Конспект уроку "Роальд Дал "Чарлі і шоколадна фабрика"

Додаток №1                                    Роальд Дал

Письменник, блискучий новеліст і казкар, не менш талановитий авіатор у період Другої світової. Коли його, відомого англійського письменника, володаря численних премій та нагород, визнаного сценариста запитували, коли і як він почав писати і чим приваблює читачів його творчість, він посміхався і відповідав трохи здивовано: «Спочатку був аркуш паперу, олівець і трошки вільного часу. А чому читачам подобається?! Ну, знаєте, я пишу тільки про те, що дуже цікаво, чи про те, що може розсмішити». А на запитання
«Ким ви мріяли стати у дитинстві?» - відповідав лаконічно: «Письменником - не мріяв ...»
Яким ж було його життя? Так от, народився Роальд Дал у Лландаффі, Кардіфф, (Уельс) 13 вересня 1916 року в сім'ї норвежців Гаральда та Софії Магдалини Дал. Роальда назвали на честь Роальда Амундсена, дослідника Північного Полюсу. Сім'я Далів переїхала з Норвегії у 1880 році, після чого оселилася у Кардіффі. Хоча родина переїхала у Англію задовго до народження Роальда, проте в родині спілкувалися норвезькою мовою, читали книги норвезьких авторів, дотримувалися національних звичаїв. Вони були щасливою повною сім'єю, аж до 1920-го. Роальду було чотири роки, коли спочатку від апендициту померла його семирічна сестра Астрі, а за місяць і батько від пневмонії. Матір Роальда вирішила не повертатися у Норвегію до родичів, залишитись в Англіі – покійний чоловік завжди бажав, щоб діти отримали класичну британську освіту.
Маленький Роальд не поділяв батькового захоплення англійською системою освіти та вже в перші роки навчання змінив кілька шкіл. Однією з них був пансіонат Святого Петра для хлопчиків, під час навчання у якому, хлопчик був доволі далеко від своїх рідних і, щоб не померти від нудьги і туги, щодня писав мамі довгі листи. Його любили однокласники, вчителі були ним задоволені, частенько називали гордістю школи: Дал був міцним і високим хлопцем (його зріст був 1.98 м), чудовим атлетом, капітаном футбольної команди, захоплювався фотографією, встигав і вчитися, і працювати на шоколадній фабриці, що і послужило йому прототипом у написанні повісті «Чарлі і шоколадна фабрика». От тільки школу Роальд не любив. Втім, середню освіту Дал все ж таки отримав у школі Рептоне в містечку Дербішир. Згодом він напише про це часу автобіографічну новелу «Хлопець». І колоритно зобразить під вигаданим ім'ям свого шкільного товариша Майкла. Через багато років той же Майкл стане Архієпископом Кентерберійським, а Дал жартуючи скаже: «Ось тому я маю такі сумніви щодо релігії і Бога».
Закінчивши навчання у школі, Роальд вирішив не вступати в університет. Натомість, у 1934 році він пішов працювати в компанію Shell і у 20 років поїхав у Танзанію. Там, в Африці, він дізнався про початок Другої світової війни та не роздумуючи приймає рішення і всупає у Королівські військово-повітряні війська. Навчальний корпус розташувався в Кенії, а техніку польотів новачки відшліфовували в Іраку, неподалік від Багдада. Під час одного з польотів над пустелею пілот-офіцер Дал трохи не загинув. У госпіталі в Олександрії лікар запевняв Роальда, що літати він вже ніколи не зможе. Однак, через п'ять місяців, у лютому 1941 року, Дал зробив справжній бойовий виліт.
Почав писати Роальд в 1942-му. Перший твір, «Шматок торта», був саме про аварію в Єгипті проте видавець наполіг на зміні назви, і в світ повість вийшла під назвою «Падіння в Лівії». «Мені заплатили 900 доларів і дали перепустку в літературу», - жартував Дал.
Через рік була опублікована повість «Гремліни», та сама, за сюжетом якої в 1984-му при співпраці з Діснеєм поставлений однойменний фільм. «Гремліни» були першою книгою для дітей. Потім з'явилися «Матильда», «Чарлі і шоколадна фабрика», «Джеймс і гігантський персик», «Відьми», «Закиди», «BFG» - визнана класика дитячої літератури XX століття. За сюжетом повісті «Чарлі і шоколадна фабрика» у 2005-му був знятий дитячий художній фільм, і діти - вже онуки читачів першого видання - дивилися його із захопленням. І знову журналісти допитувалися у автора: у чому секрет популярності книги, що такого особливого
в ній, в її головному герою, звичайної дитині, далеко не ідеальною? «Все просто: я завжди на стороні дітей, і вони знають про це», - пояснював письменник.
І справді, Роальд Дал знав напевно про дітей усе, оскільки сам виховував п'ятьох, тридцять років живучи в шлюбі з коханою жінкою, відомою актрисою Патрисіею Ніл (премія «оскар» за роль Альми Браун у фільмі «Хад»).
Про світ дорослих Дал, схоже, знав не менше. Для них написані воєнні оповідання, повісті, новели. За однією з найбільш відомих новел Дала «Курець» тричі знімалися фільми: в 1960-м, 1985-м і 1995-м. Останню стрічку адаптував Квентін Тарантіно, в прокат вона вийшла під назвою «Чотири кімнати». Дивовижне почуття гумору письменника, не стримуване рамками віку майбутнього читача, знаходить своє відображення в коротких оповіданнях Дала у всій красі. Любитель несподіваних розв'язок і раптових поворотів сюжету, Дал створює історії дивовижні в своїй реальності або навпаки, фантастичності. Деякі новели були опубліковані вже після смерті автора, всього за життя він написав їх близько шести десятків. Його новели принесли йому 3 нагороди (Edgar Awards) : у 1954 році, за збірку «Хтось, як ти»; у 1959 році за новелу «Хазяйка»; у 1980 році за уривок з « Оповідань несподіваного» (під назвою «Шкіра». Цікавою сторінкою в творчості письменника були кіносценарії. Два фільми про знаменитого агента 007 (You Only Live Twice і Chitty Chitty Bang Bang) були створені за активної участі
Роальд Дал тричі отримував нагороду імені Едгара По - її присуджують кращим містичним творам. Його улюбленими письменниками були Кіплінг і Діккенс. Їхні твори помітно вплинули на всю творчість Дала.
Коли в одному з останніх інтерв'ю Роальда Дала запитали, чи є в його житті щось, про що він жалкує, щось нездійсненне, він відповів: «Так! Я жалкую, що вже ніколи не піндіму свій літак у небо» Даль пішов з життя 23 листопада 1990 у віці 74 років через лейкемію. Хвороба не була несподіванкою, але відразу згадалася фраза про літак, який ніколи не підніметься в повітря. Нині в музеї Букінгемшіра, міста, де письменник жив останні роки, відкрита Дитяча галерею Роальда Дала, а 13 вересня офіційно визнаний Днем Роальда Дала.
У 2003 році був складений рейтинг «200 кращих книг за версією ВВС». У цей список увійшло 9 книг Роальда Дала. До речі, сюди ввійшли твори для дітей. Роальд Дал був непересічною особистістю, і йому дійсно було про що розповісти людям.

Додаток №3

Історія створення книги. Цікаві факти.

До написання книг для дітей Дал звернувся ще на початку своєї літературної діяльності. В 1943 р. була опублікована його повість «Гремліни» про казкові створіння, які допомагають пілотам Королівських ВПС. Книга мала успіх, проте після виходу книги в світ письменник довгий час не звертався до дитячої теми. В повоєнний період Дал працював переважно в жанрі оповідей для дорослих читачів. Лише через 18 років після «Гремлінів», в 1961 р. в США виходить  друга  книга для дітей – «Джеймс та гігантський персик», повість «Чарлі та шоколадна фабрика», яку випустило американське видання, стає третьою книгою Дала.

Робота над книгою велася в період 1961 – 1962 р. р. Це був нелегкий період в житті письменника. В 1960 р. в результаті отриманої травми у сина Тео розвивається водянка головного мозку, хлопчику загрожує смерть:в 1962 р. ускладнення після корі призводять до смерті доньки Олівії. Щоб підтримати своїх дітей(всього їх було 5), Дал почав вигадувати для них казки. «Зазвичай я розповідав їм різні історії кожний вечір – згадує письменник. – Деякі з них були нецікаві. Але раз чи два діти говорили: «А коли буде продовження історії, яку ти розповідав останній раз?» Тоді я і почав писати «Джеймса». Це так мені сподобалось, що я, не зупиняючись, перейшов прямо до «Чарлі».

За словами Дала, основою для цієї історії, служили дитячі спогади. Під час навчання в школі – інтернаті «Рептон»  він та інші хлопчики отримували цікаві подарунки. «Час від часу кожний хлопчик нашої школи отримував просту сіру коробку, - пише Дал в автобіографічній повісті «Хлопчик».- Хочете  вірте, хочете  ні , але це був подарунок від великої шоколадної фабрики «Кедбері». Всередині коробки лежало 12 плиток. Всі різної форми, з різною начинкою і всі з номерами від 1 до 12. Одинадцять з тих шоколадок були новими винаходами фабрики. Дванадцята, добре нам відома, була «контрольною». Роальд та інші хлопчаки дегустували їх, причому відносилися до цього дуже серйозно . Письменник згадує в «Хлопчику»,  що саме в ту пору він став сприймати шоколад, як щось складне, як результат лабораторних пошуків і частенько марив про роботу в кондитерській лабораторії, мріяв про відкриття ним нового сорту шоколаду. «Це були солодкі мрії, чудові фантазії, і я не сумніваюся, що пізніше, 35 років потому, коли я працював над сюжетом моєї другої книги для дітей, я згадав ті маленькі картонки та шоколадки – новинки всередині них і почав писати книгу під назвою «Чарлі  та шоколадна фабрика».

Твір, який був виданий, дуже відрізнявся від першого задуму, який залишився в чернетках. Рукописи, які зберігаються в британському музеї Роальда  Дала дозволяють прослідкувати, як мінявся зміст під час роботи над ним. Початковий варіант, датований працівниками музею 1961 роком, був названий «Чарлі та шоколадний хлопчик»  та значно відрізнявся від надрукованої повісті. В шоколадних батончиках ховаються 10 «Золотих квитків» кожний день, тому містер Вонка проводить екскурсії по фабриці кожну суботу. В цьому варіанті головного героя зовуть Чарлі Бакет, імена інших дев’яти дітей, а також ті нещастя, які з ними стануться, відрізняються від імен дітей та пригод у виданий книзі. Під час екскурсії Чарлі Бакет ховається в «шоколадному хлопчику, якого виготовляють в «цехові пасхальних яєць». Шоколадну фігуру з Чарлі всередині, приносять у дім Фреді Вонки, сина кондитера. У будинку Вонки хлопчина стає свідком пограбування та підіймає тривогу. Вдячний Вонка дарує Чарлі Бакету кондитерський магазин, «Шоколадну лавку Чарлі».

В другому відомому варіанті повісті кількість дітей , які подорожують фабрикою, зменшено до семи, разом з Чарлі Бакетом. Робітники фабрики змальовані як «люди в білих халатах».

А у 1962 році був ще один варіант, близький до останнього варіанту повісті. Вонка розповсюджує тільки сім білетів одноразово (а не кожний день),що робить пошуки білету більш напруженими. Таким чином , склад дійових осіб наближається до остаточного. На фабриці працюють маленькі чоловічки, «віпл - скрампети», які декламують вірші після кожного випадку. Цей варіант не закінчений, розповідь закінчується падінням Августа Глуппа в шоколадну річку. Дал продовжує історію в іншому рукописі, який отримав назву «Чарлі та шоколадна фабрика».Марвін Прут виключений з числа героїв. В кінці повісті Чарлі стає помічником Вонки та його спадкоємцем.

В остаточному варіанті повісті число дітей знову зменшено, разом з Чарлі їх залишилось п ‘ятеро(виключена Міранда Паркер), робітники фабрики отримали своє звичне ім’я «умпа - лумпи».

А ось ще одна цікава інформація про історію написання повісті. У 2005 р. «The Times» опублікувала главу, яка не увійшла до остаточного варіанту книги. В главі описується відвідування цеху по виробництву якогось «порошку для прищів». Порошок виготовлявся для дітей, які хотіли пропустити навчання у школі. Достатньо підсипати трохи цього порошку в сніданок, як через 5 секунд  у дитини з’являється сип. Батьки дитини, бачачи це, думають, що їх дитина захворіла на вітрянку, і, звичайно, залишають його вдома. До півдня сип зникає.

  Книга «Чарлі та шоколадна фабрика» являє собою класичну  казку, написану плавно,  доступно та цікаво.. До речі, Роальд Дал  написав продовження повісті – «Чарлі  та величезний скляний ліфт», та планував створити третю  книгу серії, але свій намір не здійснив. Успіх книги  був  миттєвим: в 1964 році та в перший рік було продано лише 5 000 екземплярів, а на протязі 5 років щорічні продажі досягли 125 000 екземплярів. «Чарлі» став книгою, якою Роальд  Дал заявив про себе, як про видатного дитячого письменника.