"Мова наша солов'їна"

Сценарій свята

3 клас

«Мова наша солов’їна»

Ведуча: Добрий день шановне панство, дорога наша родина. Ні, я не помилилася, бо ми всі одна родина – українці.

 Багата і милозвучна наша рідна мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів. Та розмовляючи щодня вдома, у школі, на вулиці, ви іноді  і не замислюєтесь над особливостями і відтінками слів, доцільність вживання їх. А тим часом мова – одне із багатьох див, створених  людиною. Вона віддзеркалює душу душу народу, його історію.

 Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці:

 Що єси Ти  і Бог, Любов і Віра, Бог і Надія.

1. Ми дуже любим весь наш край

І любим Україну

ЇЇ лани, зелений гай,

В садах – рясну калину.

 

2. Розквітай же барвінково

У саду нового часу

Щира втіхо – рідна мова.

Краю отчого окраса.

 

3. Я вірю: ти воскреснеш Україно!

Дивись: з колін народ твій устає.

В кого така ще мова солов’їна?

Вкраїно рідна! Час твій настає!

 

4. Мово рідна світи в ріднім домі

Крізь зроблений часі духовні руїни

Вертайсь рідна мово,

І серце народу,

І душа Вкраїни.

 

5. Звучи, рідна мово,

На землі рідній  лийся по вінця

Мово моя українська,

Мово моя материнська!

 

6. Мово рідна, квітуй і шануйся,

Любов’ю воздайся всімнародамі мовам

З тобою я плачу,

З тобою сміюся,

О, рідне слово.

 

7. Якого ж ми будемо племені-роду,

Якщо буде в устах наша мова згасать

Чи будемо з вами тоді ми народом.

Як стихне вона в голосах?

 

Ведучий: Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого  і  тримала народ на небесному олімпі волелюбності слави і гордого духу.

 Чудова природа в нашому рідному краї. Кожна пора року прекрасна. А осінь по особливому: золота, щедра, багата. Як чудово вона описана словами поетів.

 

Ведучий: Наша мова милозвучна, багата. Нею ми спілкуємося, читаємо вірші. Про мову сказано дуже багато та складено немало прислів’їв. А хто з вас знає  прислів’я?

 

Прислів’я

1. Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається.
2. Подивись у воду, якого ти роду.
3. Козацькому роду нема переводу.
4. Нема цвіту кращого від маківочки,  нема роду кращого від матіночки.

  Ведуча: Мова – це наша національна спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом  усього життя. Не будьмо байдужі до неї. Бо хто байдужий до своєї мов,  забуде  про  минуле і не матиме майбутнього.

Мово рідна, слово рідне

Хто вас забуває

Той у грудях не серденько, тільки камінь має.

Звучить пісня «Наша Україна»

Ведуча:

Як довго ждали ми

Своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить,

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

Вірші про мову 1, 2, 3, 4, 5.

 Ведучий: Україна і Шевченко. Це два поняття, які не можна роз’єднати, як два закохані серця. Т.Г.Шевченко – був геніальним  поетом і вірним сином свого народу. Любов до пісні, до малювання, до книги прокинулась в Тарасові рано. Він писав багато віршів, які покладені на музику.

Пісня « Тече вода із-за гаю»

«Інсценівка»

Вірші на слова Т.Шевченка

Із Золотої й Дорогої

 Ведуча 2:

На околиці села,

Як мовиться в казці,

Жили веселий господар Хома

І господиня Параска.

 

Біля хати у садку

Діти гомоніли,

Розважалися малі,

А старші раділи.

 

 Ведучий 2 :

Господар учив гончарювати,

На сопілці грат,

Господиня вчила вишивати

І пісні співати.

 

Ой, цікаві ж для малят

Ці часи дозвілля .

Скоромовки і казки, загадки і прислів’я.

1. Господар.

Хлопці, а загадайте-но дівчаткам загадки!

У нашої бабусі сидить звір у кожусі.

Біля пічки гріється, без водички миється.

(Котик)

 

На городі в нас росте

Сонце ясне, золоте.

Жовте око, жовті вії,

Та чомусь воно не гріє.

(Соняшник)

 

Летів птах через дах.

Сів на воротах

У червоних чоботях.

(Лелека)

 

У лісі родилася

У майстерні робилася.

А в руках плаче.

(Скрипка)

 

2. Господар: Дівчатка, а тепер, може, ми загадаємо загадки. Побачимо, хто швидше відгадає, - хлопчики чи дівчатка?

Із неба диво золоте

І світить нам і гріє,

Ніщо без нього не росте,

І всяк йому радіє

Радієш ти, радію я,

Радіють луки, поле, гай,

Радіє з краю в край земля,

А що за диво? Відгадай!

(Сонце)

 

На порозі цуцик біг

Скільки цуцик має ніг?

Почали усі лічити –

Десять вийшло у Микити.

Чи не так?

(Не так)

 

Зелений кіт виліз на пліт,

Сидів, сидів – аж порудів,

Хвіст унизу, аж миші гризуть,

Зліз би – та де! А як упаде –

Здригнеться світ. Що то за кіт?

(Гарбуз)

 

Маленький хлопчик

Виліз на стовпчик,

Одежі не носить,

Їсти не просить,

Личко рябеньке

Що воно таке?

(Наперсток)

 

3. Господар: Діти, а які скоромовки ви вмієте швидко промовляти?

Два бобри брунатно-бурі

Бабралися у баюрі.

• Правда, брате бобре добре?
• Дуже добре, брате бобре!

Сорока сороченятам

Сорочки строчила.

Сорочки строчила,

Вишиванки шила.

Все чорним та білим,

Все білим та чорним

Сорочки строчила

Стрекотати вчила.

 

За горою біля броду

Обгороджений город.

Барабанять по городу

Бараболя і горох.

 

На печі, на печі

Смачні та гарячі

Пшеничні калачі.

Хочеш їсти калачі –

Не сиди на печі.

 

Ти малий, скажи малому,

Хай малий малому скаже,

Хай малий теля прив’яже.

 

Євген горіхи роздає:

• Оце – моє, оце – твоє.
• А це чиє?
• Це теж моє.
• Ти ж бач горіхів не стає.
• А в вас такий Євгенко є,

Що так горіхи роздає?

 

4. Господар: Колись діти збирались і грали в різні ігри. А для цього знали багато забавляночок. Може і ви знаєте?

Ходить квочка коло кілочка,

Водить діток одноліток.

 

Печу, печу хлібчик

Дітям на обід.

Більшому – більший,

Меншому – менший.

Шусть – піч!

Котилася торба

З високого горба.

А в тій торбі хліб, паляниця,

Кому доведеться,

Той буде жмуриться.

 

Пливе качка по воді,

Несе яйця золоті

По одному золотому,

А ти, качко,  йди додому.

 

5. Господар:  А жарти ви любите? Послухайте, як жартують в народі.

1. Жарт:

Давно це було, питає вчитель панського сина:

• Скільки буде два і два?
• Три, пане вчителю.
• Як – то три?
• Ну, три з половиною.
• Як я бачу, то ти цілком дурень.
• Ну, чотири.
• То чому ти відразу не сказав?
• А хіба можна відразу дати чотири, не поторгувавшись.

 

2. Жарт

Дві дівчинки.

• Ой, кумо, зима люта буде.
• Невже?
• Страшенні морози будуть!
• Та ну!
• Так буде холодно, що аж ну…
• А ти звідки знаєш?
• Бо ж у мене кожуха нема!

 

1. Господиня. Колись дорослі, збираючись на свято, співали багато пісень. Давайте і ми, діти, заспіваємо з вами українську народну пісню. (Всі разом співають «дитячий» варіант пісні).

Звучить пісня «Наша люба Україна».

2. Господиня. Діти, а ви, мабуть, і приказки гарні знаєте?

Хто літом спеки боїться,

Той зимою не має чим грітися.

 

Рання пташка дзьобик чистить,

А пізня очиці жмурить.

 

Не родись багатий та вродливий,

А родись при долі та щасливий.

 

Хотів зробити спішно,

А вийшло смішно.

 

Пішла Настя в поле жати,

Та забула серп  узяти.

Серп  узяла – хліб забула,

Так-то Настя й дома була.

 

• Смачна каша! – А ти їв? – Ні.
• А по чім знаєш, що смачна?
• Та, чув, як говорили, що бачили як їли.

 

3. Господиня.  Жила собі маленька дівчинка, яка дуже сумувала, а коли до неї прийшли подруги, то розвеселили її. Дівчатка, як же цю дівчинку звати?

Хоровод  «Подоляночка»

4. Господиня. Коли ви були ще маленькими, вам мами і бабусі співали колискові пісні, розповідали казки. Хто з вас знає їх?

А маленьким діточкам,

Що лягають спати,

Ми хорошу казочку будем повідати.

Щоб їм сни приснилися

Радісні й бадьорі,

Квіти та метелики

І блискучі зорі.

 

Як я була ще маленька,

Колисала мене ненька,

Коливаючи гойдала

Й ніжну пісеньку співала.

Звучить пісня «Колискова»

5. Господиня.

Діти, наші мами, бабусі користуються наперстком, коли вишивають. Придивіться уважно, які чудові вишиванки. Немає в селі жодної оселі, де б не було вишитого рушника. Це давня традиція: гостям на рушнику підносять хліб, як символ гостинності нашого народу.

 

Сійся, родися, жито-пшениця

І всяка пашниця.

Щоб був хліб на столі

І щоб цвіли, як квіти,

Гарні українські діти!

 

Рідна мова (Сергій  Цушко)

В тому, певно, є й моя провина,

Що для тебе був не кращий час…

Наша мово, мово журавлина, -

Повернись із вирію до нас.

 

Звучи! Хай серце відпочине,

Спів хай зачарує рідний край.

Наша пісня, пісня солов’їна, -

Своїх слів крилатих не втрачай!

 

Де б не був – додому серце лине!

Де б не був – все – українець ти…

Наша доле, горда, соколина, -

Вище хмар насуплених злети!

 

У долоні упаде пір’їна,

Наче лист жаданий від синів.

Позбирай же, ненько Україно,

Всіх своїх розкиданих птахів.