Конспект уроку "Вільям Шекспір. Основні теми сонетів – кохання до Смаглявої леді, дружба. Відображення внутрішнього світу ренесансної людини ".Урок розвитку зв'язного мовлення

Тема: Вільям Шекспір. Основні теми сонетів – кохання до Смаглявої леді, дружба. Відображення внутрішнього світу ренесансної людини (змалювання сили почуттів та ін.)

Мета: продовжувати знайомити учнів з шекспірівськими сонетами; вчити характеризувати основні ліричні образи; розвивати образне та критичне мислення учнів; поглиблювати навички аналізу поетичного тексту, виразного читання та декламування; прищеплювати учням естетичний смак, формувати високі морально-естетичні якості особистості.

Теорія літератури: сонет, художні засоби.

Обладнання: портрет Шекспіра, видання його сонетів, ілюстрації до них, аудіозаписи художнього читання сонетів, виконання сонетів Шекспіра співцями, ІКТ

Підготовча робота: класна кімната, обладнана під кав’ярню

Тип уроку: урок розвитку мовлення (усно) – нестандартна форма: літературна кав’ярня.

Хід уроку

І. Мотивація.

-  За словами Й.Гете, «ім’я й заслуги Шекспіра налнжать історії поетичного мистецтва, і було б несправедливо щодо всіх драматургів давнього й нового часів убачати всю його заслугу лише в діяльності його в галузі театру» (зі статті «Шекспір, і краю йому немає»). Адже перу Шекспіра належать не лише славнозвісні трагедії, а й прекрасні сонети. Це й буде предметом нашої розмови в імпровізованій літературній кав’ярні.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Завдання творчо-аналітичного характеру: складіть психологічний портрет Шекспіра за фактами біографії.

Шекспір – безталанний, талановитий, із почуттям власної гідності, працьовитий, ворог пихатості, індивідуалізму, феодального свавілля, чесний у дружбі, великодушний у коханні, з яскравою фантазією, відзначався сміливістю думок, шляхетний.

ІV. Рольова гра «У літературній кав’ярні»

 Господарка літературної кав’ярні. Рада вітати вас, прихильників творчості незрівняного й загадкового Шекспіра! Ось і я познайомилась із сонетами Вільяма Шекспіра, почитала, подумала… Неможливо пройти повз нього, треба зупинитись,,,, взяти до рук його твори, зануритись у них. Так я відкрила для себе великого поета. Ким він став для мене? (Поділитися враженнями від сонетів Шекспіра (2-3 речення, речення складні за побудовою, розповісти, як сприймає твори людина твого віку)

• Поділиться й ви власними враженнями. (ведуча пропонує 2-3 учням розповісти про свої почуття під час читання й після читання сонетів Шекспіра) 1___________________,2________________, 3____________

Гість 1. Прошу не вважати мене нечемним, але чи був узагалі він той пан Шекспір? Злі язики подейкують, що це чергова літературна містифікація, і ніхто самих рукописів Шекспіра не бачив, самі лише підписи.

Господарка. Не варто захоплюватися плітками, панове. Як би там не було, але перед нами – чудові зразки шекспірівської лірики, раджу просто розслабитися й насолодитися поетичними шедеврами.

1. й декламатор. Сонет № 66. (у перекладі Д.Павличка)

Я кличу смерть – дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,

І на мистецтво під п'ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!

Я від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?

Господарка. В інших перекладах цей сонет звучить дещо по-іншому. Ось той же сонет у перекладі Дмитра Паламарчука.

2-й декламатор. Сонет № 66. (інсценізація)

Стомившися, вже смерті я благаю,

Бо скрізь нікчемність в роскоші сама,

І в злиднях честь доходить до одчаю,

І чистій вірності шляхів нема,

І силу неміч забива в кайдани,

І честь дівоча втоптана у бруд,

І почесті не тим, хто гідний шани,

І досконалості ганебний суд,

І злу - добро поставлене в служниці,

І владою уярмлені митці,

І істину вважають за дурниці,

І гине хист в недоума руці;

Стомившись тим, спокою прагну я,

Та вмерти не дає любов моя.

                   (Переклад Д.Паламарчука.)

Господарка. Послухайте ще один переклад цього сонета – політичний, злобний, виконаний у грудні 2007 року.

3-й декламатор.

Стомився з цим усім, за смертю я кричу,

Як гідних бачити з народжень жебраками,

І ницих покидьків, зодягнених в парчу,

І найчистішу віру, зраджену верхами,

Й продажний гонор не в ганебнім місці,

Й дівочу честь у грубім продаванні,

І досконалість не на чиннім місці,

І силу, втрачену в кульгавім керуванні,

І як мистецтву влада в’яже язика,

Й до знань приставлено учену глупоту,

Й просту і щиру Правду кличе Простота,

І як Добро слугує панівному Злу.

Стомившись з цим усім, у вічність я б пішов,

Та, рятувавшись, я лишу мою любов. (переклад С.Нечаєва)

Відео 1, сонет № 66

Господарка. Це унікальний твір. Здається, він написаний для нас і про нас. А насправді сонети Шекспіра були опубліковані в 1609 році – рівно 400 років тому! Отже, людина не змінилася за цей час? І людська спільність також не змінилася? І так само штовхає світ до Драматичного Кінця... А кінця-краю то й не видно! Можливо, – в нас попереду ще 400 років?

Відео 2, сонет № 66

Переклад Ірини Гей (авторська пісня):
Утомлений, ридаю, кличу смерть,
Вже бачив, як старцює можновладство,
І як гуде нікчемності бенкет,
І віру поневолює багатство,

Пиху, всю у ганебнім сухозлоті,
А добродійність, цноту й благородство
Разом з красою в ямі, у болоті,
Мистецтво, більше схоже на юродство,

І глупство, що напучує знання,

І щирість, перехрещену в облуду,
Добро, що його лихо поганя,
Вже надивився, жалкувать не буду.

Утомлений, пішов би й за хвилину,
Та як же я любов саму покину?

***

Когда ж я сдохну! До того достало,
Что бабки оседают у жлобов,
Что старики таскают по вокзалам,
Что "православный" значит – бей жидов.

Что побратались мент и бандюган,
Что колесят шестерки в шестисотых,
Что в загс приходят по любви к деньгам,
Что лег народ с восторгом под сексотов.

Что делают бестселлер из говна,
Что проходимец лепит монументы,
Что музыкант играет паханам,
Что учит жить быдляк интеллигента.

Другой бы сдох к пятнадцати годам -
А я вам пережить меня не дам.

(Имя переводчика неизвестно).
 

Зверніть увагу на повне змінення мотивації, чому варто залишатися все-таки жити.

4- декламатор, сонет № 40

Відео 3, сонет № 40

5-й декламатор, сонет № 116

6-й декламатор, сонет № 90,  інсценування

Уж если ты разлюбишь - так теперь,
Теперь, когда весь мир со мной в раздоре.
Будь самой горькой из моих потерь,
Но только не последней каплей горя!
 

И если скорбь дано мне превозмочь,
Не наноси удара из засады.
Пусть бурная не разрешится ночь
Дождливым утром - утром без отрады.
 

Оставь меня, но не в последний миг,
Когда от мелких бед я ослабею.
Оставь сейчас, чтоб сразу я постиг,
Что это горе всех невзгод больнее, 

Что нет невзгод, а есть одна беда -
Твоей любви лишиться навсегда.
Перевод С. Маршака

Господарка. А ось  як цей сонет звучить у виконанні російської прімадонни Алли Пугачової

Відео 4, сонет № 90

Господарка. Англійський класик утілив у своїх сонетах і юнацькі переживання, і захоплення красою прекрасної жінки, і всеперемагаючу віру в те, що кохання все ж відповість взаємністю і обдарує теплом любляче серце.

7-й декламатор, сонет № 130, учитель англійської мови (англійською)

Sonnet 130 by William Shakespeare

My mistress' eyes are nothing like the sun;

Coral is far more red than her lips' red;

If snow be white, why then her breasts are dun;

If hairs be wires , black wires grow on her head.

I have seen roses damasked, red and white,

But no such roses see I in her cheeks,

And in some perfumes is there more delight

Than in the breath that from my mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know

That music hath a far more pleasing sound;

I grant I never saw a goddess go -

My mistress when she walks treads on the ground.

And yet, by heaven, I think my love as rare

As any she belied with false compar

Елемент інтеграції: співбесіда за змістом сонету № 130: лексична робота

Господарка. Послухаємо цей сонет у перекладі Дмитра Паламарчука.

8-й декламатор. Сонет 130  інсценування

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжніший за її уста,

Не білосніжні пліч овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої — цілком земні.

І все ж вона — найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

Відео 5, сонет № 130

Усе здається дуже простим: закоханий визнає те, що його дівчину не можна назвати красунею, що в її зовнішності немає жодних відмінних достоїнств, за які її може полюбити пересічний чоловік. Але що криється за цим? Усепереможна любов, яку відчуває чоловік до своєї коханої. Він любить її тільки за те, що вона живе на цій землі, за її простоту і природність.

Господарка. Запрошую гостей нашої літературної кав’ярні прочитати вподобані ними сонети Шекспіра або рядки з них, а можливо, й написані самими  ними.

9-й декламатор, авторський сонет № 1

Господарка висловлює вдячність усім, хто підтримав розмову й поділився своїми думками та вміннями читати твори Шекспіра, висловлює сподівання, що ця дискусія ще буде продовжуватися в майбутньому, і тому зустрічі в таких кав’ярнях ще відбудуться.

Рефлексія: письмове висловлювання «Що допоміг мені зрозуміти урок з розвитку мовлення у формі «Літературної кав’ярні»?

Домашнє завдання: знати зміст трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта», навчитись висловлювати власні враження від прочитаного