Календарно-тематичне планування з української мови для 10-го класу за Новою програмою 2017року

Рівень

Рівень стандарту

Форми контролю

І

Дата

ІІ

Дата

Перевірка мовної теми

2

2

Письмо:

есе

2

3

переказ

-

-

твір

-

-

Говоріння:

  діалог

1

-

усний переказ

1

-

уний твір

-

1

№/п

Дата

Дата

Кіл.

год

      Зміст навчального матеріалу

Мовна змістова лінія

Очікувані результати

             Вступ ( 3 години)

Знаннєвий компонент

Учень/учениця:

розуміє суть понять «лексикографія», «словник», «довідник», «довідкова література»;

називає основні типи словників;

усвідомлює важливість умінь систематизувати, зіставляти, аналізувати, узагальнювати й використовувати інформацію, яка міститься в лексикографічних джерелах, довідниках, ресурсах мережі Інтернет.

Діяльнісний компонент

організовує свою діяльність (мотивує, ставить цілі, планує, прогнозує, контролює, здійснює рефлексію, коригує);

володіє ефективними прийомами пошуку необхідної інформації в різних лексикографічних джерелах, зіставляє й аналізує її;

користується у разі потреби, лексикологічними джерелами, виділяє необхідну інформацію з лексичних словників різного типу (тлумачного, словника синонімів, антонімів, іншомовних слів, фразеологічного та ін.) і довідників, у тому числі мультимедійних;

висловлює припущення про достовірність наявної інформації;

виявляє недостовірність одержуваної інформації, прогалини в інформації й заповнює їх;

використовує знайдену інформацію для пояснень як докази й факти в різних навчальних і практичних ситуаціях, ситуаціях моделювання й проектування.

Ціннісний компонент

демонструє любов і повагу до рідного слова, гордість за багатство і красу української мови;

висловлює своє ставлення до знайденої інформації;

усвідомлює важливість потреби пошуку додаткової інформації для розв’язання навчальних завдань і самостійної пізнавальної діяльності;

зберігає необхідні лексикографічні видання, цінну інформацію на персональному комп’ютері, у домашній бібліотеці.

Емоційний компонент

виражає засобами мови адекватні почуття і враження від результатів роботи.

Поведінковий компонент

відповідально ставиться до кожного вжитого слова;

демонструє інтерес до нових слів й активність у збагаченні власного словникового запасу.

1

1

Лексикографія. Сучасні лексикографічні джерела: словники, довідкова література (у  числі на електронних носіях).

2

1

Основні типи словників.

Довідкові медіаресурси.

3

1

Диспут на тему: «Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля…» (М. Рильський).

Поняття норми в сучасній українській літературній мові .

                      Лексична норма (10 годин)

Знаннєвий компонент

Учень/учениця:

розуміє суть понять «лексична норма», «лексичне значення слів», «лексична сполучуваність слів», «слово і контекст», «лексична помилка»;

розуміє суть понять «порушення лексичної норми», «фразеологізми», «стилістичне забарвлення фразеологізмів»;

пояснює загальні принципи класифікації словникового складу української мови;

пояснює найпоширеніші випадки порушення лексичної норми;

визначає роль і стилістичні можливості вивчених лексичних одиниць, комунікативно доцільно використовує їх у власному мовленні;

визначає роль і доречність використання фразеологічних засобів мови, стилістичну функцію їх;

розуміє відмінності між лексичними, фразеологічними синонімами; доречно використовує їх у тексті;

усвідомлює відмінність між фразеологічними синонімами й антонімами;

використовує лексичну синонімію як засіб виправлення невиправданих повторів, як засіб зв’язку речень у тексті;

правильно й доречно використовує фразеологізми відповідно до стилістичного забарвлення їх.

Діяльнісний компонент

організовує свою діяльність (мотивує, ставить цілі, планує, прогнозує, контролює, здійснює

рефлексію, коригує);

організовує й планує навчальне співробітництво з учителем та однокласниками;

працює в групі й набуває досвіду такої роботи;

дотримується лексичної норми в усних і писемних висловленнях;

уживає слова відповідно до їхніх лексичних значень, правильно використовує у мовленні багатозначні слова, синоніми, антоніми, омоніми, слова в переносному значенні з урахуванням стилю мовлення;

додержується лексичної сполучуваності слів;

виявляє й усуває порушення лексичних норм, норм слововживання;

оцінює власне й чуже мовлення з погляду точного, доречного й виразного слововживання;

висловлює критичне ставлення стосовно вживання українських слів у невластивому їм значенні, невмотивованого використання запозичень;

аналізує різні ситуації мовлення, виділяє учасників спілкування, визначає їхні наміри;

практично засвоює морально-етичні й психологічні принципи спілкування і співпраці;

висловлює міркування й пропозиції щодо гармонізації спілкування.

Ціннісний компонент

виявляє в текстах та обґрунтовує особистісні й загальнолюдські цінності;

висловлює власне розуміння цінностей.

демонструє повагу до себе й інших, добираючи і вживаючи потрібні слова.

Емоційний компонент

висловлює адекватні почуття і враження від почутого й прочитаного;

уміє керувати почуттями відповідно до обставин.

4

1

Нормативне й ненормативне мовлення. Типи норм.

5

1

Лексична помилка.

Лексичне значення слова. Слово і контекст; залежність значень слова від контексту

6

1

Слова власне українські й запозичені. Виправдані й небажані запозичення

7

1

Лексичні й фразеологічні синоніми, антоніми. Синонімічне багатство української мови

8

1

Пароніми. Запобігання помилок у вживанні паронімів .Редагування тексту художнього стилю

9

1

Написання есе «Прекрасна мить життя», «Чарівність і могутність слова»

10

1

Найпоширеніші випадки порушення лексичної норми. Кальки з інших мов, недоречне вживання українських слів у невластивому їм значенні.

11

1

Контрольне есе

12

1

Основні групи фразеологізмів, багатозначність, синонімія й антонімія фразеологізмів.

1

13

1

Уживання слів у фразеологізмах відповідно до їхнього стилістичного забарвлення

14

1

Контрольна робота №1

Практична риторика (6 годин)

15

1

Риторика як мистецтво, наука й навчальна дисципліна. Роль риторики в сучасному світі

Знаннєвий компонент

Учень/учениця:

розуміє суть понять «риторика», «мовленнєва ситуація», «мовець», «аудиторія», «текст», «комунікативний намір», «мовленнєвий вчинок»;

усвідомлює важливість риторики й риторичних умінь;

називає умови успішного спілкування; риси, притаманні цікавому мовцеві, гарному співрозмовникові;

називає етапи підготовки виступу;

відрізняє мовленнєву дію й мовленнєвий вчинок;

виявляє комунікативні наміри мовця.

Діяльнісний компонент

організовує свою діяльність (мотивує, ставить цілі, планує, прогнозує, контролює, здійснює рефлексію, коригує);

володіє навичками ознайомлювального й вивчального читання;

уміє моделювати аудиторію;

налагоджує контакт зі слухачем (слухачами);

визначає естетичні риси мовлення;

аналізує чужий і власний текст;

висловлює припущення щодо ролі риторичних знань у житті людини;

виявляє причини успішного мовлення;

знаходить і зіставляє різні тексти публічних виступів;

пропонує способи вдосконалення риторичних навичок, набуття досвіду виступати публічно;

готує текст виступу;   виступає публічно;

порівнює, аналізує, оцінює мовленнєві вчинки тощо.

Ціннісний компонент

висловлює своє ставлення до риторики;

відчуває відповідальність за мовленнєві вчинки;

розглядає мову й уміння спілкуватися як цінність;

має в домашній бібліотеці зразки гарних публічних промов, словники, довідники.

Емоційний компонент

відчуває задоволення від добре виголошеної промови;

уболіває за результати своєї роботи;

захоплюється гарними промовами відомих ораторів, прагне наслідувати їх.

Поведінковий компонент

ініціює обговорення публічних промов;

висловлює пропозиції щодо вдосконалення риторичної майстерності;

демонструє впевненість під час виголошення промови;

бере на себе відповідальність за свої мовленнєві вчинки;

демонструє небайдужість, активність у розгляді питань теми.

16

1

Мовленнєва ситуація. Елементи мовленнєвої ситуації (мовець (адресат), слухач (аудиторія), предмет мовлення, умови успішного спілкування

17

1

Особистість мовця .  Риси гарного співрозмовника. Вимоги до мовлення оратора.

18

1

Моделювання аудиторії. Контакт з аудиторією. Прийоми налагодження контакту.

19

1

Текст як одиниця спілкування. Етапи підготовки тексту виступу. Підготовка композиційних частин виступу (вступу, основної частини і висновків). Написання тексту публічного виступу

20

1

Контрольне есе

21

1

Орфоепічна помилка. Орфоепічний словник

Орфоепічна норма  (8годин)

Знаннєвий компонент    Учень/учениця:

розуміє суть понять «норма», «орфоепія», «орфоепічна помилка», «орфоепічна норма», «милозвучність», «наголос», «логічний наголос»; усвідомлює важливість дотримання орфоепічної норми для сучасного компетентного мовця

22

1

Поняття милозвучності

23

1

Основні правила вимови голосних звуків

24

25

1

1

Основні правила вимови приголосних звуків.

Контрольний диктант

26

1

Наголос. Основні правила наголошування слів.Нормативний наголос.  Варіантне наголошування слів в українській мові

Діяльнісний компонент

організовує свою діяльність (мотивує, ставить цілі, планує, прогнозує, контролює, здійснює рефлексію, коригує);

виявляє й аналізує факти порушення орфоепічної норми;

працює з орфоепічним словником і словником наголосів;

співвідносить в уяві звук і букву;

аналізує своє й чуже усне мовлення;

добирає додаткову інформацію з теми;

висловлює припущення про важливість орфоепічної норми.

Ціннісний компонент

висловлює своє ставлення до чужих думок;

відчуває відповідальність за мовленнєвий вчинок, дотримання орфоепічної норми у власному мовленні.

Емоційний компонент

висловлює адекватні почуття і враження від сприйнятого на слух чужого мовлення, читання текстів різних жанрів і стилів.

Поведінковий компонент

ініціює обговорення складних або суперечливих питань з теми;

висловлює пропозиції щодо вдосконалення культури мовлення;

демонструє бажання долати труднощі в опануванні теми;

виявляє активність у розгляді питань теми.

27

1

Контрольна робота №2

Словорозрізнювальний наголос.

Форморозрізнювальний наголос.

Діалектний наголос.

28

1

Словорозрізнювальний наголос.

Форморозрізнювальний наголос.

Діалектний наголос

29

1

Складні випадки наголошування слів

30

1

Усне переказування текстів різних стилів із творчим завданням;

№/п

Дата

Дата

Кіл.

год

      Зміст навчального матеріалу

Мовна змістова лінія

Очікувані результати

Орфографічна норма (20 годин)

31

1

Орфограма. Орфографічна помилка.

Орфографічний словник.

Знаннєвий компонент

Учень/учениця:

з’ясовує суть понять «орфографічна норма», «орфограма», «орфографічна помилка», «орфографічний словник»;

усвідомлює важливість дотримання орфографічної норми для сучасного компетентного мовця;

знає правила українського правопису.

Діяльнісний компонент

організовує свою діяльність (мотивує, ставить цілі, планує, прогнозує, контролює, здійснює рефлексію, коригує);

виявляє й пояснює порушення орфографічної норми;

працює з орфографічним словником;

застосовує знання на практиці;

аналізує факти порушення орфографічних норм;

висловлює припущення про написання того чи того слова;

виявляє аналогії в написанні слів (гривень – пісень);

      знаходить і аналізує додаткову інформацію з теми.

Ціннісний компонент

висловлює своє ставлення до написаного (прочитаного)

відчуває відповідальність за дотримання орфографічних норм.

Емоційний компонент

висловлює адекватні почуття і враження від почутого або прочитаного;

відчуває задоволення від власних досягнень.

ініціює обговорення складних або суперечливих питань з теми;

висловлює пропозиції щодо вдосконалення культури мовлення;

демонструє небайдужість до труднощів в опануванні теми однокласниками, активність у розгляді питань теми;

сприймає орфографічну грамотність як статусну річ;

демонструє наміри щодо вдосконалення власної орфографічної грамотності

Поведінковий компонент

Учень/учениця:

відчуває відповідальність за власний рівень мовленнєвої культури, зокрема за додержання морфологічних норм в усному й писемному мовленні;

ініціює конкретні заходи, бере участь у моделюванні навчальних ситуацій, спрямованих на поліпшення умов засвоєння морфологічних норм;

висловлює пропозиції щодо подолання труднощів у засвоєнні проблемних питань з теми;

демонструє небайдужість у розгляді питань додержання морфологічних норм, помічає і коректно виправляє морфологічні помилки у власних і чужих усних і письмових текстах

32

1

Принципи української орфографії.

Ненаголошені е, и в корені слова.

33

1

Апостроф

34

1

Позначення м’якості приголосних

35

1

Чергування голосних.

Чергування приголосних в українській мові

36

1

Зміни приголосних при додаванні суфіксів –ськ, -ств

37

1

Написання есе на теми: «Життя в гармонії з природою», «Моє бачення сучасної школи», «Чого варто уникати в спілкуванні», «Ціна недбалості», «Гаджети чи реальне спілкування?»;

38

1

Спрощення приголосних..

39

1

 Подовження  м’яких приголосних. Збіг однакових приголосних

40

1

Правопис префіксів. Правопис суфіксів

41

1

Письмове докладне переказування текстів різних стилів

42

43

1

Уживання великої літери.

Правила перенесення слів із рядка в рядок. Графічні скорочення

44

1

Написання складних слів

45

Написання слів іншомовного походження. Правило «дев’ятки».

46

1

Складні випадки написання прізвищ

47

1

Складні випадки написання географічних назв.

48

1

Розрізнення прислівників і співзвучних сполук (збоку – з боку, зрештою – з рештою, всередині  – в середині тощо). Правила написання їх.

49

1

Написання не, ні з різними частинами мови

50

1

Контрольний диктант

51

1

Контрольна робота №3

Морфологічна норма (12 годин)

52

1

Морфологічна норма.  Іменник. Рід іменників (складні випадки узгодження роду іменників типу кір, дріб, біль, нежить, пил, степ, ступінь, путь та ін. з іншими частинами мови).

Знаннєвий компонент

Учень/учениця:

розуміє суть поняття «морфологічна норма»;

усвідомлює зв’язок морфологічної норми з граматичним значенням і граматичними категоріями самостійних і службових частин мови;

розрізняє морфологічні норми, пов’язані з особливостями класифікування, словозміни, вживання й поєднання різних частин мови в усному мовленні й на письмі;

знає норми вживання самостійних та службових частин мови в усному та писемному мовленні;

виявляє й аналізує порушення морфологічних норм;

додержує правил написання відмінкових закінчень відмінюваних частин мови;

коментує норми використання самостійних і службових частин мови та узгодження їх, покликаючись на правила та граматичні закономірності слововживання.

Діяльнісний компонент

організовує власну діяльність щодо засвоєння морфологічних норм української мови (визначає мету, цілі засвоєння навчального матеріалу, пов’язує вивчене з теми із практичною діяльністю);

планує і проеціює застосування здобутих знань, набутих умінь і навичок у позанавчальних комунікативних ситуаціях;

проводить рефлексію власної мовленнєвої діяльності з погляду додержання морфологічних норм, за потреби корегує її;

користується словниками, довідковою літературою й електронними ресурсами для перевірки й удосконалення власного рівня засвоєння морфологічної норми;

аналізує усні й письмові тексти з погляду додержання морфологічних норм.

Ціннісний компонент

висловлює критичне ставлення до опрацьованого дидактичного матеріалу.

Поведінковий компонент

відчуває відповідальність за власний рівень мовленнєвої культури, зокрема за додержання морфологічних норм в усному й писемному мовленні;

ініціює конкретні заходи, бере участь у моделюванні навчальних ситуацій, спрямованих на поліпшення умов засвоєння морфологічних норм;

висловлює пропозиції щодо подолання труднощів у засвоєнні проблемних питань з теми;

демонструє небайдужість у розгляді питань додержання морфологічних норм, помічає і коректно виправляє морфологічні помилки у власних і чужих усних і письмових текстах.

53

1

Іменники чоловічого та жіночого роду, що означають назви людей за діяльністю. Іменники спільного і подвійного роду

54

1

Визначення роду невідмінюваних іменників та абревіатур, правила вживання їх

55

1

Контрольне есе  (“Ціна недбалості”, “Мій вибір – здоровий спосіб життя” )

56

1

Іменники, що мають лише форму однини або множини

57

1

Складні випадки відмінювання іменників.

Закінчення іменників І відміни в орудному відмінку.

58

1

Закінчення –а(я),-у(ю) в  іменниках  чоловічого роду ІІ відміни в родовому відмінку

59

1

Особливості кличного відмінка

60

1

Закінчення іменників ІІІ відміни в орудному відмінку

61

1

Словозміна іменників ІV відміни

62

1

Написання есе за змістом висловів народної мудрості

63

1

Особливості кличного відмінка

64

1

Творення й відмінювання чоловічих та жіночих імен по батькові.

65

1

Контрольна робота  №4

Практична риторика

66

1

Суперечка як вид комунікації.

Правила ведення суперечки.

Знаннєвий компонент

Учень/учениця:

розуміє суть понять «суперечка», «дискусія», «диспут», «полеміка», «теза», «аргумент», «сильний аргумент», «слабкий аргумент»;

усвідомлює життєву важливість діалогу ;  знає різновиди суперечок;

називає правила ведення суперечки.

Діяльнісний компонент

організовує свою діяльність (мотивує, ставить цілі, планує, прогнозує, контролює, здійснює рефлексію, коригує);  володіє полемічними прийомами;

добирає аргументи на підтвердження чи спростування висловленої тези;  аналізує  чужі аргументи;

висловлює припущення про недостовірність аргументів;

виявляє сильні й слабкі аргументи; готується до суперечки;

ставить різноманітні запитання.

Ціннісний компонент:

готовність до критичного мислення;  готовність висловлювати власну думку;

жвавий інтерес до дискусійних питань;упевненість під час захисту своєї позиції, цінностей.

Емоційний компонент

висловлює адекватні почуття і враження від результатів роботи.

Поведінковий компонент

демонструє високу культуру поведінки

67

1

Теза й аргументи

Полемічні прийоми

68

1

Мистецтво відповідати на запитання