Конспект уроку на тему "Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер. "Рукавичка".Випробування головного героя балади.Образ справжнього лицаря, його мужність, відвага, людська гідніс

Тема уроку: Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759-1805). «Рукавичка». Випробування головного героя балади. Образ справжнього лицаря, його мужність, відвага, людська гідність. 

Мета уроку: зацікавити учнів творчістю Ф.Шіллера; розкрити сюжетну основу, тему та  ідею балади;   розвивати  навички аналізу твору, виразного читання та усного мовлення; виховувати  морально-ціннісні орієнтири.

Тип уроку: комбінований.

Неможливо збезчестити те, що не боїться смерті.

Жан Жак Руссо, французький просвітитель

 

Людина відображається у своїх вчинках.

                                                                                                                Ф.Шіллер

Проблемне запитання: чим вимірюється цінність людського життя?

 

Обладнання: презентація, карта «Країни Європи у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.» 

І. Організаційний момент

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Подача нового матеріалу.

      1.Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда.

- Що таке балада? (Літературно-епічний твір фантастичного, історико-героїчного, соціально-побутового змісту з напруженим сюжетом.) 

- Що вам відомо про літературну  баладу? (Літературна балада написана одним автором.) 

- Які бувають балади за тематикою? (Фнтастичні, історико-героїчні, соціально-побутові.) 

- Назвіть художні особливості балади.

Літературна гра «Продовжи речення». 

 • Робін Гуд — це … (Головний герой англійських фольклорних балад, захисник бідних і знедолених людей, улюблений герой англійського народу.) 

• У баладі «Смерть матері Юговичів» розповідається про… (Про події, що відбулися на Косовому полі в 1389 р., де проходила битва між сербами і болгарами з однієї сторони і турками з іншої.) 

• «Балада Прикмет» Ф. Війона викликає інтерес читачів і через 500 років, тому що …(Проблеми, які хвилювали автора в той час, актуальні й для сьогодення.) 

2. Оголошення теми уроку.

Тема сьогоднішнього уроку: Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер (1759-1805). «Рукавичка». Випробування головного героя балади. Образ справжнього лицаря, його мужність, відвага, людська гідність.  (Запис у зошити)

Працюватимемо над таким проблемним запитанням:   чим вимірюється цінність людського життя?

3. Повідомлення вчителя історії про Німеччину  другої половини

ХVІІІ ст. (використовує карту)

   Німеччина другої половини ХVІІІ ст. називалася гордо – “Священна Римська імперія германської нації”. Однак, як дотепно підмітив французький письменник Вольтер, у ній не було нічого священного, нічого римського і нічого германського. Після спустошливої Тридцятилітньої війни, знекровлена і розбита Німеччина являла собою 300 князівств і 50 імперських міст, які були окремими маленькими державами, у кожній з яких був свій правитель, свої закони. Князь чи герцог, який керував такою, державою, мав право встановлювати власні закони, на свій розсуд розпоряджатися долею підданих. Невипадково письменник Лессінг назвав сою батьківщину “ковдрою з клаптів”. Жартували – скільки днів у році, стільки в Німеччині держав. Влада правителів була необмеженою, жорстокою і деспотичною. Населення “кишенькових імперій” розорювалося непосильними податками, скніло від примусових робіт і феодальних повинностей, у всьому залежало від примхи правителів, країна була убогою, відсталою, власна культура і мова  - занедбані. Англія та Франція, найсильніші держави Євро­пи XVIII ст., що боролися за панування у світі, усіляко прагнули під­тримувати таку політичну систему Німеччини й використовували між­усобні чвари князів у власних цілях.

 3. Біографія Фрідріха Шиллера (розповідь вчителя супроводжується фільмом. Кожному учневі роздані хронологічні таблиці)

Фрідріх Шиллер
Дата	Біографічні дані
10 листопада 1759	народився в містечку Марбах на Неккарі, в родині офіцера, який перебував на службі вюртембергського герцога в якості фельдшера.
1772	закінчив латинську школу в Людвигсбурзі. За наказом герцога Карла Євгенія був зарахований у військову школу (Карпова школа), пізніше перейменовану в академію. Навчався на юридичному, потім на медичному відділенні.
1780	після закінчення академії, був призначений полковим лікарем в Штутгарт.  1781 — перша опублікована п’єса — трагедія «Розбійники». Герцог Вюртемберзьким, дізнавшись про виставу, наказав посадити автора драми «Розбійники» на гауптвахту і заборонив йому писати що завгодно, крім творів з медицини. Після втечі з володінь герцога, Шиллер живе в селі Бауербах. Пізніше переселяється в Мангейм, в 1785 — в Лейпциг, потім в Дрезден.
1787 — 1789	Шиллер живе в Веймарі, де починає вивчати історію, філософію і естетику.
1788	редагує серію книг під назвою «Історія чудових повстань і змов». Знайомиться з І.В. Гете.
1789	Фрідріх Шиллер обіймає посаду екстраординарного професора історії університету в Єні.
1790	одружився з Шарлоттою фон Ленгефельд, з якою у них згодом було два сини і дві дочки
1792	Конвент привласнив Фрідріху Шиллеру звання «Почесного громадянина Французької республіки».
1795-1798	Шиллер являється редактором журналу «Ді Орен» (Die Horen).
1796	Шиллер заснував ще одне періодичне видання — «Альманах муз», де було опубліковано багато його творів.
1799	повернувся в Веймар, де почав видавати кілька літературних журналів на гроші меценатів. Разом з Гете заснував Веймарський театр, що став провідним театром Німеччини. Поет залишився в Веймарі до самої своєї смерті.
1802	імператор Священної римської імперії Франц II надав Шиллеру дворянство
9травня 1805	Фрідріх Шиллер помер у Веймарі.
Творчий доробок митця досить вагомий. Є у нього драми («Розбійники» (1781), «Підступність і кохання» (1784), «Дон Карлос» (1787)), трагедії («Валленштейн» (1797—1799), «Орлеанська діва»  (1801), «Марія Стюарт» (1801), «Вільгельм Телль» (1804),) поеми («Пісня про дзвін» (1799)), філософська лірика («Боги Греції» (1788), «Художники» (1789)), праця з естетики («Лист про есте -тичне виховання людини» (1795)).  У 1797 році Шиллер звернувся до жанру балади. З’являються такі його твори, як «Нурець», «Івікові журавлі», «Рукавичка», «Лицар Торенбург». У баладах поет прагне зрозуміти людське буття, виявити сили, що керують ним, визначити роль гуманістичних ідеалів у житті суспільства.

 

4.  Підготовка до сприйняття балади.  

 Повідомлення про історичне джерело балади “Рукавичка”.           

   Сюжетною основою балади є легендарна подія, що трапилася при дворі французького короля Франціска І (1515-1547). (Демонстрація портрета короля). У його часи було багато неординарних подій, які стали історичними анекдотами. Письменник Сенфуа у книзі “Історичні замітки про Париж” (1776) описав подію, яка трапилася з придворною дамою Кунігундою і з лицарем Делоржем, про любовні пригоди якого існувало багато цікавих оповідей. ”Одного разу, коли Франциск І збирався дивитися на борню левів, одна дама впустила свою рукавичку і сказала закоханому в неї лицарю Делоржу: “Якщо хочете справді переконати мене, що так сильно мене кохаєте, як оце щоденно в цім присягаєтеся, то підніміть рукавичку”. Делорж спустився вниз, взяв рукавичку, що лежала посередині між цими жахливими звірами, повернувся на трибуну і кинув дамі в обличчя. Відтоді він уже не хотів ніколи бачити, незважаючи на неодноразові запрошення та натяки з її боку”.

 5. Виразне читання балади вчителем (Супровід: відео, музика - Наум «Граница сна»)

 6.  Аналіз  первинного  сприйняття.

 - Яке враження справив на вас твір?

 - Де відбуваються події?(При дворі короля Франциска, у звіринці).

 - Чому зібралися тут придворні?(«Ждучи на грища й  забави».)

- Хто з героїв привернув вашу увагу? Чому?
- Поміркуйте, чому автор назвав свій твір «повістю»? (Твір нагадує авторську оповідку, тобто має елементи епосу.)
-  Яке ваше враження від Кунігунди?
-  Як придворні короля зреагували на вчинок Делоржа? ( Вони були вражені його сміливістю.)
-  Як поводився Делорж? ( Він поводився гідно, як справжній  лицар.)

 

      7. Розповідь вчителя про лицарів та лицарство

 Лицарство  — це кодекс поведінки і честі, яких офіційно дотримувалися середньовічні рицарі. Принциповими цінностями лицарства були: побожність, честь, доблесть, шляхетність, цнотливість і вірність.

       Посвячення у лицарі найчастіше здійснювалося на свята: Різдво, Великодень, Вознесіння. Виник звичай «нічної варти»: напередодні посвячення, увечері, хлопець мусив був іти до церкви і провести в храмі біля вівтаря всю ніч. Він повинен був не спати і молитися. Удосвіта нічна варта закінчувалась, і церква наповнювалася людьми. Хлопець мав вистояти месу, сповідатися, причаститися, потім покласти свою зброю на вівтар і опуститися на коліна перед священиком, який благословляв його меч і потім, з молитвою, вручав його. Благословляючи зброю, церква вселяла думку, що лицар повинен бути християнським воїном і захисником церкви. Потім відбувалася світська частина: оперізування мечем, «запотиличник», «опудало», іноді священик не тільки освячував меч, але і опоясував лицаря.

       Вірність Господу для такого воїна завжди на першому місці, молитви — невід'ємна частина його життя.  

       Честь полягала у дотриманні присяги і морального кодексу. Ніхто не мав права спаплюжити честь лицаря без наслідків. Воїн мав відстояти свою честь і міг визвати суперника на поєдинок.

Однією із найпрекрасніших сторін «брудного» Середньовіччя був феномен «прекрасної дами». Це був справжній культ кохання, причому кохання в основному духовного, платонічного. Любов стала служінням «прекрасній дамі», поклонінням їй. Дама серця була для лицаря неземним створінням, втіленням божества. У кодексі лицарської любові центральне місце займали ратні подвиги на честь «прекрасної дами» і її прославляння. Любов лицаря була відчуттям ідеально-піднесеним і витонченим. Лицар бився на турнірах, прикріпивши рукавички своєї пані до шолома і прибивши до щита табличку, чесноту, що звеличила її, і красу. І пізніше, в епоху Відродження, на честь прекрасної пані складалися вірші і виконувалися серенади. Звичаї лицарської (куртуазної) любові були неквапливі. Після кількох місяців залицяння лицар отримував право поцілувати руку своєї дами. Точно слідуючи прийнятим в суспільстві правилам, він поступово просувався по ступенях близькості, завойовуючи серце своєї обраниці. При цьому успіх в улюбленої жінки цілком залежав від ступеня його заслуг. У становій системі середньовіччя мала значення не особа людини, а та роль, яку він грав у суспільстві, його функція. Такою ж функцією була і жінка. І лише в любові вона була сама собою, тільки в любові лицар відносився до неї як до жінки, до особи. І гімни любові, написані трубадурами, були пристрасною мрією про ідеальні, людяні відносини між людьми. Обожнюючи жінку, вони представляли її як втілення найкращих людських властивостей — краси, доброти, грації, розуму, людинолюбства. У лицарській любові до жінки торжествував підхід з погляду найвищих ідеалів, які на той час виробило людство. Лицарство — це ідеал, мрія про найпрекраснішу ідею чоловіка.

        Крім церемонії посвяти в лицарі, існувала також і процедура позбавлення лицарського гідності, звичайно (але не обов'язково) завершується передачею колишнього лицаря в руки ката. Після виконання вироку (наприклад, страти), герольди у повний голос оголошували дітей (чи інших спадкоємців) «підлими (дослівно Віланов, фр. Vilain / англ. Лиходій), позбавленими чинів, які не мають права носити зброю і з'являтися і брати участь в іграх і турнірах, при дворі і на королівських зборах, під страхом бути роздягненими догола і висіченими різками, подібно вілланам та народженим від недорогоцінного батька».

8. Асоціативний аналіз назви балади

-  Яку художню деталь ви помітили у баладі «Рукавичка»? (Рукавичку)

- Чи однакове смислове навантаження вона несе? ( Ні. Спочатку – це елемент вбрання вельможі, а пізніше – засіб випробування і приниження)

       - Яке значення має рукавичка в житті людини?(Рукавичка - предмет дамського туалету, що захищає ніжну жіночу шкіру від різних несприятливих дій, предмет поклоніння і символ любові, спосіб  показати станову приналежність пані, отримання рукавички від дами серця було для лицаря проявом високої прихильності і мало неабияке значення для закоханого).

         - Але важливішою видається ще одна думка з приводу назви балади: лексема «рукавичка» разом з дієсловом «кидати» утворюють у німецькій, українській та російській мовах фразеологізм «кинути рукавичку», який означає «зробити виклик кому-небудь, чому-небудь; викликати на дуель, боротьбу тощо».   Походження цього фразеологізму відноситься до епохи Середньовіччя, коли під час судового поєдинку обвинувач висловлював свою скаргу вголос і кидав при цьому на землю рукавичку на знак того, що він викликає обвинувачуваного на двобій.  

      -  Отже, у творі Ф. Шіллера рукавичка постає  символом чого ? (Не стільки символом влади, пошани чи любові, скільки символом непокори і виклику не тільки щодо дами серця, а й до усієї знаті на чолі з королем, а може – і щодо устоїв та моралі тогочасного суспільства).
9. Повторне читання балади підготовленим учнем.

10. Аналіз твору у формі евристичної бесіди з творчими завданнями.

- Хто переклав баладу Фрідріха Шиллера українською мовою? (Михайло Орест)

 - На скільки частин можна поділити баладу? (на дві: перша – опис короля та вельмож, друга – звіринця)

- Зобразіть у своїх зошитах за допомогою кіл першу і другу частини балади.

 

 

 -   Які описи є в баладі?(Опис короля і придворних дам та опис хижаків.)

-   Який з цих описів більш яскравий і детальний і чому?(Опис хижаків – для порівняння звіра і людини.)

-   Які хижаки виходять на арену по знаку короля?(Лев, тигр, два леопарди.)

11.Робота з текстом балади.

Відповідь на кожне запитання підтверджуйте словами з тексту.

-  Як ведуть себе звірі? (Лев «Не лунає рев, зором німим обвів круг арени… і ліг самотою», тигр «виє, напружує шию, кола страшні вибиває хвостом – але ;…кроком несміло-пружним лева обходить і… погас його рев луною, і осторонь хижий ліг», два леопарди нападають на тигра, але прогримів рев лева – «і став спокій…люті лягли по короткім бою.»)

-  Чому ведуть так себе звірі?(Лев – цар, йому підкоряються.)

-  З ким порівнюємо лева?(З королем. Якщо лев вимагає від звірів покори, тиші, не дає вбивати, вмішується в бій, то король – навпаки чекає видовищ  і не стає на захист лицаря).

-  Від чого треба захистити лицаря?(Від непотрібного ризику своїм життям.)

-  Чому він ризикує?(Йому треба вийти на арену до хижих звірів, щоб підняти рукавичку красуні Кунігунди.)

-  Які слова характеризують суть звернення красуні до свого лицаря? (Глузлива красуня.)

-  Слова красуні – це прохання, наказ чи заклик до випробування? («Щодня, щогодини, лицарю мій, присягаєтесь ви в любові своїй – принести рукавичку прошу я вас!» Мабуть, наказ?)

-  Доведіть, що красуня кинула рукавичку навмисне.

-  Чи міг би лицар відмовитися підняти рукавичку?(Ні, справа честі).

- Як справився з завданням лицар?(«Збігає вниз безстрашно, і кроком твердим ступає між звіром тим, і бере рукавичку відважно.»)

- Якими ви уявляєте Делоржа і Кунігунду? Складіть ланцюжок рис, притаманних Іваріант Делоржу, ІІ варіант – Кунігунді.(Делорж – хоробрий, самовпевнений, гордий, внутрішньо незалежний, наділений гідністю, почуттям честі, а Кунігунда – лицемірна, кокетка, пустота душі, жорстокість, гоноровитість, пихатість.)

-  Чому король Франциск нічого не зробив для того, щоб зупинити Делоржа від небезпечного вчинку? (Не дорожив життям своїх підданих.)

- Чому Делорж переміг не тільки звірів, а й придворних? («І, повні подиву й жаху німого,  лицарі й дами глядять на нього. І гомін безмежний навколо росте на честь його перемоги.» Але лицар зробив непередбачене ніким – кинув рукавичку в обличчя дами.)

- Чи мав право герой кинути рукавичку Кунігунді, що означає цей жест?
(Зневагу до неї. Мав, бо вона не цінує його життя, думає лише про те, як похизуватися перед іншими дамами.)

-  Чого чекала дама? («Кунігунда очима героя вітає – той погляд щастя йому обіцяє»).

- Можна сказати, що герой відмовився від свого щастя? (Мабуть, не можна бути щасливим з людиною, яка не цінує твоє життя, легковажна до нього, думає більше про себе – пихата, глузлива.)

- Що уособлює вчинок Делоржа? (В образі втілено уявлення Шиллера про найвищі життєві  цінності – сміливість, честь і гідність, внутрішню незалежність.)

- Чи міг лицар відмовити Кунігунді у її проханні? (Делорж не міг не прийняти виклик. Це поставило б під сумнів його лицарську мужність. До того ж лицарський кодекс велів вірно служити дамі).

- Прочитайте останні рядки балади. Чому Делорж так себе поводить? (Делорж зрозумів, що Кунігунда не любить його по-справжньому. Кидаючи рукавичку на арену, Кунігунда не думала, що наражає його на безглузду смерть. Для неї на першому місці була її примха. Тому й Делорж покинув красуню, показавши привселюдно свою зневагу.)

-  Делорж виявив неабияку мужність. Він нічим не виказав свого сум'яття. Делорж "кроком твердим ступає між звіром тим". Він був переможцем, героєм в очах публіки, коли неушкодженим повернувся з рукавичкою до юної красуні. "Кунігунда героя очима вітає — той погляд щастя обіцяє!" А чи був би щасливий лицар Делорж з жінкою, яка знічев'я посилає його на смерть? 
        Тут, у баладі, зіткнулися справжнє лицарство і підлість. Виявляється, що шляхетні манери й високий соціальний стан можуть поєднуватися зі звірячою жорстокістю. І найжахливіще те, що ця жорстокість дрімала до слушного часу в юній красуні. 
          Фінал балади закономірний: під голосні вигуки лицар кинув рукавичку в обличчя Кунігунди: "Подяки, дамо, не треба мені!" 

10. Визначення теми та ідеї балади.

-  Яка тема балади.(  Розповідь про подію при дворі французького короля Франциска І.)

- Визначте ідею балади.(Засудження деспотичних законів суспільства, звеличення людяності та високого почуття людської гідності.)

 11. Дослідження композиції балади.

  Експозиція (зачин) – король і придворні чекають у звіринці грищ та забав.

  Зав’язка – на знак короля випускають на арену хижих звірів.

 Розвиток дії – опис поведінки звірів: тигр і леопарди підкорюються леву, Кунігунда кидає рукавичку на арену між хижаками і просить Делоржа принести рукавичку, щоб доказати свою любов до неї.

   Кульмінація – Делорж забирає рукавичку,  всі вітають його з перемогою, щаслива Кунігунда чекає, поки він поверне їй рукавичку.

  Розв’язка – лицар кинув рукавичку дамі в обличчя, сказав, що не потребує її подяки.

    Кінцівка (результат) – сказав і її покинув.)

Особливістю композиції є те, що вона нагадує театральну виставу.

- Який конфлікт лежить в основі сюжету? (Між особистою честю і коханням).

 -  Однією із характерних рис балади є її контрасність. Наведіть приклади контрасного зіставлення у цьому творі. (Делорж і хижаки, Делорж і Кунігунда, кохання і особиста честь, рукавичка і людське життя).

  - Що засуджується, а що підноситься в баладі? Чи пояснює нам це автор безпосередньо? (Автор не дає оцінки героям і їх вчинкам, читач складає про них уявлення за їх діями та діалогами).

 12. Виразне читання учнями балади.

 13.  Робота над епіграфами уроку.

- Кого з героїв стосуються слова Жана Жака Руссо? Доведіть. (Делоржа, бо він залишився вірним лицарському Кодексу: « Краще чесно помри, ніж маєш ганебно жити»).

- Чи згідні ви з висловом, що людина відображається у своїх вчинках? Доведіть на прикладі вчинків героїв балади: Делоржа, Кунігунди, короля, вельмож)  

 Підсумок уроку.

 (Технологія розв’язання винахідницьких завдань)

• Навіщо Фрідріх Шиллер написав баладу «Рукавичка»?
• Навіщо балада має таку назву? ( Тому що драматичні події, смертельна небезпека сталася через дрібницю – дамську рукавичку. У співставленні рукавички і цінності людського життя персонажі виявляють свою сутність, а балада – свою ідею).
• Навіщо Делорж пішов у звіринець за рукавичкою? (Це було справою честі лицаря)
• Навіщо він кинув рукавичку в лице прекрасній дамі? (Щоб показати, що честь і людське життя вище за будь-які примхи)

      - Навіщо нам було перед уроком поставлено таке проблемне запитання? (Щоб ми зрозуміли, що сила духу, гідність, людяність переможуть зло і насильство , що життя людське безцінне, що, хто цього не розуміє, не вартий поваги, не вартий і самого життя. А надто якщо йдеться на тему життя людини, що віддає тобі частину душі разом зі своєю любов’ю. Щоб ми навчилися чинити згідно законів честі і совісті і не підкорятися «законам сильних» )

V. Домашнє завдання:

1. Прочитати матеріал підручника і опрацювати питання після нього.

2. Напам’ять читати баладу «Рукавичка».