Конспект заняття на тему Свято букваря

Свято букваря

Вчитель.

Увага! Увага!

Любі гості, мами й тата,

В нас Букварикове свято.

Добре, Ідо прийшли до нас

Ви у перший «А» клас.

Ось і дзвіночок веселий кличе завзято

Першокласників на свято. Пісня «Дзвіночок*. Вчитель,

Навчився читати увесь наш клас.

І сьогодні ви можете поздоровити нас:

Пройшли ми сходинку в шкільному житті,

І невдачі всі наші уже позаді. Учень.

Тішать нас перемоги,

Бо були в нас і тривоги.

Важко було починати

І читати, і писати. Учениця.

І згадуємо, як літеру до літери

Складали раз у раз

І паличку до палички

Виводили щораз. Учень.

Допоможіть мені, палички,

Палички-виручалочкн!

Станьте гарно .всі в рядок

У мій перший зошиток. Учениця.

За рядок не вилізайте,

Стійте прямо, не схиляйтесь.

Чому мене не слухаєтесь,

Чому погано так вчитесь? Учень.

Що ж ви стали, як попало?

Мені знов за вас попало.

І не знає навіть мама,

Як вас важко научити,

Щоб ви всі стояли прямо!

Вчитель. Перше вересня... Пригадаємо сьогодні цей день!

І здається, шо це було так давно і так недавно. Й навіть не віриться, що були ви такими неумійками й незнайка­ми.

Незнайко (забігає). Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався! Вчитель, Що це за несподіваний гість? Ви, діти, його впізнали? (Ні) Незнайко. Добрий вечір! Вчитель. Який вечір? Адже це день. Незнайко. А я не знаю чи вечір, чи день. Вчитель. А чому це ти так репетував? Незнайко. Та то я від злодія втікав. Вчитель, Від злодія? Від якого?

Незнайко. Від звичайного, який хотів у мене украсти мою шапку.

Вчитель. Твою шапку? А навіщо вона йому? Незнайко. Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим біль­ша шапка, тим розумніша голова!

Вчитель. Ой, Незнайко! Не сміши нас! В тебе розумна голова! Ти ж нічогісінько не знаєш. Тому тебе і прозвали Незнайком. Ось зараз ми перевіримо, що ти вмієш, що ти знаєш...

— Яка це літера? (К) Незнайко. Півжука. Вчитель. А точніше. Діл. Буква «ка». Незнайко. Ха! Яка муха! Вчитель. А оце? (О) Незняйко. Та це кругле яйце! Вчитель. А ми що, діти, скажемо? ДНн. Це буква «О». вчмтєа. Ну, що ж, Незнайку, нам тебе шкода. Літер ти не знаєш, тому Й книжок не читаєш!

Незнайко. Хто? Я? Та я всі на світі книжки давним-дав­но перечитав. Ось послухайте! Пісня Незнайка. Вчитель.

Все переплутав ти, Незнайко, на світі,

І тільки посміялись з тебе діти.

Ти до школи мусиш записатись,

Щоб цікавого Й розумного дізнатись.

Бо дітей у школі всього навчили,

І співати вони дуже полюбили. Пісня «Вчать у шкоді». (Заходять Буратіно і Мааьвта). Буратіно. Добрий день, дорогі діти! Як давно я вас не бачив. І як ви підросли і порозумнішали. Думаю, що не­даремно ми залишили вас у Країні знань.

Мальвіна.

Добрий день у добрий час, Що я вітаю вас! В 1-А класі Букварикове свято, Тому я прийшла всіх вітати.

І прошу розказати, чого навчилась

ви за рік?

Чи прожили марно вік? Бурпіяо.

Можливо, не знають вони

НІЧОГО ЗОВСІМ,

Бо не хотілося вчитися їм

усім.

[ зі мною було таке теж, друзі, Що вчитись було не в змозі. Та ось Мальвіна мене навчала І завжди за лінивість сварила. Мальвіна.

Ти, Буратіно, добрий учень став, Бо і веселість, і старанність мав. Правда, виходило не завжди

охайно, Бо писати носом не дуже

гарно. Буратіно,

Та початки у всіх важкі,

Зате успіхи подальші відмінні якії

Ми з казки до вас сюди прийшли

Й радість вам усім несли. Мальвіна.

Щоб казка тут ожила

І чарівність наступила.
Пісня < Казкова пісенька», 

Бурятію.

Я сказати вам щось маю,     

Бо тепер я добре знаю,

Що без знань ні на крок,

Тому спішіть всі на урок. Пісня «Урок веселий». Всезнайко (заходить).

Ой, яка пісня чудова лунала!

І все про урок розповідала: ₍

Я, Всезнайко, всіх вітаю

І першокласників поздоровляв;»

Вас із святом Букваря!

І прийшов я недарма.

Бо всі діти ці чудові.

Читати книжки готові! Учень.

Ти, Всезнайко, гарний дружф

І багато знаєш дуже. Учешщя.

Це чудово:

Розкажи, чому дощик іде?

А вночі ясне сонечко — де? Учень.

Ми хочемо знати, як звуться

Країни, гори й моря? Учениця. Що таке космос і що це — зоря? Учень.

Так нам хочеться світ пізнали,

Бо девіз наш: Діти. «Все хочу знати!» Всезнайко (співає).

Ви не можете, малята,

Все про все одразу взнати!

Треба буде вам ще вчитись

І старанно потрудитись.

Я прийшов до вас сюди,

Щоб урок цей провести.

Всі готові? (Всі) Всезнайко.

Урок наш буде дуже незвичний

Та до чудес ми вже привичні.

Все навкруги розквітає, Спів чудовий лунає. До нас у гості, любі діти,

Прийшли чудові гарні... (квінт), Мальвію.

У світ краси полинем ми сьогодні, Бо де квіти — там завжди краса. БуратІво.

Полинем в країну Квіткову безодні, Де чути їх подих, їх голоса. Незнайко.

І я хочу знати про квіти чудові, Чи літери-квіти уже готові? Дпн.

Так, літери-квіги вас вітають, Словами ніжними промовляють. А (айстра).

Айстри ранком сумували, Що дощі на них не впали. Аня айстри поливала, . Щоб вони не сумували. Б (барвінок).

Барвіє барвінок у нас біля хати, Синіє над стежкою ніжний, хрещатий. І каже барвінок: «Є квіти у мене. Ще й листячко те, що зимою зелене». В (волошка).

Там, де колоси налиті, \         Розцвіла волошка в житі. На голівці у волошки Поселилось неба трошки. Г (гладіолус).

Під віконцем гладіолус У багряному цвіту. Подає він ніжний голос: — Я на радість всім цвіту, (аґрус).

Аґрус виріс біля ґанку І зацвів вже на світанку. Плоди агруса корисні І солодкі, і сочисті. Д (дзвовнк).

Дзвоник дзвонить у саду — Я на стежку забреду» Між травою проросту, Синім цвітом зацвіту. Е (едельвейс). Едельвейса цвіт красивий Гладить сонце золоте, Тільки сильний і сміливий Серед скель його знайде.

Є (євшан-зілля).

Євшан-зілля у степах

Виростає на вітрах.

Дуже звичне євшан-зілля

До свободи, до привілля.

Силу й мудрість тим дає,

Хто це зілля дістає. Ж (жоржина).

Жоржини, жоржини рожеві Й білі,

Червоні і жовті в саду розцвіли.

Коли б не морозяні дні посивілі,

Вони б і зимою нам радість несли. З (звіробій).

Зацвітає звіробій

У долині голубій,

Як розквітне звіробій,

Кличе звіра звір на бій!

Й (гіга).

Ось ця літера одна

Ніяких слів не почила:

Ич-ич! — хтось дуже здивувався.

Й біля квіток заховався! Г (ірис).

Ірис біля стежки синіє,

Розлігся кушем на межі.

На сонечку квіти він гріє

І гострить зелені ножі. І (їжакуватий будячок).

їжакуватий будячок

Багато має голочок.

На квіти також він багатий,

Та кожен їх боїться рвати. Й (Йосип).

Йосип на поле йшов,

Ромен-зілля там знайшов.

Ще й у гай також піде,

Може й папороть знайде. К (канна).

Канни, канни, ніжні канни

Ловлять роси пелюстками,

Сонце роси виливає,

Канни променем ласкає. Л (лілія).

Лілії білі, білії милі,

Тихе озерце, .сонячні хвилі.

Літечко, лгго. Хлюпають хвилі.

Силують, ніжать лілії білі. М (мак).

Мак розкрив капелюха

І бджолину пісню слуха. Н (нарцис).

Нарциси тендітні, ласкаві нарциси

Сьогодні на святі в руках у Лариси.

Вона їх ростила, вона поливала

І нині вчительці подарувала, О (орхідея).

Ой краса в оранжереї —

Там розквітли орхідеї.

Люблять їх дорослі й діти,

Це красиві, ніжні квіти. П (пролісок).

Проліски білі зустріли весну.

Першими ліс пробудили від сну.

Петрик ходив на прогулянку в ліс.

Пролісків мамі букетик приніс. Р (ромашка).

Ромашки рвати ми ходили

Над річкою в рясній траві.

І раптом равлика зустріли

Із ріжками на голові. С (сальвії).

Сальвії Соня садила,

Сальвії Соня ростила.

Ніжно ростуть на осонні

Сальвії гарні червоні. Т (троянди).

Садила матуся для Банди

Яскраві, червоні троянди.

Вмивались троянди росою,

Пишались троянди красою.

ї чулися їх голоси:

Ми в світі живем для краси. У (конвалії).

У зеленому гайку,

Між травою на горбку,

Там конвалії у цвіті.

Славлять весну золоту. Ф (фіалка).

Фіолетову фіранку

Юний ранок відгорнув,

І фіалка на світанку

Пробудилася від сну. X (хризантема),

Хризантеми, хризантеми

Шепчуть тихо восени.

— Хоч і холод, ми цвітемо

І весняні бачим сни. Ц (цвіт квітів).

Цвіте у квітах рідна сторона,

Цілує сонце наші очі й лиця.

Прийшла до нас ласкавиця весна

І всім принесла радість чарівниця. Ч (чорнобривці).

Чорнобривці, чорнобривці

Квітнуть в тиші вечоровій.

Чорнобривці чарівні

Так і просяться в пісні, Ш (шипшина).

У веселу літню днину

Розцвіла в гаю шипшина.

В неї гарні квіточки

Та колючі голочки. Щ (щавель).

Що щавель росте на лузі,

Всі про те ми знаєм, друзі!

А нарвеш його у горщик,

Будем мати смачний борщик. Ю (квіти й зозуля).

Юлю кликала зозуля.

На лужок побігла Юля.

Поміж квітами гуляла

І букет собі нарвала.

І почулося від Юлі: _;    — Дуже я люблю зозулі! Я (яблунька).

Яблунька, яблунька в нашім саду.

Радо до яблуньки вранці іду.

Пахне, квітує яблунька мила,

Я ж тебе, яблунько, тут посадила. Ь (квіти).

Ось день скінчивсь. Закрию книжку,

І квіти наші спочинуть трішки.

Будем усі ми їх любить,

І від вітру, негоди боронить,

Бо всі наші чудові квіти Всі. Посилають всім привіти.

(«Абетка квіти» Василя Кравчука) Вчитель..

Прадда ж, діти, милі діти,

Що ми любимо всі квіти? Діти. Так; Вчитель. .

Й-тому допомогли квіти

Краще азбуку завчити. Квіти — це обереги нашого життя;

• вони вражають нас пахощами й кольорами;
• прикрашають нашу землю.
  І сьогодні вони звертаються до всіх!
  Учень.

Ми б завжди були щасливі І пахучі, і красиві, Учениця.

Якби в полі, в лісі, в лузі Бачили нас тільки друзі.

Учень.

Ті, які б нас не топтали,

Без потреби не зривали. Учениця.

А на клумбах, вдома, в школі

Висівали нас доволі,

Доглядали, поливали. Всі Ми б красу їм дарували! Всезнайко.

Ще переплуганку квіти дали,

Щоб ви її відгадали.

Иу, хто з вас гарно читає

І букви швидко переставляє?

Щоб вийшли слова гарненькі,

Давайте позмагаємось швиденько. Переодупшка.

«Тиді — ец тикві жот айх тутьрос іц довічу тикві, вс віроздо Й снідіра тиді!»

(Діта — це квіти, тож хай ростуть ці чудові квіті», м здорові й радісні діти!) Вчитель.

Які чудові у нас квіти — діти,

Що гарно вміють так радіти.

Вміють читати і писати.

Вміють батьків своїх шанувати.

Бо яке дерево — такі Й квіти,

Які батьки — такі й діти. Тому сьогодні нашим батькам¹ низький поклін. Пісня «Поклін батькам».

Поклонися щодня батькові ти низенько,

Бо в нього серденько до твого близенько.

Поклонися щодня матінці ще нижче.

Бо серденько в неї до твого ще ближче. Вчитель. Даруємо батькам танець квітів. Учень.

Я тобі дарую, мамо,

Квіточку надії.

Хай тебе благословить

Серденько Марії. Учениця.

Я тобі дарую, тату,

Квіточку чудову,

Хай тебе благословить

Серденько Христове. (Дарування квітів).

Вчитель.   Ми   подарували   квіти   тим наяріднішим, хто привів нас до школи. «Пісня про шкалу». Всезнайко.

На гарнім уроці ми побували,

Квіти нам Алфавіт розказали. Буратівч).

Веселе місто Алфавіт,

В нім кожне слово — цілий світ. Незнайко.

В нім кожна літера жива —

Гз них складаються слова, Мяльвіна.

Ви розпізнати їх зуміли!

Запам'ятали, зрозуміли?

Тоді до зустрічі в книжках! Всезнайко.

Є книг багато — радісних і сумних,

Товстих, тонких, барвистих, як жар!

Але одна — усім книжкам начальник

І зовуть її... (Буквар) Пісня «Під пахвою буквар». Вчитель.

Букви старанно ми вивчали.

Знаєм їх від А до Я

І сторіночку останню

Прочитали з Букваря. Танець з Букварем. Буквар (співає).

Я веселий Буквар

Весело співаю.

Бо веселе свято в школі

Я сьогодні маю.

Я щасливий Букварик!

Я тому радію,

Що всі діти в першому класі

Вже читати вміють. Учні.

Добрий Букварику, мудра книжко! Хочеться навіть поплакати трішки. Жаль розлучатися, хоч і треба. Ми не забудем ніколи про тебе.

Спасибі тобі за добру науку, За паличку першу і першу букву, За перше слово і першу казку, За першої вчительки щиру ласку.

Ми пам'ятатимемо довгі роки Мудрі й повчальні уроки твої. Прощавай, Букварику, наш найперший друже! Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже. Буквар. Дякую і вам за добрі слова. Але згадаймо ще підручник, що працював з вами, що вчив вас рахувати, віднімати, додавати, ще й задачі складати. Всі. Математика.

Матемятмп. Так, я теж працювала з першокласниками і зараз хочу перевірити, чи добре засвоїли учні лічбу в ме­жах десятка. Пісня «Лмилочка».

Буквар. Що ж, шановна математико! Я вважаю, що учні добре навчилися читати, писати Й лічити!

Математика. Так, так, Букварю... Я теж вважаю, що по­чаткову грамоту наші учні засвоїли добре. Та їм потрібно вчитися далі й поглиблювати свої знання.

Буквар. Мої дорогі маленькі друзі! Я відчинив вам двері у казковий світ знань.

Математика. Скінчивсь Буквар, та не скінчилось, а тільки розпочинається довге Й цікаве шкільне життя. Буквар. Буквар — це маленька часточка тих ве­ликих знань, які дасть вам школа. Я мандруватиму далі, а замість себе зали­шаю інші підручники, які поведуть вас у прекрасний світ знань. Читанко добра, бери естафету!

Веди школярів шляхами планети! Читанка.

Хай збудеться все з побажань, Ходімо зі мною в країну

знань.

Я — читанка нечитана Навчатиму ваш клас. Я з вами говоритиму Про наш тривожний час.

Букварику, мій братику, Розумна голова, Твої веселі літери Складуть мої слова.

А ти спочинь до вересня, Чи просто — погуляй Букварику, ній братику, Спасибі! Прощавай!