«Казка – інструмент розвитку мовленнєвої компетентності учнів початкових класів на уроках англійської мови»

Управління освіти виконавчого комітету

Болехівської міської ради

 

 

 

 

 

 

 

Матеріали

учасника конкурсу на кращу методичну розробку

«Педагогічна знахідка»

Петрів Оксани Володимирівни

учителя англійської мови

(Козаківської загальноосвітньої школи I-III ступенів

імені Катерини Мандрик-Куйбіди)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2019

 

 

 

 

 

 

 

 

Власна методична розробка

«Казка – інструмент розвитку

мовленнєвої компетентності учнів початкових класів

  на уроках англійської мови»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ……….……………...……………………….……………………….………….…4

 

1. Теоретична частина
   1. Основні характеристики казки.…….………………………………..…….7

1.2. Символіка чисел………………………………………………………..……8

1.3. Класифікація казок. Основні риси авторської та народної казок………………………………………………………………………..………..……9

 

II. Практична частина

3.1. Казка – мотивуючий фактор розвитку мовленнєвої компетентності.……………………………………………….………………………..13

2.2. Як правильно використати казку………………………….……………..14

2.3. Застосування комунікативного методу……………………………….…15

4.        Етап роботи з казкою на уроці англійської мови…………………………....17

 

Висновки…………. …………………………………………………….……………….19

 

Список використаної літератури…………………………………………………. …21

Додатки…………………………………………………………………………………..23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

                                   «Казка – це, образно кажучи, свіжий вітер, що                   роздмухує вогник дитячої думки і мови»
                                                                                                        В.О. Сухомлинський

Світова література містить у собі, як відомо, не тільки романи, новели, вірші, але й на почесному місці тут знаходиться такий літературний жанр, який має назву казка. Світ невпинно міняється щодня, змінюється все і всі у ньому, незмінним і незамінним нашим супутником життя залишається казка. Вона супроводжує нас з раннього дитинства, веде у чарівну країну, в якій наші бажання і мрії втілюються у реальність. Щоб поринути у казковий світ, треба мати багату уяву. Тож вони розвивають нашу фантазію. Для багатьох слово «казка» є синонімом слова «вигадка» або навіть «нісенітниця». Воно й не дивно, тому що цей літературний жанр передбачає, що автор (оповідач) і читач (слухач) сприймають переказані події, як неймовірні, чарівні, нереальні. Особисто я не вважаю, що казка – це суто дитячий фольклор, адже кожна казка нашого дитинства дорослішає разом з нами, змінюється тільки її сприйняття. Вони в зрозумілій і простій формі вчать нас головним людським цінностям – щирості, мужності, чесності і працьовитості.

Казка живе в душі кожної людини, вона завжди з нами, проте більшість з нас просто її не помічає. Адже життя наших сучасників перетворилося на стрімкий рух, шалений перебіг подій. Весь світ людей, які не вірять у казку, замикається у коло, яке складається із роботи і домівки. Та де ж тоді їхній багатий внутрішній світ, де ж пригоди і романтика, куди вони подівалися з життя? Адже усі ми в дитинстві щиро вірили у казки.

Казка виступає одним із найефективніших засобів розвитку мовлення дітей. У ній відсутні детальні описи природи, інтер'єру – все підпорядковане стрімкому розвитку подій. Лексика казок точно відповідає особливостям предметно-образного мислення дитини. Тому В.О. Сухомлинський дійшов до висновку, що перше завдання школи «навчити дітей добре мислити і говорити. Весь зміст навчання, характер духовного життя, розумового розвитку дитини повинен стояти на «трьох китах»: «яскрава думка, живе слово і творчість дитини» [8, 339-340].

Казка – це «багатошаровий пиріг». Кожний шар має свій сенс. У будь-якому віці можна знайти відповідь на запитання, що хвилює в цей час; поглянути на казку з іншої сторони, розглянути її під іншим кутом зору.

Актуальність  теми

Актуальність теми полягає у використанні казки, як основного інструменту при формуванні мовленнєвої компетентності учнів початкових класів. Сьогодні у період соціально-економічних і політичних змін, що відбуваються в нашій державі, велика увага приділяється вдосконаленню системи освіти, тому знання іноземної мови має надзвичайно важливе значення, оскільки зростає потреба у спілкуванні та співпраці між країнами й народами з різними мовами та культурними традиціями. Основною метою навчання англійської мови в навчальних закладах стає формування та розвиток умінь і навичок іншомовного спілкування, що передбачає досягнення учнями такого рівня комунікативної компетентності, який був би достатнім для здійснення спілкування в певних комунікативних сферах.

Комунікативна компетентність проявляється в усіх життєвих сферах. Від ступеню її сформованості залежить здатність людини адекватно орієнтуватися, поводитися в різних соціальних ситуаціях. Тому головною метою навчання англійської мови є формування в учнів комунікативної компетентності, базою для якої є комунікативні вміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. [2, С.12–15].

Незважаючи  на  те,  що  про значення казок для розвитку особистості дитини написано дуже багато, окремого методичного чи наукового дослідження, яке б давало вичерпну інформацію про ефективність використання казок на уроках англійської мови в початкових класах з метою підвищення мовної компетенції немає. Це  й посилює  значимість  досліджуваної  теми, над якою я працюю.

Метою даної роботи є вибір доцільних форм і методів під час уроків англійської мови, певною мірою вербальних, що будуть забезпечувати розвиток особистості кожного школяра. При цьому не варто забувати, що урок повинен не тільки надавати учням певні знання й уміння, але й викликати у них справжній інтерес, щире залучення у навчальний процес, сформувати творче начало. Вважаю, що сучасному педагогові необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою міні-методику.

Провідна педагогічна ідея – розвиток комунікативних навичок шляхом використання казок на уроках англійської мови. Детально дослідити структуру, види та значення казок.

Новизна роботи полягає у пошуку, зборі та систематизації теоретичного матеріалу щодо використання казки чи елементів казки на уроках англійської мови з метою формування та підвищення комунікативної компетенції в учнів, власне поетапне застосування казки на уроках  у 1-4 класах. Також я поставила за ціль дослідити відмінність авторської і народної казки, роль чисел та місце головних героїв. В додатках до даної роботи представлені авторські казки та розробка уроку.

Практичне значення полягає в тому, що казки можна використовувати не тільки з метою підвищення чи формуванні мовленнєвої компетентності, але й також при знайомстві з елементами граматики англійської мови чи граматичних структур. [Додатки]. Використання казок на уроках англійської мови адаптовано як до фронтальної форми роботи, так і до групової чи індивідуальної. Використання казок дозволяє економити час та уникнути труднощів при вивченні іноземної мови. Результат – цікавий урок, який містить завдання і матеріали, які можуть викликати подив, захоплення, здивування учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Теоретична частина
   2. Основні характеристики казки.

Немає жодних сумнівів про те, що жоден літературний жанр не відзначається таким багатством нашарувань, як казка. На ній позначився вплив різних історичних епох, починаючи від первісного суспільства і до наших днів. Казки, передусім літературні казки, увібрали в себе кращі фольклорні традиції та найрізноманітніші авторські інтерпретації. Як не намагалися дослідники втиснути цей жанр хоч у якісь

літературознавчі рамки, а питання визначення та класифікації літературних казок і досі залишається відкритим. Серед дослідників, коло наукових зацікавлень яких свого часу торкалося казки, імена Л. Брауде, Ю. Ярмиша, Л. Дерези, І. Лупанової, І. Токмакової, М. Липовецького,  В. Кизилової, О. Горбонос, Г. Сабат, Т. Леонової, О. Гарачковської, Н. Тихолаз, Л. Овдійчук, В. Єфименко та ін. Їх наукові пошуки репрезентовані аналізом співвідношення літературної та фольклорної казок, жанрово-стильових особливостей, сюжетно-образної структури цього жанру, а також дослідженнями літературних казок окремих авторів. [3, 280].

 Казкова спадщина на сьогодні жанрово безкінечно різноманітна. Це казки-поеми, казки-новели, казки-оповідання, казки-повісті, казки-легенди, казки-перекази, казки, наближені до притч, байок, ліричних віршів, та навіть цілі казкові епопеї. Об’єднує все це розмаїття наявність елементу дива, яке вводиться в текст через окремі чарівні персонажі та предмети, в результаті чого утворюється цілісний казковий світ. Здавна дослідники вказували на різноманітність художніх форм казки як на її суттєву жанрову ознаку. В. Пропп навіть висловив думку, що групи казок, об’єднані на основі особливостей форми і поетики, є не жанровими різновидами, а окремими жанрами [9, с. 55].

 Казка не співається, як пісня, а розповідається. Предметом розповіді в ній служать незвичайні, дивні, а нерідко таємничі і дивні події: дія має пригодницький характер. Сюжет відрізняється драматичною напруженістю, чіткістю і динамічністю розвитку дії. Іншою важливою ознакою є строгість форми та обов’язковість певних моментів. Зачин веде слухачів у світ казки з дійсності, а кінцівка повертає їх назад. Вона жартівливо підкреслює, що казка – вигадка [6, С. 248].

Назва цього жанру походить від слова «казати». Дійсно, у казках народ «розказав», розповів про своє життя, боротьбу проти гнобителів, про людську працю, споконвічні мрії, створив образи, які є втіленням народних ідеалів. [4, С. 91-98] Варто зазначити, що тут знайшла своє відображення народна педагогіка. У різні часи народ широко використовував казки як засіб виховання у дітей почуття патріотизму та гуманізму, любові до праці, високих моральних якостей. Поетика казок сприяла естетичному вихованню дітей, розвивала в них художній смак, творче уявлення, любов до слова.

А зараз детальніше про символіку, структуру та особливості казки.

1.2. Символіка чисел

Казки завжди розповідаються в минулому часі, час і місце подій є невідомі. Тут ніколи не подається детальних описів природи, житла, оточення. Це –  тло, на якому відбувається дія, що завжди знаходиться у центрі уваги. Часто з дійовими особами трапляються дивовижні пригоди, або вони потрапляють у критичні ситуації, з яких знаходять вихід. Основними дійовими героями є феї, велетні, гноми, проте можуть бути і люди (принци і принцеси, бідні та багаті). Головний герой казки завжди зустрічає на своєму шляху труднощі, докладаючи чималих зусиль, він їх долає. Звичайно, в цьому йому допомагають інші люди, чарівні істоти чи магічні речі (меч, літаючий килимок, клубок)… Тварини, звичайно, вміють розмовляти і давати розумні поради, адже в казках добро бореться зі злом і повинно його перемогти.

Головною особливістю казки є магія чисел, числа бувають різні і мають своє значення:

2 – полярність: добро і зло, життя і смерть;

3 – ідеальність, дві спроби були невдалі, та в третій раз все вдається;

7 – також позитивне число, ми одразу згадуємо сім гномів, які допомагали Білосніжці;

12 – головним чином воно запозичене з Біблії, (12 братів, 12 апостолів). [18]

Іншою ознакою є протиставлення речей: бідний – багатий, красивий – потворний. Часто казки мають сталі конструкції, так звані формули: жили-були, колись давно, одного разу, і живуть вони і досі, якщо не померли. і т.д.

Дуже мало читач звертає увагу на те, яку величезну роль відіграють кольори в казках, а насправді вони мають вагоме значення. Так, традиційними для мовної палітри всіх культур вважаються кольори білий і чорний, що об'єктивно відтворюють антитетичний характер сприйняття людиною дійсності. Наприклад, в українських народних казках білий колір у більшості випадків символізує чистоту, моральну і духовну силу, позитивні, добрі емоції, на противагу негативу та неприємним думкам і намірам, закладеним у семантику чорного кольору: білий світ –  чорна земля, біла хата - чорний крук, чорний кіт. Синій колір символізує життєвий простір, часто необмежений і такий, що естетично уособлює мрії, бажання та сподівання людини. Зелений колір символізує життя – молодість, перспективу, енергію (зелене поле, зелений пагін, зелені гори, зелене зілля, зелень). Серед інших традиційних для української народної казки питомих кольорів можна виокремити сірий і сивий як такі, що генетично пов'язані з відтінками білого або поєднанням білого й чорного (сірий вовк, сірий кіт, собака Сірко; сиві хмари, сивий дід, сивий кінь, сива давнина), рябий (собака Рябко, Курочка-ряба) та ін. [16]

1.3. Класифікація казок. Основні риси авторської та народної казок.

Прийнято виділяти два основних види казок: народні і авторські. І народні, і авторські казки у свою чергу можуть бути розділені на казки про тварин, побутові, страшні й чарівні казки. Народні та авторські казки відносяться до одного жанру, але мають суттєві відмінності. Це стосується і форми оповіді, і внутрішнього змісту творів. Основою всіх казок є історія про чудесні пригоди героїв, проте в народних сюжетах вона будується за традиційною схемою, а в авторських може мати довільний багатоплановий варіант викладу.

Народні казки – найдавніша культурна спадщина, яка зберегла уявлення наших предків про взаємини людини і природи. У них відображені моральні принципи існування спільності людей в умовах постійної боротьби за виживання, визначена чітка грань між добром і злом і проявляються виразні риси національного характеру, вірувань, побуту. Вони мають чітку схему побудови, наприклад труднощі та їх подолання, виконання певного завдання. Всі дійові персонажі не мають власних назв, вони представлені, як король, королева, мачуха, батько, дочка, сестра і т.д. [13, 6] Такі казки не мають жодної згадки про автора, нам вони залишилися у спадок у загальних збірках, які збиралися і оброблялися. Найвідомішими такими авторами народних казок є німецькі казкарі Брати Грім.

Народні казки легко сприймаються, в основі мають чітку структуру (є постійні зачин та кінцівка, трикратне повторення), немає докладного опису переживань героїв, їхньої зовнішності. Можна виділити загальні для всіх народних казок надзвичайно важливі для нас ідеї:

1. Навколишній світ – живий. У будь-який момент все може заговорити з нами. Ця ідея важлива для формування дбайливого і осмисленого відношення до того, що нас оточує. Починаючи від людей, і закінчуючи рослинами.

2. Ожилі об'єкти навколишнього світу здатні діяти самостійно, вони мають право на власне життя. Ця ідея важлива для формування почуття сприйняття іншого.

3. Поділ добра, зла, перемога добра. Ця ідея  важлива для підтримки бадьорості духу та розвитку прагнення до кращого, тобто для морально-етичного розвитку.

4. Найцінніше дістається через випробування, а те, що далося даром, може швидко піти. Ця ідея важлива для формування механізму визначення мети й терпіння.

5. Навколо нас безліч помічників. Але вони приходять на допомогу лише в тому випадку, якщо ми не можемо впоратися із ситуацією або завданням самі. Ця ідея важлива для формування почуття самостійності, а також довіри до навколишнього світу. Наше життя багатогранне, тому сюжети народних казок різноманітні.

Авторські казки – це казки, які, в першу чергу, на відміну від народних казок, мають відомого автора. Мабуть, кожен погодиться із твердженням, що авторська казка – найбільш емоційний, тонкий, філософський жанр літератури, здатний доторкнутись до серця не тільки маленького, але й дорослого читача. Найкращі взірці літературної казки були написані справжніми дітьми у дорослих тілах (А. Ліндгрен, Г.Х. Андерсен, Л. Керол та інші не просто на все життя зберегли у собі дитину, але й уміли поєднувати водночас дитяче й доросле світосприйняття), тому й звертаються вони не тільки до наших дітей, але й до тих хлопчиків та дівчаток, що й досі живуть у кожному з нас.

Авторська казка навчає дитину дорослих, недитячих істин. Але їх розуміння приходить поступово – на різному рівні світогляду одна й та сама казка може мати дуже різні прочитання. Тому улюблені казки можна читати й перечитувати безліч разів, і тому дорослі з таким захопленням читають казки, що любили змалку, своїм дітям.

Як і в народних казках, основною ідеєю авторських казок є протиставлення добра і зла, відмінним залишається їх контраст. Тут антитеза виражена не так чітко, читач обирає самостійно, хто є добрим, хто є злим і хто діє неправильно. Тут персонажна система також опирається на традиційний зразок, але переглядає, удосконалює та соціалізує його. Всі герої авторської казки індивідуальні, наділені характерами. У зв'язку з тим, що авторська казка існує в письмовій формі, велике значення в ній надається детальним описам природи, портретній та психологічній характеристиці образів [15]. 

Для більш точного та детального порівняння авторської та народної казки пропоную розглянути шість основних відмінних характеристик за О. Зубенко:

1) авторська казка (літературна) виникає на ґрунті народної (фольклорної) і на відміну від своєї попередниці існує в письмовій формі; літературна казка не є імпровізованим твором, тому вона завжди завершена і не змінюється;

2) авторська казка має індивідуальну зорієнтованість, причина якої є факт наявності автора даного твору, тому казка виражає ідеї письменника та суспільства, до якого він належить; дійсність у літературній казці проходить крізь індивідуальну свідомість (дійсність народної казки пропущена крізь призму сприйняття народу);

3) авторська казка містить ліричні відступи письменника, детальну портретну та психологічну характеристику образу;

4) незважаючи на присутність в авторській казці елементів чарівного, вона більш наближена до реального життя, відображає ідеї та прагнення людей, які є сучасниками автора, розкриває конкретно-історичні суспільні ідеали;

5) герої авторських казок досить різноманітні, з різними зовнішніми ознаками (у народній казці герой ідеалізований, він втілює всі найкращі риси з народної уяви)

6) події, вчинки, характери героїв у літературній казці вимагають умотивування причинно-наслідкового зв'язку [5, с. 82]

Отже, можна зробити висновок, що головною відмінністю авторської казки від народної є усвідомлена творчість, коли письменник сам створює свій твір. Характерна персонажна система авторської казки більше вільна, складна і розгалужена, чим у мовної, де з'являється ряд нових образів (соціальні типи, античні образи). Традиційні ж чарівні персонажі піддаються трансформації (наділяються сучасними атрибутами), герої вже мають характери, які багато в чому визначають розвиток казкового сюжету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Практична частина

2.1. Казка – мотивуючий фактор розвитку мовленнєвої компетенції.

Серед найважливіших проблем, теоретично й експериментально розв'язуваних методикою іноземних мов, комунікативна компетенція й способи її досягнення є однієї з найбільш актуальних. Сучасні пояснення терміну «комунікативна компетенція» в області викладання іноземних мов сходять до визначення американського вченого Д. Хаймза, саме він у 1972 р ввів в обіг цей термін, на  противагу  теорії мовної компетенції Н. Хомського [12].

Він визначив цей термін так: комунікативна компетенція – це те, що потрібно знати мовцеві для здійснення комунікації в культурозначимих обставинах.

Таким  чином,  сутність  комунікативного спрямування  виявляється  у  навчанні  учнів розв’язувати  комунікативні  завдання  з  метою оволодіння високим рівнем спілкування іноземною мовою,  тобто  «сформувати  вміння  й  навички вільного вираження думок і почуттів у всіх видах мовленнєвої  діяльності:  аудіюванні,  читанні, говорінні, письмі і в різних сферах спілкування: особистісній, публічній, освітній, іншими словами виробити комунікативну компетенцію особистості; оволодіти культурою мовлення» [7].

Відповідно, використання іншомовних казок на уроках сприятиме вмінню адекватно інтерпретувати автентичні тексти і розуміти особливості іншої культури.

Багато й плідно працювали над питанням введення казкових творів до структури уроків іноземної мови такі дослідники як Дж. Брюстер, С. С. Джоунз, А. А. Доті, Г. Еліс, Д. Ліпман, С. М. Парайно, Е. Райт, Е. К. Тейлор, Х. Хеннінгер. Усі ці вчені внесли багато цікавого й нового в теорію і практику, незважаючи на відмінності у методологіях і технологіях навчання. Як уже було зазначено раніше, вони мають багато характеристик, що роблять їх легшими для розуміння, ніж інші типи літературних творів. Ці характеристики включають хронологічну послідовність подій, повтори, передбачуваність, відносно просту граматику, багату загальновживану лексику, конкретні ідеї, ілюстрації, які вводять у контекст, та унікальні відносини між читачем й оповідачем (автором) [14, 6]. Багато казок, як народних так і авторських, мають ритмічні якості, які можна використати при опрацюванні наголосу, ритму та інтонації при навчанні вимови. Наприклад, фонетична  розминка («Розминка  для  язичка»)  –  основна  форма  фонетичної роботи  з  дітьми.  Проводиться  вона  на  кожному уроці, обов’язково на його початку,  спершу  з  опорою  на  рідну  мову,   далі  виключно  англійською.

Добре,   якщо  учитель  вміє  рухами  та  емоціями  обігравати  кожний звук, артикулювати  його  чітко  і  правильно.  Деякі  з  виділених  звуків  схожі  зі звуками  української  мови,  але  лише  на  перший  погляд.  Дуже  важливо  не замінювати  англійські  фонеми  відповідними  українськими  і  перед заняттям  перевірити  власну  вимову.

 Найбільш  розповсюдженою  формою  фонетичної  розминки  є «Казочка про  язичка», якої існує безліч варіантів.  При цьому я користуюся  порадами  англійського  методиста  Сари  Філіпс:  «Якщо  ви бажаєте,  щоб  казка  сподобалася  дітям,  ніколи  не  читайте  її,  а  розповідайте.

На уроці я намагаюсь:

1.  Використовувати під час розповіді міміку та жести.

2.  Підтримувати контакт зі слухачами очима.

3.  Не поспішати, насолоджуватися розповіддю.

Для  підвищення  інтересу  учнів,  читання  казки  супроводжую  наочним матеріалом (для вивчення алфавіту використовую казку про Петрика,  який  потрапив  до  чарівної країни Gay,  автором  якої  є О.В. Качанова)   

2.2. Як правильно використати казку

Під час відбору казкового твору слід враховувати психологічні і вікові особливості школярів, а також необхідно дотримуватися таких основних критеріїв: 

• автентичність казкового твору;
• насиченість соціокультурною інформацією;
• доступність лексичного матеріалу;
• здатність сюжету чи персонажа привернути увагу дітей від самого початку і залучити їх до процесу слухання/читання/обговорення;
• розмір казки (вона має бути невеликою);
• відсутність великих описових контекстів; 
• відповідність мовного матеріалу казки навчальній програмі;
• відповідність казкового твору основним загальнодидактичним і методичним принципам навчання іноземної мови [1, 9].

Таким чином, якщо дотримуватись цих вказівок, або хоча б більшості з них, заняття,  яке  будується  на сюжеті певної казки, буде приречене на успіх. Такою нестандартною формою подачі матеріалу вчитель привертає увагу школярів до  навчання. Під час слухання казки дитина молодшого шкільного віку візуалізує фантастичних героїв, оцінює їх вчинки, відчуває їхнє існування як у реальному житті, переживає за них та співчуває. І саме в цей момент виникає бажання мовно їх підтримати, висловити свої співчуття, дати пораду.

При  використанні  казки  як мотиваційного знаряддя на уроці англійської мови в початкових класах, вчитель може розраховувати на дієвість нестандартного  підходу  до розвитку фантазії дітей, формування їх емоційної сфери, раціонального сприйняття, пробудження інтересу до навчального процесу, а отже, й успішного опанування фонетичних основ англійської мови.

У цьому процесі роль вчителя також набуває особливого значення, бо це, насамперед, він дбає про формування вмінь спілкування шляхом ефективної, цілеспрямованої та організованої діяльності. Важливим інструментом для реалізації цілей, які ставляться, є вибір креативних видів завдань, які мали б на меті:

•  сприяти засвоєнню мови у дії;
• надати відчуття особистої свободи через ролі, які пропонуються;
• допомогти усвідомити свою індивідуальність;
• розширити репертуар мовних реакцій та здібностей до самовираження [17].

Він має вміти виконувати різноманітні ролі: організатора, помічника, суфлера, репетитора, контролера, оцінщика, учасника, спостерігача, а також бути джерелом інформації. Деякі різновиди діяльності складно організувати.

3.        Застосування комунікативного методу

Однією з провідних проблем сучасної методики викладання іноземних мов в цілому і англійської мови зокрема є навчання мови для успішної комунікації в початкових класах, що є основною метою комунікативного методу.

Застосування комунікативного методу полягає у формуванні комунікативної компетенції, що складається з отримання досвіду в результаті взаємодії з оточуючими. Цей досвід включає в себе і навички роботи в парах та групах, і виконання певних соціальних ролей в класі. Саме тому комунікативний підхід орієнтований на організацію процесу навчання, як реального спілкування, завдяки моделюванню закономірностей мовленнєвого спілкування, до яких можна віднести наступні:

• діяльнісний характер мовленнєвого спілкування, що забезпечується комунікативною поведінкою вчителя, як учасника процесу навчання та спілкування, а також учня з комунікативно вмотивованою поведінкою;
• наявність предмету комунікації разом із обмеженим, але водночас чітко визначеним набором предметів обговорення;
• моделювання ситуації спілкування з найтиповішими варіантами стосунків учнів між собою;
• підбір мовленнєвих засобів, які б забезпечували процес спілкування в певних ситуаціях;

В основі комунікативного методу покладено певні принципи, як основні засади його успішної реалізації під час практичного застосування в процесі навчання англійської мови. До них належать:

1) мовленнєва спрямованість навчання, мета якої реалізується шляхом практичного застосування іноземної мови;

2) створення мотивації та забезпечення активності учнів, урахування їх життєвого досвіду та сфери інтересів, контексту діяльності, емоційного стану та статусу конкретної особистості в колективі;

3) відбір іншомовного матеріалу, який є адекватним стосовно процесу комунікації та забезпечує її функціональність;

4) ситуативність, як засіб мовленнєвої стимуляції та умова розвитку мовленнєвих навичок;

5) постійна зміна предмету мовленнєвої ситуації, що забезпечує новизну навчального процесу [10].       

Мовленнєва взаємодія учнів на уроці може мати різні форми: пари, тріади, невеликі групи. У рамках навчання застосовуються різноманітні опори: зображальні та словесні, різноманітні роздаткові матеріали, мовні ігри, які забезпечують спілкування в різних соціальних контекстах та ролях. Важливо також, щоб вчитель використовував нетрадиційні методи формування комунікативної компетенції.

Варто зауважити, що під час усної розповіді вчитель повинен використовувати простішу мову, речення мають бути коротшими, зазвичай застосовуються сполучники сурядності. Оповідач має прагнути замінити складне слово простішим, якщо він відчуває, що воно буде незрозумілим слухачам. Х. Хеннінгер рекомендує звертати особливу увагу на тембр та гучність голосу під час розповіді, зазначаючи при цьому, що використання різних голосів для різних персонажів робить казку особливо захопливою. Не варто забувати про паузи для посилення драматичного ефекту [11, 20]. Д. Ліпман вказує, що при розповіді казки велику роль відіграє вираз обличчя, жести і постава оповідача, причому всі ці три елементи є взаємопов’язаними.

Комунікативне говоріння можна стимулювати за допомогою різних завдань:

• опишіть головного героя;
• розіграйте діалоги між героями;
• прокоментуйте поводження героя.
  4.        Етап роботи з казкою на уроці англійської мови.

Ефективність  використання  казки  при  навчанні англійській  мові  залежить  від організації структури уроку, від того, наскільки погоджені навчальні  можливості казки з конкретними завданнями процесу навчання. В організації заняття з казкою можна виділити чотири етапи:

-  підготовчий – етап, під час якого усуваються можливі мовні й лінгвокраїнознавчі труднощі;

- сприйняття  первинної  інформації –  етап  першого  читання  казки,  що сприяє  розвитку вміння сприйняття необхідної інформації. Перед прочитанням кожної частини учні одержують установку.

Хто головний герой?

Як ми до нього ставимося?

Що він зробив?

- контроль над розумінням основної сюжетної лінії;

- розвиток мовних навичок й вмінь усного мовлення.

Перед четвертим етапом рекомендується повторне прочитання казки із завданням вибрати позитивні  моменти казки.

Отже, казка  надає  можливість  розуміння  суті  реальних  речей і процесів і у цікавому й наочному виді доносить цю інформацію до учнів. У діалогах казкових героїв забезпечується  потрібна  повторюваність  мовного матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Ми живемо в XXI столітті, це час пошуків та експериментів, час змін та творчих відкриттів, коли відходять у минуле старі методи викладання іноземних мов, а головна увага приділяється розвитку навичок та вимог використання мовних форм у життєвих ситуаціях. І тому неабиякого значення набуває використання комунікативного підходу у викладанні й вивченні іноземної, зокрема, англійської мови. Комунікативний підхід вимагає від учителя створення атмосфери співпраці з учнями, активної їх участі в процесі навчання на уроці, коли діти охоче висловлюють свої думки. Не варто забувати, що при вивченні іноземної мови вагоме значення має мотивація учнів. А при використанні казок на уроках іноземної мови розвиваються два види мотивації: самомотивація, коли казка цікава сама по собі, і мотивація, яка досягається тим, що учневі буде показано, що він може зрозуміти мову, яку вивчає.

Отже, без сумніву, проблемі формування і розвитку комунікативної компетенції в учнів на уроках англійської мови приділено значну увагу. Кожний сучасний педагог може з впевненістю сказати, що опанувати комунікативну компетенцію англійською мовою не перебуваючи в країні, мову якої вивчають діти, є досить важко. Тому важливим завданням учителів є створення реальних й уявлюваних ситуацій спілкування на уроці іноземної мови, використовуючи для цього різні методи й прийоми роботи. Казка, на початку вивчення іноземної мови, має величезні можливості. Через раннє залучення до казки іноземною мовою в дітях розвивається інтерес до життя народів інших країн, до мов інших національних меншин. Вона є дуже високим та незамінним засобом підтримання інтересу до предмета при навчанні, немає значення, чи це  фонетичний, лексичний чи граматичний аспект іноземної мови.

Казкові уроки –  це уроки на все життя і для великих, і для маленьких. Для дітей – це ні з чим не порівняні уроки моральності, для дорослих - це уроки, в яких казка виявляє свій вплив на дитину. Казка –  це найважливіший провідник формування мови дитини. Слухання казки поряд з творчими іграми має найважливіше значення в розвитку творчої та комунікативної діяльності дитини.

З перших уроків учитель ознайомлює своїх маленьких вихованців з таємницями англійської фонетики, адже без цієї науки немислиме вивчення мови. На кожному уроці учні займаються фонетикою (ознайомлюються з фонетичними явищами — інтонацією англійського речення, наголосом, звуками), правда, на цей вид роботи вчитель може виділити не так вже й багато часу. Тому таку роботу слід проводити у вигляді лінгвістичної казки, щоб якомога більше сконцентрувати увагу молодших школярів на матеріалі, що опрацьовується.

Казка є прекрасним засобом для оволодіння різними вміннями й навичками спілкування досліджуваною мовою.

При використанні казки процес формування навичок говоріння спрямований на розвиток готовності до спілкування, на використання іноземної мови як засобу спілкування. Казка сприяє включенню дітей у процес спілкування. На змістовній основі казки можуть бути побудовані різні ситуації ігрового, рольового спілкування, сюжетно-рольові ігри, діалоги. Таким чином, казка є  матеріалом для використання, як змістової основи навчання в шкільному віці. Який-небудь інший матеріал не має такого навчального потенціалу, як казка. Вона, по-перше, сприяє формуванню мотивації навчання; по-друге, підвищує виховні й освітні можливості іноземної мови; по-третє, є прекрасним засобом навчання іншомовному спілкуванню. Казки допоможуть зробити нудну й одноманітну роботу більш цікавою й захоплюючою. Тому не варто боятися експериментувати і пробувати застосовувати на своїх уроках щось нове, різноманітне та яскраве.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Галушка Г.М. Формуємо соціокультурну компетенцію за допомогою казок / Г.М. Галушка. – Харків: Основа, 2008. – 94 с.
2. Гончаренко А. Комунікативна компетентність – головна мета // Дошкільне виховання. – 2008. – №7. – С.12–15.
3. Браудэ Л.Ю. К истории понятия «литературная сказка» / Л. Ю. Браудэ // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. – 1997. – Т 36. – № 3. – С. 270-291.
4. Дунаєвська Л.Ф., Таланчук О.М. Про типологію російської та української народної казки.[Текст]/Л.Ф.Дунаєвська.//Братнє єднання літератур народів СРСР. – К.: Вища школа, 1982. – С.91-98.
5. Зубенко О.А. Співвідношення літературної та фольклорної казки / О.А. Зубенко // Філологічні науки. – 2012. – № 12. – С. 78-82
6. Козлов.А.В., Козлов.Р.А. Азбука літературознавства [Текст]/А.В.Козлов, Р.А.Козлов. Навч.-метод. посібн.: - Тернопіль, 1997р. – 326с.
7. Концепція  вивчення української мови  в 5 – 12 класах  загальноосвітніх  навчальних  закладів  з українською  мовою  навчання  //  Книга  вчителя української  мови  та  літератури:  [довідн. метод. вид.] / [упоряд.: Н.І. Шинкарук]. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2005. – 352 с
8. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - К.: Радянська школа, 1977. - 341 с.
9. Пропп. В. Я. Исторические сказки волшебной сказки. – Л., Просвещение, 1986. – 365 с
10.  Роль та значення комунікативного методу у навчанні іноземної мови. Винник І.Г. ( Харків).
11.  Henninger H. The Didactic Functions of Storytelling in the Primary School Classroom / H. Henninger. – Munchen: GRIN Verlag, 2005. – 36 p
12. Hymes D.H. On  communicative competence / D.H. Hymes. – Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1971. – 213 p 
13. Lüthi, Max: Märchen. Stuttgart: Metzler Verlag 1990. С.6
14. Misch M. Teaching Folktales / M. Misch. – Munchen: GRIN Verlag, 2008. – 32 p.
15.  Англійська народна versus авторська казка: жанрово-композиційні та лінгвістичні аспекти. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://molodyvcheny.in.ua/files/journal/2016/12/84.pdf
16. Колористика української народної казки. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://philology.knu.ua/files/library/folklore/36/48.pdf
17. http://foreignlanguages.karazin.ua/resources/bf84935f59a516a7d3041546ca7291b1.pdf
18.  http://www.tabney.com/maerchen.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розробка уроку з використанням казки

Тема: Знайомство. Привітання.

Мета:

навчальна: закріпити слова привітання та прощання: Good morning!, Good afternoon!, Good bye!, How are you? та закріпити їх вживання в усному мовленні; опрацювати та вчити вживати в своєму мовленні мовний засіб I am fine, thank you; удосконалювати навички виконувати прості інструкції.

розвиваюча: розвивати мовленнєву реакцію та комунікативні вміння учнів, розвивати культуру спілкування учнів в ситуації «Знайомство».

виховна: виховувати усвідомлення важливості вивчення іноземної мови.

Обладнання: наочність до теми, підручник «English 1» Карп’юк О.Д.,- 2018; мультимедійна система, аудіодиск до підручника, мультимедійна презентація «Знайомство. Привітання».

ХІД УРОКУ

І. ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ ІНШОМОВНОГО МОВЛЕННЯ.

1. Уведення в іншомовну атмосферу.

(вітаюсь англійською мовою та спонукаю учнів відповісти теж англійською мовою)

– Hello! – Good morning! (введення нової форми привітання)

I am Mikky. What is your name? ( T-P1-P2-    P3)

(https://www.youtube.com/watch?v=To_eXsapXCA&t=0s&list=WL&index=21)

 How are you today? ( T-P1-P2-P3) (вчитель підходить до учнів, учні доповнюють пісню і показують відповідний смайлик, який заздалегідь зроблений)

2. Повторення раніше вивченого.

гра «Ball»

– Я кидаю м’ячик, а ви повинні назвати англійською мовою, які я називаю.

Наприклад: Я – Іван. – I am Ivan.

ІІ . ОСНОВНА ЧАСТИНА УРОКУ

Дорогі дітки ми познайомилися з різними англійськими привітаннями, і тепер ми знаємо, як потрібно вітатися ранком, вдень і ввечері. А ще побажати один одному добраніч, пам’ятаєте, що це за привітання?

Вранці ми вітаємось так:

• Good morning!,

А прощаємось так:Good bye!

Вдень ми говоримо: Good afternoon!, а на добраніч Good night!. І це дуже важливо знати, як можна привітатися в різний час доби. А зараз з нової казочки, ви дізнаєтесь ще дещо. Ось послухайте казку:

 В одному маленькому містечку жили дужу-дуже сумні люди. Вони майже не посміхались, ходили похмурі та невеселі. Вони весь час один одному скаржились:

• Оu-Оu-Оu-Оu, повторіть за мною (діти повторюють)

Au-au-au-au

Ai-ai-ai-ai

А зараз давайте ще раз повторимо, які звуки видавали ці мешканці.

При розмові всі мешканці цього маленького містечка дивилися на підлогу, не любили вони розмовляти і завжди з нетерпінням чекали, коли можна буде закінчити розмову. Потім вони тікали і голосно зачиняли за собою двері зі звучним звуком:

D-d-d-d (давайте повторимо) – учні повторюють так три рази.

А все чому? – Та вони і самі не знали. І життя в цьому містечку ставало нудним та нестерпним. І ось якось одного  морозяного ранку, а ранки там були дуже морозяні, жителі прокинулися і вирішили поглянути у вікно, чи падає на дворі сніг. Але вони були замерзлі, тому потрібно було на них подмухати. Як дмухаємо ми на шибки, давайте разом:

h-h-h-h-h (учні повторюють так тричі)

І коли вони подмухали, вони побачили, що до них заїхали чужинці. Вони вели себе якось незвично, посміхалися один одному, дивилися прямо перед собою, нікуди не втікали і говорили всім зустрічним якісь незрозумілі слова.:

• How are you? – I am fine, thank you.
• How are you? – I am fine, thank you.
• How are you? – I am fine, thank you.
• Hello! How are you? – I am fine, thank you.

Жителі похмурого містечка не знали, як себе поводити та як реагувати на це. Для них така поведінка була дуже дивною. Багато хто втікав, тому що дуже боявся, але декілька сміливців підійшли і теж посміхнулися, а потім спробували повторити нові для них слова:

• How are you? – I am fine, thank you.
• How are you? – I am fine, thank you.
• How are you? – I am fine, thank you.
• How are you? – I am fine, thank you.

Як ви думаєте, що означають ці слова? Я скажу вам по секрету, що в Англії, звідки прибули ці гості, ці слова означають «Як у тебе справи? Дякую, все добре!» Такі слова люди говорять при першому знайомстві. Це таке вітання: -              How are you? – I am fine, thank you. Як тільки жителі містечка дізналися про те, що означають ці слова, вони зрозуміли, чого саме їм не вистачало. Вони просто не вміли вітатися і тому так незручно себе почували при розмові, і не вміли себе поводити в товаристві. А дізнавшись, що вітатись так легко, всі вони наперебій стали повторювати:

• How are you? – I am fine, thank you.
• How are you? – I am fine, thank you.

Але цього їм виявилось замало, тому вони запитали у своїх нових знайомих, як ще можна вітатися. Ми з вами знаємо як, ось давайте згадаємо:

Вранці-Good morning!,

Вдень-Good afternoon!,

Ввечері-Good evening!

Жителі невеселої країни теж тепер це знали, але їм і цього було замало, тому вони просили іноземців, щоб вони ще навчили їх інших слів привітання. Веселі гості з радістю погодились. І вони навчили їх: Hello, Hi!, що англійською означає «Привіт!»

З тих пір життя в країні налагодилося. Жителі стали веселі привітні, тепер вони стали завжди вітатися один з одним. А  ви, дітки, також тепер вмієте вітатись англійською?! І це добре, бо вітатися дуже важливо. Якщо ви почнете розмову з привітання, то всі будуть вважати вас ввічливою людиною. А це приємно. А тепер, найважливіше: якщо б ви потрапили у таку похмуре містечко, ви б змогли навчити мешканців вітатись.

 

• А зараз, дітки, подивіться на малюнки до казки. Кого ви бачите? Як ви вважаєте, що роблять ці дітки?

(Учні ланцюжком відповідають. Учитель стежить за їх правильністю).

Фізкультхвилинка.

Учитель вимовляє рядки вірша та жестами показує учням, що треба робити. Вони повторюють слова, виконуючи необхідні дії.

Hands up!

Hand down!

Hands on hips!

Sit down!

Гра «Сонечко» (закріплення фраз привітання)

Т: Подивіться на малюнки на дошці. Що ви бачите? Назвіть ці частини дня. Як ми вітаємося в кожній частині дня однаково чи по-різному? В англійській мові вони теж мають свої відповідники:

morning – ранок; afternoon – день, evening – вечір, night – ніч

Т: Щоб привітатися в ту чи іншу частину дня, треба додати лише одне маленьке слово перед одним із цих. Це слово «Good»

Good morning, Good afternoon, Good evening , Good night.

ІІІ . ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА УРОКУ

Підведення підсумків уроку.

Заключна бесіда з учнями.

Т: Чи сподобався вам урок? Що вам сподобались більш за все? Що ми з вами сьогодні повторили? Що ми вивчили нового? Які слова ви запам’ятали, чи можете ви навчити цим словам?

Закінчення уроку.

Т. The lesson is over, thank you, good bye! / Урок закінчено, дякую вам, до побачення!