Сценарій виховного заходу на тему: «Калита, калита, із чого ти вилита?»

Виховний захід

« РЕМЕСЛА МОГО НАРОДУ»

Мета: Ознайомити гуртківців з результатом роботи над проектом «Ремесла мого народу»; познайомити з творчістю народних майстрів Долинщини; продовжувати формувати любов до рідного краю, до його оберегів, народних традицій; виховувати інтерес до культурної спадщини свого народу; розвивати творчі здібності вихованців.

Обладнання: Виставка творчих робіт гуртківців, керівників гуртків, народних майстрів  з різних напрямків декоративного мистецтва, магнітофон, ноутбук, відеопроектор з екраном, аудіозапис: «Мамина сорочка» (слова і музика Н.Май), слайд-фільм «Ремесла мого народу».

Хід заходу

1 ведучий: Іскорка таланту схована при народженні в душі кожної людини. Від того, як її плекатимуть, який вона отримає розвиток, чим наповнюватимуть, хто оточує, залежатиме чи вона згасне, чи розгориться дивним полум’ям, даючи наснагу до праці та милуючи оточуючих чудовими витворами мистецтв.

2 ведучий:  Кожна особистість в чомусь неповторна і виразна. Зараз у вас пора юності. Це період поєднання грайливих мрій та серйозних задумів. В юності людина робить найвеличніше  відкриття – відкриває саму себе. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості, через світ захоплень. А як цього досягти ви зможете дізнатися на сьогоднішньому заході. Тому запрошуємо всіх присутніх поринути у світ творчості та познайомитися з  результатом нашої роботи над народознавчим проектом «Ремесла мого народу» і здійснити подорож містом Майстрів. Розпочнемо нашу подорож містом з відвідування кінотеатру в який нас хочуть запросити учасники проекту які підготували слайд-фільм «Ремесла мого народу». Тож ласкаво просимо на перегляд.

(Перегляд слайд-фільму «Ремесла мого народу).

1 ведучий:  У цьому місті всі мешканці люблять працювати! На кожній із вулиць мешкає майстер своєї справи. Але, щоб потрапити на одну із вулиць – потрібно відгадати загадку.

Яєчко — розмальоване, барвисте,

Ним тішиться і старець, і дитя,

Творіння рук людських, святе і чисте,

Маленький символ нашого життя. (писанка)

2 ведучий: Наступна підгрупа учасників проекту підготувала розповідь ремесло, яке зветься писанкарство, запрошуємо їх до слова.

1 учень: Чисте фарбоване або оздоблене візерунками яйце набуло символічного релігійно-обрядового значення ще задовго до християнства. У багатьох народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла і тепла, навіть зародком усього Всесвіту. Існують також численні варіанти легенд, які пояснюють побутування писанок під час Великодніх свят, пов'язують виникнення традицій писанкарства .

2 учень: Сьогодні писанкарства збереглося і розвивається завдяки майстрам-писанкарям.  Тож запрошуємо вас на одну із вулиць нашого міста, яка має назву Писанка. А зустрічає нас тут член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, майстер писанкарства  Яковенка Сергія Миколайовича. Сергій Миколайович володіє глибокими знаннями з історії писанкарства. Досліджує значення символів, техніки розпису, особливості орнаментів та кольорів писанки у Центральній України, зокрема на Кіровоградщині.

          Має колекцію мальованок, дряпанок, крапанок. Один із перших в області почав створювати на яєчній шкаралупі ажурні орнаменти шляхом їх вирізування за допомогою спеціальних інструментів.

         Учасник персональних, районних, обласних та всеукраїнських виставок декоративно-ужиткового мистецтва.

1 учень: А зараз просимо Сергія Миколайовича, розповісти про свою творчість, та провести невеличкий майстер-клас. (Розповідь майстра).

Наша писанка – не просто гарні узори. Вона покрита магічними знаками, в яких закодовані побажання на добро, на щастя, на врожай, на любов, мир та злагоду. Не випадково їх, як оберіг, обносили навколо хати, поля, череди, полонин та пасовищ; підкладали під дахи хат від пожежі, до вуликів, щоб множилися бджоли і не втікали рої. На писанках також ворожили на врожай, здоров’я, кохання тощо. Водою, в якій купали писанку, вмивалися дівчата, щоб бути красивими. Крім того, в Україні їх дарують один одному християни, вітаючи з Великоднем.

   І ще, в українській мові фарбоване яйце позначається дуже точно щодо техніки виконання: крашанка – фарбоване в один колір, крапанка – з допомогою воску на яйце нанесені білі або іншого кольору цятки, дряпанка – на кольоровому яєчку чимось гострим продряпано лінії чи навіть узори. І нарешті – писанка. Не мальованка, а писанка. Отже, йдеться про письмо. Про ті прадавні символи, з допомогою яких наші предки передавали інформацію. А тепер спробуємо разом того письма трохи навчитися, щоб осягнути його мудрість і силу.

Запитання:

1.Чи пам’ятаєте Ви свою найпершу писанку?

2.Яке значення мають кольори писанки?

Дякуємо, Сергію Миколайовичу Вам за розповідь!

1 ведучий. Надаємо слово наступній підгрупі.

1 учень.  Запрошуємо Вас на наступну вуличку міста. Вона має назву Вишиванка. А ось оселя нашої майстрині вся у  вишитих рушниках та  скатертинах.

Вишиванка - символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

2 учень: Серед жіночих народних промислів чільне місце в історії нашого народу займає вишивання. Кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки передавали таємниці цього виду мистецтва. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають свої традиції.

 1 учень: Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

(звучить пісня «Мамина сорочка», слова і музика Н.Май)

2 учень: А ось оселя нашої майстрині вся у  вишитих рушниках та  скатертинах. А сама господиня зустрічаю нас у власноруч вишитій сорочці. Це Рева Світлана Володимирівна, захоплення якої художня вишивка. Світлана Володимирівна – майстер народного мистецтва із художньої вишивки. За невеликий проміжок часу створила колекцію виробів у техніці петриківського розпису: картини, об’ємні інтер’єрні  прикраси, панно, різноманітні сувеніри, скриньки. На рахунку майстрині три колективні виставки, участь у багатьох районних, а також презентація своїх робіт на виставках обласного творчого об’єднання «Дивосвіт» та виставках «Калиновий розмай» у рамках Всеукраїнського фестивалю-конкурсу вокально-хорового мистецтва «Калиновий спів». Надамо їй слово. (Розповідь майстрині). 

Секрет вишивки я перейняла від своєї бабусі. А бабуся знала багато секретів давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. Дивовижно, та українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках.

Запитання:

1.Якою технікою Вам найбільше подобається вишивати?

2.Як підбираєте композицію?

Дякуємо Вам, Світлано Володимирівно за розповідь!

1 ведучий. Надаємо слово наступній підгрупі. 

1 учень: А ми хочемо Вас запросить на вулицю Вербову. За час подорожі містом Майстрів хочу запросити вас в їдальню «Козацький курінь». А їдальня в нас не проста – в ній за правильну відповідь пригощають смаколиками! Тож пропоную дати відповідь на запитання вікторини. 1. Які страви найбільше полюбляли козаки? ("козацьку тетерю" - відвар із риби на квасі, приправлений борошном і пшоном), куліш (зварене круто пшоно, що заправлялося шкварками і смаженою цибулею), галушки, локшину, гречані пампушки з часником, кисіль і багато іншого.) - Дякуємо господарям  за смаколики!

 Про вербу, скромну нашу вербу, сказано і переказано. Їй  присвячено багато віршів, прислів’їв, загадок, пісень. Але сьогодні ми поговоримо про практичне застосування цього чудового природного  матеріалу. Міцна, легка, зручна в обробці, вона стає в нагоді для створення великих та малих побутових виробів.

2 учень: Плетення з лози – одне з найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва. За свідченням археологів, воно виникло ще в епоху неоліту, набагато раніше від гончарства, ткацтва, обробки дерева, металу.

3 учень: Ми майже не знаємо імен народних майстрів минулого. Свою

майстерність вони передавали від батька до сина, від діда до внука, як у народі кажуть - "з рук в руки". З покоління в покоління вдосконалювали свої винаходи, фантазію. Час відкидав усе випадкове, недовершене, шліфуючи й зберігаючи тільки цінне та високохудожнє. Так пошуки й досягнення окремих майстрів об'єднувалися, утворюючи скарбницю народної творчості.

2 ведучий: Саме такий самобутній майстер господарює у своїй господі. Це  Ткачов Сергій Володимирович – майстер лозоплетіння, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. На його рахунку проведення численних майстер-класів, які вирізняються вмілою подачею етапів вибору, обробки, підготовки матеріалу та методики плетіння найпростіших предметів домашнього вжитку. У творчому доробку – різноманітні кошики, вази, скриньки, полички, меблі. Роботи вирізняються міцністю та ідеальною обробкою. Колекція виробів майстра була представлена на всеукраїнських, обласних, районних культурно-мистецьких заходах. А зараз ми запрошуємо  до слова Сергія Володимировича.   (Розповідь майстра з демонстрацією виробів та елементарних прийомів плетіння).

«Ми працюємо з матеріалом, який зростає на наших річках. Він містить у собі унікальну таємницю: цей прутик полірується самою природою. Вербовий прутик, з якого роблять сувеніри та скрині, вже полірований від самого початку», – розкриває одну з таємниць майстер

1 ведучий. Надаємо слово наступній підгрупі. 

1 учень: А ми хочемо запросити вулицю, яка має назву Сонячна. На цій вулиці багато ляльок, які ніби посміхаються сонечку.

2 учень: - Українська народна іграшка має надзвичайно багату історію. Вона поєднала в собі все: життя і побут народу, звичаї та традиції, обряди та ритуали. Іграшки не робили просто так, їх творили майстри. У такий спосіб вони не тільки передавали свої враження від повсякденного життя, але й виражали світоглядні установки.

3 учень: Скажімо, нареченим до весілля дарували ляльку-мотанку, яка мала слугувати не тільки забавкою для майбутніх нащадків, але й бути оберегом для молодої сім’ї, особливо для жінки-матері.

2 учень: Власне, ляльки-мотанки мали символічний характер. Їх, зазвичай, робили із клаптиків тканини, одягаючи в український народний однострій. Майстри-лялькарі стверджують, що специфікою будь-якої ляльки-мотанки є те, що вона не має обличчя. Дитячі психологи впевнені, що саме цей нюанс сприяє розвиткові дитячої уява. Дитина має змогу домалювати дивовижні картини власного світу. Такі ляльки, які робили мами та бабусі, передавалися з покоління в покоління, в деяких родинах налічується до ста таких іграшок.

1 ведучий:  Всі ці ляльки виготовила майстриня Гетманець Діна Володимирівна - член Національної спілки майстрів народного мистецтв України. Має самобутні колекції ляльок-мотанок та різноманітних текстильних виробів в українському стилі.  Діно Володимирівно, розкажіть, будь ласка, чим Вас привабило саме лялькарство? (Розповідь майстрині) — Із самого раннього дитинства я гралася ляльками. Які виготовляла мені моя прабабуся. Вана і передала секрети виготовленя ляльки-мотанки.  Пізніше я вивчала літературу про цей вид народного декоративно-прикладного мистецтва. Мені подобається їхня багатофункціональність: це і прикраса інтер'єру, і оберіг, і чудовий подарунок. Майже всі мої друзі, родичі, колеги їх мають. Вони є багатьох країнах світу. А ще хочу сказати, що я їх дуже люблю! Хочу подарувати учасникам проекту маленькі обереги ляльки-мотанки.

1 ведучий: Дякуємо, вам за розповідь!

Прийшов час завітати до головної площі міста Майстрів який має назву Виставковий майдан. На майдані представлені роботи наших народних майстрів та їх вихованців.

2 ведучий: Сьогодні ми представили Вам інформацію, яку збирали під час робити  над проектом. Задум створити проект належить вихованцям гуртків. І в мене є кілька запитань до учасників проекту: (вправа «Мікрофон»)

- Дуже цікаво дізнатися з чого все починалося?

- Чому навчилися під час роботи над проектом? Що викликало найбільшу радість? Чого досяг кожен із вас? Хто нам допомагав? Кому подякуємо за допомогу? Пропозиції щодо  наступного проекту.

 Ми з вами зібрали багато інформації про різні захоплення людей, які переросли межу від праці, фахової підготовки і вийшли на рівень творчості. Висловлюємо слова вдячності нашим майстрам і бажаємо їм успіхів та творчого натхнення. А результати нашої роботи представлені в інформаційному буклеті.

1 ведучий: Шануйтеся, люди, на рідній землі, бо одна у нас Україна, бережіть   її, примножуйте її багатство! Бо, як кажуть у нас на Україні,  Земля своя –   найкраща й мила!