу не в часи щедрот, а в часи, коли народ  потребує її слова, Ліна Костенко демонструє повсякчас.»

Яка вдала характеристика її творчості, бо недарма  Ліна Костенко перша з українців за життя визнана світовим поетом, стала реальним кандидатом на Нобелівську премію. Уже перші книжки Л. В. Костенко засвідчили: на небосхилі української поезії спалахнув яскравий талант. І сьогодні ми продовжимо знайомитися з її творчістю . Поринемо у минуле, поглянемо як жили герої історичного роману «Маруся Чурай»,  хто із них, пройшовши крізь помилки, сумніви і вагання, не схибив, не зрадив для себе, своєму високому призначенню - бути Людиною.

ІV Вивчення нового матеріалу ( робота над темою уроку)

1.Вступне слово вчителя

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліна Костенко написала у 1979 році ,але його шлях до читачів був нелегким. Рецензенти звинувачували поетесу в тому, що вона насмілилася у творі звеличити історичні постаті, які боролися за українську державність.  Вихід роману був під загрозою, та все ж після публікації розійшовся блискавично.

Літературознавець Павло  Охріменко про роман писав: «Минуло небагато часу від виходу книги, а вона вже стала раритетом, предметом схвильованих виступів майстрів слова, про неї одразу ж з'явилися відгуки в пресі. Так розпочала свій шлях «Маруся Чурай» Ліни Костенко».

Отже, і ми з вами сьогодні торкнемося до вічності, спробуємо осягнути глибинну суть історичного роману у віршах  Л.Костенко “Маруся Чурай”.  Спочатку дамо визначення поняттю «роман у віршах»

2. Теорія літератури

Роман у віршах — ліро-епічний жанр, якому властива багатопроблемність, поєднання епічного й ліричного начал; дія у творі цього жанру, як правило, концентрується навколо долі одного чи кількох головних героїв.

3. Робота в групах (групові інформаційні проєкти)

 

Перша група «Історична основа твору. Історія написання»

 

Маруся Чурай — напівлегендарна народна поетеса-піснярка. За переказами, народилася близько 1625 р. в Полтаві в родині козака Гордія Чурая. Через вільнолюбну, горду натуру батько мусив тікати на Січ, брав участь у багатьох протипольських повстаннях. Якось у бою потрапив у полон і був страчений. Вважається народним героєм, оспіваний у думі.

Маруся Чурай  піднімала бойовий дух січового козацтва своєю творчістю, саме з її піснями вояки вирушали в походи,  щоб відстояти українську державність. Вважають, їй належать такі відомі пісні, як «Засвіт встали козаченьки», «Летить галка через балку», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Ой Боже ж мій, Боже, милий покидає», «На городі верба рясна», «В кінці греблі шумлять верби» та ін.

Вона була вродливою дівчиною — стрункою, чорнявою, кароокою, з косою до колін. До неї залицялося багато парубків, особливо упадав за нею Іван Іскра (за деякими даними, син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але Чураївна любила іншого — Григорія Бобренка…

Поштовхом до написання роману стала одна з пісень Марусі Чурай — «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», за основу якої взято традиційну фольклорно-романтичну колізію: любов — зрада — помста.

 

Слово вчителя.

Послухаємо аудіозапис цієї пісні. До речі, сама пісня "Ой   не ходи,  Грицю"  перекладена російською, польською, німецькою, угорською, французькою, англійською мовами.

(прослуховування аудіозапису)

 

Дякуємо першій групі за повідомлення. Ми побачили, що Ліна Костенко у своєму романі “Маруся Чурай”, відтворила епоху Хмельниччини, на національному тлі порушила важливі суспільні та філософські проблеми, які є актуальними і на сьогоднішній день. А зараз слово надаємо  другій групі, яка ознайомить нас із  композицією та сюжетом роману.

Друга група «Композиція».

Роман має дві сюжетні лінії -  особисту та історичну.

Особиста лінія  - це Маруся Чурай-Гриць Бобренко

Історична -  національно-визвольна боротьба українського народу під керівництвом гетьмана Богдана Хмельницького проти польської шляхти.

Роман складається з 9 розділів.     

У І розділі «Якби знайшлась неопалима книга» мова йде про пожежу 1658 року , яка знищила Полтаву, про суд над Марусею  Чурай. 

У ІІ «Полтавський полк виходить на зорі»-мирні люди збираються і йдуть у похід.

У ІІІ р. «Сповідь»  розкрито душевний стан дівчини.  

ІV розділ —  « Гонець до гетьмана» Іван Іскра летить у Білу Церкву до Хмеля зі звісткою, що полк вирушає і з розповіддю про М.Чурай.                                                                                                                                                                                                                                                              У V «Страта» подано настрої натовпу, Марусі, Іскри, що встиг із листом Богдана.                                                                                                                                                                           У VІ— «Проща» --правдиво змальовано страхітливі руйновища на Україні, введено образ мандрівного дяка-філософа, який розтлумачує Марусі все побачене й почуте. 

VІІ—«Дідова балка» - розкрито образ старого запорожця, якого козаки визволили з турецької каторги-галери, де він поневірявся 20 літ.  Старий живе усамітнено і спогадами про давню козацьку славу, пам’ятає про Марусю і розпитує про неї Івана Іскру.

VІІІ—«Облога Полтави». У цьому розділі мова йде про сміливість і стійкість полтавчан, які не здаються: «Якщо їм зараз в руки не дамося, то згодом звідси й вдаримо по них.»  

  ІХ—«Весна і смерть, і світле воскресіння».  Змучена і виснажена Маруся Чурай чекає наближення кінця. Іде весна-пора, коли хворі на сухоти відходять за грань. Іван приходив: «А на Святвечір як вона сиділа,то вже од неї тіні не було».                                                                                                                                                                                   

Композиція:

Кульмінація 1 – суд і вирок.

Зав’язка – спогади Марусі про стосунки з Грицем.

Розвиток дії – Маруся йде на прощу.

Кульмінація 2 – облога Полтави.

Розв’язка – зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні.

Слово вчителя

 

Дякуємо за виступ учням, які ознайомили нас з композицією роману. А тепер перейдімо до образів твору

 

Третя група «Образи твору»

Головною героїнею роману є Маруся Чурай. Це  незвичайна дівчина з Полтави, дуже вродлива, талановита. Її образ виступає в єдності з образом України. Всі свої найсвітліші почуття вона висловила в піснях. Маруся чиста серцем, розумна, окрім того, наділена поетичними і музичними талантами. Творення пісні для Марусі є чи не головним способом самовираження.

Матір  Марусі була матір’ю по своїй суті, «матір’ю усьому на землі» (дуже добра та чуйна людина). Не випадково Гриць казав, звертаючись до Марусі, напрочуд точні слова:

          «Тут двоє матерів, твоя і Божа».

Гордій Чурай – батько Марусі. Був полум’яним патріотом, мужнім оборонцем своєї землі. Швидкий на розум, чистий серцем, Чурай не терпів кривди, знущання над людьми. Про його славні подвиги складено пісні, які передаються з покоління в покоління:

         «…пішов у смерть — і повернувся в думі,

         і вже тепер ніхто його не вб’є»

Гриць Бобренко – хлопець, якого покохала Маруся. Вiн був вродливим парубком i сміливим на війні, проте в особистому житті слабовольним i безхарактерним:

«Грицько ж, він міряв не тією міркою, 

В житті шукав дорогу не пряму. 

Він народився під такою зіркою, 

Що щось в душі двоїлося йому. 

Від того кидавсь берега до того. 

Любив достаток і любив пісні…» 

Гриць перебував пiд впливом своєï матерi Бобренчихи, меркантильної та дрібної за духовними якостями жінки, котра не хотiла нiчого знати про одруження сина з бідною Марусею. Марусина ж любов до Гриця була  безоглядною й сильною. Трагедiя дiвчини полягає в тому, що ïï велике почуття поглинули буденні проблеми: Гриць шукав заможну дівчину, а Маруся була бідною.

«Моя любов чолом сягала неба,

а Гриць ходив ногами по землі».

Іван Іскра – хлопець, що щиро кохає Марусю. Козак, полковий обозний, звиклий до випробувань і битв.

«Таке нещастя хоч кого знеможе. 

Це ж можна тут рішитися ума. 

Любив же він Марусю, не дай Боже! 

Тепер сидить, лиця на нім нема» 

Іван, щоб урятувати кохану від страти (за вироком суду), звертається за допомогою до самого гетьмана Хмельницького. Коли заграли знову труби до походу, Іван відразу відгукується на поклик гетьмана, він у перших лавах, під корогвами. Для нього обов’язок – найперше і святе. Прощаючись з Марусею, він говорить:

             «І знов земля кипить у боротьбі,                                                                                                                                                                             

              І знову я належу не собі».

 

4. Цитатний квест за романом

 

Дякую всім за повідомлення, ми ознайомилися з історичною основою роману «Маруся Чурай», композицією та сюжетною лінією, а також з образами. А зараз я вам пропоную трішки розважитись і взяти участь у квесті. У нас вже є три групи, кожна має відшукати, а потім пояснити зміст цитати певного героя. Вони можуть знаходитися у будь-якому місці нашого кабінету. Після того як всі цитати будуть знайдені я чекаю вас на своїх місцях для коментування.  Бажаю успіхів!

 (цитати в «Додатках»)

V Узагальнення вивченого матеріалу

На сьогоднішньому уроці ми ознайомилися з романом у віршах  Ліни Костенко «Маруся Чурай».

«Мікрофон» .(Бесіда за питаннями)

Чому Маруся Чурай не може простити Грицеві зраду навіть після його щирого каяття?                                                                                                                                                                                                  Прокоментуйте слова Чураївни: «Нерівня душ—це гірше,ніж майна».

VI  Домашнє завдання

Для всіх (обов'язкове) : Вивчити напам'ять уривок з роману

За бажанням : підготуватися до уроку – суду за романом, відпрацювати вибрані ролі (Ролі за вибором)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9B%D1%96%D0%BD%D0%B0_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0
2. https://naurok.com.ua/sistema-urokiv-z-vivchennya-tvorchosti-lini-kostenko-18802.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 ДОДАТКИ (Цитатниий квест)

Вона ж свій злочин визнала прилюдно!

Бо, як до Гриця, мертвого, припала,

казала все — як зілля те копала,

як полоскала, як його варила

і як уранці Гриця отруїла.

(Про Марусю Чурай на суді)

 

Вона ж співала, наче голосила,

на себе кари божої просила.

Співала так, як лиш вона уміла!

А потім враз — неначе заніміла.

(Про Марусю Чурай на суді)

 

любила, справді, вірно і давно,

тоді його із ревнощів убила,

підсипавши отрутуу вино.

(Горбань про Марусю на суді)

 

Мовчить, бо стидно. Бачив бог із неба.

Я знаю все, так наче там була.

В ту ніч вона сама його до себе,

розпутниця, обманом затягла.

 (Бобренчиха про Марусю на суді)

 

Ця дівчина... Обличчя, як з ікон.

І ви її збираєтесь карати?!

 (Запорожець захищає Марусю на суді)

Моя любов чолом сягала неба,

А Гриць ходив ногами по землі.

(Про силу кохання Марусі)

 

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.

А я скажу: не кожна, ой не кожна!

Чужа душа — то тихе море сліз.

Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

(Чураїха про дочку Марусю на суді)

 

Важкий закон. І я його не зрушу.
До цього болю що іще додам?

Вона піснями виспівала душу.

Вона пісні ці залишає нам.

(Іван Іскра про Марусю)

 

Звитяги наші, муки і руїни
безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
що клекотів у наших корогвах!

(Іван Іскра про Марусю)

 

А вечір довгий, хуртовина струже.

Дівчата гомонять про те, про се.

В розмові я, сказати б, то не дуже.

А в пісні можу виспівати все.

(Маруся Чурай )

 

 

 

Не помста це була, не божевілля.
Людина спрóста ближнього не вб’є.
Я не труїла. Те прокляте зілля
він випив сам. Воно було моє.
(Маруся Чурай )

Чотири годи бувши у походах,

ні в чим нагани жодної не мав.

Був на Пиляві, і на Жовтих Водах,

і скрізь, де полк Полтавськийвоював.

(Горбань про Гриця Бобренка)

 

Під Берестечком бився ти сміливо.

Під Зборовом також і над Пилявою

Своє ім'я ти не покрив не славою.

(Маруся про Гриця Бобренка)

 

 

… ж, він міряв не тією міркою,

В житті шукав дорогу не пряму.

Він народився під такою зіркою,

що щось в душі двоїлося йому.

 (Характеристика Гриця Бобренка)

 

 

А він такий, що він брехать не буде.
…був чесний, не якийсь бабій.
Він сам казав, що вже її забуде.
У домі в нас він був уже, як свій.
Оце у восень мали ми побратись.

(ХарактеристикаГриця Бобренка)

 

 

То — козак.

Таке нещастя хоч кого знеможе.

Це ж можна тут рішитися ума.

Любив же він Марусю, не дай боже!

Тепер сидить, лиця на нім нема.

(ІванаІскра на суді)

 

А слово скаже — з пам’яті не викинеш.
А більш мовчить, не щедрий на слова.
Таке обличчя, зразу і не звикнеш, —
різке, як меч. Тонке, як тятива.

(Характеристика Івана Іскри)

 

… не те щоб хорувала,
ні, то вже вдача. Все, було, невлад,
все їй не так, і чоловік, і хата.
Все щось болить, то груди, то живіт.
Така була висока і цибата,
як чапля з Перещепинськихболіт.
(Характеристика Бобренчихи)

Все скаржилась, ходила якось боком.
Кляла Бобренка на усілади.
А ненаситна! — що нагледить оком,
то дзьобом так і вихопить з води.

(Характеристика Бобренчихи)

 

У нього скроні в срібній папороші.

Буває так, що слава на дурняк,

а в нього слава за великі гроші.

Йому добро сааме іде у двір.

(Характеристика Вишняка)

 

 

Такіпухкі у …рученята,

коса білява, куца і товста.

Як реп'яшки, зелені оченята

і пишнозакопилені вуста.

(Опис Галі Вишняківни)

 

Ще не старий. І славу мав, і силу.

(Про нього потім думу і складуть.

Мине сім літ — і голову цю сиву

Виговському на списі подадуть).

(про Мартина Пушкаря)

 

Бенкетував, сідав на шию хлопу,

пускав дівчат по світу без коси.

Стріляв козуль, возив пшоно в Європу

і на поташ випалював ліси.

(Опис ЯремиВишневецького)

 

Був молодий і гарний був на вроду.

І жив, і вмер, як личить козаку.

За те, що він боровся за свободу,

Його спалили в мідному бику!

(Про Северина Наливайка)