17 липня о 18:00Вебінар: Відеоуроки: як створювати якісний контент для Ютубу

Конспект уроку зарубіжної літератури для 8 класу "Луїс де Гонгора-і-Арготе – іспанський поет доби бароко.«Галерник». Символіка твору. Образ ліричного героя."

Про матеріал

Тема: Луїс де Гонгора-і-Арготе – іспанський поет доби бароко.«Галерник». Символіка твору. Образ ліричного героя.

Мета: подати відомості про бароко як культурно-історичну добу; визначити особливості та провідні мотиви поезії бароко; познайомити учнів із життям і творчістю Луїса де Гонгори; допомогти учням осмислити зміст поезії «Галерник»; розвивати навички аналізу та символіки твору, виразного читання; сприяти вихованню естетичних смаків.

Перегляд файлу

Тема: Луїс де Гонгора-і-Арготе – іспанський поет доби бароко.«Галерник». Символіка твору. Образ ліричного героя.

Мета: подати відомості про бароко як культурно-історичну добу; визначити особливості та провідні мотиви поезії бароко; познайомити учнів із життям і  творчістю Луїса де Гонгори; допомогти учням осмислити зміст поезії «Галерник»; розвивати навички аналізу та символіки твору, виразного читання; сприяти вихованню естетичних смаків.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: Мультимедійна презентація «Бароко. Особливості доби», портрет Луїса де Гонгори, текст вірша «Галерник».

Епіграф: Культура бароко не обіцяла людям

легкого і ясного життя на землі.

Вона не спокушала їх полегшеними відповідями

 на вічне питання, але вчила бути совісними,

мудрими, свідомими своєї належності до вічності…

А. Макаров

Хід уроку:

І. Організація роботи на уроці

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель: Мистецтво бароко отримало найбільше розповсюдження в Італії. Під словом «бароко» («чудернацький»)розумілося щось примхливе, часом до потворності. Назву було дано як глузування естетів ХVІІІ ст. над мистецтвом ХVІ та ХVІІ ст. Її успадкувала й художня критика ХІХ ст., яка називала цей напрям в архітектурі і декорі занепадом краси та гарного смаку. Із часом термін «бароко» втратив негативний підтекст і став використовуватися для позначення художнього напрямку з притаманними йому декоративною пишнотою, динамічними і складними формами, мальовничістю. Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся про дивну долю бароко.

ІІІ. Оголошення теми й очікуваних результатів уроку

(Записи в зошити)

ІV. Формування нових знань, умінь і навичок

1. Музична пауза

(Звучить музика Г.Ф. Генделя)

Який настрій передає ця музика?

Що ви уявили, слухаючи її?

Вчитель:  Для музичного бароко характерними є сильні образи, прагнення відобразити внутрішній світ людини, драматизм її почуттів.

2. Словникова робота

Вчитель:  Термін «бароко» пов’язують із італійським словом barocco – «дивний, химерний», а також із португальським «perolla de barocca» - « перлина неправильної форми». Цим словом позначають стиль у мистецтві ХVІІ ст., художній напрям цієї доби і саму епоху.

(Запис в словники)

3. Виступ учня–літературознавця

Бароко – це універсальна цілісна естетична система, яка увібрала в себе філософські й морально-етичні уявлення про навколишній світ і місце людської особистості в ньому. Поширеними мотивами поезії бароко стали різноманітні природні катаклізми ( бурі, повені, землетруси) та соціальні потрясіння ( війни, повстання, народні заворушення), трагічні суперечності в душі людини як відображення суперечностей між небесним та земним, раціональним та ірраціональним, пристрастю та моральним обов’язком, мотиви відчаю, зневіри та приреченості. У творах бароко найчастіше домінує похмурий, песимістичний пафос. Художні прийоми бароко – надмірна метафоричність, вишуканість, ускладненість мови, різноманітні стилістичні експерименти з формою художнього твору, елементи фантастики, використання різноманітних емблем, алегорій та символів, через які митці намагались осмислити потаємний сенс буденних речей ( наприклад, людське життя асоціювалося зі «скаженим звіром», що переслідує власну тінь, або з трояндою, яка швидко втрачає свої пелюстки, залишаючи натомість сухе стебло і гострі шипи, та ін.). У основу сюжету барочного твору, як правило, покладено історію духовного випробування людини.

4. Виступ учня –біографа Луїса де Гонгори

 Дон Луїс де Гонгора-і-Арготе народився та більшу частину життя прожив у Кордові. Його батько Франциско де Арготе, радник і суддя у справах конфіскації майна, матір – Леонора де Гоногора, походили із старовинних шляхетських родин. Початкову освіту поет здобув в будинку свого батька в Андалусії.

У 1568 році народився молодший брат Гонгори – Хуан. У сім’ї було вирішено, що Хуан успадкує родинне майно, а Луїс церковну ренту свого дядька – за материнською лінією Франциска де Гоногори, який на той час став першою духовною особою в Кордовському Соборі. Склавши заповіт, дядько Дон Франциско залишає велику частину свого майна знову ж таки своєму племінникові Хуану, відсовуючи Луїса на другий план. Крім того, за розпорядженням заступника, обидва племінники були зобов’язані носити на першому місці материнське прізвище, а не прізвище батька, як це було прийнято.

Здобувати освіту Гонгора вирушає в Саламнський університет, і, будучи студентом, в 1580 року публікує свою першу поему. Часто проводить час в товаристві акторів або за вигадуванням легковажних віршів, і його коло спілкування обмежується лише людьми із знатних і заможних сімей.

Закінчивши університет, Гонгора приймає сан диякона. Проте його переходи не досягають навіть двох дукатів на рік. Не поліпшив його положення і приїзд в церковну общину єпископа Пачеко, який, зібравши всіх її членів на допит, звинуватив Гонгору в тому, що він не регулярно присутній в хорі, розмовляє під час служби, відвідує кориди, спілкується з акторами і пише легковажні вірші. За це на нього накладають штраф у розмірі чотирьох дукатів, що більш, ніж в два рази перевищує його річний прибуток.

Але, незважаючи на невдачі та бідність, Гонгора живе активним суспільним життям, багато подорожує Іспанією, невпинно добивається якого-небудь прибуткового призначення. А в грудні 1617 року він отримує звання капелана (духівника) його величності при дворі Філіппа ІІІ, місце почесне, але і тут його платня ледве перевищує 820 реалів на місяць, так що фінансова скрута не покидає його, змушує розпродавати майно, щоб віддавати борги.

В кінці життя Луїс де Гонгора опиняється в жахливому становищі, він практично не має можливості виїжджати з будинку. У 1626 році у нього трапляється інсульт, він практично втрачає розум. Королева посилає до нього своїх лікарів, але 23 травня 1627 року у Кордові Гонгора вмирає в убогості.

5. Вчитель:

Сьогодні на уроці ми вперше спробуєм осягнути барокову лірику. Ми маємо пам'ятати, що поезія барокко відзначається підкресленою метафоричністю та символічністю. Її не варто сприймати розумом, бо вона розрахована не на логічне сприйняття, а передовсім на роботу уяви.

Вчитель:  Як і поезія Відродження, творчість Гонгори розвивалась у двох планах. Він використовував два стилі – один зрозумілий і простий, другий – складний і заплутаний, розрахований на вузьке читацьке коло. Було б помилкою вважати, що у перший період Гонгора-і-Арготе використовував «зрозумілий» стиль, а в другий – «темний». Обидва стилі існували паралельно і навіть взаємодіяли, оскільки вони – елементи єдиної поетичної системи Гонгори.

Звертаючись до народнопоетичних  жанрів, Гонгора-і-Арготе віддавав перевагу романсам і летрильям. У творах «ясного» стилю поет спирається на певний, чіткий сюжет, простий і завершений мотив. Вибравши з народної поезії такий напрям, він створює свій варіант, досить відмінний від народного. Традиційні жанри народної поезії поет прикрашає різноманітними і складними художніми тропами – метафорами, антитезами, гіперболами. Загалом це створювало особливий стиль, позначений свідомою поетичною майстерністю, народний мотив поєднувався та контрастував з вишуканими мистецькими прийомами.

В автора є насмішкуваті та сатиричні летрильї, які тонко та граційно відтворюють почуття. Не меншим розмаїттям вирізняються і романси поета, в яких виразилося характерне для бароко протиставлення мистецтва природі, переконання в тому, що лише витончена майстерність може створити прекрасне. У художньо-тематичному аспекті ці романси досить строкаті: ліричні, прикордонні ( присвячені боротьбі з маврами та перемогою над ними), мавританські. Крім серйозних, героїчних, він створив і бурлеско-сатиричні романси.

 Головна перевага сонетів Луїса де Гонгори – раціоналістична побудова, логічний розвиток думки. У нього є сонети, в яких оспівується та прославляється, а є – сатиричні. У сонетах першої групи Гонгора-і-Арготе прославляє живих і створює епітафії померлим, змальовує чудові іспанські міста та річки, описує пам’ятки архітектури тощо. У сонеті «До троянди» поет розмірковує над ефемерністю краси:

Родилась вчора ти – і завтра вмерти маєш.

Хто ж дав тобі життя на цю коротку мить?

Красою сяєш ти, щоб так недовго жить,

Щоб одійти в ніщо – так свіжістю палаєш!

Даремно ти себе надією втішаєш –

Ти маєш одцвісти, як одцвітають всі,

Приреченість лежить в самій твоїй красі,

Бо передчасно ти зів’янеш і сконаєш.

                                    (Пер. Л. Первомайського)

Сонети Гонгори, присвячені коханню й уславленню жіночої краси, також зазвичай побудовані на контрасті. Це контраст між життям і смертю, красою та неминучістю її знищення.

6. Учень–біограф

Справжнім покликанням іспанського поета Луїса де Гонгора-і-Арготе була поезія. Однак за життя поета його твори не друкувались, оскільки він належав до церкви. Вони були відомі у списках лише обраному колу сучасників. Уперше поезії Гонгори було опубліковано після смерті митця у збірці «Поетичні твори іспанського Гомера» (1627 р.) і в зібранні його поезій, яке вийшло сім років потому.

Гонгора поклав початок новому стилю барокової лірики – «окультизму» (або «культеранізму»). Цей стиль називають ще «темним стилем». Письменник вважав, що поезія призначена для культурних людей, які повинні не бездумно сприймати вірші, а шукати в них прихований смисл. Процес «розгадування», «розкодування» лірики, на думку митця, спонукає до власних роздумів і дарує естетичну насолоду.

7. Учні – літературознавці

Учень 1:

Характерною особливістю творчості Гонгори є взаємодія реального та ідеального. Письменник не сприймає буденну дійсність, її дисгармонійність та невлаштованість життя людини. Краса для нього – своєрідний засіб втечі від реальності. Але й ідеальне постає у його творах лише неосяжною мрією. У творчості Гонгори переважають мотиви суму, марності життя, самотності й приреченості людини, неможливості досягти бажаної гармонії. Але митець протиставляє трагічній долі  красу людських стосунків, природи, мистецтва. Складна мова поезій іспанського письменника якнайкраще відображає драматизм внутрішнього світу особистості в епоху бароко і суперечність тогочасної діяльності.

8. Вчитель читає вірш «Галерник»

Галерник

На галері, на турецькій

І до лави там прикутий,

Руки на весло поклавши,

Очі вступивши додолу,

Він, драгутівський невільник,

Біля узбереж Марбельї

Нарікав під звук суворий

Ланцюга й весла своїх:

 

«О святе іспанське море,

Славний береже і чистий,

Коне, де незмірна безліч

Сталася нещасть наморських!

Ти ж бо є те саме море,

Що прибоями цілує

Краю батьківського мури,

Короновані і горді.

Про дружину принеси ти

Вістку і скажи, чи щирі

Плач її і всі зітхання,

Що мені і тут лунають.

Бо якщо полон мій справді

Ще оплакує, як легко

Ти могло б південні води

Перлами перевершити!

Дай же, о криваве море,

Відповідь; тобі не тяжко

Це вчинити, якщо правда,

Що і води мають мову.

Але ти німуй, о море,

Якщо смерть її забрала;

Хоч цього не сміє статись,

Бо живу я поза нею,

Бо прожив я десять років

Без свободи і без неї

 В вічній каторзі при веслах

Не вбиває сум нікого».

 

Враз потужно розгорнулось

Шестеро вітрил галерних,

І звелів йому наглядач

Всю свою ужити силу.

Вчитель: Вірш «Галерник» Луїса де Гонгори яскраво відображає світовідчуття людини бароко. Реалістичне зображення полоненого галерника набуває символічного змісту. Людина, скута в житті міцними ланцюгами, приречена долею на постійні блукання в безмежному Всесвіті. Вона залежить від вищих сил і змушена бути іграшкою в руках Невідомого.

Автор у своєму вірші відтворив драматизм життя особистості. Його твір пронизаний глибоким болем за людину, яка нічого не може змінити у своєму існуванні. Але разом з тим, письменник, зі слів Ф. Гарсіа Лорки, показав свого героя « з найпривабливішого людського боку – він Людина, хоча й залежна від обставин». У зображенні митця галерник не втратив пам’яті, здатності кохати, почуття власної гідності та надії. Це справді піднесений образ, величний у своїй

трагічності та гордій нескореності.

  Головним засобом розкриття образу головного героя є пристрасний монолог, обрамленням до якого є зображення жорстоких порядків на галері. Галера – своєрідна модель суспільства, де люди приречені на страждання. Море («святе», «чисте», «криваве») – втілення розбурханого й суперечливого світу, в якому людям так легко загубитися й загинути. Проте в центрі художньої структури вірша стоїть людина – підневільна, але вільна у своїй уяві, пам’яті, духовній стійкості. Поет майстерно використовує інверсії, переноси, синтаксичні паралелізми, звертання, що надають оповіді особливої схвильованості та емоційності.

V. Підбиття підсумків уроку

 1. Складання сенканів на тему: «Бароко», «Галерник», «Луїс де Гонгора».

2. Ланцюжок запитань (кожен учень складає запитання з теми. Той, хто відповідає на нього правильно, ставить своє запитання і т.д.)

VІ. Проблемне завдання

Попрацюйте в парах, порадьтеся, дайте відповідь на запитання: які враження справила на вас поезія бароко?

VІІ. Домашнє завдання

1. Повторити художні особливості доби бароко.

 2. Завдання «біографу»: підготувати повідомлення про Джона Дона.

3. Завдання «літературознавцю»: «Особливості поезії Джона Донна».

4. Виразно читати та аналізувати вірш «Галерник».

 

doc
Додано
11 березня 2018
Переглядів
9187
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку