Конспект уроку з української літератури для 10 класу на тему: "Поетична збірка «Зів’яле листя». Місце любовної теми у творчості І.Франка."

Конспект уроку з  української  літератури для 10 класу на тему:

«  Поетична збірка «Зів’яле листя». Місце любовної теми у творчості  І.Франка. Життєві імпульси появи творів (автобіографічність)»

 

Мета: ознайомити учнів із збіркою поезії« Зів’яле листя», розкрити світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великого майстра на основі поезій «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені у сні?»; творчо осмислити й відтворити події, що відбувалися в житті І. Франка; розвивати вміння виразно читати,  аналізувати поезії; виховувати інтерес до поетичної творчості поета;  красу взаємин, усвідомлення того, що кохання –  найвеличніше з людських почуттів, яке необхідно берегти й цінувати.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет І. Я. Франка, збірка поезій «Зів’яле листя».

 

У Франка є прекрасна річ – лірична драма «Зів’яле листя».

Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою чувства

і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш,

кому оддати перевагу: чи поетові боротьби,

чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв…

Взагалі Франко – лірик високої проби,

і його ліричні твори просяться часто в музику.

                                                                                                     М. Коцюбинський

   

Хід уроку

I. Організаційний момент

ІI. Мотивація навчальної діяльності

  Повідомлення теми й мети уроку

1. Слово вчителя. Доброго дня, дорогі діти, шановні гості! Я рада вітати Вас на нашому уроці. На фоні музики звучать слова.

… Минають роки, століття, тисячоліття, приходять нові покоління, змінюються цінності, щось зникає, а щось з’являється…Однак у цьому мінливому світі є те, що ніколи не зникне і не зміниться. Це кохання. Вічне, найсвітліше, найпрекрасніше почуття, яке дано пізнати лише людині. Найбільш витончено це почуття дано оспівати поетам. І.Я.Франко спробував.   І спроба ця була вдалою. Бо  М. Коцюбинський, високо оцінивши її, писав:

"Се такі легкі, ніжні вірші, з такою широкою гамою  чувства і розуміння душі людської, що, читаючи їх, не знаєш, кому віддати перевагу: чи поетові боротьби, чи поетові-лірикові, співцеві кохання і настроїв".

Ці рядки стали епіграфом до нашого  уроку, на якому ми познайомимося із збіркою поезії Івана Яковича Франка «Зів’яле листя», розкриємо світ почуттів і пристрастей, створений поетичним словом великого майстра на основі поезій «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені у сні?», «Безмежнеє поле в сніжному завою»; творчо осмислемо й відтворемо події, що відбувалися в житті поета, виразно прочитаємо,  проаналізуємо поезії і зрозуміємо, що кохання –  найвеличніше з людських почуттів, яке необхідно берегти й цінувати.

         Отже, темою нашого уроку є « Поетична збірка «Зів’яле листя». Місце любовної теми у творчості І.Франка. Життєві імпульси появи творів (автобіографічність)

ІII. Актуалізація опорних знань

1. Тренінг «Роздуми вголос»

Слово вчителя. Діти, як ви розумієте поняття «любов і кохання»?

2.Створення «асоціативного куща» до слова «кохання».(На стікерах учні пишуть свої думки і прикріплюють на дошку).

    Зараз пропоную створити «асоціативний кущ» до слова «кохання». На стікерах напишіть свої думки і прикріпіть на дошку.  Прошу.

Кохання – диво – казка - взаєморозуміння - сила, більша за життя - вир почуттів – радість –довіра – щастя – сльози – зрада -  трагедія- ніжність – пристрасть - вірність…  Молодці. Ви створили «асоціативний кущ» до слова «кохання», який приносить людині і радість, і смуток.

      Ви вже знаєте І. Франка як Великого Каменяра, вічного революціонера.  Але, як зазначав М. Коцюбинський, «людина, яка б вона сильна не була, не може жити самою боротьбою, самими громадськими інтересами. Трагізм особистого життя часто вплітається в терновий вінок життя народного».

      І сьогодні на уроці ми прочитаємо ще один розділ  життєвої книги поета, з якого Франко постає як людина, чоловік, що кохає і страждає, радіє і тужить, вірить і зневірюється.

     А працюватимемо в групах, бо кожна група отримала завдання заздалегідь, і на уроці будете презентувати свою роботу.

Під час  уроку робіть  записи, занотовуйте  те, що найбільше вразило.

 

IY. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

   Проблемне питання: «Що є кохання для І. Франка?»

1. Слово вчителя. Відповідь на це питання ми знайдемо, прочитавши і проаналізувавши вибрані вірші із збірки «Зів’яле листя», яка вийшла друком у 1896 році. Іван Франко створював протягом десяти років (1886–1896). Вона складається з трьох частин (так званих жмутків), у яких розкривається глибока душевна трагедія ліричного героя, викликана важкими обставинами громадського та особистого життя, зокрема неподіленим коханням, звідки й назва збірки «Зів’яле листя» як художній образ втрачених надій, задавленого в душі великого почуття.

    Недаремно Франко дав збірці підзаголовок «Лірична драма», власне, драма почуттів. Вірші в ній – це «зів’ялі листочки», що символізують «завмерлеє в серці кохання»  . Тричі йому «являється любов», і втретє він зайшов так далеко, що зневірився в усьому, прокляв життя й поклав йому край.

2. Читання поезії «Тричі мені являлася любов»

Слово надається учням, які досліджували драму особистого життя

І. Франка, що яскраво постає в рядках поезії «Тричі мені являлася любов». ( На фоні музики вчитель читає поезію, на екрані  почергово з’являються портрети  О. Рошкевич,

Ю. Дзвонковської,     Ц. Журавської, О. Хоружинської, учні доповнюють рядки поезії біографічними даними.)

3. Виступи учнів про три кохання в житті Івана Франка:

1. Ольга Рошкевич – найбільша і взаємна любов в Івановому та Ольжиному житті . 

Учениця. Припустимо, що «лілеєю» була Ольга Рошкевич, бо для Франка вона «була першою жінкою, яку він глибоко покохав і їй присвятив багато своїх поезій». Нещастя їхнього кохання полягало в тому, що батько Ольги, Михайло Рошкевич , спочатку погоджувався на одруження Ольги з Іваном, але після арешту Франка він заборонив дочці мати будь-які зв’язки з арештантом. Ольга мала сильний характер і не хотіла розривати відносини з Франком, проте обставини вимагали того, щоб вона одружилася з Володимиром Озаркевичем — братом майбутньої письменниці Наталії Кобринської. «Володимир теж кохав одну дівчину, але мотиви «родинної політики» розбили це кохання і довели до подружжя Володимира з Ольгою… Проте життя для обох було великою життєвою трагедією», — писав сучасник Франка. Про цей період життя поета ми довідуємося також з роману «Терен на шляху» Петра Колесника, що вийшов у Львові 1960 року. (  На фоні музики учні інсценізують уривок з книги П. Колесника.)

 

— Здрастуй, Іванку... — Здрастуй, Олю... Ніби ти і ніби не ти. Дуже змінилась. А в чому. Не можу сказати. Трохи поблідла.

— І ти поблід.

— А в очах ніби страх перед тим, кого ти назвала своїм мужем.

— Я назвала своїм мужем тебе. Вийшла заміж за іншого, а мріяла про зустріч з тобою, як в'язень мріє про волю.

— Мила моя! Не слід лукавити зо мною. Я нетямущий був, коли ми полюбились. Неначе правдою самою, мов золотом, очищеним в огні, я величавсь тобою, твоєю любов'ю. Я вірив, що любов дасть сили тобі звільнитися від пут і стати моєю дружиною, другом, товаришем. Я певен був, що ти не злякаєшся важкої путі, на яку я вступив раз назавжди. Але ти злякалась.

— Я не лукавила з тобою, Іванку мій! Я вірила в майбутнє, мною керувала щира любов до тебе. Ти думаєш, що я не мучилась, не плакала ночами, поки не зважилась вийти за другого? Не я лукавила з тобою. Все лукавство в жорстоких умовах нашого життя. Вони розлучили нас, через них ми пішли дорогами різними. Але любов, нашу любов — хто її може у нас відібрати? Хто?

  

  Ніхто. Вона сама згасла. . Юна любов зів'яне, як вирвана з грядки квітка, і нагадуватиме про себе тільки уві сні.

В 1880 році Франка заарештували  вдруге і Ольга винить себе в цьому, бо, якби він не приїхав до неї, можливо, все було б інакше.

Після арешту Ольга і Франко зустрічалися, але вони поступово починають віддалятися одне від одного. Ольгу засмоктує болото щоденщини, вона відходить від активного громадянського і літературного життя, і у 1898 році Франко написав Агатангелу Кримському: «Наша любов тяглася 10 літ».

Одруження Франка Ольга сприйняла боляче, але не відвернулася від нього, а навпаки, привітала. Писати вона йому стала рідше, і її листи були більш ділового плану.

У 1912 р. помер чоловік Ольги, і вона їде до своєї сестри Михайлини. Коли Ольга жила у Львові, вона уникала зустрічей з Франком, хоча він хотів її бачити.

Перед смертю Франко переказував, щоб Ольга прийшла до нього попрощатись, благав її. Вона вислухала Михайлину, що передавала його прохання, з очей її потекли сльози, але вона сказала: «Ні».

Чи дійсно Ольга не хотіла бачити Франка. Мабуть, просто розуміла, що у нього є дружина, тому не дозволила собі стати між ними.

Він любив її, він боровся за своє кохання. Любив її не десять років, як переконував Агатангела Кримського. Він любив її все життя, а, коли втратив, шукав Ольгу в інших жінках.

  2. Юзефа Дзвонковська – друга закоханість І.Франка, яка наповнила його душу "дивом золотим", незмірним щастям і невимовно пекучим горем .

Учениця. Гордою княгинею стала для Франка Юзефа Дзвонковська. Юзефа була дуже вродливою жінкою, і багато хлопців закохувалися в неї, однак вона нікому не відповідала взаємністю, хоча з усіма була привітна і добра. Всі вважали, що це відбувалося із-за того, що вона була «високого походження».

На Франка Юзефа справила сильне враження, він закохався в неї і вирішив, що після Ольги Рошкевич Юзефа саме та жінка, яка може бути його дружиною. Дівчина відмовила.

Це образило Франка, лише потім він довідався, що Дзвонковська хворіла на сухоти . Рано чи пізно вона мала померти, тому не могла стати його дружиною. Відмовляла Юзефа і всім іншим, але лише Франкові відкрила істину причину. Саме їй присвячено вірш із збірки «Зів'яле листя»

 « Вона умерла!», в якому передав біль та розпач утрати.

Прожити їй судилося всього 30 років. Передчуття не обмануло дівчину. Доводиться тільки дивуватися шляхетності й витримці людини, яка пожертвувала своїм щастям, аби не завдати болю коханому. 

3.  Целіна Журовська (Зигмунтовська) – жінка, яка не відповіла І.Франку взаємністю, він їй просто не подобався .     

Учениця. Хто ж була ця третя, на яку так «приємно дивитися».

«Фатальним для мене було те, що вже листуючись з моєю теперішньою жінкою, я здалеку пізнав одну панночку польку і закохався в неї. Отся любов перемучила мене дальших 10 літ, під її впливом були мої писання «Зів’яле листя», дві п’єски в «Ізмарагді» і ненадрукована повість», — писав Франко до Агатангела Кримського. Так хто ж була ця третя жінка? Її ім’я — Целіна Зиґмунтовська. Вона працювала на пошті, потім вийшла заміж за поліцейського комісара, мала двох дітей і швидко овдовіла.

Байдужість Целіни до Франка була вражаюча: вона навіть не читала і не мала наміру читати «Зів’яле листя». Коли потім Целіну Зиґмунтовську запитували, чому вона не відповіла взаємністю Франкові, вона відверто, спокійно, не видумуючи різних причин, відповіла, що він їй просто не подобався, був рудий, а їй імпонували брюнети.

Целіна твердила, що Франко буквально її переслідував. Потім він зник. Але одного дня знову з’явився на пошті в супроводі якоїсь гарної брюнетки. То була дружина Франка. Тоді Целіна полегшено зітхнула: нарешті буде мати спокій. Вона була  надзвичайно примхливою й гордою , не відповідала на любов поета. Ось чому в його уяві вона «женщина чи звір». Франко назве її  - ім’ям Регіна, що означає цариця, у повісті «Перехресні стежки». Вона – цариця, королева сонця, мрій і дум поета.

   Слово вчителя. Мотив смутку від нерозділеного кохання, туги за втраченим назавжди, коли вже нічого чекати, вплітається у жмутки «Зів'ялого листя». Він не знав, як втішити цей біль. Його любов, що народилася колись давно в Лолині, промайнула холодною тінню в Юзефі Дзвонковській, щоб весь біль, муки, радість, горіння вселити в особу Целіни Зигмунтовської.

     А найкращим другом Франка була «жінка,котра була поруч». Хто це? Що нам відомо про неї та її життя?

 

4.  Ольга Хоружинська – Франкова дружина, жінка, котра була завжди поруч.

Учениця.  Дворянка за походженням, Ольга Хоружинська була освіченою жінкою, закінчила Харківський Інститут шляхетних дівчат, Вищі жіночі курси в Києві. Знала німецьку, французьку та російську мови. Як писала її донька Анна, була „очитана". Мала добрий характер, була чутлива до людського горя. Її сестра Антоніна  згадувала: „Вершка своєї слави Франко досяг не без допомоги своєї дружини, жінки дуже інтелігентної, яка постійно думала, щоби  Франкові „вдома жилося добре". Деякі докоряють Ользі, що вона не зійшлася зі львівським суспільством... Але як це могло бути, коли Ольгу тамошні люди зустріли зовсім нещиро.

Ось що згадує про дружину Святослав Вакарчук у фільмі, який вийшов в 2007 році в рамках циклу Великі Українці – Іван Франко. (Уривок з фільму Великі Українці – Іван Франко).

        Вона допомагала Франкові у багатьох громадських справах, до її порад він часто прислуховувався, покладаючись на літературні смаки дружини. Їй поет присвятив збірку  «З вершин і низин».  Була вірною дружиною,доброю

матір’ю, народила чотирьох дітей, жертовно ставилася до свого чоловіка. Коли Іван Франко поїхав до Відня захищати докторську дисертацію, то писав їй: „Олю, я хочу догодити твоїй амбіції", знаючи, як вона мріє, аби її чоловік викладав у Львівському університеті. І далі: „Я маю викиди совісти, сиджу тут у теплих бібліотеках, а ти мучишся з дітьми, що хворіють". Іван Франко блискуче захистився, але до викладання його не допустили.. Все це зламало Хоружинську, але не Франка: він попри такі невдачі відкинув пропозицію очолити кафедру професора слов'янських мов у Львівському університеті, бо вважав, що його місце серед українського народу. Постійні нестатки, негаразди озлобили Ольгу, поступово призвели до тяжкої нервової недуги.

Незважаючи на це, Франко до кінця життя шанував свою дружину, був вдячний за підтримку.

Через багато років дочка Анна скаже: "…вона жила життям тата, була його порадницею.

Слово вчителя. Трагічна любов Франка завдала страждань його романтичній і вразливій душі, але й збагатила світову поезію шедеврами інтимної лірики, які знаходимо у збірці «Зів'яле листя». Слово надається учням, які досліджували ідейно – тематичний зміст поезій.

 Виразно читає учень поезію «Безмежнеє поле в сніжному завою».

2. Ідейно – тематичний аналіз поезіі «Безмежнеє поле в сніжному завою».

       Вірш «Безмежнеє поле в сніжному завою» присвячений першому коханню Ользі Рошкевич і відображає ідейний зміст першого « жмутка»  збірки «Зів'яле листя». І. Франко змальовує алегоричну картину життя — «безмежного поля»,  досить суворого — «в сніжному завою» . Ліричний герой не може примиритися з нерозділеним коханням, прагне «обширу і волі», хоча в його серці «нестерпні болі», муки, прикра розлука. Він звертається до коня - символу лицарської волі: «Неси ж мене, коню, по чистому полю, / Як вихор, що тутка гуляє, / А чень, утечу я від лютого болю, / Що серце моє розриває». Епітети та метафори «безмежнеє поле», «нестерпнії болі», «по чистому полю», «від лютого болю», «серце розриває»  підкреслюють одинокість, сум героя, який прагне втекти від себе і свого горя. Мені здається, що ліричний герой помиляється – від себе не втечеш. Поезія покладена на музику Миколою Лисенком і зазвучала як журлива пісня.

Прослуховування у записі поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня».

 

3. Ідейно – тематичний аналіз поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня».

    Другий « жмуток» Франкової ліричної драми написаний у народно - пісенній манері, зокрема «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Чого являєшся мені у сні?». ). Митець намагається знайти в природі співзвучність своїм стражданням, розраду від них. Цей «жмуток» був присвячений Юзефі Дзвонковській.

     У вірші«Ой ти, дівчино, з горіха зерня»  змальовано чарівний образ дівчини, що є водночас джерелом і радості, і муки ліричного героя. Образ коханої всіляко підноситься в уяві героя. Незвичайна врода дівчини бентежить душу юнака, а нерозділена любов важким тягарем лягає йому на серце.

   Він дивується тому, як різні якості характеру поєднуються у його коханої. Вродою дівчина — «з горіха зерня», а серцем — «колюче терня», уста її — «тиха, молитва», а слово — «гостре, як бритва». Очі дівчини — «темніші ночі», сама ж вона — «ясная зоря».  Дівчина гордовита, зрозуміти її і здобути прихильність  дуже важко. Почуття любові ліричного героя таке сильне, що він ладен «згубити душу». Порівняння «серденько – колюче терня», а «слово остре, як бритва» не свідчать про важкий характер дівчини. Просто вона не кохає юнака, який безтямно любить її, захоплюється красою очей, котрі «сяють тим чаром, / Що запалює серце пожаром». Внутрішні переживання ліричного героя автор підкреслює контрастним зіставленням:

 

Ой ти, дівчино, ясная зоре!

Ти мої радощі, ти моє горе!

        Вірш написаний п'ятистопним хореєм.

Поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» — прекрасна пісня великої любові, задушевна сповідь, що хвилює нас своєю простотою, щирістю, художньою довершеністю.

     Відомий український композитор Анатолій Кос – Анатольський поклав цей твір на музику,і згодом став популярною народною піснею.

4. Виразне читання поезії «Чого являєшся мені усні?»
5. Ідейно – тематичний аналіз поезії  «Чого являєшся мені усні?»

    Поезія  «Чого являєшся мені усні?» теж увійшла до  другого «жмутка» і присвячена Юзефі Дзвонковській . Тема вірша - нещасливе кохання, яке з великим сумом переживає І.Франко, запитуючи образ своєї коханої: чому вона постійно являється йому у сні, тоді коли в житті не хоче й знати .

     Ідея поезії "Чому являєшся мені у сні?" - передати читачеві справжнє почуття кохання, щире, лагідне, вірне, але нерозділене. Це світле і прекрасне почуття завдало поетові неабияких страждань протягом уже багатьох років:

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні,

У серці здавлюю на дні!

     Центральним образом є сам автор - ліричний герой, що переживає муки нерозділеного кохання. Поет постає перед нами як щира, віддана, лагідна, з добрим серцем і чистою душею людина:

Вклонюся – навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами…

      Жіночий образ – горда, самовпевнена, сувора жінка, яка нехтує чистим до неї коханням ліричного героя:

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні –

Пісні!

 

Іван Франко у вірші "Чого являєшся мені усні?" використовує такі художні засоби:

1.Епітети:

"чудові очі…ясні", "дно студене", "зарево червоне", "довгими ночами", "щастя молодого", "дива золотого".

2.  Порівняння:

"очі..., немов криниці дно студене", "уста..,мов зарево червоне", "серце.., неначе перла у болоті". Усі вони підкреслюють надзвичайну красу дівчини, її байдужо-зневажливе ставлення до почуттів закоханого юнака і його високі душевні поривання.

3. Метафори:

"докір займається і тоне …у тьмі", "ти серце надірвала", "вирвала ридіння голосні", "свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні",..

Метафори підсилюються повторами, що увиразнюють душевний біль ліричного героя з приводу нерозділеного глибокого почуття.

 4.  Повтори:

"В житті мене ти знать не знаєш", "хоч знаєш, добре знаєш, як… у серці здавлюю на дні".

5. Анафора:

 "Чого являєшся мені у сні?"

6. Риторичне заперечення:

"О ні!"

7. Риторичне звертання:

"Являйся, зіронько, мені…"

8. Риторичний оклик:

 "Хоч в сні!"

9. Дієслівні синоніми:

"тужити – не жити", "серце… марніє, в'яне, засиха", "хоч в сні …оживає, грає, віддиха".

Всі художні засоби вказують на глибину почуття ліричного героя; кохання – високе і благородне почуття, це "диво золоте", "щастя молоде".

10.   Визначення віршового  розміру вірша "Чого являєшся мені у сні?"

Чого являєшся мені у сні?       - а                    -чоловіча рима

Чого звертаєш ти до мене       - б                    -жіноча рима

Чудові очі ті ясні, сумні          - а                    - чоловіча рима

Немов криниці дно студене?  - б                    -  жіноча рима

Вірш написано ямбом, римування – перехресне: абаб, чергується чоловіча рима з жіночою.

    Ця поезія вразила мене. Ліричний герой  любить кохану жінку безкорисною любов'ю і не звинувачує її у тому, що вона не кохає його. Від цього його почуття не згасає, він нічого не вимагає від неї. Цей вірш може стати прикладом для сучасного покоління.

6. Поезія І.Я.Франка живе і понині. Вона безсмертна. І підтвердженням цього є пісня «Знаєш» у виконанні сучасного співака Віталія Козловського.

(Прослуховування пісні  у виконанні Віталія Козловського ).

Y. Підсумок  уроку

    Бесіда за запитаннями

1. Протягом скількох років І. Франко створював  збірку «Зів’яле листя»?

(Протягом 10 років ).

2. Скільки частин (жмутків) вона містить? (Три «жмутки»).
3. Який головний мотив, що об’єднує всі поезії ? (Захоплення красою жінки й високим, трагічним почуттям кохання).

Слово вчителя. Через багато років з часу появи  хвилюють нас правдиві і поетичні рядки ,,Зів’ялого листя’’.

Сподіваюся, сьогодні кожен із вас доторкнувся серцем до світлого і чистого почуття – кохання.

YI. Оцінювання

YII. Домашнє завдання

Обов’язково: 1. Вірш «Чого являєшся мені у сні ?» вивчити напам’ять.

               2. Прочитати підручник на с.117-125.

За вибором: підготувати усне висловлювання на тему «Зів’яле листя» в серці і у пам’яті поета».