Заняття №                                                                       гуртка

Дата проведення:

Місце проведення:

Тема заняття. Майстерня Діда Мороза – виготовлення подарунків до зимових свят.

Мета заняття :

• ознайомити учнів з традиційними зимовими  святами: Святого Миколая,  Різдвом  Христовим,  Новим роком, з традиціями зустрічі Нового року у різних країнах;  вчити виготовляти новорічні подарунки та предмети інтер’єру ;
•  розвивати уяву, фантазію та творчі здібності вихованців; черпати інформацію з книжок, журналів, Інтернету; розвивати спостережливість, творчу уяву, моторику рук, логічне та образне мислення, пам’ять, увагу через практичну роботу;
• прививати любов до мистецтва; виховувати толерантне ставлення один до одного, взаємну співпрацю; виховувати посидючість, охайність, свободу творчого рішення, вміння закінчувати свою роботу.

 Обладнання: ноутбук, відео-ролики; інструменти: ножиці, голки, булавки; матеріали: фліс, синтепон, матеріали для оздоблення.

Використана література:

Інтернет ресурси:

Відео-ролики:

1. Українські Пісні - Новорічні Пісні 2018 - З Новим Роком, https://www.youtube.com/watch?v=aSH01Cc9dNw

Текстові документи:

1. 1 січня - Новий рік, сайт Українські традиції, http://traditions.in.ua/kalendarni-sviata/zymovyi-tsykl/281-1-sichnia-novyi-rik
2. Новий рік, сайт Вікіпедія – вільна енциклопедія,  https://uk.wikipedia.org/wiki/Новий_рік
3. Діди Морози різних країн світу, сайт infomisto.ua,  https://infomisto.com/uk/lviv/idei/vsi/didy-morozy-riznyh-krain-svitu
4. Новий рік: прикмети, традиції і як його відзначають в інших країнах, сайт Обозреватель.ua  https://www.obozrevatel.com/ukr/life/holidays/novij-rik-prikmeti-traditsii-i-yak-jogo-vidznachayut-v-inshih-krainah.htm

Методи роботи :

а) теоретичні -  розповідь, бесіда, пояснення, демонстрація, інструктаж, рефлексія.

б) практичні -   робота за зразком .

Попередня підготовка до заняття: підготувати інструменти та матеріали, роздрукувати малюнки, дібрати привітання до Нового року.

Тип заняття: комбіноване.

Форма проведення: заняття-подорож.

План заняття.

І. Вступна частина.

   1. Повідомлення теми і мети заняття.

   2. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду вихованців.

   3. Мотивація навчальної діяльності.

ІІ. Основна частина.

1. Місто Історичне.
2. Місто Митців.
3. Місто Майстрів. Практична робота «Виготовлення сувеніру ялинка»

ІІІ.  Підведення підсумків заняття.

Хід заняття.

І. Вступна частина.

Новий рік – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Це, мабуть, єдина подія, яку протягом століть щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах.  Незважаючи на те, що Новий рік - одне з небагатьох свят, що об`єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують свої традиції зустрічі Нового року та своя святкова атрибутика. 

1. Повідомлення теми і мети заняття.

Як ви вже зрозуміли, тема нашого заняття буде наближена до нового року та  до традицій його святкування від давнини до сучасності. Протягом заняття ми помандруємо країнами світу, дізнаємося всі імена Діда Мороза, а також підготуємо своє вітання до свят для усіх дітей нашого центру і виготовимо сувеніри для ваших рідних. Чи готові ви почати роботу?

   2. Актуалізація опорних знань.

Чи відомо вам , коли в Україні почали святкувати Новий рік  1 січня? А коли символом свята стала ялинка? А звідки пішла традиція  залишати подарунки під ялинкою? Давайте висловимо свої припущення. Інтерактивна вправа «Коло ідей».

   3. Мотивація навчальної діяльності.

Щоб дізнатися, чи так ми святкуємо Новий рік як наші пращури, давайте вирушимо в подорож  країною Щасливе Свято.  І перша наша зупинка – місто Історичне.

ІІ. Основна частина.

1. Місто Історичне.

           В  Україні традиція новорічного святкування має особливо непросту та тривалу історію: наші прадіди у різний час святкували новий рік і в березні, і у вересні, і у січні – та й тепер 2 рази.

Незважаючи на те, що Новий рік - одне з небагатьох свят, що об`єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують свої традиції зустрічі Нового року та своя святкова атрибутика. 

Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та скарби. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року.

Традиційна новорічна обрядовість українців – це ціла низка зимових свят, серед яких виділяється період дванадцятидення з кульмінаційними точками 25 грудня (Різдво), 1 січня (Новий рік) і 6 січня (Хрещення) за старим стилем. Навколо цих дат церковного та громадянського календаря протягом віків склався надзвичайно багатий комплекс звичаєвості. 

           19 грудня - День святого Миколая.  Це найбажаніший день у році для дітлахів. Напередодні свята діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть за вікно і моляться до нього, просячи передусім здоров’я собі та батькам. У день перед святом згадують всі свої добрі і злі вчинки, зважують: чого більше. Чи буде подарунок, а чи, можливо, різка?  Бо чемні діточки обов'язково знайдуть під подушкою подарунок, а неслухняні – прутик. Ця різочка є своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися. А в ніч на 19 грудня до кожної дитинки приходить Святий Миколай і кладе під  подушку подарунки. В сучасні часи з’явилась добра традиція – саме у день святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.

Вечір 31 грудня називали щедрим, або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різноманітних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив з сокирою до дерева, звертаючись до нього: "Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю" – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж тощо.

В Україні традиційним святковим символом на Новий рік тривалий час була не зелена ялинка, а «дідух». Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб «дідух» міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп з колоссям. Гілки «дідуха» — за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, — обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.

Спочатку Новий рік для наших предків був цілком весняним святом. Оскільки у всіх стародавніх народів святкування Нового року зазвичай співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня –  початку землеробських робіт,  то й давні слов’яни початок нового року асоціювали з приходом весни. Зима втекла – отже, настав новий рік. Точно сказати, як святкували Новий рік в язичницькі часи на теренах Київської Русі, не можуть жодні історичні джерела, але найімовірніше його пов’язували з появою нового місяця та святкували в переддень весняного рівнодення, називаючи «Новим Літом».

1 березня в Київській Русі.

З приходом християнства на руські землі та впровадженням юліанського календаря 1 березня  на наших землях офіційно встановлюється днем Нового року, що  за церковними переказами  відповідає даті творення світу. У народі цей день відомий як день преподобної мучениці Євдокії або, як селяни кажуть, «Явдохи» (тепер це 14 березня). Згідно з народною традицією — це перший день весни, перший день нового року.

1 вересня у XV столітті.

Таке літочислення зберігалося доти, доки у XV столітті руська церква не прийняла греко-візантійський церковний обряд, разом з яким початком церковного та громадянською року стало вважатися 1 вересня.

1 січня після 1700 року

На терени Київської Русі традицію святкування Нового року 1 січня  приніс цар Петро І у 1700 році, запозичивши її в Голландії та інших країнах Західної Європи. Причому, як і раніше, літочислення продовжувало вестися за юліанським календарем, який зберігався на всій території Російської імперії до 1918 року. Через це тривалий час Новий рік на землях, що входили до її складу, не збігався із західноєвропейським.

Відповідно до історичних згадок,  Петро І увів традицію прикрашати ялинки, активно впроваджуючи також святкові привітання, феєрверки, новорічні кумедні костюми з масками.

Походження символів Нового року також бере початок у стародавніх часах. Здавна вважалося, що ялинка на святкуванні Нового року відлякує злі сили. Найпопулярніший персонаж свята — Дід Мороз, що дарує подарунки дітям, має різні назви у різних культурах: так в Нідерландах його звуть Синтія Клаас, в США і Англії — Санта-Клаус, в Іспанії тато Ноель, а в Румунії — Мош Джаріле. Зовнішній вигляд і характер цього персонажа формувався протягом століть та кожен народ додавав до його образу свої особливості. 

          Імен у Діда Мороза дуже багато. Давайте дізнаємося деякі з них.

На своїй батьківщині, у Фінляндії, він більше відомий як Йоулупуккі, що в перекладі означає "різдвяний козел". Таке дивне прізвисько фінський Дід Мороз отримав завдяки сільським жителям, які в Різдвяну ніч одягали шубу козлика і розносили по домівках подарунки.

У Білорусії Дід Мороз чимось схожий до нашого, називають його Дзед Мароз. Одягнений у довгу до п’ят шубу, спирається на чарівний посох. Живе він у своїй резиденції на території національного парку "Біловезька пуща". 

У Норвегії та Гренландії подарунки приносить гном Юленіссен та маленькі домовики Ніссе, які увесь рік сплять у затишному місці, а в грудні прокидаються і підкидають у панчішки подарунки. Домовички носять в’язані ковпачки і полюбляють солодощі. Щоб їх задобрити, діти залишають усілякі смаколики біля ялинки.

У Греції та на Кіпрі Діда Мороза звуть Василем. Його зображують старим із білою бородою. На Кіпрі вірять, що Василь невидимим заходить до будинків і дивиться, в якому душевному стані люди зустрічають його і Новий рік. 

В’єтнамський Дід Мороз — Тао Куен. Його ще називають духом сімейного вогнища. Він виглядає як дракон, а інколи — як старець.

Монгольського Діда Мороза називають Увлін Увгун, а супроводжує його Снігуронька — Зазан Охин. Новий рік у Монголії співпадає з важливим у країні святом скотарства, а Увлін Увгун уособлює образ головного пастуха. Його зображують у довгій волохатій шубі і великій шапці з рогами. Саме від нього залежить, чи буде вдосталь молока і м’яса до новорічного столу.

До чеських та словацьких дітлахів приходить веселий чоловічок, одягнений у довгу шубу та високу шапку, який за спиною носить торбу. Звуть його Мікулаш, ходить він разом із Чортиком і Ангелом. У нього завжди знайдуться подарунки для тих, хто добре вчився.

Французький колега Діда Мороза — Пер Ноель. У перекладі його ім’я означає Батько Різдва. Пер Ноель схожий на Санту, але замість оленів він пересувається на віслюку.

Сучасна ж традиція класти подарунки під ялинку народилася в Англії в 1841 році, коли королева Вікторія з чоловіком встановили в палаці ялинку, прикрашену цукерками і сувенірами для дітей. Оскільки подарункiв було забагато,  щоб вішати їх на гілки, їх загорнули в яскраві обгортки і поклали під святкове дерево.

А от чи відомо вам, хто ви та ваші друзі і рідні  за китайським календарем? Давайте дізнаємося!

Де Новий рік настає першим, а де останнім

Новорічні святкування з урахуванням поясного часу завжди починаються в Тихому океані на островах Кірібаті, а останніми Новий рік зустрічають жителі островів Мідуей в Тихому океані.

Хто не святкує Новий рік 1 січня

Однак не всі країни святкують Новий рік 1 січня. Деякі країни відзначають Новий рік за місячним календарем.

Один із днів між 21 січня і 21 лютого - Китайський Новий рік (Китай).

21 або 22 березня - Іранський Новий рік (Іран).

14 квітня - бенгальський Новий рік (Бангладеш).

163 дня після Песаха (не раніше 5 вересня й не пізніше 5 жовтня) - Єврейське свято Рош ха-Шана (Ізраїль).

2. Місто Митців.

        А тепер настав час вирушити на гостину до міста Митців. Ми з вами відчуємо себе людьми, які приносять радість та гарний настрій в кожну оселю. Пропоную, озброївшись олівцями та фарбами , створити стінгазету-вітання до Нового року для вихованців ЦДЮТ, їх батьків та викладачів.

3. Містечко Майстрів.

      Ось, нарешті, ми і дісталися до містечка Майстрів, у якому є одна особлива хатина – це майстерня. Майстерня Діда Мороза! Зараз у нас буде можливість долучитися до таємничої та чарівної справи – виготовлення новорічних сувенірів. Дідусь Мороз попросив, щоб ми виготовили маленькі сувенірні ялинки і оздобили їх за власним бажанням. Тож давайте не будемо гаяти часу та почнемо працювати.

Практична робота «Виготовлення сувеніру ялинка»

1. Визначення завдань практичної роботи. Повторення правил безпечної праці.
2. Поточний інструктаж. Самостійна робота вихованців. Контроль керівника гуртка.
3. Заключний інструктаж . Рефлексія.

ІІІ.  Підведення підсумків заняття.

Завершуючи роботу, давайте подякуємо один одному за чудовий передноворічний настрій, та опишемо свій почуття   одним словом. Наприклад: я щаслива, я у захваті і т.д.

Додаток 1

Інструкійна картка «Ялинка з тканини»

Для роботи потрібно:

• Тонкий фетр або фліс;
• Наповнювач (синтесинтепон, холофайбер);
• Мереживо, намистини, паєтки і т.д.

Послідовність роботи.

1. Переносимо викрійку на тканину та вирізуємо дві дзеркальні заготовки, залишаючи припуски на шви.
   2.Зшиваємо заготовку, залишивши невеликий шматочок для наповнення синтепоном.
2. Підрізуємо припуски спеціальними ножицями «зиг-заг» або робимо надсічки та наповнюємо.
   Прикрашаємо ялинку на свій смак.

Приклади оздоблення (фото з мережі Інтернет)