Карнавалізація світу та символи у романі Діани Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула»

Карнавалізація світу та символи у романі Діани Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула»

Карнавалізація (карнавал) (фр. carnaval, італ. carnevale) – народне святкування під відкритим небом, що супроводжується вуличним ходом, маскарадом, танцями, іграми. У філософському розумінні – семіотична (знакова система – світлова, звукова, речова, мімічна, жестикуляційна та інші сигнали побутового, обрядового, сакрального (культовий, ритуальний) характеру) теорія карнавалу, викладена російським філософом і літературознавцем М. Бахтіним у його праці «Творчество ФрансуаРабле и народная культура средневековья и Ренессанса».

У центрі концепції карнавалу – ідея про «інверсію дуалістичних свідомостей», тобто перекручування смислу бінарних опозицій: моральне стає матеріальним, духовне – тілесним (моральн-тілесний низ, згідно з теорією М. Бахтіна). Згідно з карнавалізацією відбувається трансформація поглядів щодо життя та його цінностей і смерті. Для карнавалу характерна амбівалентність, цікавість до міфу. Звідси і неоміфологічна свідомість.

Розглянувши образи роману Діани Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула», можемо навести особливості карнавалізації:

- Сміх.

Іронія - одна з ознак стилю пись­менниці, так нібито проявляється її ставлення до героїв та подій, а читач повинен розгадати ще одну загадку: як Д. Вінн Джонс насправді ставиться до своїх героїв.

 («- Ви страшенно влізлива, жахливо власто­любна, до огидного охайна стара пані. Тримайте себе в руках.

- Я тут саме для того, щоб прибирати! - за­кричала вона на Хаула.

- Тоді вам доведеться підшукати собі нову життєву мету, - сказав Хаул. Відповідь Хаула була напрочуд ввічлива і пишномовна. Він сказав: «Ні»»).

- Всезагальне гуляння.

Травневе свято для жителів Маркет-Чіпнгу стає веселим святом, коли всі мають змогу гарно розважитись та забути про всі свої щоденні клопоти. Лише для Софі свято не дарує радісних та позитивних емоцій. Вона відчуває себе зайвою на цьому карнавалі життя, натовп святково одягнених людей її лякає та змушує якнайшвидше залишити площу. Саме на цьому святі, коли Софі схожа на перелякану мишку, і відбувається перша зустріч із великим чарівником Хаулом, який просто вразив дівчину своїм елегантним та привабливим виглядом.

- Гротескність, масштабність та зворотність.

Прокляття, яке наклала на Софі Відьма є елементом гротескності та зворотності, адже дівчина за свої 18 років не встигла сповна насолодитись життям, не цікавилась зовнішніми його прявами, віддаючи перевагу тісній комірчині та спілкуванню із капелюшками, за що й поплатилася. Вона себе поводила як старенька бабуся, тож Відьма лише прискорила цей процес, адже дівчина впевнила себе, що нічого незвичайного їй чекати не доведеться як найстаршій сестрі, тож сама «замурувала» себе у сірих сукнях та крамниці свого батька, навіть позбавила себе спілкування із сестрами. Тож, коли їй довелося відчути на собі фізичну старість, то вона усвідомила, що слід цінувати кожну хвилину. Тому стара бабця виявляється діяльніснішою, ніж молода дівчина, намагаючись повернути час, який згаяла власноруч. Виявилось, що прокляття Софі могла теж зняти самостійно, ніхто їй не міг допомогти: ні Кальцифер – могутній демон, ні Хаул – найвідоміший на наймогутніший чарівник чотирьох світів. Лише власне переконання того, що вона заслужила бути щасливою, допомогло їй повернути свої вкрадені роки.

Простір замку вражає своїми масштабами. Ззовні він величезний, громіздкий, неприступний, а всередині – лише кілька кімнат.

Події роману не обмежуються лише одною кімнатою, чи одним замком, і навіть не одним містом. Це зовсім різні країни.

- Вихід за межі окресленого хронотопу.

Художній простір: кілька країн одночасно співіснують у різних реальностях. Тобто простір роману практично космічний. Простір як замкнутий, так і відкритий. Він має здатність змінюватися по мірі того, як розгортаються події у творі.

Мешканці замку знаходяться за межами конкретного простору. Перебуваючи у квітковій крамниці Маркет-Чіппінгу можуть спостерігати за іншим світом, який їм видно із власного вікна.

Художній час: час для деяких героїв має здатність пришвидшуватись (Софі із 18-літньої дівчини перетворюється на 90-літню панну. Минулий та теперішній часи тісно переплітаються між собою. Згадка про колишнє життя Хаула, дитячі спогади Майкла, спогади Кальцифера про знайомство з чаклуном.)

- Міфо-фольклорна основа.

Образ замку як страхітливого монстра із міфів Давньої Греції про підземний світ Аїда, що стереже спокій чарівника Хаула.

Образ Хаула як Синьої Бороди, який колекціонує серця юних панянок.

Традиційні казкові образи народних казок дещо змінені: три сестри, але найстарша стає головною героїнею.

У творі присутні метаморфози як і у міфах епохи античності. Софі перетворюється на бабусю, Летті та Марта перевтілюються одна в одну, Відьма перетворює принца Джастіна та чарівника Салімана на опудало та пса, Хаул теж часто вдається до чарівних перетворень, щоб залишитися невпізнаним для Відьми.

- Стихійність.

Істерика Хаула з приводу того, що Софі навела лад у ванній та змішала засоби по догляду за волоссям. Через це Хаулове волосся стало рожево-рудуватим. Така зміна у зовнішності викликала надзвичайну бурхливу реакцію головного героя, що для мешканців замку та жителів містечка набула явища стихійного лиха:

«Він розвів руки у пристрасному жесті.

— О горе, горе! — заволав він. — Тортури! Жахіття!

У кімнаті стемніло. З усіх чотирьох кутів виринули і посунули на Майкла і Софі масивні туманні людиноподібні фігури, завиваючи на ходу. Спочатку ці завивання були радше стогонами жаху, тоді поступово підвищилися до зойків розпачу і ще вище — до вересків болю і страху. Софі затисла долонями вуха, але це не допомогло, зойки ставали все голоснішими і голоснішими, і з кожною секундою — дедалі страхітливішими.

…Тут завивання було майже таким же жахливим. По всій вулиці відчинялися двері, і з них вибігали люди, затискуючи вуха руками…

Хаул досі сидів на ослінчику в позі безмежного розпачу. Він з голови до ніг був покритий грубим шаром зеленого слизу.

Зеленого слизу було жахливо, неймовірно, нестерпно багато. Хаул ховався під ним повністю. Слиз сповзав із його волосся і плечей липкими хвилями, збирався купками на руках і колінах, стікав грудками по ногах і скапував з табурета липкими смужками.

На більшій частині підлоги повільно розповзалися калюжі слизу, подекуди перетворюючись на озерця. Довгі зелені щупальця слизу заповзли навіть у вогнище. Смердів слиз гидотно.

— Рятуйте! — хрипким шепотом заблагав Кальцифер. Від нього залишилися два малесенькі язички полум’я, які відчайдушно тріпотіли. — Ця зараза ось-ось мене загасить!».

Ще одним стихійним лихом для всього магічного світу стало прагнення Відьми Пустирищ створити ідеальну істоту із частин тіла принца Джастіна, чарівника Салімана та чарівника Хаула, щоб заволодіти троном Інгарії й правити світом. Її наміри надзвичайно небезпечні не лише для королівської родини, а й для всіх жителів, оскільки серцем Відьми вже давно отримав демон Вогню.

- Трибулентність.

Протистояння Софі-домогосподарки та чарівника Хаула у боротьбі за чистоту у будинку часто досягає комічного ефекту. Також методи приборкування злісного демона Кальцифера, якому доводиться смажити яєчню для старенької гості теж виконує роль трибулентності.

«Софі побачила, що раковина майже по вінця заповнена сірувато-рожевим слизом, а з рукомийника в неї скапує білий слиз, і її аж пересмикнуло. Очевидно, Хаула нітрохи не турбувало те, в якому свинарнику доводиться жити його слугам.»

«Софі здригнулася, зазирнувши у ватерклозет, її пересмикнуло від гидотного кольору ванни, потім вона сахнулася, побачивши пишну рослинність у душовій кабіні»

«— Припиніть це негайно! — заволав він. — Залишіть бідних павуків у спокої!

— Це павутиння — просто ганьба! — заявила Софі, змітаючи його додолу.

— Ну, тоді зніміть павутину, але павуків не чіпайте! — сказав Хаул.

«Видно, в нього якась нездорова спорідненість з павуками», — подумала Софі.»

«Фрази на кшталт «нестерпна, жахлива баба» і «чути нічого не хоче!» Софі прекрасно розчула, навіть незважаючи на ревіння Кальцифера: «Хауле, вгамуй її! Вона ж нас зводить зі світу!». 

- Амбівалентність.

Головна героїня водночас відчуває глибоку антипатія, огиду та відразу до того способу життя, який веде Хаул, до його егоїстичності, уникання проблем, брудного замку, і –  симпатизує юнакові, та ревнує його до міс Ангоріа й власної сестри Летті.

Ознакою амбівалентності є й фінал роману. Адже те, що стало кінцем демонічного існування, виявилося початком для чарівника, який повернув власне серце.

Символіка твору

Капелюшки як символ чарівних перетворень та здійснення найзаповітніших бажань. Адже капелюшки, які прикрашала Софі, для власників стали справжнім скарбом. Вони допомогли їм здійснити найзаповітніші бажання. Так Джейн Фер'є знайшла своє кохання, після придбання капелюшка, який навіть їй не личив.

Дорога, якою простує Софі до замку Хаула, як символ вибору головної героїні, що повинна залишити старе життя та вирушити до нового, сповненого пригод та невідворотних змін. Тому цю коротку дорогу до замку Софі вдалося подолати з великими труднощами, їй здавалося, що вона йде цілу вічність. За законами казки саме на шляху до своєї долі її очікують випробування: вона рятує пса, що застряг у хащах, допомагає опудалу побороти прокляття Відьми і карабкається до негостинного замку.

Опудало як символ безпорадності перед злом. Саме в опудало перетворила Відьма частини тіла принца Джастіна йчарівника Салімана і  лише Софі змогла вдихнути в нього життя.

Двері як символ переходу, портал між світом реальності та чарівним світом.

Зірка як символ свободи та недосяжності. Адже угода Кальцифера із Хаулом розпочалася саме із падаючої зірки. Хаул вирішив випробувати власну долю та спіймати зірку, замість того, щоб дозволити їй згаснути, як і було задумано природою. Тож, пішовши попри закони природи, Хаул отримує покарання – його позбавлено серця, а згодом він перетвориться на чудовисько, подібне до Відьми Пустирищ. А прекрасна зірка стає грізним демоном.

Пустирища як символ бездушності та відсутності серця. Саме на Пустирищах проживала найвідоміша на найзловісніша Відьма, яка свого часу відала власне серце демонові, щоб стати могутнішою.

Квіткова крамниця як символ переродження та змін, нового життя героїв.

Головні герої змінюються, пройшовши випробування, переоцінюють свої життєві орієнтири. Софі починає вірити в себе та свої здібності, вдихати життя у неживі предмети. Хаул дбає не лише про себе, а й про оточуючих. Він більше не уникає проблем, а сміливо дивиться їм у вічі.