Конспект інтегрованого заняття - подорожі "Маленький вітерець"

Заклад позашкільної освіти

«КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР МОЛОДІ ТА ШКОЛЯРІВ»

ШКОЛА-СТУДІЯ «НАРОДНОГО ХУДОЖНЬОГО КОЛЕКТИВУ»

ТЕАТРУ ТАНЦЮ «ЮНОНА»

 

 

 

 

 

КОНСПЕКТ ІНТЕГРОВАНОГО ЗАНЯТТЯ

ГРА-ПОДОРОЖ

«ВЕСЕЛИЙ ВІТЕРЕЦЬ»

 

 

 

 

 

 

Керівник Скицька Т.А.

 

 

 

Запоріжжя

 

 

Тема заняття: Гра – подорож «Казка про маленький вітерець»

Мета: Навчити дітей відображати образ, розвивати асоціативне мислення,  ігрову поведінку, активізація пізнавального інтересу.

Завдання:

виховні - вчити дитину уважно слухати казку, виховувати вміння співпереживати героям, розділяти їх почуття.

навчальні - продовжувати удосконалювати загальну та дрібну моторику; розширювати словниковий запас, стимулювати емоційне сприйняття дітьми театралізованої гри та активної участі в ній; ф ормувати у дітей бажання та вміння використовувати оточуючий простір у процесі гри; познайомити дітей з видами вітрів, пояснити як вітер допомагає людям.

розвиваючі - продовжувати розвивати зорову і слухову увагу;  рухову пам'ять; встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, розвивати рухливу активність дітей; розвивати їх ритмічні,  творчі та імітаційні здібності.

Тип заняття: комбінований

Вид заняття: урок-подорож

Форма заняття: ігрова

Обладнання: картинки піщаної та снігової бурі, пурги, бурану та урагану, вітряного млину, морського бризу та картинки з формуванням рельєфу. Плеєр мр3, акомпанемент під піаніно.

Вік дітей: 6-9 років,

Початковий рівень - підготовчий склад, 2-й рік навчання.

Методи навчання: ігровий, повернення до раніше вивченого; метод емоційного впливу, рольова гра, метод заохочення, створення ситуації успіху.

Форми навчання: індивідуальна, колективна.

.

 

 

 

 

 

Хід заняття

1.Вступна частина

• Організаційна – діти вільно входять в зал.
• Привітання – уклін
• Цілепокладання:

Педагог: Діти, спробуйте відгадати загадку, та дізнатися, про яке природне явище піде мова на нашому занятті.

 

Хоч без крил, але літаю,

Вербі коси розплітаю.

Погойдаю в лісі гілку,

Заколишу в квітці бджілку.

Якщо добре розлютити,

Можу шкоди наробити (вітер)

 

Педагог: Молодці! Давайте візьмемось за руки і утворимо коло. Ось м'яч, і зараз я поясню правила гри: Я буду передавати м'яч тому, хто стоїть праворуч від мене, а він назве ту казку, яка йому найбільше подобається. М'яч передаємо по колу, поки він повернеться назад до мене.

Коли м'яч повертається до педагога: А мені подобається «Казка про маленький вітерець». А ви знаєте таку казку? Ні? То давайте познайомимося з «Казкою про маленький вітерець». (По ходу розповіді казки акцентувати увагу на різні види вітрів).

 

2. Основна частина.

Опис рухів:

буря – початок бурі зазвичай тихий, тому йдемо  спокійно (танц.крок);

ураган – спочатку здіймається у верх, піднімаємо на півпальці й уявляємо себе сильними, страшними;

пурга – пішов сніг, дує сильний вітер, кроки стають важчими (крок з високим підняттям стегна);

буран – вітер ще більш сильнішає, сніг такий густий, що нічого не видно дме прямо в обличчя - відвертаємося (галоп – лицем в коло, спиною в коло);

заметіль – треба витримати дуже сильний вітер і сніг (біг високим підняттям стегна);

хуртовина – зовсім нічого не видно, треба швидко бігти до дому (біг);

вітерець – спокійний крок.

 

Казка – розминка

Жив на світі маленький вітерець. У нього була мама-буря, тато-ураган, бабуся-пурга, дідусь-буран і багато братів і сестер: тайфуни, заметілі, хуртовини, смерчі і багато інших.

Вітерець підріс і вирішив злітати з кожним на його роботу, щоб вибрати собі справу до душі.

Полетів з бурею. Мама дуже постаралася показати свою майстерність. піднімала величезні хвилі, топила кораблі. Вітерець засмутився, що бурю бояться ..

Наступним був тато ураган. Він виривав дерева з корінням, руйнував будинки, залишаючи людей без даху над головою. Ніхто не був радий урагану.

Бабуся-пурга замела всі дороги, не давала вийти з дому людям, що живуть на рівнині, і бабусі ніхто не був радий.

Дідусь-буран теж замітав все на своєму шляху.

Братик-тайфун поливав всіх сильним вітром з дощем.

Засмутився вітерець, що всі його рідні приносять всьому живому одні біди і полетів подивитися світ.

Дітки, вітерець запрошує нас із собою в подорож по світу.

 

Ми весело, ми весело,

Мандруємо по світу

Нас вітерець запрошує

Із друзями до лісу!

 

Зараз ми в похід підемо

В ліс тихесенько зайдемо

Там струмочок дзеленчить

Стежка через ліс біжить

 

Педагог: Ось вітерець прилетів до лісу, де і зустрів Зайчика. Вітерець дуже хотів мати зайчика за друга и тому запитав, чи погодиться він стати його другом? І тут зайчик каже: «Якщо ми друзі, тоді будемо гратися»

 

Розминка «Вітер і зайчик»

Сірий зайчик сів і жде,	присідання
Спритно вушками пряде	приклавши кисті рук до вух, то розгинають, то згинають їх
Сумно зайчику стояти Треба трішки пострибати	стрибки
Вітерець став танцювати, Нас до танцю закликати: Нумо разом, нумо всі Потанцюєм по росі.	танцювальні рухи

 

 Педагог: Граючи, друзі прибігли до струмочка і побачили, що над струмочком згущуються хмари. Вітерець раптом подумав, що він може допомогти всій природі і напоїти водичкою квіти, дерева і травичку. Став вітерець дути на хмаринки, адже він знав, що якщо не переганяти їх, то дощик буде йти тільки над водною поверхнею.

 

Вправа на розвиток дихання "Вітер".

 

Ми подуємо високо: с-с-с - (встають на носки, піднімаючи руки).

Ми подуємо низенько: з-з-з - (Присідають, руки вперед).

Ми подуємо далеченько: с-с-с - (витягають руки вперед).

Ми подуємо близенько: з-з-з – (підносять долоні до роту).

 

Педагог: Зробивши добру справу, друзі пішли далі. Вітерець почав розуміти, що робити добрі справи йому дуже подобається. І вони пішли на прогулянку далі.

 

Вправа з розвитку дрібної моторики "Прогулянка"

 

Пішли пальчики гуляти,           (пальці стиснуті в кулаки, великі пальці       

                                             опущені вниз і рухаються як би стрибками)

А другі - наздоганяти,              (ритмічні рухи вказівних пальців)

Треті пальчики - бігом,           (рух середніх пальців у швидкому темпі)

А четверті – пішки                 (повільний рух безіменних пальців)

П'ятий пальчик поскакав        (ритмічний дотик мізинцями)

І в кінці шляху впав.            (стукіт кулачків один об одний).

 

Педагог: Раптом зайчик згадав, що пообіцяв своїй матусі допомогти, намолотити  борошна для пиріжків. Вітерець посміхнувся і сказав: «Всі давно знають, що я дружу з вітряком, тому я дуже просто і швидко допоможу тобі». І вони побігли до вітряного  млина. Прибігши вітерець, став добре дути, приводячи крила млина в рух, які приводять в рух жорна. Вони - то і перетирають зерно, перетворюючи його в борошно. Друзі набрали борошна та швидко віднесли матусі - Зайчисі.

 

Вправа «Вітряк» (на напругу і розслаблення)

1. вправа «Млин»

2. внутрішнє витягування вперед.

3. зовнішнє витягування вперед.

4. бічне витягування попереку.

 

Педагог: Вийшовши на путівець вітерець і зайчик побачили дуже красиву машину, але з під неї вилітали чорні клуби диму. І тоді вітерець вигукнув: «Ура! Я можу зробити ще одну добру справу» - подув і очистивши повітря, відніс з нашої планети відпрацьовані автомобільні гази і дим.

 

Вправа – гра «Асоціації»

Мета цієї гри - спонукати дітей до асоціативного мислення.

Запропоновуємо дітям кілька слів і спільними зусиллями стараймося зафіксувати всі асоціації, які прийдуть їм на думку при читанні цих слів, наприклад:

Насіння – вітерець, земля, чорнозем, рослина, вода і т.д.

Парус – вітер, море, хвиля, човен і т.д.

Борошно – вітряк, зерно, вітер, хліб, пекар і т.д.

Хмари; пустеля; дощ, буря, метіль і т.д.

Сонце  - тепло, вітерець, море, жарко, коло, сонячний зайчик і т.д.

Коли діти освоїться з цим завданням, можна попросити їх самостійно придумати асоціації.

 

Педагог: Вітерець сміється й запитує у зайчика: «Так, ти буваєш ще й сонячним?» Тоді давай пограємо з сонячним зайчиком.

 

Гра "Сонячні зайчики і хмаринка".

(В стороні стоїть дитина "хмаринка". Діти - "сонячні зайчики" рухаються підскоками по залу під музику).

 

 Сонячні зайчики

 Скачуть по доріжці.

 Сонячні зайчики,

 Бережіть ніжки.

 Хмаринка по небу гуляє -

("сонячні" зайчики стрибають на місці, "хмаринка" ходить навколо них і говорить на фоні музики).

 Наших зайців наздоганяє.

Хмаринка:

 Якщо тільки наздожену,

 Всіх зайчат залоскочу!

 ("сонячні зайчики" тікають на місця. "Хмарка" їх ловить).

 

Педагог: Ось і закінчилася наша подорож у казку. А вітерець прилетівши додому вирішив стати ласкавим південним бризом, сказавши своїм рідним: «Я хочу буди добрим і робити добрі справи. В спеку моє легке дихання буде освіжати розпалених людей, тварин і птахів і всі будуть дуже мені вдячні».

 

3. Заключна частина.

А тепер давайте і ми повернемося на свої місця. Та пограємо з вами в таку цікаву гру, де вам знадобляться ваше вміння слухати, вміння уявляти, та терпіння. Наберемо в ротики повітря й закриємо повітря у ротику на замочок, але носиком продовжуємо спокійно дихати. Все гра почалася.

 

Гра «Хвилина тиші.»

Дуже важливо виховувати в собі вміння стримувати свої бажання і пориви. Тихим голосом, що доходить до шепоту, педагог  звертає увагу дітей на правильну позу, на подих із закритим ротом, на положення рук, ніг. Діти тихо сидять одну хвилину. Педагог запропоновує дітям у цей час прислухатися до звуків, що доносяться з вулиці. Діти зазвичай бувають здивовані тому достатку звуків, які вони чують під час «хвилини тиші» та на які вони не звертали уваги в обстановці міського шуму. «Хвилини тиші» є не тільки фізичним відпочинком для нервової системи, але й гарною гімнастикою вольових центрів.

 

Педагог: Ми  з вами за своєю природою також непосидючі, бурхливі, емоційні та рухливі, але ми сьогодні з вами зрозуміли, що ще ми вміємо бути дуже уважними, навчаємося уважно слухати та добре виконувати завдання. Тому що, ми як вітерець, хочемо творити добро, ми вже знаємо, що таке дружба і вміти дружити.

 

Рефлексія. Запитати дітей, що нового вони сьогодні дізналися? Чи сподобався їм урок? Які звуки вони почули під час гри-тиша? Що сподобалося? Що не сподобалося? Подякувати кожній дитині окремо за старанність.

 

Домашнє завдання: Уявити себе сильним красивим деревом, або тендітною квіткою й подумати як вони себе відчувають коли дує сильний вітер? І коли відчувають легесенький вітерець, який ледь-ледь відчутний.

 

Прощання. Уклін.

Вихід дітей із  зали.