“Що таке щастя?” (За п’єсою Котляревського “Наталка Полтавка”)
ТЕМА. “Що таке щастя?”
(За п’єсою Котляревського “Наталка Полтавка”)
МЕТА. Допомогти учням усвідомити виховне значення образу Наталки
Полтавки та інших образів в контексті сучасного життя та розвивати
навички образного та логічного мислення, зв’язне мовлення учнів,
творчі артистичні здібності; виховувати гуманізм, уміння орієнтуватися
на справжні життєві цінності, обирати пріоритети.
ОБЛАДНАННЯ. Портрет І.П. Котляревського, виставка його творів, костюми
для учасників інсценізації, художні тексти для роботи на уроці.
ТИП УРОКУ. Нетрадиційний.
- МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ УЧНІВ.
(Учениця в українському народному одязі співає пісню “Віють вітри, віють буйні…”. Потім розмова Возного з Наталкою)
ВОЗНИЙ. – Благоденственного і мирного пребиванія! (набік). Удобная оказія
предстала зділати о собі предложеніє на самоті.
НАТАЛКА. (кланяючись)
- Здорові були, добродію, пане возний!
ВОЗНИЙ. Добродію! Добродію! Я хотів би, щоб ти звала мене тес то як його
не вишеупом’янутим ім’ярек.
НАТАЛКА. Я вас зову так, як все село наше величає, шануючи ваше
письменство і розум.
ВОЗНИЙ. Не о сьом, галочко тес як його хлопочу я; не в состоянії поставить
на вид сили любові моєї! Стільки артикулою в статуті, ілі скільки
зап’ятих в Магдебурзькому праві, то і сих не вдоволіло би на
восхваленіє ліпоти твоєї.
НАТАЛКА. – Бог з вами, добродію! Що ви говорите! Я річі вашої в толк не
возьму.
ВОЗНИЙ. – Лукавиш, - теє-то-як його, моя галочко і добре все розумієш.
- Ну, коли так – я тобі коротенько скажу: я тебе люблю і женитись на тобі хочу.
НАТАЛКА. – У нас є пословиця: “Знайся кінь з конем, а віл з волом”.
Шукайте собі, добродію, в городі панночки.
ВОЗНИЙ. – Я бачив многіх – і ліпообразних, і багатих. Но серце моє не імєєть –
теє-то, як його – к нім поползновєнія.
НАТАЛКА. – Воля ваша, добродію. Та не вірю я, щоб так швидко і дуже
залюбитись можна.
ВОЗНИЙ. – Не віриш? Так знайже, що я давно, теє-то, як-його- полюбив.
Скажи, говори, отвічай. Могу лі бить, теє-то, як його – мужем
пристойним і угодливим душі твоєй і тілу.
НАТАЛКА. – Так, добродію, пане возний! Перестаньте жартувати надо мною
безпомощною сиротою. Моє все багатство – моє добре ім’я через
вас люди почнуть шептати про мене; а для дівки, коли люди об
ній зашепчуть…
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ, ЗАВДАНЬ УРОКУ.
Вчитель. - Шановні гості, учні. Я рада вітати вас сьогодні у нас на уроці.
Із виступу ви зрозуміли, що сьогодні у нас мова піде про поетичний образ
Наталки Полтавки за п’єсою “Наталка Полтавка”.
А тема нашого уроку: “Що таке щастя?” (за п’єсою Котляревського
“Наталка Полтавка”.
Епіграфом до уроку будуть слова Володимира Сосюри:
Тільки той, щасливий,
Хто любов’ю сяє, -
В світі ж без любові
І життя немає.
Вчитель. - А так, як урок наш, діти, незвичайний, то ми з вами розіб’ємо учнів
на дві групи: І “Літературні критики”
ІІ “Літературознавці”
- Отже, сьогодні ми проводимо засідання клубу ЗУЛ –
знавців української літератури.
ІІІ. МОЗКОВА АТАКА
Вчитель. – На чергу денну виносимо на розгляд два питання:
- Як ви вважаєте, чи була б Наталка щаслива, якби вийшла за возного?
- Вийшовши заміж за Петра, чи буде Наталка щаслива, як складеться
її доля?
Вчитель. – Переходимо до розгляду першого питання.
- Як ви вважаєте, чи була б Наталка щаслива, якби вийшла заміж за возного?
(Матеріали до роботи)
І. – Я думаю, що Наталка, не була б щаслива, коли б вийшла заміж за возного.
Адже за змістом п’єси ми знаємо, що Наталка чотири роки жде не діждеться повернення свого милого. Чотири роки вірності. Мені здається, що людина, яка вірно кохає, не може бути щаслива з іншим.
ІІ. – Почекайте, панове, але чотири роки – це немалий час і тому все могло трапитися в житті. Петро міг зовсім не повернутися. А дівочий вік короткий, тому я думаю, що саме заміжжя з возним принесло б Наталці захист.
І. – Але ж Наталка вірно любила Петра чотири роки, бо без душі його любить, всім женихам відказує. (142) (зачитує)
ІІ. – Я теж думаю, що Наталка ладна вмерти, ніж вийти заміж за возного. Ось в першій дії ми читаємо: “Петре, Петре, де ти тепер; я тебе любила і тепер люблю. Вернися ж до мого серця! Нехай глянуть на тебе очі і мої і ще раз закриються”.
І.- А мені здається, що кохають до тих пір, доки не стикаються з життєвими сімейними проблемами: немає грошей, що одягти, навіть поїсти. Тому краще коли в сім’ї достаток.
ІІ. – І я так думаю: вийшовши заміж за возного, можливо повністю Наталка і не була б щасливою, але у неї був би матеріальний достаток. Вона б тяжко не робила. А потім поступово звикла б.
І. – А я думаю, якщо одна людина не любить іншу, якщо до цієї людини зовсім не лежить душа, то, яке тут може бути щастя? Нерадий будеш і грошам.
Вчитель. – Думаю, що достатньо. Переходимо до обговорення другого питання.
- Вийшовши заміж за Петра чи буде Наталка щаслива?
І. - Давайте ось знову повернемось до тексту п’єси. У своїй пісні Наталка говорить, що “серце не вважає, кого раз полюбить, з тим і помирає”. Я думаю, що любов долає всі перешкоди.
ІІ. – Я думаю, що не буде Наталка щаслива і з Петром. І хоч говорять, що з милим і в куріні рай, мені здається, що це попервах, а потім, де й любов дівається, коли треба вирішувати життєві проблеми.
І. – Але для Наталки це не має значення. Вона говорить, ось читаю: “Бідність і багатство – єсть божа воля, з милим їх ділити – щаслива доля”.
ІІ. – І я думаю, що Наталка – роботяща, не боїться ні прясти, ні шити, ні носити воду. Та й Петро теж трудолюбивий, тому разом вони себе прогодують.
Вчитель. – Отже, панове. У нас з вами складається така ситуація. Кохаючи Петра, Наталка, звичайно, не була б щаслива з возним. В той же час, коли люди стикаються з життєвими сімейними проблемами, то на кохання починають дивитися зовсім по-іншому.
Вчитель. – Вдома учням необхідно було створити сенкани до образу Петра, Миколи, Наталки.
ПЕТРО Сирота
Чесний, розумний, великодушний
Здатний на самопожертву
Рідкісне благородство душі
Коханий
МИКОЛА Побратим
Бадьорий, дотепний, оптиміст
Ніколи не впадає в розпач
Товариш, їх не багато сьогодні серед нас
Відчайдух
НАТАЛКА Полтавка
Розумна, гарна, рукодільниця
Матір на світі держить,
Причарувала скромністю і відданістю
Дівчина українка
- Ще одне завдання, яке учні готували вдома, це створення схеми, чи алгоритму до життя Одарки Терпелихи.
ІV. СТВОРЕННЯ ГРОНА.
Вчитель. – До нас на урок завітали персонажі п’єси “Наталка Полтавка”.
Кожен з них теж бажає Наталці щастя. Давайте заслухаємо їхню думку.
- Виборний.
Я – виборний. Так би мовити, перша людина в селі. О це ось скажу вам по секрету наш пан возний, просив, щоб я умовив Наталку вийти заміж за нього. Золото – не дівка! Окрім того, що красива, розумна! А яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, і матір свою, і себе на світі держить. А ще, без душі Петра любить, через його всім женихам одказує А од такого перебору досидиться до того, що опісля ніхто й не гляне. Та й правди ж ніде діти, дівка без приданого. Хоч заміж вийти – не дощову годину пересидіти, але мені здається, якби чоловік надежний трапився, то не треба відказувати, бо вони люди бідні. Хоче втекти від свого щастя.
- Возний.
Я – возний, должность, теє-то, як його – судовий чиновник. Знаєте, скарги, начальство, позови – все труднєє, теє-то, як його викачівать гроші. Признаюсь вас, Наталкин вид ясний, утробу всю мою потряс, я полюбив її, “як жадний волк, теє-то, як його младую ягницю”. Хочу без отсрочок, волокіти і убитков, получіть во вєчноє і потомтсвенноє владеніє. Але вона ізлагаєть нерезоннії, теє-то, як його причини, вона приводить в довод знакомство вола з волом, коня з конем і ришитєльний приговор учинила, що я їй, а вона мені – не рівня. Не розуміє, теє-то, як його, що я їй не рівня.
- Терпелиха.
Я - Одарка Терпелиха. Вже три роки як покинула Полтаву і перейшла жити сюди: покійний Терпило довів до цього. Добру дочку маю Наталку, але її непокірність серце мені крає. Ой, доню моя, схаменись. Ти одна в мене кровиночка: чи захочу ж я тебе погубити, ти все для мене на світі! Прошу тебе, викинь Петра з голови, вийди заміж за пана возного і ти будеш щаслива.
- Наталка.
Я – Наталка, а до того – всі прозивають мене Полтавкою. Чотири роки чекаю Петра. І, здається, що люблю його ще дужче, ніж любила.
Мати говорять, щоб я викинула його з голови, а вийшла заміж за возного, лише тоді буду щаслива. Трудно, мамо, викинути Петра з голови, а ще трудніше – із серця. Серце не вважає, кого раз полюбить, з тим і помирає. Страшно й подумати, як з немилим чоловіком увесь вік жити, як нелюба милувати. Як же хочеться з Петром завести сімейство, жити люб’язно і дружно, бути вірним до смерті і помагати одно одному. Оце і є щастя.
Вчитель. – Кожна мати хоче, щоб її дитина була щаслива. Саме мати - Терпелиха, щастя своєї доньки вбачає в багатстві і достатку. Давайте подивимось, який алгоритм склала учениця. Проаналізуйте.
- Проаналізуйте сенкани.
Вчитель. – Діти, ми з вами прослухали персонажів п’єси. Скажіть, яка мова возного Тететрваковського. Які слова він вживає.
(Слова – паразити)
- З того часу, коли була написана п’єса пройшло більш, як століття. Скажіть, а чи є “возні” в наш час, у ХХІ столітті.
Не знаєте? То прошу подивіться уривок сучасної п’єси.
Хлопець. (Дзвонить на мобілку)
- А, Натаха. Привєтствую! Ну що надумала? Ну ти гоніш, я з тебе прикалуюсь, не хочеш давай жить гражданкой, щас модно. Натаха, колісь давай бистрєє, у пахана крутой бізнес, купим нову тачку. Блін, представляєш, всегда з бабками будеш. Зільоненьких у предків, хоч отбавляй. Що ти скажеш? Не в грошах щастя? Ха-ха. Конєшно, щастя – не в грошах, а в їх колічєствє.
Вчитель. – Мова наша гарна, мелодійна, тому, ми діти, повинні боротися
за її чистоту. А підсумком до всього сказаного послухайте
вірш Віолетти Дворецької “Не плюндруйте мови”.
V. Читаємо вірш Віолетти Львівни Дворецької
“Не плюндруйте мови”
Мова. Давнє джерело
Спілкування і натхнення
Чому наше сьогодення
Бруд у мову занесло?
Як почую “Я тащусь” –
Перша думка: що комусь
Важко йти, спочить він прагне,
Мабуть, ноги ледве тягне.
Виявляється ж “тащусь”,
То радію, веселюсь,
Ще й приколююсь буває
Чим, до кого? Я не знаю…
“Кльово”. Хто кого клює?
Скільки ж слів хороших є?
“Добре, гарно і чудово”
Викинь же жаргонне слово!
“Блін”. Це що – смачний млинець.
Що його спекла хазяйка?
Ні, тут смакові кінець.
Слово це – брутальна лайка,
А прилипло ж до людей,
Сварка чи розмова йде –
“Блін”. Як гострая приправа
Поверніть його до страви.
Ну, а “бабки?”. Прямо сміх
Це ж бабусі наші любі!
І за що ж ви, добрі люди,
Берете на душу гріх?
Не чіпайте старість прошу!
Хай грошима будуть гроші,
А слова – з первинним змістом,
Щоб звучали ясно, чисто,
Без пояснень додаткових,
Діти, не плюндруйте мови!
VІ. ПСИХОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ.
- Діти, давайте поговоримо, а в наш час ця тема актуальна?
(Входить кореспондент)
- Шановне товариство, я член редакції газети “Я молодий”.
Наша рубрика проводить психологічне дослідження “Що таке щастя?”
Можливі варіанти відповіді.
- Жити здоровим у щасливій сім’ї, де злагода і матеріальний статок, - це і є щастя.
- Для мене щастя – це здоров’я, гроші, любов.
- Щастя людина повинна створювати сама, бо за неї ніхто цього не зробить.
- Щастя залежить і від того, яку професію ти обрав. Я мрію влаштуватись на престижну роботу, купити будинок, зустріти кохану.
Дати слово представникам старшого покоління.
Уявіть ситуацію. (якщо буде час)
Ви з шкільної парти кохаєте хлопця, він вас. Але в нього немає коштів
навчатися, у нього велика сім’я, тому немає де жити. В той же час вас
кохає інший юнак, в якого повний достаток: машина, квартира, навчання в
ВУЗі, він хоче з вами одружитися, і вашим батькам він подобається. Ваші
дії.
Відповіді учнів.
Вчитель. – Отже щастя – це коли тебе люблять, поважають. І скільки б не
було грошей, але тільки любов поєднує серця людей. Готуючись
до уроку, я натрапила на лист В. Сухомлинського до доньки, де
він пояснює їй, що таке любов. А пояснив він за допомогою
легенди:
“Коли Бог створив чоловіка і жінку, пообіцяв прийти через рік. Коли повернувся, то побачив в очах у них якусь невідому красу і силу. То була
любов.
Розгнівався Бог і сказав, що кожен рік життя забиратиме в них молодість, красу і силу. І пообіцяв, що повернеться через 50 років. Повернувся, сидять перед будинком старі чоловік і жінка, а в очах ще більша краса і щось нове добавилось до цього. Це вірність. Пообіцяв Бог, що недовгий вік у них буде. Прийшов через три роки. Сидить старий біля могилки. Очі його сумні. Але в них все та ж незбагненна краса і сила і ще щось, - це пам'ять. Кожному з нас доведеться перетворитися на жменю пороху, але нерозривним зв’язком роду людського залишається любов.”
ОТЖЕ: Щастя – коли тебе люблять.
Щастя – коли в сім’ї здорові і є сімейний достаток.
Щастя – це мирне небо, це коли ви навчаєтесь.
Щастя – коли вивчився і влаштувався на престижну роботу.
Щастя – коли маєш вірного коханого друга.
І мені, діти, дуже хотілося б, щоб ті думки, які прозвучали сьогодні на уроці знадобились вам у майбутньому. Спасибі вам, мені було приємно сьогодні з вами працювати. Всі учні будуть оцінені.
Вчитель. – Вам, шановні гості, я дуже вдячна, що ви сьогодні відвідали наш
урок. Наше життя складається із чорних і білих смуг. То я вам
бажаю, щоб ширшими були білі смуги, щоб ваші сім’ї були щасливі,
щоб в усьому була злагода і достаток. І якщо й будуть які негаразди,
то ви сподівайтесь і вірте в краще.
(Звучить пісня “Надія”)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку