"Кобзареві складаємо уклін"

Нестандартний урок на тему:

«Кобзареві складаємо уклін»

Мета: ознайомити з життєписом великого сина українського народу – Т. Г. Шевченка. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку нам залишив поет. Вчити дітей наслідувати Т.Г. Шевченка та виконувати його заповіти.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, рушники, фотовиставка про життя і творчість Кобзаря, виставка його творів, ілюстрації малюнків.

Епіграф уроку:

І мене в сім’ї великій

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте  пом’янути

Незлим, тихим словом.

Дитячі роки Тараса Шевченка.

Вступне слово вчителя:

 Дорогі діти, сьогодні ми проведемо незвичайний урок, урок присвячений пам’яті великого поета українського народу Т. Г. Шевченка. Кожного року річницю, від дня народження  геніального сина України Тараса Шевченка відзначають не тільки в нашій країні, але й далеко за її межами.

 Кожен, кому дороге полум’яне слово Великого Кобзаря, вшановує його пам’ять.

Звучить пісня «Зоре моя вечірняя»

  (Заходить жінка,  одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т.Г. Шевченка. До неї підходить хлопчик)

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати: Так, мій синочку, правда.

 (Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову»)

Звучить пісня «Спи, Тарасе, спи»

Хлопчик:  А чому так багато зірочок на небі?

Мати:  Це коли  людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик:  Бачив, матусю, бачив…Матусечко, а чому одні зірочкиясні, великі, а другі ледве видно?

Мати:  Бо коли людина зла, заздрісна, скупа,    її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик:  Матусю,  я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати:  Старайся, мій хлопчику (гладить його по голові)

Звучить пісня «Який Ти добрий Боже»

Ведуча 1.  9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім’ї селянина-кріпака народився Т.Шевченко. Хлопчик ріс мовчазним, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур’янах, за що його прозвали в сім’ї «малим приблудою».

Ведучий 1. Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в науку «Дивна ця була наука». П’яниця дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів руками. Будучи уже відомим поетом Т. Шевченко згадав ту школу, куди привела його кріпацька доля.

Учень.

Ти взяла мене меленького за руку

І хлопця в школу одвела

До п’яного дяка в науку

• Учися, серденько, колись

З вас будуть люди, - ти сказала.

Ведуча 2. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Змучена важкою працею померла мати.

Учень.

Там матір доброю мою

Ще молодою – у могилу

Нужда та праця положила.

Ведучий 2.  Недовго після смерті матері в 1825р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Учень.

Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були та голі)

Не витерпів лихої долі

Умер на панщині!...А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи –

Носити воду школярам.

Ведуча 3. Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мене 20 років, і він з болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені 13 минало»

Мені тринадцятий минало

Я пас ягнятка за селом

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога…

Уже покликали до пою

А я собі у бур’яні

Молюся богу…і не знаю

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було?

Господнє небо і село

Ягня, здається веселилось!

І сонце гріло, і не пекло!

Інсценівка вірша «Мені 13 минало»

Оксана. Чому ж плачеш ти? Ох, дурненький Тарасе. Дай я сльози витру. Не сумуй Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас. Еге ж, малярем.

Оксана. Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись,  де твої ягнята! Ой, біднії ягняточка, що чабан у них такий- вони ж питочки хочуть!

• Побігли до ягнят.

Звучить пісня «Тече вода з-під явора»

Ведучий 3. Тарас наймитує, у вільний від роботи час читає і малює.

1 учень.

Хоче малювати

Прагне він до знань,

Та за це багато

Зазнає знущань.

2 учень.

Нишком він малює

Статуї в саду,

Вночі пише вірші

Про людську біду…

3 учень.

Так в людському морі

Стрілися брати,

Що зуміли в горі,

Щиро помогти.

Викупили друзі,

Вольним став Тарас!

Чом же серце в тузі?

Біль йому не згас?

Сміливий і щирий

Був Тараса спів.

Він гострить сокири,

Кличе на панів.

4 учень.

Світає, край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє,

Степи лани мріють

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

Звучить пісня «Соловейко»

Ведучий 4 . За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.

5 учень.

Та малює й пише

Він таємно там

Гнівні його вірші

Страх несли панам.

Ведуча 4 Незважаючи на заборону, Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною.                   Поет писав:

6 учень.

О думи мої!  О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучусь,…але не каюсь!...

Ведучий 5.  Коли  Т.Г.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він  дуже тужив за Україною.

Ведуча 5. Туга за рідною природою,  рідним краєм звучить і в його віршах.

Хоровод «Зацвіла в долині»

Вчитель. Доля України завжди хвилювала Кобзаря. Т. Шевченко вірить у краще майбутнє свого краю.

7 учень.

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Ведуча 6. 9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилось 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета, який лежав тяжко хворий прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце Великого Кобзаря.

Ведучий 6. Минуло багато років з дня народження славного сина України, але зайдіть у будь –яку хату і ви побачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря.

8учень.

У нашій хаті на стіні

Висить портрет у рамі.

Він дуже рідний і мені,

І татові і мамі.

Він стереже і хату, й нас,

Він знає наші болі.

Я добре знаю – це Тарас,

Що мучився в неволі.

Такий ріднесенький, дивись,

Він мов говорить з нами,

Він на портреті, мов живий,

Ось-ось – і вийде з рами.

Звучить пісня «На високій дуже кручі»

9 учень.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти, як свій,

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні моїй.

Вчитель. І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди будуть пам’ятати його заповіти.

10 учениця.

Я маленька українка

Восьмий рочок маю,

А про Тараса Шевченка вже багато знаю

Він дитя з-під стріхи,

Він в подертій свиті,

Він здобув нам славу,

Як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре, не загине,

Наш Тарас Шевченко –

Сонце України.

Звучить пісня «Поклін тобі Тарасе»