Комікс до твору "Оскар і рожева пані"

КОМІКС за повістю Еріка-Еммануеля Шмітта«Оскар і Рожева Пані», або Життя за 12 днівhttps://www.storyboardthat.com. Авторка Ольга Захарцова

Вітаю, юний друже! Давай знайомитись!Я - бельгійський письменник Ерік-Еммануель Шмітт. З дитинства я займався музикою, а у віці 16 років вирішив, що хочу стати письменником. І бачиш - мрії здійснюються!Я радий, що ти, мій читач з України, маєш можливість познайомитись зі мною і героями моїх творів. Можливо, в них ти впізнаєш себе або когось зі своїх близьких. Я сподіваюсь, що мої книжки навчать тебе милосердю, добру, повазі до думок інших. За допомогою них ти подорослішаєш і станеш мудрим. Ти вже багато прочитав і багато чого знаєш про літературу. А чи знаєш ти, що є такі літературні твори, які написані у формі листів?Ти зараз пишеш електронні листи, повідомлення та пости у соцмережах. А от люди мого віку (а народився я 28 березня 1960 року) писали листи один одному на папері.І при написанні свого твору «Оскар і Рожева пані» я захотів нагадати людям, що листи пишуть не вони. Їх пишуть їхні серця і душі…Цей твір написаний в епістолярному жанрі

Епістолярний жанр – це різновид художнього твору, що являє собою цикл листів одного або кількох героїв. У цих листах відображаються думки і почуття героїв, їх глибинний внутрішній світ. Герої моїх книжок геть різні: діти і дорослі, здорові фізично і важко хворі, щасливі і нещасні. Але все ж є одне, що їх об’єднує. І це - віра в Бога. Про одного невиліковно хворого хлопчика – Оскара – моя повість. Ця дитина, яка волею долі приречена на смерть, проживає за свої останні 12 днів повноцінне життя, зі всіма його радощами й прикрощами. Думаю: тобі вже цікаво - як це можливо. Тоді сідай зручніше і читай!Читай вдумливо, навчись у мого Оскара дивитись на світ так, ніби ти бачиш його вперше. Події моєї повісті відбуваються у лікарні, де лікуються діти з важкими хворобами. Вони дружать, сваряться, навіть закохуються. У лікарняних палатах вирує життя. А поруч з цими дітьми 24\7 знаходяться лікарі та медсестри. З однією з них ти також познайомишся. Чудова Бабця-Ружа!

Я – Оскар. У мене лейкемія. Я – Пеггі Блу. І я не Аватар. Просто у мене захворювання, при якому кров стає синьою. А я та сама чудова Бабця-Ружа. Бабця-Ружа, скажи чесно: я скоро помру?Послухай мене, хлопчику, ти віриш в Бога? Подумай зараз, про що ти мрієш. Бог – той, хто здійснить твої бажання. Якщо він, як дід Мороз, то не вірю. Мої батьки в нього не вірять. Якщо твої батьки, які помиляються, не вірять у Бога, то чому б тобі не повірити у нього і не попросити навідатись до тебе?Гаразд. Хіба Ви не казали, що він прикутий до ліжка?Ні. Просто в нього своєрідна манера приходити в гості. Він сяйне думкою. У свідомості. Напишу я, мабуть, листа Богу. Бабця Ружа сказала, що він одразу дасть відповідь. Ну, що? Спробую поспілкуватися з Богом. Може, він мені почує?Дорогий Бог!Напиши: я виживу? Так чи ні? Необхідне підкресли. Оскар. Вибачте! Я не хочу вас обманювати… йому залишилось недовго…Ні! Ні! Лікарю, як же так?! Як же так…Лікарю, скільки нам ще залишилось побути з сином?Днів 10-12, нажаль…

Я помру! Я скоро помру! Залишусь помирати тут, у комірчині для віників. Мої батьки – легкодухи…Оскаре, ось ти де! Що трапилось, мій любий?Лікар Дюссельдорф сказав моїм батькам, що я помру, і вони втекли. Я їх ненавиджу. Оскаре, хочеш їх ненавидіти – ненавидь!Але краще написати ще одного листа Богу. І ходімо, нарешті в палату, хлопчику!Авжеж! Ходімо. Будь зі мною до кінця, Бабця Ружа, будь ласочка!Оскаре, я звісно ж побуду з тобою твої останні дні. Я вмовлю лікаря, не хвилюйся!Дякую тобі!Я домовилась, Оскаре. Кожного дня з ранку я буду з тобою. Сьогодні 19 грудня. Залишилось 12 днів. Дива не буде…Послухай, Оскаре. Я знаю одну легенду про 12 чародійних днів. Ми з тобою станемо її героями.

Що за легенда? Розкажи!Від сьогодні ти спостерігатимеш за кожним днем, кажучи собі, що цей день дорівнює 10 рокам. А тепер спи, дитино! Солодких снів!Ну, ось, Боже! Я приймаю правила гри: день за 10 років – значить, так і буде. Коли я про все дізнався, мені було п’ять. Зараз – 10, як і є насправді. Зранку мене чекає юність і 20-тиріччя. Цікаво! А ти будь зі мною, Боже! Приходь до мене!Доброго ранку, Оскаре!Ну ось тобі вже 15. Скажи, кого ти любиш тут, у лікарні?Доброго ранку! Люблю своїх друзів, люблю тебе. Я дівчат маю на увазі, хлопчику. В кого ти закоханий?Пеггі Блу – моє кохання. Вона така незвична. Тоді тобі потрібно розповісти про своє почуття. Я б навіть одружився з нею, але ж тут це неможливо…Пам’ятай про гру. Все можливо!Вітаю вас, мамо й тато! А ви вчора тут не були?Звісно ж, ні! Чого ти так вирішив?Як справи, Оскаре?Ми любимо тебе!Пеггі Блу, я не хочу, щоб тебе оперували. Тобі лічить блакитний колір. Оскаре, мені ніяково! Дякую за комплімент! Я так хочу, щоб ти завжди захищав мене

Я думав, що це ти кричиш кожну ніч, а це Шинка (той, що з пересадкою шкіри після опіків)Оскаре, чому ти прийшов серед ночі? А я думала, що кричиш ти. Залишайся зі мною. Нікуди не йди, будь ласка! Сьогодні мені 30. Вночі я одружився з Пеггі Блу. Бачиш, Оскаре, як швидко лине час. Так і пролітає життя. Запрошую тебе в гості у дім Бога. Гарне місце – дім Бога. І він сам такий величний та умиротворенний, хоча і страждав. Мій маленький Оскаре, треба розрізняти два типи страждань: фізичне і моральне. Фізичний біль ми терпимо. А моральний — обираємо. Ось це не зрозумів, але розберусь. Ще є час. Сьогодні у Пеггі Блу операція. Приїхали її батькі. Вони так добре мене прийняли. Ось бачиш! Вже завтра зранку ти побачиш Пеггі не блакитною. Вона стане ще гарнішою!Операція пройшла нормально, Оскаре! Тепер я з нормальним кольором шкіри. Бачиш?Я такий радий! Погано, звісно, що скоро тебе випишуть… Але тепер ти здорова. Це головне!Йди геть, Оскаре! Коли ти пішов, до мене заходила Китаянка і дещо розповіла… Як ти міг з нею цілуватись, а потім прийти до мене?!Я не знаю… Вибач, Пеггі, вибач!

Оскаре, тобі ж вже десь 40-45 років? Не хвилюйся, у чоловіків так буває у цьому віці. Так званий полудневий демон. Все буде добре!Я не знаю, що на мене найшло! Навіщо мені та Китаянка, навіщо прилипала Бріжіт, якщо я люблю тільки Пеггі?Завтра твій день народження, Боже! Я не знаю, що тобі подарувати, адже у тебе є все, навіть, Всесвіт!Зроби так, Боже, щоб ми з Пеггі більше ніколи не сварилися. Наразі це зараз моє єдине бажання. Зробиш це для мене? Оскаре, не роби більше таких дурниць! Я ж так тебе кохаю! А ти мене ще кохаєш?Пеггі, я дуже сильно тебе кохаю! Ти – моє єдине кохання! З прийдешнім тебе Різдвом!Ну, що? Ох і здивується Бабця Ружа, коли я виплигну з машини: «Ку-ку! А ось і я!»Хоча б не заснути, а то я щось втомився… Як же весело ми відсвяткуємо твій День народження, Боже! Ну все, я поїхав. Як ти міг, Оскаре! Вся лікарня тебе шукає! Батьки тебе шукають! Як ти міг? Все, я кличу сюди твоїх батьків! Хочеш ти чи не хочеш…Клич, звісно. А я трохи посплю. Попереду довга різдвяна ніч. Яке веселе свято у нас вийшло! Тобі сподобалось, Оскаре?Гарна ялинка, ти в доброму гуморі, синку! Що ще потрібно?Ми любимо тебе!

Мені залишилось недовго. Але ти знаєш, Бабця Ружо, я – щаслива людина! Точно!Так, сонечко, і це було твоє життя. Пробач своїх батьків. Знаєш: вони залишаться самотніми, коли тебе не стане, і помруть самотніми… Ось це страшно, дитино!Боже, ти розкриваєш мені свою таємницю: щодня дивись на світ так, ніби бачиш його вперше. Я спробую пояснити це своїм батькам. І ти з ними попрацюй в цьому напрямку, будь ласка, Боже. Мені 110 років. Я втомився. Здається, я помираю… "Тільки Господь має право мене розбудити"Оскар помер. Боже, він допоміг мені повірити в тебе. Тепер я переповнена любов’ю до тебе! До зустрічі!Пам’ятай, Оскаре: "Життя" має багато рішень, а тому — жодного.

Запитання від автора книги та героїв коміксу З мого інтерв’ю «…теми, яким я надаю перевагу, – це теми-табу. Що це за теми? Як вважаєш? Якби ти ілюстрував цю повість, яка б палітра кольорів підійшла для ілюстрацій? Чому? У мене до тебе немає питань. А ось порада є: додавай своєму життю життя! Пам’ятай: щасливе життя щедре на добро. Поміркуй: що мені дала дружба з Оскаром? Придумай «happy end» для цієї історії