Конспект уроку "Література рідного краю. Віктор Чабаненко «В гостях у юності…»"

Про матеріал

Ознайомити учнів із життям і творчістю поета, науковця; навчати визначати ідейно-художню цінність поетичних творів, красу його поезії; розвивати вміння виразно й вдумливо читати вірші, аналізу поетичних творів, словесного малювання, визначати засоби художньої виразності; виховувати повагу до творчості автора, любов до рідного краю, патріотичні почуття.

Перегляд файлу

Тема: Література рідного краю. Віктор Чабаненко «В гостях у юності…»

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю поета, науковця; навчати визначати ідейно-художню цінність поетичних творів, красу його поезії; розвивати вміння виразно й вдумливо читати вірші, аналізу поетичних творів, словесного малювання, визначати засоби художньої виразності; виховувати повагу до творчості автора, любов до рідного краю, патріотичні почуття.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет В. А. Чабаненка, збірки його поетичних творів.

ХІД УРОКУ

ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Лекція вчителя

Запорізькі письменники: Віктор Чабаненко Віктор Антонович Чабаненко народився 12 вересня 1937 р. у селі Єлизаветівці Василівського району на Запоріжжі. У 1959 р., закінчив Запорізький педагогічний інститут (філологічний факультет), деякий час учителював, служив у війську. З 1962 по 1965 р. – аспірант кафедри української мови ЗДПІ, з 1966 – кандидат, а з 1984 р. – доктор філологічних наук, із 1987 р. – професор, академік АН Вищої школи України. Протягом 1985-1996 рр. декан філологічного факультету, з 1984 р. – завкафедрою загального і слов’янського мовознавства ЗДУ. На жаль, 9 лютого 2014 року талановитого науковця, поета не стало. 17 лютого 2015 року відкрито меморіальну дошку на будинку навчального корпусу ЗНУ №1. У нашому місті Запоріжжі є вулиця «Академіка Чабаненка».

Автор понад 700 наукових праць (монографій, словників, статей тощо) і 500 різних публікацій у періодиці, займався поетичними перекладами. Лауреат премій ім. Павла Чубинського та Якова Новицького та Дмитра Яворницького. Упорядкував і видав кілька збірок фольклору Нижньої Наддніпрянщини. Автор поетичних збірок «Собор душі моєї» (1998), «В гостях у юності твоєї». Поезії. Поетичні переклади (1999), «У вічному двобої» Поезії. Поетичні переклади (2000), «Січовий Парнас» (Антологія. Поетичні твори вихованців ЗНУ) (2000), «Оратанія» Поезії. Поетичні переклади (2001), Член Національної СП України з 1999 р., після смерті митця у 2017 р. вийшла книга «Із глибин пам’яті. Автобіографічні спогади».

Повторити художні засоби виразності.

Виразне читання поезії.

В гостях у юності твоєї

Я вчора, мила, знову раював,

Знов гостем був у юності твоєї,

Ячливим лебедем горнувсь до неї

І чайкою до неї припадав…

Я знов у полі кленом зеленів,

Братався знов із вольними вітрами,

Летів понад пахучими ярами

І щастя пив із сонячних криниць.

І так мені розвеснено було,

І так мені розкрилено летілось,

І так мені стовічно жить схотілось,

Що я веселим громом заридав!

В моїх сльозах умився образ твій

І враз засяяв дивною, святою,

Лелійною красою-чистотою

Над безміром суєтного буття…

До України

Як Дніпро обіймає голубими руками

Хортицю,

Так і я обіймаю тебе голубими мріями,

Вітчизно кохана.

Я лечу повсякчас біля лона твого,

Я струмлю повсякчас біля серця твого,

Я гострю повсякчас

Об граніти твої

Меч двосічний

На лжу осоружную!

Із очей із твоїх у мою глибину

Западає сльоза перламутрова,

І я чую, як там з неї враз пророста

Диво дивнеє –

Квітка надії.

У мені, як в Дніпрі, каламуттю життя

Бунтівничі пороги потоплено,

Та розіб’ється всякий

Об них корабель,

Що до тебе пливтиме із кривдою!...

Хортицькі дуби

Сини прадавньої доби,

Славути рать зеленоглава,-

Стоять на Хортиці дуби,

Неначе вої Святослава.

За ними срібла гладь води,

За ними рай і світлочари.

Ступить нездужають сюди

Посухи чорні яничари.

Стоять звитяжці вікові,

Їх сила часу не зборола.

Щити черлені у траві,

Відкриті сонцю заборола.

Розгін космічної доби –

І велич тихо-соборова!

Ростуть на Хортиці дуби,

Росте, нуртує міць Дніпрова.

***

Ти рвала квіти жовті й білі, -

Дощем умиті, запашні,-

І до грудей своїх тулила,

До вуст підносила мені.

Була й сама, неначе квітка,

У сукні сяйно-голубій…

Я пригортав тебе. Зітхали

Ромашки заздрячи тобі.

Ти віддала мені носити

Оті весняні, чисті квіти.

Носив би й досі ще, якби

У ту вечірню пізню пору

В густім гаю, під осокором

Я їх, кохана, не згубив.

***

Над водами-розводами

Синя хмара висне.

Жде ніченька-черніченька,

Поки вечір свисне.

А чаєнька-нечаєнька

В сиву хвилю пада,

Хвилюється, турбується,

Кличе з моря лада.

Осоками високими

Красень місяць бродить,

За рученьку подруженьку –

Ясну зірку водить.

Слово вчителя. Світла пам’ять про Віктора Антоновича Чабаненка, визначного вченого і педагога, прекрасну людину, патріота України, назавжди лишиться у наших серцях.