Класифікація та загальна будова автомобілів та тракторів

Тема 1: Вступ. Класифікація та загальна будова автомобілів і тракторів.

1. Класифікація автомобілів і тракторів.

2. Загальна будова автомобілів і тракторів.

3 Основні марки автомобілів і тракторів і їх технічні характеристики.

. КЛАСИФІКАЦІЯ Й ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА АВТОМОБІЛІВ

Автомобіль — це транспортна безрейкова машина на колісному або напівгусеничному ходу, що приводиться в рух власним двигуном і при­значається для перевезень вантажів, людей та виконання спеціальних завдань.

Автомобілі, а також причіпні засоби становлять рухомий склад автомобільного транспорту.

Автомобільний рухомий склад за призначенням поділяють на:

• вантажний;
• пасажирський;
• спеціальний.

До вантажного автомобільного рухомого складу належать:

• вантажні автомобілі;
• автомобілі-тягачі;
• причепи;
• напівпричепи.

Вантажні автомобілі за характером використання бу­вають:

Ф загального призначення, кузови яких мають форму бортової платформи;

+ спеціалізовані, кузови яких пристосовані для перевезення тіль­ки певних вантажів (самоскиди — для перевезення сипких і в'язких вантажів, цистерни — для транспортування рідких вантажів, рефри­жератори — для перевезення швидкопсувних вантажів).

За конструктивною схемою розрізняють:

• одиночні вантажні автомобілі;

+ автопоїзди (тягач із причепом, напівпричепом).

За вантажопідйомністю вантажні автомобілі поділяють на такі класи:

+ особливо малої вантажопідйомності (до 0,5 т)

4 малої (0,5...2 т);

4 середньої (2...5 т);

+ великої (5... 15 т);

4 особливо великої (понад 15 т — позадорожній автомобіль).

За повною масою вантажні автомобілі поділяють на сім кла­сів: 1) до 1,2 т; 2) 1,3...3; 3) 3...5; 4) 5...8; 5) 8...16; 6) 16...40; 7) понад 40 т.

До пасажирського автомобільного рухомого складу належать:

• легкові автомобілі, що призначаються для перевезення паса­жирів (від 2 до 8, ураховуючи водія) та багажу;
• автобуси, які призначаються для перевезення 9 і більше чоло­вік (ураховуючи водія).

Залежно від робочого об'єму циліндра двигуна (л) розрізняють п'ять

класів легкових автомобілів:

+ особливо малий (1,2 л);

+ малий (1,3...1,8 л);

+ середній (1,9...3,5 л);

• великий (понад 3,5 л);

+ найвищий (не регламентується).

Автобуси за призначенням поділяють на: + міжміські; + міські; + місцевого сполучення. Окрему групу становлять туристичні автобуси.

За довжиною автобуси поділяють на такі класи:

+ особливо малі (до 5 м);

• малі (6...7,5 м);
• середні (8...9,5 м);

+ великі (10,5... 12 м);

4 особливо великі (16,5 м та більше).

До спеціального автомобільного рухомого складу належать автомо­білі, причепи й напівпричепи для нетранспортних робіт, відповідно обладнані (санітарні, пожежні, сміттєзбиральні, автокрани, автомо- білі-автовишки тощо).

Автомобілі всіх типів за пристосованістю до роботи в різних до­рожніх умовах поділяють на дві групи:

• автомобілі нормальної (звичайної) прохідності, що призначаю­ться для руху по вдосконалених дорогах (мають один ведучий міст);
• автомобілі підвищеної прохідності, які призначаються для роботи у важких дорожніх умовах або навіть в умовах бездоріжжя (в них усі мости й колеса ведучі).

Щоб розрізняти автомобілі за вказаною ознакою, використову­ють так звану «колісну формулу». Це умовна характеристика ходової частини автомобіля, в якій перша цифра відповідає загальній кіль­кості коліс, а друга — кількості ведучих коліс: 4 х 2, 6 х 4 (автомобілі нормальної прохідності); 4 х 4, 6 х 6 (автомобілі підвищеної прохід­ності).

Кожний автомобільний завод випускає основну (базову) модель автомобіля та її модифікації, що відрізняються від базової деякими показниками й конструкцією. В інструкції, яка додається до автомо­біля заводом-виготовлювачем, наводяться дані його технічної харак­теристики, куди входять такі основні показники: колісна фор­мула; номінальна вантажопідйомність у тоннах (кілограмах) або кількість місць; повна маса в тоннах (кілограмах); габаритні розміри в метрах (міліметрах); тип двигуна та його модель; найбільша швид­кість із повним навантаженням (км/год); контрольна витрата па­лива (л/100 км).

Таблиця 1.1

Технічна характеристика деяких базових автомобілів

Показник	Модель автомобіля
	«Таврія»	ВАЗ-2107	ГАЗ-24	КамАЗ-5335	КрАЗ-257Б1
Вантажопідйом­			7 або 2
ність, т, або кіль­	4-5		місця
кість місць	місць	5 місць	та 0,4 т	8 т	12 т
			вантажу
Повна маса, кг	1110	1430	1900	14 950	22 500
Модель двигуна	МеМЗ-245	ВАЗ-2ЮЗ	ГАЗ-2401	ЯМЗ-236	ЯМЗ-238
Кількість і розташу­
вання циліндрів	4, рядне	4, рядне	4, рядне	6,	8,
				V-подібне	V-подібне
Робочий об'єм
циліндрів, л	1,091	1,5	2,445	11,15	14,86
Ступінь стискання	9,5	8,5	8,2	17	16,5
Найбільша ефектив­
на потужність двигу­
на, кВт (к.с.)	39(53)	96(70,2)	70(95)	132,4(180)	176,5(240)
Максимальна
швидкість автомобі-
ля, км/год	145	148	140	85	68

Крім зазначених показників, у технічній характеристиці (табл. 1.1) наводять основні дані двигуна та його систем, характеристики транс­місії, коліс і підвісок, систем керування, електрообладнання, кабіни, кузова, додаткового обладнання, заправні об'єми, а також дані для регулювань і контролю.

1.2. Загальна будова автомобіля

Будь-який автомобіль складається з трьох основних частин (рис. 1.1):

• двигуна; # шасі; # кузова.

— КУЗОВ

Двигун перетворює теплоту, що виділяється під час згоряння палива, на механічну роботу руху.

Шасі становить основу для розміщення двигуна, кузова, мостів з колесами, підвісок і систем керування. До складу шасі входять:

• трансмісія; • ходова частина; * механізми керування.

Трансмісія автомобіля слугує для передавання зусилля обертання від двигуна до ведучих коліс та зміни цього зусилля. До трансмісії на­лежать: + зчеплення; + коробка передач; + карданна передача; + го­ловна передача; • диференціал; 4 приводні вали коліс (півосі).

Зчеплення призначається для плавного передавання крутного мо­менту від двигуна до інших агрегатів і вузлів трансмісії та тимчасово­го роз'єднання їх. Воно розташовується між двигуном і коробкою передач.

Коробка передач слугує для зміни в широкому діапазоні крутного моменту, що передається від зчеплення до карданної передачі авто­мобіля, роз'єднання їх, а також зміни напряму обертання карданно­го вала, тобто забезпечує рух автомобіля заднім ходом.

Карданна передача призначається для передавання крутного мо­менту від коробки передач до головної передачі під кутом, що змі­нюється.

Головна передача слугує для збільшення крутного моменту (змен­шення частоти обертання) та передавання його на приводні вали.

Диференціал забезпечує обертання ведучих коліс автомобіля з не­однаковою частотою, що необхідно під час руху на поворотах і по не­рівній дорозі.

Приводні вали коліс (півосі) призначаються для передавання крут­ного моменту від диференціала до ведучих коліс.

Ходова частина автомобіля — це візок, що складається з рами, переднього й заднього мостів, підвісок та коліс.

До механізмів керування належать: + рульове керування, що при­значається для зміни напряму руху автомобіля; + гальмова система, яка призначається для зниження швидкості автомобіля аж до повної зупинки й утримання його на місці.

Кузов автомобіля призначається для розміщення вантажів, во­дія та пасажирів. Кузов вантажних автомобілів складається з кабіни водія й вантажної платформи, а кузов легкових автомобілів — суціль­нометалевий.

Залежно від взаємного розташування двигуна, шасі й кузова роз­різняють такі компонування: О вантажних автомобілів; О легкових;

О автобусів.

У вантажних автомобілів найпоширеніші такі компо­нування: о капотне (двигун розміщується в капоті); о безкапотне (двигун повністю або частково розміщується в кабіні водія).

У легкових автомобілів двигун може розташовуватися в передній або задній частині, й ведучими є задні або передні колеса.

Рис. 1.1

Загальна будова автомобіля ЗИЛ-ІЗО

Здебільшого двигун розміщується спереду з приводом на задні ко­леса.

В автомобілі «Запорожець» двигун розміщено ззаду, й задні коле­са є ведучими. В цьому разі немає поздовжньо розташованого кар­данного вала, тому можна опустити підлогу кузова, змістивши центр ваги автомобіля; крім того, збільшується площа пасажирського сало­ну. Проте в таких автомобілях складно керувати двигуном і трансмі­сією з місця водія, нераціонально розподіляється маса між переднім та заднім мостами.

Автомобілі з переднім розташуванням двигуна й передніми веду­чими колесами також не мають карданної передачі та підкарданного короба, що зменшує масу автомобіля й робить їхній салон просторі­шим та комфортабельнішим. Автомобілі з переднім приводом харак­теризуються доброю стійкістю під час руху з високою швидкістю. їх­ній недолік — зниження зчеплення ведучих коліс із дорогою під час руху на підйомі.

В автомобілях підвищеної прохідності крутний момент від двигу­на передається на передні й задні колеса.

Автобуси компонують за такими схемами: о з переднім розмі­щенням двигуна; о із заднім розміщенням двигуна; о з розміщенням дви­гуна під підлогою.

• ЗАГАЛЬНА БУДОВА ТРАКТОРА

Трактор — складна самохідна машина, призначена для пе­реміщення та приводу в дію робочих органів мобільних машин і ніарядь, перевезення вантажів на причепах, приводу стаціонарних машин від вала відбору потужності або приводного шківа. Трактор « кладається із взаємозв’язаних механізмів, які за призначенням поділяються на такі групи (або агрегати): двигун, силова передача, кодова частина, органи керування, робоче, допоміжне і електричне обладнання (рис. 1.1).

Двигун — це енергетичний пристрій, енергія якого використа­ну« гься для привода трактора та виконання корисної роботи. На су-

ч.и них тракторах енергетичним пристроєм є поршневий двигун внутрішнього згоряння (ДВЗ). ДВЗ перетворює теплову енергію її.і піна, іцо згоряє в його циліндрах, у механічну роботу — оберталь­нії и рух колінчастого вала.

Силова передача (трансмісія) призначена для передачі обер- ! і и.мого руху та крутного моменту від двигуна до ходової частини

• »міми їх за величиною та напрямом.

Складається силова передача з муфти зчеплення, проміжного й'і /іиаііня, або карданної передачі, коробки передач, головної пере- Дп'їі, диференціала (колісні трактори) або планетарного механізму чи муфт керування (гусеничні трактори), а також кінцевої передачі.

Ходова частина підтримує остов, перетворює обертальний рух ЦСиїіс або зірочок у поступальний рух трактора та пом’якшує удари від нерівностей поля чи дороги.

У колісних тракторів ходова частина складається з рами, задніх Іірдучих й передніх напрямних коліс та елементів, що з’єднують ко- м < ,і і остовом. У гусеничних тракторів ходова частина складається і рими, опорних котків і підтримуючих роликів, ведучих зірочок, itil І І і них коліс і гусениць.

і )|>і ани керування призначені для керування трактором, вста- Ніні н ними на ньому агрегатами та робочим обладнанням.

Де »органів керування належать: рульове колесо або важелі муфт ЇМ і її 11| н пін чи планетарного механізму, педалі й важелі гальм, важелі їм )•* \\ мочення передач й діапазонів, педалі муфт зчеплення, важелі рн ми» пльників гідравлічних систем та інші.

Рис. 1.1. Основні частини трактора:

а - колісний трактор ХТЗ-16333; б - гусеничний трактор ХТЗ-201;

1 — остов; 2 — ходова частина; 3 — трансмісія; 4 — робоче обладнання; 5 — органи керування ; 6 — допоміжне обладнання; 7 — двигун.

Робоче обладнання трактора призначене для використання по­тужності його двигуна, а також приведення в дію механізмів і ід пісних, напівнавісних, причіпних і стаціонарних машин, для приєднання машин, причепів і напівпричепів, для накачування шин.

До робочого обладання належать: гідравлічна система з ме- чднізмом навішування, виносними циліндрами і донавантажувачем мгдучих коліс, причіпний пристрій, гідрофікований гак, вали відбо­ру потужності (ВВП), шків та компресор.

Допоміжне обладнання забезпечує трактористу комфортні умови роботи. До нього відноситься кабіна з пристроями опалення і вентиляції, м’яким сидінням, приладами освітлення і сигналізації, їм квачами скла, склоочисника, контрольними приладами, кон­іїн ионер тощо.

Електричне обладнання призначене для пуску двигуна, освіт­лення і сигналізації.

• КЛАСИФІКАЦІЯ І ТИПАЖ ТРАКТОРІВ

Для забезпечення ефективного використання тракторів на

• і мьськогосподарських роботах у різних грунтово-кліматичних зо- и,іч та галузях господарства потрібно, щоб їх конструкції були різноманітними. Промисловість випускає трактори різних типів і м інструкцій.

Трактори класифікують за такими основними ознаками: при- мідченням, типом ходової частини та остова, номінальним тяговим іугиллям.

На призначенням сільськогосподарські трактори поділяють на універсально-просапні, орно-просапні, спеціалізовані та трактори мі.і іі.пого призначення (рис. 1.2).

Трактори загального призначення застосовуються для енер- 11м мііих сільськогосподарських робіт: оранки середніх і важких і рун її в, сівби, культивації, дискування, боронування, збирання вро- Ии»ю та виконання транспортних, землерийних, будівельних, шля- Цпвих і навантажувальних робіт. Ці трактори мають тягове зусилля мі і 20 до 60 кН, робочу швидкість 5... 15 км/год; потужність двигуна ПО 220 кВт; малий дорожний просвіт (кліренс) 250...350 мм; ши­рим імпни або гусениці від 390 до 530 мм.

Уііінерсально-просапні трактори застосовуються для посіву та Лін і йду за просапними культурами; збирання технічних, зернових М імур, картоплі, овочів; оранки легких і середніх ґрунтів; іуцільної культивації і боронування; виконання землерийних, і (чим портних і навантажувальних робіт тощо.

Рис. 1.2. Схема класифікації сільськогосподарських тракторів

Характерні особливості універсально-просапних тракторів: гягове зусилля 2, 6, 9, 14 і 20 кН; збільшено відстань до (НИ) Ж)0 мм між поверхнею ґрунту і найнижче розташованими де- ін міми між колесами або гусеницями (кліренс);

невеликий радіус повороту (3...4 м); змінна колія; мінімально тж шва ширина коліс або гусениць; робоча швидкість до 15 км/год; і р'іпгпортна швидкість 25...35 км/год;

потужність двигуна від 14 до 74 кВт.

Орно-просапні трактори використовуються для виконання їй м )го комплексу обробітку грунту (оранки, культивації, сівби, зби- імиіш урожаю), а також для посіву, догляду і збирання просапних і*у її.тур та виконання транспортних робіт.

Спеціалізовані трактори будуються на основі конструкцій існу- і* іч и х тракторів для роботи в специфічних умовах (болотиста або і і|м і.ка місцевість), а також для виконання спеціальних робіт.

Конструктивні особливості спеціалізованих тракторів: у болот­нії ч широкі гусениці для зменшення тиску на поверхню ґрунту; у 111 м і,к их — горизонтальне положення остова при роботі поперек схи- і , у бавовницьких — триколісна ходова частина зі збільшеним клі- |м псом та змінною колією ведучих коліс.

На типом ходової частини розрізняють гусеничні, колісні і м> ін по-гусеничні трактори.

іусеничні трактори мають малий питомий тиск (0,035...0,050 МПа) н і грунт, порівняно невеликі витрати на буксування, підвищене ічгп./кчіня ходової частини з ґрунтом та поліпшену прохідність.

Колісні трактори відрізняються порівняно невеликими витра- ііімм потужності на самопересування, підвищеними швидкостями При ми конанні транспортних робіт, меншою металомісткістю, але мпмт, підвищене буксування.

Колісно-гусеничні трактори мають спрощений гусеничний рушій, кожний з яких складається з ведучого колеса, опорного кот- Ічі І.і полегшеної гусениці.

Іііі типом остова розрізняють рамні, напіврамні та безрамні і р нюри.

У рамних тракторів остовом є рама, до якої кріпляться всі час-

1. м її її і механізми. Рамний остов відрізняється підвищеною Фпрі гкістю взаємного положення механізмів та вузлів, що особли­ві н.іжливо для забезпечення співвісності валів силової передачі.

і )с гов напіврамних тракторів складається з корпусу трансмісії, Дп мкого кріпляться дві поздовжні балки, зв’язані в передній час­тії! поперечною балкою.

• )<тов безрамних тракторів складається із корпусів окремих

МГЧ'НІІ.ІМІВ.

Головною класифікаційною ознакою трактора є номінальне тя- і * нн іусилля. Це найбільше тягове зусилля, яке забезпечує трактор іііі • м рні середньої щільності та нормальної вологості ґрунту при до- нчч німому буксуванні. Для колісних тракторів 4К2 допустиме буксу- нмнни ін* повинне перевищувати 16%, колісних тракторів 4К4 — 14%,

• *« ІІІІЧІІИХ 3%.

Типаж тракторів — це технологічно й економічно обґрунтована сукупність їх моделей. Виділяють класи, в кожному з яких є базова модель або її модифікація. Складається типаж з певного числа базо­вих моделей та достатньої кількості модифікацій для забезпечення ефективної роботи тракторів у специфічних умовах сільськогоспо­дарського виробництва. Типаж тракторів наведено у табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Типаж сільськогосподарських тракторів

(за їх класом і тяговим зусиллям)

Клас тяги трактора, тс	Номінальне тягове зусилля, кН	Трактори
0,2	2	Т-012, ХТЗ-1410, ХТЗ-1210, ХТЗ-1611, МТЗ- 08БС, МТЗ-112ТС
0,6	6	ХТЗ-2511, ХТЗ-2512, ХТЗ-3510, ХТЗ-3521, МТЗ- 310, МТЗ-320А, СШ-2540, Т-25ФМ, Т-16МГ
0,9	9	ХТЗ-ЗІЗО, ХТЗ-5020, ХТЗ-6020, ХТЗ-6021, ЛТЗ- 55, Т-40М, Т-28Х4М
1,4	14	ЮМЗ-6АКЛ, ЮМЗ-650, ЮМЗ-8070, ЮМЗ-8271, ЮМЗ-8274, ЮМЗ-8280, МТЗ-8060, МТЗ-100, МТЗ-570, МТЗ-590, МТЗ-800, МТЗ-900, ЛТЗ-60АБ
2,0	20	ХТЗ-100, Т-70СМ, Т-70В, Т-90С, МТЗ-1021, МТЗ-1221, МТЗ-1222, ЛТЗ-95, ЛТЗ-155
3,0	ЗО	ХТЭ-150К-03, ХТЗ-150К-09, ХТЗ-150К-12, МТЗ-1523, ХТЗ-151К, ХТЗ-17021, ХТЗ-17022, ХТЗ-17221, ХТЗ-17321, ХТЗ-17421, ХТЗ-121, ХТЗ-16131, ХТЗ-16331, ХТЗ-150-03, Т-150-05-09, ХТЗ-153Б, ХТЗ-150-07, ХТЗ-150-08, Т-156А, Т-156Б, ХТЗ-156М, Т-150Д, ХТЭ-150Д-03, Т-150Д-05-09, ДТ-75Д, ДТ-75Н, ДТ-75МЛ, ДТ-175М, ДТ-175С
4,0	40	ХТЗ-180Р, ХТЗ-181, ХТЗ-201, ХТЗ-18040, ХТЗ-21042
5,0	50	ХТЗ-220, К-700А, К-701, К-701М, К-734, К-744
6,0	60	Т-130, Т-170М

Розглянемо моделі і модифікації сільськогосподарських трак­торів різних класів тяги.

Малогабаритні трактори і мотоблоки класу тяги 0,2 тс (Т-012, ХТЗ-1410, ХТЗ-1210, ХТЗ-1611, МТЗ-08БС, МТЗ-112ТС) призна­чені для роботи на дрібноконтурних, садових, парникових та се­лекційних господарствах. їх агрегатують із спеціальними плугами, культиваторами, жатками, окучниками та знаряддям, спеціально виготовленим для них.

Гр актори малої потужності і самохідні шасі класу тяги 0,6 тс

(Мі 2511, ХТЗ-2512, ХТЗ-3510, ХТЗ-3521, МТЗ-ЗЮ, МТЭ-320А,

‘ III 2Г)40, Т-25ФМ, Т-16МГ) призначені для виконання малоенер- м.лін іких робіт у тваринництві, садівництві, овочівництві, перед- обробітку ґрунту, посіву, догляду за посівами, транспорт­нії робіт та приводу в дію стаціонарних машин.

С амохідні шасі — це різновидність трактора, на рамі якого •монтована платформа для перевезення вантажу або навішування риГючмх органів сільськогосподарських машин і знарядь.

Трактори класу тяги 0,9 тс (ХТЗ-ЗІЗО, ХТЗ-5020, ХТЗ-6020, ч І і (І021, ЛТЗ-55, Т-40М, Т-28Х4М) використовують на сільсько-

юдарських роботах: передпосівний обробіток ґрунту, посів, хім-

і,ічист рослин і садів, міжрядний обробіток і збирання просапних, м ч м і ч м их, овочевих культур, оранка легких ґрунтів на малій площі;

11. ».ми портних перевезеннях і для приводу стаціонарних машин.

Трактори класу тяги 1,4 тс (ЮМЗ-6АКЛ, ЮМЗ-650, ЮМЗ- М070. ЮМЗ-8271, ЮМЗ-8274, ЮМЗ-8280, МТЗ-8082, МТЗ-100, М І З 570, МТЗ-590, МТЗ-800, МТЗ-900, ЛТЗ-60АБ) широко і і і|мктивно використовуються для обробітку і збирання технічних і піючсвих культур. В агрегаті з сільськогосподарськими машинами і іпаряддями вони служать для виконання широкого спектру робіт в рослинництві і тваринництві: оранка, культивація, передпосівний підробіток, внесення сипучих і рідких добрив, транспортні переве- н имя га привод у дію через ВВП начіпних і стаціонарних машин.

Усі базові моделі та їх модифікації в тягових класах 0,6; 0,9 і 1,4 мі июсяться до універсально-просапних тракторів.

Трактори класу тяги 2 тс (ХТЗ-100, Т-70СМ, Т-70В, Т-90С, М І 3-1021, МТЗ-1221, МТЗ-1222, ЛТЗ-95, ЛТЗ-155) використову­єм і, для виконання всіх операцій основного обробітку ґрунту, виро­щування просапних культур особливо для механізації робіт на бу­рякових плантаціях, у садах і виноградниках.

Трактори класу тяги 3 тс — колісні сільськогосподарські трак- юри загального призначення серії 150 (ХТЭ-150К-03, ХТЗ-150К-09, ХТЗ-150К-12, МТЗ-1523); серії 170 (ХТЗ-151К, ХТЗ-17021, X І З-17221, ХТЗ-17321, ХТЗ-17421); орно-просапні трактори серії 160

• X 13-121, ХТЗ-16131, 16331); гусеничні трактори загального при­значення серії 150 (ХТЗ-150-03, Т-150-05-09); серії 180 (ХТЗ-153Б, Х ГЗ-150-07, ХТЗ-150-08); універсальні трактори класичної компо- іювки серії 210 (ХТЗ-18040, ХТЗ-21042); спеціалізовані колісні ірактори серії 156 (фронтальні навантажувачі Т-156А, Т-156Б, ХТЗ-156М), гусеничні з бульдозерним обладнанням (Т-150Д, ХТЗ- І50Д-03, Т-150Д-05-09). Крім тракторів виробництва Харківського і рак горного заводу до цього класу відносяться трактори вироб­ництва Волгоградського (Росія) і Павлодарського (Казахстан) трак- іорних заводів (ДТ-75 Д, ДТ-75 Н, ДТ-75 МЛ, ДТ-175 М, ДТ-175 С).

Трактори класу тяги 4 тс (ХТЗ-180Р, ХТЗ-181, ХТЗ-201, ХТЗ-18040, ХТЗ-21042 і гусеничний трактор Т-4А Алтайського тракторного заводу (м.Рубцовськ, Росія) призначені для виконання енергомістких робіт загального призначення на полях великої площі. Для цієї мети розроблено трактор Т-402 для степових зон.

Трактори класу тяги 5 тс (гусеничний трактор ХТЗ-220 і коліс­ні трактори К-700А, К-701, К-701М, К-734, К-744) виготовляють на Кіровському заводі м. С.-Петербургу (Росія) для виконання оран­ки, культивації, лущення стерні, посіву на великих площах і для транспортування вантажів. Розроблено гусеничний трактор Т-250 цього тягового класу.

Трактори класу тяги 6 тс (гусеничні трактори Т-130, Т-170М) виготовляють на Челябінському тракторному заводі (Росія). Трак­тори цього класу використовують на полях великої площі при ви­конанні енергомістких сільськогосподарських і меліоративних робіт¹.

Контрольні питання і завдання

1. Яке призначення трактора?
2. Назвіть тягові класи сільськогосподарських тракторів?
3. Що таке базова модель і модифікація тракторів?
4. Перерахуйте основні частини трактора.
5. Марки всіх тракторів запам’ятати звичайно важко, але радимо іце раз перечитати і вивчити їх відмінності за класом тяги і призначенням.
6. Дайте характеристику будови і роботи колісних та гусеничних трак­торів, які найбільше використовуються у вашому регіоні.