До розіграшу
залишилось:
22 дні
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Конспект заняття військово – патріотичного гуртка «Джура» (Сокіл) у Новосільській ЗОШ І – ІІІ ступенів.

Про матеріал

Конспек заняття військово - патріотичного гуртка (Джура) "Сокіл" Важливу роль відіграє мотивація гуртківців" "У кожного народу є свої святині, свої легендарні явища. У греків є відважні 300 спартанців, а в українського народу є своє національне явище – українське козацтво Запорозька Січ. Це про неї М.Гоголь писав: «Так ось вона, Січ! Ось воно те гніздо, звідкіля вилітають усі ті горді, як орли, і дужі, як леви.Ось звідки розливається козацька воля по всій Україні». А ми з вами живемо на цій землі і повинні знати про славних запорожців. З цією метою ми вирушаємо в козацький похід, мандрівку на Запоріжжя разом із славними героями – козаками і станемо свідками тих далеких подій, що складали історію нашої славної України".

Перегляд файлу

Конспект заняття  військово  – патріотичного гуртка «Джура» (Сокіл) у Новосільській ЗОШ І – ІІІ ступенів.

Тема: Козацька зброя, військове та бойове мистецтво.

Мета:  Навчити:  систематизувати знання учнів періоду виникнення козацтва і Запорозької Січі, козацьку зброю та бойове мистецтво.

 

            Розвинути: вміння готувати повідомлення на задану тему, застосовуючи технології проектного навчання; розвивати в учнів уяву, ораторські здібності, дух змагальності, та елементи театралізації.

 

           Виховати: інтерес до козацтва як феноменального явища в українській історії; повагу до історичного минулого українського народу, почуття обов’язку та гордості за героїчне минуле своєї Вітчизни,  формувати громадянську позицію учнів.

 

Форма заняття:  уявна подорож з елементами  змагання та театралізації.

 

Обладнання: Клас обладнаний як козацький курінь ( давній розмальований посуд,

люлька,  козацький одяг, козацька шапка, ікона, вишитий рушник), козацькі клейноди ( Хоругва, булава)

- запис «Козацького маршу

-таблички з написом назви куреня, емблеми, девізу

-ноутбуки

-мультимедійний проектор

-скринька (шкатулка)

Відеоролики «Козацька зброя», «Козацька тактика», ін.

Епіграф заняття: Так ось вона, Січ! Ось воно те гніздо, звідкіля вилітають усі ті горді, як орли, і дужі, як леви. Ось звідки розливається козацька воля по всій Україні. М.В. Гоголь

Хід заняття

І. Організаційний момент

Учні під козацький марш заходятьу клас імітований під курінь, шикуються (елемент «Впоряду»), ройовий дає команду: Рій! На молитву учні повертаються через ліве плече стають на ліве коліно обличчям до козацького прапора та ікони та читають молитву, яку розпочинає ройовий), після молитви Здають рапорт (назва, девіз, речівка)

Керівник гуртка: Привітання, створення позитивного емоційного настрою. Вітаю вас панове джури!  Бажаєм здоров’я пане керівник гуртка!  Панове джури у нас у курені сьогодні гості, а гостей ми любимо і чикаємо Чине так, Так! Тож привітайте їх

Бажаємо здоровя панове гості!

 

Керівник: У зв’язку з тим, що успіх будь - якого творчого процесу залежить від його початку, то я рекомендую створити спокійну атмосферу для подальшої співтворчості, а шановне панство хай подиветься які ми козаки.

ІІ. Перевірка опорних знань

  1. «Історична розминка»

На окремому аруші

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

У кожного народу є свої святині, свої легендарні явища. У греків є відважні 300 спартанців, а в українського народу є своє національне явище – українське козацтво Запорозька Січ. Це про неї М.Гоголь писав: «Так ось вона, Січ! Ось воно те гніздо, звідкіля вилітають усі ті горді, як орли, і дужі, як леви.Ось звідки розливається козацька воля по всій Україні». А ми з вами живемо на цій землі і повинні знати про славних запорожців. З цією метою ми вирушаємо в козацький похід, мандрівку на Запоріжжя разом із славними героями – козаками і станемо свідками тих далеких подій, що складали історію нашої славної України.

ІV. Основна частина

Керівник: Далі свою роботу проведемо у незвичайному русі, використовуючи прийом перевтілення. Кожен із вас буде козаком. Як ми всі знаємо, жінок на Січі не було, але так, як у нас незвичайна подорож, у нас будуть й козачки . На Запорозькій Січі козаки жили у куренях, кожен з яких мав назву.

Керівник:  (на фоні «Козацького маршу»)

Тому під звуки «Козацького маршу» ми вирушаємо на козацьких човнах – «чайках» у славне героїчне минуле. Вагомою причиною виникнення козацтва була нещадна експлуатація селян панами. Від цих кровопивців утікали на вільні землі й ставали козаками. Як же ставали козаками? На перший погляд, процедура прийому була простою.

Дійові особи (3чол. )

  1.                   Кошовий
  2.                   Козак-писар
  3.                   Парубок

 (Козаки сидять за столом та пишуть  листа, входе парубок)

Парубок. Добрий день, люди добрі!

Кошовий. Гей побратиме, а хто це до нас на Січ забрів?

Козак-писар. Та це, мабуть, батьку, чолов'яга прийшов у козаки проситися!

Кошовий. А нумо, підійди, підійди ближче, чоловіче! Не бійся! Так! Звідкіля ти такий? Розкажи нам.

Парубок. З Тверської я, батьку, здалеку. Довго добирався, йшов пішки, плив човном через пороги Дніпра.

Кошовий. Ну добре, добре. У бога віриш?

Парубок. Вірю.

Кошовий. А ну перехрестись! (парубок хреститься ). А горілку п`єш?

Парубок. П'ю.

Кошовий. Виходить, ти вільний  парубок? Дружини не маєш? Гуляєш вільно, як вітер по степу!

Парубок. Та вільний хоч мав пута у подобі жінки.

Кошовий. То ти покинув жінку? Еге - ге, недобре це діло, чоловіче!

Парубок. Кинув батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміє варити. Як можна з такою жити?

Кошовий. О, то ти справжній козак! (плескає козака по плечу). Запиши його писарю.

Писар. Як кличуть тебе хлопче?

Кошовий. Та не питай його, а так і пиши - козак Борщ! чіпляють на груди запис.

Ройовий:

Так, дійсно, наші хлопці добре знають умови прийому на Січ.

1. Знання української мови.

2. Бути православним і знати Біблію.

3. Вміло володіти зброєю.

4. Бути неодруженим.

5. Дотримуватись традицій товариства, вірності йому.

Керівник: Кожен учасник рою отримав завдання дослідницького характеру і має представити історичний матеріал по темі То ж слово надається:  Осавулу

Осавул: Виникнення низового козацтва пов’язане з утворенням Запорізької Січі і діяльністю українського князя Дмитра Вишневецького. Саме він об’єднав розпорошені козацькі ватаги і збудував на Дніпровому острові Хортиця (1552 р.) твердиню - замок - Запорозьку Січ. Запорізька Січ - військово – адміністративний центр запорозького козацтва. Назва походить від слів «сікти», «засіка» й означає дерев’яне укріплення, зроблене з січених колод. «Запорозька» - від місця розташування – за Дніпровими порогами. Січ під впливом різноманітних чинників час від часу змінювала своє місце розташування. Звідси – назви 8 відомих січей: Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Покровська (Нова). Січ була добре укріплена. Крім того, що вона знаходилася на острові, що омивався дніпровами водами, навколо неї був викопаний рів, наповнений водою, та поставлений високий гострий частокіл з брамами. Як правило, складалася Січ з двох частин: внутрішній кіш – майдан з церквою по середині, а навколо майдану – курені, куренні скарбниці, будинки куренної старшини, склади зі зброєю, гарматами, харчами, та човнами. А також зовнішній кіш – передмістя, де були торгові ряди, заїжджий двір, кузня, гончарня. Курені були з плетеними стінами, а дахи були вкриті очеретом або кінськими шкірами. У такій хатинці жив один військовий підрозділ – курінь – з курінним отаманом.Посередині стояла невелика церква святої Покрови, знадвору дуже скромна, але всередині повна золота і срібла, бо козаки були дуже набожні й дбали про свою церкву, справляли всі свята. Були й свої священники. Вони читали проповідь неодмінно українською мовою. Під час служби козаки тримали шаблі наполовину витягнені з піхов на знак того, що готові будь-якої миті боронити свою віру. Запорозьку Січ прийнято вважати козацькою демократичною республікою. Про це свідчить наявність Козацької Ради – загальних козацьких зборів – найвищого органу влади на Січі, де вирішувалися всі адміністративні, судові та військові справи. Щороку козаки обирали кошового отамана та козацьку старшину. Це були найзаслуженіші та найвизначніші люди.

 

В народі говорять: «Краще один раз побачити, ніж сто раз почути». То ж давайте переглянемо відеофільм про Запорізьку Січ.

(Перегляд відеофільму)

Керівник гуртка: Слово надається Бунчужному Тема – «Козацька зброя».

(Презентація «Як козаки воювали»)

Запорізьке військо славилося своєю високою боєготовністю і військовою майстерністю. Козаки з великою прихильністю ставилися до своєї зброї, дбали не тільки про її високі бойові якості, а й про красу і оздоблення.

Озброєння козаків

 

Зброя козаків була дуже різноманітною. Складалась вона зі зброї виготовленої на Січі, та зброї захопленої в боях з іншими народами. Частина зброї була дуже поширена, як то шаблі, пістолі, рушниці, інші навпаки зустнрічалися нечасто - алебарди, аркебузи, бердиші. Козаки вміло застосовували наявну зброю, постіно підвищували свій рівень, а також вигадували нові прийоми застосування зброї, що надавало їм значної переваги перед супротивником.

Ніж

 

 


холодна колюча та ріжуча зброя, запорожці використовували різноманітні клинки які виготовлялись в кузнях Січі та трофейну зброю, захвачену під час битв з турками, татарами.

Спис
холодна зброя у вигляді довгого древка на кінці якого розміщено металевий гостряк. Спис перш за все колюча зброя, хоч деякі види списів були розраховані також на ріжучі та рублячі удари


Шаблі 
іранський різновид шабель був основним типом шабель Запорожців. Ввідзначається такий тип значною кривизною клинка, котра розпочинається майже від хрестовини і різко наростає у робочій частині (остання третина клинка). Іранський клинок переважно позбавлений долів і сильно звужується у вістря. Руків'я є переважно кістяним чи роговим, не нахиленим, з довгою металевою хрестовиною та загнутою, майже перпендикулярно до леза клинка, голівкою. Іранські клинки — короткі і легкі (середня довжина — 80 см, а вага 500 г). 
Бойові дії вершника відрізняються активним задіянням стремен, котрі дозволяли підводитись та 

 

глибоко нахилятись для нанесення важких ударів особливо проти піхотинців. Легкість і кривизна Ш. дозволяла виконувати блискавичні ковзаючі відбиви-відводи і навздогін удари, при цьому Ш. описувала різноманітні кола і 8-ки. Положення вістря варіювалося від вертикально-вгору до вертикально-униз (зависання). Наявність нахиленого руків'я при незначній кривизні клинка дозволяла виконувати і колючі удари, при цьому лезо розташовувалось як вертикально, так і горизонтально (іноді цей удар супроводжувався відходом — відхилянням убік і носив контр-атакуючий характер). Характерною особливістю козацької техніки шабельного бою у пішому порядку було використання різноманітних повзунців (удари ногами у низьких положеннях, або в падінні) та ударно-захоплюючих дій вільною рукою.



Пістолі
за козацької доби були поширені як колісчаті, так і кремневі замки, за допомогою котрих здійснювалось запалення пороху, що і призводило до пострілу.

 

призначення пістолі носили характер військово-парадної зброї, задля чого багато прикрашались. Особливої уваги прикрашенню зброї надавали східні майстри. Вони використовували гравірування, черніння, насікання та інкрустацію золотом і сріблом та коштовними каміннями
Запорожці, як правило, носили за поясом по 2 пістолі і ще 2 пістолі — у кобурах на сідлі. Така кількість пістолів свідчила про високий рівень вогневої сили як окремого козака, так і цілого козацького війська. Сам постріл з пістоля виконували переважно з однієї руки у різноманітних положеннях, включаючи і верхову їзду.

Рушниця
козаки використовували рушниці різного походження: турецькі, кримські, кавказькі, німецькі, польські, російські, місцевого виробництва.
Більш легкі рушниці (порівняно з мушкетами) набули значного поширення. 
Запорожці під час таємних вилазок задля того, щоб ворог не помітив блиску зброї – ледь замочували стволи у розсолі, тоді втрачався блис зброї.
Завдяки легкості рушниці, з’явилась можливість вести бій у різноманітному положенні, у тому числі і сидячи на коні.
Рушниці активно використовували і для ведення залпового вогню по ворогу. При цьому застосовували як рядний принцип стрільби, так і ведення вогню лише найвлучнішими стрілками

Фузія
рушниця, винайдена у Франції XVII століття, з ударно-кремінним замком та триграним 

 

 

багнетом. Була поширена у XVII —XVIII століттях. На озброєнні запорозьких козаків зустрічались фузії європейського та російського виробництва

 

 

Фальконети
Малокаліберна гармата, снаряди - свинцеві ядра. За деякими даними, Запорожці заряджали фальконети замість ядер дробовим зарядом, що на ближніх дистанціях та в морських боях, призводило до значної дробової осипі, вражаючи велику кількість живої сили супротивника.

Гармати
На озброєнні в козаків перебували гармати, що були захоплені в татарських та турецьких містах.

Гармати

Інші потрапили до козаків після захоплення фортець, а деякі надавалися правителями таких держав, які бажали залучити запорожців на свою службу.
Кількість гармат, які перебували в козацькому війську, не перевищувала 20–30 штук. 
Гармати, які використовували запорожці як правило були малокаліберними. Це пов'язано з тим, що козацьке військо відзначалося великою мобільністю і тому використовувало легкі гармати. 
Крім того, польський уряд намагався не озброювати козаків гарматами, а особливо гарматами великих калібрів. 



Кораблі - Чайки
Кіль, тобто основу днищ цих суден, козаки робили зі стовбурів верби або липи, належним чином видовбуючи та обтісуючи їх. Далі корпус формувався а грубих дошок, їх дуже ретельно припасовували одну до одної, а щілини між ними забивали клоччям. Борти цих суден, довжина яких сягала 20, а ширина 4 метрів, просмолювали, а потім обшивали тугими оберем 

Корабель Чайка

ками сухого очерету, іноді ще й липовою корою. Це робилося для того, щоб підвищити плавучість човнів.

Ніяких надбудов та захистків од негоди козаки на чайках не робили. Зате ставили по два стерна - на носі та кормі і посередині щоглу. Було також по 10 весел з кожного борту. Щодо екіпажу, то він, залежно від розміру судна, становив від 50 до 70 чоловік. Озброєння - 6 легких гармат, рушниці, луки, пістолети, списи.

 

 

Вчитель: Слово надається Писарю Тема – «Військове мистецтво».

(Презентація «військове мистецтво козаків»)

Військове мистецтво

 

Запорозьке Військо славилось своєю високою боєготовністю і військовою майстерністю. Це досягалося в значній мірі завдяки тому, що воно було регулярним і значна його частина перебувала в черговому режимі, тобто жила в куренях на Січі, займаючись повсякденно бойовою підготовкою.

Гарнізон Січі був здатний негайно дати відсіч ворогові, а також за короткий час зібрати велике військо. Висока військова майстерність Запорозького Війська досягалась за рахунок добре налагодженого військового навчання. В значній мірі прагнення козаків добре володіти зброєю зумовлювалось постійною небезпекою нападів кочівників. Причому йшлося не про поодинокі вторгнення, а про системну стратегію спрямовану на спустошення якомога більшої території задля розширення зони кочів'їв. 

В умовах постійного очікування небезпеки виник новий тип вояка-універсального, витривалого, готового до швидкої зміни обстановки і, що не менш важливо, такого, що сприймай свою військову діяльність крізь призму боротьби Хреста з Півмісяцем. Поступово виробилися як стратегія, так і тактика козацького війська.

Запорозьке Військо не мало окремих родів військ, а кожен козак був універсальним воїном. Та неперевершену славу козаки здобули як піхотинці. Ця риса Запорізького Війська складалася історично, так як козацтво внаслідок своєї нечисельності та економічних чинників не мало змоги утримувати потужну кавалерію. Ведення бойових дій у голому степу з ворогом (татарами), чисельність, а також час нападу якого неможливо було передбачити, примушувало запорозьких козаків виробляти власні тактичні прийоми, якими стали використання піхоти під захистом табору з возів, шанців, вогню з мушкетів та артилерії.

Піхота
Успіх в бою досягався або за допомогою раптової атаки або щільного рушнично – артилерійського вогню. За такого підходу до перемоги піхота становила ударну силу козацького війська. Джерела, що описують козацьку піхоту під час бою, звертають увагу на її вогневу міць. Вогнепальну зброю потрібно було досить довго заряджати, тому військові розробляли різноманітні прийоми, аби організувати і прискорити цю процедуру. 

В XVI ст. у Європі стрільці шикувалися в 10 рядів, у XVII ст. стрій зменшився до 6-ти. Загальним було те, що кожна дія рядового регулювалася командою старшого. Це давало можливість вести стрільбу організовано, проте її якість залишалася низькою. До того ж загибель командного складу спричиняла руйнування строю. 

Козацтво, котре  цінувало самостійність вояка в межах його підрозділу, не потребувало розроблення такої щільної системи команд і чітко визначеного шикування. Внаслідок цього глибина строю залежала від швидкості заряджання кожного окремого вояка. А оскільки кожен козак у справі заряджання і прицілювання мав змогу діяти самостійно і не відволікався на старшину, то і швидкість та якість його стрільби була досить високою. 

Ще одним способом виведення максимальної кількості стрільців на постріл було те що, окрім загальноєвропейських способів стрільби стоячи і з коліна, часто вели вогонь лежачи. Та оскільки технічний рівень тогочасної вогнепальної зброї не давав змоги навіть козакам на рівних битися з масою кінноти на відкритому місці, то українська піхота намагалася нав'язати противникові бій або на важкодоступній місцевості, або прикривалася укріпленнями.

Використання возів
Неперевершено майстерності запорожці досягли у використанні табору з возів, який застосовувався для просування військ, наступу, оборони. Батьківщиною табору з возів є безмежний степ. Народившись, спочатку як спосіб захисту від ворога голому степу, табір поступово перетворився на грізний, неприступний спосіб оборони, а потім і наступу. Згідно з організаційною структурою війська того часу на кожні 5-10 козаків був один віз, на якому перевозилась зброя, боєприпаси, продукти, фураж для коней (взимку), лопати, сокири, пилки та ін. 

На окремих возах перевозилися гармати. 
Рухомий табір з возів мав вигляд прямокутника, по великих сторонах якого рухались вози один за одним, в один або декілька рядів. Між рядами возів рухалось спішене військо. В першому або другому зовнішньому ряду були встановлені гармати, а біля возів йшли козаки з вогнепальною ручною зброєю, готовою до бою. 

Посередині табору вели коней. Передня і задня сторони прямокутника були не замкнені, їх прикривала кіннота. Для замкнення цих сторін прямокутник мав «крила», тобто один або декілька рядів були довші за інші на величину ширини табору. Якщо табір раптово зупинявся для оборони, «крила» заверталися, замикаючи передню та задню сторони табору возами. Якщо передбачалася довготривала оборона табору, то колеса возів закопувались у землю, її насипали і на вози. Навколо возів із зовнішньої і внутрішньої сторони робилася мережа окопів та брустверів, з'єднані ходами сполучення. 
Такий табір був базою, з якої розпочинались подальші бойові дії з ворогом. 

Розміри табору залежали від кількості війська. Так, під Берестечком у 1651 р. табір Б. Хмельницького мав сім кілометрів в ширину і довжину.
Але рухомий табір з возів козаки використовували і для наступу на ворога і для здійснення глибинних бойових рейдів. Так, у серпні 1621 р. сорокатисячне козацьке військо рухалося під захистом табору з возів по території Молдавії в район м. Хотин, постійно відбиваючи атаки татар.

Кавалерія.
Козацька кавалерія за своїм типом належала до легкої з відповідними завданнями – розвідка, переслідування, рейди,флангові атаки, заманювання до засідок тощо.
Визначеного місця в бойових порядках війська кіннота не мала. Її висока рухливість давала змогу маневрувати нею під час бою. 

Козацька атака проводилась лавою, тобто не вирівняною шеренгою з загнутими краями для обхвату ворога з флангів. Атака часто супроводжувалася гучним криком з метою налякати ворога і підбадьорити себе. Якщо кіннота не могла самостійно перемогти противника, вона відступала під захист піхоти, виводячи ворога під її вогонь. Загалом, козацькій кінноті були притаманні швидкість, витривалість, агресивність, багатофункціональність.

Артилерія.
Артилерія в Запорозькій Січі належала до військового скарбу. На Січі постійно знаходилось 20-30 гармат, а зайві гармати зберігалися у Військовій Скарбниці в потаємному місці нарівні з коштовностями. В далекі походи козаки вирушали тільки за наявності артилерії.
Гармати Запорозького Війська були переважно середнього та малого калібру. Під час стрільби використовувались картеч, кулі, запалювальні снаряди. Це забезпечувало артилерії велику рухливість та маневреність, що відповідало тактиці козацького війська.

Саперна справа
Родзинкою козацтва були його здібності в саперній справі. Кожен козак крім рушниці та запасу харчів, повинен був мати сокиру, лопату, і все потрібне для того, щоб сипати вали. Шанцевим інструментом козаки володіли не гірше, ніж зброєю. Вміння швидко та якісно побудувати потужні укріплення було для козацтва, з огляду на переважання сили ворога, питанням життя і смерті.

Під час захоплення ворожих фортець козацтво застосовувало як штурм, так і облогу. В першому випадку намагалися підійти непомітно до ворожих укріплень і навальною атакою, не зважаючи на первинні, іноді доволі великі, втрати, ввірватися всередину. При облозі оточували фортецю земляними укріпленнями, робили підкопи, намагалися підпалити за допомогою артилерії.

Якщо ворог очікував на атаку, то козаки наближалися, прикриваючись переносними дерев'яними щитами, плетеними фашинами, а то й просто возами, на стіни залазили за допомогою драбин. Вміння захоплювати фортеці козаки продемонстрували під час походу на Москву в 1618 р. та облоги Дюнкерка в 1646 р.

Морські походи
До морських походів козаки готувалися централізовано, спочатку збирали припаси, зброю, будматеріали. Після обрання на січовій раді старшини козацтво ділилося на екіпажі, кожен з яких будував свій човен. В залежності від мети плавання будувався великий човен на 50-70 вояків і 4-6 малих гармат, або менший на 20-30 осіб.

Спорядившись, флот вирушав до гирла Дніпра, яке контролювали турецькі фортеці з потужною артилерією, а на березі кочували татарські орди. Переховуючись за 3-4 милі від гирла в очереті та дочекавшись темної ночі козацький флот виходив в Чорне море.

Висаджуючись на берег, брали з собою одну рушницю, а в кожному човні для охорони залишали двох козаків і двох джур. На Запорозькій Січі вважалося, що справжній козак-це козак, що побував у морському поході. То ж джура після морського походу ставав козаком. Після проведення бойових операцій на узбережжі козаки поверталися на Січ.
При зустрічі з ворогом в плавнях Дніпра козаки нападали зазвичай із засідки, ховаючись в очереті, в морі намагалися наблизитись до ворога непомітно вночі або проти сонця, щоб уникнути артилерійської дуелі та використати елемент раптовості. 

Якщо такої можливості не було, атакували подібно до кінної лави. Під час атаки частина вояків сідала на весла, а частина вела стрільбу, Як і на суші, козаки максимально використовували рушнично-артилерійський вогонь проти живої сили противника. Наблизившись до ворожого судна, козаки брали його на абордаж. 

Захопивши турецькі галери і вітрильники, запорожці часто використовували їх для подальших морських походів, а перед поверненням знищували. 

Козаки мали ще однин зворотний шлях-через Донський лиман. Але враховуючи його складність користувались ним рідко.
Значне місце у військово-морському мистецтві запорозьких козаків посідає тактика здобування морських фортець. 

Вона складалася з детальної розвідки фортифікаційних особливостей фортеці, висадки десанту, навальних, сміливих дій козацької піхоти та артилерії флоту. 

В цих умовах значна частина запорозьких козаків перетворювалась на морських піхотинців. Серед здобутих запорожцями фортець є й такі, що вважались на той час неприступними: Варна(1604), Кафа(1616), Кілія(1621) та ін.

Хорунжий:  Тема:  Танець «Гопак», та його трансформація у бойове мистецтво.

Окрім того козаки любили відпочитиу запальному танку Гопаку. Гопак виник у козацькому побуті й спочатку виконувався лише чоловіками. Тепер його танцюють разом із чоловіками і жінки. Гопак може виконувати один (обов’язково чоловік), два, три і більше танцюристів. У сценічній обробці він має відповідну композиційну структуру, яка складається з окремих танцювальних фігур, що, чергуючись, утворюють його орнаментальний малюнок. Проте гопак завжди відзначається героїчним забарвленням, згодом він перетворився у козаків у справжнє бойове мистецтво з українським колоритом. Сьогодні нащадки зберегли і удосконалили це мистецтво,  і назвали бойовий гопак. У 1985 році було зібрано матеріал по дослідженню лицарського мистецтва українців і у Львові Володимир Пилат відкрив експериментальну школу по дослідженню Гопака, як бойового мистецтва. У 1987 році офіційно засновано «Школу Бойового Гопака».

У 1996 році 18-19 травня у Львові було проведено перші всеукраїнські змагання із бойового гопака, в яких взяло участь понад 150 учасників. 10-13 квітня 1997 року у Львові проведено другі всеукраїнські змагання (300 учасників із 8 областей України). В жовтні 1997 року бойовий гопак визнано національним видом спорту. В грудні 1997 року зареєстровано «Центральну школу бойового гопака», яка є громадською, позапартійною та позаконфесійною організацією.

Протягом 1998–2000 років Центральною школою бойового гопака проведено 7 чемпіонатів різних рівнів, 8 навчально-вишкільних семінарів, багато показових програм та фестивалів гопака в різних регіонах України.

У вищих навчальних закладах України ведеться підготовка фахівців із бойового гопака. У 2001 р. було створено і зареєстровано Міжнародну федерацію бойового гопака, яка займається поширенням бойового гопака за межами країни.

З 7 по 15 жовтня 2001 р. у місті Черджоу в Південній Кореї відбувся IV всесвітній фестиваль бойових мистецтв, на якому збірна України з Бойового Гопака зайняла третє місце, чим шокувала увесь світ бойових мистецтв. По завершенні фестивалю, учні школи Бойового Гопака подарували книгу Володимира Пилата «Бойовий Гопак» до бібліотеки Шаоліню.

У 2002 році було відкрито експериментальну школу з українського жіночого бойового мистецтва «Асгарда». Це мистецтво базується на техніці бойового гопака, але в ньому враховуються анатомо-фізіологічні можливості жінки. Дівчата вивчають боротьбу, техніку і тактику ведення бою, володіння різними видами зброї і систему самозахисту.

Впродовж 20032004 років збірна України із Бойового гопака та Асгарди декілька разів демонструвала українські бойові мистецтва в Республіці Польща.

У Львові 18 грудня 2010 року відбувся чемпіонат України з бойового гопака (борня), у якому взяли участь понад 150 учасників.

Демонстрація відео «Бойовий Гопак»

 

Керівник: А зараз рій «Характерники продемонструє вам елемент боротьби «Навхрест».

V. Підсумки заняття

1. Хто швидше доповнить прислів’я, Гра згостями.

  1. За рідний край ... (і життя віддай).
  2. Або перемогу добути, ... (або вдома не бути).
  3. Кров не водиця, ... (проливати не годиться).
  4. До булави треба ... (голови).
  5. Де козак, ... (там і слава).
  6. Степ та воля — ... (козацька доля)
  7. Козацькому роду ... (нема переводу).
  8. Береженого Бог береже, а козака ... (шабля стереже).
  9. Хочеш спокою — ... (готуйся до бою).
  10.                      Терпи, козаче, ... (отаманом будеш).
  11.                      Коли стелиться доріжка, козакові... (не до ліжка.)
  12.                      Хліб та вода — ... (козацька їда.)
  13. Що нам холод,… (коли козак молод!)
  14. Хто любить піч, … (тому ворог Січ).
  15. Коли навколо вороги - то не життя, … (честь бережи)

 

 

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
doc
Додано
7 січня
Переглядів
905
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку