Сценарій свята

Ніч  Святого  Миколая

/2019р./
 

Мета: поглибити знання дітей про зимові свята України; прищеплювати любов і повагу до рідної культури; виховувати любов та повагу до ближнього,    
почуття доброти і милосердя; сприяти розвитку творчих здібностей дітей,
викликати бажання берегти національну культуру.                                  

 

Дійові особи:

Мати, Оленка, Дмитрик, Горобчик, Аптипко,  Завірюха,   Льодовисько, ,  Ангел, Св. Миколай.
 

 

На сцені  куточок кімнати з ліжком.

           На сцену вибігає Оленка, вслід за нею — брат Дмитрик.
 

Оленка..

Я така рада, така рада, що сьогодні свято і ми отримаємо подарунки! Я дуже хочу гарну ляльку.

Дмитрик. А я — шаблю. Джик-джик-джкк!

Дмитрик розмахує у повітрі уявною шаблею. Заходить мати.

Мати. Заспокойтеся, любі. Вже зійшла на небі перша зіронька.Час лягати спати.

Оленка. Мамо, розкажіть нам про святого Миколая.

Діти сідають біля мами.

Мати. Слухайте, і ви, діти, слухайте (до глядачів)

 

 

Миколай жив дуже давно у місті Мерлікії. Народився він у багатій сім'ї і був священиком. Коли батьки померли, все багатство перейшло до нього. Миколай все роздав бідним, нічого собі не залишив. Він допомагав людям таємно, так, щоб ніхто не побачив.

Оленка. Мамо, а до нас Миколай прийде?

Мати. Обов'язково, ви ж у мене хороші і слухняні!

Дмитрик. Давайте напишемо листа до святого Миколая.

Мати. Добре. Кажіть мені, що писати.

Оленка.         Зіронька вечірня сяє.

Любий отче Миколаю

Ви у цей святковий час

Не забудьте з братом нас.

Прошу, принесіть мені

Ляльку в гарному вбранні.
 

Дмитрик.   А мені, як буде ласка,

Подаруйте шаблю з казки.
Разом.      Ми хороші, чемні будемі, як ви, служити людям.
Мати. Покладу лист у конверт, а конверт — навіконечко.

 

Прилетить Горобчик і віднесе його до Святого Миколая.
Мати вкладає дітей спати, співає «Спати час».

 

1.Годі, діти, спати час,                      

Вітер сердиться на вас.

Стука в двері , у вікно,

Вже поснули всі давно.

 

1. Завірюха прилетіла,

Спить земля під снігом білим.

ВІтер, ти не стукочи,

Спиться солодко в ночі.

 

 Оленка.  Мамо! Хтось заглядає і стукає у вікно!

Мати. Це тобі здалося, доню. Нікого там немає. Спіть, мої хороші, і я піду                приляжу

 

Діти засинають. Мати виходить.

Під музику «залітає» Горобчик із торбинкою, облітає коло по сцені.

Горобчик.   Чив-чив-чив! Чиву-чив!

 Ледве-ледве долетів.

 Вітер віє, снігом сіє,

 

 

                           Зимно, крильия аж німіють.
Підлітає до віконечка, забирає конверт, кладе в торбинку.

Нині я листи збираю

Для святого Миколая.

В цих листах дитячі мрії,

Сподівання і надії.

Гарно й затишно в кімнаті,

Можна трішки подрімати.

 

Горобчик присідає, «дрімає». Крадучись заходить Антипко. Він
обережно наближається до пташки, хоче її спіймати.

Антипко.    Вірний служко Миколая,

                   Зараз я тебе впіймаю

За тобою я ганявся.

і нарешті ти попався!

 

/ хапає Горобчика/

Горобчик.   Любий отче Миколаю.

 Поможіть, бо пропадаю!

Гасне світло. Промінь ліхтарика направляється на Антипка, він
відпускає Горобчика, тре очі. Горобчик тікає. Світло вмикається.

Антипко.    Ой-ой-ой! Щось із очима!

Де ж подівся Горобчина?

Знов утік! Ну, постривай!

Упіймаю, так і знай!

  Антипко наближається до ліжка.

 

Антипко. Поснули діти. Шкода. Я так сильно стукав у вікно, хотів їх налякати, щоб не спали. До тих дітей, що не сплять, Миколай не приходить. Ну, що? Чекаєте на подарунки? Будуть вам подарунки — хороші різочки.

Антипко витягає різочки із-за пояса, показує глядачам, кладе біля ліжка.

 

Антипко. Оленко, думаєш, що ти дуже хороша? Помиляєшся. Вчора
ти залишила після себе брудний посуд, а ще розбила тарілку і нікому
не сказала. За це тобі різочка біля ліжечка. А ти, Дмитрику, дуже любиш вередувати — і тобі різочка біля ліжечка. Прокинетеся вранці,
а у вас замість подарунків — прутики. От смішно буде. Ха-ха-ха!

 

 

Антипко звертається до глядачів. Питається, чи є серед них не-
чемні діти.

 

 

А ну скажіть  мені, любі дітки, чи є серед вас такі які погано навчаються, порушують поведінку, не допомагають батькам?

Соромно якщо такі є серед вас!  У мене для них особливі подарунки!

/показує на різочки/ 

Співає  пісню.

 Чортеня,я, чортеня.
Ну, і що із того?

Чортеням я є щодня
До усього злого.

Приспів:

Дуже сильно я люблю
Різних нечемнюхів:

1 як сплю, і як не сплю —
Всіх їх чую нюхом.

2. Як ітимеш до дітей,
Миколаю-Отче,
Не забудь — візьми мене,
Щось їм дати хочу.

Приспів:

Бачиш двигаю дарів
Ціліську валізку:

Кожному з нечемнюхів
Маю гарну різку!

 

Мати. Хто шумить у мене в хаті, заважає дітям спати? Що ти
тут, Антипку, робиш? Геть звідси! Мої діти добрі і хороші! А ну,
геть! І різки свої забирай

 

/Мати виганяє Антипка різками і кидає їх услід. Антипко репетує.
Мати підходить до ліжка, поправляє одіяло./

 

Мати. Добре, що дітей не розбудив. От би перелякалися, бідні.

/Мати виходить. /

 

/Під музику заходить Льодовисько./

 

 

Льодовисько.  Я -  Льодовисько- Страховисько!

                          Не підходьте дуже близько!

                          Там де я , - життя вмирає,

                          Крига ріки накриває

                          І земля стає, мов криця.

                           Все живе мене боїться.

 

 

 

Завірюха. Знаєм, знаємо, володар!

                  Ти наш батько, наш господар!

 

 

Антипко. Ой! Як  зимно! Просто жах!

                  Наче  лід  в моїх  кістках!

 

Льодовисько. Чом  з'явився , друг лукавий?

                         Маєш новину цікаву?

                                                

Антипко.         Всемогутній Льодовисько!

                         Бачив я, людські дітиська

                         Змовились листи писати,

                         Миколаю посилати.

                         За прислугу в них гінець –

                          Непутящій Горобець.

 

 

Під музику залітає Горобчик, рухається по краю сцени, не помічаючи Льодовиська , стомлено сідає.

 

Антипко      Он де він, несе торбинку,

                      Треба упіймать пташинку

                      І забрать листи дитячі,

                      Щоб Святий їх не побачив!

 

Льодовисько   Я не можу допустити,

                         Щоб раділи людські діти!

                         Слуги  вірні  і  сумлінні

                         відібрати ви повинні

                          у Горобчика листи

                         І до мене принести

 

Завірюха     Все ми зробимо, володар!

                      Ти наш батько, наш господар!

/Завірюха непомітно підкрадається до Горобчика ззаду. Горобчик встає./

 

Завірюха  Мерзнуть крильця, мерзне спинка,

                 Додолу падає тоббинка,

                  Сон долає зимовий…

                  Спи Горобчик любий мій.

                  Я з тобою покружляю

 

                  І покину попід гаєм.

 

 

 

/Горобчик заплющює очі, стоїть погойдуючись, торбинка падає, Антипко її забирає, кружляючи під музику Завірюха і Горобчик виходять/

 

             Антипко          Горобця ми упіймали

                                      І листи усі забрали.

 

 

 

                                      Ось вони дитячі мрії,

                                       Сподівання і надії.

 

/Антипко дає торбинку Льодовиську, той витягує з торбинки листи і читає/

 

Льодовисько Що бажають людські діти?

                       Мусим їх задовольнити.

                       Хочуть діти шоколаду,

                       Жуйок, яблук, мармеладу

                       Ненажери а не діти

                      Як таких задовольнити?

                      Просять їм книжок прислати.

                       І навіщо їм книжки?

                       Ще посліпнуть малюки.

                      Що  за  диво брат з сестрою

                      Хочуть шаблі чарівної,

                     Ляльку із красивим личком

                     В бальнім платті й черевичках.

                      Що ж, все зробимо за мить.

                      Швидше сніг та лід несіть.

 

/Завірюха виходить, приносить піднос із ватою, дає його Льодовиську. Маніпулюють із ватою, наприкінці дістають з-під вати шаблю і ляльку./

 

Льодовисько  На Антипко віднеси

                         й під подушку поклади.

 

/Дає Антипкові дитячі подарунки, той підкладається до дитячих ліжок./

 

 Антипко   Прокидайтесь швидко, діти!

                   Можете уже радіти.

                   Щиро я усіх вітаю

                   З любим святом Миколая.

/Антипко ховається за ліжком/

 

Оленка    

 

                     Чула голос уві сні

                     Чи здалося це мені?

                     Дмитрик, братику, вставай!

                    Вже приходив Миколай.

/Дмитрик прокидається, загляда під подушку, бере в руки шаблю, встає біля ліжка./

 

 

Дмитрик  Гарна шабля, та вона

                  Дуже зимна, льодяна.

                  Що зі мною, я не знаю.

                 Ой! Сестричко! Замерзаю!

 

/Дмитрик завмирає із шаблею в руці.Оленка обіймає його, намагається

розрухати/

 

Оленка:  Братику мій! Не мовчи!

                Тупочи або кричи!

                Зимний ти, немов крижинка!

                Щось робити я повинна.

/ Із схованки виходить Антипко, бере з-під подушки ляльку, пропонує її дівчинці./

Антипко Чом сумуеш ти за братом?

                 Хочеш з лялькою погратись?

                 Це тобі дарунок з неба,

                 Пригорни її до себе.

 

Оленка  Ти такий бридкий, поганий,

               І дарунок твій негарний.

               Геть від мене одійди,

               Щоб  не сталося  біди!

/Оленка  стає  на  коліна, молиться/

 

              Ангеле, мій світ ясний,

              Променистий, осяйний!

              Друже мій в добрі та щасті,

               Захисти нас від напасті.

 

Антипко Ой! Тікаю вже, тікаю!

                Пожалійте! Пропада

 

  Ангел    Із колінок встань, дитино!

                Я до Вас з небес прилинув

                Із порадою святою.

                Ти зустрілася з бідою:

 

 

 

                Зачарований твій бритак,

                Треба хлопця рятувати.

                Я чудовий хрестик маю

                ВІд святого Миколая.

                В  ньому  сила  вогняна,

                 І від чар спасе  вона.

/Ангел дарує  Оленці хрестик./

 

Оленка   Дякую, спаситель мій, променистий, осяйний!

                 /Ангел виходить, дівчинка  одяга  хрестик на братика./

 

Оленка     По велінню  Миколая

                  Хай  злі  чари пропадають!

 

                 /заходить Мати./

 

Мати   Добрий  ранок, любі діти!

             Я  прийшла  вас  розбудити.

             Що  сьогодні  вам  приснилось?

             Вже  під  подушки дивились?

 

/Діти  дивляться  під  подушки, радіючи  дістають  подарунки/

 / Заходять Льодовисько, Антипко, Ангел./

 

 Мати /звертається до залу/

 

          Друзі, вас ми розважали,

          Дивну  казку  розказали.

          І  тепер  усіх  вітаєм

          З  любим  святом  Миколая.

 

/ За  кулісами  чується  голос/

СВ.Миколай   Куди це  я потрапив?

             /Заходить СВ.Миколай./

 А чі це Попасненська  загальноосвітня  школа , де навчаються  самі  розумні, самі кмітливі і самі  виховані  діти?

                 /Діти  відповідають/

СВ.Миколай    По землях  далеких  із  краю  у  край

                           Спішив  я  до  вас  на  гостину,

                           Школа  ваша – То  сам  Божий  рай,

                            Красива, чарівна,  родинна.

 

 І  діти  навчаються у ній, я  знаю, самі  найкращі.

 Та  серед  всіх вас  є такі, хто саме    краще  навчається, їм  особливі 

 

 

 

подарунки.  Це:

­­­­_____________________________________________________________­­­­­­­____

 

 А  ще , я знаю, що  нема   ні в одній  школі  таких  мудрих  вчителів як ваші.

  Вони стільки  часу, уваги, терпіння приділяють  вам , дітки.

 

Хоча  вони  вже  і  не маленькі  дітки, але  на  солодкий  гостинець теж  заслуговують. Так  посолодіть душу  цими  цукерками! / Роздає  кожному  вчителю  цукерки, і  вітає  зі  святом/

 

СВ.Миколай.      Дякую  вам  всім за  ваші  труди,

                              Бачу, що не помилився,

                              Що  зайшов  сюди.

                              На  тім  буду вже іти  із вашої  хати,

 

                              Нехай  вас  Бог  благословить і Божая  Мати!

                              Та  про  мене не  забувайте,

                              У  наступному  році  на мене чекайте!

 

/Миколай виходить/

 

/ Лунає  музика. Свято  закінчується./

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

По  Вкраїні  з  краю  в  край  ходить  Святий    Миколай!

 

 

 

            

 

 

              Кожного року  відзначають два свята Миколая. Перше – 22 травня,

                                            а друге  -  19  грудня .

       Його шанували і шанують за велике милосердя і любов до ближнього.

       А народився  він на території нинішньої Туреччини в добрій християнській родині подружжя Феофана і Нонни. З раннього віку Святе письмо було у нього улюбленою книгою, цілі дні він проводив у церкві, потім став дияком. Після смерті батька Миколаю дісталась велика спадщина. Але він потай  усе роздав бідним. У своїх милосердних ділах намагався залишитись невідомим. Святого Миколая люди люблять, бо він  - захисник усіх бідних і знедолених.

        Найбільше люблять і шанують його діти. Для них він  - почесний охоронець і завжди приходить з подарунками.

 

 

    Хай кожного часу і кожну годину

          Господь вам поможе, в біді не покине.

                             Тіштеся, радійте, діти,

                            Та горніться до освіти.

                            Хай пожинок із вас буде,

                           Як вже вийдете у люди.

                           Пильно вчіться і моліться,

                          Не лінуйтеся, трудіться

                          І від злого бережіться.

                                                                         Св. Миколай