Івент "Мова моя, калинова"

Івент "Мова моя, калинова"
Мета: донести до учнів красу і багатство україн­ської мови; збагатити знання про рідну Україну, слов­никовий запас дітей; розвивати зв'язне мовлення; вихо­вувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національ­ну культуру, бути патріотами своєї держави, донести до свідомості кожного, що без знання мови,її історії, народ ніколи не усвідомить себе єдиною неповторною нацією.

ХІД ЗАХОДУ

Учні виконують пісню «Добрий день, людям на землі» І.Танчака

Добрий день! Добрий день,

Ниви і поля!

Добрий день! Добрий день,

Матінко земля!

Добрий день! Добрий день

В небі, журавлі!

Добрий день! Добрий день,

Людям на землі!

 

Приспів:

Це для нас посміхається сонечко,

Соловейко співає пісень!

Заглядає веселка в віконечко:

Добрий день вам! Добрий день!

 

Вчитель. Сьогодні ми зібрались, щоб сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову. Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська. Вона нічим не гірша від італійської – така ж співуча, від англійської – така ж багата.

-Починаймо наше свято!

Учениця.

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати

І рідну мову прославляти.

Учень. 

Ой яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як!

Є в ній ліс-лісочок, кущик, гай, діброва, бір,

Перелісок. Є іще й байрак! І така ж розкішна

І гнучка, як мрія...

Учениця.

Є в нійі хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Та не в тому справа, що така багата.

Помагало слово нам у боротьбі.

В1.Для нас рідна мова — це не тільки доро­га спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це -наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарб­ницю загальнолюдської культури.

          В2. Мова! А що таке мова?

Народ говорить, що "слово до слова – зложиться мова", а Тарас Григорович Шевченко ось як про неїговорив:

Учень.Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос – більш нічого.

А серце б'ється, - ожива,

Як їх почує!..

В.1 Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою. У них - материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

Учень. І тихо мовляться слова ,

І шепче зірка вечорова,

І чуть, як засина трава

У колисковій рідній мові.

(Дівчатка колишуть ляльок і співають колискову «Котику сіренький»)

Котику сіренький,

Котику біленький,

Котку волохатий,

Не ходи по хаті,

Не ходи по хаті,

Не буди дитяти.

Дитя буде спати,

Котик — воркотати.

Ой на кота воркота,

На дитину дрімота.

А-а-а-а! А-а-а-а!

В.1 Від материнської колискової, від колядки і щедрівки, від рушникової веселки, від таїнства традицій та звичаїв бере свій початок любов до рідної мови. Сім’я - саме тут плекаються перші паростки любові і поваги до рідного слова.

Учень. Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має:

Як ту мову мож забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

 

Учень .Солов’їну, барвінкову,

Колосисту навіки.

Українську нашу мову

В дар дали мені батьки.

Учень.

Українка я маленька,

                Україна – моя ненька.

                В неї щира я дитина,

                 Добра, люба та єдина.

Учень

Я – син України-неньки!

                 Українцем я зовуся.

                 Й тою назвою горджуся.

                 В мене вдача щира й сміла,

                 І відвага духа й тіла,

                А яка ще пречудова

                 Українська в мене мова!

В1. Немає у світі людини, яка б не любила казок або не чула їх. Особливо діти. Всі ми із задоволенням читаємо казки. А сьогодні я вас усіх, і дорослих, і малих, запрошую в гості до казки тут.

Інсценізація казки «Колобок» (ляльковий театр)

В.2 Чи сподобалась вам, діти, казка? А як ви знаєте українські народні казки, побачимо зараз, зіграючи у вікторину «З якої це казки?»

В.1«-Піди до ополонки, встроми хвоста в неї і сиди тихенько та  приказуй: «Ловися рибко велика і маленька» ( «Лисичка-сестричка і вовк-панібрат»)

В.2«Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка. Та й загубив дід…»Що він загубив? («Рукавичка»)

В.1«В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн взяв та й вивіз його у ліс…» (« Пан Коцький»)

В.2«Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. А дід став на воротях в червоних чоботях та й питається…» То що питає дід? («Коза-дереза»)

В.1«- Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю.- Ану  заспівай!» («Колобок»)

 

В.2 Багатий і український народ на ігри зі співанками. Ось одна з них – це «Подоляночка». То ж давайте всі пограємось. (Школярі запрошують гостей)

Учениця.А тепер оберемо Подоляночку лічилкою:

Котилася торба

З високого горба,

А в тій торбі

Хліб-паляниця,

З ким хочеш,

З тим поділися.

Вчитель. А тепер настав час для загадок. Знаю, що ви їх любите. Це один із найбільш поширених видів усної народної творчості.У загадці зашифрований якийсь предмет чи явище. Спостережлива людина завжди відгадає загадку.

Перевіримо, чи спостережливі ви. Отже, загадки.

           1.Маленька, менша від мачини,

Ні з ким не стану на борню.

А при читанні, коли треба,

Людини мову я спиню.

Що це таке?

   (Крапка)

2.Злита з хвостиком ця крапка,

Невелика, власне, лапка.

Робить паузу всім відома.

Як вона зоветься?

( Кома)

3.Він після речення, цитати

Вмостився, схожий на гачок.

Всіх нас примушує питати,

А сам – ні пари з вуст – мовчок.

(Знак питання)

4.Що за знак- стрункий, як спис,

Він над крапкою завис.

Всіх зове до поклику.

Хто ж бо він?

( Знак оклику)

5.

В2 .Наш народ дуже любить жарти. Тож давайте і ми пожартуємо.

( діти інсценізують)

Учень.1 Упіймав дядько на яблуні хлопчика. «Ти там, шибенику, що робиш?»- запитує сердито. «Та упало ваше яблуко, то я його вішав» - не розгубився хлопчик.

Учень.2 Вчитель питає учня: «Васю, слово"мати" якого роду? Вася подумав і відповідає:"Як у платті - то жіночого, як у джинсах - чоловічого"

            Учні 3,4   Секлита Лимарівна:

В Київ приїхала я із села,

Мрія давнішня сюди привела.

Довго гуляла святковим я містом,

І захотілося смачно поїсти.

От і кафе (проходить, сідає за столик).

Кличу офіціанта :

«Борщ український, будь ласка, подайте,

Склянку узваруй вареники з м’ясом»

Офіціант:

Пані, ну щови! Кафе в нас сучасне.

Ось вам стейк, гамбургер, чизбургер, піца ...

Секлита Лимарівна:

- Що то він каже? І як воно їсться ?

Офіціант:

- Фанта, мірінда, є спрайт, кока-кола,

Пийте бонакву. А ось пепсі-кола.

Ще є й солодощі – тільки для вас:

Ківі, пікнік, помаранч, снікерс, марс.

Секлита Лимарівна:

- Може, він лається ? (Тихенько про себе)

- Ой ...Щось погано ... Водички подайте!

Хто його знає,чим він нагодує (вбік каже).

- Дякую. Вибачте, завтра зайду я.

Хоч би мені ті слова переклали.

Швидше додому! До хліба із салом!

Рідне, своє, зрозуміле й смачне...

Більше в кафе не затягнеш мене.

 

Вчитель. Розвеселили нас гуморески, жарти, а під гарний настрій завжди хочеться співати.

 Учні виконують пісню «Українська мова»

(слова Надії Янчук,  музика Володимира Климюка )

 

Українська мова,

Мова барвінкова,

В лузі запашнім квітка польова.

Поруч ти зі мною,

Чаруєш красою,

У серцях гарячих ти жива.

 

Мово пустотлива,

Дзвінка і грайлива,

Мелодійна, легка, сонячна й проста.

Веселково-ніжна,

І морозно-сніжна –

Ти лікуєш серце і вуста.

 

Приспів:

 

Мово лебедина,

Ти одна-єдина,

Ти як соловейка пісня у гаю.

Мово калинова,

Дивна, загадкова,

Рідну свою мову я люблю.

 

В2. Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов. Учені вважають, що на нашій планеті близько трьох тисяч мов. З-поміж такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, тоб­то це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.

 

В.1 Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англій­ська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає по­чесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.

Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучі­стю — одна з найкращих.

 

В.2 Ще 1928 року в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська, українська та французька мови наймилозвучніші. Ми, укра­їнці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків.

Учениця.

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту — на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,—

Бо ж єдина — так, як мати,—

Мова в кожного із нас!

 

Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово України,

Ти моя казкова

Пісня солов'їна.

Учень.

Розцвітай під небом

Проліском прекрасним,

А любов до тебе

В серденьку не згасне.

Учениця.

Йди по світу гідно

В шані і привіті,

Ти для мене рідна

І найкраща в світі!

 Учні виконують приспів пісні Н.Бучинської «Мова єднання»

Приспів:

Краща мова єднання це українська

Нам Україну народила,

Краща мова кохання це українська

Сила небес їй дала крила – 2 р.