Конспект заняття гуртка «Вузликове плетіння» на тему «Виготовлення поясу-оберегу способом зкручування ниток».

Конспект заняття гуртка «Вузликове плетіння»

на тему

«Виготовлення  поясу-оберегу способом зкручування ниток».

(1-й рік навчання, вік дітей  9-10 років)

Мета: ознайомити дітей із українськими народними традиціями та звичаями, історією національного костюму та особливим значенням поясу; закріпити практичні навики із виконання основних вузлів та способами зкручування ниток;  виготовити найпростіші пояси із різнокольорових ниток, пояснити  значення кольорів; виховувати любов та повагу до народної культури, шанобливе ставлення до праці.

Інструменти та матеріали: зразки поясів, виготовлених різними техніками плетіння, на робочих столах подушечки для роботи,  ножиці, голки, сантиметр, різнокольорові нитки.

Тип заняття: закріплення та застосування знань, вмінь і навичок.

Хід заняття.

1. Організаційний момент:

      -  перевірка присутності учнів;

      - визначення чергових;

      - перевірка готовності учнів до заняття (наявність подушечок для роботи, ниток, допоміжних матеріалів).

2.    Мотивація навчального процесу:

         - Кожен народ має свій національний одяг, він є національною святинею, однією з форм народної індивідуальності. Крім практичних функцій захисту тіла від дій природи, він відображає художній смак та уподобання народу у даний час. Український костюм має давню історію. Він розвивався і вдосконалювався протягом століть, вбираючи багатовіковий досвід, засвоюючи кращі традиції народу. Український костюм відзначається простотою, стрункістю силуету, багатством і різноманітністю орнаментів, насиченими кольорами, адже він виготовлявся  з натуральних матеріалів. Важливе місце надавалося  орнаментам: тканини прикрашали елементами стилізованих квітів, листя, плодів рослин.

        - Український народний костюм, жіночий, складається з сорочки, плахти (спідниці), фартуха, чобіт, вінка або стрічки, намиста. У чоловічому костюмі - чоботи, сорочка, штани. Основна складова народного костюма - біла сорочка, оздоблена вишивкою на рукавах, комірці і вишита манишка. Розміщення вишивки на рукавах пов'язане із вшануванням руки, як знаряддя праці, побажання їй сили і вправності, а також вишивка захищає від злого і недоброго.

        - Національний одяг дівчини не можна уявити без вінка - символу слави, перемоги, успіху, молодості, чистоти, кохання. Плетіння віночка -то своєрідна наука: потрібно було знати, з яких квітів і коли плести, яке зілля впліталося поруч. А всього в повному українському віночку могло бути до дванадцяти різних квіток, кожна з яких щось символізувала, була своєрідним оберегом і лікарем.

    Віночок прикрашали різнокольоровими стрічками. Кожна мала своє символічне значення. Найпершою посередині в'яжуть коричневу стрічку - символ землі. По обидва боки від неї - жовті - символ сонця; за ним -світло-зелені - символ молодості і краси. Потім голубі та сині - символ неба і води, що дають силу і здоров'я, далі – жовто - гарячу - символ хліба. фіолетову - символ мудрості, малинову - символ здоров'я, рожеву - символ достатку і врожаю. В'язали і білу стрічку, кінці якої були розшиті срібними і золотими нитками. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому - місяць. Люди вірили у магічну силу стрічок, вважали що вони оберігають волосся від лихого ока. Тому й довжина стрічок була такою, щоб під ними була надійно схована дівоча коса. Одягався вінок лише на свята, адже був він і найкращою прикрасою і оберегом, і знахарем.

      За взуття служили жовті та червоні чоботи або чорнобривці - чоботи на підківках, а також чорні та червоні черевики.

     Жіночий костюм відзначався багатством прикрас для шиї. Тут носили коралі, дукати, бурштинове, коралове і гранатове намисто, хрестики, маленькі овальні ікони

       Невід’ємною складовою українського костюму був пояс.

       Згiдно народних  вiрувань, пояс був для людини своєрiдним обов’язковим оберегом, захищав вiд злого ока, нечистої сили, чарiв. Тому за традицiєю, молода дружина дарувала чоловiковi червоний пояс, який мав оберiгти його вiд зурочення, наговорiв, та чужих жiнок .

        Шкiряним i тканим вовняним поясам, як частинi одягу людини, що утворює форму кола, українцi та сусiднi з ними народи придавали важливе магiчне значення, вiрячи в їх відгінну та охоронну силу. Поляки вважали, що спеціальною мотузкою, сплетеною з дев’яти ликових смуг, можна зловити  водяного. Українські чоловіки, вирушаючи в далекi мандрівки, на лови чи лiсорозробки, пов’язували ллянi очкурi, як магiчне оберегове коло вiд усяких напастей та нещасних випадкiв.

       Поясами-оберегами користувались  козаки пiд час походiв, чумаки та пастухи носили спеціальні череси з калитою. До оберегових ритуалiв належали й способи пов’язування жiночих крайок. У дiвчат кiнцi мали звисати спереду. В замiжнiх молодиць та вдовиць обкручені кінці поясів  звисали - з лiвого боку, або позаду.

Цікаво, що саме такі варіанти пов'язування поясів зображені на жіночих статуетках часів трипільської культури.

       Для того, щоб пояс став оберегом його потрібно було зробити власноруч. Найпоширенішими були вовняні, пофарбовані домашнім способом у яскраві кольори (червоний, зелений, синій). Бідніше населення носило нефарбовані білі пояси або ж просто лико чи мотуззя. 

       Жіночі пояси ділилися на дві групи. Перші - досить вузькі пояси-крайки (окрайки, попружки) , за допомогою яких тримався на стані стегновий одяг. Ширина їхня дорівнювала 3-15 см, довжина – до 3 м. Другі -  пояси широкі (до 30 см), якими здебільшого підперезували різні види верхнього вбрання, а в деяких випадках корсетки. За технікою виконання пояси були ткані та плетені. Пояси, ткані без допомоги ткацького верстата – на дощечках, на нитку, на бердечці – могли бути однотонними, без візерунка, або ж пофарбованими в червоний чи зелений колір, а також поліхромними, з виразним орнаментальним малюнком геометричного або рослинного характеру. Закінчувалися пояси різнокольоровими торочками або великими кулястими китицями – кутасами. Іноді у плетених поясах чергувалися різні техніки плетіння з елементами в’язання, що створювало цікавий зоровий ефект. 

     - Пояси відігравали велику роль у загальному композиційному вирішенні костюма, істотно впливали на силует усього костюму. Завдяки різним способам пов’язування поясів вбрання набувало різних віртуальних акцентів, а кольорова гама пояса була одним з вирішальних моментів у загальній колористиці національного вбрання.  

      - Червоний колір символізував пристрасть. Спектр червоного кольору має кілька значень, у тому числі він асоціюється з життям, здоров’ям, бадьорістю, війною, мужністю, гнівом, любов’ю і релігійним завзяттям.

       - Білий колір – чистота.  У більшості культур білий колір символізує чистоту і невинність, а білий одяг, як правило, носився для того, щоб підкреслити свою духовну і  чистоту. Це не дивно, що білий колір став асоціюватися з чистотою, оскільки навіть маленька краплинка бруду порушує цілісність кольору.

      - Чорний колір – таємниця, смерть. Багато стародавніх культур вважали, що «чорний – це колір таємниці, таємничих шляхів і мудрості Бога». З усіх таємниць смерть, можливо, була найбільшою загадкою. Стародавні люди перебували в повному невіданні щодо того, що відбувається з ними після смерті, і тому смерть в багатьох культурах асоціювалася з чорним кольором. - Ось і ми сьогодні  навчимося виготовляти пояс із різнокольорових ниток. 

3.   Фронтальне опитування.

        -З якого одягу складається український національний костюм?               Жіночий  костюм складається з сорочки, плахти (спідниці), фартуха, чобіт, вінка або стрічки, намиста. У чоловічому костюмі - чоботи, сорочка, штани.

     - Які вузли ми з вами вивчили на попередніх заняттях?

Односторонній, «кручений», «квадратний», вузликовий ланцюжок та ін.

• Що символізують кольори? 
• (червоний - любов, чорний - смута, блакитний - злагода, зелений - достаток).

4.    Робота над новою темою.

     - Тема нашого сьогоднішнього заняття звучить так: - Виготовлення поясу способом зкручування  ниток.

     Для успішної роботи, пропоную вам об»єднатися в робочі пари. Кожен вихованець обирає за бажанням кольорову стрічечку (кожен колір стрічки – окрема робоча пара).

      Перед початком роботи пропоную вам діти відгадати загадки про ті матеріали та інструменти з якими ми будемо сьогодні працювати:

 - З мене шиють сорочки. Штанці, сукенки, спіднички. (Тканина)

• Вона тоненька і міцна, 

Латає нам кожух і свитки. 

Як зветься штучка чарівна? 

Ви здогадались діти? (Нитка)

    Усіх обшиваю, сама одягу не маю. (Голка)

Майстер викував уміло два однакові ножі, 

Дуже зустрічі зраділи, обнялись, а роз'єднати їх уже ніхто не зміг.

Підкажіть, як називати почали відтоді їх? (Ножиці)

        Керівник гуртка нагадує правила техніки безпеки праці, організацію та санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання практичної роботи, показує на зразках як можна виконати комбінацію вузлів та зкручування ниток. 

        Діти виконують завдання, а керівник гуртка здійснює обхід робочих місць з метою проведення індивідуального та фронтального інструктажу; веде контроль за організацією робочих місць та дотриманням гуртківцями правил техніки безпеки; збирає дані для підведення підсумків роботи.

      Під час практичної роботи керівник гуртка пропонує провести фізкультхвилинку, потім учні знову приступають до роботи. 

        Фізкультхвилинка

Щось не хочеться сидіти,

Треба трохи відпочити.

Руки вгору, руки в боки,

Ще зробіть чотири кроки.

Плесніть, діти, кілька раз

За роботу – все гаразд.

5. Підведення підсумків заняття.

    - Пояс— один із обов'язкових елементів і одночасно прикраса одягу .У народному костюмі  пояс виконував різноманітні функції. За допомогою пояса закріплявся поясний та охоплювався розпашний верхній одяг (для утеплення). Він стягував та захищав м'язи живота від розтягів під час тяжкої фізичної праці. На поясі носили різні предмети повсякденного вжитку. Він був своєрідним талісманом та прикрасою. Пояс — один із видів народного мистецтва, нерідко він ставав неповторним художнім виробом. На його давнє походження вказує значна кількість повір'їв, що пов'язані з поясом як талісманом. У слов'янських народів здавна існувала традиція зображати на поясі певні знаки — обереги, символи, емблеми. У XIX ст. в орнаментацію пояса іноді вписували свої ініціали або ім'я (як і ім'я коханої або коханого), дату та місце народження. Неодноразово підкреслювалося і емблематичне значення народних орнаментованих поясів українців. Дуже важливо зберегти ці надбання для майбутніх поколінь.

    Сьогодні на нашому занятті ми познайомились з традиційним народним костюмом – частиною нашої культури та навчилися виготовляти його невід»ємну складову-пояс. Ви самостійно обирали колір  та кількість ниток, тому пояси у вас хоч виготовленні однаковим способом але жоден мотив не повторюється. Хочеться завершити сьогоднішній урок такими словами:

 Невже тоді носили лиш для моди

Сорочки, і жупани, й кожухи?

У них – живе історія народу,

Його талант прекрасний і важкий.

І їх ні час, ні простір не порушать, 

Нехай на порох зітруться роки!

У них живуть людські безсмертні душі,

Ті добрі чари легкої руки.

        Керівник гуртка проводить аналіз типових помилок, дає загальну оцінку виконаної роботи та повідомляє про необхідну підготовку до наступного заняття.

                                           Рекомендована література:

   Берегова О. Символы славян / О. Берегова. – СПб. : Диля, 2007. – 432 с.

           Босий О. Г. Священне ремесло Мокоші / Інститут  етнології,  фольклору та мистецтвознавства ім. М.Т. Рильського Національнії академії  наук України 2010. 

      Лозко Г. С. Коло Свароже: Відродження традиції / Г. С. Лозко. – К. :                                Укр. письменник, 2004. – 222 с.

          Воропай  О. Звичаї нашого народу. - К.: Оберіг, 1993. - 589с.

          Культура i побут населення України:Навч. посібник. В.І. Наулко, Л.Ф.   Артюх,

          Традиційні символи і магічні  ритуали  українців (Типологія. Семантика. Міфоструктури) Історія Української культури / За ред. І. Крип’якевича. – К.: Либідь, 1994. – 656с.04

         Українськi народнi свята та звичаї. [Упор. В.К. Сапіга] - К. 1993.-110с.