Конспект уроку "Наталка Полтавка"

Тема. Соціально-побутова драма І.Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка як уособлення кращих рис української дівчини.

Мета: ознайомити учнів із першим твором нової української драматургії; допомогти усвідомити її ідейно-мистецьку цінність; розвивати навички виразного читання, аналізу драматичного твору, висловлення власних думок з приводу прочитаного; виховувати високі моральні якості, почуття гідності.

Обладнання: портрети письменника, різні видання п’єси, ілюстрації до неї.

Теорія літератури: драматичний твір, види драматичних творів, художні образи, художні засоби.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності школярів.

Вступне слово вчителя.

У часи Котляревського глядачів уже не задовольняли ні шкільні драми з їхнім високим стилем, «часто незрозумілими» словами, настановами, ні «гопачко-горілчані» інтермедії, «шароварщина». Хотілося щось»для душі». І ось саме тоді з’являться п’єса зі щасливою сценічною долею – її грають у театрах і до цього часу. Чим же так захопила ця драма? З’ясуємо на сьогоднішньому уроці.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

ІV. Актуалізація опорних знань учнів.

1. Перевірка домашнього завдання.
2. Коментарі й підсумки вчителя.

V. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя.

П’єса «Наталка Полтавка» – це перший драматичний твір нової української літератури, який, за влучним висловом видатного українського драматурга Івана Карпенка-Карого є «праматір ю українського народного театру».

Вона була написана у 1819 році, але майже два десятиліття не друкувалася і поширювалася серед народу у рукописному вигляді. Найдавніший і найавторитетніший список, що зберігся, 1821 року.

Вперше «Наталка Полтавка» була поставлена 1819 року в Полтаві за участю знаменитого актора Михайла Щепкіна. З цього часу починається сценічне життя безсмертної «української опери на дві дії», як назвав її сам автор.

21 січня 1921 року «Наталка Полтавка» вперше була поставлена у Харківському театрі. Не було дозволу цензурного комітету, але письменник Г.Квітка-Основ’яненка навчив акторів, як перехитрити начальство: заявити старовинну виставу, а потім послатися на хворобу котрогось з акторів і попросити дозволу поставити «Наталку Полтавку». Так і зробили. Наталку грала Пряженківська, виборного – М.Щепкін.

Вперше надрукована п’єса була відомим філологом-славістом Ізмаїлом Срезневським 1838 року в «Украинском сборнике».

ТЕМА ТВОРУ: драма кохання бідної української дівчини-селянки, яка відстоює своє право на щастя.

СЮЖЕТ І КОМПОЗИЦІЯ П`ЄСИ

Сюжет носить соціальне спрямування. Адже перешкодою на шляху до одруження Наталки з Петром стає майнова нерівність: спочатку вони не одружились через бідність Петра, і це змусило його піти на заробітки, потім на шляху стає пан возний, який намагається примусити Наталку вийти за нього заміж. А чому – примусити? Тому, що возний – багатий пан, який займає таке соціальне становище (судовий чиновник), котре дозволяє йому зверхньо дивитися на простих селян.

В основі сюжету п’єси лежить цілком життєвий конфлікт.

Конфлікт у художньому творі – це суперечність, зіткнення, що лежить в основі боротьби між дійовими особами і зумовлює розвиток подій у художньому творі.

Головною сюжетною лінією п’єси є виникнення, розвиток і загострення конфлікту між Наталкою, бідною селянською дівчиною, і возним Тетерваковським, багатим паном, але нелюбим Наталці. Саме цьому підпорядковані всі інші взаємини дійових осіб.

Початок 1 дії, де ми знайомимося з місцем подій (село, хата Терпелихи), деякими дійовими особами (Наталка, возний, виборний) і дізнаємося, що Наталка любить Петра і чекає його – експозиція твору.

Його зав’язка – це сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з Наталкою і бажання виборного Макогоненка прислужитися в цьому. Виникає конфлікт – зіткнення прагнень возного (одружитися) і Наталки (небажання цього).

Після зав’язки продовжується розвиток дії, стикаються протилежні наміри, інтереси, прагнення дійових осіб, відбувається боротьба між ними, що зумовлює напруження дії, загострення конфлікту.

Так, у «Наталці Полтавці» в розвитку дії між зав язкою і кульмінацією виділяємо такі моменти: розмова матері з дочкою (ява 4 першої дії), з якої дізнаємося про ставлення Терпелихи до Петра; умовляння виборним Терпелихи, щоб видала Наталку за возного;  поява на сцені бурлаки Миколи, який стає посередником між Петром і Наталкою; Наталка подає рушники возному; повернення Петра і розмова його з Миколою.

(Перипетії – грецьке «раптовий поворот» – несподівані повороти в розгортанні сюжету, тобто раптові, різкі зміни в поведінці, житті дійових осіб, різноманітні ускладнення обставин )

Розвиток основного конфлікту п’єси досягає свого апогею і наближається до розв’язання, тобто до перемоги однієї з протидіючих сторін, у кульмінації. Дія набирає найвищого напруження в своєму розвитку саме в останній (11) яві другої дії і саме в сцені, коли сходяться всі дійові особи і остаточно вирішується доля Наталки.

Напруження дії підноситься до найвищої точки, коли Петро віддає зароблені гроші Наталці, «щоб пан возний ніколи не попрікнув тебе, що взяв бідну і на тебе іздержався». Його прощальні слова: «Прощай! Шануй матір нашу, люби свого судженого, а за мене одправ панахиду», – так розчулюють всіх присутніх, що Наталка теж натякає на можливість самогубства, а мати підбігає і з вигуком «Петре!» обіймає його ( а ще кілька хвилин тому називала його «шибеником», «пройдисвітом»)

І тут зараз – розв’язка: благословення матір ю Наталки і Петра; промовисті, афористичні репліки Миколи, виборного.

Цей твір побудований просто, дія в ньому розвивається надзвичайно природно, легко, динамічно, відчувається органічна єдність усіх сцен частин.

Жодну сценку з твору не можна вилучити, кожна репліка несе певне ідейно-художнє навантаження.

З композиційного погляду важливу роль відіграють добре підібрані пісні: вони допомагають глибше і виразніше розкрити характери дійових осіб, сприяють розгортанню основної сюжетної лінії, розвитку конфлікту.

Розстановка дійових осіб у п’єсі теж стосується композиції твору. В п єсі всього шість дійових осіб. Всі вони поділяються на цілком протилежні групи: позитивні(Наталка, Петро, Терпелива й Микола) і негативні (возний Тетерваковський і виборний Макогоненко) На одруження з Наталкою є два претенденти: Петро і возний. Між кожним з них і Наталкою стоїть посередник: для Петра –це Микола, для возного – виборний. Окремо образ матері.

Певну композиційну роль відіграють ремарки – авторські пояснення, зауваження в тексті драматичного твору за ходом дії, про час і обстановку на сцені, поведінку дійових осіб, міміку, жести, інтонацію тощо. В «Наталці Полтавці» вони лаконічні, але досить виразні.

Драматургічні особливості «Наталка Полтавки» виявляються:

а) у динамічному і природному розвитку дії, гостроті конфлікту, що лежить в основі п’єси;

б) в умілому застосуванні народного гумору, що іноді переходить в сатиру;

в) в широкому використанні народних і створених автором пісень;

г) в багатстві, барвистості та індивідуалізації мови.

2. Виразне читання в особах уривків п’єси «Наталка Полтавка».

3. Словникова робота за питаннями учнів, обмін враженнями щодо прочитаного.

4. Евристична бесіда.

- Що привернуло вашу увагу в побудові п’єси? Чому саме? (Багато пісень, мова персонажів, особливо возного).

- Як ви думаєте, чим завершиться конфлікт Наталки з возним і з матір’ю, чому?

Хто з героїв викликає симпатію, хто – ні, до кого ви ще не визначили свого ставлення? Чому?

5. Характеристика образу Наталки Полтавки за планом.

План характеристики Наталки Полтавки

1. Хто така Наталка Полтавка?

2. Що нам відомо про її минуле?

3. Самохарактеристика Наталки.

4. Що говорить про Наталку виборний?

5. Готовність на самопожертву.

6. Особливості мови Наталки.

7. Чим цей образ приваблює, зворушує і захоплює глядачів (читачів)?

Наталка – головна дійова особа п’єси. Це образ простої, роботящої, чесної, розумної української дівчини. Словами виборного (ява 3 першої дії) автор відкриває завісу над минулим Наталки. Ми дізнаємося, що колись вона з батьками жила в Полтаві на Мазурівці (околиця Полтави) ; жили  не бідно, в достатках. Дитячі роки її проходили в товаристві «якогось сироти Петра», що його Терпили прийняли «за годованця».(Петро був старший від Наталки років на три-чотири, вони любилися, «як брат з сестрою»). Та невдовзі їх спіткало горе: старий Терпило, «понадіявшись на своє багатство», почав водити товариство і влаштовувати бенкети з різними купцями, канцеляристами, повітчиками тощо; скоро він пропив гроші, прогайнував своє добро. А коли дізнався, що Петро хоче одружитися з Наталкою, не дав свого благословення, навіть вигнав Петра з двору, заподіявши цим Наталці нестерпного болю. У великій бідності помер старий Терпило, а сирота Наталка залишилася з матір’ю-вдовою.

Отже, двоє тяжких нещасть впали на голову молодої Наталки – смерть батька і розлука з коханим. У такому трагічному стані, вбита горем Наталка і переїжджає з матір ю в село. Тут вони купили собі хатку та стали скромно жити.

Словами пісні Наталка про себе каже:

Не багата я і проста, но чесного роду,

Не стиджуся прясти, шити і носити воду.

Це чудова самохарактеристика, яка вже в експозиції п єси знайомить нас з образом головного героя. Для Наталки – «безпомощної сироти», найбільшим багатством є «добре ім. я», що свідчить про її скромність, самоповагу.

Однією з важливих рис характеру Наталки є працьовитість. І це видно не лише з її слів, що вона не соромиться буденної селянської роботи – прясти, шити, носити воду, а й з того, що вперше перед глядачем Наталка виступає саме в праці – вона вийшла не гуляти, а з коромислом та відрами, щоб принести з річки води. Праця!.. праця для Наталки – органічна потреба, звичка, і вона не обтяжлива для неї. На цьому треба особливо наголосити.

Ява 4 першої дії починається теж показом героїні в праці – мати пряде, а Наталка шиє. Ніде ми не бачимо Наталку білоручкою-неробою. Працьовитість Наталки, як і інші риси її характеру, ще глибше розкривається словами виборного. Пояснюючи це, вчитель наголосить, що в художніх творах такий прийом, коли один герой дає оцінку іншому, дуже поширений; перехресна характеристика поглиблює образ. Ось ми чуємо, як виборний розповідає возному про Наталку: «Золото – не дівка! Наградив Бог Терпилиху дочкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою; шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе і свою матір на світі держить» (цю характеристику пропонуємо вивчити учням напам ять).

А згодом, у розмові з матір ю і Наталкою, виборний доповнить цю характеристику: «Об розумі і добрім серці Наталки нічого і говорити; всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».

З першого ж знайомства з Наталкою ми дізнаємося про глибоко інтимну сторону її життя – закоханість у Петра. Це кохання чисте і глибоке, світле і самовіддане. За словами виборного, вона Петра «без душі любить, через його всім женихам одказує». Таке почуття зворушує читачів і глядачів. І коли ми дізнаємося, що материні сльози, умовляння, навіть докори змушують Наталку погодитись на нерівний, нещасливий шлюб з возним, то вболіваємо за Наталку, за її долю. Ми уявляємо, яким нещасливим і нестерпно-трагічним було б її життя з возним, старим і нелюбим. Та в цьому розкривається ще одна риса Наталчиного характеру – готовність на самопожертву заради старої, убитою недолею матері.

Одним невеличким, але досить виразним штрихом мати домальовує нам образ Наталки: «Добра дитина».І цю доброту серця Наталки, як одну з важливих рис її глибоко гуманного характеру, ми відчуваємо протягом усієї п єси.

Може видатися парадоксальним, що саме доброта серця допомогла їй знайти правильний вихід із складного становища, коли кохання до Петра в її душі поєдналося з другим не менш глибоким почуттям – повагою і шаною до рідної матері – найдорожчої в світі людини. В її свідомості і серці відбулося єдиноборство цих почуттів: адже любов до матері змушувала дочку відмовитися від коханої, дорогої людини, милого її серцю Петра. Складна гама почуттів, нелегке становище… Спочатку в ній перемагає любов до матері, потім і назавжди – до Петра.

Коли Наталка, шануючи матір, відважилася на самопожертву, зі сцени ллється сумна, проймаюча серце тужлива пісня – «Чого вода каламутна».

Почуття людської гідності, самоповаги, розум і шанобливість і наполегливість у боротьбі за своє щастя – риси  характеру, властиві Наталці, ідуть від самого життя. Образ Наталки в цілому сприймається через її дії, вчинки, а також мову.

Яка ж мова Наталки? Це проста, звичайна розмовна українська мова тих часів. Вона пересипана дотепними (але не образливими) прислів’ями і приказками, афористичними висловами. Ці мовні засоби Наталка вживає цілком доречно, відповідно до обстановки, і вони допомагають їй краще, ясніше висловити свої почуття. А часом мова героїні виливається в пісню, і тоді  в її словах чується глибокий ліризм, щира задушевність.

Наталка Полтавка – перший в новій українській літературі позитивний, реалістично змальований образ жінки-селянки тих далеких часів. Можна сміливо твердити, що це ідеальний образ української селянської дівчини з усіма її чеснотами. В ній – жодної негативної риси, жодного негативного вчинку.

Народжена генієм Котляревського дівчина з Полтави стала типовим образом гарної і щиросердечної української дівчини, і ось вже майже два століття Наталка не старіє, а живе і полонить серця мільйонів людей своєю красою, добрим характером, глибиною почуттів, людяною поведінкою, душевним благородством, моральною чистотою і нев’янучою, вічною молодістю.

6. Робота в групах, виконання завдань пошуково-дослідницького характеру.

І група Учні характеризують возного та виборного, відзначаючи їх негативні і позитивні риси.

ІІ група Учні характеризують Терпелиху, висловлюють своє ставлення до її вчинків.

ІІІ група Учні характеризують Петра і Миколу, знаходять у їх характерах спільне та відмінне.

7. Презентація групами своєї роботи.

8. Коментарі вчителя.

І група. Попри всі негативні риси, і возний, і виборний – справжні українці. Перший не став одружуватися з багатою, але нелюбою дівчиною; вирішив зробити добро (до якого все життя прагнув, та, на його думку, нагоди не випадало), відступився від Наталки, не став заважати її щастю. Виборний теж проти брехні, негативно ставиться до хабарництва чиновників.

ІІ група. Терпелиха – стара жінка, яка зазнала в житті багато горя; їй хотілося щастя своїй дочці (і собі біля неї), вона його саме так уявляла. І хоч мотиви її вчинків хороші, зрозумілі, методи ж неприпустимі (хоча в той час було звичайною річчю підбирати пару, одружувати дітей за розсудом і бажанням батьків).

ІІІ група. Петро – взірець доброти (навіть надмірної), християнського смирення та всепрощення. Микола більш рішучий, спонукає до дії й Петра.

VІ. Закріплення знань, умінь і навичок.

Колективна робота.

(Учні складають психологічний портрет українців за п’єсою Котляревського. Використовується інтерактивний метод «Мозковий штурм»)

Українці є:

• працьовиті
• великодушні
• покірні
• релігійні
• хитруваті
• вміють щиро любити, бути вірними
• схильні до добра
• здатні до самопожертви заради ближніх
• веселі, дотепні, допитливі

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

Інтерактивна гра «Мікрофон».

(Питання записані на дошці, учні по черзі продовжують одну з фраз).

«Значення п’єси»Наталка Полтавка» в тому, що ... »

«На уроці мені найбільше запам'яталося ... »

«Робота в групах для мене ... »

VІІІ. Домашнє завдання.

Навчитися переказувати п’єсу, аналізувати її та характеризувати образи.