конспект уроку з природознавства 5 клас

Тема уроку : Гіпотези та сучасні уявлення  про виникнення Землі

Мета:

навчальна: ознайомити учнів із гіпотезами та сучасними уявленнями про виникнення Землі, учити висловлювати думку;

           розвивальна: розвивати критичне мислення учнів, відпрацьовувати навички пошукової діяльності; формувати науковий світогляд,

виховна: виховувати дбайливе ставлення до планети.

Методи: репродуктивний, традуктивний, пояснювально - ілюстративний.

Обладнання: малюнки підручника.

Тип уроку: урок формування знань.

Структура уроку:

1.          Організаційний момент.
2.          Актуалізація опорних знань.
3.          Мотивація навчальної діяльності.
4.          Виклад нового матеріалу.
5.          Узагальнення знань та підбиття підсумків.
6.          Домашнє завдання.

Хід уроку

І.  Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

(Тема на дошці закрита. Учитель пропонує учням відгадати загадку й разом із цим тему уроку.)

Мене б’ють, колотять, ріжуть —
я все терплю, усім добром плачу.
Ані початку, ані кінця,
Ані потилиці, ані лиця.
Знають усі — і старий, і маля,
Кулею є величезною я! (Земля.)

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель повідомлює мету уроку, пропонує їм визначити завдання, які вони мають розв’язати на уроці (завдання записуються на зворотному боці дошки або записуються на дошку після їх визначення).

ІV. Виклад нового матеріалу.

            Ознайомлення з планом пояснення нового матеріалу.

1)            Земля як планета Сонячної системи.

а)            Фронтальна бесіда.

— Згадаймо, як називається наука, що вивчає Землю? (Географія.)

— Як із грецької мови перекладається слово гео? (Земля.)

— Що являє собою Земля? (Планету.)

— Які ще планети Сонячної системи нам відомі? (Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн Уран, Нептун, Плутон.)

б)            Гра «Знайди моє місце».

Учні по черзі виходять до дошки. Вони мають розташувати зображення планет Сонячної системи у правильному порядку від найближчої до Сонця до найдальшої (Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн Уран, Нептун, Плутон). Учитель розташовує на дошці зліва зображення Сонця, а всі інші картинки у правій частині дошки — хаотично. Кожний учень, що виходить до дошки, знімає одне зображення і ставить його у правильному порядку. Якщо учні класу помічають помилку, то вони піднімають руку, а потім один із них виходить до дошки і прикріплює правильне зображення, а неправильне повертає до решти інших.

Набір картинок:

в)            Слово вчителя з елементами бесіди (з використанням зображень Землі).

Отже, Земля — це третя планета від Сонця або третя планета Сонячної системи. Вона являє собою величезну кам’янисту кулю, яка постійно обертається навколо своєї осі, хоча ми цього майже не помічаємо. Земля рухається по своїй орбіті зі швидкістю приблизно 3000 м/с. Чи є вона найбільшою планетою? (Ні.) Можливо вона є найменшою? (Ні.) Вона п’ята за розмірами.

Земля належить до земної групи планет. До цієї ж групи належать Меркурій, Венера та Марс. Також ці планети інколи називають внутрішніми планетами на відміну від планет-гігантів (Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна). Планети земної групи мають високу щільність і складаються переважно з мінеральних речових та металічного заліза. Земля — найбільша планета земної групи.

Земля має один супутник, який ми бачимо майже щовечора,— це Місяць.

Дуже часто Землю називають блакитною планетою. Пригадайте чому. (Тому що більша частина поверхні Землі вкрита водою.) Приблизно дві третини земної поверхні вкриті водою (річками, морями та океанами). Саме вода на нашій планеті дає змогу існувати всьому живому. Тому Земля — це єдина планета Сонячної системи, на якій існує життя. Ділянки земної поверхні, які позбавлені води, називають сушею. Зовні Земля оповита атмосферою — повітряною оболонкою.

2)            Гіпотези та сучасні уявлення про виникнення Землі.

а)            Робота з підручником;

б) слово вчителя.

Учитель розповідає про основні гіпотези походження Землі, частково розповідь підхоплюють учні, які підготували повідомлення, частково — пропонується самостійно прочитати про історичні події, що описані в тексті підручника. Під час розповідей учнів учитель демонструє портрети вчених, які пояснювали походження Землі. Спочатку розповідає учням старі українські легенди. 

Легенда 1

«Здавна, коли землі ще не було, всюди була вода. Ще не було і нас. А чорт жив десь у хатах, хтозна-де жив. Бог прийшов до чорта та й повів чорта до Дніпра, щоб пірнув та виніс піску в руці. Він пірнув, у руках не винесе: вода вимиє. Бог повів його до другого, до мільшого, дак він відтіля виніс піску. Бог тим сіяв тут усюди по тих водах, і стало вже сухо і світ став… Кажуть старі люди, що так було».

Легенда 2

«Старі люди розказують, що колись у повітрі колихалося щось таке, ніби шар-м’яч. Хтось його штовхнув, і він розірвався; полетіли шматки цього шару в різні боки й утворилися Земля, Сонце, Місяць, зорі. З одного шматка утворилася Земля, що ми на ній живемо. Завдяки китові, який підмостив свого хвоста, затрималася наша Земля, а то була б полетіла в бездну. Цьому китові довго лежать обридло і почав він ковиляти хвостом, а земля заворушилась».

Із давніх-давен людині було цікаво дізнатись про форму нашої планети, її місце у Всесвіті. Наші предки вважали, що Земля має форму диска або чогось подібного і нерухомо стоїть у просторі. Ще цікавіше людству було дізнатись про походження Землі. Як могла утворитись така величезна планета? Невже це могло статись само собою, а якщо ні, тоді чиїх це рук справа?

У 1749 році у своїй першій геологічній роботі «Теорія Землі» французький натураліст XVIII століття, біолог, математик, геолог, письменник і перекладач Жорж-Луї Бюффон висунув гіпотезу утворення земної кулі як уламка, відірваного від Сонця внаслідок падіння на нього комети. Він вважав, що Земля, є часткою Сонця, поступово вона вистигала до самого центру. Бюффон перебільшував значення геологічної діяльності моря і недооцінював вулканічні явища й тектонічні рухи в історії Землі. Йому належить гіпотеза розвитку земної кулі та її поверхні. Частина праці Бюффона присвячена мінералогії.

У 1754 році німецький філософ Іммануїл Кант у статті «Дослідження питання, чи зазнала Земля у своєму обертанні навколо осі, завдяки якому відбувається зміна дня і ночі, деякі зміни з часу свого виникнення» розглянув систему Земля—Місяць і зробив висновок про те, що приливне тертя повинно уповільнити обертання Землі навколо осі. У 1755 році у праці «Загальна природна історія та теорія неба» він виклав космогонічну гіпотезу, відповідно до якої планети і Сонце виникли з хмари розсіяної матерії, що займала колись увесь простір Сонячної системи. Частинки цієї хмари стикалися одна з одною, що врешті-решт призвело до ущільнення і впорядкованого обертального руху навколо центрального згущення, з якого згодом утворилося Сонце. Потім матерія, що оберталася навколо Сонця, розпалася на окремі згустки, з яких утворилися планети. Через 50 років після Канта аналогічна гіпотеза була висловлена П. Лапласом, який залучив для її обґрунтування нові дані фізики та механіки. Погляди обох учених часто викладаються як єдина гіпотеза Канта—Лапласа. Ця гіпотеза зробила великий вплив на весь подальший розвиток природознавства, вона стала перехідним етапом від метафізичного світогляду до еволюційного. Сучасні космогонічні гіпотези в загальних рисах використовують ідеї Канта і Лапласа, докладніше описуючи процеси зіткнення частинок з урахуванням переходу механічної енергії в теплову і впливу електромагнітних полів у міжзоряному середовищі. Канту належать здогади (котрі згодом підтвердилися) про існування Великої системи галактик («Молочних Шляхів»), а також про роль відштовхувальних сил у космосі поряд із силами тяжіння.

Ще один важливий внесок в історію вивчення утворення Землі зробив британський фізик-теоретик, астроном та математик Джеймс Джинс. У 1920-х роках він спростував теорію Лапласа і висунув свою теорію створення Сонячної системи, згідно з якою планети було сформовано з речовини, що викинуло Сонце в результаті катастрофічної близькості зорі, що проходила повз. У 1930-х роках цю теорію було спростовано.

У 1930–1940-х роках радянський учений, математик, географ, геофізик та астроном Отто Юлійович Шмідт розробляв космогонічну гіпотезу утворення тіл Сонячної системи в результаті згущення навколосонцевої газово-пилової хмари. До середини 1950-х років положення теорії Шмідта про те, що планети, і Земля в тому числі, утворились із холодного газового-пилового середовища, стало загальноприйнятим.

За сучасними уявленнями, Земля утворилась приблизно 4,7 млрд років тому з розсіяної газово-пилової речовини, яка снувала в космічному просторі. Поряд із цією хмарою вибухнула одна із зірок, і це призвело до розкручування хмари. Поступово під час обертання у центрі хмари накопичувались гази, які із часом утворили Сонце. Мінеральні речовини кружляли навколо Сонця, збирались у грудки, поступово утворювали кам’яні брили і, врешті-решт, планети. Так само утворилась і наша планета Земля.

V.Узагальнення знань та підбиття підсумків.

1.  Вправа «П’ятий зайвий».

Учням пропонується п’ять зображень планет (назви підписано). Вони мають обрати одну зайву планету та пояснити, чому так вважають. (Роздавальний матеріал.)

2.  Вправа «Лови помилку».

Учитель читає «лист», який надіслав учень іншої школи. Учням треба уважно його слухати, знайти та виправити помилки.

3.  Інтерактивна гра «Вірю — не вірю».

Учням пропонується виконати завдання, у якому вони мають погоджуватись із твердженням або не погоджуватись. (Гру можна проводити усно фронтально (за браком часу), але краще письмово у вигляді самостійної роботи. (Роздавальний матеріал.)

VI. Домашнє завдання.

1.  Завдання для всього класу.

Опрацювати у підручнику § _25______

2.  Індивідуальне завдання.

Підготувати малюнки Землі, якою її бачили давні люди різних народів світу та якою вона є насправді.