Конспект уроку "Багатогранна тврчість І.Франка. Франко і математика"

Про матеріал

Інтегрований урок з української літератури і математики для 10 класу "Багатогранна тврчість І.Франка. Франко і математика". Узагальнення знань з літератури та пов'язаність творів поета з математикою. Є цікавинки творчості, кросворд, акровірш.

Перегляд файлу

10 КЛАС

Тема: Багатогранна творчість І.Я.Франка. Франко і математика.

 

Мета. Узагальнити творчість Івана Франка, геній української літератури.  

           Розкрити його велику  працю для добра народу, доповнити й поглибити знання учнів про І. Франка, відкрити нові грані життя і творчості Великого Каменяра. Виховувати пошанне ставлення до поета. Розвивати полікультурну компетентність.

 

Обладнання: портрет, комп’ютер, презентація, ілюстрації до творчості  письменника, виставка творів  Івана Франка.

 

Епіграф: У Франка нас приваблює океанно-широкий діапазон його творчих

             інтересів, захоплень; не можна не схилитись в довічній пошані перед

            невпокійливим розумом генія, перед тими роботящими руками, які

            трудились задля України, задля свого народу.

                                                                                                         О. Гончар

Тип уроку – урок конференція, інтегрований урок з української літератури і математики.

 Перебіг  уроку 

 

Вступне слово вчителя української літератури.

Він був середнього росту, а йшов, як велетень... мало хто встигав за ним, а головою сягав хтозна-як високо. Він був спокійної вдачі, а вибухав, як порох, коли йшлося про добро трудящих, і кидав громи, щоб Русь не спала. Його з війська відпустили за слабкий зір, а бачив краще від інших, з низин далі сягав оком, ніж інші згори. Влада гнобителів не пустила його викладати у вищій школі, а він став учителем усього народу. Напрацювався за десятьох, а життя йому було дано лиш одне, та й то недовге. Таким був Іван Франко, робітник пера, Каменяр, чарівник слова.

Оголошення теми і мети уроку.

Вчитель математики. Дмитро Павличко писав: «Астрономи твердять, що всесвіт виник із дрібного зернятка вогняної матерії, вибух якого наповнив простори зорями й планетами, хоч неможливо уявити силу, здатну вмістити програму космосу в одному зерні. Галактика творів Івана Франка так само народилася з пилинки вогню. На вигляд звичайна окалина, або, як кажуть бойки, дзиндра, а насправді незбагненна клітина божественного пломеню, «правдива іскра Прометея», злетіла… вибухнула вулканами любові до праці, до правди, до свободи».

На сьогоднішньому уроці ми поєднаємо  математику та літературу, покажемо інтеграцію шкільних знань, які ми сподіваємось допоможуть вам у майбутньому житті,  викличуть гордість за нашу Україну, яка мала, має і буде мати титанів праці, геніїв, пророків, мислителів тощо. Ми мали за честь з Катериною Григорівною навчатися у Дрогобицькому державному інституті ім І.Франка і тому творчість Франка нам доволі близька.

Вчитель української літератури. Як працював Іван Франко, до чого прагнув, чого бажав народу? Про це розкажуть учасники конференції. Ми будемо працювати за таким планом.

План

  1. Дитячі і юнацькі роки.
  2. Франко – прозаїк і поет.
  3. Франко – громадський діяч, публіцист.
  4. Особисте життя поета.
  5. Франко – драматург.
  6. Франко і музика.
  7. Видатні митці про творчість І.Я.Франка.

Слово надається учням, які коротко познайомлять про дитячі і юнацькі роки поета.

Дитячі і юнацькі роки Франка

Учень1. Народився Іван Франко  27.08.1856 р. в селі  Нечуєвичах Дрогобицького повіту, недалеко від Львова. Стосовно імені письменника, то навіть дослідники-франкознавці не всі знають, що насправді вдома і в рідному селі Нагуєвичах Франка звали зовсім не Іваном чи Івасиком, а Мироном. Відоме оповідання «Малий Мирон» є повністю автобіографічним.
    Дитячі роки майбутнього письменника проходило серед трудового народу. Його батько Яків Франко, розумна людина і добрий коваль, користувався великою повагою в населення. До його кузні приходили селяни, робітники розмовляли про злиденне життя, тяжку працю. Розмови глибоко запали вразливу душу малого Івана і викликали співчуття і любов до знедолених.

У своїх спогадах та оповіданнях І. Франко часто підкреслював, що саме в батьковій оселі, зокрема в кузні, засіялися ті зерна допитливо­сті, які пізніше дали рясні сходи знань.  В оповіданні «У кузні» він писав:

«На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міц­ний огонь... Се огонь у кузні мойого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І що він не погас і досі».

Учень2. З  1868 р.  – шестирічний Іван навчається в початковій школі сусіднього села  Ясениці – Сільної. За два роки  (1862 -1864) він добре оволодів трьома мовами: українською, німецькою й польською.

«Якесь воно не таке, люди»,  - казали про нього сусіди. Це помічав і батько  - коваль. Він вирішив, що необхідно сина одірвати від кузні й спровадити в якусь науку. З  1864 – 1867 навчання в так званій нормальній школі, потім у Дрогобицькій гімназії. (1867 -1875)рр...

У дев’ятирічному віці Іван утратив найближчого порадника – свого батька, мати вийшла заміж вдруге, щоб підтримати родину, четверо дітей і розладнане господарство. Вітчим  Гринь Гаврилик був доброю людиною і любив дітей своєї дружини. Вважав, щоб Іван продовжував навчання.

У 16 років Іван Франко утратив і матір, яку дуже любив.

Мамо, голубко! Зарання в могилі

Праця й недуга зложили тебе.

Пісня ж твоя в невмираючій силі

В мойому серці ясніє, живе. 

Учень1. Незважаючи на життєві трагедії Франко навчався в Дрогобицькій гімназії дуже добре, став найкращим учнем. Він заробляв собі на життя, давав однокласникам із багатих родин платні уроки з математики, іноземної мови, історії.

Виступ учня.

 Математик, а згодом і юрист А. Чайковський згадує: «Розказували, що в Дрогобицькій гімназії є такий один ученик, що стихами пише задачі, називається Іван Франко. Це мене дуже зацікавило, бо чи може бути для хлопця-гімназиста з IV кл. більшим ідеалом чоловіка над поета, що вірші пише?

Інші мої товариші не конче тому вірили, вважаючи це за звичайну дрогобицьку чванькуватість. Та згодом я переконався, що це правда. Прийшов до нашої гімназії товариш Івана Франка, тямущий хлопець, покійний вже Осип Білинський, і сказав нам таке, що Іван Франко написав раз задачу німецьку на цілий зошит стихом, а професор заявив йому, що він не вважає себе компетентним цю задачу класифікувати».

Вчитель математики. Часто видатні математики писали свої задачі у віршованій формі. Ось одна з них, задача індійського математика Бхаскара:

На  березі  річки  тополя  росла

І  вітру  порив  її  стовбур  зламав.

Тополя  упала  і  стовбур  її

Кут  прямий  з  течією  ріки  прийняв.

Памятай,  в  тому  місці  ріка

Чотири  фути  була  шириною.

Верхівка  схилилась  до  краю,

Залишивши  три  фути 

всього  над  водою.

Прошу,  тепер  швидше 

скажи  мені  ти:

Тополя  якої  була  висоти?  

(Прямокутний трикутник: катети 4 фути і 3 фути, знайти гіпотенузу за теоремою Піфагора).Учень розповідає, що це єгипетський трикутник з катетами 3 фути і 4 фути. Отже, гіпотенуза буде 5 футів. (1фут = 30,48см). Тоді висота тополі: 5+3 =8 футів.

Вчитель математики. Окрім поділу наук на природничі та антропологічні, Франко  дав також характеристику окремим з них, зокрема математиці — науці про числа і числові відношення. «Математика, — писав І. Франко, — утворює ніби найпростіший скелет для інших наук, вчить нас найпростіших речей, але одночасно таких, без яких неможлива жодна інша наука; вчить нас лічити тіла, пізнавати їх форму, визначати їх ставлення до себе і положення в просторі».

 (Слово передається учням, що розповідають про Франка, як про прозаїка і поета).

 

Франко – поет і прозаїк

Учень 3. Навчаючись у гімназії, Іван зібрав чималу бібліотеку  - 500 книжок. Захопився фольклором. У цей час юнак починає писати. Перший вірш Франка мав назву «На Великдень 1871 року» і був присвячений батькові. У 1873 р. написав віршований драматичний твір «Югурта». Цього ж року переклав «Слово о полку Ігоревім» українською мовою. 1874 року написав драму з давніх  часів «Три князі на один престол»,  а через рік – віршовану драму «Славой і Хрудош». Перу І. Франка гімназичного періоду належить ряд творів і перекладів. У 1874 р.  у львівському студентському журналі «Друг» під псевдонімом Джеджалик уперше з’являються його вірші – «Моя пісня» і «Народна пісня».

Він написав такі збірки поезій «З вершин і низин»(1887), «Зів’яле листя» (1886 - 1897), «Мій  Ізмагард» (1898), «Із днів журби » (1900), «Завжди учень»(1906), «Давнє і нове » (1918), «Із літ моєї молодості» (1914). Поеми «Панські жарти» (1887), «Іван Вишенський »(1900), «На Святоюрській горі» (1898), «Смерть Каїна», «Мойсей».

Учень 4. Франко - прозаїк. Залишив нам повісті «Ліси і пасовиська», «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Основи суспільності», «Для домашнього вогнища», «Захар Беркут», «Boa constrictor».

Оповідання для дітей « Малий Мирон», «Олівець», «Грицева шкільна наука», «Schonschreben» (красне писання), «Отець гуморист».

У літературно – демократичному русі Франко посів найвидатніше місце майже в усіх літературних жанрах. І. Франко виявив себе неперевершеним художником реалістом. З 1917 до 1965 р. українською мовою твори І. Франка видавалися 480 разів тиражем понад 9 млн. примірників. Російською мовою було 70 видань його творів. За роки Радянської влади видано 5500 назв творів  І. Франка. З них  - 1020 художніх, біля 630 перекладів майже з усіх мов світу, 1200 наукових праць, 1650 публіцистичних статей та більше 1000 листів до вчених і товаришів по перу.

 (Вчитель української літератури коментує виставку творів)

Учень.

Будь-яка мова складається зі звуків, символів, букв, слів, речень, правил, своєї історії. Це ж саме має математика. І навіть більше!

У людства є намагання створити універсальну мову, мову всього світу. Есперанто, англійська... Не треба винаходити велосипед! Такою мовою є математика! Її слова, речення, правила однаково зрозуміють і українці, і китайці й інші народи.

     Причому, якщо недоліком нашої звичайної мови спілкування є те, що ми не завжди один одного розуміємо, то в математиці такого немає! Звісно, коли говорять люди на одній «мові», які вивчили цю «мову». Тут питання в тому, щоб просто її вивчити.

Які прекрасні поезії подарували людству Т.Г.Шевченко,І.Я.Франко та  інші поети! Їхні твори перекладено багатьма мовами світу. Ми пропонуємо переклад їх на мову математичну.

          І.Я.Франко «Земле, моя  всеплодющая мати»

Земле, моя всеплодющая мати,                 9   12   8   4
Сили, що в твоїй живе глибині,                7    28   1   32
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,      5    22    35    49
Дай і мені!                                                   3     42

                Т.Г.Шевченко:

Садок вишневий коло хати,                    13  9  48

Хрущі над вишнями гудуть,                   15  8  43

Плугатарі з плугами йдуть,                     512    38

Співають ідучи дівчата,                          16  30  23.

А матері вечерять ждуть.

(Слово надається учням, що розкажуть про публіцистичну і політичну діяльність Франка).

Франко публіцист і політичний діяч

Учень5. У 1875 р. Іван Франко  вступив на філософський факультет Львівського університету. Він працює у студентському журналі «Друг», друкуючи свої переклади, вірші, літературно-критичні розвідки, публіцистичні праці. Молодий Франко вливається в суспільно - політичне життя, навколо нього гуртується патріотично налаштована молодь. Молодь захоплювалась соціалістичними ідеями  і Франко теж. У червні 1877 р. його було вперше заарештовано по обвинуваченню в соціалістичній пропаганді і в належності до таємного товариства. До кінця року і в перші тижні 1878 р. перебуває в слідчій тюрмі. Він записує від ув’язнених коломийки, ліричні та обрядові пісні. Вийшовши з тюрми, починає разом з М. Павликом видавати журнал «Громадський друг», де й була надрукована його повість «Boa constrictor».  Кошти на журнал надіслав М. Драгоманов. У першому номері ж вірш «Товаришам із тюрми».

Наша ціль – людське щастя і воля,

Розум владний без віри основ

І братерство велике, всесвітнє.

Вільна праця і вільна любов.

Учень6. Усе життя поета – це боротьба і велика праця. У вірші « Vivere memento» (Пам’ятай, що живеш) поет висловив кредо свого життя:

Люди, люди!  Я ваш брат.

Я для вас рад жити,

Серця свого кров’ю рад

Ваше горе змити.

А що кров не може змить,

Спалимо огнем то!

Лиш боротись – значить жить!...

Vivere memento!

Так отже, девіз його життя «Лиш боротись – значить жить!»

Учень 5. Після заборони «Громадського друга» Франко видав два збірника журнального типу «Дзвін» і «Молот». У цих виданнях надрукований вірш «Каменярі», статті «Критичні письма  о галицькій інтелігенції» і «Література, її завдання і найважливіші ціхи (риси)», а також друкує свої переклади з різних літератур. Другий арешт несподіваний 1880 р. в березні і тримісячне ув’язнення в коломийській тюрмі. Звинуватили поета в підбурюванні селян проти «законного порядку» і влади. Після звільнення Франко, хворий на малярію пішки пішов до села Нагуєвичі.

Учень6. Староста села заборонив йому, Франкові, жити в селі аж доки не прийде паспорт із Дрогобича. Знесилений митець змушений був повернутися до Коломиї. Про цю тяжку дорогу він писав: «Тяжка це була дорога, після неї на обох ногах мені повідпадали нігті на пальцях». Про це ув’язнення поет написав оповідання «На дні».

  З 1881р. у Львові за участю Франка виходить журнал «Світ», у якому друкує перший роман із робітничого  життя «Борислав сміється».

Учень5. І. Франко 1892 р. склав екзамени за весь курс університету у Відні (столиця Австрії). Зі Львівського університету його виключили за революційну діяльність. Окрім того, він захистив докторську дисертацію і отримав звання доктор філософії. Хоча блискуче прочитав пробну лекцію у Львівському університеті «Наймичка» Т. Шевченка, яка вразила всіх присутніх, але на цій посаді його не затвердили з політичних міркувань.

 1895 р. балотувався до парламенту – не  допустили.

З глибоким знанням справи Франко оцінював  творчість Т. Шевченка, М. Вовчка, Л. Українки, С. Руданського,  І. Карпенко - Карого, Панаса Мирного, І. Нечуя Левицького,  М. Старицького та інших письменників. Йому належать наукові праці про творчість О. Герцена, Салтикова-Щедріна, М. Горького, Л. Толстого.

У праці «Що таке поступ?» (1903) вчений підходить до проблеми суспільного прогресу.

І. Франко наводить у праці  підтвердження поступального розвитку суспільства з істотними застереженнями: «Люди йдуть наперед, то, правда, знаходять по дорозі все щось нове, але часто й гублять не одно таке, за чим пізніше мусять жалувати. Іноді буває й так, що тратять майже все те, до чого перед тим доробилися сотками літ». Далі вчений деталізує це положення «з усього того, що ми сказали досі, видно деякі цікаві речі, які слід затямити собі. Перше те, що не весь людський рід поступає наперед. Велика його частина живе  й досі в стані коли не повної дикості, то в стані, не дуже далекім від неї. Друге те, що той поступ не йде рівно, а якось хвилями: бувають хвилі високого підйому, а по них наступають хвилі упадку, якогось знесилля й зневір’я, потім хвиля знов підіймається, знов по якімось часі спадає і так далі».

Виступ вчителя математики.

На уроці алгебри ми вивчали функцію з математики, графік якої є підтвердження слів визначного письменника. Що це за функція?

(Учень розказує про властивості функції   sin і cos).

(Слово передається учням, що вивчали особисте життя поета).

Особисте життя поета

Учень7. А що в особистому житті було в поета? Іван Франко казав: «Тричі являлася мені любов». Найбільше підкосила молодого поета особиста любовна драма: батько коханої Ольги  Рушкевич заборонив опальному поетові з нею зустрічатися і змусив дочку вийти заміж за іншого. Довідавшись про цей шлюб, Франко тяжко занедужав, мало не помер: це 1877 р.

Учень8. У Львові ще з осені 1883 р. Франко заприятелював з польськими студентами. Перебуваючи восени 1883 р. в Станіславі у привітнім домі Дзвонковських, Франко познайомився з Юзефою, про яку чув від її брата Владислава. Франко був захоплений сестрою свого  товариша. Юзя була дуже красива, вихована в трудовій родині, вчителька, змогла би стати надійним другом на все життя. Вони листувалися, він написав вірш

«Не схиляй своє личко».

Не схиляй своє личко прекрасне,

Не затулюй повіками віч,

Із котрих то мигоче, то гасне,

Луч надії в життя мого ніч.

Розгнівавши всі сумніви й муки,

Ти цілим мене мужем зроби.

Щоб з тобою я жив рука в руку,

Для людей, для добра, для борби.

Учень7. Юзефа не погоджувалась на одруження, але давала поетові багато доказів своєї щирої симпатії і прихильності. І це вселяло надію. На початку 1884 р. Франко вже мабуть знав про хворобу Юзефи (сухоти) і здогадувався, що саме це стало на заваді його щастю. Листування з Юзефою Франко підтримував до початку 1885 р. далі сліди Юзефи в житті Франка губляться. Усього 30 років вона прожила 1862 – 1892 р., ці дати на плиті її могили. «Не спитавши броду» - ця повість багато в чому автобіографічна. Юзефу називали літературні критики після появи повісті Франкове Беатріче.

Учень8. Франко пережив ще одне кохання - найтяжче, до Целіни Журовської. Вона не відповіла йому взаємністю він їй просто не подобався, був рудий, а їй імпонували брюнети із синіми очима. Прізвище не подобалось, не мав солідного становища, грошей і надій на них.

Учень7. У 1885 – 1886 рр. нелегально відвідує Київ з метою поглибити співпрацю інтелігенції Західної і Східної України. Налагоджує стосунки з

М. Лисенком, М. Старицьким, І. Нечуєм-Левицьким, іншими знаними діячами. Перебуваючи у травні 1886 р. в Києві, Франко знайомиться з освіченою, розумною, щирою дівчиною випускницею Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською. Ольгу приваблювала популярність його, як політичного діяча і письменника. Любовних віршів Франко не писав, але того ж року одружився з Ольгою.

Чи любив Франко свою дружину, якщо писав, що одружився з нею «з доктрини», тобто їхній шлюб мав символізувати єдність Західної та Східної Ук­раїни? Важко сказати. Але годі звинувачувати Франка в нетолерантності, бо це все-таки був геній, а з геніальни­ми людьми вжитися не так просто. Вони несуть факел свого таланту, часто обпікаючи вогнем не тільки себе, а й найрідніших, зате народові факел не пече, а світить.

На Личаківському кладовищі, недалеко від кам'яної брили-скелі, яку розбиває кайлом Каме­няр, видніється скромний маленький надгробок. Листя дерев та кущів спадає на нього блідо-зеленим, блідо-жовтим, червоним і коричневим неквапливим дощем. Міцно пахне листя дуба і бука. Коли сонце хилиться на захід і його промені пробиваються крізь густі крони де­рев, довга тінь од скелі з могили Франка пригортає її могилу. Ольга Хоружинська з ним завжди...

(Вірш «Чого являєшся мені у сні?» Читає учень напам’ять).

(Слово передається учням, що розповідають про Франка- драматурга).

Франко - драматург

Учень9.  В українську літературу Іван Франко увійшов, і  як драматург. У цьому жанрі він виступив як великий новатор драматичної форми, знавець театрального мистецтва і палкий борець за розвиток українського театру. Його перу належать такі драматичні твори: «Сон князя Святослава», «Майстер Чирняк», «Украдене щастя», «Кам’яна душа», «Учитель», «Рябина», «Будка Ч 27», «Три князі на один престол», «Славой і Хрудош», «Послідній крейцар», «Суд святого Николая».

Учень10. Іван Франко був основоположником українського наукового театрознавства – істориком і теоретиком драми і театру, активним театральним критиком, невтомним перекладачем драматичних творів. Написав понад 70 спеціальних наукових розвідок, внісши вагомий вклад в українську науку про театр. Їх читацька аудиторія  - багатолюдна: друкувались вони в українській, російській, польській, чеській, німецькій періодиці. До того ж, Франко переклав багато драматичних творів - з російської і зарубіжних літератур. Найважливішими працями про театр  є «Руський театр у Галичині», «Наш театр», «Руський театр», «Русько-український театр, історичні обриси».

 Учень9. Свої вимоги до театру Франко висловив чітко у програмній статті «Наш театр». Він писав: «Коли театр має бути школою життя, то мусить нам показувати те життя, будити в слухачах критику свого життя. Театр котрий піддає критиці деякі дрібненькі явища, покриває брехнею основні недостатки суспільності, той театр ніколи не стане вповні національним, не буде школою життя або буде злою школою».

Вчитель математики.

(Показує трикутник, за допомогою перегинань робить трикутну піраміду).

Учні показують та визначають прямі, що перетинаються, мимобіжні прямі на макеті трикутної піраміди.

Запитання: Скажіть, які асоціації виникають у Вас, коли ви бачите цей малюнок трикутника?

Фіксуємо думки учнів:

- життєва дорога;

- пересічність долі;

- конфлікт, який необхідно розв’язати;

- геометрична фігура;

- темрява, безвихідність.

Так, це банальний трикутник, що лежить в основі конфлікту «Украдене щастя».

Так склалася в трикутник доля трьох героїв.

 

                                                      Анна

 

 

 

 

                       Микола                                           Михайло

Учень. Історія написання драми «Украдене щастя». Сценічне народження п’єси.

 18 березня 1891 року Крайовий відділ Львівського сейму оголосив закритий конкурс на кращу драму. І.Франко послав на конкурс свою п’єсу «Шандар», пізніше перейменована на «Украдене щастя». На жаль, митцеві присудили лише третє місце. Справедливішим від журі виявився час: драма «Украдене щастя» й досі йде на сценах багатьох театрів, а про ті твори, що в 1891 році зайняли перше й друге місця, ніхто й не згадує.

 «Украдене щастя» - це найдовершеніша драма І.Франка, написана в 1893 році. Це п’ятиактна п’єса з сільського життя. «Я мало знаю у світі творів, написаних з такою простотою й правдивістю, як «Украдене щастя», - зазначав М.Т.Рильський.

Украдене щастя . Чому така назва?

Щастя украдено у всіх трьох – і в Анни, і в Михайла, і в Миколи.

Щастя тут і не було. Головний винуватець трагедії – тогочасний суспільний лад, що украв щастя в народу, знедолив його.

(Слово передається учням, що розповідають про Франка і музику).

Іван Франко і музика

Учень11. Як збирач текстів та мелодій народних пісень в Галичині Франко теж може похвалитися великим доробком. Він власноручно записав багато пісень і коломийок. Як відомо, деякі з них побачили світ у друці, але основна маса досі залишалась в архіві письменника. Зведені ж в книгу записи І. Франка дають підстави говорити про нього як про збирача широкого діапазону з діалектичним підходом до народної пісенності. Фольклористично-збирацький досвід І. Франка став основою багатьох його теоретичних міркувань про живий фольклорний процес.

За своє подвижницьке життя Іван Франко записав понад 400 пісень і 1300 коломийок, а всього близько 4 тис. творів. «Уже це – незрівнянний подвиг, котрий засвідчує: сили і можливості людини є безмежними. Вона, а тим самим і цивілізація та культура, є не стільки на завершенні, скільки на початку шляху в еволюції світобудови…».

Учень12. Центральне місце серед фольклористичних праць Франка належать дослідженням про українські народні пісні. Ще гімназистом Франко почав записувати народні пісні спочатку від матері Марії, що стало його музичною школою, а пізніше в Дрогобичі від ремісників, так що мав мілко списані два товсті зшитки, що вміщують у собі 800 номерів: «Правда, в значній частині – коломийок», – згадує він. Пізніше записував народні пісні на Дрогобиччині, на Гуцульщині, у Львові, Сокалі, Рогатині, навіть під час перебування у тюрмах Коломиї та Львова. Недаремно його перший надрукований у 1874 р. вірш так і називався – «Народна пісня». Про неї він говорить у своїх поезіях «Народні пісні», «Наймит», «Пісня і праця», називаючи її (пісню) «одним із найцінніших наших національних надбань і одним із предметів оправданої нашої гордості». Франко записав чимало обрядових пісень, веснянок, колядок, весільних. Живі враження від сільських весіль і весільної пісенності відобразились також в його науковій та художній творчості. Пишучи передмову до зібраних О. Рошкевич весільних пісень і звичаїв, І. Франко відзначає як типову емоційну їх рису - сумовитість, особливо яскраво виражену жалісною мелодією. У повісті «Великий шум» письменник відтворює широку картину підгірського весілля, не боячись навіть деякої перевантаженості цієї частини твору етнографічно-фольклорними елементами. П’ятдесятирічний художник не міг устояти перед сильними юнацькими враженнями від мальовничо-врочистого народного обряду і весільної поезії.

Учень13. Основну масу пісенних записів Івана Франка становить народна лірика - пісні про кохання та родинне життя. Слухаючи їх в природній атмосфері побутування (з уст численних співачок) і глибоко відчуваючи життєво-соціальну основу їх змісту та емоційного звучання, І. Франко визначав як головний лейтмотив, як головну тему скаргу жінки на свою тяжку долю. І дослідження про ці пісні він назвав «Жіноча неволя в піснях народних».

Учень11. Коли уважно оглянути Франкові пісенні записи, легко помітити серед них чимало свіжоскладених у прикарпатському краї пісень. Це, зокрема, пісні про Драгарюка, про рекрутчину та жовнірське життя, співанки-хроніки про різні місцеві трагічні випадки, що гостро вразили народних співаків. Тут слід назвати пісні «Ой бо мала Гребенюшка два синочки рідні», «У сім селі й у Лолині сталася новина», «Ой на панській полонині отава зелена» ,«Ой кувала зозулечка то біла, то сива», «В понеділок по п’ятінках надворі погода» та ін.

Пісенні новотвори приваблювали І. Франка передусім тими мотивами та думками, тими тенденціями, що відображають розширення народного світогляду, зміни в етичних чи соціальних поняттях. З цього погляду особливий інтерес становить «Пісня про шандаря».

Дослідивши пісню про шандаря з мовно-стилістичного й художнього боку та з боку змісту, І. Франко згодом звернувся до цієї пісні ще і як драматург: він взяв від неї сюжет, образи і соціально-психологічні конфлікти для своєї класичної п’єси «Украдене щастя».

Учень12. Іван Франко мав неабияке музичне обдарування, що зростало на ґрунті народної пісенної мелодії. Не випадково він став одним з поборників народності в музичному мистецтві України останньої чверті XIX і початку XX ст. Він постійно спрямовував композиторів і дослідників до народних мелодій.

Любив Франко співати коломийки і сам, а надто їх слухати, любив коломийки про Параску:

«Ой пішов я до Параски лиш тільки  два разки...

А вна мені показує аж три перелазки:

Оцим будеш заходити, а цим виходити,

А цим будеш утікати, як тя муть ловити».

Справжнім майстром виспівувати коломийки був Володимир Гнатюк, з яким Франко приятелював і разом працював над виданням фольклору в «Етнографічних збірниках». Франко любив, коли Гнатюк виспівував цілими в’язанками веселі та влучні, часом із солоними крупинками дотепу, коломийки. Гнатюк тоді готував велике зібрання «Коломийок», три томи якого з’явилось в 1905-1907 рр. Багато із своїх записів поет подав до цього видання, і вони розсипались по численних сторінках тритомника.

У  багатотисячній бібліотеці Франка було 750 книжок з фольклору.

 Ми знаємо пісні на слова Франка:

  1. Не пора, не пора.
  2. Ой, жалю мій жалю.
  3. Ой, люлі, люлі, маленький поперуню.
  4. Ой ти, дівчино, з горіха зерня.
  5. Ой ти, дубочку кучерявий.
  6. Червона калина.
  7. Час рікою пливе і багато інших.

(Виконання пісні «Не пора, не пора»)

Видатні митці про творчість Франка

Учні (по черзі).

  1. «Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою, — писав про зустріч з І.Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський. — В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою».
  2. «Ніхто з українських письменників не зробив стільки для розвитку рідної літератури, як Франко. Він був першим, хто з вершин світової літератури оком ученого і талановитого критика глянув на українську літературу. Усе життя своє він працював для того, щоб українська література, яка дала світові геніального Шевченка, засяяла власним світлом у сім’ї інших літератур, щоб, збагачуючись мистецькими здобутками інших народів, внесла свій вклад у скарбницю вселюдської культури. Ці величні ідеї надихали і його власну художню творчість, багату і різноманітну, як саме життя»

(П. Колесник).

  1. «Ми не можемо назвати, мабуть, жодної ділянки людського духу, в якій не працював би Іван Франко і в якій він би не був великий»

 (П. Загребельний).

  1. «…Тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить — і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри»

(М. Коцюбинський).

  1. «До нього не заросте народна стежка. До нього приходитимуть все нові покоління, тому що в його творах вони знаходитимуть правду про темне минуле, про гноблення людини силами тьми і насильства, знаходитимуть закличний поклик боротися, не боячись ніяких труднощів, за справу прогресу, невпинно йти вперед шляхом миру і праці»

(М. Тихонов).

  1. «Нема, певне, тієї ділянки літературної, до якої не доклав Франко рук своїх, якої б не збагатив своєю працею. І скрізь він визначався з гурту своїм яскравим талантом та кипучим темпераментом; скрізь ставив рідний народ підставою своєї діяльності, добро народне — метою, розум, науку — шляхом до мети» (С. Єфремов).
  2. «Франко був народжений поетом, але він же був народжений і прозаїком, і ученим-дослідником, і громадським діячем. Його творча діяльність нагадує складний і прекрасний поліфонічний твір: багато мелодій, багато контрастів, гострі поєднання звуків — але, зрештою, все зливається у світлу гармонію» (М. Рильський).

Учитель укр. літ.

Якщо духовне життя народу порівнювати з багатою, розлогою кро­ною, то постать Каменяра — це міцний стовбур, який понад сорок років тримав на собі цю крону на межі двох століть — XIX і XX.

   Його називають академією в одній особі, бо перу Франка належить близько 5 тисяч праць найрізноманітніших  жанрів. Найповніше ви­дання їх в Україні - 50 томів, але все написане Франком не вміс­титься, мабуть, і в 100 томах. Мало хто у світовій літературі може зрівнятися з ним у творчих звершеннях.

     Мені разом із творчою гру­пою, яка брала участь у дослідженні під час підготовки до уроку, дуже хоті­лося, аби ви  відкрили для себе Великого Каменяра, відчули гордість від того, що така людина належить до нашого народу, щоб зрозуміли, що Франко жив і титанічно працю­вав лише заради слави і кращого майбутнього України.

Роланд – про діда Івана Франка:

– Дід був зростом метр, сімдесят чотири сантиметри, мав рудувате волосся, завше носив вуса. Дуже любив риболовлю, сам навіть умів плести сітку, залюбки збирав гриби. Гарно співав. Деякі народні пісні з його голосом записав композитор Микола Лисенко. Повсякчас носив вишиванку. Навіть коли треба було одягтися у фрак, під ним була вишита сорочка. Не палив, не зловживав спиртним. Безперечним авторитетом для нього був Тарас Шевченко, що його деякі найвідоміші твори переклав німецькою. Дуже бідкався, що український народ ніяк не може вибороти гідного для себе місця. Але твердо вірив у силу і щасливу долю українців.

 Коли тому бути?.. 

(Розгадування кросворду).

 Вчитель математики. «Життя, - говорив Франко, - мені мало всміхнулося, а діти були тим  весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце». У 1896 р. він писав: «Правда, скупенька моя наука. Самі початки. З того ще чоловік мудрим не буде. Але я старався подати  вам спосіб, як собі далі радити, як далі вчитися. Бо вчитися, діти мої любі, треба далі і далі, раз у раз, весь вік». Це справді пророчі слова Великого чоловіка. Сказані більше сотні років тому, вони актуальні і нині. На  уроках математики, інших предметів учитель подає вам основні віхи науки, вказує основні способи розв’язання задач, основні напрями, куди слід рухатись до здобуття знань. А  чи станете ви високо освіченими, всесторонньо грамотними людьми, залежить від вас, і тільки від вас. 

Акровірш «Франко».

V. Домашнє завдання

Творче завдання: написати листа від імені І.Я. Франка Ользі Рошкевич або відшукати рідкісну інформацію про Франка.

Математика. Скласти кросворд про творчість Франка у числах.

 

Акровірш « Франко»

                     Ф ормули вивчаємо на уроці,

                     Р івності записуєм в рядок,

                     А задачі в нас на кожнім кроці,

                     Н авіть степені ми знаєм на зубок.

                     К оли хочеш математиком ти стати,

                     О сь завдання – вмій Франка читати.

 

 

Алгебраїчно – літературний кросворд.

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

 

 

 

 

 

 

6

 

 

 

 

 

 

 

 

7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. В запису а5 що таке 5? ( Показник).
  2. Ім’я Беркута. ( Захар).
  3. Поема Франка, як заповіт українському народові.(Мойсей).
  4. а4 – що це? ( Степінь).
  5. … - джерело знань. ( Книга).
  6. Рівність, що містить змінну. ( Рівняння).
  7. Подруга алгебри ( Геометрія)

 

У виділеному стовпці вийде слово: К А М Е Н Я Р.

 

1

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Кирея Ганна Павлівна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
30 липня 2018
Переглядів
625
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку