«Кіт у чоботях» ‒ імпресіоністична настроєвість твору; емансипація і наслідки революційної трансформації особистості; образ Гапки – Товариша Жучка революції

Ратушна Наталія Миколаївна -вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіАвтор ресурсу«Кіт у чоботях» ‒ емансипація і наслідки революційної трансформації особистості

«Кіт у чоботях» ‒ імпресіоністична настроєвість твору; емансипація і наслідки революційної трансформації особистості; образ Гапки – Товариша Жучка революції

Епіграф уроку : Невже я зайвий чоловік тому, Що люблю безумно Україну?М. Хвильовий

https://www.youtube.com/watch?v=k. Qfo. RVQa9yw33.05

Той постріл травня в серці громом,Він став провісником тривог,І не лишився невідомим Трагедій багатьох пролог. Тепер ми зрозуміти можем Таємні підступи катів. Поставить крапку їх загрозам Тим пострілом співець хотів. Хотів усіх він сповістити Про помах чорного крила,Бажав братам творити, жити,—Епоха їх не вберегла. Вони прийшли на поклик ранній,На чай і на гітари дзвін,Вони прийшли на спів прощальний —Востаннє їм співає він. Хвильовий прожив трагічне життя, яке обірвалося пострілом у скроню, і цей трагізм долі письменника не міг не вплинути на зображення долі його героїв.

«З фронту я приїхав у Богодухівський повіт і там на селі почав енергійно орга­нізовувати спілки незаможних селян. Я так енергійно працював, що й незчувся, як недалеко загуділи німецькі гармати. Із кінця 1918 року я втік із Харкова й організував повстанський загін, що боровся проти гетьманських загонів на Полтавщині. Цей же загін виступив і проти Петлюрівських частин. У цьому ж році загоном куреня імені Гонти мене приговорено до розстрілу…»З автобіографіїУтік М. Хвильовий буквально в останній момент. За час гро­мадянської війни йому ще раз оголошувався смертний вирок. Урятувала Хвильового «молоденька дівченя, котра і стала його дружиною та героєм твору «Кіт у чоботях».

Микола Хвильовий – письменник, народжений революцією, нею покликаний до творчості. Тому революція в його творах часто з’являється в образі Матері, в образі Марії, в образі Жінки. Своєрідним символом, вірніше, справжнім образом революції виступає жінка в новелі «Кіт у чоботях», Товариш Жучок.

Із глибокою задушевністю, сонячною привабливістю малює митець отого «кота в чоботях», Товариша Жучка – жінку, яка поряд із самовідданими борцями безстрашно долає труднощі, аби вибороти щасливе майбуття людині. Прозаїк не малює, він гаптує.І в своє мереживо вкладає всю душу, все тепло. Йому так хочеться відтворити справжній величний образ жінки-борця і жінки з прекрасним і ніжним серцем. Письменник простежує, як духовно зростає, мужніє, усвідомлює велич своїх діянь проста жінка з села, яка з бійцями пройшла «з краю в край нашу запашну червінську революцію», яка ходить «по бур’янах революції».

Сама вона кирпатенька, нагадувала відомий з дитячих років малюнок «Кота у чоботях». Бійці називали її «Жучком» за маленький зріст та велику рухливість. Скільки сили було у цій тендітній дівчинці, яка виявлялася сильнішою за багатьох чоловіків!Дисциплінована, принципова і чесна; коли помічала щось негідне, робила очі «драконом» або вимовляла: «Дзуськи!» Ця дівчина «іноді вживала таких слів, вела такі промови, що ми лише роти роззявляли».

Гапка… Але це ім'я не дуже подобалося бійцям. Вони вважали, що воно йде від слова «гаптувати»: «... от гаптувати — це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або сріблом». Весь час ходила у солдатських чоботах і грубому вбранні. Гапка не була гарнесенькою, та й не намагалася нею бути. Але не тим вона приваблювала бійців. Так прозвав цю дівчину піп. Вони захоплювались її внутрішньою красою. Хоча й вона була закохана: «Знаємо, що не всім «дзуськи»! – у нас є молодий «пароньок». Він теж кирпатенький, і ми вже бачили, як він обнімав її: і вона мовчала. У дні революції вона була стримана, чиста і чесна, морально стійка і витримана, як і подобає бути жінці.

У неї в житті сталася велика трагедія: коли пішла в загін, козак повісив її малого сина на ліхтарі. Але про це ніхто не знає, бо дівчина плаче лише нишком, щоб ніхто не помітив її горя. Вона приховує свої почуття, щоб солдати не стали їй співчувати. І вона не втратила рівноваги. Їй дуже важко серед бійців-чоловіків, але про це знову-таки ніхто не здогадується. Взагалі ця маленька на зріст дівчина, «кіт у чоботях», стала своєрідним символом революції, відданим захисником її ідей.

Не дивно, що… незабаром її обирають секретарем партосередку в підрозділі червоноармійців; до неї ставляться з великою повагою. Гірко тільки від того, що за революційними буднями молода жінка забуває про те, що вона жінка, втрачає часточку своєї душі, стає подібною до багатьох бездушних чиновників. Це відчув на собі герой новели, коли приїхав на місце свого призначення і знову зустрівся з Жучком.

Але чомусь усі тепер Жучка не люблять, бо бояться попастися на її язичок чи відчути її гнів. «Товариш Жучок» проводить заняття і ставиться до підлеглих із зневагою, повсякчасно принижує їх. Тому партійці зненавиділи її «дискусії», «…потім вона бігала, метушилась, збирала жінок, улаштовувала жіночі зібрання, де говорили: про аборт, про кохання, про право куховарки…»

Із простої Гапки вона перетворилася в Товариша Жучка. Оце офіційне слово «товариш» і визначає її призначення. Жінка нарівні з усіма кидається в атаку на козаків, із дивною наполегливістю дістає дрова, коли зупинився паровоз, безпартійна, але має в торбинці товстеньку книжку «Что такое коммунизм?».

Ця жінка не закінчувала гімназій («Гімназія – для панів. А для нас – дзуськи!»), але вміла говорити з солдатами, виступати: «Вона нас конче дивувала, вона іноді вживала таких слів, вела такі промови, що ми лише рота роззявляли». Вона не зовсім вірно уявляла комунізм, була малограмотною, але самовіддано сповідувала це вчення, вивчала цитати і примушувала інших.

За книжкою без автора «Що таке комунізм?» проводила з бійцями дискусії, бо кругом «темнота», треба ідейно рости. За це один боєць назвав її «паходним Леніним», а школу, в якій проводились політзаняття, — «бурсою революції».«Що таке комунізм?»

Уважно прочитаймо сцену зустрічі «кота в чоботях» із однополчанином, автором новели Миколою Хвильовим… Ми відчуємо, скільки жалю, болю, теплої іронії приховано в словах: «Ясно: минуло стільки-то часу. Товариш Жучок дочитала – прочитала «Что такое коммунизм?» І тільки». Прочитала – і тільки. Не зрозуміла. Не уяснила. Не збагнула, як і сотні, тисячі не дійшли до його суті. Але і товариш Жучок, і ті партійні товариші уяснили інше, що вони керівники, вони вершителі людських доль: «Ходить «кіт у чоботях» по бур’янах революції і, може, й сам не знає, що він секретар ком’ячейки, а потім узнає й пише: «Прєдлагаю зарегістріроваться…»

Звідси й починається руйнація душі. Людина втрачає людське обличчя… Це вже не людина, а ходяча інструкція, це механізм, робот. Перед нами вже не той «кіт у чоботях», із яким ми зустрічалися в дні революції, якій хотілося письменникові проспівати пісню, щоб то «була пісня пісень», щоб то був Гімн. Перед нами інший «кіт у чоботях». «Зник «кіт у чоботях» у глухих нетрях революції. Зник товариш Жучок». Ось трагедія життя людини, трагедія революції.І хоч на якусь мить засвітився вогник у «того» першого Жучка, і «той» Жучок заговорив по-людськи і розповів про свої нелегкі дні юності, але вже їй не змінитися. Над людьми вчинено злочин.

Із цих маленьких подвигів складається великий подвиг, а з маленьких пісень — гімн, пісня пісень про мурашок революції, які тягнуть «сонячну вагу, щоб висушити болото».

Відгриміли війни і революції, наступили інші часи. І як же Жучок? Де вона? Пригадуєте, на початку новели: «…сьогодні в степах кінноти не чути…»«Зникли, розійшлися по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республіки». Вона тепер секретар ком’ячейки. Це вже не жінка, а ходяча інструкція, робот. Це і є трагедія життєвої долі, трагедія самої революції. «Зав’язка – жовтень,- констатує автор,- а розв’язка - сонячний вік, і до нього йдемо…» І нарешті прийшли. Прийшли до «суворих» записок такого ось змісту. Це вона пише «сувору» записку своєму бойовому товаришу: «Товаріщ, ви, кажется, прієхалі єщо в пятніцу. Прєдлагаю нємєдлєнно зарегістріроваться в ячєйкє».

Товариш Жучок — секретар парт’ячейки — розмовляє часто російською мовою (новела практично написана наполовину росій­ською), що доносить до читача дух того часу, іншими словами — стиль життя, коли на жіночих зібраннях говорили про аборт, кохання, право куховарки. Мовна стихія «Кота в чоботях» сповнена піднесення, радості, легкої іронії, щирого захоплення та симпатії. «Кіт у чоботях» — безпосередня, власне чоловіча емоція, викликана незвичайною Гапкою.

Пройшла вона – товариш Жучок – «кіт у чоботях» – безкінечними дорогами революції: «Схід. Захід, Північ. Південь». «Мчали місяці… Минуло… я не знаю, скільки минуло: може, це було вчора, а може, позавчора, а може, промайнуло двісті літ?»Мабуть, дочитана була врешті-решт і книга «Что такое коммунизм?». Гірко? Страшно? Чи буде знайдений вихід? Над цими питаннями примушує сучасників замислитися Хвильовий: «…загублено справжніх Жучків, з’явилися Жучки під номерами 2, 3, 4… І не знаю, ще скільки є». Письменник вражає нас загостреним відчуттям реальності. Отже, ореол героїзму поступово зблід. В останніх рядках новели автор пише: «Я не збираюся викликати у вас сльозу. А от маленький подвиг – це без сумніву».

Звичайно, прихід товариша Жучка в революцію був викликаний особистою трагедією – втратою дитини. І це зворушує. Але поступове знищення Жінки – це вже трагедія суспільства. Товариш Жучок прагне бути корисною суспільству, пригадаймо ще раз: «вона бігала, метушилася, збирала жінок, улаштовувала жіночі зібрання», на яких обговорювалися «права кухарок». Чи це ті ідеали революції, за які вмирали люди?Отже, М. Хвильовий підводить нас до невтішного висновку: над людьми вчинено злочин. Де шукати коріння трагедії нації? Як знайти Жінку «по шляхах, по кварталах, по глухих дорогах республіки»? Щоб створити їй «пісню пісень» – Гімн. Бо вона того варта. Морально знищена, понівечена ідеологією «загірної комуни», жінка повинна вивищитися над світом. У це вірив М. Хвильовий, який «…сам хвилюється і нас усіх хвилює…»

Імпресіоністичні засоби зображення дійсності в новелі Хвильовий після Василя Стефаника і Михайла Коцюбинського створив в українському письменстві свій стиль, своєрідний різновид лірико-романтичної, імпресіоністичної новели. Його новела «Кіт у чоботях», хоч і має у своїй основі реалістичний фундамент – складні роки громадянської війни, містить потужний лірико-імпресіоністичний струмінь. У цій новелі реалістичні події подані немов крізь призму імпресіоністичного сприйняття дійсності. Василь Стефаник «Камінний хрест»Михайло Коцюбинський «Intermezzo»Для того, щоб проаналізувати новелу з цієї точки зору, коротко згадаємо сутність і естетичні засади імпресіонізму.

Імпресіонізмхудожній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Сформувався у Франції в другій половині XIX ст., насамперед у малярстві. Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця». Пригадаймо!

Визначальні риси Хоч він виник у колі художників, але швидко принципи імпресіоністичного зображення довкілля перейшли в літературу. Письменники намагалися витончено, через художні деталі передати суб’єктивні моментальні й мінливі враження від чогось та найменші відтінки від спостережень навколишньої дійсності. А вона перебуває в постійній мінливості. Отже, завданням імпресіоністів було «впіймати» і зафіксувати неповторну мить враження від предмета, пейзажу чи іншого. Твори, як раніше і полотна, писали деталями-мазками, що виражається у звукових, зорових, дотикових мікрообразах чи його елементах. Динамізм, процесуаль-ність, загадковість, розімкненість у вічність – риси образу-імпресії.

Новелу можна проаналізувати в трьох аспектах: 3) образотворчі засоби.2) композиційна організація; 1) специфічна проблематика;

Мрія: «…зав’язка – Жовтень, а розв’язка – соняшний вік, і до нього йдемо». Специфічна проблематика. Одна з найважливіших проблем у цій новелі – проблема розбіжності мрії і дійсності. М. Хвильовий, як імпресіоніст, намагається зобразити прихід омріяного щасливого майбутнього через людськість і безпосередність товариша Жучка, зображує особистий час Жучка шляхом відходу від історичного часу, але невблаганна дійсність показує справжнє становище справ. А звідси – два часові плани: Реальність: – падіння моральних устоїв у суспільстві за революційні роки; – брак палива і багато чого іншого; – невирішене національне питання (росіяни і українці); – правда про товариша Жучка.омріяне майбутнє (або манливе минуле)і протиставлене йому непривабливе сьогодення.

Точніше, нема класичної композиції із зав’язкою, роз-витком дії, розв’язкою, а є окремі сюжетні мазки. А це прямо зазначає імпресіоністичність композиції твору. Композиція новели. Вона відсутня. Сам автор новели попереджує: «А зав’язки-розв’язки так від мене й не дочекаєтесь… Розв’язка в гітарних поетів…»Які мазки в композиції новели можна побачити? Ці мазки між собою безпосередньо мало пов’язані, але окивнуши одним поглядом усіх разом, складається більш ніж рельєфна картина цього часу. Можна навіть зробити прогноз розвитку суспільства, виходячи із цих фактів.1) зображення товариша Жучка (що співвідноситься з описом людини в класичній побудові твору. Опис – позасюжетний елемент);2) громадянська війна, товарний потяг;5) правда про товариша Жучка.4) «дискусія»;3) випадкова зустріч ліричного героя з товаришем Жучком по закінченні війни;5

Що ж до імпресіоністичних образотворчих засобів, то тут їх багато. Звернімо увагу на те, як автор зображує свою головну героїню. Неімпресіоніст почав би це робити описово. Микола Хвильовий це робить по-іншому:він ніби нічого прямо не говорить про людину, а певне враження в нас складається: «Гапка – глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то – глухо». Автор для зображення товариша Жучка використовує незвичні асоціативні і миттєві образи: «Кіт у чоботях»… теплий і близький, як неньчина рука з синьою жилкою, як прозорий вечір у червінцях осени. Або: «А от гаптувати – це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або сріблом», «Гаптований – запашне слово, як буває лан у вересні або трави в сіновалах – трави, коли йде з них дух біля плавневої осоки».

Яким чином автор зображує конкретні елементи образу героїні? очі: «…коли на бузину впаде серпневий промінь – то теж її очі», а «ніс – головка від цвяшка: кирпатенький…»Автор майже нічого не сказав про дівчину, а в кожного з нас перед очима свій образ. Гапка — «мурал» революції, що тягне сонячну вагу в сонячний вік. Поєднання чер­вінькового кольору із кольором хакі — це і є головна героїня.

Міні-словник. Мурал (Mural) – це надзвичайно великий витвір мистецтва, найчастіше картина або величезне «графіті», нанесене на поверхню стіни. Мурали – це сучасне вуличне мистецтво, яке спрямоване на надання краси будівлям. Подібні зображення присутні у багатьох великих містах. Як правило, їх розміщують на глухих стінах будинків, на великих заборах або в підземних переходах.

«Плак`ати! Плак`ати! Плак`ати!Гу-у! Гу-у!Бах! Бах!Плак`ати! Плак`ати! Плак`ати!Схід. Захід. Північ. Південь. Росія. Україна. Сибір. Польща. Туркестан. Грузія. Білорусія.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Місяць, два, три, шість, дванадцять… ще, ще, ще…Гу-у! Гу-у!Бах! Бах!. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Мчались місяці». Ще одна визначальна риса - М. Хвильовий тільки називними реченнями і звуконаслідувальними словами зображує всю буремність довгих років війни:

Рік написання: 1921. Твір уперше було надруковано в збірці «Сині етюди». Проблематика твору: Жанр: новела. Тема: показ жінки в роки революції, та згубний вплив хибних ідей людини, які перетворюють її на бездумного виконавця, чиновника.Ідея: засудження суспільної системи, що, прикриваючись хорошими гаслами, перетворювала вірних їй людей у фанатичні механізми, якими можна маніпулювати.проблема гуманності й фанатичної відданості революції;Паспорт твору. Літературний рід: епос. Напрям:  новела знаходиться на межі модерністської і реалістичної прози з елементами імпресіонізму.протистояння добра злу;проблема вибору істинних цінностей.

вона не знайшла свого місця в мирному житті, бо все-таки була недалекою і обмеженою, хоча й необхідною на війні, із своєю добротою, теплом, сміливістю. Трагізм її долі в тому, що життя стало безбарвним та нікому не потрібним, навіть їй воно не приносить радості. Гапка… Робота з підручником. Ст. 108-110.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: ЛІТЕРАТУРА: Українська література (профільний рівень): підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / О. В. Слоньовська, Н. В. Мафтин, Н. М. Вівчарик. – Київ: Літера ЛТД, 2019. – 320 с. ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ: Google картинки. Режим доступу: http://images.google.uа -URL:https://uk.wikipedia.org/wiki. URL:http://https://dovidka.biz.ua/mikola-hviloviy-kit-u-chobotyah-analiz. URL:https://www.google.com/search?q. URL:https://ukrlit.net/method/502.html. URL:http://litmisto.org.ua/?p=22399 URL: https://ukr-lit.com/analiz-kit-u-chobotyax-xvilovij/URL: https://svitppt.com.ua/ukrainska-literatura/m-hviloviy-kit-u-chobotyah.html. URL: https://www.ukrlib.com.ua/tvory/printit.php?tid=9733 URL: https://ukrtvir.com.ua/impresionistichni-zasobi-zobrazhennya-dijsnosti-v-noveli-mikoli-xvilovogo-kit-u-chobotyax/